Значення проліферативних, адгезивних, активаційних властивостей пухлинних клітин та лімфоцитів для їх взаємодії в динаміці злоякісного росту

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ І РАДІОБІОЛОГІЇ ім. Р.Є. КАВЕЦЬКОГО

УДК 616-006:576.385.5:577.27

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

ЗНАЧЕННЯ ПРОЛІФЕРАТИВНИХ, АДГЕЗИВНИХ, АКТИВАЦІЙНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ПУХЛИННИХ КЛІТИН ТА ЛІМФОЦИТІВ ДЛЯ ЇХ ВЗАЄМОДІЇ В ДИНАМІЦІ ЗЛОЯКІСНОГО РОСТУ

(ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

14.01.07 - онкологія

СПІВАК СВІТЛАНА ІГОРІВНА

КИЇВ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України

Науковий керівник -доктор медичних наук, професор

Бережна Нінель Михайлівна,

Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, завідувач лабораторії імунології та алергології відділу біології пухлинної клітини

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук

Смірнова Ірина Адріанівна,

Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, завідувач відділу механізмів лейкозогенеза

кандидат біологічних наук

Бендюг Галина Дмитрівна,

Інститут онкології АМН України, старший науковий співробітник лабораторії клінічної імунології

Провідна установа - Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра онкології

Захист відбудеться “23“ жовтня 2002 року о 13 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.155.01 в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України за адресою: 03022, Київ, вул. Васильківська, 45

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ІЕПОР ім. Р.Є. Кавецького НАН України

Автореферат розісланий “ 20 “ вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук Н.В. Бородай

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

лімфоцит злоякісний пухлинний проліферація

Актуальність теми. Дані літератури останніх років свідчать про те, що експресія різних поверхневих молекул на пухлинних клітинах та лімфоцитах має принципове значення для їх взаємодії [Бережная Н.М. и др., 2000; Zalecki Р. et аl., 1998; Gho Y.S. et аl., 2001], а кінцевий результат цієї взаємодії багато в чому визначає долю пухлинних клітин в організмі.

Розвиток досліджень з біології пухлинної клітини показує, що ці клітини експресують різноманітні поверхневі молекули [Сидоренко С.П. и др., 1994; Berezhnaya N.M. et аl., 1994; Singer C.F. et аl., 1997; Lisignoli G. et аl., 1998], багато з яких експресуються і клітинами системи імунітету, зокрема лімфоцитами [Mechtersheimer G. et аl., 1993; Lollini Р. et аl., 1998]. Це, насамперед, рецептори різних цитокінів, в тому числі інтерлейкінів [Sekyi-Otu А. et аl., 1995; Barzegar С. et аl., 1998], адгезивні молекули [Jamal Н. et аl., 1996; Nelissen J. et аl., 2000], імуноглобуліни [Budka Н., 1982; Гнеденко Б.Б. и др., 1996] та ін. Вивчення експресії таких структур дозволяє характеризувати ті біологічні властивості пухлини, які відіграють центральну роль у взаємодії пухлинних та імунокомпетентних клітин.

Для розуміння умов реалізації протипухлинної дії лімфоцитів та їх взаємодії з пухлинними клітинами є важливим визначення таких властивостей, як здатність до проліферації, активації (остання характеризується експресією рецептора до інтерлейкіна-2 (ІЛ-2) (CD25), трасферина (CD71), маркера активації CD69), адгезії (експресія CD11а/СD18, CD58, CD54, CD102, CD44).

В літературі є значна кількість даних про експресію на клітинах різних за гістогенезом пухлин, перелічених вище поверхневих молекул [Ciotti et аl., 1995; Lupetti et аl., 1996; Wimmenauer et аl., 1997; Alexander et аl., 1999; Thomas et аl., 2001], але дані про експресію таких молекул на клітинах сарком на жаль малочисельні. Недостатньо інформації і щодо ролі поверхневих та внутрішньоклітинних маркерів у взаємодії пухлинних клітин та лімфоцитів при експерименальних саркомах і у хворих на саркоми людей. Можливість одержання такої інформації важлива як для характеристики фенотипових властивостей пухлинних клітин, так і для визначення ролі даних поверхневих молекул в динаміці росту пухлин такого гістогенезу.

Стан досліджень з цього питання став підставою для паралельного вивчення рівня активації, здатності до проліферації та адгезії пухлинних клітин і лімфоцитів в динаміці пухлинного процесу. Дослідження проведені на моделі бластомогенезу, індукованому метилхолантреном (МХ) та в процесі росту перевивної МХ-рабдоміосаркоми у мишей лінії BALB/c. Вибір моделей обумовлений тим, що на даних моделях достатньо добре вивчений характер протипухлинної активності лімфоцитів регіонарних і віддалених лімфатичних вузлів на різних етапах пухлинного процесу [Уманский Ю.А., 1975; Бережная Н.М. и др., 1992].

Паралельно з експериментальними дослідженнями вивчались і особливості взаємодії пухлинних клітин та лімфоцитів хворих на саркоми, які за своїм морфогенезом близькі до експериментальної моделі перевивної МХ-рабдоміосаркоми. Вивчення взаємодії лімфоцитів та пухлинних клітин людини проводили з урахуванням властивостей (адгезії, проліферації, активації). Інтерес до таких досліджень підвищився в останній час, коли для оцінки перебігу пухлинного процесу, з'явилася можливість використовувати інформацію про експресію тих чи інших маркерів. Не меншу зацікавленість викликають і результати вивчення експресії антигенів активації, проліферації та молекул адгезії, які можуть бути використані для характеристики протипухлинної активності лімфоцитів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у лабораторії імунології та алергології відділу біології пухлинної клітини Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького згідно з планами науково-дослідної роботи за темами: 2.28.8.7. “Вивчення значення експресії деяких поверхневих структур пухлинних клітин для їх взаємодії з лімфоцитами на різних етапах пухлинного процесу”; 5.4/71 “Вивчення закономірностей взаємодії пухлинних та імунокомпетентних клітин в залежності від біологічних властивостей пухлинних клітин та їх дії на функціональну активність лімфоцитів.”

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було вивчення особливостей взаємодії лімфоцитів з пухлинними клітинами в динаміці злоякісного процесу на експериментальних моделях сарком та у хворих на саркоми і значення рівня експресії антигенів активації, проліферації та молекул адгезії на лімфоїдних та пухлинних клітинах для характеру їх взаємодії.

