Ноосфера – новий етап еволюції біосфери, за вченням В.І. Вернадського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кафедра філософії

Індивідуальна робота

На тему: Ноосфера - новий етап еволюції біосфери, за вченням В.І. Вернадського

Виконала:

студентка 2 к., 17 гр., 4 ф-ту.

Ісаєва Е.Т.

Науковий керівник:

Владленова І.В.

Харків 2013

Вступ

Об'єкт. Об'єктом даного дослідження є особливості переходу від біосфери до ноосфери, шляхом перетворення світу людиною.

Предмет. Предметом дослідження цієї теми є аналіз передумов появи і самої появи вчення про ноосферу. В.І Вернадський, як розробник цього вчення.

Мета. Метою даної роботи є висвітлення понять «біосфера», «людський розум» і «людська культура». Визначення того, як завдяки їхній взаємодії утворюється нове поняття - «ноосфера» - новий особливий вимір людського існування.

Аналіз процесу переходу від біосфери до ноосфери, роль людини в цьому процесі, розроблений В.І Вернадським.

Методологія.

Для виконання поставленої мети, мною були використані такі методи :

· Системний метод, він полягає у тому, що питання мною було розглянуто з системі точок зору, притаманним різним наукам, а саме філософії, релігії, мистецтву, біології, психології.

· Метод історизму, дозволив мені проаналізувати розвиток вчення про біосферу і її перехід в ноосферу у різний історичний час.

· Завдяки науковому методу була можливість розглянути поняття і категорії притаманні даному питанню в сфері об'єктивної реальності.

· Метод синтезу і аналізу, спрямований на дослідження складових частин предмету, - в даному випадку окремо біосферу і сферу людського розуму, а також ці поняття в сукупності, - як новоутворений елемент - ноосфера.

Актуальність теми. Враховуючи кризу ціннісних та нормативних систем, яка проявилась в наш час, процес преходу в ноосферу, як новий етап біосфери загалом і людини зокрема є особливо актуальною. Минулий досвід, акумульований в нормах та цінностях традиційних етосів, вже не достатній для розв'язання, виникаючих, проблем. З огляду на це ведеться активний пошук в морально-етичній сфері, який покликаний ліквідувати дефіцит моральної легітимації, обґрунтувати життєві орієнтири, критерії життєдіяльності індивіда, за нових умов. Розвиток ноосфери вимагає дотримання цілого ряду морально-етичних приписів, які є його неодмінною передумовою та актуальність яких з часом тільки зростає. Частину цих приписів у своїх працях виділяє сам В.І. Вернадський, а щодо інших то вони були або ще будуть виявлені іншими дослідниками ноосфери.

Отож основною проблемою висвітленою в цій роботі є відповідь на запитання - Чи є ноосфера міфом чи об'єктивною реальністю в стратегії людського виживання?!

Над цим питанням в свій час працював Володимир Іванович Вернадський - всесвітньо відомий вчений і геніальний мислитель, який належить до натуралістів-енциклопедистів, що намагались зрозуміти суть світу в цілому, саме він зробив особливий внесок у вивчення біосфери, розробки поняття «ноосфери» [1].

Володимир Іванович сприяв формуванню нового погляду на природу, нового типу людини. Він був провісником нового синтезуючого мислення, яке охоплювало не тільки природознавство, але й науки про людину - філософію. Тут вчений інстинктивно приходив до висновків, що з часом науки про природу і людину зіллються в одну науку.

Вернадський розробив учення про біосферу як організовану, динамічну і врівноважену систему. Основною рисою організованості біосфери, як довів вчений, одним з її найбільших грандіозних і характерних процесів є біогенна міграція елементів, вироблена силами життя, джерелом енергії якої є промениста енергія Сонця. Збагнувши закономірності формування біосфери як цілісного феномена у Всесвіті, Вернадський вперше в науці розглядав еволюцію біосфери як єдиний космічний, біогенний та антропогенний процес.

Він стверджував, що людина своєю працею, розумом, наукою впливає на біосферу, на перебіг геологічних процесів, особливо в XX ст., різко змінюючи весь хімічний образ планети. "Вперше людина, - писав учений, - охопила своїм життям, своєю культурою всю верхню оболонку планети - в загальному біосферу, всю пов'язану з життям область планети". Вернадський засвідчив, що ця планетна діяльність людини має також і космічний характер.

