Мінливість мікобактерій, епізоотологічний моніторинг, заходи і засоби боротьби з туберкульозом тварин в умовах радіаційного впливу

За ступенем радіоактивного забруднення, згідно з проведеними розрахунками середньої річної сумарної ефективної еквівалентної дози опромінення (РСЕЕД), найбільш постраждали від наслідків Чорнобильської аварії Рівненьська (річна доза опромінення - 261,26 Мбер), Волинська (90,928,0 Мбер), Житомирська (72,110,8 Мбер), Київська (42,64,05 Мбер), Тернопільська (30,13,2 Мбер) та Сумська (29,113,2 Мбер) області.

У Чернігівській, Черкаській, Вінницькій, Чернівецькій та Івано-Франківській областях РСЕЕД коливалась у межах 20,12,5 - 25,11,1 Мбер.

У Хмельницькій, Кіровоградській та Донецькій областях сумарна річна доза опромінення становила 19,71,7; 17,53,7 та 16,91,2 Мбер, відповідно. У Харківській, Закарпатській та Дніпропетровській областях РСЕЕД становила 12,51,1; 10,21,36 та 8,20,8 Мбер, відповідно.

Порівняльним аналізом епізоотичної ситуації щодо туберкульозу за 10 років до та 15 років після Чорнобильської аварії визначено, що стаціонарно

неблагополучними з великою кількістю неблагополучних пунктів серед забруднених радіонуклідами областей України протягом розглянутого періоду були Київська, Сумська, Черкаська, Кіровоградська, Хмельницька та Дніпропетровська області.

Проте і серед вільних від радіоактивного забруднення областей стаціонарне неблагополуччя з високим рівнем захворюваності спостерігали в Луганській, Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

З 1976 по 1980 роки епізоотична ситуація з туберкульозу ВРХ покращувалась: кількість неблагополучних пунктів зменшилась з 987 до 262, відповідно. Проте з 1981 по 1985 роки кількість неблагополучних щодо туберкульозу пунктів зросла з 348 до 512, а у рік Чорнобильської катастрофи досягла 527. З 1987 по 1993 роки кількість неблагополучних пунктів поступово зменшувалась (1987-459; 1988- 376; 1989-304; 1990-209; 1991-165; 1992-140; 1993-149), але у 1994-1995 роках - знову зросла (163 та 168, відповідно). У 1996 році відзначено зменшення неблагополучних пунктів до 149. На кінець 2003 року, за даними ДДВМ, в Україні залишилось 29 неблагополучних щодо туберкульозу ВРХ пунктів.

Захворюваність ВРХ на туберкульоз становила у 1976 році 0,43%, у 1981 році - 0,23%, у 1985 році досягла 0,4%. У 1986 та 1987 роках захворюваність тварин на туберкульоз становила 0,43 % та 0,38 %, відповідно. У 1991-1996 роках захворюваність знизилась до 0,13-0,15%.

Незважаючи на незначне збільшення числа неблагополучних пунктів із 1995 по 1999 роки епізоотична ситуація з туберкульозу худоби в Україні стала значно кращою. Кількість неблагополучних пунктів зменшилась з 209 у 1990 році до 118 у 2000 році та 29 у 2003 році; захворюваність - з 0,22 % до 0,11 %, відповідно, наслідком чого було оздоровлення в 1996 році 7 областей (всього вільними від туберкульозу на 1996 рік було 8 областей та АР Крим). Станом на 2001 рік вже 12 областей були вільними від туберкульозу великої рогатої худоби. На кінець 2003 року оздоровлено від туберкульозу ВРХ 17 областей України.

Отже, за розглянутий період епізоотична ситуація з туберкульозу ВРХ в Україні суттєво покращилась. Проте треба враховувати, що з 1990 по 2000 роки також значно зменшилось поголів'я великої рогатої худоби (з 24 623,4 тис. голів до 9 423,7 тис. голів відповідно, тобто у 2,6 рази).

Достовірних змін епізоотичної ситуації щодо туберкульозу, пов'язаних із впливом наслідків Чорнобильської аварії, не відзначено. Лише у перший рік після аварії разом із зниженням загальної кількості неблагополучних пунктів в Україні спостерігали незначне зростання захворюваності тварин на туберкульоз.

За розглянутий період однією з найбільш неблагополучних щодо туберкульозу ВРХ серед областей України була Київська область, яка є

епіцентром Чорнобильської аварії. За результатами дослідження епізоотичного стану з туберкульозу худоби у Київської області з 1976 по 2000 роки визначено, що як до, так і після Чорнобильської катастрофи епізоотична ситуація суттєво не відрізнялась. Кількість неблагополучних господарств становила у 1976 році - 74, у 1985 - 42, у 1986 -39, у 1987 - 31, у 1996 -42 і у 2001 р. - 16, відповідно. Захворюваність становила у 1976 р. - 0,6 %, у 1985 р. -0,4 %, у 1986 р. - 0,4 %, у 1987 р. - 0,4 %, у 1996 р. - 1,7 % та у 2001 р. -0,7%.

За сумарною дозою середнього річного опромінення на першому місці по Київській області стоїть Іванківський район (76,80,49 Мбер), який протягом 26 років лишається благополучним щодо туберкульозу худоби. За ним - Рокитнянський (57,81,9 Мбер); Вишгородський (55,41,46 Мбер); Богуславський (44,43,3 Мбер); Таращанський (41,23,58 Мбер); Фастовський (39,01,7 Мбер). В інших районах області рівень середнього сумарного річного забруднення коливається від 24,30,7 до 38,70,7 Мбер. Усі згадані райони за цей час мали на своїй території (а деякі мають і дотепер) неблагополучні щодо туберкульозу худоби господарства.

Наведені матеріали свідчать, що наслідки Чорнобильської аварії не впливали на перебіг епізоотії туберкульозу ВРХ в Україні. Суттєвими факторами покращення епізоотичної ситуації є ретельне виконання передбачених нормативними документами заходів боротьби з туберкульозом та зниження чисельності поголів'я худоби.

Результати проведеної роботи стали підставою для розробки методичних рекомендацій "Вплив іонізуючого випромінювання на стан епізоотичної ситуації по туберкульозу великої рогатої худоби в господарствах України", затверджених Науково-методичною радою Державного департаменту ветеринарної медицини України (протокол №2 від 19.12.2002). Документом визначено, що основою заходів, спрямованих на ліквідацію туберкульозу на усій території Україні відтепер, як і раніше, є своєчасне виявлення хворих тварин, негайне вилучення їх із гурту та забій з проведенням повного комплексу ветеринарно-санітарних і організаційно-господарських заходів, передбачених чинною інструкцією. Ця розробка затверджена та впроваджуються у виробництво (Горжеєв В.М., 2003).

Після становлення України як самостійної держави на її території підприємствами біологічної промисловості засоби алергічної і бактеріологічної діагностики туберкульозу тварин не вироблялись, що гальмувало проведення заходів діагностики і боротьби з хворобою.