Задачі данної роботи:

1) вивчити закономірності експресії антигенів активації, проліферації та молекул адгезії на лімфоцитах регіонарних і віддалених лімфатичних вузлів та пухлинних клітинах в динаміці МХ-індукованого бластомогенезу і росту перевивної МХ-рабдоміосаркоми;

2) вивчити протипухлинну дію лімфоцитів в динаміці злоякісного процесу та визначити рівень експресії антигенів активації, проліферації, молекул адгезії на лімфоцитах і пухлинних клітинах для особливостей їх взаємодії;

3) дати порівняльну оцінку активаційних та проліферативних властивостей пухлинних клітин і лімфоцитів, протипухлинної дії лімфоцитів регіонарних та віддалених лімфатичних вузлів в динаміці росту перевивної МХ-рабдоміосаркоми і на моделі МХ-індукованого бластомогенезу;

4) дослідити характер експресії антигенів активації, проліферації та молекул адгезії на лімфоїдних та пухлинних клітинах сарком м'яких тканин людини.

Об'єкт дослідження - пухлинні клітини, лімфоцити регіонарних та віддалених лімфатичних вузлів мишей лінії BALB/c з перевивною МХ-рабдоміосаркомою і МХ-індукованим бластомогенезом; пухлинні клітини, лімфоцити периферичної крові хворих на саркоми м'яких тканин.

Предмет дослідження - експресія антигенів активації, проліферації та молекул адгезії на пухлинних клітинах і лімфоцитах, взаємодія цих клітин у динаміці росту перевивної МХ-рабдоміосаркоми та МХ-індукованого бластомогенеза.

Методи дослідження - при проведенні експериментальних і клінічних досліджень використовували методи виділення пухлинних клітин та лімфоцитів; імунологічні методи (непрямий імунофлуоресцентний метод); морфологічні методи (культивування пухлинних клітин та лімфоцитів у дифузійних камерах з подальшою оцінкою їх росту); статистичні методи з викорстанням параметричних критеріїв.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на підставі вивчення експресії антигенів активації, проліферації, молекул адгезії на пухлинних клітинах і лімфоцитах мишей лінії BALB/c в динаміці росту перевивної МХ-рабдоміосаркоми та рабдоміосаркоми, індукованої МХ, дана характеристика проліферативних, активаційних і адгезивних властивостей цих клітин; вивчено значення рівня експресії досліджених маркерів для взаємодії пухлинних та лімфоїдних клітин.

Визначено, що при перевивній МХ-рабдоміосаркомі виражена протипухлинна дія лімфоцитів поєднується з високим рівнем експресії на них молекул адгезії CD54, рецепторів до ІЛ-2 та IgM і молекул адгезії CD54 на пухлинних клітинах, а при бластомогенезі, індукованому МХ, протипухлинна дія лімфоцитів поєднується з експресією антигенів проліферації та рецепторів до ІЛ-2.

Показано, що високий рівень протипухлинної дії лімфоцитів хворих на саркоми м'яких тканин поєднується з експресією на лімфоцитах рецепторів до ІЛ-2, молекул адгезії CD11b, а на пухлинних клітинах - CD54. Обгрунтовано, що наявність експресії рецепторів до ІЛ-2 може бути використана для оцінки цитотоксичної дії лімфоцитів проти клітин сарком людини.

Практичне значення одержаних результатів. Дані про рівень експресії рецепторів до ІЛ-2 та молекул адгезії CD11b і CD54 можуть бути використані в клініці для оцінки цитотоксичної дії лімфоцитів хворих на саркоми м'яких тканин поряд з іншими методами. Визначеня рівня експресії рецепторів до ІЛ-2 та трансферина на пухлинних клітинах хворих на саркоми м'яких тканин може мати прогностичне значення.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто зібрана та проаналізована література за темою дисертації; проведені експерименти по вивченню експресії поверхневих молекул на пухлинних клітинах і лімфоцитах експериментальних тварин і онкологічних хворих та дослідження по вивченню взаємодії пухлинних клітин та лімфоцитів в дифузійних камерах. Самостійно проведено статистичну обробку і теоретичне узагальнення результатів роботи.

Апробація результатів дисертації. Матеріали данної роботи були представлені і обговорені на І та ІІ конференціях молодих вчених Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім Р.Є. Кавецького НАН України (Київ, 1998, 1999 рр.); ІІ з'їзді онкологів країн СНД (Київ, 2000 р.); IV Республіканській науково-практичній конференції молодих онкологів України “Сучасні проблеми експериментальної та клінічної онкології” (Київ, 2001 р.).

Публікіції. За результатами досліджень опубліковано 8 наукових праць, із них - 6 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 робота - в матеріалах та 1 - в тезах конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 133 сторінках друкованого тексту, складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків. Текст ілюстровано 6 таблицями та 26 рисунками. Список використаної літератури містить 188 джерел, із них 22 вітчизняних та 166 зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

В експериментальних дослідженнях використовували самців мишей лінії BALB/c (розведення віварію Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького), керуючись міжнародно прийнятими правилами проведення робіт з експериментальними тваринами.

Клітини перевивного штаму МХ-рабдоміосаркоми, який був одержаний раніше у відділі імунології ІЕПОР НАНУ [Уманский Ю.А., 1975], зберігаються у рідкому азоті. Для відтворення моделі перевивної МХ-рабдоміосаркоми клітини розморожували за загально принятими методиками і підшкірно вводили тваринам (по 700000 пухлинних клітин). На 14-у добу тварин забивали, виділяли пухлинні клітини і вводили іншим мишам, яких забивали на 4-, 7-, 10-, 14-, 17-у добу після імплантації. Для моделювання МХ-індукованого бластомогенеза, тваринам в м'язи правого стегна вводили по 1 мг МХ в 0,1 мл абрикосової олії. Дослідних тварин забивали на 4-; 8-; 10-; 12-; 12,5-; 13-; 13,5-; 14-; 14,5-; 15-й тиждень.

Пухлинні клітини та лімфоцити периферичної крові отримані від 26 хворих на саркоми м'яких тканин, що знаходились на стаціонарному лікуванні у відділенні пухлин опорно-рухового апарату клініки Інституту онкології АМН України.

Пухлинні клітини, біоптати та лімфоцити мишей та хворих виділяли згідно стандартних методів. Життєздатність одержаних клітин оцінювали в камері Горяєва після фарбування трипановим синім.

Вивчення експресії маркерів пухлинних і лімфоїдних клітин тварин та людини проводили з використанням непрямого імунофлуоресцентного методу [Глузман Д. Ф. и др., 1993]. На пухлинних клітинах та лімфоцитах мишей вивчали експресію таких маркерів: маркера проліферації (МКАТ ІПО-38 ІЕПОР НАН, Україна); рецептора ІЛ-2 (МКАТ ICO-105 НПЦ “МедБиоСпектр”, Росія); імуноглобуліна класу М (МКАТ IgM Sigma, USA); молекули адгезії CD54 (МКАТ CD54 Sigma, USA).