Володимир Іванович повільно йшов до розуміння появи людини розумної і абсолютно чітко уявляв неминучість її появи. Раз поява мислячої істоти була неминучою в цьому процесі, значить розумна істота, ставши творінням біосфери, повинна була стати керівником цієї біосфери. В цьому і полягає суть "переходу" біосфери в ноосферу. Роль людини в цьому процесі - це і є в наші дні велика спадщина славетного вченого.

Сміливі та несподівані узагальнення Вернадського лише зараз входять в науку і філософію, у формування загального погляду на світ, який необхідний кожній освіченій людині.

1. Концепція ноосфери

Одна з найбільш розроблених теорій ноосфери належить саме В. І. Вернадському Про історію самого терміна він писав: "1922/23 р. на лекціях у Сорбонні я прийняв як основу біосфери біогеохімічні явища... Прийнявши встановлену мною біогеохімічну основу за вихідне, французький математик і філософ бергсоніанець Е. Леруа у своїх лекціях у Коллєж де Франс у Парижі запровадив 1927 року поняття "ноосфери" як сучасної стадії, яка геологічно переживається біосферою. Він підкреслював при цьому, що прийшов до такого уявлення разом зі своїм другом, видатним геологом і палеонтологом Тейяром де Шарденом". Це поняття розкривається так: "Ноосфера є нове геологічне явище на нашій планеті. В ній уперше людина стає найвизначнішою геологічною силою. Вона може і повинна перебудувати своєю працею і думкою сферу свого життя, перебудувати докорінно порівняно з тим, що було раніше. Перед нею відкриваються все ширші й ширші творчі можливості. І, можливо, покоління моєї внучки уже наблизиться до їхнього розквіту".[7]

Зростання сили науки, на думку вченого, знало два основні етапи. Від XVII до початку XX століть вона була новим фактором всесвітньої історії, реальною історичною силою. У XX столітті наука стала силою геологічною й була усвідомлена як така в теорії ноосфери. До розуміння цього Вернадський підійшов під час Першої світової війни. Він зробив висновок, що в історії людства і в біосфері взагалі війна такої могутності, тривалості й сили -- небувале явище, тому можна й потрібно розглядати такі явища як єдиний великий земний геологічний процес, а не тільки процес історичний. Вернадський дослідив різні напрями впливу науки на життя: на моральність, яка посилює гуманність у суспільному устрої; на соціальний прогрес (учений вважав, що соціалізм -- найглибша і наймогутніша форма впливу наукової думки на хід суспільного життя); на техніку і технологію, які змінюють не лише суспільство, але й природу, і тому являють собою історичну й геологічну силу.

Вернадський бачив негативні явища в суспільному житті і в освоєнні природи, але вважав їх тимчасовими, сподівався, що з часом вони будуть усунені силою людського розуму, і на землі запанує ідеал, який ми маємо в структурі ноосфери. Перед людиною відкривається величезне майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не буде використовувати свій розум і працю задля самознищення. Ноосфера як небувалий стан планети будується людським розумом, який переживає, на думку вченого, найсильніший вибух творчості. Зважаючи на його масштабність, Вернадський вбачав у ньому грандіозне природне явище, оскільки сама людина -- частина природи. Був переконаний, що наукова робота переломних епох, у тому числі й побудова ноосфери, має творчий, а не руйнівний характер. Загалом Вернадський розглядав ноосферу не як фікцію чи створіння віри, а як емпіричне узагальнення: ми вже увійшли в цей новий стан, він є реальністю, хоча як ціле ще не розбудований, свідчення чого -- друга світова війна і страждання людей під час побудови соціалізму, який вводився у структуру ноосфери. [10]

2. Єдність людини і біосфери

ноосфера вернадський людський

Центральною темою навчання про ноосферу є єдність біосфери і людства. Вернадський у своїх роботах розкриває корені цієї єдності, значення організованості біосфери в розвитку людства.