Тому подальша робота була спрямована на розробку засобів алергічної і бактеріологічної діагностики туберкульозу, що безпосередньо стосується вирішення поставлених у дисертації завдань.

Розробка засобів бактеріологічної і алергічної діагностики

туберкульозу тварин

Удосконалення наявних та розробка нових живильних середовищ для культивування мікобактерій. З метою стандартизації бактеріологічних досліджень на туберкульоз в ІЕКВМ розроблено “Сухе живильне середовище для культивування мікобактерій” (ТУУ 46.15.063-95). У процесі виготовлення, контролю й використання середовища протягом 1995 - 2001 років накопичені та проаналізовані матеріали про випробування його стерильності та біологічної активності (на прикладі 357 серій загальною кількістю 40178 флаконів) та проведена робота щодо вдосконалення препарату результатом якої було розроблення змін до ТУУ 46.15.063.95 (Зміна №1, Зміна № 2).

При випробуванні на стерильність та біологічну активність крім передбачених ТУУ 46.25.063-95 тест-штамів M.bovis та M.tuberculosis, на середовище для культивування мікобактерій висівали культури атипових мікобактерій (M.scrofulaceum, M.intracellulare, M. fortuitum), вакцинний штам БЦЖ, а також бактеріальну мікрофлору: E.coli, Ps.aeruginosa, Str.faecalis, Str.haemolyticus, Stаph.aureus, плісняві гриби.

На середовищі для культивування мікобактерій в усіх випадках відзначали ріст вказаних культур протягом 1-5 діб культивування для сапрофітної та умовнопатогенної бактеріальної та грибкової мікрофлори, 2-15 діб для атипових мікобактерій та протягом 15-30 діб для збудників туберкульозу.

Результати досліджень свідчать, що для контролю ростових властивостей сухого живильного середовища для культивування мікобактерій поряд із передбаченими ТУУ 46.15.063.95 тест-культурами вірулентних M.bovis (штам Valle) та M.tuberculosis (штам H37RV) доцільно використовувати вакцинний штам BCG та атипові мікобактерії: M. scrofulaceum, M. intracellularae, M. fortuitum, що прискорює хід дослідження (ріст атипових мікобактерій починається на 5 - 15 діб раніше, ніж збудника туберкульозу) та робить випробування екологічно безпечним, оскільки культури БЦЖ та атипових мікобактерій непатогенні для людей і тварин. Одержані результати дозволяють проводити контроль середовища на забрудненість бактеріальною мікрофлорою без застосування спеціальних, передбачених ГОСТ 28058-89, живильних середовищ, що на два тижні скорочує термін випровувань та робить їх дешевшими.

Результати роботи використані при розробці "Способу прискореного та екологічно безпечного контролю ростових властивостей сухого живильного середовища для культивування мікобактерій" (деклараційний патент України № 49440 А), використаного при розробці змін до ТУУ 46.15.063.95 .

Термін придатності "Сухого живильного середовища для культивування мікобактерій" за аналогією до його прототипу: сухого середовища Левенштейна-Ієнсена, що виготовляє Тюменьський НДІ крайової інфекційної патології, було визначено як два роки.

Для встановлення фактичного терміну придатності препарату з архіву контролера відібрали по 10 серій середовища, термін придатності якого згідно нормативної документації скінчився 2, 3, 4, та 5 років тому. Зразки живильного середовища зберігались згідно з вимогами ТУУ 46.15.063.95 Контролем були серії препарату поточного року виготовлення.

Визначено, що усі дослідні зразки живильного середовища для культивування мікобактерій забезпечують ріст тест-культур мікобактерій у притаманні кожному виду мікроорганізмів терміни. Строки початку і виникнення суцільного росту культур усіх тест-мікроорганізмів на живильному середовищі, термін придатності якого згідно з ТУУ закінчився 2-5 років тому, не відрізнялись від контрольних зразків. Таким чином було доведено, що термін придатності “Сухого живильного середовища для культивування мікобактерій" (ТУУ 46.15.063.95) досягає 4 років з моменту виготовлення. Якість середовища (органолептичні показники, розчинність, залишкова волога) та результати бактеріологічних досліджень з його використанням при цьому не погіршуються за умов зберігання згідно з вимогами ТУУ. За результатами проведеної роботи розроблено "Спосіб визначення терміну придатності сухого живильного середовища для культивування мікобактерій" (деклараційний патент України № 54991 А), який включає відбір проб сухого середовища, що зберігались впродовж чотирьох і більше років, виготовлення з них щільного середовища та випробування його ростових властивостей шляхом культивування тест-штамів мікобактерій. Спосіб використаний при розробці змін до ТУУ 46.15.063-95.

Наступним етапом роботи було конструювання вітчизняного середовища для прискореного культивування мікобактерій. При цьому за основу була взята технологія виготовлення сухого живильного середовища для культивування мікобактерій (ТУУ 46.15-063-95). Як ростові фактори використовували вуглеводневі сполуки (Н-алкани: пентадекан і октадекан, які містять 12 та 18 атомів вуглецю відповідно); препарат октадециламін (СН3(СН2)16СН2NH2); сірчанокислий цинк та біодобавки: сироватку крові коня, препарати на основі картопляного екстракту та гуматних солей у різних співвідношеннях та концентраціях. Встановлено, що додавання до стандартного живильного середовища екстракту картоплі, гуматних солей, сироватки крові коня, сірчанокислого цинку призводить до прискорення росту субкультур M.bovis, М.tuberculosis, M.avium та атипових мікобактерій. На живильних середовищах, виготовлених з додаванням Н-алканів та октадециламіну, прискорення росту культур мікобактерій не спостерігали.

При розробці “Живильного середовища для прискореного культивування мікобактерій” прискорення росту мікроорганізмів досягали шляхом заміни у складі стандартного сухого живильного середовища (ТУУ 46.15.063-95) амонію азотнокислого на глікокол, натрію лимоннокислого на

лимонну кислоту та введенням до його складу сірчанокислого цинку й картопляного відвару. Новий склад компонентів дозволив знизити собівартість, підвищити ростові властивості середовища та ефективність бактеріологічного методу діагностики туберкульозу з його використанням за рахунок прискорення росту культур збудника туберкульозу. Початок росту при висіві культур на середовищі для прискореного культивування мікобактерій у порівнянні з базовим середовищем спостерігається раніше на 5-12 діб, а з патологічного матеріалу - на 9-18 діб. За результатами роботи одержано деклараційний патент України № 54203 А: "Сухе живильне середовище для прискореного культивування мікобактерій".

Розробка технології промислового виготовлення алергенів для діагностики туберкульозу

З метою забезпечення тваринництва України препаратами для проведення алергічних досліджень худоби розроблено технологію виготовлення та методи контролю ППД-туберкуліну для ссавців, алергену з атипових мікобактерій (ААМ) та розчинника мікобактеріальних алергенів.

