Зелені водорості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

ВСТУП

ЗЕЛЕНІ ВОДОРОСТІ

1.Загальна характеристика водоростей

2.Представники та класифікація зелені водорості

3.Поширення та значення для людини та в природі

Висновок

Список використаної літератури

Додаток

Вступ

Мета - ознайомлення та вивчення будови і процесів життєдіяльності зелених водоростей.

Для реалізації мети передбачено виконання наступних завдань:

1. Опрацювати літературу з поставленого питання;

2. Узагальнити отриманні знання та сформулювати певні висновки.

Кожен не раз спостерігав, як «цвіте» вода у калюжах і ставках. Вода стає яскраво-зеленого кольору. Якщо набрати цю воду у стакан і подивитися на світ, то можна побачити в ній безліч дрібних організмів. Деяких з них ми не можемо розглянути неозброєним оком. Їх видно лише під мікроскопом. Тоді ви будете споглядати дивовижний світ різних тварин, які відрізняються за формою і будовою і являють собою зелені кульки, нитки, пластинки. Такі рослини мають просту будову і називаються водоростями. Водорості поширені як у прісних, так і в солоних водоймах. Одні з них плавають на поверхні води, інші поширені у її товщі або прикріплені до дна. Є види водоростей, якими обростають різноманітні предмети, розташовані у воді: підводні частини скель, гідротехнічних споруд, дно кораблів тощо. Але водорості можуть жити лише у верхніх шарах води, куди надходить світло: інакше фотосинтез не відбувається. Тому зі збільшенням глибини різноманітність водоростей зменшується.

На суходолі водорості здатні оселятися на корі дерев, на скелях, у верхніх шарах ґрунту. Проте водорості можуть жити лише у зволожених ділянках суходолу. Деякі водорості пристосувались до співжиття з іншими організмами, зокрема з тваринами, грибами. Всі можливі варіанти співжиття організмів різних видів називають симбіозом. В одних випадках таке співжиття приносить користь обом організмам. Наприклад, існують водорості, які оселяються у клітинах морських тварин - коралових поліпів. Без цих водоростей корали не змогли б утворювати свій потужний скелет. Клітини водоростей, у свою чергу, знаходять у клітинах коралів захист від несприятливих впливів довкілля й отримують від тварин деякі необхідні сполуки. Такий тип симбіозу, коли кожен із організмів отримує певну користь, називають мутпуалістичним. Ще одним різновидом симбіозу є паразитизм. Як вам уже відомо, оселення паразита завдає організму хазяїна певної шкоди. Тому організм хазяїна у той чи інший спосіб намагається позбутися паразита. Наприклад, у клітинах водоростей можуть паразитувати певні види бактерій та грибів.

Водорості- найстарші у світі рорслини, які 500-600млн років становили всю флору на землі й росли практично у всіх водоймах. На основі фарбування виділяються три відділи водоростей:зелені,червоні та бурі. У цей час відомо більше 25 000 видів водоростей,але найбільш великий відділ зелених водоростей Chlorophyta,у якому налічуеться більше 16 000 видів.

1.Загальна характеристика водоростей

Царство Рослини налічує понад 400 000 видів. Розібратись у різноманітності рослин допомагає наука систематика. Рослини надзвичайно різноманітні: до них належать різні відділи водоростей, а також відділи вищих рослин - мохоподібних, папоротеподібних, хвощеподібних, плауноподібних, голонасінних і покритонасінних. Вищі рослини відрізняються від водоростей тим, що в них із клітин формуються різні типи тканин та органів. Нижчі рослини характеризуються простотою та однорідністю будови вегетативного тіла. Вегетативне тіло не почленоване на органи - корінь, стебло, листок - і являє собою слань, або талом (від грецьк. thallos - гілка, пагін, паросток і лат. ота - суфікс, що означає сукупність). Вегетативне тіло може бути одноклітинним, колоніальним та багатоклітинним. Відсутня диференціація тіла на тканини. Органи статевого розмноження одноклітинні. До нижчих рослин відносять тільки водорості.

Водорості - організми, що живуть за рахунок фотосинтезу. Завдяки хлорофілу, наявному в їх клітинах, вони можуть створювати своє органічне тіло з неорганічної матерії, яка є в навколишньому їхньому середовищі. А щоб процес фотосинтезу протікав вільно, для цього потрібне світло. Крім світла необхідно достатня кількість мінеральних речовин і джерел вуглецю. Неодмінним елементом для життя цих живих організмів є вода. Існують і інші типи водоростей, у яких буття і умови життя дещо відрізняються від основної маси, але, в більшості випадків, розвиток водоростей залежить від схожих факторів зовнішнього середовища.

