Роль позасинаптичних NMDA-рецепторів у збуджуючий синаптичній передачі СА3-СА1 у гіпокампі ссавців

Можлива участь позасинаптичних NMDA-рецепторів у збудженні нейронів є істотною складовою запропонованих нещодавно гіпотез про позасинаптичні ефекти класичних нейротрансмітерів і їх ролі в так званій об'ємній передачі інформації в ЦНС [Agnati, 1995; Bach-y-Rita, 1993]. Помітну роль ці рецептори можуть відігравати при деяких паталогічних станах мозку. Так, наприклад, ішемія головного мозку супроводжується збільшенням позаклітинного рівня глутамату. Даний фактор, як вважають, є причиною масової загибелі нейронів в умовах гіперактивації глутаматних рецепторів [Choi, 1990; Meldrum, 1990]. Істотну роль в цьому процесі можуть відігравати саме позасинаптичні NMDA-рецептори [Lozovaya, 1997]. Такі рецептори нейротрансмітерів можуть бути мішенями для нових лікарських препаратів. Як зазначають Херкенхем (1987) та Візі (1984), багато лікарських препаратів, створених з урахуванням концепції пресинаптичної модуляції нейропередачі, реально впливають не на пре- і постсинаптичні, а саме на позасинаптичні рецептори.

Зміни синаптичної передачі СА3-СА1 під впливом позаклітинного глутамату.

Активація екстрасинаптичних рецепторів несинаптичним пулом глутамату

Як уже зазначалося вище, мембрани нейронів гіпокампа мають на своїй поверхні безліч позасинаптичних глутаматних рецепторів. Більшість цих рецепторів не може бути активована синаптично вивільненим глутаматом [Pettit, 2001]. Численні дані свідчать, що несинаптичне вивільнення медіатору в мозку ссавців може відбуватися як за нормальних, так і за патологічних умов. Основним джерелом позасинаптичного глутамату, мабуть, є глія (рис. 7.5), причому переважно астроцити. Описано як Са2+-залежний [Araque, 1999], так і Са2+-незалежний механізми вивільнення глутамату астроцитами [Jabaudon, 1999; Szatkowski, 1990; Kimelberg, 1990]. Активація простагландинових і брадикінінових рецепторів, коактивация метаботропних глутаматних і AMPA-рецепторів, а також механічні та електричні стимули можуть викликати зростання внутрішньоклітинної концентрації Са2+ в астроцитах і подальше вивільнення ними глутамату [Parpura, 1994; Bezzi, 1998; Pasti, 1997; Araque, 1998a; Araque, 1998b]. Здатність астроцитів вивільнювати глутамат є істотним аспектом міжклітинної сигналізації в ЦНС і дозволяє їм помітно впливати на нейрони і міжнейронну передачу. Шляхом розповсюдження так званих кальцієвих хвиль сигнал, який продукується астроцитами, може модулювати активність навіть дуже віддалених синапсів. Інакше кажучи, є вказівки на те, що глутамат в ЦНС може вівильнюватися не тільки із пресинаптичних терміналей, але й з позасинаптичних джерел. Виникає питання, яким чином активація позасинаптичних рецепторів глутаматом несинаптичного походженя буде впливати на синаптичну передачу. Крім того, законним є питання про те, чи може глутамат несинаптичної природи активувати рецептори, які знаходяться в постсинаптичних спеціалізаціях і таким чином модулювати синаптичну предачу.

Ізоляція синаптичних глутаматних рецепторів від несинаптично продукованого глутамату

