Адвентивна фракція синантропної флори київської міської агломерації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ БОТАНІКИ ім. М.Г. ХОЛОДНОГО НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук: "АДВЕНТИВНА ФРАКЦІЯ СИНАНТРОПНОЇ ФЛОРИ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ АГЛОМЕРАЦІЇ"

03.00.05 - Ботаніка

ЯВОРСЬКА ОКСАНА ГРИГОРІВНА

Київ - 2002



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України.

Науковий керівник кандидат біологічних наук, старший науковий співробітни,

Мосякін Сергій Леонідович,

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України,

зав. відділу систематики та флористики судинних рослин.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор,

Соломаха Володимир Андрійович,

Київський національний університет імені Т. Шевченка,

професор кафедри ботаніки;

кандидат біологічних наук, доцент,

Скиба Юрій Андрійович,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова,

зав. кафедри екології.

Провідна установа: Донецький ботанічний сад НАН України, відділ природної флори,

м. Донецьк.

Захист відбудеться " 3 " квітня 2002 р. о 16 00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д. 26.211.01 Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН

України за адресою: 01601 м. Київ, вул. Терещенківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України за адресою: 01025 м. Київ, вул. В. Житомирська, 28.

Реферат розісланий " 1 " березня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ільїнська А.П.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Загальною тенденцією сучасного розвитку синантропних флор є зростання ролі адвентивних видів. В урбанізованих та густонаселених регіонах ці процеси набувають катастрофічного характеру. У зв'язку з цим всебічне вивчення адвентивних рослин, у тому числі інвазійних, на території міських агломерацій набуває особливої актуальності. Потреба знань про адвентивні види рослин зростає в аспекті вимог Конвенції про збереження біорізноманітності (Rio de Janeiro, 1992), Конференціїї ООН з проблеми неаборигенних видів (UN/Norway Conference on Alien Species, Trondheim, 1996) та відповідної міжнародної стратегії (Global Strategy on Invasive Alian Species, Montreal, 2001).

На території України прикладом регіону з інтенсивним занесенням адвентивних рослин є Київська міська агломерація (КМА). Саме з території КМА, де формуються центри концентрації та натуралізації неаборигенних видів, почали своє поширення по регіону деякі адвентивні рослини. При наявності фрагментарних даних, були відсутні узагальнюючі праці про адвентивну флору КМА, зокрема конспект адвентивних видів рослин КМА, та не визначені тенденції її розвитку. Проте, оцінка сучасного стану адвентивної флори та її компонентів має важливе значення для пізнання шляхів трансформації регіональної флори.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові дослідження проводилися у відділі систематики та флористики судинних рослин Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України з 1997 по 2001 рр. у рамках наукової теми № держреєстрації 0198U003038 "Біорізноманіття судинних рослин України: критичне флористико-систематичне і номенклатурне вивчення та проблема фітоінвазій". Автор була співвиконавцем і співавтором другого розділу теми, що присвячений вивченню інвазійних рослин.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - встановити закономірності та особливості формування адвентивної фракції синантропної флори Київської міської агломерації.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

1. провести повну інвентаризацію видового складу адвентивної флори та виділити її сучасний стабільний компонент;

2. виявити особливості адвентивної флори шляхом аналізу систематичної, географічної, біоморфологічної та екологічної структури флори та її складових;

3. встановити час та спосіб проникнення адвентивних рослин на територію дослідження;

4. дослідити динаміку натуралізації адвентивних рослин, виділити групу інвазійно небезпечних видів з метою їх контролю;

5. з'ясувати господарське значення адвентивних рослин.

Об'єкт дослідження - адвентивна фракція синантропної флори Київської міської агломерації, структура та генезис якої є предметом дослідження.

Методи дослідження. У 1997-2001 рр. флористичне обстеження території проводилося маршрутним методом з сіткою опорних пунктів у всіх зонах занесення та натуралізації адвентивних рослин. Дослідження супроводжувалися складанням флористичних списків адвентивних рослин, з характеристикою їх локалітетів та типу екотопу, а також збором та обробкою гербарного матеріалу, після чого проводилося його камеральне порівняльне критико-систематичне опрацювання. Для вивчення видової різноманітності флори застосовувався класичний морфолого-еколого-географічний метод. Статистична обробка отриманих результатів проводилася за допомогою комп'ютерних методів аналізу баз даних (програми MS Excel, MS Access).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше отримані повні дані про загальний видовий склад адвентивної фракції синантропної флори КМА, з застосуванням удосконалених критеріїв оцінки адвентивності рослин урбанізованих територій. Вперше підготовлено анотований конспект, який включає 598 видів, 313 родів та 73 родини, та розроблено електронну базу даних адвентивних видів рослин КМА. Визначено склад сучасної адвентивної флори, її стабільного та нестабільного компонентів. Виявлено нові місцезростання для 17 видів адвентивних рослин, занесених на територію дослідження в останні десятиліття (Artemіsіa tournefortіana Reіchenb., Cenchrus longіspіnus (Hack.) Fernald, Myagrym perfolіatum L. тощо). Визначено групу інвазійних, карантинних та потенційно небезпечних рослин (30 видів) для різних типів екотопів.

Вперше здійснено таксономічний та типологічний аналіз адвентивної флори КМА та її компонентів, зокрема ареалогічний аналіз за оригінальною схемою. Висвітлені основні етапи формування флори та удосконалено категорії класифікації видів за часом занесення. Вперше проаналізована динаміка натуралізації адвентивних рослин на території КМА за 150 років.

Практичне значення одержаних результатів. Прикордонною Державною інспекцією по карантину рослин по м. Києву були прийняті матеріали щодо поширення карантинних видів на території м. Києва (довідка від 28 лютого 2001 р., № 02-07/146). Представлена інформація мала практичне значення для планування фітомоніторингу та заходів по знешкодженню локалітетів небезпечних видів рослин на території міста.

Матеріали дисертації були використані при викладанні лекційних та практичних курсів “Географія рослин”, “Біогеографія” та організації літніх польових практик студентів Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова м. Києва. Результати роботи були також використані співробітниками ботанічного саду ім. О.В. Фоміна при виконанні наукової теми № держреєстрації 0101U002470 “Збереження інтродукційного та аборигенного різноманіття рослин в умовах культури”.