У 1938 році Вернадський писав: « Ми присутні і життєво беремо участь у створенні в біосфері нового геологічного фактора, небувалого в ній по потужності ... Це дозволяє зрозуміти місце і роль історичного розвитку людства в еволюції біосфери, закономірності її переходу в ноосферу. Однією з ключових ідей, що лежать в основі теорії Вернадського про ноосферу, є те, що людина не є самодостатньою живою істотою, що живе окремо за своїми законами, вона співіснує усередині природи і є частиною її . Ця єдність обумовлена, перш за все, функціональної нерозривністю навколишнього середовища і людини, що намагався показати Вернадський як биогеохимик . Людство саме по собі є природне явище і природне, що вплив біосфери позначається не тільки на середовищі життя, але і на образі думки . Але не тільки природа впливає на людину, існує і зворотний зв'язок . Причому вона не поверхнева, що відбиває фізичний вплив людини на навколишнє середовище, вона набагато глибше. Це доводить той факт, що останнім часом помітно активізувалися планетарні геологічні сили . " ... ми усе більше і яскравіше бачимо в дії навколишні нас геологічні сили . Це збіглося, навряд чи випадково, із проникненням у наукову свідомість переконання про геологічне значення Homo Sapiens, з виявленням нового стану біосфери - ноосфери - і є однією з форм її вираження. Воно пов'язане, звичайно, насамперед з уточненням природної наукової праці і думки в межах біосфери, де жива речовина відіграє основну роль ". Так, останнім часом різко міняється відображення живих істот на навколишній природі. Завдяки цьому процес еволюції переноситься в область мінералів, зміняються ґрунти, води і повітря . Тобто еволюція видів сама перетворилася в геологічний процес, що стало передумовою створення нової геологічна сила . Вернадський писав: "Еволюція видів переходить в еволюцію біосфери " . Тут природно напрошується висновок про те, що геологічною силою є власне зовсім не Homo Sapiens, а його розум, наукова думка соціального людства. В " Філософських думках натураліста Вернадський писав: " Ми саме переживаємо її яскраве входження в геологічну історію планети. В останні тисячоріччя спостерігається інтенсивне зростання впливу однієї видової живої речовини - цивілізованого людства - на зміну біосфери. Під впливом наукової думки і людської праці біосфера переходить в новий стан - в ноосферу " . Ми є спостерігачами і виконавцями глибокої зміни біосфери . Причому перебудова навколишнього середовища науковою людською думкою за допомогою організованої праці навряд чи є стихійним процесом . Коріння цього лежать у самій природі і були закладені ще мільйони років тому в ході природного процесу еволюції. "Людина ... складає неминучий прояв великого природного процесу, що закономірно триває протягом, принаймні, двох мільярдів років " . Звідси можна зробити висновок що висловлення про самознищення людства, про катастрофу цивілізації не мають під собою вагомих підстав. Було б щонайменше дивно, якби наукова думка - породження природного геологічного процесу суперечила б самому процесу . Ми стоїмо на порозі революційних змін у навколишнім середовищі: біосфера за допомогою переробки науковою думкою переходить у новий еволюційний стан - ноосферу. Заселяючи всі куточки нашої планети, спираючись на державно-організовану наукову думку і на її породження, техніку, людина створює у біосфері нову біогенну силу, що підтримує розмноження і подальше заселення різних частин біосфери ; людство починає представляти все більш згуртовану масу, тому що розвиваючі засоби зв'язку - засобу передачі думки огортають увесь Земний шар. "Цей процес - повного заселення біосфери людиною - обумовлений ходом історії наукової думки, нерозривно зв'язаний зі швидкістю відносин, з успіхами техніки пересування, з можливістю миттєвої передачі думки, її одночасного обговорення усюди на планеті". При цьому людина вперше реально зрозуміла, що вона - житель планети і може, повинна мислити і діяти в новому аспекті, не тільки в аспекті окремої особистості, чи родини або держав та союзів, але й у планетному аспекті. Людина може мислити і діяти в планетному аспекті тільки в області життя - у біосфері, у визначеній земній оболонці, з якою вона нерозривно і закономірно пов'язана. [5]