Дія позаклітинного глутамату на ЗПСС і популяційні ПД в зоні СА1 гіпокампа

Аплікація L-глутамату у субмілімолярних концентраціях (200-400 мкМ) на зрізи гіпокампа щурів (Р 24-26) призводила до швидкого та істотного пригнічення як ортодромно, так і антидромно викликаних фокальних ПД, які були відведені в полі СА1 гіпокампа. В той самий час амплітуда ЗПСС, зареєстрованих в нейронах цієї самої зони, залишалася незмінною (Рис 14). Ортодромні фокальні ПД при аплікації 400 мкМ глутамату в середньому пригнічувались до 12 ± 6 % (n = 14), а антидромні -- до 44 ± 7 % (n = 14). Для порівняння зазначимо, що у 14 з 15 клітин амплітуда ЗПСС, зареєстрованих у контролі і в присутності глутамату, була практично тотожною (98 ± 17 %, n = 15). Згідно з даними Зорумського, глутамат в низьких концентраціях пригнічує як AMPA-, так і NMDA-рецепторопосередковані збуджуючі так звані аутопічні струми в мікрокультурі нейронів гіпокампа щурів з ЕС50 = 38 і ЕС50 = 1.3 мкМ відповідно. Пригнічення відбувається внаслідок десенситизації обох підтипів глутаматних рецепторів [Zorumski, 1996]. У наших експериментах на зрізах гіпокампа концентрація глутамату, яка на два порядки перевищувала зазначену в роботах Зорумського, не викликала змін амплітуд ані NMDA-, ані AMPA-рецепторактивованих компонентів ЗПСС. Даний факт указує на те, що позасинаптичний глутамат не досягає рецепторів, що знаходяться в субсинаптичних областях, а впливає лише на збудливість постсинаптичних нейронів. Отже, можна зробити висновок, що він впливає тільки на позасинаптичні глутаматні рецептори.

Описаний феномен може спостерігатися лише протягом короткого інтервалу індивідуального розвитку (Р 24-28). У щурів старшого віку чутливість амплітуди популяційних ПД до позаклітинного глутамату істотно знижується. При цьому ЗПСС також є нечутливими до згаданого агента [Garaschuk, 1993]. У щурів, які не досягли за віком 20 днів, глутамат пригнічує ЗПСС. Цей факт добре узгоджується з даними Башкиса та Маленки про те, що у останніх у гіпокампі призводить до пресинаптичного гальмування, що відбивається в пригніченні ЗПСС [Baskys, 1991]. Протягом інтервалу Р20 - Р28 експресія метаботропних глутаматних пресинаптичних рецепторів скорочується, і вони практично зникають, тоді як функціональність постсинаптичних метаботропних рецепторів зберігається.

Інгібування ортодромно і антидромно викликаних популяційних ПД є щонайменше частково опосередкованим активацією екстрасинаптичних метаботропних рецепторів. Дійсно, було показано, що аплікація агоніста метаботропних глутаматних рецепторів trans-ACPD призводила до пригнічення популяційних ПД у полі СА1 (але не СА3) гіпокампа [Baskys, 1991; Garaschuk, 1992]. Проте ми виявили, що іонотропні глутаматні рецептори також залучені в пригнічення глутаматом фокальних ПД. На тлі дії антагоністів NMDA- і AMPA-рецепторів (D-APV и NВQX) інгібування антидромних ПД було істотно послабленим (50 ± 3% , n = 5 проти 80 ± 8%, n = 5, в контролі).

Вплив D-глутамату на синаптичну передачу в гіпокампі

D-глутамат на відміну від L-глутамату практично не переноситься глутаматними транспортерами [Eliasof, 1998; Arriza, 1994]. Відомо, що D-глутамат є слабким агоністом NMDA-рецепторів (ЕС50 75-80 мкМ) [Patneau, 1990] і дуже слабким агоністом AMPA-рецепторів [Pan, 1993]. У присутності D-APV D-глутамат забезпечував активацію лише малої частки (3 %) струму, активованого L-глутаматом у тій самій концентрації. Проте коли D-глутамат прикладали в тих самих концентраціх, що і його оптичний L-ізомер, цей агент призводив не тільки до пригнічення антидромних та ортодромних популяційних ПД (до 10 ± 10 %, n = 5 та 58 ± 8 %, n=5 відповідно), але й до істотного пригнічення ЗПСС (Рис. 14).

Синаптичні глутаматні рецептори є ізольованими від дії позаклітинного глутамату

Для перевірки гіпотези про те, що простір синаптичної щілини, а також рецептори, локалізовані в постсинаптичних ущільненнях, не піддаються дії позаклітинного глутамату, було проведено такий експеримент. Зрізи гіпокампа інкубували протягом 15 хв у присутності суміші глутамату та MK-801.