Проведена господарська оцінка адвентивних рослин Київської міської агломерації. флора біоморфологічний видовий

Отримані здобувачем дані можуть бути використані при розробці рекомендацій з раціонального використання біоресурсів та охорони їх компонентів, вирішенні проблеми покращення екології міського середовища, зокрема для організації моніторингових спостережень за синантропними та інвазійними рослинами.

Конспект адвентивних рослин КМА та електронна таблиця даних є науковою базою для подальших досліджень флори регіону. Представлені результати дисертаційної роботи також можуть бути використані при складанні флористичних зведень, визначників, атласів, довідників, методичних матеріалів, тощо.

Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням здобувача, якою зібрано 800 гербарних зразків, проведено обробку польових досліджень та опрацьовано матеріали гербаріїв Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW), Ботанічного інституту ім. В.Л. Комарова РАН (LE), Головного ботанічного саду РАН (MHA), Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова (MW) та інших; підготовлено анотований конспект та електронну базу даних адвентивних видів рослин КМА; проведена оцінка адвентивності рослин урбанізованої території та класифікація неборигенних видів за часом та способом проникнення, ступенем натуралізації; здійснено повний аналіз адвентивної фракції синантропної флори, а також виділені та вивчені її компоненти.

Результати виконаних досліджень відображені у 14 публікаціях та дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися та обговорювалися на засіданнях відділу систематики та флористики судинних рослин (1997-2001 рр.), Вченій раді Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАНУ у 1999-2001 рр., українсько-американській робочій нараді "New Approaches to Understanding the Ecology of Urban Plant Communities" (Київ, 2000 р.), на ІІ(Х) з'їзді Російського ботанічного товариства "Проблемы ботаники на рубеже ХХ-ХХІ веков" (Санкт-Петербург, 1998 р.), конференції молодих вчених-ботаніків України "Актуальні питання ботаніки та екології" (Одеса, 1997 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 7 статей (4 у наукових журналах, 3 у збірниках наукових праць) та тези доповідей у матеріалах семи конференцій.

Структура та обсяг роботи. Загальний обсяг дисертації становить 252 сторінки. Вона ілюстрована 10 фотографіями, 32 рисунками, 17 таблицями, складається зі вступу, 7 розділів, висновків, списку використаних джерел (327 найменувань, з них іноземними мовами - 251) та двох додатків на 52 сторінках.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

РОЗДІЛ І. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ

Територія Київської міської агломерації розташована в центральній частині Східноєвропейської рівнини на межі поліської та лісостепової зон. Центром її виступає столичне місто Київ з навколишніми поселеннями та містами-супутниками (Ірпінь, Бровари, Бориспіль та ін.), що лежать на обох берегах середньої течії Дніпра. На території агломерації створені та підтримуються напівприродні та штучні рослинні угруповання, що сформовані синантропними рослинами, зокрема й адвентивними, які були занесені у різні періоди антропогенного освоєння території дослідження.

Основні етапи формування Київської міської агломерації:

Доісторичний. Найдавніші залишки людини на території КМА датуються пізнім палеолітом. У IV-ІІІ тис. до н. е. у кілька етапів відбуваються процеси заселення регіону скотарсько-землеробськими племенами. Розташування регіону в зоні контакту різних етнокультур обумовило численні воєнні сутички, міграції народів та проходження важливих торговельних шляхів через територію КМА, що сприяло занесенню адвентивних рослин.

Формування міста. У V ст. на території Києва виникають поселення стаціонарного характеру. Розвиток виробничих сил та відокремлення промислово-торговельної праці від землеробської сприяли концентрації населення та перетворенню стародавнього Києва у центр ремесл та торгівлі.

Новітній період (XVIII-ХХ століття). У XVIII ст. панівне положення в житті Києва займає мануфактурне виробництво. З ХІХ ст. розпочинається забудова міста за єдиним планом, а у першій половині ХХ ст. - докорінна трансформація території з будівництвом промислових об'єктів та залізничних шляхів сполучення, згущенням населення тощо (рис. 1, 2).

Сучасний період (кінець ХХ-ХХІ століття). Прискорений розвиток промисловості та збільшення протяжності транспортних шляхів сполучення, концентрація виробництва призводить до стрімкого зростання населення самого міста та навколишніх поселень. Це, в свою чергу, викликає перерозподіл земельних угідь та формування значних техногенних та урбанізованих ландшафтів. Утворення КМА, разом з посиленою інтеграцією з віддаленими регіонами, стає передумовою для більш значного проникнення та поширення адвентивних рослин на територію дослідження.

РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ АДВЕНТИВНИХ РОСЛИН

У розділі наведено огляд літератури з питань дослідження неаборигенних рослин у зарубіжних країнах та розглянуті праці авторів ХVІІІ-ХХ ст., в яких наведені види, що зараз вважаються адвентивними на території КМА.

В історії дослідження адвентивних рослин КМА ми виділили три періоди:

1) загального вивчення флори регіону, у тому числі й адвентивних рослин: кінець ХVІІІ - ХІХ ст. (J. Gыldenstдdt, 1791; W. Besser, 1822; Р.Є. Траутфеттер, 1853; О.С. Рогович, 1855, 1869; В.В. Монтрезор, 1887; І.Ф. Шмальгаузен, 1897; Й.К. Пачоский, 1900)

2) етап цілеспрямованого вивчення: а) виділення адвентивних рослин у самостійну групу на початку ХХ ст.: М.І. Котов (1921-1928), П.Ф. Оксіюк (1924), Ю.М. Семенкевич (1925-1926) б) подальші цілеспрямовані дослідження видів даної групи: М.І. Котов (1934-1979), В.В. Протопопова (1973), М.М. Бортняк (1962-1984), М.I. Малюшицька (1949) та ін.

3) сучасний етап всебічного вивчення: М.М. Бортняк (1981-1992), С.Л. Мосякін (1988-2001) та ін.



