Ідея природного походження світу за Анаксимандром

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Ідея природного походження світу за Анаксимандром

Зміст

Вступ

1. Короткі відомості з біографії Анаксимандра

2. Космологія

3. Космогонія

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Одне з основних питань, яке людство намагалося розв'язати протягом усієї своєї історії, - питання про походження світу і людини. Серед нехристиянських теорій з цієї проблеми слід виділити наступні три:

1) матеріалізм;

2) дуалізм;

3) пантеїзм.

1. Матеріалізм (від лат. слова materialis - речовий). Матеріалізм вважає, що матерія первісніша духу, свідомості, ідеї. Визнання первинності матерії рівнозначно запереченню Божественного початку, який призвів світ до буття, тому характерною рисою матеріалізму є атеїзм.

2. Дуалізм (від лат. слова dualis - двоїстий) - це філософське вчення, яке визнає, що в основі всього - рівноправні, які не зводяться один до одного два начала: ідеальне і матеріальне.

3. Пантеїзм (від грец. Pan - все і qeov - Бог) - це філософське вчення, що ототожнює Бога і світ. Пантеїсти "розчиняють" Бога в природі і, навпаки, світ в Богові. Світ виникає з самого Божества. Він є еманацією (закінченням) Божественної природи.

Пантеїстичні ідеї містяться в давньоіндійських релігіях, в старокитайської релігії (даосизмі) і у деяких давньогрецьких філософів.

1. Короткі відомості з біографії Анаксимандра

Анаксимандр Мілетський (610-547/540 до н. е.) - давньогрецький філософ, представник мілетської школи натурфілософії, учень Фалеса Мілетського і вчитель Анаксимена. Автор першого грецького наукового твору, написаного прозою («Про природу», 547 до н. е.). Ввів термін «закон», застосувавши поняття суспільної практики до природи та науки. Анаксимандру приписують одну з перших формулювань закону збереження матерії («з тих же речей , з яких народжуються всі сущі речі, в ці ж самі речі вони руйнуються згідно призначенню»).

Учень Фалеса Анаксимандр ввів поняття першооснови всього сущого - "архе" ("початок", "принцип") і вважав таким початком апейрон (щось безмежне). Апейрон містить у собі протилежні начала (гаряче і холодне, мокре і сухе і т.д.) і аналогічний давньокитайському поняттю "інь-янь". Всі нескінченне різноманіття речей, всі світи виникли шляхом виділення з апейрона протилежностей (з так званої финітной філософії - ФФ) і різноякісності (з так званої метасистемної філософії - МСФ) і їхньої боротьби або симбіозу.

Анаксимандр був натуралістом, що будує уявлення про космос, грунтуючись на природних законах. Він, подібно фізикам Нового часу, вивів картину світу, осмислюючи прості досвідчені моделі, узагальнюючи модель відцентрового руху. Тільки, на відміну від учених Нового часу, він мав у своєму розпорядженні менше дослідницьких даних, які йому довелося відшкодовувати геніальними здогадками. Втім, вчення Анаксимандра аналогічно гіпотезі Канта-Лапласа про виникнення небесних тіл з туманностей завдяки обертальному руху.

Проблема походження світу людини цікавила людство в усі часи. Це одна з найбільш важливих проблем природознавства. Тлумачення загадки походження людини завжди залежало від ступеня культурного та суспільного розвитку. Первісні люди вважали, що їх предки походять від тварин. Так, американські індіанці з племені ірокезів вважали своїм прабатьком болотяну черепаху, деякі племена Східної Африки - гієну. Індіанці Каліфорнії вірили в те, що вони нащадки степових вовків - койотів.

Подібні уявлення існували серед людей століттями. І зараз існують кілька гіпотез про походження світу в цілому і людини зокрема.

Але одночасно ще в давнину зародилася й інша думка - ідея про природне походження людини. Спочатку вона була просто здогадкою, яка несла в собі зерно істини. Так, давньогрецький мислитель Анаксимандр з Мілета (VII-VI ст. до н.е.) вважав, що живі істоти виникли з мулу, нагрітого сонцем, і поява людей також пов'язано з водою. Їх тіла, на його думку, спочатку мали рибоподібних форму, змінилася, як тільки вода викинула людей на сушу.

