Формування імунологічних варіантів при пригніченні нейротрансмітерних реакцій

Аналіз результатів показав, що при локальній формі міастенії на тлі гіперплазії відбувається активація CD4-субпопуляції Т-хелперів.

При МГ абсолютні величини, що характеризують вміст CD3-лімфоцитів, у 1,53 раза нижчі порівняно з контролем. Найменший вміст CD3-лімфоцитів, який виявлено, при злоякісному ураженні вилочкової залози при міастенії складає 394 ± 61,2 10⁶/л, що в більш ніж у 2,5 рази нижче референтних величин.

Дослідження субпопуляціонного складу Т- лімфоцитів свідчить про існування двох різних типів імунної відповіді: гіперергічний тип - високий рівень CD4 Т-лімфоцитів (10,9 % обстежених) і гіпоергічний - незначні зміни CD4 Т- лімфоцитів і зниження CD8 Т-лімфоцитів (60,6 % обстежених).

Отже, зміну показників CD-рецепторів можна вважати діагностичним і прогностичним тестом можливого розвитку і прогресування нейротрансмітерних порушень.

Аналізуючи отримані результати і можливі механізми участі субпопуляцій лімфоцитів у зміні функції АХР і морфологічних змінах тимуса, варто врахувати, що клінічно прогресуючий перебіг даної форми захворювання і його важкість можуть бути зумовлені наявністю агресивних клонів Т-лімфоцитів, а саме Т-хелперів 1.

Відповідно до думки S. Romangany, T-хелпери-1 і T-хелпери-2 -лімфоцити варто розглядати не як два різних клони CD4+-клітин, а як вкрай полярні форми гетерогенної відповіді CD4+ - лімфоцитів. Цей автор за допомогою модельних систем показав, що ІЛ-4 сприяє диференціюванню T-хелперів-0 у T-хелпери-1-лімфоцити. (Romagnani S. , 1994).

Субпопуляції CD4+, CD8+-Т-лімфоцити, В-лімфоцити і макрофаги є основними продуцентами ІЛ-4 в організмі. Один із основних впливів цього інтерлейкіна - участь у диференціюванні T-хелперів-0, T-хелперів-1 і T-хелперів-2, а також ключова роль у регуляції синтезу Ig. ІЛ-4 здійснює контроль за регуляцією продукції цитокінів прозапальної спрямованості, підсилює диференціювання в цитототоксичні Т-клітини, активує макрофаги і переводить їх у цитотоксичний фенотип, індукує проліферацію природних кілерів лімфокінактивізованих лімфоцитів (Чередеев А.Н., 1990; Drown D.R., Zhang G.Y., 1996; Бережная Н.М., Чехун В.Ф., 2000).

У сироватці крові обстежених пацієнтів з міастенією були виявлені автоантитіла ізотипу Ig до нативної і денатурованої ДНК і тканин різних органів. При міастенії без ураження ВЗ тотальні антитіла виявлені у 28 % пацієнтів, що в 8 разів перевищувало контроль. При гіперплазії ВЗ на тлі нейротрансмітерного порушення антитіла зустрічалися у 7 разів частіше, ніж у контролі. При злоякісному ураженні ВЗ на тлі нейротрансмітерних порушень тотальні антитіла зустрічалися в 9 % обстежених. При нейротрансмітерних порушеннях і великих пухлинах середостіння виявлене 20-разове збільшення частоти зустрічальності загальних сумарних органоспецифічних антитіл (ОСА) у 30 % пацієнтів. Виявлено достовірні відмінності у вмісті специфічних антитіл до ДНК при різних клінічних фенотипах міастенії (рис. 7).

Рис.7. Коефіцієнти зміни вмісту органоспецифічних автоантитіл у пацієнтів з пригніченням нервово-м'язової передачі і морфологічними змінами вилочкової залози. Примітка: К - коефіцієнт співвідношення: досліджувана група/ контрольна група, МПС - Міастенія та пухлини середостіння.

Результати дослідження широкого спектра специфічних автоімунних антитіл показали, що найбільш часто зустрічаються антитіла до нативної ДНК (у 80 % пацієнтів), антитіла до денатурованої ДНК - у 70 % обстежених, до тканини печінки - у 78,6 %, до тканини легень - у 71,4 %, до кардіоміоцитів - у 50 % пацієнтів, до ниркової тканини - у 30 %, до підшлункової залози - у 18,8 % пацієнтів, до еластіну - у 67 % обстежених.

У групі з міастенією і гіперплазією вилочкової залози у 70 % пацієнтів виявляли антитіла до нативної ДНК, при міастенії і неоплазії ВЗ підвищення антитіл до ядерної ДНК виявляли тільки у 20 % обстежених. При міастенії і гіперплазії ВЗ у 92 % обстежених виявляли антитіла до тканини печінки, і у 86 % з міастенією і тимомою був виявлений цей тип антитіл. При МГ не виявлені антитіла до еластину в жодного з пацієнтів. При злоякісному ураженні ВЗ (МТ) антитіла до еластину підвищені в 52 % обстежених. Невідомі патогенетичні механізми формування неопластичних утворень залозистої тканини вилочкової залози, що формуються в 20 % пацієнтів з міастенією. Очевидна роль зміни імуногенетичного контролю, який залежить від утворення автоімунних антитіл і функціонування рецепторів імунокомпетентних клітин (Кузин М.И., Шкроб О.С., 1983; Бережная Н.М., 2000). У роботі показано, що підвищення рівня ОСА корелює з високим титром противірусних антитіл. В усіх вірусоносіїв виявлено високий вміст ОСА до тканин легень і до тканини печінки, а також був підвищений спектр антитіл до ДНК, до еластину і до кардіоміоцитів. У пацієнтів з гіперплазією ВЗ відзначене достовірне підвищення антитіл до гепатоцитів і сумарних антитіл до ДНК. Найбільш високе підвищення рівня антитіл до гепатоцитів було виявлено у пацієнтів з тимомами віком старше 40 років.

Був виявлений взаємозв'язок зміни концентрації ОСА не тільки з віком, а й зі статтю. У молодих жінок із МГ рівень антитіл до гепатоцитів був у 5 разів вище ніж у контролі. У літніх чоловіків із МГ виявлене підвищення вмісту ОСА до тканини легень.