Кожна форма водоростей пристосувалася до певної інтенсивності світла. Якимось видами потрібно більше світла для життя і розмноження, а є види, які можуть і загинути з надмірно яскравого світла. Крім інтенсивності світла на ріст і життєдіяльність впливає фотоперіод. Оптимальним вважається співвідношення, коли 16 годин йде вплив світлом, а 8 годин - темрявою. Але водорості пристосовуються і до полярної ночі, переходячи з фотосинтезу (засвоєння вуглекислоти та живлення неорганічної їжею) на отримання енергії з готових органічних речовин.

Водорості - велика група найдавніших рослин. Будова їхнього тіла і розміри характеризуються значною різноманітністю. Існують одноклітинні, багатоклітинні і колоніальні форми мікроскопічних розмірів (від тисячних часток міліметра), а також форми з різною будовою слані, що досягають 30-45 м.Водорості (Algae) - це група нижчих (тобто, сланевих) рослин, у клітинах яких наявні пігменти, що зумовлюють автотрофний тип живлення.Альгологія (від лат. algae - водорість та грецьк. logos - учення) - розділ ботаніки, що вивчає водорості. Водорості відрізняє від інших рослин: тіло не диференційоване на органи і тканини, а являє собою слань (талом); за будовою талом буває одноклітинним (хлорела, хламідомонада), колоніальним (вольвокс), багатоклітинним (спірогіра, улотрикс, ламінарія).

Ультрафіолет впливає на розвиток і вихід суперечка, а також на інші фази життєвого процесу.

Життя і розмноження водоростей підпорядкована хімічним складом середовища проживання. Тут водорості розбиті на групи, одні живуть у солоній воді - це морські водорості, інші - в прісній. Існує ще й третя, сама "скромна" група, водорості, віднесені до неї, здатні жити в будь-якій воді. Є особливий вид водоростей, вони живуть на суші. Для їх існування також потрібні світло, вода і неорганічні речовини. Вони життєздатною і навіть при незначному попаданні на них води непогано розвиваються, наприклад, на деревах або скелях. Багато видів водоростей облюбували, багатий мінералами, шар грунту.

Температура також виявляє впливом геть зростання, поширення, визначення середовища існування і видів водоростей. Наявна ще й конкуренція за життєвий простір з іншими організмами і видами. Так виділення одних водоростей можуть руйнувати суперечки інших. На число водоростей впливають морські тварини, для яких ці організми є їжею.

2. Представники та класифікація зелені водорості

Зелені водорості - це організми зеленого кольору, за будовою і формою вони самі різні. Крім одноклітинних зелених водоростей існують багатоклітинні, колоніальні. Ці форми життя бувають рухомі та нерухомі. Нерухомі або вільно плавають, або прикріплюються до чого-небудь. У рухливих ж є особливі джгутики. За допомогою них ці водорості можуть переміщатися в просторі. Розмножуватися зелені водорості можуть різними шляхами, наприклад, вегетативно. Деякі види послідовно змінюють статеве розмноження з безстатевим. Інші ж користуються тільки якимось одним видом розмноження.

У відділі зелені водорості вчені виділяють від 1 до 3 класів. Л.І. Комарницький і Л.І.Курсанов поділяють відділ на 3 класи,Р.Веттштейн і З. Подбельковський виділяють тільки 1клас з 5 порядками. За новим виданням "Syllabus'a"Енглера до відділу Chlorophyta зараховано 9 порядків.

Зелені водорості водяться як у прісних водоймах, так і в солоних морях. Влітку, коли тепло, можна часто бачити, як «цвіте» вода в калюжах або в ставку. Це розмножується водорість - одноклітинна хламидомонада. На самій поверхні води, де багато світла, любить жити хлорела, також вона може облюбувати стовбури дерев, розмістившись в крапельках дощу і утворивши зелений наліт на корі. Хлорела виділяє дуже багато кисню. Клас власне зелені,або рівноджгутикові водорості. Представники класу мають типові ознаки відділу.