Виготовлення туберкуліну очищеного (ППД) для ссавців у стандартному розчині. Протеїни мікобактерій, які містяться у фільтратах культур, є основою для виготовлення очищених (ППД) туберкулінів для ссавців та птиці і алергенів із атипових мікобактерій (КАМ, ААМ). Принцип отримання очищеного деривату туберкулопротеїну (Purified Protein Derivativ - PPD) з культурального фільтрату мікобактерій, культивованих на синтетичному живильному середовищі, методом осадження трихлороцтовою кислотою (ТХО) лишається незмінним з часу розробки технології виробництва ППД-туберкуліну F.B.Seibert (1934, 1949). У подальшому цей метод удосконалений М.А. Лінніковою (1959) О.М.Говоровим і Ф.І.Осташко (1952, 1956) та іншими дослідниками.

Дослідні і виробничі серії туберкуліну очищеного (ППД) для ссавців у стандартному розчині готували з культурального фільтрату збудника туберкульозу бичачого виду виробничих штамів M.bovis ІЕКВМ-1, “Valle”, або “Bovinus №8”, вирощених на рідкому синтетичному живильному середовищі Сотона шляхом стерилізації культур автоклавуванням (100оС, 3 години), відокремлення бактеріальної маси, одержання й стерилізації культуральних фільтратів (стерилізуюча фільтрація), осадження протеїну розчином трихлороцтової кислоти, переосадження його насиченим розчином сірчанокислого амонію, очищення від солей за допомогою діалізу з подальшим визначенням концентрації протеїну в 1 см3 розчину.

При промисловому виготовленні ППД-туберкуліну для ссавців застосовано метод концентрації білка ультрафільтраціє ю з використанням установки УПВ-6 на порожнистих волокнах ВПУ 15 ПА з затримуючою здатністю від 15,0 до 100,0 кДа. Після десятиразової концентрації фільтрат містить туберкулопротеїн з молекулярною масою від 15,0 до 100,0 кДа, виробничий об'єм фільтрату зменшується, а концентрація білка відповідно зростає. Таким чином досягли економії трихлороцтової кислоти (ТХО), яка застосовується для осадження протеїну. Видалення з туберкуліну глікопротеїдної фракції молекулярною масою більше 100 кДа підвищує його видову специфічність.

Згідно з існуючими вимогами (ТУ Держстандарту СРСР, ГОСТ 16739-88) протеїногенність та належність до виду виробничих штамів M.bovis, що використовуються для виробництва туберкуліну, перевіряють через кожні 2-3 роки. Через 4-5 років культури виробничих штамів пасажують в організмі ВРХ з метою перевірки їх патогенності і можливості подальшого використання для виробництва туберкуліну. У 2002 році проведено пасаж виробничого штаму M.bovis ІЕКВМ-1 на бичках. Контролем були щеплені культурами БЦЖ, M.scrofulaceum та інтактні тварини.

Алергічними дослідженнями заражених виробничою культурою M.bovis тварин доведено, що інтенсивніше (у порівнянні з туберкулінами, виготовленими Курською біологічною фабрикою та ЗАТ БІОЛІК) внутрішньошкірні алергічні реакції розвиваються на введення туберкуліну для ссавців виробництва Сумської біофабрики, що свідчить про його високу активність.

При патологоанатомічних дослідженнях через 84 доби після зараження культурою M.bovis ІЕКВМ-1 у бронхіальних лімфовузлах та легенях дослідних тварин знайдені характерні для туберкульозу ураження. Культуральними та біологічними дослідженнями з відібраного патологічного матеріалу виділена культура виробничого штаму M.bovis ІЕКВМ-1. Змін культуральних і морфологічних властивостей, патогенності та протеїногенності культури виробничого штаму не виявлено, тобто виробничий штам придатний для подальшого використання при виготовленні туберкуліну.

При порівнянні передбачених ГОСТ 28085-89 методів визначення стерильності туберкуліну встановлено, що оптимальним при контролі препарату є метод випробування на стерильність без використання тіогліколієвого середовища (який передбачає прямий висів на середовище Сабуро, МПА, МПБ, Тароцці) як не менш ефективний та дешевший.

Існуючі способи контролю активності очищеного туберкуліну (ППД) для ссавців на великій рогатій худобі передбачають використання хворих на туберкульоз (заражених M.bovis) тварин (Технічні умови Державного стандарту СРСР, ГОСТ 16739-88). Проте робота з хворою на туберкульоз худобою може призвести до розповсюдження інфекції. У процесі конструювання вітчизняного туберкуліну розроблено і впроваджено у виробництво ефективний, економічний та безпечний для здоров'я тварин і людей спосіб визначення активності туберкуліну, який виключає використання патогенних збудників туберкульозу. Визначення активності туберкуліну за розробленою методикою проводять на здоровій, щепленій вакцинним штамом БЦЖ ВРХ.

Активність дослідних серій туберкуліну визначали шляхом порівняння з контрольною серією препарату на здоровій великій рогатій худобі, щепленій культурою мікобактерій БЦЖ.

Здоровій великій рогатій худобі віком 8 місяців і більше у кількісті 17-18 голів на серію туберкуліну внутрішньом'язово в ділянці підгрудку вводили 5 мг зависі живої культури вакцини БЦЖ на стерильному ізотонічному розчині хлориду натрію в об'ємі 1 см3. Для визначення активності препарату тварин використовували через 30 діб після щеплення.

Дослідним тваринам внутрішньошкірно у депільовані ділянки шкіри шиї, відповідно ліворуч та праворуч, вводили по 0,1 см3 туберкуліну випробовуваної і контрольної серій. Облік реакцій проводили через 72 години, визначаючи кутиметром потовщення складки шкіри в місцях введення туберкуліну (у міліметрах). Визначали різницю інтенсивності прояву реакції на випробовувану й контрольну серії туберкуліну. Випробовувану серію вважали активною, якщо не виявляли різниці в інтенсивності зумовлених туберкулінами реакцій або вона була статистично недостовірна.

За результатами роботи одержано патент України на винахід № 36006: "Спосіб контролю визначення активності туберкуліну очищеного ППД для ссавців”. Результати проведеної роботи і патенти використані при розробці наукової документації, технології виготовлення та впровадженні у виробництво “Туберкуліну очищеного (ППД) для ссавців у стандартному розчині” (ТУУ 24.4.00497087.645-2001).