РОЗДІЛ ІІІ. ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

В основу дисертації покладені матеріали флористичних досліджень, проведених автором у 1996-2001 рр. на території Київської міської агломерації. Польові спостереження включали як ділянки природних рослинних угруповань у межах приміської зеленої зони до 1-2 км, так і місця найбільш інтенсивного занесення адвентивних рослин (території залізничних станцій та виробничих підприємств, міські пустирі, звалища, будівельні майданчики, автотранспортні та залізничні шляхи, автостоянки тощо). Найбільш цікаві об'єкти відвідувалися 3-4 рази в різні строки вегетаційного періоду. Специфіка об`єкту дослідження також передбачала:

встановлення групи неаборигенних видів досліджуваної території;

виявлення центрів концентрації та натуралізації адвентивних рослин;

оцінку сучасного характеру їх поширення та ступеню натуралізації на території КМА;

встановлення стабільного компоненту адвентивної флори та групи інвазійних рослин.

При оцінці адвентивності видів КМА ми користувалися модифікованою схемою критеріїв, що базувалися на хорологічних та біологічних особливостях рослин, ролі людини в проникненні та поширенні рослин на території дослідження. Рослину відносили до складу адвентивної фракції синантропної флори КМА, якщо вона одночасно проявляла комплекс ознак (або найбільш характерні риси) як антропофільного, так і алохтонного елементів флори. Окрім власних зборів, були вивчені матеріали гербаріїв KW, LE, MW, МНА, YALY, KWHA, KWU. MSUD; узагальнені та проаналізовані літературні дані, присвячені адвентивним рослинам Середнього Придніпров'я.

За результатами проведеного дослідження складено "Конспект адвентивних рослин Київської міської агломерації" та розроблена електронна база даних. Номенклатура таксонів критично перевірена за сучасними зведеннями (S.L. Mosyakin & M.M. Fedoronchuk, 1999; С.К. Черепанов, 1973; 1981, 1995).

РОЗДІЛ ІV. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ АДВЕНТИВНОЇ ФЛОРИ

У розділі наводяться та критично оцінюються точки зору на найбільш проблематичні питання, що виникають при формуванні теоретичних підходів до самого поняття адвентивної флори та способів її аналізу. Розглядаються також способи класифікації антропофільного елементу флор.

Адвентивний компонент флори - це сукупність видів, які не характерні для місцевої (аборигенної) флори, і занесення їх на дану територію не пов'язане з природним процесом флорогенезу, а є результатом прямої чи опосередкованої діяльності людини. Термін "адвентивний" ми розглядаємо в широкому розумінні, включаючи до складу адвентивної фракції синантропної флори археофіти, ергазіофіти та ефемерофіти. У даній флористичній роботі застосовувалися класифікаційні системи, що акцентують увагу на особливостях сучасного просторового розподілу занесених видів та оцінці можливих причин такого розподілу через аналіз часу, шляхів та способів занесення адвентивних рослин, а також ступінь їх натуралізації на досліджуваній території. Для характеристики видів ми застосовували зведену класифікацію, в основу якої покладена система Ф.-Г. Шредера (F.-G. Schroeder, 1969) з використанням термінів та категорій, запропонованих В.В. Протопоповою (1991), Р.І. Бурдою (1991), Н.А. В'юковою (1985), О.В. Чичьовим (1985), В.В. Туганаєвим та О.М. Пузирьовим (1988) та іншими. За способом занесення ми виділяємо: ксенофіти, ергазіофіти та ксено-ергазіофіти. За часом занесення ми вважаємо доцільним зупинитися на трьох основних групах - археофітах, кенофітах та еукенофітах. Для відтворення особливостей процесу формування адвентивної фракції у ХХ ст. нами було запропоноване виділення у складі еукенофітів наступних хроноелементів: еукенофіти-А - включають рослини, що були занесені на початку століття, еукенофіти-В - з повоєнних часів до кінця 80-х років ХХ ст., еукенофіти-С - в останні 20 років. За ступенем натуралізації ми виділяємо окремо 5 категорій: ефемерофіти, колонофіти, епекофіти, геміагріофіти та агріофіти. Поняття "натуралізація", як підсумок проникнення рослин "іноземного" походження, було введене А. Декандолем (A. De Candolle, 1855) і неодноразово доповнювалося його послідовниками (Е.В. Вульф, 1932; Ю.Д. Гусев, 1964;

Е.В. Дорогостайська, 1972; М.Ю. Давітадзе, 1980 та інші). В.В. Протопопова під натуралізацією розуміє здатність виду давати життєздатне потомство і більш-менш активно поширюватися у новій для нього місцевості, у звичайних для виду або нових місцезростаннях і рослинних угрупованнях. Таким чином, натуралізація, як просторова характеристика адвентивних рослин, є підсумком успішного проникнення видів у рослинні угруповання. Згідно поглядів Л.В. Хорун (1998), це також є процес проникнення занесених рослин, що відбувається з різним ступенем успішності у певні проміжки часу. Просторові та часові характеристики поєднуються через уяву про ступінь натуралізації як міру "проникнення" виду до рослинного покриву на даний момент чи у більш ранні періоди. Під ступенем натуралізації ми розуміємо певний етап у часі, протягом якого занесений вид займає певні місцезростання, що відповідають рівню його адаптації до місцевих умов. Послідовна зміна цих етапів, або ж відсутність такої зміни, за певний проміжок часу виявляє здатність виду до натуралізації. Особливо важливим залишається питання прогнозу поведінки неаборигенних видів та оцінки їх потенційної інвазійності на території агломерації. За результатами оцінки ступеня впливу досліджуваних видів на різні типи рослинних угруповань, до групи інвазійних, карантинних та небезпечних рослин віднесено 30 видів (наприклад, Cenchrus longispinus, Reynoutria japonica Houtt. тощо).



РОЗДІЛ V. АНАЛІЗ АДВЕНТИВНОЇ ФЛОРИ

Систематичний аналіз. Загальний склад адвентивної флори КМА, що включає весь набір видів, які достовірно відомі з території дослідження, незалежно від того, збереглися вони дотепер чи зникли, становить 598 видів з 313 родів та 73 родин. Досліджувана флора має найвищий рівнень флористичної різноманітності порівняно з іншими адвентивними фракціями урбанофлор України. За матеріалами польових досліджень 1996-2001 рр., сучасна адвентивна флора включає 363 видів, 203 родів та 63 родин, а стабільний її компонент налічує 198 видів, 147 родів та 51 родину.