Антагоніст AMPA-рецепторів був у розчині протягом всього експерименту. Вже згадувалося, що оскільки блокування NMDA-рецепторкерованих каналів під впливом MK-801 відбувається лише в тому випадку, якщо ці канали є відкритими, MK-801 здатний заблокувати тільки канали, активовані глутаматом. Якщо рецептори, локалізовані в постсинаптичних спеціалізаціях, доступні для позаклітинного глутамату, прикладання MK-801 призвело б до необоротного блокування синаптичних NMDA-рецепторів, і подальша стимуляція пресинаптичних волокон не була б здатною активувати ЗПССNMDA. Проте після початку стимуляції виявилося, що істотна частина (32 ±1 0 % контрольної величини, n = 5) ЗПССNMDA зберігається. Отже, синаптичні рецептори є значною мірою ізольовані від дії позаклітинного глутамату (Рис. 15). Коли в аналогічних експериментах замість глутамату використовували NMDA - селективний агоніст NMDA-рецепторів, що не транспортується системами захоплювання глутамату, ЗПССNMDA після початку стимуляції синаптичних входів не активувалися (Рис. 15). Останнє, очевидно, указує на те, що ізоляція синаптичного простору здійснюється за допомогою систем глутаматного транспорту.

Вплив інгібіторів транспорту глутамату на синаптичну передачу СА3-СА1 в гіпокампі

Нещодавно було продемонстровано, що тонічна активність глутаматних транспортерів компенсує постійний приток глутамату з гліальних клітин у позасинаптичний простір [Jabaudon, 1999]. Цей приток можна виявити за допомогою інгібіторів захоплення глутамату. Такі інгібітори, як ТНА або tPDC, викликають вивільнення глутамату шляхом гетерообміну [Volterra, 1996]. У наших експериментах ми використовували ТНА для того, щоб дослідити вплив на синаптичну передачу глутамату, який вивільнюється гліальними клітинами. Було виявлено, що ТНА імітував ефекти глутамату, тобто спричиняв істотне інгібування як антидромно, так і ортодромно викликаних популяційних ПД (49 ±9 %, n = 5, та 23 ± 6 %, n = 4 відповідно), але не впливав на амплітуду ЗПСС (105 ± 8 %, n = 5) (Рис. 16). На відміну від ТНА селективний інгібітор глутаматних транспортерів підтипу GLT-1 DHK викликав істотне зменшення амплітуди ЗПСС (60 ± 12 %, n = 5). Популяційні ПД при цьому також пригнічувалися. Глутамат, прикладений на тлі дії дигідрокаїнату, призводив у свою черге до помітнішого пригнічення амплітуди ЗПСС (58 ± 8 %, n = 5 порівняно з 88 ± 6% , n = 5 для ТНА) (Рис, 17).

Ці спостереження дозволяють припустити, що глутаматні транспортери, причому саме підтипу GLT-1, забезпечують ізоляцію простору синаптичної щілини від впливу глутамату, що вивільнюється гліальними клітинами. Цікаво, що прикладання глутамату в умовах, коли ймовірніть вивільнення цього агента в присутності 4-АР є збільшеною, призводило до істотного зменшення потенційованих ЗПСС (від 465 ± 16 %, n = 5, до 320 ± 4%, n = 5) (Рис. 17).

Отже, можна припустити, що постсинаптичні рецептори значною мірою не є доступними для позаклітинного глутамату. Очевидно, що спеціалізовані системи глутаматного захоплення ефективно контролюють доступ до рецепторів, локалізованих в синаптичних ущільненнях і створюють захисний бар'єр, котрий запобігає проникненню медіатору ззовні. Ми виявили, що чутливість ЗПСС до позаклітинного глутамату специфічно залежить від активності

глутаматних транспортерів GLT-1- або GLT-подібного типу. Ці дані узгоджуются зі спостереженнями Куллмана та співавт., котрі показали, що саме глутаматний транспортер типу GLT-1 селективно контролює перевилив глутамату з пресинаптичного закінчення одного синапсу до постсинаптичних рецепторів сусіднього [Asztely, 1997b]. Очевидно, специфічні гліальні процеси, опосередковані транспортером типу GLT-1, в гіпокампі забезпечують ізоляцію синапcів від соматичного компартмента. Проте при збільшенні вивільнення медіатору, зумовленому різними фармакологічними впливами, продуктивність захоплення глутамату виявляється недостатною для запобігання активації позасинаптичних рецепторів (рис. 17).