Розробка технології промислового виготовлення алергену з атипових мікобактерій та розчинника мікобактеріальних алергенів. Виготовлення алергену з атипових мікобактерій (ААМ) суттєво відрізняється від виробничої схеми одержання очищеного (ППД) туберкуліну тим, що ААМ виготовляють з двох моноалергенів - дериватів протеїнів атипових мікобактерій. Для виготовлення моноалергенів, що входять до складу алергену з атипових мікобактерій, шляхом селекції були відібрані штами атипових мікобактерій M.scrofulaceum-31/82 та M.intracellulare-78/98. При виробництві алергену з атипових мікобактерій необхідно щорічно перевіряти відсутність дисоціації (однорідність) та протеїногенність виробничих штамів. Підтримку й перевірку виробничих штамів атипових (не патогенних для тварин) мікобактерій не вдається здійснити біологічним методом. Тому поставлену мету досягали клонуванням виробничих штамів мікроорганізмів з використанням методу “виснажуючих” посівів та наступним визначенням культуральних властивостей, однорідності і протеїногенності окремих клонів. Ефект “виснажуючого” посіву досягали шляхом опромінення бактеріальної маси культур мікобактерій гамма-випромінюванням у діапазоні доз від 25,8 до 77,4 Кл/кг (100000-300000 Р) або послідовним розведенням до концентрації 10-5 - 10-6 з вихідної суспензії, що містить 1 мг бактеріальної маси у 1 см3 ізотонічного розчину. Після опромінення або розведення до концентрації 10-6 субкультури атипових мікобактерій виробничих штамів росли на щільних елективних середовищах у вигляді поодиноких колоній-клонів. З одержаних моноклонів відбирали типові за характером росту колонії у S-формі, з них, за методикою виготовлення туберкуліну очищеного (ППД) для ссавців, готували моноалергени і визначали кращих продуцентів білка. Дослідженнями різних клонів M.scrofulaceum-31/82 та M.intracellulare-78/98 доведено, що їх культуральні властивості не відрізняються від аналогічних показників вихідних культур, що свідчить про однорідність та повноцінність виробничих штамів. Вміст протеїну культуральних фільтратів (моноалергенів) атипових мікобактерій коливався в межах 0,80,2 мг/см3, що задовольняє наявні вимоги. Проведена робота захищена деклараційним патентом України № 49407 А: "Спосіб підтримки й перевірки протеїногенності та однорідності виробничих культур атипових мікобактерій для виробництва алергену з атипових мікобактерій (ААМ)".

Процес виготовлення алергену з атипових мікобактерій включає об'єднання в одному препараті моноалергенів з атипових мікобактерій M.scrofulaceum-31/82 та M.intracellulare-78/98 згідно їх біологічної активності, визначеній в одиницях активності (ОА).

Розроблена нами технологічна схема виготовлення ААМ включає роздільне одержання моноалергенів шляхом осадження протеїну з культуральних фільтратів виробничих штамів M.scrofulaceum-31/82 та M.intracelulare-78/98 розчином трихлороцтової кислоти, наступним очищенням розчином сірчанокислого амонію та діалізом солей з них. Для виготовлення готового препарату, алергену з атипових мікобактерій (ААМ), моноалергени змішують у рівних частинах відповідно до їх біологічної активності визначеної в одиницях активності на підставі розрахунків.

Згідно з настановою про проведення симультанної алергічної проби з ППД-туберкуліном для ссавців та алергеном з атипових мікобактерій доза останнього становить 675,0135,0 ОА в 0,1 см3. Тому препарат ААМ повинен містити 6750,01350,0 ОА в 1,0 см3 стандартного розчину. Для досягнення концентрації 675,0135,0 ОА в 0,1 см3 основного розчину ААМ готували стандартні розчини моноалергенів виробничих культур атипових мікобактерій, кожен з яких містив 1,0 (0,80,2) мг протеїну в 1 см3. Вміст білка у моноалергенах доводили до необхідної величини методом концентрації поліетиленгликолем (ПЕГ) або розведенням дистильованою водою.

Для визначення активності моноалергенів з атипових мікобактерій у порівнянні з активністю очищеного ППД-туберкуліну для ссавців за 3-4 тижні перед проведенням випробувань роздільно проводили щеплення (сенсибілізацію) морських свинок (по 15 голів на кожен штам) бактеріальною масою виробничих культур M.scrofulaceum-31/82, M.intracellulare-78/98 та культурою M.bovis (штам BCG). З розчинів кожного моноалергену, що містив по 1 мг протеїну в 1 см3, готували розведення: 0,5; 0,05; 0,005; 0,0005 мг/см3 та визначали (за допомогою таблиць логарифмів) десяткові логарифми для кожного розведення (дози). Кожній щепленій виробничим штамом атипових мікобактерій морській свинці вводили розведення гомологічних моноалергенів в об'ємі 0,1 см3 у чотирьох ділянках тіла на боках. Морським свинкам, щепленим M.bovis (штам БЦЖ) внутрішньошкірно вводили ППД-туберкулін для ссавців (виготовлений тим самим підприємством, що й моноалергени), який попередньо розчиняли в тих самих дозах, що й моноалергени: 0,5; 0,05; 0,005;0,0005 мг протеїну в 1 см3 розчину. Облік реакцій проводили через 24 години. Обчислювали середню величину діаметра внутрішньошкірних алергічних реакцій. Визначали такі дози (розведення) моноалергенів і туберкуліну, при введенні яких спостерігався еквівалентний ефект (розвиток алергічних реакцій рівної інтенсивності). Далі визначали активність кожного моноалергену в одиницях активності (ОА). Для цього з показнику логарифму дози або відносної активності моноалергену (log R) обчислювали антилогарифм дози (anti log R) за допомогою таблиці логарифмів або за формулою: anti log R= 10 log R та визначали числове значення ОА, збільшуючи значення (anti log R) на 10000 за формулою:

10 log R

ОА = ----

10000

Таким чином визначали умовну одиницю активності (ОА) кожного алергену, яка складається з двох показників: сенсибілізуючих властивостей культури й активності виготовленого з неї алергену. Тобто одиниця активності (ОА) - це кількість моноалергену (у мг/см3 протеїну), при введенні якої у тварин, сенсибілізованих гомологічними антигенами, розвиваються алергічні реакції рівної інтенсивності (еквівалентні реакції). Ці величини визначали окремо для кожної серії препарату. Моноалергени виробничих штамів змішували у рівних частинах відповідно до визначеної активності, отримуючи таким чином стандартний розчин препарату, який містить 6750,01350,0 одиниць дії або активності (ОА) в 1,0 см3 стандартного розчину, що відповідає вимогам “Настанови про проведення симультанної алергічної проби з ППД-туберкуліном для ссавців та алергеном з атипових мікобактерій”. Стандартний розчин одержаного препарату піддавали ліофільному висушуванню.

За результатами проведеної роботи одержано деклараційний патент України на винахід № 60447 А: "Спосіб виготовлення алергену з атипових мікобактерій (ААМ)”.

Описані роботи і патенти використані при розробці нормативної документації, технології виготовлення та впровадженні у виробництво “Алергену сухого очищеного із атипових мікобактерій (ААМ)” (ТУУ 24.4-0049087-697-2003), який застосовується для проведення симультанної алергічної проби на туберкульоз.