XX століття характерне тим, що будь-які процеси, що відбувається на планеті, - пов'язані. І з кожним днем соціальна, наукова і культурна зв'язаність людства тільки підсилюється і поглиблюється . "Збільшення вселенськості, спаяності всіх людських суспільств безупинно росте і стає помітним у деякі роки ледве не щорічно " . Результат усіх перерахованих вище змін у біосфері планети дав привід французькому геологу Тейяр де Шардену зробити висновок, що біосфера в даний момент швидко геологічно переходить у новий стан - у ноосферу, тобто такий стан, в якому людський розум являє собою нову могутню геологічну силу . Ноосфера - це біосфера, перероблена науковою думкою, що підготовляється всім минулим планети, а не короткочасне і перехідне геологічне явище . Вернадський неодноразово відзначав, що " цивілізація " культурного людства " - оскільки вона є формою організації нової геологічної сили, що створилася в біосфері, - не може перерватися і знищитися, так як це є велике природне явище, що відповідає історично, вірніше, геологічно сформованої організованості біосфери . утворити ноосферу, вона всіма коренями зв'язується з цією земною оболонкою, чого раніше в історії людства в скільки-небудь порівнянній мері не було ". Багато чого з того, про що писав Вернадський, стає надбанням сьогоднішнього дня. Сучасні і зрозумілі нам його думки про цілісність, неподільність цивілізації, про єдність біосфери і людства. Вернадський передбачив неминучість ноосфери, підготовлюваної як еволюцією біосфери, так і історичним розвитком людства. З погляду ноосферного підходу по-іншому бачаться і сучасні болючі крапки розвитку світової цивілізації. Варварське відношення до біосфери, погроза світової екологічної катастрофи, виробництво засобів масового знищення - усе це повинно мати минуще значення . Питання про корінний поворот до джерел життя, до організованості біосфери в сучасних умовах повинний звучати як сполох, заклик до того, щоб мислити і діяти, в біосферному - планетному аспекті . (див. Додаток 1) [8]

3. Наука як основний фактор появи ноосфери

Дещо незвичним є підхід Вернадського до науки. Він її розглядав як геологічну й історичну силу, що змінює біосферу і життя людства . Вона є тією основною ланкою, за допомогою якої поглиблюється єдність біосфери і людства. Особливе місце Вернадський відводить науці XX століття. Саме в цей час спостерігається її небувалий розквіт, свого роду вибух наукової творчості . Наука стає вселенської, світовою наукою. Вернадський звертав велику увагу на гуманістичний зміст науки, на її роль у вирішенні завдань людства, на відповідальність вчених за застосування наукових відкриттів. Ці та багато інших ідеї Вернадського про роль науки в розвитку людства, у переході біосфери в ноосферу мають актуальне значення для нашого часу. Як вже вказувалося, Вернадський розглядав науку як засіб розвитку людства. Тому дуже важливо, щоб наука не приймала форму абстрактного поняття, адже значну роль відіграє незалежне існування сутності. Наука - створення людства і повинна служити на благо людства. " Її зміст не обмежується науковими теоріями, гіпотезами, моделями, створюваної ними картиною світу: в основі вона головним чином складається з наукових факторів і їх емпіричних узагальнень, і головним - живим змістом є в ній наукова робота людей ..." . Так що наука - соціальна вселюдської освіта, в основі якої лежить сила фактів, узагальнень і, звичайно, людського розуму. Ми спостерігаємо, як науку як таку, що все сильніше і глибше починає змінювати біосферу Землі, вона змінює умови життя, геологічні процеси, енергетику планети. Сама наукова думка є природним явищем. У пережитий нами момент створення нової геологічної сили - наукової думки, різко зростає вплив живої речовини в еволюції біосфери . Біосфера, переробляючи науковою думкою Homo Sapiens, переходить у свій новий стан - в ноосферу. Історія всієї наукової думки - суть історія створення в біосфері нової геологічної сили - наукової думки, раніше відсутньою . І цей процес не випадковий, він закономірний як будь-яке природне явище . "Біосфера XX століття перетворюється в ноосферу, створювану насамперед зростанням науки, наукового розуміння і заснованого на ній соціального праці людства". Необхідно підкреслити нерозривний зв'язок створення ноосфери зі зростанням наукової думки, яка є першою необхідною передумовою цього. На даний момент навряд чи можливо оцінити всю наукову і соціальну важливість цього явища, тому що науково зрозуміти - значить поставити явище в рамки реальної космічної реальності . Але те що ми можемо побачити - це те, що наука перебудовується на наших очах. Біогенний ефект роботи наукової думки реально зможуть побачити тільки наші віддалені нащадки : він виявиться яскраво і ясно тільки через сотні років. Поява розуму і результату його діяльності - організація науки - найважливіший факт у розвитку планети . Наукова діяльність зараз придбала такі риси, як:

· швидкий темп,

· охоплення великих територій,

· глибину досліджень,

· потужність проведених перетворень .