Необхідно враховувати, що збуджуючі амінокислоти відіграють ключову роль у розвитку ЦНС; вони регулюють такі явища, як елімінація синапсів, міграція, диференціація та загибель клітин [McDonald, 1990; LaMantia, 1995; Oka, 1993; Komuro, 1993; Pearce, 1987; Cull-Candy, 2001]. Тонічний рівень глутамату контролює склад і кластеризацію певних типів глутаматних рецепторів і, відповідно, процеси утворення та елімінації відповідних синапсів [Lissin, 1999]. Можливо, відокремлення зони синапсів від інших частин нейронів СА1 необхідне для формування та стабілізації певних синаптичних зв'язків, щоб запобігти їх деградації при дії позасинаптичного глутамату. Захисний бар'єр, що забезпечується глутаматними транспортерами, може бути фактором, котрий визначає, чи підлягає даний синапс збереженню або він буде елімінований. На підтримку цього припущення свідчить нещодавно отриманий факт: астроцити збільшують кількість функціональних синаптичних контактів між пірамідними нейронами у спільній культурі астроцитів і нейронів [Ulian, 2001].

Захист синапсів від позаклітинного глутамату, очевидно, відіграє також важливу роль у різних паталогічних станах. При деяких з них за показниками низки ознак концентрація позаклітинного глутамату внаслідок реверсії зворотного захоплення глутамату може досягати 370 мкМ. Для тканин мозку пацієнтів, які страждають хворобами Хантінгтона, Альцгеймера або розсіяним склерозом, характерним є зниження активності глутаматного захоплення [Trotti, 1998; Garcia-Lopez, 1999; Harkany, 1999; Lauderback, 1999; Harris, 1996; Mattson, 1999]. Зменшення “ємності” захоплювання глутамату з позаклітинного простору може запускати каскад внутрішньоклітинних подій, що призводять до загибелі клітин [Patneau, 1990].

Висновки

1. З використанням сучасних електрофізіологічних методів вимірювання було проведено детальне дослідження механізмів збуджуючої синаптичної передачі в зрізах гіпокампа щурів. Порівнювали параметри (амплітуду та відносний внесок у сумарний ЗПСС ) та кінетику спаду NMDA- та неNMDA-рецепторопосередкованих компонентів ЗПСС в умовах збільшення вивільнення медіатору, викликаних різними експериментальними впливами.

2. Вперше показано, що в умовах підвищеної ймовірності вивільнення глутамату, викликаної низкою фармакологічних впливів (блокування потенціалзалежних K+-каналів, зняття тонічного блокування пресинаптичних А1-аденозинових рецепторів, а також активації протеїнкінази форболовими ефірами) відбувається збільшення внеску NMDA-рецепторопосередкованого компоненту в синаптичну передачу. Кінетика спаду фармакологічно ізольованого ЗПССNMDA (але не ЗПССAMPA ) значно уповільнується.

3. Високочастотне (50-200 с-1) подразнення синаптичних входів у зону СА1 короткими пачками стимулів (1-10), яке відповідало природному характеру клітинної активності в гіпокампі щурів in vivo у певних умовах, також спричиняє збільшення внеску ЗПССNMDA в синаптичну передачу в гіпокампі. При цьому кінетика спаду ЗПССNMDA (на відміну від кінетики ЗПССAMPA) уповільнюється. Істотне збільшення внеску NMDA-рецепторів спостерігається вже при нанесенні двох стимулів, які прикладаються з частотою 100 с-1, а граничний ефект досягагається у разі подразнення 6-7 стимулами.

4. На підставі даних, отриманих в серії експериментів з використанням блокатору відкритих NMDA-каналів MK-801, а також низькоафінних конкурентних блокаторів цих каналів, зроблено висновок про те, що збільшення внеску NMDA-рецепторопосередкованого компоненту, викликане як фармакологічними впливами, так і високочастотною стимуляцією, зумовлено активацією позасинаптичних NMDA-рецепторів внаслідок підвищення концентрації та збільшенння тривалості перебування глутамату за межами простору синаптичної щілини. Внесок позасинаптичних NMDA- рецепторів, у синаптичну передачу істотно зростає, а кинетика спаду NMDA-рецептор опосередкованого компонента уповільнюється зі збільшенням інтенсивності стимуляції синаптичних входів.

5. Виявлено фармакологічні особливості позасинаптичних NMDA-рецепторів, що відрізняють їх від синаптичних (зокрема, висока чутливість до іфенпродилу). Отже, позасинаптичні NMDA-рецептори належать переважно до підтипу NR2В-вмісних рецепторів. Підвищена провідність NMDA-рецепторів цього типу для іонов Са2+ вказує на їх особливу роль у синаптичній передачі.