У систематичній структурі адвентивної флори, як і синантропних флор взагалі, виявлено домінування незначної кількості родин - перші три родини охоплюють 40% видів, проти 25% у природній флорі Київщини, а перші шість - 55%, що у складі природної флори відповідає загальній кількості видів перших 10 родин (53%). До перших 15 родин належить 77% видів, у той час як частка одновидових родин у складі адвентивної флори загалом та її стабільного компоненту складає біля третини (табл. 1). Високий вміст видів у незначній кількості родин є характерною рисою рослинних груп екстремального існування (А.И. Толмачов, 1974).

Таблиця 1. Систематичний спектр перших десяти родин адвентивної флори КМА

Р о д и н и В и д и Р о д и І ІІ ІІІ IV V

Кіль-кість % Кіль-кість % К і л ь к і с т ь в и д і в

Poaceae 89 14,9 36 11,5 9 5 7 16 52

Asteraceae 87 14,5 44 14,1 7 4 20 4 52

Brassicaceae 61 10,2 30 9,6 5 4 7 3 42

Chenopodiaceae 38 6,4 8 2,6 4 1 7 26

Fabaceae 28 4,7 15 4,8 1 7 1 19

Rosaceae 26 4,3 14 4,5 3 1 10 12

Caryophyllaceae 19 3,2 12 3,8 2 2 3 2 10

Lamiaceae 16 2,7 12 3,8 1 4 11

Apiaceae 16 2,7 15 4,8 1 6 1 8

Ranunculaceae 16 2,7 7 2,2 1 2 7 5 1

Разом: 396 66,3 193 61,7 32 21 71 39 233

У структурі досліджуваної фракції, порівняно зі спектром провідних родин природної флори регіону дослідження, підвищена роль родин Brassicaceae, Chenopodiaceae та Polygonaceae, що підтверджує загальну закономірність щодо зростання кількості видів термо-ксерофільних родин в процесі синантропізації флори. Провідна роль у структурі адвентивної флори належить родинам Asteraceae, Poaceae та Brassicaceae.

Перебудова систематичної структури адвентивної флори в ХХ ст., а особливо в останні десятиліття, відбувається за рахунок збільшення видового складу родин Poaceae та Asteraceae (рис. 3). На відміну від регіональної адвентивної флори, родина Brassicaceae поступилася своїми позиціями. У складі стабільного компоненту сучасної адвентивної флори спостерігається значне переважання видів з родин Asteraceae та Brassicaceae, у той час як представники родин Poaceae, Rosaceae та Fabaceae здатні переважно поповнювати лише нестабільний компонент.

Оцінка таксономічної різноманітності свідчить про переважання родин та родів з низькою видовою насиченістю, що характерно і для інших алохтонних флор. Лише 20% родин мають рівень видової та родової різноманітності вище середнього, а найбільш репрезентативні роди належать до провідних родин.

Географічний аналіз. При проведенні аналізу шляхом виявлення приналежності ареалів адвентивних видів до фітохоріонів, виділених А.Л. Тахтаджяном, також враховувався і характер диз`юнкцій, які існують на сучасному етапі розвитку ареалів видів. Для зручності аналізу географічної структури фракції, 17 типів ареалів були умовно розподілені нами на 3 групи ареалів (табл. 2).



Таблиця 2. Ареалогічний аналіз адвентивної фракції синантропної флори КМА

Групи та типи ареалів Кількість видів %

Плюрірегіональна диз`юнктивна 261 81,6

космополітний 70 21,9

гемікосмополітний 33 10,3

пантропічно-північноамериканський 7 2,2

голарктичний 91 28,4

європейсько-середземноморсько-ірано-турансько-північноамериканський 13 4,1

європейсько-середземноморсько-західноазіатсько-північноамериканський 10 3,1

європейсько-середземноморсько-північноамериканський 8 2,5

європейсько-північноамериканський 29 9,1

Євразійська диз`юнктивна 29 9,1

євразійський 7 2,2

європейсько-середземноморсько-східноазіатський 4 1,2

європейсько- (та євросибірсько-) східноазіатський 5 1,6

європейсько-ірано-туранський та європейсько-туранський 5 1,6

євросибірсько-ірано-туранський, кавказько-ірано-туранський 8 2,5

Європейсько-Давньосередземноморська 30 9,4

європейсько-середземноморський 4 1,25

європейсько-середземноморсько-ірано-туранський 12 3,8

європейсько-середземноморсько-західноазіатський 10 3,1

європейський 4 1,25

Разом: 320 100

Диз`юнктивноареальний елемент адвентивної фракції включає 13 типів та 2 групи ареалів. В основу такого розподілу були покладені розміри та територіальна приналежність диз`юнкцій у межах ареалів.

Переважання видів з широким типом ареалу, які у складі адвентивної фракції обіймають 81,6%, є характерною рисою адвентивних флор. Згідно проведеного аналізу, за розмірами сучасного ареалу переважають космополітні, гемікосмополітні та голарктичні види. Ареали видів з дизюнктивно-міжконтинентальним характером простягання Евразія-Північна Америка охоплюють 18% видів. У складі Євразійської дизюнктивної та Європейсько-давньосередземноморської ареалогічних груп 81% видів повязані з територією Давньосередземноморського флористичного підцарства, що свідчить про важливість участі видів даного регіону у формуванні адвентивної флори.

За вихідними ареалами, 50% видів - середземноморські, середземноморсько-ірано-туранські, ірано-туранські та центральноазіатські рослини. У структурі сучасної адвентивної фракції провідна роль належить північноамериканським рослинам, за рахунок яких активно відбувається поповнення її стабільного компоненту в ХХ ст. Високу здатність до закріплення на території дослідження проявляють також східноазіатські (26% видів) та західноєвропейські (19%) види, проти 16% середземноморських.

Біоморфологічний аналіз.