Алерген із атипових мікобактерій виготовляють у ліофільно висушеному стані. Тому для розчинення ААМ розроблено розчинник, до складу якого введено речовини, що забезпечують ізотонічність, бактерицидність та тривалість збереження розчину препарату. Для досягнення цих властивостей до складу препарату вводили натрій хлористий, фенол та гліцерин у різних концентраціях. Дослідним шляхом встановлено, що перелічені речовини мають відповідати певним показникам якості та входити до складу розчинника мікобактеріальних алергенів у такому співвідношенні: натрій хлористий ч.д.а. за ГОСТ 4233-77 -8,5 г; фенол х.ч. за ГОСТ 17-70 - 3,0 г; гліцерин х.ч. за ГОСТ 6259-75; вода демінералізована апірогенна або дистильована - 888,5 г. Стерилізацію здійснювали шляхом стерилізуючої фільтрації. Препарат такого складу є "Розчинником мікобактеріальних алергенів" (ТУУ 24.4.00497087-698-2003).

Препарати для алергічної діагностики туберкульозу тварин впроваджено у виробництво і виготовляються Сумською біологічною фабрикою.

Відтепер тваринництво України забезпечене засобами культуральної і алергічної діагностики туберкульозу вітчизняного виробництва, що дає можливість ефективно проводити заходи боротьби з хворобою в усіх регіонах країни.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації приведено результати вивчення морфології, біологічних і біохімічних властивостей, епізоотичного і патогенетичного значення мікобактерій в умовах радіаційного впливу.

За десять років після Чорнобильської аварії у порівнянні з попереднім десятиріччям у 9,5 разів збільшилась кількість виділених від реагуючої на туберкулін ВРХ культур атипових мікобактерій та удвічі зменшилась кількість культур збудника туберкульозу. Передбачені чинними нормативними документами заходи боротьби з туберкульозом тварин є ефективними й у зоні радіаційного забруднення.

Опромінення іонізуючим випроміненням у різних дозах зумовлює стимулюючу, пригнічуючу та стерилізуючу дію на мікобактерії. “Стимулюючі” дози гамма-опромінення (0,00645-0,0645 Кл/кг) сприяють прискоренню росту на живильних середовищах референтних штамів і польових ізолятів збудників туберкульозу, а “стерилізуючі” (154,8 Кл/кг і вище) - девіталізації мікобактерій. Механізм стимулюючої дії малих доз гамма-випромінювання обумовлений прискоренням метаболізму ліпідів мембран мікобактерій у ланці перекисного окислення ліпідів (ПОЛ).

Удосконалено існуючі та розроблено нові способи та засоби діагностики туберкульозу тварин. Розроблено середовище для прискореного культивування мікобактерій та комплекс засобів алергічної діагностики туберкульозу ссавців.

2. За десять років після аварії на ЧАЕС, у порівнянні з попереднім десятиріччям, в господарствах України у 1,5 рази збільшилась загальна кількість культур мікобактерій, виділених від реагуючих на туберкулін тварин (9254 та 14142, відповідно), у тому числі в 9,5 разів збільшилась кількість культур атипових мікобактерій (1003 та 9480, відповідно). За цей період удвічі зменшилась кількість виділених культур M.bovis (7519 та 3825, відповідно) і M.tuberculosis (60 та 31, відповідно).

3. Реалізація заходів, передбачених існуючими нормативними документами, забезпечує профілактику, встановлення діагнозу та ліквідацію у господарствах України захворювання худоби на туберкульоз незалежно від рівня їх радіаційного забруднення, що призвело до оздоровлення на кінець 2003 року 17 з 25 областей країни.

4. Ультраструктура M.bovis та атипових-нефотохромогенних мікобактерій (M.intracellularae) після опромінення гамма-випрмінюванням у дозах 0,00645-0,0645 Кл/кг (25-250 Р) не змінюється. В препаратах з опромінених культур переважають мікробні клітини у процесі поділу.

Скотохромогенні мікобактерії (M. scrofulaceum) після опромінення дозами 0,00645-0,0645 Кл/кг набувають сферичної форми та значної електронно-оптичної щільності цитоплазми.

Опромінені дозами 154,8 Кл/кг (600 тис.Р) і вище M.bovis та атипові мікобактерії набувають дегенеративних змін (частковий розпад клітинної стінки, цитоплазматичної мембрани, ущільнення цитоплазми з утворенням великогранулярних структур), що призводить до девіталізації культур.

Дози гамма-випромінення у діапазоні 154,8 Кл/кг і вище визначені “стерилізуючими” щодо мікобактерій.

5. Опромінення патологічного матеріалу від хворих на туберкульоз тварин гамма-променями у дозах 25,8-51,6 Кл/кг (100 тис.-200 тис.Р) справляє бактерицидну дію щодо банальної мікрофлори, а дози 77,4-125,0 (300 тис.-500 тис.Р) Кл/кг затримують ріст мікобактерій туберкульозу.

Дози гамма-випромінення у діапазоні 77,4-125,0 Кл/кг визначені “пригнічуючими” ріст мікобактерій.

6. Ріст культур M.bovis із патологічного матеріалу від хворих на туберкульоз тварин після опромінення гамма-променями у дозах 0,00645-0,0645 Кл/кг (25-250 Р) починається на 5-8 діб раніше, ніж з неопромінених зразків.

Дози гамма-випромінення у діапазоні 0,00645-0,0645 Кл/кг визначені “стимулюючими” щодо мікобактерій.

7. Кожному виду мікобактерій властивий певний рівень антиокислювальної (АОА) та антиоксидантної (ферментативної) активності. Рівень АОА у M.bovis (68,11,8 %) вищий ніж у M.scrofulaceum (30,11,8 %) та M.fortuitum (43,61,8 %). М.scrofulaceum відрізняється найнижчою супероксиддисмутазною активністю (15,91,7 ум.од./мг).

Каталазна активність M.scrofulaceum (195,22,3 мкмоль Н2О2/мг білка за 1 хв) вища, ніж у М.bovis (2,504 кмоль Н2О2/мг білка за 1 хв) та M.fortuitum (21,32,8 мкмоль Н2О2/мг білка за 1 хв).

8. Після опромінення стимулюючими дозами гамма-променів активність супероксиддисмутази зменшується у M.bovis (з 46,93,1 до 32,61,8 умовних одиниць на мг білка) та M.fortuitum (з 56,51,5 до 38,55,3, відповідно). Рівень каталазної активності після опромінення зменшується тільки у М.scrofulaceum (на 7,2-13,3 %).

9. Опромінення М.bovis стимулюючими дозами гамма-променів підвищує рівень антиокислювальної активності (з 62,01,8 до 72,01,2 %) та віст гідроперекисів ліпідів (з 1,950,02 до 2,340,05 нМоль МДА), супроводжується зниженням ферментативної активності та у 3-4 рази прискорює ріст культур на живильних середовищах.

10. Прискорення репродукції опромінених стимулюючими дозами М.bovis є наслідком посилення активності метаболізму ліпідів і у межах системи перекисного окислення ліпідів.

11. Опромінення тварин дозою 0,00129 Кл/кг (50 Р) за 10 діб перед зараженням M.bovis ініціює посилення стійкості гепатоцитів та затримує розвиток некрозу паренхіми печінки і нирок.

Опромінення тварин дозою 0,0516 Кл/кг (200 Р) спричиняє опосередкований радіацією імунодефіцит і супроводжується посиленням процесів розпаду тканин, послабленням проліферативної реакції епітеліоїдних клітин жовчних канальців та прискоренням розвитку туберкульозного процесу.

12. Введення екстракту картоплі, сірчанокислого цинку, глікоколу та лимонної кислоти до складу щільного живильного середовища для культивування мікобактерій призводить до прискорення росту на ньому M.bovis на 5-12 діб.

13. Розроблено та впроваджено у виробництво препарати для алергічної діагностики туберкульозу тварин: "Туберкулін очищений (ППД) для ссавців у стандартному розчині", ТУУ 24.4.00497087.645-2001, “Алерген сухий очищений із атипових мікобактерій (ААМ)”, ТУУ 24.4-00497087-697-2003 та "Розчинник мікобактеріальних алергенів" (ТУУ 24.4.00497087-698-2003).

14. За підсумками одержаних результатів досліджень визначено характер мінливості та механізм стимулюючої дії гамма-променів на мікобактерії, епізоотичне і патогенетичного значення збудника туберкульозу в умовах радіаційного впливу, оптимізовано заходи боротьби з туберкульозом ВРХ на радіоактивно забруднених територіях, розроблено та впроваджено у виробництво засоби алергічної і бактеріологічної діагностики туберкульозу тварин.

ПРАКТИЧНІ ПРОПОЦИЦІЇ

Розроблено, затверджено та впроваджено в практику ветеринарної медицини :

1. Методичні рекомендації "Вплив іонізуючого випромінювання на стан епізоотичної ситуації по туберкульозу великої рогатої худоби в господарствах України". Ухвалені рішенням Науково-технічної ради Державного департаменту ветеринарної медицини України від 19.12.2002

року, протокол №2.

2. "Туберкулін очищений (ППД) для ссавців у стандартному розчині", ТУУ 24.4.00497087.645-2001. Затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини України 19 грудня 2001 року.

3. Інструкція по виготовленню і контролю туберкуліну очищеного (ППД) для ссавців у стандартному розчині.

4. Настанова по застосуванню туберкуліну очищеного (ППД) для ссавців у стандартному розчині. Затверджена Головою Державного департаменту ветеринарної медицини України 19 грудня 2001 року.

5. "Алерген сухий очищений із атипових мікобактерій (ААМ)", ТУУ 24.4-00497087-697-2003. Затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини 29 липня 2003 року.

6. Настанова по застосуванню алергену сухого очищеного з атипових мікобактерій (ААМ) в симультанній пробі при діагностиці туберкульозу тварин. Затверджена Головою Державного департаменту ветеринарної медицини 29 липня 2003 року.

7. Інструкція по виготовленню та контролю алергену сухого очищеного з атипових мікобактерій (ААМ).

8. “Розчинник мікобактеріальних алергенів", ТУУ 24.4.00497087-698-2003. Затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини 29 липня 2003 року.

9. Настанова по застосуванню розчинника мікобактеріальних алергенів. Затверджена Головою Державного департаменту ветеринарної медицини 29 липня 2003 року.

10. Інструкція по виготовленню та контролю розчинника мікобактеріальних алергенів.

11. Зміни № 1 (від 27.02.2001 ) до ТУУ 46.15.063-95 на препарат "Сухе живильне середовище для культивування мікобактерій".

12. Зміни № 2 (затверджена 20.05. 2002 ). до ТУУ 46.15.063-95 на препарат "Сухе живильне середовище для культивування мікобактерій".

Виробничі об'єми впроваджених у виробництво вітчизняної біологічної промисловості препаратів для культуральної і алергічної діагностики туберкульозу забезпечують потреби тваринництва країни.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ЯКІ БУЛИ ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кассіч В.Ю. Особливості культивування та мінливість мікобактерій під впливом іонізуючої радіації // Ветеринарна медицина України.-1997. -№9.- С.14-15.

2. Кассіч В.Ю. Перебіг туберкульозної інфекції тварин в умовах впливу іонізуючого випромінювання // Ветеринарна медицина України.-1999 №2.- С.20-21.

3. Кассіч В.Ю. Вивчення природи біологічної дії радіації на мікобактерії // Вісник Сумського ДАУ.- Суми.- 1999.- Випуск 4.- С.97-99.

4. Кассіч В.Ю. Імунологічна реактивність при туберкульозі в опромінених тварин // Ветеринарна медицина. Міжвідомчий тематичний науковий збірник. - Харків, 2004.-Випуск 83.-С. 111-114.

5. Кассіч В.Ю. Розроблення засобу прискореного культурального дослідження на туберкульоз // Науково-технічний бюлетень інституту землеробства і біології тварин (серія фізіологія і біохімія).- В. I (3).-Львів.- 1999.- С.176-178.

6. Кассіч В.Ю. Вдосконалення методу біологічного дослідження на туберкульоз // Науковий вісник Львівської державної Академії ім. С.З. Гжицького. - Львів.- 2000.- Том 2 (№2), Частина 1. - С.69-73.

7. Кассіч В.Ю. Біологічні властивості та мінливість збуднику туберкульозу під впливом гамма-опромінення // Ветеринарна медицина. Міжвідомчий науковий збірник. - Харків.- 2000.-№77.-С.141-151.

8. Кассіч В.Ю. Вивчення процесів перекисного окислення ліпідів у мікроорганізмів роду Mycobacterium // Вісник Білоцерківського Державного аграрного університету. Збірник наукових праць. - Біла Церква.-2000.-Вип.14.- С 196-201.

9. Кассіч В.Ю. Морфо-функціональний статус опромінених мікобактерій бичачого виду // Біологія тварин.-Львів-2000.-Т.2.- №1.- С.125-129.

10. Кассіч В.Ю. Вдосконалення лабораторної діагностики туберкульозу з використанням радіаційної техніки // Вісник Сумського ДАУ (науково-методичний журнал). - Суми.- 2001.- Вип.6.- С.63-67.

11. Кассич В.Ю., Невзоров В.П. Ультраструктура и функциональные особенности облученных гамма-радиацией микобактерий // Ветеринарна медицина. Міжвідомчий тематичний науковий збірник. - Харків - 2000.-78 (I).- С.132-140. Дисертантом особисто розроблено концепцію робот, плани

експериментів, проведено бактеріологічні, дослідження та аналіз результатів.