На пухлинних клітинах та лімфоцитах людини вивчали експресію: рецептора інтерлейкіна-2 (МКАТ ICO-105); рецептора трансферину (МКАТ ICO-92); адгезивної молекули CD54 (МКАТ ICO-184); адгезивної молекули CD11b (МКАТ ICO-GM1); субпопуляційний склад Т-лімфоцитів визначали за допомогою МКАТ ICO-90 (CD3), ICO-31 (CD8). Усі використані МКАТ вироблені НПЦ “МедБиоСпектр” (Росія).

Облік результатів проводили з використанням імерсійної флуоресцентної системи мікроскопу ЛЮМАМ-1 (об. 90, ок. 5), враховували кількість клітин в препараті, які зв'язували МКАТ на кожні 200 клітин. Експресію досліджувакних маркерів визначали у відсотках.

Протипухлинну дію лімфоцитів людини та тварин вивчали в дифузійних камерах. Для цього 2-3 пухлинні біоптати або 1 млн. пухлинних клітин і 1 млн. лімфоцитів вносили в дифузійні камери, що складаються з 2 тефлонових кілець, на які за допомогою клею БФ-6 наклеювали міліпорові фільтри діаметром пор 0,23 мк (“Синпор-8”, Чехія) [Уманский Ю.А. и др., 1983]. Пухлинні клітини та лімфоцити в дифузійних камерах розміщали в 24-луночні планшети (“Nunclon”, Данія) і культивували протягом 5 діб у культуральному середовищі RPMI-1640 (Sigma, USA) з додаванням 10% ембріональної телячої сироватки (“Сангва”, Україна) при температурі 37 С з насиченням повітря 5% СО2.

Препарати фіксували 1 год. в спирт-формолі, фарбували 20 хв. гематоксиліном за Караччі, проводили через батарею спиртів з наростаючою концентрацією, просвітлювали в ксилолі 1 хв. Препарати поміщали в канадський бальзам на предметне скло і досліджували на мікроскопі МБИ-6 (об. 20, 40, ок. 10).

Для диференційного визначення особливостей росту експлантатів пухлин, ізольованих пухлинних клітин та їх взаємодії з лімфоцитами була розроблена 9-бальна система морфологічної оцінки, яка давала можливість детально охарактеризувати ріст пухлинних клітин в дифузійних камерах і представити дані в графічному режимі [Бережная Н.М. и др., 1996]. Система оцінки включала: 1 бал - ріст відсутній; 2 - невиразний ріст, міграція пухлинних клітин; 3 - створення моношару: початкові етапи; 4 - поява моношару низької густини (опосередкований ріст); 5 - створення моношару середньої густини; 6 - початкові етапи сфероїдоутворення: конгломерати клітин; 7 - сфероїдоутворення (1-2 сфероїди у полі зору); 8 - сфероїдоутворення (3-5 сфероїдів у полі зору); 9 - інтенсивне сфероїдоутворення (10-12 сфероїдів у полі зору); а також два показники: А - деструкція пухлини; В - моношар невиразної густини.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили згідно загально прийнятих методів [Урбах В. Ю., 1985], з використанням програми Microsoft Exel.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Закономірності експресії антигенів активації, проліферації та молекул адгезії на пухлинних клітинах і лімфоцитах в динаміці росту перевивної МХ-рабдоміосаркоми та значення експресії вказаних антигенів для взаємодії пухлинних та лімфоїдних клітин.

При дослідженні експресії антигенів активації, проліферації та молекул адгезії на пухлинних клітинах в динаміці росту перевивної МХ-рабдоміосаркоми у мишей лінії BALB/c були отримані слідуючі результати. Поява пухлинного вузла відмічалась на 7-й день після імплантації пухлинних клітин МХ-рабдоміосаркоми тваринам. На пухлинних клітинах на цей період виявлена експресія рецепторів до ІЛ-2 (22?4,1%), антигенів проліферації (41?2,3%) і молекул адгезії CD54 (32?3,5%). На 10-у добу росту пухлини відмічалось підвищення рівня експресії IgM до 65?4,1% та зниження рівня експресії молекул адгезії CD54 до 20?2,7%. Експресія антигенів проліферації в данний період суттєво не змінювалась.

На 14-у добу росту пухлини відмічалося зниження рівня експресії IgM до 40?4,4%. На термінальних стадіях пухлинного процесу (17-й день після імплантації) на пухлинних клітинах зберігався значний рівень експресії IgM (41?3,2%), експресія CD54 суттєво знизилась (5?2,1%), експресія антигенів проліферації не змінювалась і складала 35?3,1%, експресія рецепторів до ІЛ-2 виявлялася лише на незначній кількісті пухлинних клітин - 18?2,5%.

При вивченні експресії аналогічних маркерів на лімфоцитах регіонарних та віддалених лімфовузлів мишей в динаміці росту перевивної МХ-рабдоміосаркоми показано, що на 4-й день після імплантації мишам клітин МХ-рабдоміосаркоми, на лімфоцитах лімфатичних вузлів, незалежно від їх локалізації, відмічався незначний рівень експресії рецепторів до ІЛ-2, антигенів проліферації, молекул адгезії CD54 та IgM.

Після появи пухлинного вузла (7-а доба) на лімфоцитах регіонарних лімфовузлів відмічалось підвищення рівня експресії CD54 (38?3,1%), рецепторів до ІЛ-2 (25?3,3%), IgM (32?2,3%) та антигенів проліферації (35?2,6%). На 10-ту добу рівень експресії IgM досягав 52?3,2%, а антигенів проліферації - 41?2,5%. При подальшому рості пухлини на лімфоцитах регіонарних лімфовузлів відмічалося зниження рівня експресії молекул адгезії CD54 до 18?2,4%, IgM до 16?3,0%, та рецепторів до ІЛ-2 до 14?2,8%; експресія антигенів проліферації в лімфоцитах регіонарних лімфатичних вузлів залишалась на тому ж рівні.

На лімфоцитах віддалених лімфатичних вузлів після появи пухлинного вузла також спостерігався значний рівень експресії IgM (39?3,0%) та молекул адгезії CD54(35?1,5%), але рівень експресії рецепторів до ІЛ-2 та антигенів проліферації був незначним. На 10-у добу після імплантації пухлинних клітин відмічено подальше збільшення рівня експресії IgM (50?3,0%) та антигенів проліферації (40?2,1%). На 14-у добу на лімфоцитах віддалених лімфатичних вузлів відмічалося зниження рівня експресії CD54 (18?3,4%), рецепторів до ІЛ-2 (21?2,4%) та IgM (27?2,6%); експресія антигенів проліферації ще була достатньо високою і складала 38?4,1%. На термінальних стадіях пухлинного процесу (17-а доба) в лімфоцитах віддалених лімфатичних вузлів знижувалась експресія антигена проліферації до 15?2,4%; експресія рецепторів до ІЛ-2, IgM та CD54 залишалась на попередньому рівні.

При порівнянні здатності лімфоцитів різної локалізації до проліферації, активації, адгезії в динаміці росту МХ-рабдоміосаркоми можна відмітити, що на 14-у добу після імплантації пухлинних клітин та на термінальних стадіях злоякісного процесу на лімфоцитах регіонарних лімфовузлів відмічалось значне зниження рівня експресії рецепторів до ІЛ-2, IgM та молекул адгезії CD54, тоді як на лімфоцитах віддалених лімфатичних вузлів експресія вказаних маркерів залишалась ще на досить високому рівні. Щодо експресії антигена проліферації лімфоцитами лімфовузлів різної локалізації, то потрібно відмітити, що на термінальних стадіях пухлинного процесу рівень експресії антигена проліферації в лімфоцитах віддалених лімфовузлів складав 15?2,4% і був значно нижчий в порівнянні з рівнем експресії цього маркера на лімфоцитах регіонарних лімфовузлів, і складав - 37?2,8%.

При вивченні взаємодії лімфоцитів регіонарних та віддалених лімфатичних вузлів з пухлинними клітинами перевивної МХ-рабдоміосаркоми були отримані такі результати. Після появи пухлинного вузла (7-й день після імплантації) протипухлинна дія лімфоцитів регіонарних та віддалених лімфатичних вузлів була достатньою вираженою: на фільтрах дифузійних камер при взаємодії клітин МХ-рабдоміосаркоми з лімфоцитами регіонарних лімфовузлів спостерігався незначний пухлинний ріст і відмічалась міграція поодиноких пухлинних клітин. При взаємодії з лімфоцитами віддалених лімфовузлів пухлинні клітини створювали моношар низької густини, в той час як на контрольних фільтрах спостерігався значний ріст, що призводило до утворення конгломератів пухлинних клітин (початкові етапи сфероїдоутворення).

На 10-й день пухлинного росту протипухлинна дія лімфоцитів регіонарних лімфовузлів знижувалась і на фільтрах дифузійних камер відмічався опосередкований ріст або створення пухлинними клітинами моношару низької густини. Але в порівнянні з контролем, де спостерігалося утворення пухлинними клітинами конгломератів, протипухлинна дія лімфоцитів залишалась достатньо вираженою. Лімфоцити віддалених лімфатичних вузлів на цьому етапі пухлинного росту ще продовжували проявляти виражену протипухлинну дію - на фільтрах відмічався опосередкований ріст клітин МХ-рабдоміосаркоми.

Дослідження, проведені на 14-у добу після імплантації, показали подальше зниження протипухлинної дії лімфоцитів регіонарних лімфовузлів: на фільтрах відмічались початкові етапи сфероїдоутворення. Протипухлинна активність лімфоцитів віддалених лімфовузлів теж знижувалась - на фільтрах дифузійних камер відмічалось створення пухлинними клітинами моношару середньої густини. Але в порівнянні з контролем, де спостерігалося сфероїдоутворення (1-2 сфероїда в полі зору), протипухлинна дія лімфоцитів залишалась достатньо вираженою.

На термінальних стадіях злоякісного процесу (17-а доба після імплантації клітин МХ-рабдоміосаркоми) протипухлинна активність лімфоцитів регіонарних лімфатичних вузлів різко знижувалась - характер росту пухлинних клітин в дифузійних камерах практично наближався до рівня контролю і проявлявся в утворенні пухлинними клітинами сфероїдів (1-3 в полі зору). Протипухлинна дія лімфоцитів віддалених лімфовузлів знижувалась, на фільтрах дифузійних камер відмічалось створення клітинами МХ-рабдоміосаркоми конгломератів, але при цьому вона ще залишалась достатньо значною у порівнянні з контролем.

Таким чином, на початкових стадіях росту перевивної МХ-рабдоміосаркоми виражена протипухлинна дія лімфоцитів регіонарних лімфовузлів поєднувалась із значним рівнем експресії рецепторів до ІЛ-2, IgM та CD54, а виражена протипухлинна дія лімфоцитів віддалених лімфовузлів - з експресією IgM і CD54. На пухлинних клітинах у цей же час спостерігався незначний рівень експресії IgM, рецепторів до ІЛ-2 та виражена експресія CD54. Зниження протипухлинної дії лімфоцитів регіонарних та віддалених лімфатичних вузлів на термінальних стадіях пухлинного процесу поєднувалось із зниженням рівня експресії цими клітинами рецепторів до ІЛ-2, IgM та CD54. На пухлинних клітинах в цей же час спостерігався значний рівень експресії IgM та зниження експресії CD54.

Експресія антигена проліферації та рецепторів до ІЛ-2 на пухлинних клітинах та лімфоцитах різної локалізації та взаємодія цих клітин в динаміці росту пухлин, індукованих МХ (модель хімічного канцерогенезу).

При вивченні проліферативних властивостей та здатності до активації пухлинних клітин мишей з пухлиною, індукованою МХ, отримані наступні результати.

Після появи пухлинного вузла (12-й тиждень після введення МХ) в пухлинних клітинах спостерігався значний рівень експресії антигена проліферації (28?1,6%) та рецепторів до ІЛ-2 (17?2,5%). Через 13 тижнів після введення МХ на пухлинних клітинах підвищився рівень експресії рецепторів до ІЛ-2 до 38?2,4%, антигена проліферациї до 35?3,1%. На термінальних стадіях пухлинного процесу (14-й - 15-й тиждень) відмічалось зниження експресії антигена проліферації (24?2,1%) та рецепторів до ІЛ-2 (19?2,5%).

При вивченні експресії антигена проліферації та рецепторів до ІЛ-2 лімфоцитами регіонарних та віддалених лімфовузлів при МХ-бластомогенезі, показано, що до появи пухлинного вузла (4-й та 8-й тижні після введення тваринам МХ) в лімфоцитах регіонарних лімфовузлів відмічався незначний рівень експресії цих антигенів. Поява пухлинного вузла (12-й тиждень) супроводжувалась суттєвим збільшенням проліферативних та активаційних властивостей лімфоцитів як регіонарних, так і віддалених лімфовузлів. Через 13 тижнів після введення МХ рівень експресії антигенів проліферації в лімфоцитах регіонарних та віддалених лімфовузлів досягав свого максимуму і становив 61?2,0% та 58?2,7% відповідно. Експресія рецепторів до ІЛ-2 лімфоцитами регіонарних лімфовузлів знижувалась до 25?1,9%, тоді як у віддалених залишалась досить високою - 40?3,2%. На термінальних стадіях спостерігалося зниження активаційних та проліферативних властивостей лімфоцитів лімфовузлів незалежно від їх локалізації.

При дослідженні взаємодії між пухлинними клітинами та лімфоцитами в умовах МХ-бластомогенезу, встановлено, що на 12-й тиждень (поява пухлинного вузла) протипухлинна дія лімфоцитів як регіонарних, так і віддалених лімфатичних вузлів була досить значною - на фільтрах дифузійних камер спостерігалось утворення пухлинними клітинами моношару низької густини в порівнянні з утворенням конгломератів пухлинними клітинами в контролі.

На 13-й тиждень протипухлинна дія лімфоцитів регіонарних та віддалених лімфовузлів починала поступово знижуватися - відмічалося утворення пухлинними клітинами моношару середньої густини та поява конгломератів пухлинних клітин. Але порівняно з контролем, де спостерігалося утворення сфероїдів пухлинними клітинами, протипухлинна дія вказаних лімфоцитів, залишалась достатньо високою.

На термінальних стадіях пухлинного процесу (14-й - 15-й тижні) протипухлинна дія лімфоцитів регіонарних лімфовузлів продовжувала знижуватися і її рівень поступово наближався до контрольного. На фільтрах дифузійних камер на 15-й тиждень спостерігалось утворення пухлинними клітинами 3-5 сфероїдів в полі зору як на контрольному фільтрі, так і при взаємодії пухлинних клітин з лімфоцитами регіонарних лімфовузлів. В цей час лімфоцити віддалених лімфовузлів ще продовжували спроявляти протипухлинну дію - на фільтрах дифузійних камер відмічалось утворення пухлинними клітинами конгломератів та сфероїдів, але не більше 1 сфероїда в полі зору.

Таким чином, на початкових стадіях МХ-бластомогенезу виражена протипухлинна дія лімфоцитів поєднується з експресією антигенів проліфераціїї та рецепторів до ІЛ-2; рівень експресії цих антигенів лімфоцитами регіонарних лімфатичних вузлів був вищим, ніж лімфоцитами віддалених лімфовузлів. В цей час відмічався незначний рівень експресії антигенів проліферації та рецепторів до ІЛ-2 пухлинними клітинами. На термінальних стадіях пухлинного процесу, коли відмічається значне зниження протипухлинної дії лімфоцитів як регіонарних, так і віддалених лімфатичних вузлів, зберігалась здатність до експресії лімфоцитами антигенів проліферації, але експресія рецепторів до ІЛ-2 різко знижувалась.

Порівняльна оцінка протипухлинної дії лімфоцитів різної локалізації в динаміці росту перевивної МХ-рабдоміосаркоми та рабдоміосаркоми, індукованої метилхолантреном

Аналіз виявив, що рівень активаційних властивостей (експресія рецепторів до ІЛ-2) пухлинних клітин перевивної МХ-рабдоміосаркоми був нижчий, ніж у пухлинних клітинах при МХ-бластомогенезі (рис. 1). Дані літератури щодо експресії поверхневих антигенів активації на пухлинних клітинах в умовах використаних моделей обмежені [Бережная Н.М. и др., 1996]. Деякі дослідники розглядають експресію рецепторів до ІЛ-2 на клітинах пухлин людини як прояв активації цих клітин [Han D. et al., 1996, Jasmin C. et al., 1995, Berezhnaya N.M. et al., 1994]. В деяких випадках ІЛ-2 використовується пухлинами для посилення власного росту. Так, під впливом ІЛ-2 відмічалось підвищення проліферації клітин меланоми лінії МЕLParis, які експресували на своїй поверхні рецептори ІЛ-2, маркери пухлинної прогресії CD54 та CD44, HLA-DR, ІЛ-15Р та продукували біологічно активний ІЛ-2 [Han D. et al., 1996, Jasmin C. et al., 1995]. Показана також можливість за допомогою екзогенного ІЛ-2 підсилювати ріст пухлинних клітин, які експресують на своїй поверхні рецептор ІЛ-2 [Berezhnaya et al., 1994].

Проліферативні властивості пухлинних клітин як перевивної, так і індукованої МХ-рабдоміосаркоми, в динаміці злоякісного росту суттєво не відрізнялись.



Рис. 1. Експресія рецептора інтерлейкіна-2 клітинами перевивної МХ-рабдоміосаркоми (а) та рабдоміосаркоми, індукованої метилхолантреном (б) в динаміці пухлинного росту.

При порівняльному аналізі проліферативних та активаційних властивостей лімфоцитів регіонарних лімфовузлів в умовах перевивної та індукованої МХ-рабдоміосаркоми показано, що рівень експресії рецепторів до ІЛ-2 суттєво не відрізнявся в динаміці росту обох експериментальних пухлин. На початкових етапах злоякісного процесу рівень експресії маркера проліферації лімфоцитами регіонарних лімфовузлів при МХ-індукованому бластомогензі був вищий, ніж при перевивній МХ-рабдоміосаркомі (45?2,7% та 35?2,6% відповідно); подальший ріст пухлин супроводжувався незначним підвищенням проліферативних властивостей лімфоцитів регіонарних лімфовузлів, а на термінальних стадіях пухлинного процесу, рівень експресії антигенів проліферації в лімфоцитах цієї локалізації суттєво не відрізнявся.

Порівняння здатності до активації та проліферації лімфоцитів віддалених лімфовузлів при різних моделях злоякісного росту дозволило відмітити, що на початкових етапах пухлинного процесу рівень експресії рецепторів до ІЛ-2 був незначний при обох моделях канцерогенезу, але при подальшому розвитку злоякісного процесу, відмічається суттєве збільшення рівня експресії рецепторів до ІЛ-2 при хімічному бластомогенезі у порівнянні з моделлю перевивної МХ-рабдоміосаркоми (рис. 2). Рівень проліферативних властивостей лімфоцитів віддалених лімфовузлів на початкових етапах злоякісного процесу суттєво не відрізнявся в обох моделях, тоді як на термінальних стадіях МХ-індукованого бластомогенеза відмічався значний рівень експресії антигенів проліферації в лімфоцитах, порівняно з моделлю перевивної МХ-рабдоміосаркоми.

Рис. 2. Експресія рецепторів до інтерлейкіна-2 на лімфоцитах віддалених лімфовузлів мишей з перевивною МХ-рабдоміосаркомою (а) та рабдоміосаркоми, індукованої метилхолантреном (б), в динаміці пухлинного росту.

Порівняльний аналіз протипухлинної дії лімфоцитів різної локалізації мишей з перевивною МХ-рабдоміосаркомою та рабдоміосаркомою, індукованою МХ показав, що протипухлинна дія лімфоцитів регіонарних лімфатичних вузлів була вищою, ніж лімфоцитів віддалених на початкових стадіях пухлинного процесу як у мишей з перевивною МХ-рабдоміосаркомою, так і в умовах індукованого МХ-бластомогенезу. Протипухлинна дія лімфоцитів як регіонарних, так і віддалених лімфовузлів мишей з перевивною МХ-рабдоміосаркомою була вищою, ніж у мишей з МХ-індукованою пухлиною від початкових до термінальних стадій пухлинного процесу. На термінальних стадіях пухлинного процесу при перевивній МХ-рабдоміосаркомі зберігалась незначна протипухлинна дія лімфоцитів регіонарних та віддалених лімфатичних вузлів. В цей час при індукованому МХ-бластомогенезі лімфоцити регіонарних лімфатичних вузлів не виявляли протипухлинної дії, тоді як незначна протипухлинна активність лімфоцитів віддалених лімфатичних вузлів ще спостерігалась.

Вивчення закономірностей експресії антигенів активації та молекул адгезії пухлинними клітинами і лімфоцитами та визначення протипухлинної дії останніх у хворих на саркоми м'яких тканин

Вивчення особливостей взаємодії лімфоцит-пухлинна клітина у 26 хворих на м'якотканнині саркоми дозволило виявити особливості впливу лімфоцитів на ріст пухлинних клітин, які проявлялися в тому, що в одних випадках лімфоцити пригнічували пухлинний ріст, в інших - стимулювали, а в третіх - не змінювали його. Базуючись на особливостях вказанної вище взаємодії, хворих було розподілено на 3 групи. Таке розподілення дозволило підійти до вивчення питання про можливий зв'язок між експресією тих чи інших структур на лімфоцитах та пухлинних клітинах з урахуванням протипухлинної активності лімфоцитів.

До першої групи були віднесені хворі, в яких спостерігали пригнічення пухлинного росту лімфоцитами (n=11). Дія лімфоцитів проявлялась в утворенні моношару низької та середньої густини, в той час як пухлинні клітини в контролі (відсутність лімфоцитів) в деяких випадках утворювали сфероїди, а моношар відрізнявся високою густиною.

Відмічено високий рівень здатності до адгезії лімфоцитів хворих цієї группи - експресія молекул адгезії CD11b спостерігалась на лімфоцитах 8 хворих з 11, і її рівень коливався від 30 до 55%. Експресія рецепторів до ІЛ-2 відмічалась у 8 хворих з 11, і її рівень складав 22-38%.

На пухлинних клітинах спостерігали незначний рівень експресії маркерів як ранньої, так і пізньої активації: рецептор ІЛ-2 був виявлений у 5 хворих з 11 (5-20% клітин), експресія рецептора до трансферину також відмічалась у 5 хворих з 11 (10-22% клітин). На пухлинних клітинах хворих цієї групи експресія молекул адгезії CD54 спостерігалась у 7 хворих з 11, і її рівень складав 16-38% клітин.

Таким чином, для пухлинних клітин хворих першої групи характерний незначний рівень експресії рецепторів до ІЛ-2, трансферина, молекул адгезії CD54, для лімфоцитів - експресії молекул адгезії CD11b та рецепторів до ІЛ-2.

Другу групу складали хворі, в яких спостерігали стимуляцію росту пухлинних клітин при їх взаємодії з лімфоцитами (n=5). При взаємодії пухлинних та лімфоїдних клітин відмічалось утворення пухлинними клітинами моношару низької та середньої густини, тоді як в контролі спостерігались тільки початкові етапи створення моношару.

Експресія рецепторів до ІЛ-2 на лімфоцитах хворих на саркоми ІІ групи відмічалась тільки в 1 випадку і його рівень складав 16%, а експресія молекул адгезії CD11b на лімфоцитах хворих цієї групи не спостерігалась. Пухлинні клітини хворих данної групи мали високу здатність до активації: експресія рецепторів до ІЛ-2 (20-35%) відмічалась на пухлинних клітинах усіх хворих; експресія рецептора до трансферина (30-35%) - у 4 хворих з 5.

Отже, на лімфоцитах хворих цієї групи майже не відмічалась експресія рецепторів до ІЛ-2 та молекул адгезії CD11b, тоді як на пухлинних клітинах спостерігався значний рівень рецепторів до ІЛ-2 та трансферину.

До третьї групи віднесли хворих (n=10), в яких відмічали відсутність змін у рості пухлинних клітин при їх взаємодії з лімфоцитами порівняно з контролем. Рівень експресії рецепторів до ІЛ-2 та молекул адгезії CD11b на лімфоцитах хворих цієї групи суттєво не відрізнявся від контрольного. На пухлинних клітинах хворих ІІІ групи тільки у 1 випадку відмічалась експресія рецепторів до ІЛ-2 та рецептора до трансферрину. Експресія молекул адгезії CD54 спостерігалась у 4 хворих з 11, і її рівень складав 14-22%.

Рівень експресії CD3 та CD8 на лімфоцитах хворих на саркоми в усіх групах суттєво не відрізнявся від рівня експресії данних маркерів у контролі.

На підставі одержаних даних проведено порівняльний аналіз експресії досліджуваних маркерів та характеру взаємодії пухлинних та лімфоїдних клітин. Такий аналіз показав, що на пухлинних клітинах хворих на саркоми І групи спостерігалась експресія молекул адгезії CD54, а на лімфоцитах - значний рівень експресії рецепторів до ІЛ-2 і молекул адгезії CD11b, в той час як на лімфоцитах хворих на саркоми ІІ та ІІІ групи експресія вказаних молекул була незначною або не спостерігалась.

Ці данні узгоджуються з результатами досліджень інших авторів. Показано, що цитотоксичність ІЛ-2-активованих натуральних кілерів регулюється рівнем CD44 та CD11a-CD11c/CD18 на клітинах фібросаркоми МС57L [Matsumoto G. et al., 1998, Yoang K. et al., 1998], а рівень експресії CD54, CD58 на клітинах ліній остеосаркоми та фібросаркоми корелює з чутливістю пухлинних клітин до лізису кілерними та лімфокін-активованими клітинами [Mariani E. et al., 1998]. При вивченні клітин фібросаркоми лінії МСА 205 показано, що їх обробка анти-CD11а (LFA-1) антитілами блокує CD54-залежну інфільтрацію пухлинних клітин Т-лімфоцитами [Mukai S. et al., 1999].

На пухлинних клітинах хворих на саркоми ІІ групи відмічався значний рівень експресії маркерів активації - рецепторів до ІЛ-2 та трансферину, який був достовірно вище (p<0,05), ніж на пухлинних клітинах хворих на саркоми І групи. Такий рівень експресії рецепторів до ІЛ-2 дає можливість говорити, що данні пухлинні клітини знаходяться в стані активації. Підтвердженням цього може бути те, що в окремих випадках ІЛ-2 використовується пухлинами для посилення власного росту [Бережная Н.М. и др., 1996, Pinchouk V.G. et al., 1995]. Питання про те, чи пов'язано це з властивістю пухлинних клітин продукувати ІЛ-2, чи використовувати цей цитокін для власного росту по принципу паракриної регуляції залишається відкритим [Бережная Н.М. и др., 2000].

Потрібно відмітити і той факт, що при вираженій протипухлинній дії лімфоцитів експресія антигенів активації спостерігалась як на лімфоцитах, так і на пухлинних клітинах, але на лімфоцитах рівень рецепторів до ІЛ-2 був в 2,6 раза вище, ніж на пухлинних клітинах.

Таким чином, виражена протипухлинна дія лімфоцитів хворих на саркоми поєднується з експресією рецепторів до ІЛ-2, молекул адгезії CD11b на лімфоцитах та CD54 на пухлинних клітинах. Пухлинні клітини, отримані від хворих на саркоми ІІ групи (стимуляція пухлинного росту порівняно з контролем), мають значні активаційні властивості, так як на цих клітинах спостерігався високий рівень експресії рецепторів до ІЛ-2 та трансферину порівняно з пухлинними клітинами хворих І групи.

ВИСНОВКИ

1. Виражена протипухлинна дія лімфоцитів мишей з перевивною МХ-рабдоміосаркомою поєднується з високим рівнем експресії молекул адгезії CD54, IgM і рецепторів до ІЛ-2 на лімфоцитах та молекул адгезії CD54 на пухлинних клітинах.

2. Протипухлинна дія лімфоцитів при МХ-індукованому бластомогенезі поєднується з експресією антигенів проліферації та рецепторів до ІЛ-2 на лімфоцитах.

3. Незалежно від моделі злоякісного процесу (перевивна чи індукована МХ-рабдоміосаркома) на ранніх етапах пухлинного росту лімфоцити регіонарних лімфатичних вузлів проявляють більш виражену протипухлинну дію, ніж лімфоцити віддалених лімфатичних вузлів.

4. Експресія досліджуваних структур і характер взаємодії лімфоцитів з пухлинними клітинами відрізняються в динаміці пухлинного росту, та залежить від особливостей моделі пухлинного процесу.

5. Значний рівень експресії рецепторів до ІЛ-2 та трансферина на пухлинних клітинах хворих на саркоми м'яких тканин, відмічено в випадках прогресуючого пухлинного процесу, що може мати прогностичне значення.

6. Виражена протипухлинна дія лімфоцитів хворих на саркоми м'яких тканин поєднується з експресією ними рецепторів до ІЛ-2, молекул адгезії CD11b та експресією пухлинними клітинами молекул адгезії CD54; що дозволяє рекомендувати використання наявності експресії данних молекул для комплексної оцінки цитотоксичної активності лімфоцитів онкологічних хворих.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бережная Н.М., Денисевич Т.В., Якшибаева Ю.Р., Ковальчук Е.В., Рыхливская С.И., Винничук Ю.Д. Экспрессия маркеров активации и пролиферации на опухолевых клетках МХ-саркомы и меланомы В16 при действии иммуномодуляторов // Экспериментальная онкология. - 1998. - V.20, № 1. - С. 39-44. (Приймала участь у обробці і оформленні наукових результатів та написанні статті).

2. Спивак С.И., Винничук Ю.Д., Бережная Н.М. Экспрессия различных структур на опухолевых клетках и лимфоцитах при росте перевивной МХ-рабдомиосаркомы и бластомогенезе, индуцированом метилхолантреном у мышей линии BALB/c // Экспериментальная онкология. - 1999. - V.21, № 2. - С.111-116. (Самостійно проводила виділення пухлинних клітин та лімфоцитів, імунофлуоресцентний аналіз, обробку отриманих результатів та приймала участь у написанні статті).

3. Бережная Н.М., Спивак С.И., Винничук Ю.Д., Ковальчук Е.В., Коноваленко В.Ф. Экспрессия CD54, CD25, антигенів пролиферирующих клеток и IgM в опухолевых клетках и лимфоцитах при их взаимодействии in vitro // Экспериментальная онкология. - 2001. - V.23, № 1. - С. 66-70. (Самостійно проводила виділення пухлинних клітин та лімфоцитів, імунофлуоресцентний аналіз, дослідження протипухлинної дії лімфоцитів, обробку отриманих результатів та приймала участь у написанні статті).

4. Співак С.І., Вінничук Ю.Д., Ковальчук О.В. Протипухлинна дія лімфоцитів (різної локалізації) мишей з перевивною МХ-рабдоміосаркомою та меланомою В16 // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Біологія. - 2000. - Вип. 32. - С.24-26. (Самостійно отримувала пухлинні клітини перевивної МХ-рабдоміосаркоми та лімфоцитів мишей лінії BALB/c, досліджувала протипухлинну дії лімфоцитів, приймала участь у оформленні наукових результатів та написанні статті).

5. Співак С.І., Вінничук Ю.Д., Ковальчук О.В., Коноваленко В.Ф. Взаємодія пухлинних клітин та лімфоцитів хворих: значення адгезивних молекул // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Біологія. - 2001. - Вип. 34. - С.15-17. (Самостійно виділяла пухлинні клітини та лімфоцити периферічної крові хворих саркомами м'яких тканин, досліджувала експресію адгезивних молекул та протипухлинну дію лімфоцитів; приймала участь у оформленні наукових результатів та написанні статті).

6. Спивак С.И., Винничук Ю.Д. Значение экспрессии различных структур опухолевых и лимфоидных клеток для их взаимодействия в динамике роста опухоли // Тез. ІV Української науково-практичної конференції з актуальних питань алергології та клінічної імунології. Імунологія та алергологія. - 1999. - №3. - С. 45.

7. Бережная Н.М., Винничук Ю.Д., Спивак С.И., Ковальчук Е.В., Коноваленко В.Ф. Взаимодействие лимфоцитов и опухолевых клеток: значение особенности опухоли. // Тез. ІІ съезда онкологов стран СНГ: Киев, 2000 // Экспериментальная онкология. - 2000. - V.22, Suppl1. - С. 217.

8. Бережна Н.М., Співак С.І., Вінничук Ю.Д., Ковальчук О.В. Клінічна інтерпретація значення експресії антигенів CD25, CD71, CD54 на пухлинних клітинах та CD11b на лімфоцитах хворих саркомами та меланомою // Матеріали Х з'їзду онкологів України. - Київ, 2001. - С. 33-34.

АНОТАЦІЯ

Співак С.І. Значення проліферативних, адгезивних, активаційних властивостей пухлинних клітин та лімфоцитів для їх взаємодії в динаміці злоякісного росту (експериментально-клінічне дослідження). - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 14.01.07 - онкологія. - Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім Р.Є. Кавецького НАН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена вивченню взаємодії імунокомпетентних та пухлинних клітин в динаміці злоякісного процесу у мишей з експериментальними пухлинами та у хворих на саркоми м'яких тканин і визначенню значення експресії маркерів активації, проліферації та адгезії на лімфоїдних та пухлинних клітинах для характеристики даної взаємодії.

Виражена протипухлинна дія лімфоцитів різної локалізації мишей з перевивною МХ-рабдоміосаркомою поєднується з високим рівнем експресії молекул адгезії CD54, IgM та рецептора до інтерлейкіну-2 на лімфоцитах та CD54 на пухлинних клітинах. Протипухлинна дія лімфоцитів при бластомогенезі, індукованому МХ, поєднується з експресією антигенів проліферації та рецепторів до інтерлейкіна-2 на лімфоцитах.

Встановлено, що виражена протипухлинна дія лімфоцитів хворих на саркоми м'яких тканин поєднується з експресією лімфоїдними клітинами рецептора інтерлейкіна-2, молекул адгезії CD11b та експресією пухлинними клітинами молекул адгезії CD54. Показано, що у випадках прогресуючого пухлинного процесу значний рівень експресії рецепторів інтерлейкіна-2 та трансферина на пухлинних клітинах достовірно вище у порівнянні з незначним ростом пухлин.

Ключові слова: активація, проліферація, адгезія, пухлинні клітини, лімфоцити, взаємодія пухлинних клітин та лімфоцитів.

АННОТАЦИЯ

Cпивак С.И. Значение пролиферативных, адгезивных, активационных свойств опухолевых клеток и лимфоцитов для их взаимодействия в динамике злокачественного роста (экспериментально-клиническое исследование). - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 14.01.07. - онкология. Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им. Р.Е. Кавецкого НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена изучению взаимодействия иммунокомпетентных и опухолевых клеток в динамике злокачественного процесса у мышей с экспериментальными опухолями и больных с саркомами мягких тканей и определению значения экспрессии маркеров активации, пролиферации и адгезии на лимфоидных и опухолевых клетках для характеристики данного взаимодействия.

В экспериментальных исследованиях показано, что опухолевые клетки и лимфоциты различной локализации мышей линии BALB/c с перевивной МХ-рабдомиосаркомой и рабдомиосаркомой, индуцированной метилхолантреном, экспрессируют маркеры активации, пролиферации, адгезии, уровень которых изменяется в динамике злокачественного роста. При исследовании противоопухолевой активности лимфоцитов различной локализации мышей с перевивной МХ-рабдомиосаркомой, показано, что выраженное противоопухолевое действие лимфоцитов как регионарных, так и отдаленных лимфатических узлов сочетается с высоким уровнем экспрессии молекул адгезии CD54, рецептора интерлейкина-2 и IgM на лимфоцитах и CD54 на опухолевых клетках. Противоопухолевое действие лимфоцитов при индуцированном бластомогенезе сочетается с экспрессией антигенов пролиферации и рецепторов интерлейкина-2 на лимфоцитах.

Сравнительный анализ противоопухолевого действия лимфоцитов лимфоузлов различной локализации показал, что независимо от модели злокачественного роста (перевивная или индуцированная МХ-рабдомиосаркома) на ранних этапах опухолевого процесса лимфоциты регионарных лимфатических узлов проявляют более выраженную противоопухолевую активность, чем лимфоциты отдаленных лимфатических узлов. На терминальных стадиях роста перевивной МХ-рабдомиосаркомы сохранялась незначительная противоопухолевая активность лимфоцитов лимфоузлов различной локализации. В это время при индуцированном МХ-бластомогенезе лимфоцити регионарных лимфоузлов уже не проявляли противоопухолевого действия, тогда как еще сохранялась незначительная противоопухолевая активность лимфоцитов отдаленных лимфоузлов.

При исследовании клинического материала отмечено, что выраженное противоопухолевое действие лимфоцитов больных саркомами мягких тканей сочетается с экспрессией лимфоцитами рецептора интерлейкина-2, молекулы адгезии CD11b и экспресией опухолевыми клетками молекулы адгезии CD54. Показано, что в случаях прогрессирующего опухолевого процесса отмечен высокий уровень экспрессии рецепторов интерлейкина-2 и трансферрина на опухолевых клетках, который был достоверно выше, чем в случаях незначительного роста опухолей.

Ключевые слова: активация, пролиферация, адгезия, опухолевые клетки, лимфоцити, взаимодействие опухолевых клеток и лимфоцитов.

SUMMARY

Spivak S.I. Relevance of proliferative, adhesive, activate properties of cancer cells and lymphocytes for their interaction in dynamics of tumor growth (experimental - clinical study). - Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Biological Sciences on speciality 14.01.07 - oncology. - R.E. Kavetsky Institute of Experimental Pathology, Oncology and Radiobiology NAS of Ukraine, Kyiv, 2002.

The dissertation is aimed to study the interaction lymphocytes and tumor cells in dynamics of malignant process in mice with experimental tumors and patients with soft tissue sarcoma and the definition of importance expression of activations, proliferations and adhesions markers of lymphocytes and tumor cells for their interaction.

The significant antitumor action of lymphocytes of various localization in mice with transplanted МX-rhabdomyosarcoma is combined with a high level expression of adhesive molecules CD54, interleukin-2 receptor and IgM on lymphocytes and CD54 on tumor cells. Antitumor action of lymphocytes at rhabdomyosarcoma induced methylcholantren is combined with expression of antigen's proliferation and interleukin-2 receptor on lymphocytes.

It was shown, that significant antitumor action of lymphocytes of the patients with soft tissue sarcoma is combined with expression of interleukin-2 receptor, adhesive molecules CD11b on lymphocytes and expression adhesive molecules CD54 on tumor cells. It was also observed, that progressive tumor process is supplemented with the high level of expression of interleukin-2 receptor and transferrin receptor on tumor cells.

Key words: Activation, proliferation, adhesion, tumor cells, lymphocytes, interaction of tumor cells and lymphocytes.

Размещено на Allbest.ru

...