Вплив олії амаранту на окисний метаболізм при хронічній фтористій інтоксикації та дії іонізуючого випромінювання

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія Наук України

Інститут фізіології імені О.О. Богомольця

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

03.00.13 - фізіологія

ВПЛИВ ОЛІЇ АМАРАНТУ НА ОКИСНИЙ МЕТАБОЛІЗМ ПРИ ХРОНІЧНІЙ ФТОРИСТІЙ ІНТОКСИКАЦІЇ ТА ДІЇ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

ВИКОНАЛА: КОНИК УЛЯНА ВАСИЛІВНА

Київ - 2003

АНОТАЦІЇ

Коник У.В. Вплив олії амаранту на окисний метаболізм при хронічній фтористій інтоксикації та дії іонізуючого випромінювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія. - Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено вивченню механізмів дії інтервального гіпоксичного тренування та олії амаранту на окисний метаболізм крові і тканин білих щурів, а також ультраструктуру тканин печінки при одинарному та поєднаному впливі хронічної фтористої інтоксикації та малих доз радіації (сумарна доза 1 гр.).

Встановлено активацію процесів ліпопероксидації у всіх досліджуваних середовищах за умов одинарної дії фтористої інтоксикації та радіації. Компенсаторні процеси антиоксидантного захисту (АОЗ) при фтористій інтоксикації виражаються активацією супероксиддисмутази у крові та тканині печінки, каталази - у тканині серця. При опроміненні - активується каталаза у всіх досліджуваних середовищах. Відмічено зниження вмісту молочної та збільшення концентрації піровиноградної кислот у крові при хронічному введенні натрію фториду. Сумісна дія фтористої інтоксикації та іонізуючого випромінювання призводить до більш вираженого зниження рівня всіх ланок АОЗ та зменшення інтенсивності пероксидних процесів у крові, а також істотно вищого ступеня прояву деструктивних процесів у тканині печінки порівняно з одинарною дією досліджуваних чинників. Інтервальне гіпоксичне тренування (ІГТ) тварин з хронічною фтористою інтоксикацією істотно нормалізує метаболічні та структурні порушення. Олія з насіння амаранту посилює адаптивні метаболічні процеси, викликані тренуванням інтервальною гіпоксією. Застосування у комплексі ІГТ та олії амаранту за умов поєднаної дії хронічної фтористої інтоксикації та іонізуючого випромінювання нормалізує процеси ліпопероксидації, пероксидну резистентність еритроцитів, енергетичний обмін, ультраструктурні порушення, підвищує активність ферментів АОЗ, загальну антиоксидантну активність, тому може бути використано для корекції бінарної дії досліджуваних чинників.

амарант метаболізм фтористий іонізуючий

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Для сучасної екологічної ситуації властива поліфакторність екстремальних впливів з поєднанням дії чинників різної природи, сили, тривалості. На Україні є низка ендемічних вогнищ флюорозу, які часто географічно співпадають із зонами підвищеного радіаційного фону. Аварія на ЧАЕС на тривалий період детермінувала дослідження закономірностей дії малих доз та низьких потужностей іонізуючого випромінювання у різні терміни після впливу (Москалев Ю.И., 1991; Бурлакова Е.Б., 1996; Бeбешко В.Г., 2000). Тому важливо з'ясувати і порівняти між собою реакції-відповіді організму за умов одинарного та поєднаного впливу іонізуючого випромінювання та хімічних факторів для адекватної корекції та профілактики виявлених порушень.

Вивчення дії екологічних факторів та можливостей корекції їх впливу не може відбуватися без урахування адаптивного потенціалу організму, що визначає норму реакції та, в значній мірі, обумовлений вихідним метаболічним рівнем кисеньзалежних перетворень (Тимочко М.Ф. і ін., 1998; Штабський Б.М., Гжегоцький М.Р., 2002).

На сьогодні нагромаджено значний обсяг інформації відносно впливу малих доз іонізуючого випромінювання на різні аспекти метаболізму. Досліджуються особливості нейрогуморальної регуляції, енергопродукуючих систем, а також процеси пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантного захисту (АОЗ) (Барабой В.А., 1992; Мітряєва Н.А.1995; Романенко А.Ю., 1998; Эйдус Э.Х., 2000). Уражуючий вплив фторидів у значній мірі також пов'язують із специфічною ініціацією ними вільнорадикальних пероксидних перетворень, комлексоутворенням фтору з металами, які входять до складу ферментів, що змінює інтенсивність обмінних процесів (Силенко Ю.І., Міщенко А.В., 1992; Тиртишніков І.М., Цебржинський О.І., 1993). У поодиноких наукових публікаціях показано особливості змін окремих ланок кисеньзалежного метаболізму, імунних процесів за умов поєднаного впливу фтористої інтоксикації та іонізуючого випромінювання у сублетальних дозах (Митченок В.І., 1996; Костенко А.Г., 2000). Разом з тим, залишаються не вивченими механізми взаємозв'язку процесів ПОЛ-АОЗ, системи оксиду азоту, енергетичного обміну при сумісній дії малих доз іонізуючого випромінювання та фтористої інтоксикації.

Важливими є також відомості про розробку ефективних засобів корекції хронічної фтористої інтоксикації та сумісної дії іонізуючого випромінювання і впливу фторидів (Митченок В.І., 1996; Деньга О.В., Горохівський В.Н., 1997; Николишин А.К., 2001). У літературі показано ефективність застосування методу інтервального гіпоксичного тренування (ІГТ) для підвищення неспецифічної резистентності організму, зокрема за умов дії іонізуючої радіації (Березовський В.А., 2000; Стрелков Р.Б., 2000; Серебровська Т.В., 2000; Коваленко Е.А., 2001), але не зустрічаються роботи про застосування інтервальної гіпокситерапії при фтористій інтоксикації та бінарній дії іонізуючого випромінювання і фтористої інтоксикації. Серед природних адаптогенів перспективною вважається олія амаранту, що містить комплекс антиоксидантів та інших біологічно активних речовин (Панасюк Є.М.,1989; Петришин Ю.С., 1993; Скляров О.Я., 1995; Гжегоцький М.Р., 2002). Все вищесказане робить очевидною актуальність комплексного вивчення процесів ліпопероксидації, системи антиоксидантного захисту, енергетичного обміну, вмісту метаболітів оксиду азоту при бінарній дії даних чинників і застосуванні за цих умов методу інтервального гіпоксичного тренування та олії амаранту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького і виконувалась в рамках тематики кафедри нормальної фізіології «Дослідження особливостей функціонально-метаболічних резервів секреторних органів травного тракту та встановлення критеріїв їх оцінки за умов впливу екзо- та ендоекологічних факторів» (№ держреєстрації 0100U002258) і Центральної науково-дослідної лабораторії «Оцінка ступеня інтоксикації та адаптаційно-компенсаторного резерву організму за умов впливу різних екстремальних чинників» (№ держреєстрації 0100U006846).