12. Красников Г.А., Кассич В.Ю. Особенности гистопатогенеза туберкулеза у облученных животных // Научные труды Крымского аграрного университета Ветеринарные науки. - Симферополь.-2000.-Выпуск 64.-С.154-167. Дисертантом проведена організація досліду, клінічні, алергічні,бактеріологічні, патологоанатомічні дослідження, статистична обробка та аналіз і узагальнення одержаних результатів.

13. Кассіч В.Ю. Вивчення механізмів стимулюючої дії іонізуючої радіації на мікроорганізми роду Mycobacterium // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. Збірник наукових праць присвячений 150-річчу від заснування ХЗВІ.- Харків.-2001.-Вип.9 (33). Частина 1.-С.82-87.

14. Кассич В.Ю. Изучение ферментативной активности облученных гамма-лучами микобактерий // Науковий вісник НАУ.- Київ.-2001.-36.-- С. 221-226.

15. Кассич В.Ю. Влияние повышенного радиационного фона на эпизоотический, инфекционный процессы и на возбудителя туберкулеза // Аграрний вісник Причорномор'я. Збірник наукових праць Ветеринарні та сільськогосподарські науки.-Одеса.-2001.-Вип.5 (16).- С.130-132.

16. Кассіч В.Ю. Підвищення діагностичної ефективності живильного середовища для культивування мікобактерій // Вісник Білоцерківського Державного аграрного університету. - Біла Церква.-2001.-Вип.18.-С.71-76.

17. Кассіч В.Ю. Аналіз методів контролю стерильності туберкуліну // Ветеринарна медицина. Міжвідомчий тематичний збірник. - Харків.-№2001.-79, Том.1.-С.159-166.

18. Кассіч В.Ю. Удосконалення методів контролю якості сухого живильного середовища для культивування мікобактерій // Аграрний вісник Причорномор'я. Збірник наукових праць. Ветеринарні науки.-Одеса.-2002.-С.111-115.

19. Кассіч В.Ю. Порівняльне вивчення методів визначення специфічної активності моноалергенів з мікобактерій при виробництві препаратів для алергічної діагностики туберкульозу // Ветеринарна медицина. Міжвідомчий тематичний збірник.- Харків.-2002.- №80.- С. 278-284.

20. Кассіч В. Радіаційна стерилізація мікобактерій // Аграрний вісник Причорномор'я. Збірник наукових праць. Ветеринарні науки. - Одеса.-2003.-Випуск 21. -С. 145-149.

21. Кассіч В.Ю. Моніторинг виділення культур мікобактерій в Україні // Ветеринарна медицина України. Міжвідомчий тематичний науковий збірник. - Харків.-2003.-№ 82.-С. 265-268.

22. Овдиенко Н.П., Кассич В.Ю. Микробиология туберкулеза в условиях воздействия ионизирующей радиации // Ветеринария. - 2002.-№9.- С.11-14.

23. Овдиенко Н.П., Сыпин В.Д., Кассич В.Ю. Мониторинг туберкулеза в зоне радиационного загрязнения // Ветеринария. - 2002.-№3.-С.5-10.

24. Визначення природи реакцій на туберкулін у великої рогатої худоби шляхом застосування симультанної алергічної проби. Кассіч Ю., Завгородній А., Кассіч В., Вербицький П., Горжеєв В., Кучерявенко О., Льоля В., Яковлєв В., Негипа С. // Ветеринарна медицина України.-2001.-№5.-С.14-15. Дисертантом особисто проведено аналіз та статистичну обробку матеріалів.

25. Повторний спалах туберкульозу в оздоровленої худоби - це рецидив чи реінфекція? Які ж причини його виникнення? / Кассіч Ю., Завгородній А., Кассіч В., Горжеєв В., Льоля В. // Ветеринарна медицина України.-2002.-№8.-С.33-34. Дисертантом особисто проведено бактеріологічні дослідження та статистичну обробку матеріалів.

26. Застосування симультанної алергічної проби для визначення природи реакцій на туберкулін у поодиноких тварин великої рогатої худоби благополучної щодо захворювання на туберкульоз / Кассіч Ю., Завгородній А., Кассіч В., Льоля В., Негипа С., Горжеєв В., Кучерявенко О., Онищенко П., Наумчук В, Яковлєв В., Макаров В., Рябуха В. // Ветеринарна медицина України.-2003.-№1.-С.17-18. Дисертантом проведено збір, аналіз, статистичну обробку матеріалів.

27. Епізоотологічне спостереження - засіб прогнозування епізоотичної ситуації, управління нею та вдосконалення заходів в боротьбі з туберкульозом / Кассіч Ю., Завгородній А., Кассіч В., Вербицький П., Горжеєв В., Кучерявенко О., Зелінський М., Співак М., Різуненко Є., Льоля В., Павленко М. // Ветеринарна медицина України.- 2003.-№3.-С.15-17. Дисертантом особисто проведено і узагальнено результати бактеріологічних досліджень, статистична обробка матеріалів.

28. Вплив радіаційного забруднення на епізоотологічну ситуацію з туберкульозу великої рогатої худоби в господарствах України / Кассіч В., Горжеєв В., Павленко М., Далецький С., Онищенко П., Наумчук В. // Ветеринарна медицина України. - 2003.- №10. - С. 6-8. Дисертантом особисто розроблено концепцію роботи, проведено збір, аналіз, статистичну обробку та узагальнення матеріалів.

29. Овдиенко Н.П., Кассич В.Ю. Морфология и биологические свойства микобактерий в условиях радиационного воздействия // Науковий вісник Львівської Державної Академії ім.С.З.Гжицького.-Львів.-2001.-Том 3 (2).-С.110-119. Дисертантом особисто розроблено концепцію роботи, плани дослідів, проведено бактеріологічні дослідження, статистичну обробку та аналіз і узагальнення матеріалів.

30. Якої шкоди завдають мікобактерії тваринництву Харківщини? / Кассіч Ю.Я., Завгородній А.І., Кассіч В.Ю., Льоля В.В., Заіка О.І., Гриненко В., Принцевський С.Д., Яковлєв В.Я., Шершень П.О. // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. Збірник наукових праць присвячений 150-річчу від заснування ХЗВІ.-Харків.-2001.- Вип.9 (33). Частина 1.- С.73-78. Дисертантом особисто проведено бактеріологічні дослідження, аналіз та статистичну обробку матеріалів.

31. Кассіч В.Ю. Специфічна реактивність лабораторних тварин при експериментальному туберкульозі в умовах впливу іонізуючої радіації // Матеріали конференції “Сучасні проблеми ветеринарної медицини”.- Київ.-1994.- С.17.

32. Стандартне живильне середовище для вирощування культур мікобактерій / Коротченко М.В., Манченко В.М., Проценко З.Р., Кассіч Ю.Я., Завгородній А.І., Тихонов П.М., Кочмарский В.А., Гаврилова М.Ф., Кассіч В.Ю. // Матеріали республіканської конференції: ”Біотехнологія ветеринарних препаратів”.- Харків.-1993.- С.79.