6. В експериментах з використанням блокаторів транспорту глутамату показано, що активація позасинаптичних рецепторів контролюється системами захоплення глутамату, які відносяться до типу GLT-1. Системи транспорту глутамату відвертають активацію синаптичних глутаматних рецепторів екзогенним глутаматом (у концентраціях до 400 мкМ).

7. Тривала дія L-глутамату призводить до довгочасних змін синаптичної передачі. Вперше виявлено новий тип нейронної пластичності, зв'язаної з тривалими змінами активности систем глутаматного транспорту.

8. Загалом, отримані результати дозволяють зробити висновок про те, що залежно від характеру пресинаптичних сигналів (поодинокі імпульси або їх високочастотні пачки) відбувається якісна зміна механизмів синаптичної передачі СА3-СА1 у гіпокампі - перехід від “лінійної” передачі, коли сигнал передається винятково через синаптичні зв'язки, до “об'ємної”, при якій активуються також позасинаптичні NMDA-рецептори. Передача сигналу від нейрону СА3 до клітини СА1 здатна модулюватися глутаматом позасинаптичного походження. Тривалий вплив даного пулу глутамату призводить до довгочасних змін властивостей синаптичної передачі. Ці зміни в свою чергу опосередковуються тривалими змінами активності глутаматного транспорту.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Erdelyi, L., Ilyin, V., Lozovaya, N. and Vulfius, C. Intracellular Mg2+ modulates the A-currents and its blockade by catechol in isolated Lymnaea stagnalis neuron// Neurosci. Lett. -1990.- Т.117.-С. 99-104

2. Lozovaya, N., Vulfius, C., Ilyin, V. Intracellular ATP modulates desensitization of acetylcholine receptors controlling chloride current in Lymnaea neurones// Pflugers Arch.- 1993.-Т. 424.- P. 385-390.

3. Lozovaya, N., Vulfius, C., Ilyin, V. Intracellular ATP modifies the voltage dependence of fast transient outward K+ current in Lymnaea stagnalis neurones // J of Physiology (Lond). -1993.- Т. 464.- С. 441-455.

4. Klishin, A., Lozovaya, N., Pintor J., Miras-Portugal, M.T. and O.Krishtal. Possible functional role of diadenosine polyphosphates: negative feedback for excitation in hippocampus// Neuroscience.- 1994.- Т. 58.-С.235-236.

5. A.Klishin, N.Lozovaya and O.Krishtal. Persistantly enhanced ratio of NMDA and non-NMDA components of hippocampal EPSC after block of A1 adenosine receptors at increased [Ca2+]o/[Mg2+]o//Neurosci. Lett.- 1994.- Т.179.- С.132-136.

6. Клишин А.И., Лозовая, Н.А., Крышталь, О.А. Модуляция диаденозин-полифосфатами синаптической передачи в гиппокампе//Нейрофизиология.- 1994.- Т.6.-С.423-427.

7. A.Klishin, N.Lozovaya and O.Krishtal. A1 adenosine receptors differentially regulate the NMDA and non-NMDA receptor-mediated components of hippocampal EPSC in a Ca2+/Mg2+-dependent manner// Neuroscience-1995.- Т.65.- С.947-953.

8. Lozovaya, N. and Klee, M. Phorbol diacetate differentially regulates the NMDA and non-NMDA receptor-mediated components of the rat hippocampal excitatory postsynaptic currents// Neurosci. Lett.- 1995.- Т.189.- С.101-104

9. Klishin A., Tsintsadze T., Lozovaya N., Krishtal O. Latent NMDA receptors in the recurent excitatory pathway between hippocampal CA1 pyramidal neurons: Ca2+ dependent activation by blocking A1 adenosine receptors.// PNAS US.- 1995.-Т. 92.-С.-12431-12435

10. Tsintsadze, T., Klishin, A., Lozovaya, N., and Krishtal, O. A1 adenosine receptors-molecular switch to latent NMDA receptor-mediated coupling between hippocampal neurons.// Pflugers Archiv.-1995.- Т.430 (Suppl.).- R.-30.

11. Tsintsadze, T., Klishin, A., Lozovaya, N., and Krishtal, O. Specific up-regulation of NMDA component of hippocampal EPSC in ischemia // Pflugers Archiv . -1995.- Т. 430 (Suppl.).- R. 123,

12. Tsintsadze, T., Klishin, A., Lozovaya, N., and Krishtal, O.Latent exitatory circuits in CA1 area of hippocampus// Pflugers Archiv.-1995.- Т.430 (Suppl.).-R.34.

13. Krishtal, O , Tsintsadze, T., Klishin, A., Lozovaya, N. Latent excitatory circuits in CA1 area of hippocampus// Polish J of Pharmacology.- 1995.- С.-18.

14. Tsintsadze T., Lozovaya N., Klishin A. and Krishtal O. NMDA receptor-mediated synapses between CA1 neurones: activation by ischaemia// NeuroReport.-1996.- Т.7.-С. 2679-2682.

15. Tsintsadze, T., Klishin, A., Lozovaya, N., and Krishtal, O. Latent coupling between CA1 neurons in hippocampus//Biophys. J-1996.-Т. 70.- A.198

16. Tsintsadze, T., Lozovaya, N., Klishin, A., and Krishtal, O. Specific up-regulation of NMDA component of hippocampal EPSC in ischaemia// Biophys. J.-1996.-Т. 70(2).- A. 198

17. Kopanitsa, M., Lozovaya, N., Boychuk, Ya., and Krishtal, O. Recurrent excitatory NMDA receptor-mediated circuits in CA1 subfield of rat hippocampus as revealed by blockers of voltage-operated K+ channels.//Israel Journal of Medical Sciences .-1996.-Т.32, Suppl.- S.26

18. Lozovaya N., Tsintsadze T., Kopanitsa M., Boychuk Y. and Krishtal O. Increased contribution of NMDA-receptors to synaptic transmission in CA1 area of the rat hippocampus after short-term episods of hypoxia/aglycemia//Neurophysiology.-1997.-Т. 29.-С. 4-9.

19. Kopanitsa, M., Lozovaya, N., Boychuk, Ya. and Krishtal, O. Effects of blockers of voltage-operated potassium channels on an NMDA component of excitatory synaptic transmission in the CA1 subfield of the hippocampus//Neurophysiology.-1997.-Т. 29.-С. 307-311.

20. Kopanitsa, M., Lozovaya, N. A., Boychuk, Y.A., Krishtal, O. A. Effects of 4-aminopyridine on excitatory synaptic transmission in CA1 area of rat hippocampus//Abstracts of the Advanced School of Neurochemistry "Frontier Approaches to Brain Function and Disease", Amherst College, Amherst, MA, USA.- 1997.- С. 31-32.

21. Lozovaya, N., Tsintsadze T., Kopanitsa,M., Boychuk, Ya., Krishtal, O. Extrasynaptic spill-over of glutamate activated by anoxic-aglycaemic episodes.//Abstracts of the International Symposium "Drug targets in heart and brain ischemia". - 1997.- Florence, Italy.- С.51.

22. Kopanitsa, M., Lozovaya, N. A., Boychuk, Y.A., Krishtal, O. A. (1997) 4-Aminopyridine reveals recurrent excitatory NMDA receptor-mediated circuits in the CA1 of rat hippocampus// J.Neurochem.-1997.-Т. 69 (Suppl).- S.65

23. Kopanitsa, M., Lozovaya, N. A., Boychuk, Y.A., Krishtal, O. A.Hypoxic- aglyaemic episodes activate extrasynaptic spill-over of glutamate//Abstracts of the International Symposium “Pathology of Cerebral Neurotransmission”.1997.-С.26

24. Boychuk, Y.A., Kopanitsa, M., Lozovaya, N. A., Krishtal, O. A. Effects of 4-aminoryridine on excitatory synaptic transmission in CA1 area of rat hippocampus//Abstracts of the XXXIII International Congress of Physiological sciences. 1997.- P075.18

25. Крышталь,О.А., Лозовая Н.А., Копаница М.В.и Бойчук, Я.М. Феномен переливания возбуждающего медиатора: последствия для синаптической передачи// Нейрофизиология.-1998.-Т. 30.- С.255

26. N.A.Lozovaya, M.V.Kopanitsa, Y.A. Boychuk and O.A.Krishtal, Enchancement of glutamate release uncovers spillover-mediated transmission by NMDA receptors in the rat hippocampus// Neuroscience.-1999.- Т.91 (4). -С.1321-1330.