Мета і задачі дослідження: Метою даної роботи було з'ясувати механізми дії інтервального гіпоксичного тренування та олії амаранту на окисний метаболізм крові та різних тканин білих щурів при одинарному та поєднаному впливі хронічної фтористої інтоксикації та малих доз радіації.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі:

1. Вивчити особливості змін процесів пероксидного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту у крові, в тканинах печінки і серця, рівня продуктів гліколізу у крові, вмісту метаболітів монооксиду азоту у мозку дослідних тварин після 30-денного введення натрію фториду.

2. Дослідити зміни окисного метаболізму у крові та тканинах щурів при опроміненні у сумарній дозі 1 гр. та при бінарній дії іонізуючого випромінювання і хронічної фтористої інтоксикації.

3. Виявити особливості структурних порушень тканин печінки при одинарному та поєднаному впливі хронічної фтористої інтоксикації та малих доз іонізуючого випромінювання.

4. На основі біохімічних та електронно-мікроскопічних досліджень з'ясувати механізми впливу ІГТ за умов фтористої інтоксикації.

5. Визначити можливість корекції хронічної фтористої інтоксикації методом ІГТ та олії амаранту на основі вивчення пероксидних процесів, антиоксидантної активності, метаболітів гліколізу.

6. Вивчити ефект впливу ІГТ та олії амаранту при бінарній дії хронічної фтористої інтоксикації та іонізуючого випромінювання на основі аналізу параметрів кисеньзалежного метаболізму крові і тканин печінки й серця та електронно-мікроскопічних досліджень ультраструктури тканин печінки. Об'єкт дослідження: особливості адаптаційно-компенсаторних процесів за умов одинарної і поєднаної дії фтористої інтоксикації та іонізуючого випромінювання.

Предмет дослідження: процеси ліпопероксидації, стан антиоксидантного захисту, вміст метаболітів окисно-відновних реакцій у крові, нітрит-іонів у мозку щурів, ультраструктурні зміни в тканинах печінки при одинарній і поєднаній дії хронічної фтористої інтоксикації та малих доз радіації і застосуванні за цих умов ІГТ та олії амаранту.

Методи дослідження. У роботі були застосовані наступні методи дослідження: спектрофотометричне визначення вмісту дієнових кон'югатів (ДК), малонового діальдегіду (МДА), активності супероксиддисмутази (СОД), каталази (КАТ), глутатіонпероксидази (ГПО), загальної антиокисної активності (І_АОА), стану пероксидної резистентності еритроцитів (ПРЕ), вмісту нітрит-іонів, метаболітів окисно-відновних реакцій (молочної та піровиноградної кислот), молекул середньої маси (МСМ); електронно-мікроскопічні дослідження (характеристика ультраструктури тканин печінки).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в експерименті показано зменшення вмісту продуктів ПОЛ у крові на тлі зниження активності антиоксидантного захисту, зменшення вмісту нітрит-іонів у гомогенатах мозку при сумісній дії хронічної фтористої інтоксикації та іонізуючого випромінювання в малих дозах. Уперше застосовано і показано ефективність ІГТ при хронічній фтористій інтоксикації. Охарактеризовано особливості функціонального взаємозв'язку процесів ПОЛ-АОЗ, вмісту метаболітів оксиду азоту, метаболітів окисно-відновних реакцій за умов застосування ІГТ при хронічній фтористій інтоксикації. Виявлено, що сумісний вплив ІГТ та олії амаранту за умов фтористої інтоксикації забезпечує вираженіший протекторний ефект, ніж лише ІГТ. Уперше показано ефективність застосування ІГТ та олії амаранту при сумісній дії хронічної фтористої інтоксикації та іонізуючого випромінювання в малих дозах.

Встановлено, що застосування ІГТ та олії амаранту при бінарній дії хронічної фтористої інтоксикації та малих доз радіації призводить до відновлення функціональних комплексів ультраструктурних компонентів гепатоцитів, які забезпечують підтримання структурного та енергетичного гомеостазу уражених клітин.

Практичне значення одержаних результатів. Комплексне вивчення порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги, вмісту метаболітів монооксиду азоту, продуктів гліколізу у взаємозв'язку з електронно-мікроскопічними дослідженнями розширило уявлення про патогенетичний механізм одинарної та бінарної дії хронічної фтористої інтоксикації та іонізуючого випромінювання в малих дозах. Ефективність поєднання ІГТ та олії амаранту за умов одинарної та сумісної дії хронічної фтористої інтоксикації та малих доз іонізуючого випромінювання дозволяє рекомендувати застосування цього комплексу для корекції впливу даних факторів. Використані у дослідженні параметри кисеньзалежного метаболізму пропонуються для оцінки напряму пристосувально-компенсаторних процесів при поєднаній дії екстремальних чинників та їх корекції.

За результатами дисертаційної роботи видано інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я №151-2002 «Система підвищення адаптивного потенціалу за умов бінарної дії іонізуючого випромінювання та фтористої інтоксикації.» Окремі результати досліджень впроваджені у навчальний процес кафедри нормальної фізіології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького та кафедри нормальної фізіології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, в лікувально-діагностичну практику Львівської обласної стоматологічної поліклініки.

Особистий внесок здобувача. Представлена робота є самостійним науковим дослідженням.