33. Кассич В.Ю., Кассич А.Ю. Экологическое значение ионизирующей радиации, как фактора, влияющего на эпизоотический процесс при туберкулезе животных // Сборник статей. Материалы международной научной конференции “Общая эпизоотология: иммунологические, экологические и методологические проблемы”.- Харьков.-1995.- С.574-578.

34. Кассич В.Ю. Сведения о эпизоотической ситуации по туберкулезу крупного рогатого скота в некоторых регионах, подвергшихся загрязнению радионуклидами после аварии ЧАЭС // Сборник статей. Материалы международной конф.: "Общая эпизоотология: иммунологические, экологические и методологические проблемы".- Харьков.-1995.- С.169-173.

35. Kassich V.J. Radioresistance of mycobacteria (Resistans aux radiations des Mycobacttria) англ.-фран. // Advanced school on: Walls of Mycobacteria and tuberculosis // Kiev (Ukraine).- 1995. - P.28.

36. Кассіч В.Ю. Феномен втрати вірулентності референтним штамом M.avium та його проявлення на фоні впливу іонізуючої радіації // Збірник статей. Матеріали конф ."Розв. вет. науки в Україні".- Харків.-1997.- С.96.

37. Кассіч В.Ю. Прояв місцевого імунітету при туберкульозі у опромінених тварин // Матер. конф.: "Розв. вет. науки в Україні". Збірник статей. - Харків.-1997.- С.151.

38. Кассіч В.Ю. Мікобактеріози як паразитози та сапронози // Ветеринарна медицина. Міжвідомчий тематичний науковий збірник. - Харків.-2004.-Випуск 84.- С.326-329.

АНОТАЦІЇ

Кассіч В.Ю. Мінливість мікобактерій, епізоотологічний моніторинг, заходи і засоби боротьби з туберкульозом тварин в умовах радіаційного впливу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальностями 16.00.03 - ветеринарна мікробіологія та вірусологія. Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, Харків, 2004.

Дисертація присвячена вивченню мінливості мікобактерій і епізоотичної ситуації з туберкульозу ВРХ в умовах впливу іонізуючої радіації та розробці нових і вдосконаленню існуючих засобів і способів діагностики туберкульозу тварин. Визначено, що вплив різних доз іонізуючих променів справляє стимулюючу, пригнічуючу та стерилізуючу (бактерицидну) дію на мікобактерії. Стимулюючі дози гамма-опроміювання (0,00645-0,0645 Кл/кг) сприяють прискоренню росту на живильних середовищах референтних штамів і польових ізолятів збудників туберкульозу та атипових мікобактерій. Механізм стимулюючої дії малих доз гамма-випромінювання обумовлений прискоренням метаболізму ліпідів у мембранах мікобактерій в ланці перекисного окислення ліпідів. Стимулюючу дію опромінення використано

для прискорення бактеріологічної діагностики туберкульозу, а стерилізуючу - для удосконалення способу девіталізації мікобактерій. Визначено особливості гісто-морфологічних проявів туберкульозу тварин в умовах радіаційного впливу. Імуносупресорну та аутосенсибілізуючу дію іонізуючої радіації на організм хворих на туберкульоз тварин використано для розробки способів прискорення біологічного дослідження на туберкульоз та диференціації псевдоалергічних туберкулінових реакцій. Вивчено епізоотичну ситуацію з туберкульозу ВРХ, що утримується на забруднених радіонуклідами територіях України та розроблено методичні рекомендації: "Вплив іонізуючого випромінювання на стан епізоотичної ситуації по туберкульозу великої рогатої худоби в господарствах України" (ухвалені рішенням Науково-технічної ради Державного департаменту ветеринарної медицини України від 19.12.2002 року, протокол №2). Встановлено, що на радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської аварії територіях України реалізація заходів, передбачених існуючими нормативними документами, забезпечує діагностику, профілактику та ліквідацію у господарствах туберкульозу худоби. За результатами досліджень удосконалено існуючі та розроблено нові заходи і засоби діагностики туберкульозу тварин. Удосконалено технологію виготовлення і методи контролю сухого живильного середовища для культивування мікобактерій. Розроблено новий склад середовища, використанням якого досягається прискорення бактеріологічного дослідження на туберкульоз. Розроблено комплекс активних і специфічних засобів алергічної діагностики туберкульозу ссавців: "Туберкулін очищений (ППД) для ссавців у стандартному розчині", ТУУ 24.4.00497087.645-2001; "Алерген сухий очищений із атипових мікобактерій (ААМ)", ТУУ 24.4-00497087-697-2003; "Розчинник мікобактеріальних алергенів", ТУУ 24.4.00497087-698-2003.

Ключові слова: туберкульоз, мікобактерії, епізоотологія, туберкулін, біологічні препарати, іонізуюча радіація, гамма-випромінювання.

Кассич В.Ю. Изменчивость микобактерий, эпизоотологический мониторинг, мероприятия и средства борьбы с туберкулезом животных в условиях радиационного воздействия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора ветеринарных наук по специальности 16.00.03 - ветеринарная микробиология. Институт экспериментальной и клинической ветеринарной медицини УААН, Харков, 2004.

Диссертация посвящена изучению изменчивости микобактерий, их эпизоотического и патогенетического значения при туберкулезе КРС в Украине в условиях воздействия ионизирующей радиации, а также разработ-ке новых и усовершенствованию существующих средств и способов диагностики туберкулеза животных. С использованием электронномикроскопических, бактериологических, цитохимических, радиологических и биохимических (хемилюменисценции) методов исследований установлено, что действие разных доз ионизируюших излучений обусловливает у микобактерий стимулюющий, угнетающий и стерилизующий эффекты. Стимулюющие дозы гамма-излучения (0,00645-0,0645 Кл/кг) способствуют ускорению роста на питательных средах референтных штаммов и полевых изолятов возбудителей туберкульоза и атипичных микобактерий. Стимулирующий эффект радиации на рост микобактерий сохраняется до 30 суток, после чего полностью утрачивается. Установлено, что механизм стимулирующего действия малых доз гамма-облучения обусловлен ускорением метаболизма липидов мембран микобактерий, активацией системы перекисного окисления липидов (ПОЛ), антиокисидантной системы (АОС), усилением антиокислительной активности (АОА). Стимулюющее действие облучения использовано при разработке способа ускоренной бактериологической диагностики туберкулеза, а стерилизующий - для усовершенствования способа девитализации микобактерий. Изучены особенности гистоморфологических изменений при туберкулезе животных в условиях радиационного воздействия. Имуносупрессорный и аутосенсибилизирующий эффекты гамма-облучения на организм больных туберкулезом животных использованы для разработки способов ускоренного биологического исследования на туберкульоз и дифференциации псевдоалергических туберкулиновых реакций.

...