Таким чином, виявлені відмінності в частоті зустрічальності загальних антитіл при міастенії без ураження ВЗ і при різному ступені поширеності пухлинного процесу вилочкової залози (великі пухлини середостіння). Причому, частота зустрічальності і кількісний вміст різних автоімунних антитіл мали виражену індивідуальну особливість, і встановлена статистично значима кореляція з індивідуальним фенотипом HLA-DR.

На думку багатьох авторів, у патогенезі міастенії центральну роль відіграють В-лімфоцити, які продукують антитіла проти АХР. Автоантитіла до АХР спрямовані на ряд окремих детермінант, що містяться в різних місцях великої молекули. Структура антитіл до АХР являє собою антигенний епітоп, зв'язаний з Fv-фрагментом єдиного ланцюга, що ініціює міастенію. Автори вважають, що підвищення аффінності Fv-фрагмента антитіла може бути наслідком запрограмованої мутабельності фрагменту (Almon R.R., 1974; Pedberg F., Kleinjung J., 2000). Імунний комплекс складається з Ig (70), що приєднує пептид відомої структури. Так само при міастенії й інших синаптичних розладах виявлені антитіла до поперечно-смугастих м'язів і до енергопровідних кальцієвих і натрієвих каналів (Lennon V.A., 1975; Vincent A., Lily O., 1999).

Отримані нами дані про спектр ОСА при різних клінічних фенотипах міастенії можуть бути основою стратегії для функціонального усунення дії не тільки епітопспецифічних агресивних лімфоцитів CD4 - хелпер 1 і CD16 - кілерів, але і специфічних автоімунних антитіл. Такий підхід може знайти застосування і для діагностики імунофізіологічних варіантів лікування автоімунних розладів при міастенії.

Вміст прозапальних і запальних цитокінів за пригнічення нервово-м'язової провідності і зміни морфоструктури ВЗ

Вміст ІЛ-4, 8 підвищується за всіх клінічних фенотипів порушення нейротрансмітерних реакцій (М, МГ, МТ). Максимальний вміст ІЛ-4 і ІЛ-8 виявлений при неоплазії ВЗ.

При МГ високий вміст ІЛ-4 (492,5 52,8 ммоль/л) поєднується з високою частотою зустрічальності фенотипу HLA-DR 1 і DR 5 (60 % і 70 % відповідно) (табл. 2). Інтерлейкін-8 у групі з МГ підвищений не так значно, як ІЛ-4, і складає в сироватці крові, у середньому, 88,3 ± 34,2 пкг/мл при 10,0 ± 8,46 пкг/мл у контролі. Показано, що при міастенії, що відбувається на тлі гіперплазії ВЗ, при вираженій атопії і високому рівні IgE (307,9 51,05 ммоль/л), ІЛ-8 перевищує у 8 разів контрольні величини, але цей показник збільшений у 6 разів менше, ніж при тимомі.

За наявності великих пухлин середостіння також виявлений досить високий рівень ІЛ-8 (181,1 46,3 пкг/мл) порівнянно з контролем (рис. 8).

На підставі отриманих даних виявлено достовірний взаємозв'язок високої частоти зустрічальності лімфоцитарного фенотипу HLA DR 3 ( 87,5 %) зі значним збільшенням ІЛ-4 - у 4 рази порівнянно з контролем та ІЛ-8 - у 10 разів.

Рис. 8. Вміст прозапальних (ІЛ-8) і протизапальних (ІЛ-4) цитокінів

за різних клінічних фенотипів міастенії. Примітка: К - коефіцієнт співвідношення: досліджувана група/контрольна група.

У групі пацієнтів із МТ підвищений зміст ІЛ-4 і ІЛ-8 корелював з високою частотою зустрічальності лімфоцитарного фенотипу DR 7 - 66 % і DR 2 - 38 % (табл. 2).

Таблиця 2 Вміст інтерлейкінів ІЛ-4 і ІЛ-8 за різної частоти зустрічальності лімфоцитарних фенотипів II класу HLA при різних клінічних формах міастенії

? - відмінність між групами статистично достовірна (Р0,05)

Таким чином, перевага експресії визначених маркерів HLA II класу взаємозалежна з активацією синтезу як протизапального цитокіну (ІЛ-4), так і прозапального цитокіну (ІЛ-8). У цих пацієнтів з міастенією виявили блокування експресії рецепторів CD лімфоцитів.

Результати досліджень показали, що при міастенії без ураження ВЗ фенотип DR5 зустрічався приблизно удвічі частіше, ніж DR1 і DR2 фенотипи і майже втричі частіше, ніж фенотипи DR3, DR7, DR52. При МГ найчастіше зустрічаються фенотипи DR1 і DR5, фенотип DR1 зустрічається вдвічі частіше, ніж у групі М, фенотип DR2 зустрічається в 3,5 раза рідше, ніж у попередній групі М, DR3 при МГ у 1,5 раза частіше, а DR7 - у 2,5 раза рідше, ніж у групі М.

При неоплазії ВЗ найбільша частота зустрічальності виявлена для алеля DR7, частота даного імуногенетичного маркера перевищує в 6,6 раза зустрічальність цього алеля при гіперплазії і приблизно з такою самою частотою перевершує зустрічальність даного алеля при великих пухлинах середостіння. DR2 у хворих з неоплазією зустрічається в 3,9 раза частіше, ніж при гіперплазії ВЗ. А фенотип DR1 частіше виявлявся у пацієнтів з гіперплазією ВЗ, ніж з неоплазією (у 2 рази) (рис. 9).

Найбільша експресія рецепторів антигенів HLA DR виявлена на лімфоцитах у пацієнтів зі злоякісним ураженням ВЗ, при тимомах цей показник складав 52,5 23,1 %. Це в 3,5 рази вище, ніж у контролі. А при великих пухлинах середостіння на тлі нейротрансміттерних порушень щільність рецепторів HLA DR також була високою і складала 41,4 19,3 %. При міастенії без ураження ВЗ щільність рецепторів була усього в 2,1 раза вищою, ніж у контролі. Пригнічення рецепторної експресії для антигенів II класу HLA була виявлена при міастенії, що супроводжується гіперплазією ВЗ.