Представник хламідомонада (Chlamidomonas) - мікроскопічна одноклітинна водорість грушоподібної або овальної форми. Поверхня клітини вкрита прозорою безбарвною пектиновою оболонкою. На передньому кінці тіла оболонка утворює невелике випинання - носик, від якого відходять два джгутики. За допомогою цих джгутиків водорість рухається. Всю внутрішню частину клітини займає цитоплазма з великим чашоподібним хлоропластом (хроматофором) зеленого кольору. В нижній потовщеній частині хлоропласта розміщений кулястий піреноїд (зона, де найактивніше синтезуються й нагромаджуються поживні речовини), який містить багато білків і оточений зернами крохмалю. На верхній частині хроматофора знаходиться добре помітне червоне вічко, насичене каротином. Функція його невідома. В заглибині хроматофора розміщене велике кулясте ядро з добре помітним ядерцем. Спереду біля основи джгутиків розміщені дві пульсівні вакуолі.

Хламідомонади розмножуються статевим і безстатевим шляхом. При безстатевому розмноженні клітина втрачає джгутики, її ядро, хлоропласт і цитоплазма Діляться на 4 (рідше 8) клітин - зооспор. У кожної дочірньої клітини виростає по 2 джгутики, оболонка материнської клітини руйнується і зооспори виходять у воду. У такий спосіб водорості розмножуються дуже швидко. Же через добу дочірні клітини знов діляться. При статевому розмноженні в материнській клітині утворюються гамети. Вони подібні до зооспор, однак кількість значно більша - 32 або 64 в одній клітині. Після дозрівання гамети виходять з материнської клітини і попарно з'єднуються, утворюючи зиготу. Вона вкривається исною оболонкою і переходить у стан спокою. Через який час зигота виходить з оболонки і ділиться мейочно з утворенням 4 гаплоїдних зооспор.

Хламідомонади живуть у невеликих, дуже забруднених водоймах, що добре прогріваються (калюжі, стічні канави). У таких водоймах вони дуже швидко розмножуються і спричинюють "цвітіння" води. Оскільки поряд з автотрофним способом живлення клітини хламідомонад поглинають розчинені органічні речовини, вони тим самим сприяють процесу очищення забрудненої води (самоочищенню). Цей процес можна спостерігати у відстійниках, очисних спорудах міської каналізації. Уже через кілька днів після чергового викидання стічних вод водойма очищається. Вода стає чистою і прозорою до дна. Водоростей - активних санітарів - уже немає в товщі води, їхні зиготи опустились на дно і там "відпочивають" до чергового забруднення, яке знов їх активізує.

Рисунок 1. Життєвий цикл хламідомонади: а - безстатеве розмноження; б - статеве розмноження; М ~ мейоз; 1 - вегетативна особина; 2 - утворення зооспор; 3 - зооспори; 4 - утворення гамет; 5 - копуляція гамет; 6 - зигота; 7 - проростання зиготи; 8 - зооспора

Далі в глибині розташовуються багатоклітинні зелені водорості. Форма їхнього тіла має вигляд простих або розгалужених ниток, що безперервно ростуть у довжину в результаті поділу клітин упоперек. Найтиповішими представниками нитчастих водоростей є улотрикс і спірогіра.

Порядок улотрикс (Ulotrix) (див.додаток, рисунок1) дуже поширений у річках, живе, прикріплюючись до підводних предметів, утворюючи яскраво-зелені зростання. Баговиння улотрикса складається з нерозгалужених ниток різної довжини, які на початку росту прикріплюються до субстрату безбарвною видовженою клітиною - ризоїдом. Клітини ниток циліндричні або бочкоподібні, короткі. Кожна клітина має ядро, пристінний хлоропласт у вигляді неповного кільця і один або кілька піреноїдів. .

Розмноження вегетативне, безстатеве і статеве (рис. 2). При вегетативному розмноженні нитка улотрикса розпадається на короткі сегменти, кожний з яких росте, утворюючи нову нитку. Безстатеве розмноження здійснюється за допомогою зооспор, які формуються в клітинах. Зооспори - яйце-або грушоподібні клітини з чотирма джгутиками на передньому кінці, червоним вічком і двома пульсівними вакуолями. Кожна зооспора, вийшовши назовні, через деякий час прикріплюється до субстрату і проростає в дорослу особину. При статевому розмноженні в клітинах нитки формуються гамети, подібні до зооспор, однак лише з двома джгутиками. Гамет у кожній клітині більше, ніж зооспор. З'єднуючись попарно, гамети однієї й тієї самої або частіше різних ниток утворюють зиготу. Вона залишається рухливою недовго, скоро осідає на дно водойми, втрачає джгутики і вкривається товстою оболонкою, що захищає ЇЇ від несприятливих умов. Під час проростання зиготи відбувається редукційний поділ з утворенням 4-16 гаплоїдних особин.