Дисертант за участю керівників визначила напрямок і методи досліджень, особисто провела експериментальні дослідження на базі Центральної науково-дослідної лабораторії Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького. Електронно-мікроскопічне дослідження виконано за участю канд. біол. наук, ст. наук. співробітника ЦНДЛ ЛДМУ імені Данила Галицького В.І. Ковалишина. Самостійно проведено статистичну обробку даних, описано та узагальнено результати досліджень, написано всі розділи дисертації, сформульовано основні положення роботи та висновки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи були винесені на обговорення на 2-й Парнасівській конференції (Гданск,1998), міжнародній конференції з фізіології і біохімії тварин, присвяченій 100-річчю від дня народження професора Гжицького С.З. (Львів, 2000), VIII Конгресі Світової Федерації Українських лікарських товариств (Львів, 2000), міжнародній науково-практичній конференції «Вплив екологічного оточення на стан здоров'я дітей» (Полтава, 2000), міжнародній конференції, присвяченій 75-річчю від дня народження А.М.Уголева «Механизмы функционирования висцеральных систем» (Санкт-Петербург, 2001), міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених «Актуальні проблеми клінічної і теоретичної медицини» (Дніпропетровськ, 2001), 3-ій Міжнародній конференції «Медичні наслідки Чорнобильської катастрофи: підсумки 15-річних досліджень» (Київ, 2001), 4-й Міжнародній конференції «Гіпоксія в медицині» (Женева, 2001), конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження заслуженого діяча науки України професора Я.П. Склярова «Механізми фізіологічних функцій в експерименті та клініці» (Львів, 2001); ІІ Львівсько-Люблінській конференції (Люблін, 2002); 16-му з'їзді фізіологів України (Вінниця, 2002); ІІІ з'їзді українського біофізичного товариства (Львів, 2002).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Дослідження були виконані на 150 безпородних білих щурах-самцях масою 0,18-0,22 кг. Проведено 6 серій експериментальних досліджень з відповідним контролем. У 1-ій серії хронічну фтористу інтоксикацію викликали шляхом щоденного перорального введення натрію фториду у дозі 10 мг на 1кг маси впродовж 30 днів (Митченок В.І., 1996). У 2-ій серії для моделювання впливу малих доз радіації тварин опромінювали чотириразово телегаматерапевтичним пристроєм «Агат» (джерело ⁶⁰Со) при потужності дози 0,64 Р/с і відстані «джерело-поверхня» 0,75 м у разовій дозі 0,25 Гр. Поглинена сумарна доза - 1Гр. У 3-ій серії поєднану дію моделювали шляхом чотириразового опромінення в сумарній дозі 1Гр на четвертому тижні введення натрію фториду у дозі 10 мг на 1кг маси. У 4-ій серії тварини, які зазнали 30-ти денного впливу натрію фториду, піддавались ІГТ, яке проводилось у барокамері в наступному режимі: п'ятиразове піднімання тварин на висоту 3000 м по 10 хв. Перерви між сеансами гіпоксії - 15 хв, тривалість тренування - 10 днів. Швидкість «піднімання» - 20 м/с. В перший день тренування напруженість кисню відповідала висоті 1000 м, на другий день - 2000 м, на третій і до десяти днів - 3000 м. (Колесник Ю.М., 1999; Долова Ф.В., Шаов М.Т., 2000). У 5-й серії дослідів після 30-ти денного затруювання натрію фторидом щури піддавались ІГТ та споживали додану до їжі олію амаранту в дозі 38 мг на 1 кг маси тіла впродовж 10-ти днів. У 6-ій серії досліджень тварини після поєднаної дії фтористої інтоксикації та іонізуючої радіації піддавалися ІГТ та споживали олію амаранту у дозі 38 мг на 1 кг маси тіла впродовж 10 днів (Махотина О.А., 2002). Олія з насіння амаранту була надана кафедрі нормальної фізіології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького для проведення планових наукових досліджень фірмою Даніка (м. Харків) на підставі угоди про співпрацю, за що висловлюємо подяку вказаному науково-виробничому центру. Для досліджень використовували сироватку, цільну кров, гомогенати тканин печінки, серця, а також біоптати печінки дослідних та контрольних тварин.

ПОЛ в гомогенатах органів і сироватці крові оцінювали за вмістом ДК, які визначали методом Плацера в модифікації В.Б. Гаврилова, М.И. Мишкорудной (1983), і за рівнем МДА, який визначали методом Р.А. Тимирбулатова, Е.И. Селезнева (1981). Активність СОД досліджували за методом В.А. Костюка і співавт.(1990), каталазну активність - за методом М.А. Королюк (1988), активність глутатіонпероксидази - за методом В.М. Моина (1986). Антиокисну активність (І_АОА) сироватки крові та досліджуваних тканин визначали за методом В.Б. Мартинюк, С.М. Ковальчук (1991). Принцип методу полягає у визначенні співвідношення вмісту МДА, перерахованого на одиницю об'єму сироватки або на одиницю маси тканини при активації ПОЛ для двох різних кількостей досліджуваного матеріалу в постійному об'ємі середовища інкубації. В основі методу лежить закономірність, суть якої полягає в тому, що збільшення кількості досліджуваного матеріалу при постійності всіх інших параметрів призводить до зменшення нагромадження пероксидних продуктів у перерахунку на одиницю досліджуваного матеріалу. Це пояснюється тим, що кожний ліпідвмісний біологічний матеріал є не лише субстратом окиснення, але й має антиокисну здатність, тому в більш концентрованих пробах ефективність дії ендогенних антиоксидантів є вищою, ніж у розведених. Пероксидний гемоліз еритроцитів (ПГЕ) визначали за методом А.Покровского (1982); вміст ліпопротеїнів низької щільності (-ЛП) - методом Бурштейна (1982); вміст метаболітів оксиду азоту за методом Гріна (Green L.C.et al., 1982); вміст МСМ у сироватці методом А. Бабеля і співавт. (1974). Концентрацію молочної та піровиноградної кислот у крові тварин визначали ферментативним методом спектрофотометрично згідно Hohorst Н.J.(1974) та Bucher (1974).

Електронно-мікроскопічне дослідження в трансмісійному режимі проводили на електронному мікроскопі УЕМВ-100К за прискорювальної напруги 75 кВ.

Статистичну обробку одержаних даних проводили за t критерієм Стьюдента. Визначали середнє значення (М), стандартну похибку (m) і коефіцієнт достовірності (р). Опрацювання результатів здійснювали з використанням програмного пакету для персональних комп'ютерів Microsoft Excel та калькулятора «Электроника МК-52».