Однак, як і Фалес, Анаксимандр не був вільний від міфологічних коренів, від ідейної спадщини свого часу. Як у вченні Фалеса про походження світу в наявності паралелі з міфом, викладеним в «Іліаді», так і вчення Анаксимандра схоже з космогонією тільки не Гомера, а з «Теогонії» Гесіода. Апейрон має свій аналог, як вода Фалеса - божество Океан, їм є Хаос, першоелемент, що існував тоді, коли крім нього нічого ще не було, з якого походить все інше. Хаос - це безладна суміш, з якої згодом виділяються боги і елементи, приводячи світ в порядок. З Хаосу народжуються Гея (Земля), Тартар (надра Землі ), потім бог кохання Ерос, Ніч і Ереб (морок), День і Ефір (світло), Уран (небо), гори, моря, Океан. Але Анаксимандр не просто видозмінює схему походження світу, викладену Гесіодом, він її творчо переробляє, вводячи абсолютно нові положення. У Гесіода всі перераховані вище поняття персоніфіковані, це все божества, які мають своє особисте ім'я. Є божества чоловічі, є божества жіночі, вони, як люди, один від одного роблять потомство. Всі описувані Анаксимандром елементи - вогонь, повітря, вода, земля - це породження апейрона, вони матеріальні, а не людиноподібні. У Гесіода одне покоління богів змінює інше, апейрон Анаксимандра вічний. Взагалі, Анаксимандр першим приходить до думки про те, що матерія існує вічно в часі і нескінченно в просторі. Слід сказати, що грецьке слово «апейрон» означає «нескінченне», мілетський мислитель використовував його як іменника, а як прикметник, епітет для першоречовини, яким нам представляється матерія. Інша заслуга Анаксимандра в тому, що він першим приділив велику увагу руху як причини перетворення матерії замість опису природи як статичної, нерухомої. Цим він заклав основи подальшого розвитку грецької філософської думки. Якщо мислителі мілетської школи основну увагу приділяли пошуку першоречовини , то для наступного покоління філософів на перший план виходять питання руху. Геракліт, Анаксагор, Емпедокл в основному замислюються не над тим, як влаштований матеріальний світ, а чому він змінюється, які сили роблять у ньому зміни, чому матерія приймає ту чи іншу форму.

2. Космологія

Небесні світила Анаксимандр вважав не окремими тілами, а "віконцями" в непрозорих оболонках, що приховують вогонь. Земля має вигляд частини колони - циліндра, діаметр основи якого в три рази перевищує висоту: "з двох [плоских] поверхонь по одній ходимо ми, а інша їй протилежна".

Земля ширяє у центрі світу, ні на що не спираючись. Землю оточують велетенські трубчасті кільця-тори, наповнені вогнем. У найближчому кільці, де вогню небагато, є невеликі отвори - зірки. У другому кільці з більш сильним вогнем знаходиться одний великий отвір - Місяць. Воно може частково або повністю перекриватися (так Анаксимандр пояснює зміну місячних фаз і місячні затемнення). У третьому, далекому кільці є найбільший отвір, розміром із Землю; крізь нього сяє найсильніший вогонь - Сонце. Всесвіт Анаксимандра замикає небесний вогонь.

Система світу Анаксимандра (одна з сучасних реконструкцій)

Таким чином, Анаксимандр вважав, що всі небесні світила перебувають на різній відстані від Землі. Мабуть, порядок проходження відповідає наступному фізичному принципу: чим ближче воно до небесного вогню і, отже, чим далі від Землі, тим воно яскравіше. Відповідно до сучасної реконструкції, внутрішній і зовнішній діаметри кільця Сонця складають, за Анаксимандру, відповідно, 27 і 28 діаметрів земного циліндра, для Місяця ці величини складають 18 і 19 діаметрів, для зірок 9 і 10 діаметрів. В основі Всесвіту Анаксимандра лежить математичний принцип: всі відстані кратні трьом.

В системі світу Анаксимандра шляхи небесних тіл є цілими колами. Ця точка зору, в даний час цілком очевидна, була новаторською за часів Анаксимандра (ми не можемо безпосередньо спостерігати ту частину траєкторії, яка лежить "під землею", і для такого висновку була потрібна неортодоксальність висновків). Ця перша в історії астрономії геоцентрична модель Всесвіту з орбітами світил навколо Землі дозволяла зрозуміти геометрію рухів Сонця, Місяця і зірок.

Всесвіт уявляється центрально-симетричним, звідси у Землі, що знаходиться в центрі Космосу, відсутня підстава рухатися в якомусь напрямі. Тим самим Анаксимандр виявився першим, хто припустив, що Земля вільно покоїться в центрі світу без опори.

Деякі античні автори приписували Анаксимандру уявлення про існування нескінченної кількості світів; сучасні історики не дійшли згоди щодо достовірності цих свідчень.

3. Космогонія

Анаксимандр прагнув не тільки геометрично точно описати світ, але й зрозуміти його походження. У творі "Про природу", відомому за переказами і єдиному фрагменту, що зберігся, Анаксимандр дає опис Космосу від моменту його виникнення до походження живих істот і людини.

Всесвіт, за Анаксимандром, розвивається сам по собі, без втручання олімпійських богів. Джерелом походження всього сущого Анаксимандр вважає якесь нескінченне, "нестаріюче" [божественне] початок - апейрон (?рейспн ) - якому властивий безперервний рух. Сам апейрон, як те, з чого все виникає і в що все перетворюється, є щось постійно перебуваюче і незнищуване, безмежне і нескінченне в часі. (До Арістотеля слово "апейрон" у всіх античних мислителів, включаючи Анаксимандра, виступало як прикметник, тобто, атрибут якогось іменника).