За основною формою росту переважають трав'янисті рослини (322 види, 87,7%), якими представлені провідні родини сучасної адвентивної фракції: Asteraceaе, Poaceae, Brassicaceae, Chenopodiaceae, Amaranthaceae, Scrophulariaceae, Apiaceae, Boraginaceae та інші. Переважна кількість дерев (5,2%), кущів та півкущів (4,9%), ліан (2,2%) відносяться до групи агріо- та геміагріофітів (Acer negundo, Amorpha fruticosa, Padus serotina, Robinia pseudоacacia, Echinocystis lobata, Parthenocissus inserta та інші). Найширший спектр біоморф у складі адвентивної фракції характерний для родин Fabaceae, Rosaceae та Solanaceae. Аналіз підземної сфери досліджуваних видів показав переважання стрижнекореневих рослин (78,3%%) над кистекореневими (15,6%). Особливістю адвентивної фракції є домінування рослин без спеціалізованих підземних пагонів (86,8%). Дуже мало кореневищних (5,2%), кореневовідприскових (1,4%) та бульбоутворюючих (0,5%) рослин.

Представлені біоспектри адвентивних рослин КМА, з пануванням однорічників, стрижнекореневих видів та значною участю ефемерів, вказують на підвищення ступеня екстремальності умов розвитку рослинного покриву на території агломерації та субсередземноморський характер багатьох видів адвентивної флори. Біоморфологічна структура адвентивної фракції КМА, відрізняючись від природної регіональної флори Київщини, є досить типовою для адвентивної регіональної флори.

Групи рослин, що виділені за приналежністю до стабільного та нестабільного компонентів адвентивної флори, виявилися більш інформативними для оцінки тенденцій формування сучасної флори адвентивних рослин Київської агломерації. Провідну роль в її формуванні відіграють однорічники та трав'янисті полікарпіки. Дещо вищий рівень різноманітності життєвих форм стабільного компоненту скоріше пов'язаний з ширшим спектром рослинних формацій природних, напівприродних та штучних угруповань, які вони освоїли на території агломерації. У складі нестабільного компоненту біля 2/3 видів представлені однорічниками - переважно епеко- та ефемерофітами, які складають тимчасові рослинні угруповання і за своєю життєвою стратегією подібні до експлерентів. Окрім того, результати аналізу життєвих форм адвентивних видів, для яких характерне найбільш стрімке поширення на території дослідження, свідчать про переважання саме однорічників і значно меншу кількість трав'янистих багаторічників. Таким чином, адвентивні рослини з коротким життєвим циклом виявилися краще пристосованими до умов існування на території агломерації, і саме їм належить провідна роль у формуванні рослинного покриву антропогенних екотопів.

Серед адвентивних рослин за способом поширення діаспор виділено 11 груп, згідно класифікації Р.Ю. Левіної. Особливістю їх поширення на території агломерації є поліхорність, яка проявляється у поєднанні антопохорних та природних способів розповсюдження зачатків. Серед різноманітних типів перенесення діаспор, у адвентивних рослин наявне переважання анемохорого, антропохорного (агестохорного) та барохорного способів поширення.

Екологічний аналіз. У складі адвентивної флори виділено 4 геліоморфи. Значне переважання геліофітів (72,3% видів) свідчить про панування на території агломерації рослин відкритих місцезростань. За пристосуванням до водного фактора, найчисленнішою у флорі є група ксеромезофітів (236 видів, 64,7%), менший процент складають мезофіти (56 видів, 15,3%) та мезоксерофіти (47 видів, 12,9%). Види, проникнення яких на територію дослідження відбувалося у другій половині ХХ ст., складають 57,9% від загальної кількості ксерофітів, 42,7% ксеромезофітів, 42,6% мезоксерофітів та 37,5% мезофітів. Процес поповнення адвентивної флори ксерофільними рослинами, які представлені переважно евритопними ксено-ефемерофітами та ксено-епекофітами, обумовлений збільшенням різноманітних типів антропогенних екотопів. Високого ступеня натуралізації досягають переважно види мезоморфної організації, які у складі груп агріо- та геміагріофітів нараховують 82%.

РОЗДІЛ VІ. ФОРМУВАННЯ АДВЕНТИВНОЇ ФЛОРИ

Мігрохроноелементи: їх виділення та аналіз. Встановлені хроноелементи, що представлені на рисунку, відповідають основним етапам формування адвентивної фракції флори Київської агломерації. Археофіти, занесені до XV ст., та кенофіти, проникнення яких відбувалося у XVІ-ХІХ ст., разом обіймають 50% занесених рослин, що дорівнює кількості еукенофітів (рис. 4). Інтенсивний процес занесення рослин у ХХ ст., якому відповідають групи еукенофітів, характеризувався стійкою тенденцією збільшення загальної кількості адвентивних рослин та відбувався переважно за рахунок випадково занесених рослин: 57% видів у групі еукенофітів-ксенофітів, а найбільше їх у складі еукенофітів-С - 62%. При цьому, процес поповнення видового складу адвентивної фракції м. Києва відбувався значно активніше, ніж у містах-супутниках.

Виявлені закономірності розвитку адвентивної флори КМА обумовлені особливостями соціально-економічного розвитку території, а ступінь активності процесу міграції неаборигенних видів у ХХ ст. у значній мірі визначався темпами урбанізації Київської міської агломерації.

Способи занесення адвентивних рослин. Важливою характеристикою при вивченні неаборигенних рослин є їх розподіл за критерієм ролі людини в міграції видів, тобто у формуванні синантропних фрагментів їх ареалів. Аналіз адвентивних рослин за способом проникнення показав переважання представників групи ксенофітів 47,8% (випадково занесені рослини) та ергазіофітів 46,5% (свідомо завезені людиною види), причому кількість останніх у структурі адвентивної фракції Київської агломерації в 1,3-1,5 рази підвищена порівняно з регіональними адвентивними флорами. Група ксено-ергазіофітів нараховує лише 5,7% видів і представлена рослинами, що культивуються у інших регіонах і випадково заносяться на територію КМА в процесі господарської діяльності людини.