Особливості метаболічних та структурних змін при хронічній фтористій інтоксикації. Після 30-ти денного перорального введення тваринам натрію фториду в сироватці крові, гомогенатах печінки і серця інтенсифікувались процеси ПОЛ, про що свідчить достовірне підвищення первинних продуктів (збільшення ДК у сироватці крові на 44 %, у печінці в 2,5 разу, у серці на 26 %), а також ТБК- активних продуктів у цих досліджуваних середовищах, відповідно на 30 %, 61,2%, 40,3 %. Це супроводжувалось зниженням активності як ферментативної (активність каталази знизилась у сироватці крові на 35 %, у тканині печінки на 16,5 %, активність глутатіонпероксидази - у крові на 53 %, у тканині печінки - у 2 рази), так і неферментативної ланок антиоксидантної системи (зменшення загальної АОА у печінці, серці дослідних тварин). Виявлена органоспецифічна активація окремих ферментів антиоксидантного захисту (активність СОД у крові зросла на 47 % , у тканині печінки - на 75%, активність каталази у тканині серця - на 33 %) була недостатньою для підтримання балансу між про- і антиоксидантними процесами.

Збільшення ПГЕ в 2,7 разу при фтористій інтоксикації корелювало з активацією процесів ліпопероксидації у крові та зниженням активності окремих ланок АОЗ. Згідно з даними літератури, висока реакційна здатність фтору дає йому можливість проникати через клітинні та субклітинні мембрани, порушуючи їх цілісність і посилюючи процеси ПОЛ (Ахмедов А.А., 2001).

При фтористій інтоксикації відмічено також зростання у сироватці крові вмісту МСМ: концентрація МСМ₂₅₄ збільшилась на 43,2 % порівняно з контролем, МСМ₂₈₀ - на 13,6 %. Необхідно відмітити, що МСМ сприяють гемолізу еритроцитів, гальмують утилізацію глюкози в них (Андрейчин М.А., Бех М.Д., 1998). За цих умов у мозку зафіксоване зменшення на 29,8 % метаболітів оксиду азоту - нітрит-іонів.

Хронічна фториста інтоксикація проявляється достовірним зниженням концентрації лактату (на 26,3 %) і збільшенням пірувату в 2 рази, що може вказувати на пригнічення анаеробного гліколізу. Високий рівень ПОЛ, виявлений у цій групі тварин, на тлі описаних змін у системі анаеробного гліколізу з урахуванням літературних даних, може бути пов'язаний з пригніченням окисних процесів та мембрано-деструктивними порушеннями у функціонуючих системах мітохондрій (Авцын А.П., Жаворонков А.А., 1981; Строчкова Л.С., Сороковой В.І., 1983).

Електронно-мікроскопічними дослідженнями тканин печінки при фтористій інтоксикації зафіксовано значну кількість дезорганізованих пероксисом, мітохондрій з розпушеними кристами, ліпопротеїнові краплі, які оточені гранулами глікогену. Одночасно зафіксовано утворення в просвіті гемокапілярів гіперагрегатів еритроцитів, преципітатів і коагулятів. Такі особливості у крові гемокапілярів, на думку деяких авторів, можуть бути відображенням змін у коагуляційно-фібринолітичній системі з переважанням процесів коагуляції при сповільненні кровоплину, спричиненого фтористою інтоксикацією (Монастирський В.А., 2001). Судячи з даних літератури, активація ПОЛ, зниження АОЗ при фтористій інтоксикації, має виражений вплив на гемокоагуляцію (Міщенко В.П., Міщенко І.В., 2003). Виявлені морфофізіологічні зміни можуть вказувати на неспецифічне порушення постачання кисню до клітин за умов екстремальних впливів (Биленко М.В., 1989).

Таким чином, при хронічній фтористій інтоксикації, поряд із зафіксованими нами специфічними проявами (флюороз зубів), виявлено порушення ПОЛ, антиоксидантної системи, співвідношення метаболітів окисно-відновних реакцій як у крові, так і в досліджуваних органах - печінці та серці. Біохімічні показники узгоджуються з електронно-мікроскопічними дослідженнями.

Вплив малих доз іонізуючого випромінювання на параметри системи кисеньзалежного метаболізму. Іонізуюче випромінювання у сумарній дозі 1 Гр викликає активацію ліпопероксидації у досліджуваних тканинах. Вміст ТБК-активних продуктів був збільшений у сироватці крові на 27,8 %, у гомогенатах печінки - на 66,5 %, у гомогенатах серця -на 25,6 % відносно норми. Фракційне опромінення спричинило зниження активності СОД у крові на 27,3 %, у серці - в 1,6 разу. Показано, що опромінення у малих дозах призводило до специфічного залучення різних ланок АОЗ у формування радіаційно індукованої метаболічної ситуації різних тканин. Разом з тим, у всіх досліджуваних середовищах зростала активність каталази. Активація процесів ПОЛ супроводжувалась достовірним збільшенням пероксидного гемолізу (на 58 %), вмісту МСМ₂₅₄ (на 25,4 %). Одночасно відстежено зниження на 21 % метаболітів оксиду азоту в мозку.

Іонізуюче випромінювання, на відміну від фтористої інтоксикації, сприяло активації анаеробного гліколізу, про що свідчить зростання вмісту лактату і пірувату у крові відповідно в 2,0 та 3,0 рази. За даних умов активація анаеробного гліколізу може бути компенсаторною ланкою енергозабезпечення.

Дослідженнями ультраструктури тканин печінки показано деструктуризацію частини крист та зовнішньої мембрани мітохондрій. У цитоплазмі присутні дезорганізовані пероксисоми, велика кількість ліпопротеїнових крапель, відсутній глікоген, що може вказувати на пригнічення внутрішньоклітинного дихання та утворення макроергічних сполук (Козырева Е.В., 1997).

Відстежені нами зміни параметрів кисеньзалежного метаболізму за умов опромінення в сумарній дозі 1Гр узгоджуються з даними літератури, які механізм дії малих доз опромінення пов'язують з мембранозалежними клітинними та субклітинними перетвореннями, зокрема, видозміною окиснювального гомеостазу через активацію процесів вільнорадикального окиснення ліпідів (Барабой В.А., 2001; Олійник Б.В., 2000).

В цілому можна зробити висновок, що вплив малих доз іонізуючого випромінювання спричиняє значні структурно-метаболічні зміни, зокрема дисбаланс у системі про- та антиоксидантної активності, порушення спряженості енергетичного та пластичного обміну. Комплексне вивчення кисеньзалежних окисно-відновних процесів сприяє виявленню суттєвих ланок метаболічних порушень та з'ясуванню адекватності потужності адаптивно-компенсаторних реакцій впливу малих доз радіації.