Апейрон в результаті вихреподібного процесу поділяється на фізичні протилежності гарячого і холодного, вологого і сухого і т. д., взаємодія яких породжує кулястий космос. Протиборство стихій у виниклому космічному вирі призводить до появи та поділу речовин. У центрі вихору виявляється "холодне" - Земля, оточена водою і повітрям, а ззовні - вогонь. Під дією вогню верхні шари повітряної оболонки перетворюються на тверду кору. Цю сферу затверділого аера (?Юс - повітря) починають розпирати пари киплячого земного океану. Оболонка не витримує і роздувається ("відривається", як зазначено в одному з джерел). При цьому вона повинна відтіснити основну масу вогню за межі нашого світу. Так виникає сфера нерухомих зірок, а самими зірками стають пори у зовнішній оболонці. Причому Анаксимандр стверджує, що речі знаходять своє буття і склад на час, "в борг", а потім, за законом, у визначений термін, повертають належне породив їх засадам.

Заключний етап виникнення світу - поява живих істот. Анаксимандр припустив, що всі живі істоти походять з відкладень висохлого морського дна. Все живе породжується із морського мулу, нагрітого сонцем, шляхом самозародження; коли океан википає, оголивши сушу, живі істоти виникають "з нагрітої води з землею" і народжуються "у волозі, укладені всередину мулистої шкаралупи". Тобто, природний розвиток, по Анаксимандру, включає не тільки виникнення світу, а й самозародження життя.

Карта Землі по Анаксимандру (одна з сучасних реконструкцій)

Анаксимандр вважав Всесвіт подібною до живої істоти. На відміну від нестаріючого часу, вона народжується, досягає зрілості, старіє і має загинути, щоб відродитися знову: "... відбувається загибель світів, а набагато раніше їх народження, причому споконвіку нескінченного століття повторюється по колу все одне і те ж".

Розмірковуючи про різні види існування першооснови, Анаксимандр висунув ідею про паритетність матеріальних статків. Волога може висохнути, сухе - зволожити і т. д. Протилежні стани мають під собою загальну основу, будучи зосереджені в якомусь єдиному, з якого вони всі виокремилися. Ця ідея проклала шлях до одного з найважливіших діалектичних понять подальшої філософії - поняття "єдності і боротьби протилежностей".

Висновок

анаксимандр світ природничий

Отже, в Античну епоху вільнодумство мало природничо-наукове обґрунтування. Цьому сприяв розвиток прикладних природничо-наукових знань. Зрозуміло, що рівень цих знань в ту епоху був ще не досить високим і не давав змоги створити справді наукову картину світу. Однак набуті природничо-наукові уявлення були науковим фундаментом для обґрунтування раціоналістичних поглядів, давали змогу виступити проти міфологічного та релігійного пояснення явищ природи. Наприклад, Анаксімандр зазначав, що причиною грому й блискавки є не Зевс, а вітер. Він вважав, що сонце, місяць і зорі виникли з вогняної сфери, їх ніхто не створював.

Анаксимандра, мабуть, можна вважати першим старогрецьким мислителем, в якого зустрічається спроба пантеїстичного тлумачення світу. На відміну від Фалеса, який обожнював природу, він врівноважує, ототожнює природу з богом, зокрема, це виявляється в його словах про те, що є народжені боги, які періодично виникають і зникають, причому ці періоди тривалі. Цими богами, на його думку, є незліченні світи. Він же висуває ідею про незліченність світів, які виникають і зникають. Це підтверджується і його твердженням, що “ці міри - то руйнуються, то знову народжуються, причому кожен (з них) існує протягом можливого для нього часу”.

Представляють інтерес наївно-матеріалістичні ідеї Анаксимандра про походження життя на Землі і походження людини. На його думку, перші живі істоти виникли у вологому місці. Вони були покриті лускою і шипами. Вийшовши на землю, вони змінили свій спосіб життя і придбали інший вигляд. Людина пішла від тварин, зокрема, від риб. Людина тому збереглася, що із самого початку булла не такою, як нині.

Список використаної літератури

1. Бровдій В.М. Еволюційне вчення / В.М. Бровдій. - К.: ВЦ «Академія», 2013. - 336 с.

2. Корж О.П. Основи еволюції: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. - 381 с.

3. Анаксимандр // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). - СПб., 1890 - 1907.

4. Карпов Я.С., Кисельник В.С., Кремень В.Г. Концепції сучасного природознавства / Я.С. Карпов, В.С. Кисельник, В.Г. Кремень. - К.: Професіонал, 2004 р. - 490 с.

5. Смірнов І.Н., Тітов В.Ф. Філософія: Навч. пос. Для студентів вищих учбових закладів. Видання друге, виправлене і доповнене / І.Н. Смірнов, В.Ф. Тітов. - М.: 1998. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru