Механізми і засоби поліпшення стану функціональної системи дихання і підвищення працездатності
Встановлення високої залежності стану функціональної системи дихання (ФСД), кисневих режимів організму (КРО) і швидкості поетапної доставки кисню до тканин. Аналіз споживання кисню організмом у спортсменів високої кваліфікації і їх працездатності.
| Рубрика | Биология и естествознание |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.06.2014 |
| Размер файла | 66,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Метод використання нормобаричного інтервального гіпоксичного тренування (ІГТ) у підготовці спортсменів, під час якого гіпоксична гіпоксія і гіпоксія навантаження діють на організм у різний час, тому що ІГТ проводиться у спокої, до планового спортивного тренування, не заважаючи його проведенню, вигідно відрізняється від спортивної підготовки в гірських умовах, де на організм спортсменів одночасно і постійно впливає гіпоксія двох типів - гіпоксична гіпоксія і гіпоксія навантаження. На відміну від цього роздільний вплив гіпоксичної гіпоксії і гіпоксії навантаження, коли фізіологічні механізми, що компенсують ці два типи гіпоксії, не нашаровуються, а доповнюють один одного, дозволяє спортсменам і спортсменкам тренуватися за планом, не знижуючи об'єм й інтенсивність навантажень, внаслідок чого створюються більш сприятливі умови для поліпшення стану ФСД, підвищення аеробної продуктивності, розвитку загальної і, що особливо важливо, спеціальної працездатності, тобто тих якостей, що визначають можливість досягнення високих спортивних результатів.
Порівняння результатів велоергометрического тесту, проведеного до і після курсу ІГТ, показало, що потужність максимально здійсненного навантаження за три тижні роздільного впливу двох типів гіпоксії зросла на 16,6±2,4 %, при цьому рівень МСК зріс на 9,5±1,5 %. Як показав порівняльний аналіз ефективності впливу природних гіпоксичних впливів (тренування в середньогір'ї) і штучного гіпоксичного тренування (ІГТ) приріст МСК після збору в горах був трохи нижче, ніж після тритижневого курсу ІГТ на рівнині. Інших вірогідних відмінностей у динаміці змін стану ФСД, аеробній продуктивності і загальній фізичній працездатності після збору в горах і в результаті курсу ІГТ нами відзначено не було.
Якщо процентний приріст рівня спеціальної працездатності, визначеного в умовах природної змагальної діяльності у спортсменок, після мезоциклу в середньогір'ї вірогідно не відрізнявся від такого на його початку, то після курсу горах, а виконувалися за планом, рівень спеціальної працездатності після мезоциклу із застосуванням ІГТ у велосипедисток підвищився вірогідно більше, ніж після учбово-тренувального збору в горах.Визначення спеціальної працездатності проводилося нами в природних умовах спортивної діяльності велосипедисток (індивідуальна гонка 20 км). Середня швидкість проходження контрольної дистанції після УТС із ІГТ зросла вірогідно більше (з 35,89 0,45 км*год-1 до 37,650,55 км*год-1), ніж після УТС у середньогір'ї і після мезоциклу на рівнині. Необхідно зазначити, що мезоцикли спортивної підготовки, аналізовані нами в роботі, були проведені на початку підготовчого періоду річного циклу підготовки, коли спортсменки тільки підходили до своєї оптимальної спортивної форми.
Обговорення результатів дослідження. Проблема вивчення ефективності механізмів підвищення аеробної продуктивності, загальної і спеціальної фізичної працездатності в спорті вищих досягнень, незважаючи на велику кількість досліджень у даній області, актуальна й дотепер. Особливу актуальність ця проблема надобуває в циклічних видах спорту, де одним з основних фізичних факторів, що визначають спортивний результат, є витривалість. Здатність організму тривалий час виконувати великі фізичні навантаження в аеробному режимі в циклічних видах спорту є одним з основних факторів, що визначають спортивний результат і залежить від адаптованості організму спортсмена до гіпоксії навантаження - особливого типу гіпоксичних станів, виділеного в окремий тип гіпоксії А.З. Колчинською (1979). Гіпоксія навантаження - це стан, що розвивається при підвищенні потреби тканин у кисні і неадекватності доставки кисню їх підвищеному кисневому запиту. Виявляється гіперметаболічна гіпоксія при посиленні функції будь-яких тканин і органів, але особливо при м'язовій діяльності різної інтенсивності.
Можливість ФСД, інтегральним показником якої є максимальне споживання кисню (МСК), набувають особливого значення при гіпоксії навантаження, тому що ФСД відповідальна за аеробну продуктивність організму і його працездатність, особливо в циклічних видах спорту.
Аналізуючи вплив гіпоксії навантаження різної тривалості на організм людини, ми прийшли до висновку, що тільки багаторічна спортивна підготовка спричиняє значні зміни у стані ФСД, збільшення аеробної продуктивності, підвищення працездатності. Протягом окремих етапів річного циклу підготовки також відбувається підвищення аеробної продуктивності і працездатності. Один мезоцикл спортивної підготовки в умовах нормоксії не приводить до вірогідного підвищення аеробної продуктивності і її інтегрального показника - МСК. Після 22-24 днів учбово-тренувального збору відзначається лише тенденція до збільшення загальної і спеціальної працездатності, підвищення економічності й ефективності КРО висококваліфікованих спортсменок.
Короткострокова і довгострокова адаптація до гіпоксії навантаження починається, з одного боку, із впливу на генному рівні низького рО 2 у працюючих м'язах (чи в інших посилено працюючих тканинах), з іншого боку - збільшення імпульсації від механо- або інтерорецепторів кори головного мозку і його відділів, що розташовані нище, включаючи дихальний і серцево-судинні центри довгастого мозку, що у свою чергу виявляється в багаторазовому збільшенні хвилинного об'єму дихання і кровообігу.
Варто підкреслити особливості розподілу кровотоку при гіпоксії навантаження - під час напруженої м'язової діяльності близько 80 % усього кровотоку, а з ним кисню і субстратів для біосинтезу, надходить до посилено працюючих тканин (Wade O., Bishop J., 1962; Скардс Я.В., 1975; Онопчук Ю.М., 1979; Колчинська А.З., Онопчук Ю.М., 1983). Це створює сприятливі умови для синтезу в них будівельних білків. Таким чином, у процесі тривалої спортивної підготовки, внаслідок адаптації до гіпоксії навантаження, збільшується м'язова маса.
При гіпоксії навантаження просвіт кровоносних судин, що постачають скелетні м'язи кров'ю, збільшується, опір струму крові в них падає, м'язовий кровоток багаторазово зростає. Завдяки збільшенню загального кровотоку перерозподіл крові не чинить негативного впливу на кровопостачання мозку і серця, при меншому в процентному відношенні кровотоку в цих органах його об'ємна швидкість виявляється більш високою, ніж у спокою. Кровоток у скелетних м'язах зростає в десятки разів (Фолков Б., Ніл Е., 1976).
Тренування органів дихання і серцевого м'яза забезпечує адаптацію організму на рівні органів і систем. Нами, як і іншими авторами показано, що в процесі адаптації до гіпоксії навантаження збільшуються дихальний об'єм, кровопостачання альвеол, а з ними і дифузійна поверхня легень, відсоток поглинання кисню з вдихуваного повітря. Зростає життєва ємкість легень та її компонентів - резервного об'єму вдиху і видиху. Збільшуються м'язова маса серця, ударний серцевий викид і значно - максимальний хвилинний об'єм кровообігу. У м'язовій тканині збільшується її капіляризація (Іванова С.Ф., 1971; Шошенко К.О., 1975; Козлов В.І., Банін В.В., 1976; Plyley M., Groom A., 1985), а з нею і постачання кров'ю киснем, субстратами для біосинтезу, збільшується кількість мітохондрій і підвищується активність дихальних ферментів (Erecinskaya M., Wilson D., 1978; Longmuir I., 1981; Holloszy J., 1982), що забезпечує підвищення економічності кисневих режимів організму.
При зниженні парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі діяльність компенсаторних механізмів, як відомо, спрямована на те, щоб забезпечити киснем і енергетичними субстратами в першу чергу головний мозок і серце. При зниженні рО 2 у вдихуваному повітрі в організмі відбувається такий перерозподіл кровотоку, при якому головний мозок, серце, печінка одержують посилене кровопостачання, а кровоток у м'язах, шкірі, кістках не зростає (Маршак М.Є., 1961; Шик Л.Л., 1965; Гуревіч М.І., Бернштейн С.А., 1969; Abdul-Ruhman A. et al., 1979; Carlson J.T. et al., 1992; Schmidt W., 2002).
Головний мозок - орган, найбільш чутливий до гіпоксії, при гіпоксії навантаження не одержує, однак, переважного постачання кров'ю, киснем, субстратами для біосинтезу, посилення його капіляризації при напруженій м'язовій діяльності не відбувається, наслідки адаптації його до гіпоксії навантаження менш виражені, ніж при адаптації до зниження р 1О 2.
Дослідження, спрямовані на виявлення особливостей аеробної продуктивності і працездатності у спортсменів, адаптованих до фізичної діяльності в умовах низького парціального тиску кисню у повітрі, показали, що у висококваліфікованих альпіністів на висоті 2100 м над рівнем моря, на відміну від спортсменів інших спеціалізацій і тим більше від нетренованих осіб, після переїзду в гори не спостерігається зміни самопочуття, погіршення діяльності ФСД, зниження працездатності.
У спортсменів циклічних видів спорту рівень МСК при нормальному рIO2 набагато вище, ніж в альпіністів, однак, переїзд у середньогір'я, навіть у висококваліфікованих спортсменів, що неодноразово проходили тренувальні збори в горах, викликає погіршення працездатності і помітне зниження МСК, тоді як в альпіністів цього не відбувається.
Отримані результати не дозволяють цілком погодитися з висновками Ф.З. Меєрсона і М.Г. Пшеннікової (1986) про перехресний характер адаптації до гіпоксії. Ми вважаємо, що у зв'язку з тим, що етіологія і механізми розвитку гіпоксичної гіпоксії і гіпоксії навантаження різні, то і механізми компенсації цих двох типів гіпоксії неоднакові. Саме тому особи, добре адаптовані до гіпоксії навантаження (у нашому випадку велосипедистки високої кваліфікації), не можуть зберігати характерний для них високий рівень працездатності в умовах дії іншого типу гіпоксії - гіпоксичної гіпоксії. Тільки в тому випадку, коли спортсмен живе, тривалий час тренується на висоті чи його спортивна діяльність проходить в умовах зниженого парціального тиску кисню у повітрі, тобто коли його організм добре адаптований до гіпоксичної гіпоксії, зниження працездатності й погіршення стану ФСД у горах не спостерігається.
Наші спостереження підтвердили проведені на математичних моделях дослідження А.З. Колчинської, М.М. Філіпова, К.Г. Лябах (1983), а потім К.Г. Лябах і І.М. Маньковської (1995-2002) у яких було виділено пріоритетні ознаки компенсації гіпоксії навантаження як в умовах рівнини, так і в умовах зниженого парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі. Це - високий кисневий запит, що потребує високого рівня споживання кисню; високі pО 2- і VO2- градієнти в тканині, що є типовими ознаками зони гіпоксії в м'язовій тканині; посилений обмін кисню між кров'ю і тканиною; зниження середнього рівня напруги кисню в тканинах і наявність потенційних аноксичних зон у самих несприятливих з погляду доставки О 2 ділянках (lethal corners), формування значного кисневого боргу. В умовах адитивної дії гіпоксичної гіпоксії і гіпоксії навантаження вирішальну роль відіграють дифузійні обмеження доставки кисню до мітохондрій м'язів - головний фактор, що лімітує транспорт кисню у м'язовій тканині, а також розвиток венозної гіпоксемії, внаслідок інтенсивної утилізації кисню з крові (Філіпов М.М., 1983-1990; Лябах К.Г., Маньковська І.М., 2002).
Успішний розвиток молекулярної біології і мембранології створив можливості більш глибокого дослідження гіпоксичних станів. Отримано дані, що свідчать про адаптацію до гіпоксії на мембранному рівні (Сазонтова Т.Г., Архіпенко Ю.В., 1995; Маньковська І.М. і соавт., 1998; Кропотов В.С., Челомін О.О., 1998). Встановлено, що при порушенні злагодженої функції дихального ланцюга протони водню, що накопичуються, мають ушкоджуючу дію на мембрани мітохондрій (Лук'янова Л.Д., 1997).
У процесі адаптації до низького рО 2 відбуваються кількісні й якісні зміни мембран і зв'язаних з ними ферментів, у тому числі й транспортної Na,K-АТФази плазматичної мембрани, Са-АТФази саркоплазматичного ретикулума. Зменшується можливість різкої інтенсифікації вільно-радикальних процесів (Маньковська І.М., 1993; Архіпенко Ю.В., Сазонтова Т.Г., Ткачук О.Н., 1997).
Адаптація до гіпоксії призводить до меншої виразності тканинної гіпоксії і її ушкоджуючої дії на клітини і тканини. Гіпоксичне тренування не тільки запобігає змінам активності ферментів при тканинній гіпоксії, але й підвищує їхню активність у нормоксичних умовах за рахунок збільшення синтезу ферментів, тобто впливає на довгострокові механізми регуляції їхньої активності (Маньковська І.М., Вавілова Г.Л., Харламова О.Н., Носарь В.І., Серебровська Т.В., 1997).
Варто особливо підкреслити, що адаптація організму на тканинному рівні забезпечується: а) при гіпоксії навантаження - гіпертрофією серцевого і скелетного м'язів, б) при гіпоксичній гіпоксії - збільшенням кількості капілярів у мозку й інших тканинах і, внаслідок цього - зменшенням відстані для дифузії кисню з крові до клітин, що сприяє підвищенню рО 2 у мітохондріях.
Нами встановлено, що особлива роль належить підвищенню вмісту гемоглобіну в крові при адаптації до гіпоксії. Це позначається на регуляції хвилинного серцевого викиду, а також зумовлює феномен зниження ЧСС як у спокої, так і в умовах навантажень субмаксимальної і максимальної інтенсивності після адаптації до зниженого парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі. Внаслідок адаптації до гіпоксії збільшується швидкість транскрипції гена синтезу эритропоетину (під впливом гіпоксії індукованого фактора HIF-1) (G-L. Wang, G.L. Semenza, 1997; G.L. Semenza, 2002), що підвищує вміст гемоглобіну в крові. Крім того, при адаптації до гіпоксії поліпшуються умови газообміну в легенях. Перфузійно-дифузійні відносини поліпшуються, що збільшує насичення артеріальної крові киснем і підвищує напругу кисню в артеріальній крові. Збільшення раО 2 зменшує імпульсацію хеморецепторів, що і приводить до зниження ЧСС, внаслідок чого серцевий м'яз працює більш ощадливо, збільшується час діастоли, знижується можливість розвитку гіпоксії міокарда. Зниження ЧСС, яке відбувається внаслідок адаптації до гіпоксії, сприяє збільшенню систолічного об'єму, що дозволяє при інтенсивній м'язовій діяльності підтримувати необхідну об'ємну швидкість кровотоку. З іншого боку, збільшення вмісту гемоглобіну в крові приводить до росту кисневої ємності крові, а з нею і до більшого вмісту кисню в артеріальній крові. Підтримка необхідного ХОК при збільшенні СаО 2 забезпечує ріст швидкості доставки кисню артеріальною кров'ю до тканин. Напруга кисню в тканинах збільшується, зменшується кількість ділянок з тканинною гіпоксією (Лябах К.Г., 1998); процес окисного фосфорилювання нормалізується, що приводить до збільшення споживання кисню тканинами, а у підсумку до поліпшення стану ФСД, збільшення аеробної продуктивності і фізичної працездатності.
Труднощі організації й проведення учбово-тренувальних зборів у горах, недостатність наукового забезпечення побудови тренувального процесу в горних умовах змусило вести пошук нових методів і засобів, здатних доповнити чи замінити тренувальний процес у горах.
Метод використання інтервального гіпоксичного тренування (ІГТ) виявився високоефективним у підготовці спортсменів. Під час курсу ІГТ гіпоксична гіпоксія і гіпоксія навантаження діють на організм спортсменів в різний час, тому що ІГТ проводиться в спокої, до планового спортивного тренування, не заважаючи його проведенню. Це вигідно відрізняє цей метод від гіпоксичного тренування в гірських умовах, де на організм спортсменів одночасно і постійно впливає два типи гіпоксії - гіпоксична гіпоксія і гіпоксія навантаження.
Інтервальне гіпоксичне тренування ґрунтується на адаптації організму до переривчастого зниження парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі. На підставі фактичного матеріалу, підсумованого у великій за обсігом літературі по впливу ІГТ на організм спортсменів, і результатів наших власних досліджень, можна констатувати, що компенсація гіпоксії при проведенні ІГТ здійснюється механізмами, спрямованими на:
* зменшення артеріальної гіпоксемії і підтримку швидкості надходження кисню в легені й альвеоли на рівні, близькому до нормоксичного, шляхом збільшення хвилинного об'єму дихання, частоти дихання, дихальної поверхні альвеол при більш глибокому диханні, підвищення частки альвеолярної вентиляції в ХОД, зростання дифузійної здатності легень, зменшення шунтування крові в легенях., підвищення вентиляторної чутливості до зменшення рО 2 у повітрі.
* забезпечення швидкості поетапної доставки кисню артеріальною кров'ю від легень до тканин шляхом збільшення кисневої ємкості крові за рахунок підвищення вмісту в ній гемоглобіну і його здатності приєднувати кисень у легенях, збільшення об'ємної швидкості кровотоку;
* забезпечення клітин необхідною кількістю кисню шляхом посилення мікроциркуляції крові в тканинах і збільшення вмісту міоглобіну в м'язах;
* підвищення здатності клітин утилізувати кисень при низькій його напрузі в крові й плазмі шляхом збільшення кількості мітохондрій, їхніх дихальних ансамблів, активності дихальних ферментів і актиоксидантної системи.
Проведені нами дослідження дозволяють стверджувати, що ефективність нормобаричного інтервального гіпоксичного тренування залежить від ряду факторів. Насамперед, ефективність ІГТ зобумовлена реакцією організму спортсменів на гіпоксичну гіпоксію, що виявляється, як це було нами показано в: а) компенсаторному посиленні дихання й підтримці швидкості надходження кисню в легені й альвеоли на нормоксичному рівні; б) компенсаторному збільшенні об'ємної швидкості кровотоку, а з нею і доставки субстратів до клітин для синтезу білків; в) викиді еритроцитів з депо, що підвищує кисневу ємність крові.
Під час спеціальних досліджень змін показників дихання, кровообігу, споживання кисню організмом спортсменів протягом одного сеансу ІГТ нами було виявлено, що ХОД, ДО і ХОК зростають від серії до серії гіпоксичних впливів і, знижуючись під час нормоксичних інтервалів, залишаються все ж таки на більш високому рівні, ніж до початку сеансу ІГТ. П'ятиденний вплив режиму ІГТ приводить до зростання ХОД і ХОК від серії до серії. При цьому нормалізується швидкість споживання кисню при менших значеннях ХОД і ХОК, підвищується економічність кисневих режимів організму - знижуються вентиляційний і гемодинамічний еквіваленти, тобто відбувається адаптація до гіпоксії. Крім того, при адаптації до вдихання повітря зі зниженим вмістом кисню підвищується напруга кисню в артеріальній крові і стає вище критичного рівня. Це означає, що до кінця кожного п'ятиденного впливу режиму ІГТ гіпоксія із субкомпенсованої переходить у компенсовану.
Спеціальні дослідження проведені М.П. Закусило, А.З. Колчинською, О.Н. Ткачук (1994), показали, що протягом одного сеансу ІГТ спостерігаються хвилеподібні зміни показників дихання, кровообігу, насичення артеріальної крові киснем. Протягом нормоксичного інтервалу рівень показників, які досліджувались, був вище, ніж в умовах відносного спокою, що обумовлювало підвищену доставку кисню, субстратів окислення і білкового синтезу до тканин при тому, що напруга кисню в тканинах у цей час поверталася до нормоксичного рівня. Таким чином, під час нормоксичних інтервалів створюються оптимальні умови для синтезу ферментів дихального ланцюга мітохондрій, що зобумовлює підвищення утилізації кисню з крові, росте економічність і ефективність КРО, поліпшується стан ФСД, зростає аеробна продуктивність.
Сполучення роздільного проведення в ті самі терміни інтервального гіпоксичного тренування і традиційного планового тренувального процесу підвищує ефективність конструктивної дії гіпоксії. Комбінований вплив гіпоксичної гіпоксії і гіпоксії навантаження істотно поліпшує стан ФСД, підвищує аеробну продуктивність і працездатність спортсменів.
Ключовим питанням при використанні інтервального гіпоксичного тренування в спорті вищих досягнень є індивідуальне добирання гіпоксичної суміші, що не має ущкоджуючої дії, а викликає в організмі спортсмена зрушення, характерні для субкомпенсованої гіпоксії. При більш різкому зниженні рIО 2 тканинна гіпоксія стає генералізованою, що робить адаптацію до гіпоксії неможливою.
Висновки
Встановлено високу залежність стану функціональної системи дихання, кисневих режимів організму: від швидкості поетапної доставки кисню до тканин, парціального тиску кисню в альвеолярному повітрі, напруги його в артеріальній, змішаній венозній крові, у тканинах, максимального споживання кисню організмом у спортсменів високої кваліфікації, а також їх загальної і спеціальної працездатності, тривалості різних етапів спортивної підготовки, парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі, від режимів гіпоксичного тренування.
В умовах нормоксії після 22-24-денного учбово-тренувального збору (3 мікроцикли спортивної підготовки) у висококваліфікованих велосипедисток не відбувається вірогідних змін стану функціональної системи дихання і її інтегрального показника - максимального споживання кисню, підвищення аеробної продуктивності. Відзначається лише тенденція до підвищення економічності й ефективності кисневих режимів організму, збільшення загальної і спеціальної працездатності.
Протягом підготовчого періоду річного циклу підготовки (2-3 місяця) відбуваються вірогідні зміни у стані ФСД, підвищується аеробна продуктивність і працездатність спортсменів. При напруженій м'язовій діяльності більше зростають хвилинний і дихальний об,єми дихання, частка альвеолярної вентиляції в ХОД, швидкість надходження кисню в легені й альвеоли, швидкість транспорту кисню артеріальною кров'ю до тканин, підвищується економічність і ефективність кисневих режимів організму спортсменів. Максимальне споживання кисню організмом велосипедисток високої кваліфікації зростає на 4,2±0,8 %, а максимальна потужність тестових навантажень - на 16,6±2,7 %.
У процесі річної спортивної підготовки у висококваліфікованих спортсменів спостерігається подальша оптимізація стану функціональної системи дихання, ріст аеробної продуктивності, які сприяють росту загальної і спеціальної працездатності. Рівень МСК у висококваліфікованих велосипедисток у змагальному періоді підготовки на 10,4±1,0 % більше, ніж на початку річного циклу. Поріг анаеробного обміну зрушується убік навантажень більшої потужності, максимальна потужність тестових навантажень від перехідного періоду до етапу найбільш відповідальних змагань зростає на 28,8±3,1 %.
Адаптація до гіперметаболічної гіпоксії (гіпоксії навантаження) у процесі багаторічної спортивної підготовки значно розширює діапазон можливостей ФСД, приводить до помітного росту аеробної продуктивності, оптимізує функцію органів дихання, кровообігу, підвищує економічність КРО. Тканини працюючих скелетних і серцевого м'язів адаптованого до гіпоксії навантаження організму більш повно утилізують кисень із крові. Багаторічна спортивна підготовка сприяє збільшенню працездатності: максимальна потужність навантажень, яка виконується кваліфікованими велосипедистами на 75-80 % вище, ніж нетренованими. Встановлено, що рівень МСК у спортсменів високої кваліфікації на 60-70% вище, ніж у осіб, що не займаються спортом.
На початку учбово-тренувального збору в середньогір,ї (рIО 2 - 110 мм рт. ст.) у велосипедисток високої кваліфікації, адаптованих до гіпоксії навантаження, але не адаптованих до гіпоксичної гіпоксії, погіршується стан ФСД, помітно знижуються ефективність і економічність КРО у спокої.
У перші дні перебування на висоті 2100 м над рівнем моря у велосипедисток високої кваліфікації вірогідно погіршуються працездатність і аеробна продуктивність. Наприкінці учбово-тренувального збору (після тритижневого перебування спортсменок у середньогір,ї) поліпшується стан ФСД, підвищується потужність максимальних велоергометричних навантажень і рівня МСК. Показники стану ФСД, аеробній продуктивності і працездатності підвищуються, але ще не досягають рівня, характерного для рівнинних умов до переїзду в гори.
По поверненню в нормоксичні умови після тренувального збору в горах вірогідно зростає потужність ФСД, інтегрального показника її стану - аеробної продуктивності, економічність і ефективність КРО спортсменів. Потужність максимальних велоергометричних навантажень у велосипедисток зростає на 15-17 %, а максимальне споживання кисню збільшується після збору в середньогір,ї на 7,66±1,20 %.
В альпіністів, адаптованих до гіпоксичної гіпоксії, чия професійна діяльність проходить в умовах низького, а іноді й екстремально низького парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі при переїзді в середньогір, я не спостерігається змін стану ФСД і працездатності. Тривала альпіністська підготовка зобумовлює високу резистентність організму до низького рIО 2 у повітрі, що дозволяє висококваліфікованим альпіністам на висоті 2100 над рівнем моря без істотних додаткових енерговитрат виконувати тестові навантаження, аналогічні за потужністю й інтенсивностю тим, що виконувалися в умовах нормоксії.
Істотні розходження етіології, механізмів розвитку і адаптації до гіпоксичної гіпоксії і до гіпоксії навантаження зобумовлюють відмінності реакції організму спортсменів циклічних видів спорту й альпіністів на зниження рО 2 у повітрі чи інтенсивну м, язову діяльність: велосипедисти, адаптовані до гіпоксії навантаження, не можуть зберігати характерний для них високий рівень працездатності в умовах гіпоксичної гіпоксії, а альпіністи, організм яких добре адаптований до гіпоксичної гіпоксії в умовах нормоксії не в змозі виконувати навантаження такої високої інтенсивності як представники циклічних видів спорту.
Зміни вмісту гемоглобіну в крові істотно відбиваються на стані всіх ланок ФСД. Внаслідок тритижневого перебування у середньогір,ї у спортсменів високої кваліфікації вміст гемоглобіну в крові підвищився з 141,81,2 г*л-1 до 148,03,0 г*л-1, що зобумовило підвищення кисневої ємності крові, вірогідне підвищення кількості кисню у артеріальній крові та швидкості транспорту кисню артеріальною кров, ю, яке відіграє вирішальну роль у зниженні кисневої і пульсової вартості при виконанні фізичного навантаження максимальної інтенсивності.
При гемічній гіпоксії низький вміст гемоглобіну в крові зобумовлює зниження швидкості траспорту кисню артеріальною кров'ю навіть при значному посиленні серцевої діяльності. При зниженні вмісту гемоглобіну в крові до 100 г*л-1 ЧСС зростає на 20%, більш різке зниження вмісту гемоглобіну в крові (до 80 г*л-1) приводить до збільшення ЧСС на 30%. У результаті адаптації до гіпоксичної гіпоксії в горах в осіб з анемією вміст гемоглобіну в крові істотно підвищується, що сприяє зниженню ЧСС, це особливо важливо при напруженій м'язовій діяльності.
Нормобаричне інтервальне гіпоксичне тренування - ефективний засіб поліпшення стану ФСД, підвищення аеробної продуктивності, загальної і спеціальної працездатності спортсменів високої кваліфікації. В результаті курсу ІГТ поліпшується стан органів дихання, збільшується дихальний об,єм, частка альвеолярної вентиляції в хвилинному об,ємі дихання, насичення артеріальної крові киснем, вміст гемоглобіну в крові, підвищується економічність й ефективність кисневих режимів організму, зростає загальна і, що особливо важливо, спеціальна фізична працездатність. Після курсу ІГТ (15-24 сеансів) МСК збільшується на 9,5±1,5 %, потужність тестових навантажень зростає на 16,6±2,4%.
Перевагою використання інтервального гіпоксичного тренування в підготовці спортсменів високої кваліфікації є те, що гіпоксична гіпоксія і гіпоксія навантаження діють на організм спортсмена в різний час (ІГТ проводиться у спокої, поза плановим спортивним тренуванням, не заважаючи його проведенню). Це відрізняє ІГТ від спортивної підготовки в гірських умовах, де на організм спортсменів одночасно і постійно діє гіпоксія двох типів - гіпоксія навантаження і гіпоксична гіпоксія, і може проявитися адитивна деструктивна дія обох типів гіпоксії.
Висока ефективність інтервального гіпоксичного тренування в поліпшенні стану всіх ланок ФСД у спортсменів зобумовлена чередуванням гіпоксичних впливів і нормоксичних інтервалів між ними, під час яких рівень пластичних процесів залишається підвищеним, а напруга кисню у артеріальній крові і тканинах збільшується до нормоксичних значень.
Список опублікованих праць за темою дисертації
1. Радзиевский П.А., Юшко Б.Н., Вилков И.П. Планирование тренировочных нагрузок и динамика функциональной подготовленности легкоатлетов спринтеров // Теория и практика физического воспитания. - М.: ФиС. - 1987, № 11. - С. 31-35.
2. Колчинская А.З., Белошицкий П.В., Моногаров В.Д., Радзиевский П.А. Физическая работоспособность альпинистов в условиях экстремально низкого рО 2 во вдыхаемом воздухе // Физиол. журн. - 1989.- т. 35.- № 3.- С. 68-73.
Миняйленко Т.Д., Пожаров В.П., Середенко М.М., Штученко Н.В., Радзиевский П.А. Особенности кислородного обеспечения организма при бронхиальной астме в условиях высокогорья // Использование горного климата с лечебной и профилактической целью: Сб.науч.тр. - Нальчик, 1988. - С. 42-46.
4. Радзиевский П.А., Вилков И.П. Динамика физической работоспособности и энергообеспечения легкоатлетов спринтеров в годичном цикле // Теория и практика физической культуры. - М., 1989. - №12.- С. 56-57.
5. Колчинская А.З., Моногаров В.Д., Радзиевский П.А. Научно-методической обеспечение подготовки советских альпинистов к траверсу массива Канченджанги // Теория и практика физической культуры. - М., 1991. - №4. - С. 10-14.
6. Радзиевский П.А., Хацуков Б.Х. Содержание гемоглобина в крови и состояние функциональной системы дыхания под воздействием гипоксической гипоксии // Проблемы гипоксии в медицинской реабилитации: Сб.науч.тр. - КБНЦ РАН - Нальчик, 1999. - С. 49-52.
7. Радзієвський П.О., Закусило М.П., Диба Т.Г., Кас, ян Т.П. Зміна стану системи дихання, аеробної продуктивності та працездатності в процесі багаторічної спортивної підготовки // Наукові записки НАУКМА. Серія Біологія. - 2001. - С. 34-39.
8. Радзиевский П.А. Использование гипоксической тренировки в спортивной медицине // Вест. российской акад. мед. наук. - М.: Медицина. - 1997. - №3.-С. 28-31.
9. Закусило М.П., Хацуков Б.Х., Радзиевский П.А. Эффективность адаптации к гипоксии в курсе интервальной гипоксической тренировки в лечении железодефицитной анемии на этапе санаторно-курортного лечения // Агрокурорт. - М., 2000. - Вып. 3.- С. 41-50.
10. Колчинская А.З., Радзиевский П.А. Закусило М.П. Интервальная гипоксическая тренировка в спорте высших достижений // Эффективность интервальной гипоксической тренировки в повышении умственной и физической работоспособности здоровых лиц и больных с нарушением функции ЦНС. - КБНЦ РАН. - Москва-Нальчик, 2001. - С. 58-87.
11. Колчинская А.З., Радзиевский П.А. Использование адаптации к гипобарической гипоксии в медицине и спорте // Адаптация к гипобарической гипоксии, лечебное и тренирующее действие. - КБНЦ РАН, Москва-Нальчик, 2001. - С. 22-53.
12. Колчинская А.З., Абазова З.Х., Бойченко А.Х., Борукаева И.Х., Денисенко А.Х., Закусило М.П., Иванов А.Б., Козлов С.А., Кокова Л.Д., Мафедзова В.А., Остапенко Л.А., Радзиевский П.А., Цыганова Т.Н., Хацуков Б.Х., Шортанова И.А., Хуболов А.Х Автоматизированный анализ эффективности использования адаптации к гипоксии в медицине и спорте. - КБНЦ РАН, Москва-Нальчик, 2001. - 36 с.
13. Колчинская А.З., Радзиевский П.А., Герасимова Т.Б., Пащенко Н.А. Гипоксия нагрузки - ведущий фактор в развитии ультраструктурных изменений мышечной ткани при напряженной мышечной деятельности // Кислородные режимы организма, работоспособность, утомление при напряженной мышечной деятельности. - Вильнюс, 1989.- С. 76-83.
14. Радзиевский П.А., Шпак Т.В., Баканычев А.В., Полищук Н.В. Эффективность применения интервальной гипоксической тренировки в гребном спорте // Гипоксия медикал. - Москва. - 1993. - № 2. - С. 30-33.
15. Радзиевский П.А., Шпак Т.В. Комбинированная методика оценки подготовленности и резервных возможностей квалифицированных спортсменок, специализирующихся в велосипедных гонках на шоссе // Адаптационные изменения организма и возможности применения их признаков для текущей коррекции физических нагрузок. - Вильнюс, 1990. - С. 54-57.
16. Шахлина Л.Г., Радзиевский П.А., Полищук Н.В., Закусило М.П. Влияние интервальной гипоксической тренировки на работоспособность волейболисток в различные фазы менструального цикла // Интервальная гипоксическая тренировка, эффективность, механизмы действия. - М., 1992. - С. 30-33.
17. Радзиевский П.А. Аддитивное действие гипоксической гипоксии и гипоксии нагрузки на организм высококвалифицированных спортсменок // Гипоксия нагрузки, моделирование, коррекция. - К., 1990. - С. 68-70.
18. Гайдай В.Я., Радзиевский П.А., Бориско Г.Я., Гриненко Н.И. Основные функциональные параметры нервной системы, кардиогемодинамики и внешнего дыхания у здоровых подростков // Методические рекомендации. - Х., 1984. - 25 с.
19. Колчинская А.З., Радзиевский П.А., Горунов Г.А., Шпак Т.В. Комплексный отбор и контроль в женском велоспорте // Отбор, контроль и прогнозирование в спортивной тренировке. - К., 1990. - С. 58-67.
20. Радзиевский П.А., Шпак Т.В. Функциональные резервы организма спортсменок высокой квалификации, методы их определения и средства их повышения // Функциональные резервы и адаптация. - К., 1990 .- С. 199-201.
21. Белошицкий П.В., Колчинская А.З., Радзиевский П.А., Андреева А.П. Лечение больных железодефицитными анемиями жителей аридной зоны в условиях горных высот // Адаптация и резистентность организма в условиях гор. - К.: Наук. думка, 1986. -С.
22. Радзиевский П., Кузнецов О., Максименко Н. Неспецифический метод оптимизации адаптационных процессов у спортсменов-культуристов // Наука в олимпийском спорте. - 2000. - № 2. - С.
23. Радзієвський П.О., Диба Т.Г. Ефективність використання інтервального гіпоксичного тренування у легкоатлетів-бігунів // Молода спортивна наука України. - 2001. - Т.1. - Вип. 5.- - С. 324-326.
24. Радзієвський П.О., Закусило М.П., Диба Т.Г. Вплив багаторічної спортивної підготовки на стан функціональної системи дихання та працездатність спортсменів // Укр. пульмонол. журн.- 2001. - № 3. - С. 38-41.
25. Закусило М.П., Большова-Зубковская О.В., Шершун О.О, Радзієвський П.О. Особливості реакції підшлункової залози здорових осіб різного віку на вдихання повітря зі зниженим парціальним тиском кисню // Український медичний альманах. - 2001. - т.4. - №3. - С. 67-69.
26. Закусило М.П., Большова-Зубковская О.В., Шершун О.О, Радзієвський П.О. Вікові особливості функції підшлункової залози та нирок хворих на інсулінзалежний цукровий діабет під впливом гіпоксичної гіпоксії // Вісник наукових досліджень. - 2001. - № 3. - С. 20-22.
27. Закусило М.П., Большова-Зубковская О.В., Шершун О.О, Радзієвський П.О. Стан функціональної системи дихання та кисневих режимів організму у хворих на інсулінзалежний цукровий діабет в умовах гіпоксичної гіпоксії // Укр. мед. альманах. - т. 4. - № 1.- 2001.- С. 74-76.
28. Закусило М.П., Радзиевский П.А. Влияние курса интервальной гипоксической тренировки на состояние функциональной системы дыхания и физическую работоспособность спортсменок-волейболисток подросткового возраста // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. пр. -Х.: 2001.- №1.- С. 21-27.
29. Радзиевсикй П.А., Закусило М.П. Про регуляцію функції системи дихання в жінок в умовах напруженної фізичної діяльності // Там же -2001.- № 6.- С. 29-31.
30. Радзиевский П.А., Дыба Т.Г., Закусило М.П., Коваленченко В.Ф., Подгаевский С.Т., Волошин Я.М., Яроцинский В.Б., Ящанин Н. Исследование функциональной системы дыхания легкоатлетов-спринтеров на математической модели системы регулирования кислородных режимов организма до и после курса интервальной гипоксической тренировки // Там же - 2002. - № 4.- С. 65-69.
31. Закусило М.П., Радзиевский П.А., Дыба Т.Г., Гусев П.Е., Белуга Н., Ковалевская Ю. Исследование компенсаторных механизмов анемической гипоксии на математической модели КРО // Там же - 2002. - № 2.- С. 83-89.
32. Радзиевский П.А., Дыба Т.Г., Закусило М.П., Коваленченко В.Ф., Гусев П.Е., Подгаевский С.Т., Волошин Я.М., Яроцинский В.Б., Белуга Н.Е., Ковалевская Ю.А. Модельные характеристики функциональной системы дыхания лыжниц различной квалификации // Там же - 2002. - № 1. - С. 46-53.
33. Закусило М.П., Радзиевский П.А., Ящанин Н. Механизмы повышения аэробной производительности при адаптации к гипоксии у высококвалифицированных спортсменов // Там же - 2002. - № 3. - С. 63-69.
34. Радзиевский П.А. Изменение состояния системы снабжения организма кислородом у высококвалифицированных велосипедисток в горах на разной высоте // Там же - 2000.- № 20. - С. 36-44.
35. Радзиевский П.А. Изменения состояния функциональной системы дыхания, аэробной производительности и работоспособности высококвалифицированных велосипедисток на протяжении годичного цикла подготовки // Там же - 2000.- № 19.- С. 58-62.
Радзиевский П.А., Бугаенко М.К., Яценко З.Р. Особенности функционирования дыхания у девочек-подростков при повышенной мышечной деятельности // Тез. докл. II-го Всесоюз. cимпоз. "Проблемы оценки и прогнозирования функциональных состояний организма и прикладной физиологии". - Фрунзе, 1984. - Т.2. - С. 234.
Середенко М.М., Миняйленко Т.Д., Пожаров В.П., Штученко Н.В., Радзиевский П.А. Особенности гемодинамики здоровых и больных бронхиальной астмой при адаптации к высокогорью // Тез. докл. III-го Всесоюз. симп. "Кровообращение в условиях высокогорной и экспериментальной гипоксии". - Фрунзе, 1986. - С. 171.
Моногаров В.Д., Радзиевский П.А. Особенности ВНД альпинистов высокой квалификации при резком снижении рО 2 во вдыхаемом воздухе // Тез. докл. Всесоюз. конф. "Реактивность и резистентность: функциональные и прикладные вопросы". - К., 1987.- С. 25.
Радзиевский П.А. Особенности адаптации системы дыхания лыжниц-учащихся спортшкол к большим физическим нагрузкам // Тез. докл. IХ-ой Всесоюз. науч.-практ. конф. "Построение тренировки по годам обучения в спорт.школах (циклические виды спорта)". - М., 1987. - С. 63.
Радзиевский П.А., Пиотковская Н.А. Оценка функционального состояния организма велосипедисток шоссейниц с использованием модельных характеристик системы дыхания // Тез. докл. ХХII-го Всесоюз. конф. по спортивной медицине "Пути совершенствования и повышения эффективности медицинского контроля за высококвалифицированными спортсменами". - М., 1987. - С. 71.
Радзиевский П.А. Исследование особенностей адаптации системы дыхания квалифицированных велосипедисток к большим тренировочным и соревновательным нагрузкам // Тез. докл. Всесоюз. конф. "Физиологические механизмы адаптации к мышечной деятельности". - Волгоград, 1988. - С. 90.
Радзиевский П.А. Кислородные режимы организма и работоспособность альпинисток при экстремально низком рО 2 во вдыхаемом воздухе // Тез. докл. IV-го Всесоюз. съезда патофизиологов. - М., 1989. - Т.2. - С. 219.
Колчинская А.З., Шахлина Л.Г. Радзиевский П.А., Шпак Т.В. Физиологические механизмы, определяющие тренирующий эффект гипоксии // Тез. докл. Междунар. конгресса "Современный олимпийский спорт". -К., 1993. - С. 261.
Адаптация к гипоксии как способ повышения эффективности и экономичности кислородных режимов организма и работоспособности // Тез. докл. I-ой Междунар. конф. "Гипоксия в медицине". - М., 1994. - С. 68.
Закусило М.П., Радзиевский П.А. Влияние катастрофы на Чернобыльской Аэс на состояние функциональной системы дыхания девушек, методы его коррекции // Докл. I Всероссийского конгр. по патофизиологии "Патофизиология органов и систем. Типовые патологические процессы (Экспериментальные и клинические аспекты)", 17-19 окт. 1996 г., г. Москва. - М., 1996. - С. 112.
Закусило М.П., Радзиевский П.А. Використання адаптації до гіпоксії для корекції стану функціональної системи дихання та кисневих режимів організму дівчат, що постраждали від вибуху на ЧАЄС // Матеріали 2-го конгресу патофізіологів України, присвяченого 100-річчю від дня народження академіка М.М. Сиротиніна. - Фізіол. журн.. - 1996. - Т.42. - № 3-4. - С. 27.
Закусило М.П., Радзиевский П.А. Интервальная гипоксическая тренировка как метод повышения работоспособности и оптимизация состояния функциональной системы дыхания волейболисток подросткового возраста // Тез. докл. II-ой междунар. конф. "Физиотерапия и спорт: современные аспекты реабилитации и профилактики". - М., 1997. - С. 28-29.
Закусило М.П., Радзиевский П.А. Применение интервальной гипоксической тренировки в традиционном тренировочном процессе девушек-волейболисток // Тез. докл. Междунар. II-го конгр. "Современный олимпийский спорт". - К.: Олимпийская литература. - 1999. - С. 179.
Колчинская А.З., Газаев М.А., Радзиевский П.А., Закусило М.П., Абазова З.Х. Особенности состояния функциональной системы дыхания и кислородных режимов организма горцев-долгожителей // Материалы междунар. конф., посвященной 150-летию И.П. Павлова, Санкт-Петербург, Россия, 23-25 сент. 1999 г. - СПб, 1999. - С. 342.
Радзиевский П.А., Закусило М.П., Баканичев А.В., Шпак Т.В., Тайболина Л.А., Шахлина Л.Г., Колчинская А.З. Интервальная гипоксическая тренировка в спорте высших достижений // Материалы Всероссийской конф. "Гипоксия: механизмы, адаптация, коррекция", Москва, 5-7 окт. 1999.- М., 1999 - С. 64.