Шляхи та час проникнення ксенофітів на територію агломерації досить різноманітні. Ці види представлені сегетальними та сегетально-рудеральними рослинами, групою полемотопофітних (або мілітариальних) рослин та "зернових мігрантів", "залізничних рослин", "пульсуючих видів", які поповнювали переважно нестабільний компонент досліджуваної флори. Відповідно, види даної групи відзначаються й найбільш різноманітним спектром вихідних ареалів. Проникнення ксенофітів північноамериканського походження на територію дослідження до кінця ХІХ ст. відбувалося здебільшого з осередків їх вторинного ареалу на території Західної Європи. Ситуація суттєво змінилася з розвитком залізничного транспорту та активізацією міжнародних зв'язків, що створило можливості у короткі проміжки часу переносити діаспори рослин з віддалених регіонів. З 67% еукенофітів, відмічених на залізничних шляхах і прилеглих до них територіях, 58 видів не зустрічалися в інших типах місцезростань. Більшість еукенофітів-С були пов'язані з місцями транспортування та переробки імпортного зерна, зокрема основними місцезнаходженнями занесених рослин останнього часу виявилися території великих вантажних станцій - Київ-Петрівка та Дарницький залізничний комплекс.

Як складова частина алохтонного компоненту, інтродуковані рослини здавна відігравали важливу роль у формуванні видового складу урбанофлори. Шляхом інтродукції з`явилося 64% видів від загальної кількості американських рослин та 61% - східноазіатських. У групі видів з високим ступенем натуралізації, без врахування частки археофітів, свідомо занесенні рослини складають біля 80%. Питання дослідження свідомо занесених рослин КМА досить актуально постало в останній час, оскільки на сьогодні відомі випадки поповнення ергазіофітами групи інвазійних рослин. Збільшення складу агріофітів та геміагріофітів у другій половині ХХ ст. на 82,3% видів відбувалося за рахунок ергазіофітів, наприклад, Echinocystis lobata, Padus serotina, Amorpha fruticosa тощо. Таким чином, необхідно посилити контроль за процесами поширення інтродукованих видів на території КМА, з проведенням відповідних заходів із попередження або ж мінімізації їх негативного впливу на аборигенні види та екосистеми. Окрім того, серед нещодавно занесених рослин виявлені карантинні та отруйні рослини. Таким чином, територія сучасної Київської агломерації є зоною з підвищеною небезпекою "флористичного забруднення" і тому потребує проведення постійного фітомоніторингу.

Аналіз просторового та часового аспектів поширення та натуралізації адвентивних рослин на території Київської агломерації.

Як свідчать спостереження, 63 види (або 17,7%) поширені по всій території дослідження і є стабільними та масовими компонентами порушених місцезростань. Переважна більшість проаналізованих нами видів - 115 (31,7%) зустрічаються рідко, 96 (26,4%) - локально, 88 (24,2%) - спорадично. Між тим, 37 видів з вищевказаних груп виявляють тенденції до подальшого розселення та закріплення на території дослідження, що пов'язано зі збільшенням площ з порушеним рослинним покривом.

В основу класифікації адвентивних рослин за ступенем натуралізація покладено характер розселення видів та тип місцезростань, які вони освоюють. Агріофіт - вид, що повністю натуралізувався у природних та напівприродних (порушених) місцезростаннях і здатний утворювати стійкі популяції в тих екотопах та рослинних угрупованнях, котрі можна вважати аналогічними природним місцезростанням на його батьківщині; геміапофіт - вид, який теж став масовим компонентом у кількох типах антропогенних екотопів та має виражену тенденцію до поширення й закріплення в аналогах аборигенного місцезростання; колонофіт - вид, який в окремих локалітетах може існувати тривалий час і навіть утворювати великі колонії, але не виявляє чіткої тенденції до подальшого поширення. Категорії "епекофіт" та "ефемерофіт" відповідають загальноприйнятому трактуванню.

Ефемерофіти разом з епекофітами складають найбільші за кількістю видів групи адвентивних рослин, охоплюючи в 3,5 рази більше видів, ніж агріофіти, геміагріофіти та колонофіти разом (рис. 5). Сучасні флори антропогенно трансформованих територій характеризуються значною участю саме ефемерофітів та епекофітів у своєму складі.

У структурі адвентивної флори КМА за останні 40 років, з врахуванням ефемерофітів та ергазіофітів, що відмічалися на території дослідження в цей період, також спостерігається переважання рослин нестабільного компоненту над видами "стабільного ядра" приблизно у 1,7 рази. Таке співвідношення свідчить про нестійкість видового складу та інтенсивні процеси її формування. Між тим, кількість видів стабільного (представлений агріо-, геміагріо- та епекофітами) та нестабільного (котрий складений відповідно колоно- та ефемерофітами) компонентів сучасної адвентивної флори КМА представлені майже одинаковою кількістю видів - 54% та 46%.

Маючи на меті вивчити сучасний ступінь натуралізації видів, що заносилися в різні періоди, нами були обрані наступні групи адвентивних рослин за часом занесення - археофіти, кенофіти та еукенофіти. Найбільша кількість археофітів належить до стабільного компоненту, переважно групи епекофітів (рис. 6). Рослини нестабільного компоненту представлені лише ефемерофітами, частка яких значно менша порівняно з такою у складі кено- та еукенофітів. У складі кенофітів та еукенофітів наявне переважання видів нестабільного компоненту, а серед груп стабільного ядра - епекофітів. Слід відмітити, що еукенофітів більше, порівняно з кенофітами, в усіх групах стабільного та нестабільного компонентів. Детальніший розгляд еукенофітів показав, що переважна кількість агріофітів та геміагріофітів представлена еукенофітами-В, ефемерофітів - еукенофітами-С, у групі ж епекофітів частки еукенофітів А, В та С майже рівні (рис. 7). Таким чином, найбільш динамічні процеси формування адвентивної фракції синантропної флори Київської міської агломерації відбулися у другій половини ХХ ст. та характеризувалися інтенсивним занесенням нових неаборигенних видів (та своєчасним їх виявленням) в останні десятиліття та активною натуралізацією й закріпленням адвентивних рослин.

За результатами проведеного дослідження (рис. 8) встановлено, що у складі нестабільного компоненту сучасної адвентивної флори переважають середземноморські та північноамериканські рослини, які складають відповідно (15,6% та 14% від загальної кількості видів). Подібна картина спостерігається і у групі епекофітів, у складі якої значна частина видів походить з області Давнього Середземномор'я. Група епекофітів обіймає найбільшу кількість видів стабільного компоненту адвентивної флори і визначає основні її характерні риси. Зокрема, наведені дані підтверджують положення про загальну ксерофітизацію флори в процесі антропогенної трансформації.