27. M.V.Kopanitsa, Y.A. Boychuk, N.A.Lozovaya and O.A.Krishtal.Interneuronal cross-talk mediated by transsynaptic diffusion of neurotransmitters//Fisilogichni Zhurnal.- 1999.- Т. 45 (4) -С.132-147.

28. Lozovaya N., Fisunov, A., Tsintsadze T., Chatterjee, Sch., Noldner, M. and Krishtal O. Modulation of P-type calcium current by hyperforin via calmodulin-activated pathway// Neurosci. Letter.-1999.- Т.54.- (Suppl) S.28.

29. Lozovaya N., Fisunov, A., Tsintsadze T., Chatterjee, Sch., Noldner, M. and Krishtal O. Modulation of P-type calcium currrent by hyperforin via calmodulin-activated pathway// Abstract of the Israel-Ukraine Binational meeting on genes and molecules of excitability. 1999.

30. Boychuk YA, Lozovaya NA, Krishtal OA Possible adaptation effect following application of homocysteic acid on population spikes// J Neurochem.-Т. 73 (Suppl.).- S. 80C.

31. Fisunov, A., Lozovaya N., Tsintsadze T., Chatterjee, Sch., Noldner, M. and Krishtal O. Hyperforin modulates gating of P-current in cerebellum Purkinje neurons// Pfluger Archiv Eur. J. Physiol .-2000.-Т.440. -С.427-434.

32. Kirichock, Lozovaya N., Tsintsadze T. and Krishtal O. New channels blocker BIIA388CL blocks delayed rectifier but not A-type calcium current in central neurons. Neuropharmacology.2000.-Т. 40.-С.233-41.

33. Киричек, Ю.В., Бойчук, Я. И., Копаница, М.В., Цинцадзе Т.Ш. Лозовая Н.А., Крышталь О.А. Действие мибефрадила на синаптическую передачу в гиппокампе и на потенциалозависимые токи в изолированных нейронах гиппокампа и таламуса крыс// Нейрофизиология 2000.-Т. 1.-С.16-21

34. Krishtal OA, Kopanitsa MV, Lozovaya NA, Boychuk YA. Interneuronal signalling by glutamate diffusion beyond synaptic cleft. Submitted for communication to the 3rd Meeting of Ukrainian Pathophysiologists (Odessa, Ukraine).-2000.

35. Krishtal O.A., Lozovaya N., Fisunov, A., Tsintsadze T., Chatterjee, Sch. Modulation of P-currents in the rat Purkinje cells by hyperforin: possible role of calcium in mediation of antidepressive action//Pharmapsichiatry.-2001.-Т. 34.- С.74-82.

36. T.S. Tsintsadze*; N.A. Lozovaya; S.I. Melnik; Y.V. Kirichok; S.E. Grebenyuk; O.A. Krishtal. Protective cap over CA1 synapses: non-synaptically released glutamate does not reach the post-synaptic density// Society for Neuroscience's 31st Annual Meeting San Diego.-2001.

37. Т. Ш. Цинцадзе, Н. А. Лозовая, О. А. Крышталь. Влияние длительной гипоксии-гипогликемии на синаптическую передачу в срезах гиппокампа крыс между зонами CA1 и CA3//Нейрофизиология / Neurophysiology.-2001.-Т. 33.- С. 417-4 24.

38. Maksimyuk O.P., Lozovaya, N.A., Kopanitsa M. and Krishtal., O.A. G-protein inhibition of N-and P/Q type calcium channels// Biologicheskie membrany.2002.-Т.1.- С. 24-30.

39. Максимюк О.П., Лозова Н.О., Хмиз В.В., Кришталь О.О. Регуляція високопорогових кальцієвих каналів іонами натрію у нейронах центральної нервової системи ссавців// ДАНУ.-2002.

40. Максимюк О. П. Лозова Н.О., Кришталь О.А. “Тонка” регуляція високопорогових кальцієвих каналів іонами натрію//Архив клин и єкспер.мед.2.-2001.- С.185.

41. Бойчук Я.А., М.В.Копаниця и Н.О.Лозова. Адаптація синаптичної передачі до великих концентрацій амінокислоти.//Укр.біохім. журнал.- 2001.-Т.73-С.114-118.

Размещено на Allbest.ru