Радзиевский П.А. Особенности снабжения организма кислородом у высококвалифицированных велосипедисток на разной высоте в горах // Тез.конф. "Астроэко - 2002". - пос. Терскол (КБР РФ), 2002. - С. 43.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття дихання як сукупності фізичних та хімічних процесів, які відбуваються в організмі за участю кисню, його різновиди: зовнішнє та клітинне. Хімічні реакції під час дихання, класифікація та типи організмів за його способом: аероби та анаероби.
презентация [8,0 M], добавлен 19.03.2014Огляд результатів дослідження показників об’єму короткочасної пам’яті, рівня переключення уваги та розумової працездатності у волонтерів з контамінованих територій. Формування психофізіологічної організації системи переробки інформації у досліджуваних.
статья [27,6 K], добавлен 24.04.2018Виділення особливостей зовнішнього дихання та транспортування газів кров'ю. Процес дихання рослин. Черевний і грудний типи дихання, залежно від того які м'язи переважають в акті видиху. Захворювання дихальних шляхів. Дихальна гімнастика, медитація й йога.
курсовая работа [5,4 M], добавлен 03.03.2014Дослідження рослин як продуцентів атмосферного кисню. Біологічний кругообіг кисню, вуглекислого газу, азоту та інших елементів, які беруть участь у процесах життєдіяльності живих організмів. Характеристика суті, значення та стадій процесу фотосинтезу.
курсовая работа [472,7 K], добавлен 31.01.2015Основні етапи процесу дихання. Будова органів дихання, їх функціональні фізіологічні особливості в дітей. Газообмін у легенях та тканинах. Дихальні рухи, вентиляція легенів та їх життєва й загальна ємність. Нервова і гуморальна регуляція дихальних рухів.
реферат [946,3 K], добавлен 28.02.2012Дихальний ланцюг та його компоненти. Неповні окиснення. Утворення оцтової кислоти. Аналіз основних способів вирощування оцтовокислих бактерій. Окиснення одновуглецевих сполук. Біолюмінесценція. Особливості нітратного, сульфатного та карбонатного дихання.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 15.01.2015Розгляд структурної та функціональної організації центральної нервової системи комах. Фізіологія центральних нейронів, основні структурні їх особливості. Рецепція й поведінка комах. Визначення субмікроскопічної організації клітинних тіл нейронів.
курсовая работа [65,2 K], добавлен 19.11.2015Особливості стану кардіо-респіраторної системи у підлітковому віці. Характеристика серцево-судинної системи: функції і будова серця, серцевий цикл та його регуляція. Дослідження впливу режиму дня підлітків та фізичних навантажень на стан серцевої системи.
творческая работа [44,6 K], добавлен 07.09.2014Будова, призначення та місцезнаходження одношарового, багатошарового, залозистого, війчастого епітелію. Види та структура сполучних і м'язових тканин, їх функції. Основні складові нервової тканини, її роль у зв'язку організму з навколишнім середовищем.
презентация [2,8 M], добавлен 01.10.2012Фізіологічні та біологічні характеристики крові. Кількість крові у тварин. Значення депонованої крові, механізми перерозподілу крові між депонованої і циркулюючої. Еритроцити як дихальні пігменти, які здійснюють перенесення кисню і діоксиду вуглецю.
реферат [15,5 K], добавлен 12.11.2010Основи анатомії і фізіології собаки. Форма і внутрішня будова органів та їх функції. Системи органів травлення, дихання, кровообігу та лімфоутворення, сечовиділення, розмноження. Будова і функції відділів головного мозку, обмін речовин та енергії.
доклад [1,8 M], добавлен 19.03.2010Позиція валеології – людина як система. Три рівні побудови цієї системи. Біологічне поле людини. Індійська та китайська системи. Механізми валеогенезу - автоматичні механізми самоорганізації людини задля формування, збереження та закріплення здоров’я.
контрольная работа [20,9 K], добавлен 09.01.2009Організація організму людини як цілісної живої системи. Виокремлені рівні: молекулярний, клітинний, клітинно-органний, організменний, популяційно-видовий, біоценотичний, біосферний. Розвиток організму людини - онтогенез. Методи дослідження генетики.
контрольная работа [22,6 K], добавлен 09.01.2009Характеристика і властивості водного середовища. Специфічні пристосування до життя у воді різноманітних організмів-гідробіонтів: форма і поверхня тіла, засоби пересування, органи дихання, виділення, чуття. Сукупність умов існування, екологічні групи.
реферат [20,6 K], добавлен 08.04.2014Екологічні групи рослин за вимогами до води, світла, ґрунту та способом живлення. Структура і компоненти рослинної та тваринної клітини. Будова, види, основні функції їх тканин. Системи органів тварин і рослин. Типи їх розмноження. Засоби охорони природи.
курсовая работа [860,8 K], добавлен 28.12.2014Поняття нервової системи людини, її значення для організму. Будова спиного мозоку, його сегментарний апарат та головні елементи. Функції корінців спинномозкових нервів. Головний мозок як вищий відділ нервової системи людини: його будова та функції.
презентация [1,2 M], добавлен 17.12.2012Обґрунтування особливостей газообміну в організмі дітей 3-7 років. Характеристика розвитку організму дитини дошкільного віку. Вікові особливості дихання дитини: будова, дихальні рухи, газообмін у легенях. Гігієнічна оцінка фізичного розвитку дитини.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 25.09.2010Загальна характеристика гемоглобінової системи в крові риб та її роль в підтриманні гомеостазу організму. Стан системи гемоглобіну (крові) за дії екстремальних факторів довкілля, температури, кислотних дощів. Токсикологічна характеристика інсектицидів.
дипломная работа [358,7 K], добавлен 16.09.2010Хімічний склад людського організму та його роль в забезпеченні життєдіяльності організму. Психосоматичні захворювання та їх поширеність у сучасному світі. Психофізіологічні механізми адаптації організму до змін навколишнього середовища. Вчення по стрес.
реферат [31,9 K], добавлен 21.06.2010Визначення тканини як системи клітин і міжклітинної речовини, що мають подібну будову. Поняття єдності фізіологічних систем організму. Характеристика, будова та функції опорно-рухового апарату людини. Хімічна, анатомічна і мікроскопічна будова кісток.
конспект урока [16,3 K], добавлен 06.04.2012