Процеси урбанізації досліджуваної території та синантропізації її рослинного покриву сприяли занесенню рослин з південних регіонів, які здатні успішно пристосовуватися до умов міста та заселити антропогенні місцезростання. Між тим, незважаючи на важливу роль антропогенного фактору, вагоме значення у формуванні стабільного компоненту адвентивної флори має подібність регіональних грунтово-кліматичних умов з умовами зростання адвентивних рослин на їх батьківщині. Як свідчать отримані дані, найбільший успіх на території дослідження мали вихідці з Північної Америки та Східної Азії, оскільки саме ці рослини нараховують найбільшу кількість видів у групі агріофітів. Таким чином, успішна натуралізація рослин відбувається під контролем природно-кліматичних умов і, на нашу думку, у майбутньому посилиться експансія саме американських рослин, а при проникненні неаборигенних видів зі східного субрегіону Євразії, і східноазіатських рослин. Так наприклад, до складу колонофітів входить значна кількість інтродукованих рослин, зокрема дерев та кущів, що виходять з-під контролю людини і здатні певний час існувати самостійно. У спектрах вихідних ареалів адвентивних рослин групи як колонофітів, так і агріо- та геміагріофітів, наявне переважання північноамериканських та східноазіатських рослин. Тому не виключено, що саме рослини-колонофіти здатні будуть не лише поповнити видовий склад стабільного компоненту адвентивної фракції, але й виявитися небезпечними інвазійними рослинами.

Ступінь натуралізації, як міра часового аспекту характеристики процесу проникнення виду в досліджувану флору, може змінюватися у часі, а може й залишатися незмінною. За наявними гербарними і літературними даними та власними спостереженнями, проведено дослідження процесу натуралізації адвентивних рослин на території дослідження. Загалом за період у 200 років не змінили ступінь натуралізації з моменту першого повідомлення про них 412 видів (73,7%); укріпили свої позиції 105 видів (18,8%); зменшили ступінь натуралізації - 42 види (7,5%); з яких 30 видів вважаються зниклими з території дослідження. У групі ефемерофітів 165 рослин не змінили ступінь натуралізації з моменту їх першого фіксування на території агломерації; 102 види відомі з початку ХХ століття і є переважно рослинами, що культивуються і час від часу зустрічаються вздовж шляхів сполучення та на рудеральних місцезростаннях, тому перспективи їх входження до сталого компоненту флори мінімальні; 76 ефемерофітів, які не змінили ступінь натуралізації, було зафіксовано у ХХ ст.; перспективи натуралізації 44 видів для нас поки що не зовсім зрозумілі - переважно це рослини, які відомі з одного або декількох локалітетів на території дослідження. 57 видів стали колонофітами у ХХ ст., і, відповідно, підвищили ступінь натуралізації. Представників групи епекофітів можна чітко поділити на дві частини: без зміни ступеня натуралізації за 200 років (94 види) та з її підвищенням (59 видів). З них на одну ступінь (ефемерофіт > епекофіт) збільшили натуралізацію з ХІХ ст. до середини ХХ ст. 21 вид (Iva xanthiifolia, Galinsoga parviflora, Amaranthus albus, Diplotaxis tenuifolia), а за останнє півстоліття - 38 рослин. До складу рослин з високим ступенем натуралізації (агріофіти та геміагріофіти) з кінця ХІХ століття і до середини ХХ ст. ввійшло 4 види: Impatiens parviflora, Acer negundo, Robinia pseudоacacia, Elodea canadensis), у другій половині ХХ ст. - 17 видів: переважно ергазіофіти - Echinocystis lobata, Padus serotina, Amorpha fruticosa тощо, а також і ксенофіти - Bidens frondosa, Oenothera rubricaulis, Xanthium albinum. На два ступеня (ефемерофіт (колонофіт) > епекофіт > агріофіт) змінили натуралізацію 22 види. Дані останніх десятиліть свідчать, що процеси розселення та закріплення рослин на території КМА відбуваються у досить короткі строки.

РОЗДІЛ VІІ. ЗНАЧЕННЯ ЗНАНЬ ПРО АДВЕНТИВНІ РОСЛИНИ

Дослідження адвентивних видів рослин має велике значення для з'ясування сучасних тенденцій розвитку флор, урбанофлор зокрема, вирішенні питань формування ареалів антропофільних рослин та попередження інвазій неаборигенних видів. Серед представників адвентивної фракції є як карантинні, отруйні та небезпечні для здоров'я людини види, так і корисні рослини. Деякі адвентивні види рослин є цікавими об'єктами для проведення наукових експериментів.



ВИСНОВКИ

1. Адвентивна флора Київської міської агломерації, згідно літературних, гербарних та оригінальних даних, загалом нараховує 598 видів, які належать до 313 родів та 73 родин. Вона має найвищий рівень флористичної різноманітності порівняно з іншими адвентивними фракціями урбанофлор України. Сучасна адвентивна флора, що складена видами, котрі закріпилися та були виявлені на території дослідження у 1997-2001 рр., включає 363 види, 203 роди та 63 родини, а її стабільний компонент - 198 видів, 147 родів та 51 родину.

2. Систематична структура адвентивної флори характеризується високим сумарним відсотком небагатьох родин (частка перших трьох родин - Asteraceae, Poaceae, Brassicaceae - складає 39,8%, шести провідних родин - 55,3%). Перші 15 родин охоплюють 77% видів, у той час як біля 1/3 родин у складі адвентивної флори загалом та її стабільного компоненту представлені лише одним видом. В таксономічній структурі адвентивної фракції порівняно з природною регіональною флорою підвищена роль родин Brasicaceae, Chenopodiaceae та Polygonaceae, а порівняно з регіональною адвентивною флорою - родин Poaceae, Asteraceae та Rosaceae. У формуванні стабільного компоненту фракції провідне значення мають родини Asteraceae, Onagraceae, Rosaceae, Polygonaceae.

3. Основу адвентивної фракції складають трав'янисті рослини (87,7%), малорічники (64% видів), а також стрижнекореневі (78,3%) та рослини без спеціалізованих підземних пагонів (86,8%). Значне переважання рослин відкритих місцезростань - геліофітів (72,3%), а також активне поповнення адвентивної фракції у другій половині ХХ ст. за рахунок ксерофітів (57,9% видів), ксеромезофітів (42,7%) та мезоксерофітів (42,6%), свідчить загалом про ксерофільний характер адвентивної флори.