Рисунок 2 Життєвий цикл улотрикса: а - безстатеве розмноження; б - статеве розмноження; М - мейоз; / - вегетативна особина; 2 - утворення зооспор; 3 - вихід зооспор; 4 - порожня клітина; 5 - зооспори; 6 - утворення гамет; 7 - вихід гамет; 8 - ізогамія; 9, 10 - зиготи; 11 - проростання зиготи; 12 - зооспора

Багатоклітинна зелена водорість спірогіра (Spirogyra)нагадує клубок вати. Ця водорість має велике ядро ??з ядерцем. Розмножується вона двома способами: як статевим, так і безстатевим. Статеве розмноження відбувається восени. Спірогіра - одна з найпоширеніших зелених нитчастих водоростей у прісноводних басейнах. Довгі нитки слані утворюють сплетення (баговиння) яскраво-зеленого кольору, до субстрату вони не прикріплюються і вільно плавають у воді.

Нитки спірогіри завдовжки від кількох міліметрів до 8-10 см не галузяться і складаються з одного ряду однакових видовжених циліндричних клітин. Кожна клітина має двошарову оболонку, яка зовні вкрита слизовим чохлом. Внутрішній шар оболонки складається з целюлози, зовнішній - з пектинових речовин. Целюлозна оболонка оточує цитоплазму, в якій розміщені спіральне закручені зелені стрічкоподібні хлоропласти з численними піреноїдами. Велике ядро з добре помітним ядерцем розміщене в центральній частині клітини, оточене шаром цитоплазми, який сполучений з пристінним шаром тяжами. Проміжки між тяжами заповнені вакуолями.

Спірогіра розмножується вегетативне і статевим шляхом, спор вона ніколи не утворює. Вегетативне розмноження відбувається в разі випадкового розриву ниток або розпадання її на окремі клітини за несприятливих умов. З кожної частини нитки або окремої клітини утворюються нові особини поділом клітин.

Статеве розмноження здійснюється кон'югацією. При цьому дві нитки, зовні подібні, зближуються. З клітин ниток, розміщених одна навпроти одної, утворюються вирости. При стиканні цих виростів (рис. 3) перегородки їх зникають і вміст "чоловічої" клітини переливається в "жіночу". В результаті цього злиття утворюється зигота, яка вкривається товстою оболонкою і після певного періоду спокою проростає. При цьому вона ділиться мейозом, утворюючи чотири гаплоїдні клітини. Три з них - дрібні - відмирають, а одна - велика - разом із вмістом зиготи утворює проросток нової особини, який дає початок

зелені водорості хламідомонада

Рисунок 3. Життєвий цикл спірогіри:

1 - частина талому; 2, 3 - послідовність кон'югації; 4, 5 - зиготи; 6, 7 - мейоз зиготи і відмирання трьох гаплоїдних ядер; 8 - проростання зиготи; 9 - клітинна стінка; 10 - хроматофор; 11 - піреноїд; 12- цитоплазма; 13 - ядро; 14 - вакуоля

Порядок кладофора (Cladophora) прикріплюється до твердої поверхні (камені, корчі, листя і т. д.), утворюючи на ній гілкуються 2-3-сантиметрові кущі від сірого до ніжно-зеленого кольору. Кладофора - рід водних рослин, що відносяться до зелених водоростей. Це широко розповсюджена група рослин, які зустрічаються в чистих прісних і солоних водоймах. Даний рід об'єднує близько 150 видів водоростей. У водоймах Європи налічується близько 30 морських і більше 10 прісноводних видів. Типовим представником цієї групи водоростей, що часто зустрічаються в акваріумах, є кладофора куляста. (Див.додаток1 рисунок2).