Це дозволяє передбачати науковий рух небувалого розмаху. Відкриття нових наукових областей і наукових фактів розкрили перед нами неоднорідність Космосу, всієї реальності і неоднорідність нашого пізнання . Вернадський писав, що зараз треба розрізняти три реальності : реальність в області життя людини, тобто спостережувану реальність ; мікроскопічну реальність атомних явищ, що не спостерігається людським оком ; реальність у глобальному космічному масштабі. " Розрізнення трьох реальностей має неоціненне значення як для розуміння зв'язку людства з біосферою, так і для аналізу закономірностей розвитку науки" . Наукова думка людства, працюючи тільки в біосфері, в ході свого прояву, зрештою, перетворює її в ноосферу, геологічно охоплює її розумом . Тільки тепер стало можливим наукове виділення біосфери, яка є основною областю знання, з навколишньої реальності.

4. Перехід біосфери в ноосферу: прогноз і реальність

Вернадський, аналізуючи геологічну історію Землі, стверджує, що спостерігається перехід біосфери в новий стан - у ноосферу під дією нової геологічної сили, наукової думки людства. Однак у працях Вернадського немає закінченого і несуперечливого тлумачення сутності матеріальної ноосфери як перетвореної біосфери. В одних випадках він писав про ноосферу в майбутньому часі (вона ще не настала), в інших в сьогоденні (ми входимо в неї), а іноді пов'язував формування ноосфери з появою людини розумної або з виникненням промислового виробництва.

Треба зауважити, що коли в якості мінералога Вернадський писав про геологічної діяльності людини, він ще не вживав понять «ноосфера» і навіть «біосфера». Про формування на Землі ноосфери він найбільш докладно писав у незавершеній роботі «Наукова думка як планетне явище », але переважно з точки зору історії науки.

Отже, що ж насправді є ноосфера: утопія чи реальна стратегія виживання?

Праці Вернадського дозволяють більш обґрунтовано відповісти на поставлене запитання, оскільки в них зазначений ряд конкретних умов, необхідних для становлення та існування ноосфери.

Цими умовами є:

1. Заселення людиною всієї планети.

2. Різке перетворення засобів зв'язку та обміну між країнами.

3. Посилення зв'язків, у тому числі політичних, між всіма країнами Землі.

4. Початок переважання геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, що протікають у біосфері.

5. Розширення меж біосфери та вихід у космос.

6. Відкриття нових джерел енергії.

7. Рівність людей всіх рас і релігій.

8. Збільшення ролі народних мас у вирішенні питань зовнішньої та внутрішньої політики.

9. Свобода наукової думки і наукового пошуку від тиску релігійних, філософських і політичних побудов і створення в державному ладі умов, сприятливих для вільної наукової думки.

10. Продумана система народної освіти і піднесення добробуту трудящих. Створення реальної можливості не допустити недоїдання і голоду, бідності і надзвичайно послабити хвороби.

11. Розумне перетворення первинної природи Землі з метою зробити її здатної задовольнити всі матеріальні, естетичні і духовні потреби чисельно зростаючого населення.

12. Виключення війн з життя суспільства.

Якщо проаналізувати які умови з вищевикладених в сучасному світі є виконаними, то можна зробити висновок:

1. Заселення людиною всієї планети - ця умова виконана. На Землі не залишилося місць, де не ступала б нога людини. Людині підкорились навіть важкодоступні місця планети

2. Різке перетворення засобів зв'язку та обміну між країнами. Ця умова також можне вважатись виконаною. За допомогою радіо і телебачення ми моментально дізнаємося про події в будь-якій точці земної кулі. Засоби комунікації постійно вдосконалюються, прискорюються, з'являються такі можливості, про які недавно важко було мріяти. І тут не можна не згадати пророчих слів Вернадського: «Цей процес - повного заселення біосфери людиною - обумовлений ходом історії наукової думки, нерозривно зв'язаний зі швидкістю зносин, з успіхами техніки пересування, з можливістю миттєвої передачі думки, її одночасного обговорення на всій планеті.» До недавнього часу засоби телекомунікації обмежувалися телеграфом, телефоном, радіо і телебаченням, про яких писав ще Вернадський. Була можливість передавати дані від одного комп'ютера до іншого за допомогою модему, підключеного до телефонної лінії, документи на папері передавалися за допомогою факсимільних апаратів. Тільки в останні роки розвиток глобальної телекомунікаційної комп'ютерної мережі Internet дало початок справжньої революції у людській цивілізації, яка входить зараз в еру інформації. У 1968 році Міністерство Оборони США стурбований зв'язком безлічі своїх комп'ютерів в спеціальну мережу, яка повинна була сприяти науковим дослідженням у військово-промисловій сфері. Але з розвитком локальних мереж, що об'єднують комп'ютери в межах однієї якої-небудь організації, з'явилася потреба зв'язати воєдино локальні мережі різних організацій Хід наукової думки, наприклад, у створенні машин, як давно помічено, абсолютно аналогічний ходу розмноження організмів.. Якщо раніше мережею користувалися тільки дослідники в галузі інформатики, державні службовці і підрядчики, то тепер практично будь бажаючий може отримати доступ до неї. І тут ми бачимо втілення мрії Вернадського про сприятливого середовища для розвитку наукової роботи, популяризації наукового знання, про інтернаціональності науки. Дійсно, якщо раніше людей поділяли кордони і величезні відстані, то тепер, можливо, лише мовний бар'єр. «Кожен науковий факт, всяке наукове спостереження, - писав Вернадський, - де б і ким би вони не були зроблені, надходять в єдиний науковий апарат, у ньому класифікуються і зводяться до єдиної форми, відразу стають загальним надбанням для критики, роздумів і наукової роботи.» Але якщо раніше для того, щоб вийшла у світ наукова робота, щоб наукова думка стала відомою світу, потрібні роки, то зараз будь-який науковець, який має доступ до мережі Internet, може представити свою працю, наприклад, у вигляді так званої WWW сторінки на огляд всім користувачам мережі, причому не тільки текст статті й малюнки, але і рухливі ілюстрації, а іноді й звуковий супровід. Вернадський писав:

«Скоро можна буде зробити видними для всіх події, що відбуваються за тисячі кілометрів ». Можна вважати, що і це передбачення Вернадського збулося.

3. Посилення зв'язків, у тому числі політичних, між всіма країнами Землі. Ця умова можна вважати якщо не виконаним, то що виконуються. Виникла після другої світової війни Організація Об'єднаних націй (ООН) виявилася набагато більш стійкою і діючою, ніж Ліга націй, існувала в Женеві з 1919 р. по 1946 р.

4. Початок переважання геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, що протікають у біосфері. Ця умова також може вважатись виконаною, хоча саме переважання геологічної ролі людини в ряді випадків призвело до тяжких екологічних наслідків. Обсяг гірських порід, що витягають із глибин Землі всіма шахтами і кар'єрами світу, зараз майже в два рази перевищує середній обсяг лави і попелу, виносяться щорічно усіма вулканами Землі.

5. Розширення меж біосфери та вихід у космос. У роботах останнього десятиліття життя Вернадський не вважав за кордону біосфери постійними. Він підкреслював розширення їх у минулому як підсумок виходу живої речовини на сушу, появи високостовбурні рослинності, літаючих комах, а пізніше літаючих ящерів і птахів. У процесі переходу в ноосферу межі біосфери повинні розширюватися, а людина повинна вийти в космос. Ці передбачення також збулися.

6. Відкриття нових джерел енергії. Умова виконана, але, на жаль, з трагічними наслідками. Атомна енергія давно освоєна як в мирних так і у військових цілях. Людство (а точніше політики) явно не готове обмежитися мирними цілями, більше того - атомна (ядерна) сила увійшла в наше століття перш за все як військовий засіб і засіб залякування протистоять ядерних держав. Питання про використання атомної енергії глибоко хвилювало Вернадського ще понад півстоліття тому. У передмові до книзі «Нариси й мови» він пророчо писав: «Недалеко час, коли людина отримає в свої руки атомну енергію, таке джерело сили, що дасть йому можливість будувати своє життя, як він захоче ... Чи зуміє людина скористатися цією силою, спрямувати її на добро, а не на самознищення? Доріс він до вміння використати ту силу, яку неминуче повинна йому дати наука?» Величезний ядерний потенціал підтримується почуттям взаємного страху і прагненням однієї зі сторін до хиткому перевазі. Могутність нового джерела енергії виявилося сумнівним, він припав не на часі і потрапив не в ті руки. Для розвитку міжнародного співробітництва в галузі мирного використання атомної енергії в 1957 році створено Міжнародне Агентство з Атомної Енергії (МАГАТЕ), що об'єднувало до 1981 року 111 держав.

7. Рівність людей всіх рас і релігій. Ця умова якщо не досягнуто, то, у всякому разі, досягається. Рішучим кроком для встановлення рівності людей різних рас і віросповідань було руйнування в кінці минулого століття колоніальних імперій.

8. Збільшення ролі народних мас у вирішенні питань зовнішньої та внутрішньої

політики. Ця умова дотримується у всіх країнах з парламентською формою правління.

9. Свобода наукової думки і наукового пошуку від тиску релігійних, філософських і політичних побудов і створення в державному ладі умов, сприятливих для вільної наукової думки. Важко говорити про виконання цієї умови в країні, де ще зовсім недавно наука перебувала під колосальним гнітом певних філософських і політичних побудов. Зараз наука від таких тисків вільна, однак через важкого економічного становище і багато вчених змушені заробляти собі на життя ненауковою працею, інші від'їжджають закордон.

10. Продумана система народної освіти і піднесення добробуту трудящих. Створення реальної можливості не допустити недоїдання і голоду, бідності і надзвичайно послабити хвороби. Про виконання цієї умови важко судити об'єктивно, знаходячись у великій країні, яка стоїть на порозі голоду і злиднів, як про це пишуть всі газети. Однак Вернадський попереджав, що процес переходу біосфери в ноосферу не може відбуватися одномоментно, що на цьому шляху тимчасові відступи неминучі. І обстановку, що склалася зараз в нашій країні, можна розглядати як явище тимчасове і минуще.

11. Розумне перетворення первинної природи Землі з метою зробити її здатної задовольнити всі матеріальні, естетичні і духовні потреби чисельно зростаючого населення. Ця умова, особливо в нашій країні, не може вважатися виконаним, однак перші кроки в напрямі розумного перетворення природи в другій половині XX століття безсумнівно почали здійснюватися. У сучасний період відбувається інтеграція наук на базі екологічних ідей. Вся система наукового знання дає фундамент для екологічних завдань. Про це також говорив Вернадський, прагнучи створити єдину науку про біосферу. Екологізація західної свідомость відбувалася починаючи з 70-х років, створюючи умови для виникнення екофільной цивілізації. Однак в сучасний період політичне керівництво переорієнтувалося в основному на вирішення економічних проблем, проблеми екології відійшли на задній план. У світовому масштабі для вирішення екологічної проблеми в умовах зростання населення планети потрібна здатність вирішення глобальних проблем, що в умовах суверенітету різних держав здається сумнівним.

12. Виключення війн з життя суспільства. Ця умова Вернадський вважав надзвичайно важливим для створення та існування ноосфери. Але воно не виконано і поки неясно, чи може бути виконано. Світова спільнота прагне не допустити світової війни, хоча локальні війни ще забирають багато життів.[4]

Таким чином, можна побачити, що майже всі умови що необхідні для переходу біосфери в ноосферу, які вказував В. І. Вернадський зараз наявні. Процес цього переходу є поступовим, і, ймовірно, ніколи не можна буде точно вказати рік або навіть десятиліття, з якого перехід біосфери в ноосферу можна буде вважати завершеним. Вернадський, спостерігаючи руйнівні наслідки господарювання людини на Землі, вважав їх деякими витратами. Він вірив в людський розум, гуманізм наукової діяльності, торжество добра і краси.

Висновки

Ноосферу слід приймати як символ віри, як ідеал розумного людського втручання в біосферні процеси під впливом наукових досягнень. Треба в неї вірити, сподіватися на її пришестя, вживати відповідних заходів.

Вона передбачає включення в біологічну еволюцію Землі безліч ідеальних явищ: знань, відомостей, думок, образів і т. п. Людська діяльність не може здійснюватися у відриві від інших біосферних процесів . У стадії ноосфери необхідне переосмислення людської діяльності в рамках єдиного цілого біосфери. Це спричинить істотні зміни в області інтелектуальної, науково-технічної та духовної сфери життя суспільства. Масштаби і наслідки подібних змін важко передбачати в даний час.

В. І. Вернадський виходив з певних передумов, що підводять до стадії ноосфери . Згідно з його вченням про ноосферу, в її основі лежать такі фактори:

1 ) розподіл людини - єдиного біологічного виду, що володіє розумом, - по всій планеті, перемога цього виду в конкуренції з іншими біологічними видами ;

2 ) розвиток засобів зв'язку та обміну, інтегруючих людей в єдине ціле;

3 ) відкриття нових джерел енергії ( атомної, сонячної, термоядерної та ін), що додають діяльності людини масштаб геологічних перетворень ;

4 ) масова демократизація державного устрою, яка припускає до управління суспільством широкі маси населення;

5 ) вибух наукової творчості в XX сторіччі, у своїх наслідках також має геологічний масштаб .

Складність структури ноосфери визначається двома особливостями. По-перше, ноосфера увібрала в себе всі попередні їй ідеальні явища . По-друге, ноосфера як, втім, і людство позбавлена ??поки справжньої єдності - вона суперечлива, відображаючи всі суперечності, властиві суспільству .[2]

І все ж ноосфера - це нова стадія в історії планети, вступивши в яку, люди вже не зможуть без відповідних поправок користуватися для порівняння її історичним минулим.

У своєму русі до ноосфери людство повинне виключити війни, неможливі без самознищення при володінні потужними джерелами енергії. У підсумку ноосфера повинна забезпечити аутотрофність людства, тобто звільнити його від необхідності отримувати енергію від рослинного і тваринного світу Землі . Це дозволить розірвати кордону земної еволюції і перенести її хід в Космос. [17]

Список використаної літератури

1. Молчанов И.И., Оноприенко В. И., В.И Вернадский : Наука. Философия. Человек. Кн 1. Наука в исторических и социальніх контекстах. М.: ИИЕТ им. С.И Вавилова РАН 2008, 408 ст.

2. В.И Вернадский. Размышления натуралиста. Пространство и время в не живой и живой природе . Изд «Наука» 1975 г. 173 стр.

3. Сборник цитат/ В.И Вернадский ; (сост. К.А. Степанов) М.: Фонд имени В.И.Вернадского, 2008. - 324 с

4. В.И Вернадский . Научная мисль как планетное явление, Отв ред. А.Л. Яшин, Москва изд. «Наука» 1991г.

5. Вернадский В.И. Биосфера и Ноосфера./ Предисловие Р.К. Баландина М.: Айрис-пресс, 2004. - 576с.

6. Минашина Н.Г. Почва в ноосфере / Почвоведение. -- 1988. -- № 7. -- С. 154-163.

7. Вольвач Ф. В.І. Вернадський у контексті доби: потреба нового прочитання / Сучасність. -- 2000. -- № 6. -- С. 154

8. Левит Г.С. Критический взгляд на ноосферу В.И. Вернадского /Природа. -- 2000. -- № 5.- С.170.

9. Жданов Ю.А. Учение о биосфере в свете диалектической концепции развития / Человек и биосфера. -- Ростов н/Д, 1973. -- С. 75

10. Моисеев H.Н. Вернадский и современность // Вопр. философии. -- 1994. -- № 4. -- C. 108

11. Плетников Ю.К. Дві концепції ноосфери // Філос. думка. -- I988. -- № 2. -- С.54

12. Кузнецов Э.Н. "На пopoгe ноосферы": тайна одного предсказания // Вопр. истории естествознания и техники. -- 1994. -- № 3. -- С. 124

13. Чеснова Л.В. Методология познания биокосных элементов биосферы // Изв. РАН. Сер. биол. -- 1995. -- № 6. -- С. 744.

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Размещено на Allbest.ru