4. У складі адвентивної флори за розмірами сучасних ареалів найбільшу кількість видів має плюрірегіонально-диз'юнктивна група ареалів (81,6%) зі значним переважанням видів з голарктичним (28,4%) та космополітним (21,9%) типами ареалів, а також група ареалів з міжконтинентальним характером простягання Європа - Північна Америка (18,8%). Аналіз видів вищевказаних ареалогічних груп за часом проникнення на територію КМА показав, що найбільш інтенсивно процес уніфікації флори відбувався саме в останній час. У формування загальної адвентивної флори КМА провідна роль належить видам з Давньосередземноморської (44,8%) та Північноамериканської (16,3%) флористичних областей. Між тим, найчисленнішими у групі рослин з високим ступенем натуралізації у ХХ ст. виявилися північноамериканські (натуралізувалося 36% рослин від загальної кількості еукенофітів) та східноазіатські рослини (26%).

5. Процес космополітизації досліджуваної урбанофлори відбувається в результаті взаємообміну видами-мігрантами антропофільних елементів флори, які є антропотолерантними до умов урбанізованих територій. Таким чином, в умовах вторинного ареалу значна кількість еукенофітів концентрується у місцях їх первинного занесення, формування яких пов'язане з характером господарського освоєння території і менше залежить від ботаніко-географічних особливостей території дослідження. Зокрема, порівняно з адвентивними флорами міст-супутників, флора м. Києва відзначається більшою динамічністю видового складу. Проникнення ж нових видів до складу індигенної рослинності відбувається під контролем природно-кліматичних умов.

6. За часом занесення в структурі сучасної фракції переважають еукенофіти (50%), зокрема еукенофіти-С - 28%, та кенофіти (30%); за способом проникнення - ксенофіти (45%) та ергазіофіти (42%). За ступенем натуралізації у складі досліджуваної флори, ефемерофіти та епекофіти разом охоплюють у 3,5 рази більше занесених рослин, ніж агріофіти, геміагріофіти та колонофіти, що є характерним для адвентивних флор. Між тим, у структурі сучасної адвентивної флори виявлене майже однакове кількісне співвідношення видів стабільного та нестабільного компонентів - 54% та 46%, що свідчить про певну стабілізацію видового складу адвентивної флори Київської міської агломерації.

7. В останній час, за умов значного порушення природного рослинного покриву території дослідження, існування центрів концентрації та первинного закріплення адвентивних видів рослин, спостерігається тенденція до активного поширення та натуралізації раніше занесених видів. До групи інвазійно небезпечних рослин території дослідження нами віднесено 30 видів. Особливої уваги потребують ергазіофіти, за рахунок яких у другій половині ХХ ст. відбулося поповнення групи агріо- та геміагріофітів на 82,3% видів.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сакун О.Г. (Яворська О.Г.) Видовий склад та особливості натуралізації адвентивних злаків (Poaceae) на території м. Києва // Укр. бот. журн. - 1999. - 56, № 4. - С. 419-423.

2. Сакун О.Г. (Яворська О.Г.) Основні етапи імміграції адвентивних видів Poaceae на територію Київської міської агломерації // Укр. бот. журн. - 1999. - 56, № 5. - С. 519-523.

3. Мосякін С.Л., Яворська О.Г. Нові знахідки адвентивних рослин у флорі Київської міської агломерації // Укр. бот. журн. - 2001. - 58, № 4. - С. 493-498.

4. Яворська О.Г., Мосякін С.Л. Адвентивна фракція синантропної флори Київської агломерації // Наукові записки НаУКМА. Серія: біологія та екологія (Національний університет "Києво-Могилянська академія"). - 2001. - № 19. - С. 55-68.

5. Яворська О.Г. Біоекологічна структура сучасної адвентивної флори Київської агломерації // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія. Біологія. - 2001. - 12, № 1. - С. 71-75.

6. Яворська О.Г. Проникнення адвентивних рослин у природні та напівприродні угруповання Київської міської агломерації // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія. Біологія. - 2001. - Вип. 10. - С. 70-72.

7. Сакун О.Г. (Яворська О.Г.) Інтродукційна робота та формування адвентивного компоненту флори міста Києва // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Серія: Інтродукція та збереження рослинного різноманіття. - 1999. - Вип. 1. - С. 26-27.

8. Сакун О.Г. (Яворская О.Г.) Анализ эукенофитов г. Киева // Проблемы ботаники на рубеже ХХ-ХХІ столетий: Тезисы докладов, представленных II(X) съезду Русского ботанического общества (Санкт-Петербург, 26-30 мая 1998 г.). - Санкт-Петербург, 1998. - С. 71.

9. Сакун О.Г. (Яворська О.Г.) Еколого-біологічна характеристика неофітів Київської міської агломерації // Промислова ботаніка: стан та перспективи розвитку: Матеріали Третьої міжнародної наукової конф. (Донецьк, 3-5 вересня 1998 р.). - Донецьк, 1998. - С 87-89.

10. Сакун О.Г. (Яворська О.Г.) Аналіз еукенофітів м. Києва за їх походженням // Актуальні питання ботаніки та екології: Матеріали конф. молодих вчених (Херсон-Лазурне, 7-11 жовтня 1998 р.). - Херсон, 1998. - С. 73.

11. Сакун О.Г. (Яворська О.Г.) Сучасні тенденції формування адвентивної флори Київської міської агломерації // Актуальні проблеми ботаніки та екології: Матеріали конф. молодих вчених-ботаніків України (смт. Зноб-Новгородське, Деснянсько-Старогутський Національний природний парк, 20-23 серпня 2001 р.). - Ніжин, 2001. - С. 55.

12. Сакун О.Г. (Яворская О.Г.) Систематическая структура адвентивной флоры Киевской городской агломерации и городов-сателлитов // Тезисы VII Молодежной конф. ботаников в Санкт-Петербурге (15-19 мая 2000 г., Санкт-Петербург). - Санкт-Петербург, 2000. - С. 34.

...