Слань кладофори гілляста. Тому виглядає ця рослина як кущ, утворений розгалуженими нитками, що складаються з одного ряду клітин із шаруватою оболонкою. У кожній клітці є кілька ядер і сітчастий хлоропласт, у якому відбувається фотосинтез. Харчування кладофори автотрофне. До підводних субстратів кладофора прикріплюється за допомогою ризоїдів, які з'являються в процесі розростання нижньої ділянки базальної клітини. природних умовах кладофора росте колоніями кулястої, півсфероподібної або подушкоподібної форми до глибини 30 метрів. На скелястих узбережжях, на мілководді кущі кладофори невеликих розмірів, чітко виражені. Але частіше у водоймах зі стоячою водою і мулистим дном (ставках, озерах, лагунах) при сильному розростанні таломів кладофори формуються скупчення тини - рясних поплутаних мас гіллястих ниток. У деяких видів із сланей утворюються компактні кулясті скупчення. Таке явище характерне для ділянок із постійною слабкою течією, яке переміщує не прикріплені кулясті маси кладофор.

Розмноження. Розмноження цих водоростей відбувається вегетативним (фрагментацією слані), безстатевим (чотириджгутиковими зооспорами) і статевим шляхом (ізогамія з утворенням спор і гамет).

Значення кладофори для людини полягає в тому, що ці рослини використовуються в промисловості при виготовленні щільного паперу, спирту, клею. Серед акваріумних рослин кладофора дуже популярна, її колонії у вигляді красивих пухнастих темно-зелених кульок дуже декоративні. В акваріумах це рослина також виконує функцію природного фільтра і джерела кисню.

Порядок Хлорела (Chlorela) - рід одноклітинних зелених водоростей, що відносяться до відділу Chlorophyta. Має сферичну форму, від 2 до 10 мм, що не мають джгутиків. Хлоропласти хлорели містять хлорофіл -а і хлорофіл -б. Для процесу фотосинтезу хлорела потрібні тільки вода, діоксид вуглецю, світло, а також невелика кількість мінералів для розмноження. Дуже поширеною є Chlorella vulgaris, постійно зустрічається масами у воді і в грязі калюж, канав і ставків. Часто розвивається вона, а також споріднена їй форма, Chlorella infusionum в лабораторіях і домашньому побуті в посудинах з водою або з розчинами пепсину та цукру, покриваючи зеленуватим нальотом внутрішню поверхню скла.

Організація та цикл розвитку хлорели полягають у наступному: вегетативне тіло їх складається з однієї кулястої або овальної клітини з тонкою оболонкою, яка на думку одних авторів (Brandt, Dangeard) складається з целюлози, а на думку інших (Geza-Entz, Фамінцин, Аверинцев і ін) з прозорого драглистого речовини, позбавленого целюлози. Таке розбіжність у думках відбулося В силу того, що іноді оболонка хлорели не дає типового для целюлози фіолетового фарбування від хлорцінкіода, а тому питання це залишається поки відкритим. Розміри кулястих вегетативних клітин коливаються за даними різних авторів від 0,0015 мм до 0,012 мм. У кожній такій клітині знаходиться гомогенна протоплазма, дуже маленьке ядро прекрасно фарбували гематоксиліном, і стрічкоподібними або округлий пластинчастий стенкоположний хроматофор з одним або, рідше, з двома переноідамі. Геца-ЕНЦ (Geza-Entz) описував у клітинах хлорели ще особливі скоротливі вакуолі, подібно таким у хламідомонад, але пізнішими дослідниками ці свідчення Геца-Енца були спростовані. Бейерінк вивчив харчування хлорели і знайшов, між іншим, що вони для видобутку необхідного азоту потребують не тільки в пептоні, але і в якому-небудь вуглеводи, як наприклад цукор, а тому він зарахував їх до встановленої їм фізіологічної групі Пентон-вуглеводних організмів.

Рисунок 4. Хлорела

Розмноження хлорели відбувається шляхом повторного розподілу спочатку хроматофора і піреноіда, а потім і всього вмісту кожної клітини на кілька рівних частин, від 2 до 16, які залишаються деякий час оточеними материнської оболонкою, а після розриву і її зникнення, виявляються вільно лежачими, швидко збільшуються в розмірах і через деякий проміжок часу повторюють той же цикл розвитку. Рухомих елементів розмноження у хлорели не існує, подібно до того, як і в інших Pleurococcaceae. Відхилення від нормального циклу розвитку зустрічаються у хлорели досить рідко і полягають у тому, що іноді вони розмножуються шляхом отшнуровиванія молодих особин від материнської, а крім того при нормальному розподілі можуть не звільнятися з материнської оболонки, а залишатися в ній на тривалий час, перетворюючись поступово в стадії Gloecystis і Palmella.