Метаболічні та ультраструктурні порушення за умов бінарної дії хронічної фтористої інтоксикації та малих доз радіації. Вплив фтористої інтоксикації та іонізуючого випромінювання призводить до істотного зниження активності всіх досліджуваних ланок антиоксидантної системи відносно одинарного впливу радіації та фтористої інтоксикації. У крові відмічено зниження, порівняно з контролем, активності СОД (на 21,1%), КАТ (на 29,8%), ГПО у 2,7 разу та І_АОА на 18 % стосовно контролю. Щодо групи з хронічною фтористою інтоксикацією, у крові простежується зниження активності СОД майже в 2 рази. Активність каталази за даних умов була знижена на 40 % порівняно з одинарним впливом опромінення. При цьому встановлено зниження, відносно контрольних величин, вмісту первинних - ДК (на 51,5%) та проміжних - МДА (на 17,7%) продуктів ліпопероксидації. За одинарної дії кожного з цих факторів, як зазначено вище, зростав вміст ТБК-активних продуктів у середньому в 1,3 разу.

Істотно зменшується ступінь окиснюваності, який оцінювали за співвідношенням МДА/-ЛП, що становить 9,3±0,5 (у нормі 15,5±1,12) і вказує на пригнічення залучення ліпідовмісних субстратів у компенсаторні процеси. Судячи з отриманих результатів, зменшення вмісту продуктів ПОЛ у крові не пов'язане з активацією систем АОЗ, оскільки відбувається на тлі виснаження ферментативного компоненту системи антиоксидантного захисту, що ми розглядаємо як прогностично несприятливу метаболічну ситуацію. Зафіксовано нагромадження МДА в печінці (збільшення на 29,5 %, відносно норми) та в серці (підвищення на 48,1 % по відношенню до контролю), проте бінарна дія не призводить до сумації кількісних змін даного показника, особливо це стосується тканини печінки. Спостерігається зменшення потужності антиоксидантної системи: у печінці за рахунок зниження як ГПО (у 4,2 разу), так і каталази (на 24,5 %), у серці - достовірно знижені ГПО (у 2,2 разу) та СОД на 37,7 % відносно контролю. Зменшення інтегративного показника потужності антиоксидантної системи в органах зумовлене, очевидно, ще й виснаженням неферментативного компоненту антиоксидантного захисту. Ступінь активації СОД у печінці та каталази у серці (відповідно на 47,7% та 15,2% відносно норми) є істотно нижчим, ніж у групі з впливом радіації.

Відомо, що активація ліпопероксидації, контрольована системою АОА, є ознакою мобілізації мембранозалежних енергопродукуючих реакцій в екстремальних станах (Тимочко М.Ф., 1996). Тому зниження рівня ТБК-активних продуктів у тканині печінки при поєднаній дії досліджуваних чинників відносно їх одинарного впливу на тлі пригнічення активності основних ферментів системи антиоксидантного захисту, ми пов'язуємо з виснаженням пулу оксигеназних реацій. Вміст продуктів оксиду азоту - нітрит-іонів у мозку зменшений на 31,55% відносно контролю, що вказує на зниження адаптаційних резервів організму.

Для оцінки характеру комплексного впливу двох факторів (хронічного введення NaF та іонізуючого опромінення) був застосований математичний метод ортогонального планування експерименту (Сова Р.Е., 1984), який дає можливість оцінити спрямованість поєднаної дії і, виражений у відсотках, внесок кожного з цих факторів. Узагальнюючи, можна зробити висновок, що напрям адаптаційного процесу визначається тканинною специфікою обмінних процесів. Разом з тим, окремі ланки ферментативного антиоксидантного захисту змінюються однотипно у всіх тканинах під впливом певного фактора. Зокрема, специфічно чутливою до фтористої інтоксикації, судячи з математичного аналізу, є активність каталази, до впливу опромінення - СОД. Поєднання впливу опромінення та фтористої інтоксикації стосовно більшості показників ПОЛ-АОА проявляється синергічним ефектом. Лише щодо вмісту МДА у крові при бінарній дії відносно одинарного впливу кожного з цих чинників відстежено антагоністичний ефект.

Сумісний вплив радіації та фтористої інтоксикації виявляється у підвищенні вмісту МСМ₂₅₄ на 35,2 %, МСМ₂₈₀ - на 20,5 % відносно контролю; у збільшенні гемолізу еритроцитів. За даних умов у крові відмічено збільшення концентрації молочної кислоти на 42,8 %, піровиноградної кислоти - у 2,2 разу у порівнянні з інтактними тваринами. Електронно-мікроскопічні дані за умов бінарної дії демонструють наявність у просвіті синусоїдних гемокапілярів еритроцитарних сладжів, преципітатів та коагулятів, що може бути свідченням порушення коагуляційно-фібринолітичного гомеостазу. Цистерни гіпертрофованого комплексу Гольджі розширені. Для значної кількості мітохондрій властиві розпушені зовнішня та внутрішня мембрани, а в матриксі зафіксовані преципітати та коагуляти, що підтверджує їх деенергізацію (Кондрашова М.Н., 1999). Виявлені ультраструктурні зміни тканин печінки можуть бути проявами порушень метаболізму кисню з нагромадженням токсичних продуктів вільнорадикального окиснення ліпідів і одночасним пригніченням АОЗ (Митченок В.І., 1996). Судячи з характеру метаболічних і структурних змін, адекватна корекція за умов одинарної та поєднаної дії досліджуваних екстремальних чинників повинна бути спрямована на підтримання балансу пероксидних та антиоксидантних процесів, а також оптимальної інтенсивності та спряженості енергетичного і пластичного обмінів.

Роль інтервального гіпоксичного тренування в механізмі формування адаптаційно-компенсаторних процесів при фтористій інтоксикації. У групі тварин з хронічною фтористою інтоксикацією як коригуючий чинник був використаний метод інтервального гіпоксичного тренування. Застосування протягом 10-ти днів ІГТ у групі затруєних NaF тварин спричиняло зниження до контрольного рівня продуктів ПОЛ у сироватці крові і печінці, проте рівень МДА у серці залишився збільшений на 20 % у порівнянні з контрольними значеннями. При цьому індекс антиокиснювальної активності у серці був підвищений стосовно контролю на 23,4 %, у крові - на 26,7 %, у печінці знаходився в межах контрольних значень.