Вивчено варіанти утворення різних продуктів перекісного окислення і вміст природних антиоксидантів, а також частоту зустрічальності цих варіантів і потенційного ушкодження мембран за різних клінічних типів міастенії.

Результати класифікації пацієнтів показали, що у 40% обстежених виявлено високий вміст малонового діальдегіду (МДА), а в 60% цей показник був значно нижчим від контролю. Відрізнявся від контролю і рівень дієнових кон'югатів (у контрольній групі - 0,12 0,1 мкмоль/мл, при міастенії - 0,20 0,02 мкмоль/мл), вміст трієнових кон'югатів (у контрольній групі - 0,011 0,001 Е і 0,041 0,007 Е у досліджуваній групі); оксидієнових кон'югатів (у контролі - 0,022 0,002 мкмоль/мл, у хворих - 0,032 0,004 мкмоль/мл); вміст тетраєнових кон'югатів був на рівні контрольних величин (рис.11). Середній рівень вторинних продуктів перекисного окислювання ліпідів - МДА в плазмі крові у пацієнтів на міастенію вірогідно не відрізнявся від контролю.

Рис.11. Вміст продуктів ПОЛ у сироватці крові донорів і пацієнтів з міастенією. Примітка: К - коефіцієнт співвідношення: досліджувана група/контрольна група.

У 60% пацієнтів виявлялося збільшення загальної АОА, у 40% обстежених виявлене зниження АОА. У 50% хворих виявили підвищення в-каротину і вітаміну А, в іншої половини пацієнтів виявили значне зниження цих показників.

У всіх обстежуваних пацієнтів спостерігали значне зниження вмісту вітаміну Е і його активних метаболітів. Співвідношення вмісту вітаміну Е і А в контрольній групі складає 20, а у пацієнтів з міастенією кратно 5.

Тригерні фактори розвитку імунопатологічних станів

Вивчено роль вірусної персистенції як тригерного фактора розвитку альтернативних імунопатологічних варіантів.

Дослідження частоти вірусної персистенції показали, що у переважної більшості обстежених пацієнтів (89 % випадків) виявлене достовірне збільшення вмісту антитіл до CMV, у 10 % пацієнтів виявлені антитіла до HBV, у 9 % виявлений високий титр антитіл до HCV. У деяких випадках були виявлені антитіла до двох і більше вірусів. Метод ПЛР дозволив виявити наявність вірусних нуклеотидних послідовностей у 76 % обстежених пацієнтів. Вивчено ультраструктурні зміни вилочкової залози та їхній взаємозв'язок з характером вірусної інфекції і з визначеними імунофізіологічними маркерами.

Виявлено розходження частоти хромосомних аберацій при МГ і при МТ. Цитогенетичні дослідження в культурі лейкоцитів периферичної крові показали, що в усіх обстежених пацієнтів з міастенією знайшли збільшення частоти хромосомних аберацій у середньому на 4,5 % (р<0,001) порівнянно зі спонтанним рівнем мутування, що складає 1,8 % у контрольній групі. У пацієнтів, що були оперовані з приводу злоякісних пухлин вилочкової залози, рівень хромосомних аберацій склав 8,1 %, а у пацієнтів з гіперплазією вилочкової залози - 5,2 % (рис. 12).

У пацієнтів з міастенією і неоплазією ВЗ також виявлена висока частота лімфоцитів, які несуть поверхневі маркери молекул адгезії ICAM-3.

Рис.12. Частота хромосомних аберацій (одиночні і парні фрагменти) у пацієнтів з міастенією при гіперплазії і тимомах.

Розробка клітинної тест-системи для оцінки вмісту міастогенних факторів сироватки крові при автоімунній міастенії

В експериментальній частині досліджень розроблені підходи до застосування клітинної тест-системи для оцінки імуногенетичних і імунофізіологічних варіантів при нейротрансмітерних порушеннях і морфологічних змінах ВЗ. Біосенсор являє собою синхронізовану культуру одноклітинної водорості Dunaliella viridis, що має здатність реагувати на агглютинізуючі фактори сироватки крові і в результаті складних механізмів клітинної взаємодії утворювати мікро- і макроагрегати, змінювати рухливість і форму клітин.

Після внесення в тест-культуру сироватки пацієнтів з міастенією на тлі тимоми (частота зустрічальності аллеля DR7 - 66 %) кількість клітинних агрегатів, що утворилися, була найменшою - 5 - 15 на 1000 клітин. Навпаки, сироватка пацієнтів із пригніченням нервово-м'язової провідності на тлі гіперплазії вилочкової залози (частота зустрічальності DR5 - 70 %) призводила до утворення великої кількості клітинних агрегатів - 100 - 150 на 1000 клітин. Ще більша кількість клітинних агрегатів формувалася в присутності сироватки пацієнтів з великими пухлинами середостіння - 120-180 на 1000 клітин тест-культури. Очевидно, у сироватці крові були присутні цитотоксичні фактори з різними властивостями і різними молекулярними масами, чим і визначався їхній різний ефект на клітини тест-культури.

Культура Dunaliella viridis може бути використана для первинної оцінки клінічного фенотипу міастенії.

Розроблено принципи класифікації варіантів імунної відповіді і рецепторної ініціації при міастенії і різних типах ураження ВЗ.

ВИСНОВКИ

1. Неспецифічні і специфічні фактори резистентності формують різні варіанти імунофізіологічної відповіді організму, що визначаються генетичним поліморфізмом генів імунної відповіді, зміною частоти хромосомних аберацій і дією екзогенних тригерних факторів, таких як вірусна персистенція. На основі порівняльного аналізу неспецифічної резистентності (фагоцитозу, активності білків системи комплементу), показників гуморального і Т-клітинного імунітету у пацієнтів з нейротрансмітерними порушеннями проведена класифікація типів імунної відповіді при міастенії, запропоновані алгоритм і автоматизована програма оцінки значимих і провідних параметрів гомеостазу, розроблена діагностична тест-система для оцінки міастогенних факторів, що дозволяє здійснювати вибір комплексної корекції стійких порушень нервово-м'язової передачі.