Порядок Ссфонові водорості (Siphonales) з'являються на освітлених сонцем стінках акваріума в вигляді щільного темно-зеленого настилу з розгалужених ниток. До цього порядку зараховано близько 60 родів водоростей .Слань являе собою, по суті одну величезну багатоядерну клітину з чисельними зернистими хроматофорами .Внутрішні перегородки можуть виникати лише з пошкодженням слані,а також під час утворення органів розмноження. В одних перегородкахми відчленовуютьсяневеликі сегменти клітин,які потім розростаються,а в інших перегородками відокремлюються вже розвинені гілки слані.

Статеве відтворення ізогамне і гетерогамне .Зооспори відомі у небагатьох. Зигота проростає без редукційного поділу,даючи початок диплоїдним особинам .Сифонові поширені в теплих морях.

У морях і океанах у самої поверхні, де вода добре прогріта і освітлена, живе і розмножується планктон. Він полягає з одноклітинних водоростей найрізноманітніших видів, у тому числі є там і зелені водорості. Планктон є їжею для ракоподібних і китів.

3. Поширення та значення в природі

Роль водоростей у природі. Водорості - планктонні і бен-тосні, наземні й грунтові - відіграють важливу роль у природі. Разом з іншими водяними рослинами вони виробляють близько 80 % усієї маси органічних речовин, що утворюються на Землі. Серед них найпродуктивнішими є планктонні завдяки своїй здатності швидко розмножуватись. Наземні водорості часто виступають у ролі піонерів рослинності, поселяючись на безплідних ділянках суші: скелях, пісках. У симбіозі з грибами водорості утворюють своєрідні організми - лишайники.

Водорості беруть участь у колообігу речовин у природі, в поліпшенні газового режиму водойм та утворенні відкладів сапропелю (органічного мулу). Зарості великих водоростей є укриттям для розмноження багатьох побережних тварин і дрібних водоростей. З водоростей утворились потужні поклади гірських порід: у крейдяних породах 95 % становлять рештки оболонок деяких золотистих водоростей, діатоміти на 50-80 % складаються з панцирів діатомових водоростей. Рифи в морях і океанах також формуються за участю водоростей. Так, у рифах островів Фіджі в Тихому океані водоростей майже в 3 рази більше, ніж коралів. Водні водорості

На планеті важко знайти місце, де не було б водоростей. Зазвичай їх вважають водними організмами, і, дійсно, переважна більшість водоростей живе в калюжах і ставках, річках і озерах, морях і океанах, причому в певні сезони вони можуть ставати там дуже рясними. Водорості прикріплюються до скель, каменів, шматках деревини, до водних рослинами або ж вільно плавають, складаючи частину планктону. Часом ця їхня суспензія, що включає мільярди мікроскопічних форм, досягає консистенції горохового супу, заповнюючи собою великі простори озер і морів. Таке явище називають "водоростеві цвітінням" води. Глибина, на якій можна зустріти водорості, залежить від прозорості води, тобто її здатності пропускати необхідний для фотосинтезу світло. Більшість водоростей зосереджено в поверхневому шарі товщиною кілька дециметрів, проте деякі зелені та червоні водорості зустрічаються й на значно більшій глибині. Окремі види здатні рости в океані на глибині 60-90 м. Деякі водорості, навіть вмерзнув в лід, можуть зберігати в стані анабіозу життєздатність протягом багатьох місяців.

Грунтові водорості. Незважаючи на свою назву, водорості зустрічаються не тільки у воді. Наприклад, їх дуже багато в грунті. У 1 г добре угноєної грунту можна виявити ок. 1 млн. їх окремих примірників. Ті, що зосереджені на поверхні грунту та безпосередньо під нею, харчуються шляхом фотосинтезу. Інші живуть у темряві, безбарвні і поглинають розчинену їжу з навколишнього середовища, тобто є сапрофіти. Основна група грунтових водоростей - діатомові, хоча місцями в цьому середовищі проживання рясні також зелені, жовто-зелені і золотисті водорості.