Особливості змін ТБК-активних продуктів у міокарді, активності ГПО, яка при тенденції до відновлення залишається нижчою норми на 37,1 %, вказують, що 10-ти денний курс гіпокситерапії недостатній для адекватної адаптивної перебудови обміну речовин даного органу за умов 30-денного затруювання натрію фторидом. У тканині печінки відновлюється активність ГПО, яка у 2,2 разу зростає стосовно групи з NaF, і сягає контрольних значень. Активність каталази зросла на 55 % по відношенню до групи з фтористою інтоксикацією і була вищою на 29 % стосовно контролю. Активність СОД у всіх досліджуваних середовищах досягла показників інтактних тварин. Відмічено збільшення стійкості еритроцитів до Н₂О₂-індукованого гемолізу. Вміст лактату і пірувату в крові наближався до норми, що свідчило про відновлення як аеробного, так і анаеробного гліколізу. Інтенсифікація окисних реакцій, спричинених ІГТ, може забезпечувати включення в енергетичний обмін недоокислених метаболітів вуглеводної та ліпідної природи, підтримуючи структурну та енергетичну основу різних синтезів.

Це проявляється і у тенденції до відновлення активності ферментів антиоксидантного захисту, зокрема, каталази та супероксиддисмутази. Мобілізація каталази співвідноситься з даними літератури про переважання функції даного ферменту з поміж інших антиоксидантних ензимів у тканині печінки (Кургалюк Н.М., 2001). Основним фактором впливу на організм періодичних експозицій гіпоксії, згідно даних літератури, є мобілізація всіх транспортних систем постачання кисню (збільшення легеневої вентиляції, підвищення хвилинного об'єму кровообігу, посилення регіонарного кровоплину, збільшення капіляризації тканин організму). На клітинному рівні дослідники відмічають посилення активності процесів окиснювального фосфорилювання і, особливо, підвищення ступеня спряження окиснення і фосфорилювання (Лукьянова Л.Д, 1997; Коваленко Е.А., 1998), що корелює з отриманими нами змінами у перебігу кисеньзалежного метаболізму.

Існує припущення, що в антигіпоксичний ефект адаптації до гіпоксії можуть бути залучені NO-залежні механізми через синтез NO (Зенина Т.А., 1998). У наших дослідженнях у результаті гіпоксичного тренування достовірно підвищився вміст метаболітів NO - нітритів у тканині мозку.

Згідно з електронно-мікроскопічними дослідженнями у тварин з хронічною фтористою інтоксикацією за умов ІГТ більшість синусоїдних гемокапілярів, гепатоцитів та жовчних капілярів практично не відрізнялися від цих структур у контрольних тварин, які підлягали ІГТ. Це можна пояснити відновленням прохідності синусоїдних гемокапілярів та інтенсивним залученням продуктів розпаду мембран у цикл їх реутилізації можливими попередниками пероксисом (Лебкова Н.П., 1998). Особливістю значної кількості гепатоцитів є їх висока насиченість мітохондріями та пероксисомами. Окремі пероксисоми оточені мітохондріями, скупченнями полісом, рибосом, каналів гранулярного ендоплазматичного ретикулуму та гранул глікогену у вигляді розеток. Можна припустити, що таке об'єднання ультраструктурних компонентів спрямоване на підтримання процесів репаративної регенерації у тканині печінки. Виявлені метаболічні та структурні зміни свідчать про коригуючий ефект ІГТ стосовно групи тварин з фтористою інтоксикацією, який особливо проявився у тканині печінки і крові.

Застосування олії амаранту та інтервального гіпоксичного тренування за умов дії хронічної фтористої інтоксикації. Як відомо, можливість посилення і закріплення ефектів фізіологічних методів підвищення стійкості до гіпоксії та забезпечення оптимальності та стабільності адаптивної відповіді, в тому числі у тренованих до гіпоксії організмів, полягає у поєднанні тренувань із адаптогенними мембранопротекторними засобами. Таким вимогам відповідає, на нашу думку, олія амаранту, якій властива загальнозміцнююча, адаптогенна дія і мембраностабілізуючий ефект.

За умов застосування ІГТ та олії амаранту при хронічній фтористій інтоксикації рівень процесів ліпопероксидації істотно знижувався, практично до контрольних величин у крові, гомогенатах печінки та серці відносно групи з хронічним введенням натрію фториду. Спостерігалось повне відновлення активності антиоксидантних ферментів, активність каталази у тканині печінки навіть перевищувала норму на 16,1 %. Звертає на себе увагу специфічне підвищення активності ГПО у всіх досліджуваних середовищах. За даними літератури, у групі тварин з поєднаною дією гіпотиреозу та опромінення олія амаранту індукує активність ГПО у крові, тканинах печінки та шлунку і рекомендована як засіб для підвищення неспецифічної резистентності клітин поряд з іншими мембраностабілізуючими препаратами (Гжегоцький М.Р., Мельник О.І., 2002). Слід зазначити, що найбільш виражений вплив за цих умов спостерігався у серці, що ми у значній мірі пов'язуємо з ефектом олії амаранту, для якої властивий високий вміст поліненасичених жирних кислот, окиснення яких, як відомо, становить вагому частку енергозабезпечення міокарду.

Сумісна дія олії амаранту та інтервального гіпоксичного тренування при хронічному впливі фторидів характеризувалась більш вираженим позитивним ефектом, ніж при застосуванні лише гіпоксичного тренування. Про це свідчить відновлений баланс ПОЛ та АОЗ та мобілізаційний процес у системі аеробного енергозабезпечення. Олія амаранту, до складу якої входять ненасичені жирні кислоти, токоферол, сквален, очевидно, забезпечує структурно-метаболічну основу індукованої короткотривалими експозиціями гіпоксії-реоксигенації активації кисневого метаболізму. Тому вплив комплексного застосування олії амаранту та ІГТ за умов дії фтористої інтоксикації у відношенні досліджуваних метаболічних параметрів є ефективним та синергічно позитивним.