2. Виявлено варіантні розходження активності фагоцитозу і комплементу, вмісту імуноглобулінів класів A, M, G, E, співвідношення субпопуляцій лімфоцитів - CD3, CD4, CD8, CD16, CD19 при різних клінічних формах міастенії, що дозволяє здійснювати прогноз прогресування нервово-м'язових порушень і оцінювати ефективність методів імунокорекції на підставі оцінки досліджуваних параметрів у момент дебюту міастенічного синдрому.

3. При М и при МТ фагоцитарний індекс знижений у 2 рази, а фагоцитарне число при МТ у 1,4 раза, при цьому функція ендоцитозу компенсаторно збільшена; при МГ індекс завершеності фагоцитозу підвищений у 2 рази, а фагоцитарне число - у 4 рази, тобто при МГ спостерігали активацію, а при МТ пригнічення фагоцитарної активності.

4. Виявлено індивідуальні відмінності у вмісті імуноглобулінових антитіл при пригніченні нервово-м'язової передачі, що відбувається на тлі різних морфологічних змін ВЗ. У пацієнтів з М знижений вміст IgА. Виявлені вікові зміни вмісту 4 класів імуноглобулінів. Вірогідно знижені Ig A, M, G у чоловіків старших 50 років із МТ. При МГ у старшій віковій групі підвищений IgЕ. При МТ у літніх рівень Ig E не визначався. У пацієнтів із МГ на тлі збільшення фагоцитарного числа й індексу завершеності фагоцитозу виявили триразове збільшення IgЕ, за рахунок здатності нейтрофілів під дією субстрату експресувати на мембрані Fc-рецептори, специфічні для IgЕ, а при МТ IgЕ різко знижений. На тлі вірусної інфекції в обстежених пацієнтів з М рівень сироваткових імуноглобулінів А, М, G був значно нижчим від контрольних величин.

5. Циркулюючі імунні комплекси підвищені в усіх обстежених пацієнтів. Максимальне значення цього показника виявлене при М (перевищує контрольні значення в 2,6 раза). Було виявлене зменшення молекулярної ваги ЦІК при МГ і МТ, що свідчить про їхню високу патогенність.

6. Активація експресії рецепторів CD19 була виявлена при пригніченні нейротрансмітерних реакцій без зміни морфології тимуса, а також у пацієнтів без вираженої м'язової слабкості, але з неоплазією тимуса (кількість рецепторів CD19 було в 2,9 раза вище ніж у контролі).

7. В усіх досліджуваних групах (М, МГ, МТ) знижені CD8-супресори. При М виявлена негативна супресія трьох досліджуваних субпопуляцій Т-лімфоцитів: CD3, CD4, CD8 і активація CD16-кілерів. У групі М CD4-хелпери знижені найбільшою мірою. При МТ максимально знижені CD3 - Т-лімфоцити і спостерігається підвищення CD16-кілерів. Закономірності формування імунодефіцитних станів при М и МТ однотипні і характеризуються наявністю агресивних цитотоксичних клонів Т-лімфоцитів.

8. Клінічні форми міастенії різнились за механізмами формування автоімунних реакцій, що виявлялося в ураженні різних органів-мішеней, в різному вмісті тотальних і органоспецифічних антитіл при різних клінічних формах міастенії. Таким чином, при М тотальні антитіла в 8 разів перевищували контрольний рівень, при міастенічному кризі і МПС їх вміст був в 20 разів, а при гіперплазії в 7 разів вищим від контролю. В той самий час, при злоякісному ураженні ВЗ на тлі трансмітерних порушень, тотальні антитіла в середньому в 3 рази нижчі порівняно з контрольною групою. Високий вміст тотальних антитіл при МПС корелював з високою частотою зустрічальності фенотипу HLA-DR3. При МГ і МТ найбільше збільшення антитіл виявляли до тканини печінки. Міастенія і тимома супроводжувались підвищенням антитіл до легень, еластину, до нативної і денатурованої ДНК. При пухлинах середостіння рівень вмісту антитіл був незначний. В усіх вірусоносіїв виявлено збільшення середнього рівня органоспецифічних антитіл до тканин легень і печінки, до ДНК та еластину. У пациентів з МТ підвищений рівень антитіл до гепатоцитов, а з МГ до гепатоцитов і ДНК.

9. Протизапальний ІЛ-4 перевищував контрольні значення в трьох досліджуваних групах пацієнтів: з М, МГ і МТ. Максимальне підвищення цього цитокіна виявили при неопластичних змінах ВЗ. Максимальне збільшення вмісту (у 60 разів) ІЛ-8 виявлено при МТ. При міастенії без ураження ВЗ спостерігається збільшення ІЛ-8 у 18 разів, а при міастенії і гіперплазії концентрація цього цитокіна підвищувалася в 9 разів.

10. Вірусна персистенція ( у 90 % всіх досліджених груп зустрічалась інфекція HCV, HBV і CMV) є тригерним фактором в розвитку альтернативних імунопатологічних варіантів.

11. Виявлено різну кількісну характеристику експресії рецепторів HLA-DR антигенів на імунокомпетентних клітинах при різних клінічних формах міастенії. При М, МТ і ПС значно підвищена щільність експресії рецепторів HLA-DR, а при МГ цей показник нижчий від контролю, що, в свою чергу може впливати на аффінітет. У пацієнтів з нейротрансмітерними порушеннями, що відбуваються на тлі ураження ВЗ, найчастіше виявляється фенотип HLA-DR 5. Найбільша частота зустрічальності HLA-DR 5 і HLA-DR 1 гаплотипів була виявлена у пацієнтів з МГ. У пацієнтів з МТ з великою частотою зустрічається фенотипів HLA-DR 7. При великих пухлинах середостіння з найбільшою частотою зустрічався фенотип HLA-DR 3.

12. При усіх клінічних фенотипах міастенії виявили збільшення молекул адгезії CD54 - ICAM 1. Максимальне збільшення цих маркерів визначали у пацієнтів з М. При МТ виявили збільшення молекул адгезії ICAM 3 у 8 разів. При міастенії і міастенії з гіперплазією експресія цього рецептора була збільшена у 3 рази порівняно з контролем.