Снігові водорості у великих кількостях часто зустрічаються в льодах і снігах арктичної і антарктичної пустель, а також альпійських високогір'я. У холодних полярних морях вони зростають настільки ж добре, як і в гарячих джерелах. Так званий "червоний сніг" - результат присутності в ньому мікроскопічних водоростей. Снігові водорості бувають пофарбовані в червоний, зелений, жовтий і бурий колір. (Див. рисунок 3, додаток1)

Водорості живуть і в багатьох інших місцях проживання, іноді дуже незвичайних. Вони зустрічаються, наприклад, на поверхні або всередині водних та наземних рослин. Поселяючись в тканинах багатьох тропічних і субтропічних видів, вони ростуть тут настільки активно, що можуть ушкоджувати їх листя: у чайного куща така хвороба називається "іржею". У помірному кліматі водорості часто покривають зеленим нальотом кору дерев, звичайно з затіненій сторони. Деякі зелені водорості утворюють симбіотичні асоціації з певними грибами; такі асоціації представляють собою особливі, цілком самостійні організми, звані лишайниками. Ряд дрібних форм росте на поверхні і всередині більш великих водоростей, а один рід зелених водоростей - тільки на панцирі черепах. Зелені та червоні водорості зустрічаються у волосяних фолікулах трипалих лінивців, що населяють дощові тропічні ліси Центральної і Південної Америки. Ростуть водорості і на тілі риб і ракоподібних. Можливо, деякі плоскі черви і кишковопорожнинні можуть взагалі не заковтувати їжу, оскільки отримують її від зелених водоростей, що мешкають в їх тілі.

Значення водоростей у природі та для людини ународному господарстві. Водорості широко використовують у народному господарстві. Багато з них людина здавна використовувала в їжу (ламінарію, порфіру), на корм худобі, як добрива. Багато водоростей є біоіндикаторами під час санітарно-біологічної оцінки вод або виконують функцію активних санітарів забруднених водойм. У деяких країнах водорості вирощують у штучних водоймах для промислового виробництва органічних речовин.

Разом з тим водорості можуть мати і негативне значення. Так, у разі масового розмноження у водоймах вони спричинюють "цвітіння" води, роблячи її непридатною для використання, забруднюють насосні станції та водоводи, деякі види вкривають днища суден, буї, погіршуючи їх експлуатацію.

Висновок

Водорості - одні з найдавніших організмів, що населяють нашу планету. Від них виникли наземні рослини. Збагативши атмосферу киснем, вони зумовили можливість існування різноманітного світу тварин і сприяли розвитку аеробних бактерій. Завдяки їхній діяльності в атмосфері з'явився озоновий екран, який захищає Землю від радіаційного випромінювання. Органічні речовини, які створюють водорості в процесі фотосинтезу, стають їжею для бактерій і тварин, зокрема риб. Серед водоростей є як одноклітинні, так і багатоклітинні види. Проте тіло багатоклітинних водоростей - слань - не утворює органів. У хлоропластах клітин водоростей наявний хлорофіл, завдяки чому вони здатні до фотосинтезу. Водорості поширені переважно у прісних і солоних водоймах, деякі види - у ґрунті та інших зволожених місцях суходолу. Більш істотні для виділення різних груп водоростей типи формування їх колоній, способи розмноження, особливості хлоропластів, клітинної стінки, запасних речовин і т.п. Старі системи зазвичай визнавали близько десяти таких груп, які вважалися класами. Одна із сучасних систем відносить до "водоростям" (цей термін втратив класифікаційне значення) вісім типів (відділів) царства протистов (Protista); втім, такий підхід визнається не всіма вченими.

Список використаної літератури

1.Біологія. Загальна біологія. Ботаніка. Зоологія. Людина та її здоров'я/ За ред. В.О.Мотузяного, Київ:Вища школа,2005; 621с.

2. Водоросли. Справочник / Вассер С.П. , Кондратьев Н.В. , Масюк Н.П. Киев:1989; 608с.

3. Опредилитель высшых растений Укрины/Добрачаев Д .Н., Котов М.И., Проскудин Ю. Н. Киев :1987.

4. Слюсарев А.А. ,Жукова С.В. Биология, Киев.1987.

5. Белякова Г.А., Дьяков Ю.Т. , Тарасов К.Л. Ботаніка. Водорості та гриби. -М .Видатний центр «Академія»,2006.-320с.

6. Царенко П.М. Номенклатурно- таксомічні зміни в системі «зелених» водоростей / / Алькологія. 2005. -15, №4.- С. 459-467.

7. Зелені водорості / / Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона.

Додаток

Рисунок. Улотрикс

Рисунок. Кладофора

Рисунок. Хломідомонада сніжна - кольоровий сніг

Размещено на Allbest.ru