Ультраструктурна організація синусоїдних гемокапілярів, жовчних капілярів та гепатоцитів вказує на потужний коригуючий ефект олії амаранту та ІГТ при фтористій інтоксикації. Підвищення антиоксидантного потенціалу, виявлене при застосуванні цих коригуючих факторів, сприяє зростанню ефективності та потужності енергетичного обміну і залученню реакцій ліпопероксидації та їх продуктів у оксидазні процеси, що в свою чергу оптимізує кисневий гомеостаз та перебіг компенсаторних реакцій в екстремальній ситуації. Як відомо, у розвитку адаптаційних реакцій ведучим процесом, який визначає базову резистентність тварин до гіпоксії і її здатність підвищуватись при адаптації, є енергетичний обмін (Тимочко М.Ф., 1995).

Метаболічні ефекти олії амаранту та інтервального гіпоксичного тренування за умов поєднаної дії фтористої інтоксикації та малих доз радіації. Комплексне застосування ІГТ і олії амаранту після бінарної дії фтористої інтоксикації та іонізуючого випромінювання сприяло нормалізації суттєво змінених внаслідок дії цих чинників параметрів системи ПОЛ-АОА. Це виявляється у зменшенні істотно підвищеного відносно бінарної дії екстремальних факторів рівня ТБК-активних продуктів у тканині печінки та серця, зростанні потужності антиоксидантного захисту. Про це свідчить підвищення у тканині печінки на 24,6 % загальної антиоксидантної активності, зростання каталазної активності на 58,8 %, глутатіонпероксидазної - в 4,6 разу.

Відстежено також збільшення загальної АОА на 23,5 %, супероксиддисмутазної активності в 1,78 разу, глутатіонпероксидазної - в 2,17 разу у тканині серця. Найбільш несприятлива внаслідок сумісної дії екстремальних чинників метаболічна ситуація у крові (табл.), що виявляється у зниженні вмісту МДА на тлі достовірного пригнічення активності ферментів АОЗ, при дії коригуючих чинників також нормалізується. Простежується вірогідне, стосовно бінарної дії, збільшення активності всіх ланок ферментативного АОЗ, а також зростання загальної антиоксидантної активності, судячи з індексу АОА, який перевищує норму на 28 %. При цьому рівень МДА не відрізняється від його вмісту при сумісній дії досліджуваних чинників. За даними літератури, механізми радіозахисної дії короткотривалих гіпоксичних експозицій пов'язані зі зменшенням виходу вільних гідроперекисних радикалів при радіолізі водної фази організму (Стрєлков Р.Б., 2001). Інші важливі механізми впливу ІГТ на підтримку кисневого гомеостазу, згідно отриманих нами результатів, пов'язані із індукцією синтезу антиоксидантних ферментів, що співвідноситься з даними літератури (Nakanishi K. et al., 1995).

Таблиця 1. Зміни показників ПОЛ і АОЗ у крові щурів при застосуванні інтервального гіпоксичного тренування та олії амаранту після бінарної дії хронічної фтористої інтоксикації та іонізуючого випромінювання

Одночасно вміст метаболітів NO в мозку збільшився на 10 % відносно контрольних величин, а стосовно бінарної дії екстремальних факторів - на 61 %. За даних умов вміст МСМ₂₅₄ знаходився в межах контрольних значень. Сумісна дія імпульсної гіпоксії та олії амаранту сприяла нормалізації проценту пероксидного гемолізу еритроцитів, що можна пов'язувати з наявністю оптимального комплексу сполук з антиоксидантною здатністю в олії амаранту, які збільшують діапазон функціональної стійкості еритроцитів до пошкоджуючої дії вільних радикалів. Відмічено позитивний вплив ІГТ та олії амаранту на вміст у крові основних метаболітів анаеробного обміну лактату і пірувату, які знижувались до меж норми.

На ультраструктурному рівні виявлено, що стінки синусоїдних гемокапілярів зберігають свою цілісність, а просвіти є розширеними, хоча вміщують малі скупчення еритроцитів, тромбоцитів, преципітатів плазми крові, що може бути пов'язане з неповним відновленням гемодинаміки в синусоїдних гемокапілярах. Впорядковане і щільне розміщення гігантських мітохондрій і електронносвітлих ліпопротеїнових крапель, пероксисом та гранул глікогену в цитоплазмі гепатоцитів свідчить про наростаюче залучення глікогену як субстрату в обмінних процесах, пов'язаних з пероксисомами та мітохондріями і зменшенням при цьому ролі ліпопротеїнів. Важливим є те, що цитоплазма вміщує сітку гранулярного ендоплазматичного ретикулуму, рибосом, полісом, що прилягають до поодиноко розміщених, оптимально розвинених пероксисом. Присутність у розширених жовчних капілярах мікроворсинок, а в їх просвітах електроннощільних мас, вказує на інтенсивне виділення продуктів обміну із гепатоцитів у жовч та відновлення фізіологічних параметрів печінки. Специфіка впливу іонізуючого випромінювання за умов бінарної дії, виявляється залишковими змінами синусоїдних гемокапілярів та ультраструктури гепатоцитів, що можуть відігравати, згідно літературних даних, головну роль у пошкодженні різних тканин та органів у віддалені після опромінення терміни (Бурлакова Е.Б.).

Таким чином, комплексне дослідження процесів ПОЛ, системи антиоксидантного захисту, енергетичного обміну, метаболітів оксиду азоту у поєднанні з ультраструктурними параметрами тканин органів уперше обґрунтовує доцільність використання олії амаранту та інтервального гіпоксичного тренування для корекції бінарної дії фтористої інтоксикації та іонізуючого випромінювання, оскільки застосування цих середників зумовлює підвищення адаптаційної здатності організму в досліджуваних умовах.

ВИСНОВКИ

У дисертації, відповідно до поставленої мети та задач, аналізувалась специфіка структурно-метаболічних змін досліджуваних тканин щурів за умов одинарної та бінарної дії хронічної фтористої інтоксикації та малих доз радіації, а також ефективність корекції обмінних порушень шляхом застосування інтервального гіпоксичного тренування і олії амаранту.

1. При хронічній фтористій інтоксикації у крові, тканинах серця та печінки виявлено активацію процесів ліпопероксидації (збільшення вмісту ДК, ТБК-активних продуктів), зниження антиоксидантного захисту (зменшення І_АОА, активності каталази, глутатіонпероксидази), порушення стійкості еритроцитів до пероксидного гемолізу, зменшення вмісту нітрит-іонів, зниження вмісту молочної і збільшення концентрації піровиноградної кислот у крові. Водночас відмічено деструктивні зміни ультраструктур синусоїдних гемокапілярів печінки і гепатоцитів, порушення мікроциркуляторних процесів у тканині печінки. Компенсаторні процеси антиоксидантної системи за таких умов виражаються активацією СОД у крові та тканині печінки, каталази - у тканині серця.