13. Різні типи стійких станів ураження нервово-м'язової передачі характеризувались зміною вмісту співвідношення білкових фракцій і концентрації пептидів середньої молекулярної маси. При М концентрація пептидів середньої молекулярної маси знижена порівняно з контролем, при МГ даний показник підвищений, а при МТ вірогідно не відрізняється від контролю. Виявили зниження ₂-фракції глобулінів при пригніченні нейром'язових реакцій на тлі морфологічних змін ВЗ, вірогідно, порівняно з контролем, цей показник нижче при МТ.

14. Вміст гормонів пролактину, тіреотропного гормону, кортизолу був підвищений у пацієнтів з пригніченням нейротрансмітерних реакцій, що може свідчити про можливу зміну рецепторної ініціації органів-мішеней.

15. Показники інтенсивності перикисного окислення ліпідів мали різний характер при пригніченні нейротрансмітерних реакцій. Так у 40 % пацієнтів було виявлено підвищений порівняно з контролем вміст МДА, а в 60% цей показник був значно нижчим від контролю, що могло бути пов'язане з формуванням різних співвідношень з вмістом таких антиоксидантів, як в-каротин і вітамін А, вітамін Е. В усіх обстежуваних групах вміст вітаміну Е та його метаболітів був нижчим порівняно з контролем. У 50 % пацієнтів вміст в-каротину і вітаміну А був підвищеним, а в іншої половини пацієнтів значно зниженим, тобто виявлялися варіанти, а не лінійний розподіл хворих за цими показниками.

16. В сироватці пацієнтів з порушенням нейротрансмітерних реакцій виявляли цитогенетичні фактори, які спричиняли зміни морфології і рухливості клітин тест-культури (одноклітинна водорость Dunaliella viridis). Запропонована клітинна тест-система, яка дозволяє здійснювати первинний скрининг різних клінічних форм міастенії, в основі якої наявність кореляції між морфологічними змінами тест-культури і частотою зустрічальності фенотипу HLA-DR.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Зайцев В.Т., Нечитайло П.Е., Журов Ю.Э., Климова Е.М. Изменения иммунореактивности у больных генерализованной миастенией после тимэктомии // Клиническая хирургия. - 1988.-№12. -С. 25-27. (Дисертантом самостійно проведені дослідження імунореактивності у хворих на міастенію до та після оперативного втручання).

Зайцев В.Т., Флорикян А.К., Нечитайло П.Е., Журов Ю.Э., Климова Е.М. Отдаленные результаты хирургического лечения генерализованной миастении // Клиническая хирургия. - 1990. - №10.- С. 34-35. (Дисертантом проведені дослідження імунної відповіді у пацієнтів з порушенням нейротрансмітерних реакцій та проаналізовано характер змін показників у віддаленому післяопераційному періоді).

Зайцев В.Т., Криворучко И.А., Климова Е.М., Бондаренко Т.Н., Флорикян А.К., Нечитайло П.Е., Журов Ю.Э., Шапошников Г.А., Асанбаев А.Ф. Использование плазмафереза в комплексе лечения больных с тяжелой формой генерализованной миастении // Клінічна хірургія.-1994.-№4.-С. 33-35. (Дисертантом на підставі отриманих досліджень гуморальної імунореактивності обгрунтовано застосування плазмоферезу у хворих на міастенію).

Климова Е.М. О роли окислительно-восстановительных реакций в патогенезе миастении // Биологический вестник. - 1998. - Т. 2, №2.- С. 36-40. (Дисертантом проведено оцінку частоти та класифікацію метаболічних зрушень оксидантно-антиоксидантної системи у пацієнтів з різними клінічними фенотипами міастенії для обгрунтування комплексного лікування).

Клімова О.М. Нова методика корекції метаболічних розладів у тяжкохворих за допомогою кріоконсервованих клітин ембріонального походження // Реєстр галузевих нововведень. Реєстр №143/11/9.- Київ.-1999.-Вип. 10-11. - С. 65-66. (Дисертантом обгрунтовано застосування кріоконсервованих фетоплацентарних препаратів для корекції імунопатологічних станів і порушення рухливих функцій при ускладнених станів у тому числі міастенії).

Бойко В.В.,. Климова Е.М., Борисова Е.Л. Некоторые данные генеалогического анализа у больных миастенией // Додаток до журналу “Ультразвукова перинатальна діагностика”.- 2000.- С. 15-18. (Дисертантом проведений генеалогічний аналіз сімей пробандів, які страждають від міастенії).

Климова Е.М. Ассоциация HLA-DR изоантигенов, уровня иммуногенетических показателей и морфологических изменений вилочковой железы при миастении // Імунологія та алергологія.- 2000. - №1. - С. 24 - 28. (Дисертантом проведено типування лейкоцитарних фенотипів HLA-DR антигенів у пацієнтів з різними ультраструктурними порушеннями вилочкової залози).

Климова Е.М., Дроздова Л.А., Римаренко Е.В. Ассоциация HLA-фенотипов с уровнем иммунного ответа у больных миастенией и с поражением вилочковой железы // Додаток до журналу “Ультразвукова перинатальна діагностика”. - 2000. - С. 60-64. (Дисертантом проведені дослідження по фенотипуванню лейкоцітарних антигенів II класу HLA-DR та проаналізовано взаємозв'язок частоти зустрічності гаплотипів DR з різними типами імунореактивності у пацієнтів з міастенією).

Климова Е.М., Ефимова Н.В. Генетический полиморфизм иммунопатологических реакций при миастении и поражениях вилочковой железы // Додаток до журналу “Ультразвукова перинатальна діагностика”. - 2000. - С. 65-68. (Дисертантом досліджені варіанти імунної відповіді та гаплотипи лейкоцитарних антигенів при міастенії).

Климова Е.М., Лиманский А.П., Римаренко Е.В., Борисова Е.Л. Оценка частоты вирусной персистенции у больных миастенией при различных методах исследования // Додаток до журналу “Ультразвукова перинатальна діагностика”. - 2000. - С. 246-248. (Дисертантом досліджена наявність вірусної інфекції та частота її зустрічальності у хворих на міастенію).

Климова Е.М., Бойко В.В., Криворучко И.А., Дроздова Л.А., Римаренко Е.В., Агаркова А.Н., Андреещев С.А. Персистирующая вирусная инфекция, сывороточные антитела и хромосомная нестабильность при миастении // Клінічна хірургія.- 2000. - №7. - С. 14 - 16. (Дисертантом самостійно проведений імуноферментний аналіз наявності противірусних антитіл до гепатиту B, C і цитомегаловірусу та цитогенетичні дослідження в культурі лейкоцитів периферичної крові).

Климова Е.М. Содержание специфических антител и медиаторов, ультраструктурные изменения вилочковой железы при нейротрансмиттерных нарушениях // Iмунологія та алергологія. - 2000.-№4.- С. 16-20. (Дисертантом самостійно проведені імуноферментні дослідження цитокінів і органоспецифічних антитіл).

Климова Е.М. Сывороточные антитела и цитокины при миастении на фоне поражения вилочковой железы // Доповіді Національної академії наук України. - 2001. - № 2.- С. 193-200. (Дисертатнтом проведені імуноферментні дослідження інтерлейкінів-4 і 8, противірусних антитіл і проаналізовано патогенетичний взаємозв'язок показників, що досліджувалися).

Климова Е.М. Корреляция различных HLA-DR антигенов, уровня иммуногенетических показателей и морфологических изменений вилочковой железы при миастении // Біополімери і клітина. - 2001. - Т.17, № 5. -С. 434-440. (Дисертантом проведено фенотипування лейкоцитарних антигенів HLA і проаналізовано взаємозв'язок частоти зустрічальності визначених фенотипів HLA-DR з частотою хромосомних аберацій показників гуморального імунітету, вірусної персистенції при міастенії).

Климова О.М. Варіанти імунологічних параметрів та ультраструктурні зміни клітин вилочкової залози у хворих міастенією при гіперплазії та тімомі // Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. мед.- 2001.- Вип. 14.- С. 205-208. (Дисертантом самостійно проведені імунологічні дослідження та проаналізовано характер їх зміни при різних типах ураження вилочкової залози у хворих на міастенію).

Климова Е.М., Дроздова Л.А. Роль медиаторов и антител в индукции альтернативных путей иммуногенеза при формировании аутоиммунной патологии // Биологический вестник.- 2001.-Т.5, №1-2.- С. 103-107. (Дисертантом проведені дослідження гуморального та клітинного імунітету та проаналізована закономірність формування різних варіантів імунореактивності при аутоімунній міастенії).

Божков А.И., Климова Е.М., Бойко В.В., Мензянова Н.Г., Дроздова Л.А. Связь клинических форм миастении с частотой встречаемости HLA-DR-фенотипа и разработка клеточного биосенсора для оценки этой патологии // Доповіді Національної академії наук України. - 2002. - № 3. - С. 161 - 166. (Дисертантом на експериментальній моделі проведена оцінка післядії сироватки крові хворих на міастенію в культурі одноклітинної водорості D. viridis Teod. та проаналізовано взаємозв'язок відповіді клітинного біосенсору на міастогенні сироваточні фактори у залежності від генетичного поліморфізму лейкоцитарних антигенів HLA).

Климова Е.М., Криворучко И.А., Вотякова И.А., Дроздова Л.А., Ефимова Н.В., Борисова Е.Л., Нечитайло П.Е. Обоснование применения клеточных трансплантатов у больных с различными иммунофизиологическими вариантами при миастении и поражении вилочковой железы // Харківська хірургічна школа. - 2002. - № 1(2). - С. 48 - 54. (Дисертантом узагальнені результати імунологічних досліджень пацієнтів з різними клінічними фенотипами міастенії та патогенетично обгрунтовано застосування кріоконсервованих гемопоетичних клітин-попердників для корекції імунодефіцитних станів при пригніченні нейротрасмітерних реакцій).

Клімова О.М., Нечитайло П.Є., Сивоволов В.Б., Костя Ю.П. Індивідуальна імунокорекція при розвитку міастенічного кризу і його профілактика в ранньому післяопераційному періоді // Харківська хірургічна школа. - 2002. - № 2(3). - С. 97 - 98. (Дисертантом проведена оцінка субпопуляцій Т-лімфоцитів і гуморальних факторів у пацієнтів з міастенічною кризою з метою вибору імунодепресантів та тактики детоксикаційної терапії).

Бойко В.В., Криворучко И.А., Климова Е.М., Нечитайло П.Е., Костя Ю.П. Обоснование индивидуального подхода в лечении миастении, сопровождающейся морфологическими изменениями вилочковой железы // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2002. - Т.3, №2. - С. 255 - 257. (Дисертантом проведена класифікація варіантів імунної відповіді та виявлено їх взаємозв'язок з різним характером ультраструктурних змін і інтенсивністю апоптозу в клітинах вилочкової залози).

Климова Е.М. Оценка различных иммунологических реакций при миастении и поражении вилочковой железы // Экспериментальная и клиническая медицина. - 2002. - №3. - С. 126 - 131. (Дисертантом проведені дослідження показників неспецифічної резистентності Т-клітинного та гуморального імунітету медіаторів і молекул адгезії та визначена їх діагностична значущість для прогнозу хвороби та оцінки ефективності лікування).

Климова Е.М. Иммунологические варианты при угнетении нейротрансмиттерных реакций //Ультразвукова перинатальна діагностика.- 2002.-№15.-С. 104-105. (Дисертантом проведені дослідження показників неспецифічної резистентності Т-клітинного та гуморального імунітету медіаторів і молекул адгезії та визначена їх діагностична значущість для прогнозу перебігу та підбору варіанту корекції).

Климова Е.М. Дифференциальная оценка и индивидуальная коррекция иммунопатологических реакций при различных клинических фенотипах миастении и поражении вилочковой железы // Ультразвукова перинатальна діагностика.- 2003.-№16.-С. 71-81. (Дисертантом проведений аналіз даних імунологічних, цитогенетичних і генеалогічних досліджень у хворих на міастенію з різним характером морфологічних змін вилочкової залози з метою етіопатогенетичного обгрунтування вибору тактики комплексного лікування, що включає тімектомію).

Божков А.И., Мензянова Н.Г., Климова Е.М. Использование водорослей в качестве клеточного биосенсора при оценке патологических состояний организма // Горизонты биофизики. От теории к практике (научные исследования в наукоградах Московской области) / Под ред. Г.Р. Иваницкого. - Пущино: Институт теоретической и экспериментальной биофизики. - 2003. - С. 66 - 70. (Дисертантом проведені експериментальні дослідження за допомогою клітинного біосенсору для якісної та кількісної оцінки міастогенних сироваточних факторів при різних клінічних фенотипах міастенії).

Климова Е.М., Дроздова Л.А. Полиморфизм гуморальных реакций при миастении и изменениях морфологии вилочковой железы // Медицина сегодня и завтра. - 2003. - №2. - С. 96-100. (Дисертантом досліджені імуноглобуліни, циркулюючі імунні комплекси та пептиди середньої молекулярної маси та визначена частота зустрічальності імунофізіологічних варіантів при різних клінічних типах міастенії).

Климова Е.М., Божков А.И. Изменение содержания гормонов при различных типах иммунореактивности и угнетении нейротрансмиттерных реакций // Биологический вестник.-2003. - № 1-2. - С. 98 - 102. (Дисертантом проведені радіоімунологічні дослідження вмісту гормонів гіпофізу, щитовидної та надниркової залоз і проаналізовано взаємозв'язок нейроендокрінних змін з типом імунної відповіді у хворих на міастенію).

Способ прогнозирования гематологических осложнений при химиотерапии онкологических больных: А.с. №1745041 СССР, МКИ G01N1/28 / Москаленко И.П., Самсонова Л.А., Гайсенюк Л.А., Никифорова Н.А., Климова Е.М. (СССР).- №4279113/14; Заявлено 06.07.87; Зарег. 01.03.1992.-4 с.

Способ диагностики миастении: А.с. №1778704 СССР, МКИ G01N33/53 / Зайцев В.Т., Флорикян А.К., Журов Ю.Э., Нечитайло П.Е., Климова Е.М., Бойко В.В., Лагода В.Е. (СССР).-№4834263/14; Заявлено 09.04.90; Опубл. 30.11.92; Бюл. №44.-6 с.

Зміна регуляторних систем організму, роль егзогенних факторів та трансфекція вірусних нуклеотідних послідовностей в реалізації патогенетичних процесів міастенії: Свідоцтво про державну реєстрацію прав автора на твір ПА №442 / Клімова О.М.- Зареєстр. 20.04.1997.-4 с.

Діагностика функціонального стану організму на основі клітинних тест-систем: Свідоцтво про державну реєстрацію прав автора на твір ПА № 592 / Божков А.И., Клімова О.М., Мензянова Н.М.-Зареєстр. 27.06.1997. -12 с.

Методика оцінки імунопатологічних варіантів при різних формах міастенії та засоби корекції метаболічних порушень при гетерогенності етіологічних факторів: Свідоцтво про державну реєстрацію прав автора на твір ПА №1767 / Клімова О.М.-Зареєстр. 15.02.1999.-12 с.

Автоматизована оцінка стану гомеостазу, прогноз напрямку метаболічних порушень та порівняльна оцінка ефективності лікування хворих в критичному стані: Свідоцтво про державну реєстрацію прав автора на твір ПА №1768 / Клімова О.М., Борисова О.Л., Дроздова Л.А., Єфімова Н.В.-Зареєстр. 15.02.1999.-6 с.

Персистирующая вирусная инфекция, различные фенотипы HLA - антигенов, сывороточные антитела, цитокины и хромосомная нестабильность при миастении и поражении вилочковой железы: Свідоцтво про державну реєстрацію прав автора на твір ПА №3653 / Клімова О.М.-Зареєстр. 06.12.2000.-6 с.

Климова Е.М., Ефимова Н.В., Григорьева Н.С., Трушкина Т.В., Яновская Л.Г., Наркелюк И.Н., Агаркова А.Н., Сидоряк А.В., Ляхова Л.А., Борисова Е.Л., Дроздова Л.А., Римаренко Е.В., Федоренко Л.Т., Головина О.А., Цендровская Н.Я. Лабораторная диагностика при осложненной хирургической патологии. Метод. рекомендации.-Харьков, 2000.- 60 с.

Бойко В.В., Климова Е.М., Федоренко Л.Т., Дроздова Л.А., Агаркова А.А. Методы клинической иммунологии при осложненной хирургической патологии. Метод. рекомендации для студентов и врачей-интернов.-Харьков, 2002.- 36 с.

Хижняк А.А., Криворучко И.А., Мушенко В.Е., Серебрякова Т.Н., Красносельский Н.В., Климова Е.М. Особенности интенсивной терапии послеоперационного периода у больных с острой хирургической патологией. Метод. указания для студентов и врачей-интернов.-Харьков, 2002.-12 с.

Климова Е.М., Копосова С.А., Нечитайло П.Е. Изменение иммунологических показателей и хромосомная нестабильность у больных миастенией // Тезисы докл. I съезда медицинских генетиков Украинской ССР, Львов, 1988 г.-Львов, 1988.-С. 41.

Клімова О.М., Нечитайло П.О., Ніколаєва З.Н. Комплексна діагностика і профілактика ускладнень у хворих з міастенією після оперативного лікування // Матеріали II з'їзду медичних генетиків України, Львів, 18-20 жовтня 1995 р.-Львів, 1995.-С. 77.

Klimova E.M., Zaitsev V.T., Lobyntseva T.S., Votyakova I.A. Cryopreserved polypotent hemopoіetic embrуonic cells in complex correction of immunopathological states at myasthenia // 34^th Annual Meeting of the Society for Cryobiology “Cryo 97”, 8-12 June 1997. - Barcelona (Spain), 1997.-P. 157.

Клімова О.М. Зміни імунофізіологічних параметрів і персистуючі вірусні інфекції при міастенії і ураженні вилочкової залози // Фізіологічний журнал. - 1998. - Т.44, №3. - С. 189.

Климова Е.М., Паранич А.В. Различные метаболические варианты антиокислительного гомеостаза в патогенезе миастении гравис // Цитология. Тезисы докл. Международной конференции “Свободнорадикальные процессы”.- Санкт-Петербург, 1999. -Т.41, №9.-С. 772.

Климова Е.М. Оценка частоты персистирующей вирусной инфекции и различных типов иммунопатологических реакций при миастении // Імунологія та алергологія. IV Українська науково-практична конференція з актуальних питань алергології та клінічної імунології. - 1999. - №3. - С. 48.

Климова Е.М. О роли медиаторов иммуногенеза и антител у больных миастенией при персистирующей вирусной инфекции // Імунологія та алергологія. IV Українська науково-практична конференція з актуальних питань алергології та клінічної імунології. - 1999. - №3. - С. 49-50.

Климова Е.М. Поражение миокарда и иммунопатологические реакции у больных миастенией // Матеріали Республіканської науково-практ. конф. “Нове в етіології, патогенезі і терапії кардіоміопатій (дилатаційної та гіпертрофічної)”.- Харків, 11-12 квітня 2000 р.-Харків, 2000.- С. 29-30.

Bozhkov A.I., Klimova E.M. Application of embryonic cryopreserved cells at the patients of olderly age with a tumoral lesion of thymus // Успехи геронтологии.- 2000. - Вып. 5.- С. 38-39.

Климова Е.М., Лобынцева Г.С., Вотякова И.А. Обоснование применения эмбриональных кроветворных клеток у больных миастенией при опухолевом поражении вилочковой железы // Экспериментальная онкология. Тезисы II съезда онкологов стран СНГ “Онкология 2000”.- Киев, 23-26 мая 2000 г.-Киев, 2000.-Вып. 22.-С. 233.

Климова Е.М., Лобынцева Г.С., Вотякова И.А. Обоснование применения фетальных клеток у больных миастенией и опухолевым поражением вилочковой железы (ВЖ) при различной ассоциации с экспрессией изоантигенов HLA-комплекса на фоне вирусной персистенции // International journal on immunorehabilitation.- 2000.- Vol. 2, №2.- P. 61-62.

Климова Е.М., Ефимова Н.В.Уровень ИЛ-4 при различных поражениях вилочковой железы на фоне нейротрансмиттерных нарушений // Імунологія та алергологія. - 2000. - №2-3.- C. 75.

Божков А.И., Климова Е.М., Мензянова Н.Г., Дроздова Л.А. Особенности диагностики клинических фенотипов миастении и поражения вилочковой железы в различных возрастных группах // Імунологія та алергологія. - 2000. - №2-3.- C. 76.

Климова Е.М., Борисова Е.Л. Исследование ультраструктуры клеток тимуса при нейротрансмиттерных нарушениях и вирусной персистенции // Імунологія та алергологія. - 2000. - №2-3. - C. 76.

Бойко В.В., Божков А.И., Климова Е.М., Ефимова Н.В. Изменение уровня органоспецифических антител при различных клинических фенотипах миастении в зависимости от возраста и пола пациентов // International journal on immunorehabilitation.- 2001.- Vol. 3, №1.- P. 149.

Климова Е.М., Божков А.И., Вотякова И.А., Дроздова Л.А., Ефимова Н.В. Дифференциальная оценка и индивидуальная коррекция иммунопатологических реакций при различных клинических фенотипах миастении // Десятая Всероссийская конф. “Нейроиммунология”.- Санкт -Петербург, 28-31 мая 2001 г. -Санкт-Петербург, 2001.- С. 137-139.

Климова Е.М., Лобынцева Г.С., Вотякова И.А., Дроздова Л.А., Ефимова Н.В. Дифференциальная оценка и коррекция иммунопатологических реакций с использованием эмбриональных криоконсервированных клеток у больных миастенией различных возрастных групп // Матеріали II науково-практ. конф. з міжнародною участю “Прискорене старіння та шляхи його профілактики”.- Одеса, 18-19 жовтня 2001 р. - Одеса, 2001.-С. 200-201.

Клімова О.М., Невзоров В.П., Єфімова Н.В., Борисова О.Л., Дроздова Л.А. Вибір тактики комплексного лікування з урахуванням тригерних факторів нейротрансмітерних порушень на фоні ультраструктурних змін вилочкової залози // Інформаційний бюлетень. Додаток до “Журналу Академії медичних наук України”.- Київ.- 2002. - Вип. 15. - С. 17.

АНОТАЦІЯ

Клімова О.М. Формування імунологічних варіантів при пригніченні нейротрансмітерних реакцій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія людини і тварин. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2003.

З'ясовано роль генетичного поліморфізму лейкоцитарних антигенів, мутабельності геному, вірусної персистенції і змін неспецифічної резистентності, гуморального і клітинного імунітету, деяких ендокринних і біохімічних показників у порушенні компенсаторно-адаптивних процесів та виявлена певна популяційна частота зустрічальності різних імунофізіологічних варіантів за пригнічення нейротрансмітерних реакцій.

Ключові слова: імунореактивність, компенсаторно-адаптивні реакції, нервово-м'язова передача, ультраструктурні зміни вилочкової залози, імуноглобуліни, Т-лімфоцити, органоспецифічні антитіла, вірусонейтралізуючі антитіла, молекули адгезії, гормони, біосенсор.

АННОТАЦИЯ

Климова Е.М. Формирование иммунологических вариантов при угнетении нейротрансмиттерных реакций. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора биологических наук по специальности 03.00.13 - физиология человека и животных. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2003.

Изучен вклад различных звеньев иммунного ответа, генетического полиморфизма лейкоцитарных антигенов, вирусной персистенции, изменений содержания некоторых гормонов и оксидантно-антиоксидантных реакций в механизмы формирования иммунологических вариантов ответной реакции организма при нейротрансмиттерных нарушениях и разработка на этой основе классификации типов иммунного ответа и новых интегральных диагностических тест-систем для иммунокоррекции. Изучена иммунореактивность, полиморфизм лейкоцитарных антигенов, некоторые биохимические показатели и содержание естественных антиоксидантов, вирусная персистенция, частота хромосомных аберраций в норме и при миастении на фоне морфофункциональных изменений вилочковой железы.