2. Опромінення тварин у сумарній дозі 1 гр., як і затруєння їх фторидом натрію, викликає активацію вільнорадикальних пероксидних реакцій, зниження вмісту нітрит-іонів, пригнічення антиоксидантної активності. На відміну від фтористої інтоксикації, у крові і тканинах серця та печінки відстежень збільшення активності каталази та мобілізацію анаеробного гліколізу. Ці зміни супроводжуються гіперкоагуляцією у синусоїдних гемокапілярах печінки і деструктуризацією субклітинних компонентів гепатоцитів.

3. Сумісна дія фтористої інтоксикації та іонізуючого випромінювання мала більш виражений ушкоджуючи ефект у порівнянні з одинарним впливом фтористої інтоксикації чи іонізуючого випромінювання. У тканині серця це виявляється найбільш суттєвим, стосовно контрольної та дослідних груп, збільшенням вмісту МДА при низьких показниках активності системи антиоксидантного захисту. У тканині печінки відмічено потенціювання, щодо дослідних груп, ефекту пригнічення активності каталази, глутатіонпероксидази, супероксиддисмутази, а також інтенсифікація розвитку дегенеративних процесів. У крові спостерігається зниження вмісту ТБК-активних продуктів при виснаженні активності антиоксидантних ферментів - супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази, загальної антиоксидантної активності та пригнічення окисно-відновних реакцій (збільшення концентрації молочної і піровиноградної кислот).

4. Застосування ІГТ при хронічній фтористій інтоксикації сприяє активації аеробного гліколізу, зниженню до контрольних значень вмісту ТБК-активних продуктів у крові та тканині печінки, підвищенні активності антиоксидантних ферментів у крові та досліджуваних тканинах. При аналізі ультраструктури тканин печінки відмічено розширення каналів агранулярного ендоплазматичного ретикулуму та збільшення кількості пероксисом і мітохондрій в цитоплазмі гепатоцитів. Поруч зі змінами компенсаторного характеру ультраструктурні параметри свідчать про недостатню активацію процесів репаративної регенерації.

5. Сумісне застосування ІГТ та олії амаранту при хронічній фтористій інтоксикації зумовлює найбільш виражений захисний ефект у тканині серця. При цьому виявлено зниження вмісту ДК і МДА, нормалізацію АОА у досліджуваних органах, вмісту молочної і піровиноградної кислот у крові, нітрит-іонів у мозку і відновлення структури клітинних елементів тканин печінки.

6. Комплексне застосування олії амаранту та ІГТ при сумісній дії хронічної фтористої інтоксикації та іонізуючої радіації призвело до зменшення вмісту ТБК-активних продуктів у тканині печінки і серця, вмісту та співвідношення молочної та піровиноградної кислот у крові. Виявлено істотне підвищення активності каталази, глутатіонпероксидази, супероксиддисмутази у крові та досліджуваних тканинах. ІГТ та олія амаранту, оптимізуючи кисеньзалежний метаболізм, забезпечили високу активність регенераторних процесів у досліджуваних тканинах. Свідченням цього є чітка структуризація та висока впорядкованість розташування функціонально поєднаних мітохондрій, пероксисом та фрагментів ендоплазматичного ретикулуму тканин печінки.

7. Доведена на основі біохімічних показників та ультраструктурних характеристик висока ефективність поєднаного застосування ІГТ та олії амаранту при пошкодженні структури та функції органів і клітин обгрунтовує доцільність включення цих чинників у комплексну корекцію обмінних процесів за умов сумісної дії фтористої інтоксикації та іонізуючого випромінювання.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Коник У.В., Козак Л.П., Сидор І.І., Тимочко М.Ф. Особливості метаболічних порушень і характер змін вегетативного гомеостазу при дії малих доз радіації // Медична хімія. - 1999. - Т. 1, № 1. - С. 56-59.

2. Коник У.В., Козак Л.П., Гжегоцький М.Р., Терлецька О.І. Метаболічні критерії оцінки бінарної дії іонізуючого випромінювання та фтористої інтоксикації // Експерим. та клініч. фізіологія і біохімія. - 2001. - № 4. - С. 7.

3. Коник У.В. Корекція змін перекисних і антиоксидантних процесів у тканині серця щурів при хронічній фтористій інтоксикації за допомогою інтервальних гіпоксичних тренувань та олії амаранту // Експерим. та клініч. фізіологія і біохімія. - 2002. - № 2. - С. 23-27.

4. Коник У.В., Гжегоцький М.Р., Ковальчук С.М. Метаболічні ефекти олії амаранту та імпульсного гіпоксичного тренування за умов дії фтористої інтоксикації та малих доз радіації // Фізіол. журн. - 2002. - № 6. - С. 79-84.

5. Коник У.В., Козак Л.П., Гжегоцький М.Р., Тимочко М.Ф. Кисеньзалежні реакції при фтористій інтоксикації // Наук.-техн. Бюл. Інс-ту землеробства і біол. тварин, Львів. - 1999. - С. 194-196.

6. Konyk U.V., Gzhegotsky M.R., Kovalenko E.N., Kozak L.P., Terletskaya O.I. Kovalchuk S.M., Kovalishin V.I. Оxygen - dependent metabolism in animals with chronic fluorine intoxication during hypoxic therapy // Hypoxia Medical J. - 2001. - V. 9, № 1-2. - P. 6-9.

7. Tymochko M., Yeliseyeva O., Kobylinska L., Kozak L., Konyk U. Peculiarities of the mechanisms of disorder of oxygen homeostasis under extremal pathological influences //The 2^nd Parnas Conference. - Gdansk, 1998. - Р.35.

8. Коник У.В., Мельник О.І., Хороз Л.М. Деякі аспекти кисеньзалежного метаболізму за умов впливу малих доз іонізуючого випромінювання // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. «Вплив екологічного оточення на стан здоров'я дітей». - Полтава, 2000. - С. 69-70.

9. Коник У.В., Гжегоцький М.Р., Терлецька О.І. Деякі біохімічні механізми хронічної фтористої інтоксикації // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. «Вплив екологічного оточення на стан здоров'я дітей'. - Полтава, 2000. - С. 26-27.