Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЗООЛОГІЇ ІМ. ШМАЛЬГАУЗЕНА

Чайка (vanellus vanellus l.) на заході України: біологія, динаміка чисельності, біотопічний розподіл

03.00.08 - зоологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Шидловський Ігор Віталійович

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі зоології біологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор біологічних наук, професор Царик Йосиф Володимирович Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри зоології

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Серебряков Валентин Валентинович Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри зоології Черничко Йосиф Іванович Мелітопольський державний педагогічний університет, провідний науковий співробітник Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена, завідувач Азово-Чорноморської орнітологічної станції

Провідна установа: Одеський національний університет імені Іллі Ілліча Мечнікова

Захист відбудеться "_21_"квітня_2005 р. о _10____годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д2 6.153.01 при Інституті зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України за адресою: 01601, м. Київ-30, вул. Богдана Хмельницького, 15.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту зоології ім. Шмальгаузена НАН України

Автореферат розісланий "17", березня_2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат біологічних наук В.В. Золотов

Загальна характеристика роботи

Актуальнiсть теми. Чайка (Vanellus vanellus L.) - єдиний вид монотипового роду Vanellus Brisson, 1760 в орнітофауні світу і до останнього часу залишалася найчисельнішим представником ряду Сивкоподібні в Україні. Внаслідок антропогенної трансформації природного середовища та агроландшафтів, популяції цього виду суттєво зменшились, що підтверджує істотне зменшення чисельності чайок у 16 країнах Європи (Hagemeijer, Blair, 1997). Це пов'язане із широкомасштабним осушенням заболочених земель у другій половині ХХ століття, регулюванням русел рік, створенням низки водосховищ, ставів, хвостосховищ гірничих підприємств, зміною системи землекористування, що вплинуло на динаміку чисельності та біотопічний розподіл виду в межах всього ареалу. Отже, дослідження біології чайки актуальне для планування системних заходів з охорони та ведення природоощадливого землекористування.

Особливо важливе вивчення екології чайки в умовах інтенсивного ведення сільського господарства та оцiнка його впливу на орнiтофауну в цiлому і на стан популяцій чайки зокрема. Вивчення окремих аспектів гнiздової бiологiї цього виду, його етології та трофіки, дає багатий матерiал для виявлення складної системи внутрішньо - та мiжвидових зв'язкiв, для розв'язання деяких теоретичних проблем щодо колонiальностi тварин, наслідіків екологiчної iзоляцiї та ролі в екосистемах. В регiонi дослiдження основними мiсцями гнiздування чайок є заплавні луки, торфовища, пасовища, сільськогосподарські поля, берегові лінії озер, стави та відстійники. Негативний вплив на біотопічний розподіл виду мало розорювання прибережних зон, ранньовесняне випалювання трав, перевипас та зростаюче навантаження хижаків у репродуктивний період.

Пізнання закономірностей міграцій важливе для розробки заходів щодо безпеки польотів літаків. Вивчення шляхів міграцій птахів, виявлення місць відпочинку для живлення необхідне для розвитку заповідної справи, раціонального ведення мисливського господарства, охорони біорізноманіття тощо. Опубліковані досі дані щодо біології чайки в Україні фрагментарні і, здебільшого, містять відомості з окремих локалітетів регіону. На заході України тривалий час залишалися не вивченими особливості біології виду, біотопічні закономірності поширення, сезонна і географічна мінливість нідологічних та оологічних показників, терміни і напрямки міграцій, бюджет часу і добова активність чайок, вплив різноманітних чинників на успішність розмноження та життєздатність популяцій. У даній роботі вирішувались саме ці актуальні питання щодо біології чайки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота виконана в межах держбюджетних тем кафедри зоології Львівського національного університету імені Івана Франка: "Вплив екологічних факторів середовища на стан та збереження біологічного різноманіття Шацького національного природного парку" (1999-2004 рр., № державної реєстрації 0101U001441), "Сучасний стан та трансформаційні процеси в гідробіоценозах водойм західного регіону України, їх охорона та раціональне використання" (2000-2002 рр., № державної реєстрації 0103U001078).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було вивчення сучасного поширення, екології, бiологiї, біоценотичних зв'язків, бюджету часу та енергії чайки; з'ясування впливу людини на успішність її розмноження і розробка шляхів оптимізації взаємовідносин чайки і людини.

Для досягнення мети були поставленi такi завдання:

визначити сучасний стан чисельності гніздової популяції чайки на заході України;

дослідити особливості біотопічного розподілу та поширення виду в умовах західного регіону України;

охарактеризувати фенологію та міграції чайки;

дослідити гніздову біологію чайки і встановити основнi репродуктивнi показники та успішність гніздування чайки;

чайка фенологія міграція біотопічний

оцiнити мiнливiсть ооморфологiчних показникiв, можливостi їх використання для оцiнки стану локальних угруповань, а також мiжсезонну, внутрiшньосезонну та географiчну мiнливiсть у природних i штучних біотопах;

вивчити бюджет часу i енергії виду в гніздовий та міграційний періоди; з'ясувати етологічні особливості;

з'ясувати вплив людської діяльності на вид в сучасних умовах і запропонувати заходи охорони виду в межах західних областей України.

Об'єкт дослідження - популяція чайки (Vanellus vanellus L.) на заході України.

Предмет дослідження - особливості поширення, екології, динаміка чисельності чайки на заході України.

Методи дослідження - загальноприйняті методики обліку птахів у гніздовий та міграційний періоди запропоновані Я. Прієднієкс зі співавторами (1986), Е. Кумарі (1979) та П. Буссе (1973). Для встановлення рівня мінливості, розмежованості і диференціації популяцій чайки застосовували морфологічні та статистичні методи (Лакин, 1990). Для встановлення бюджету часу використовували метод хронометражу. Всі методи досліджень є загальновідомими і описані в літературі (Bibby, Burges, Hill, 1992).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведений детальний аналiз поширення чайки на територiї заходу України і загальна оцiнка чисельностi виду в регiонi. Здiйснене порiвняння основних біологiчних характеристик чайки в природних та антропогенних ландшафтах, виявлений негативний вплив сільськогосподарських робіт на популяцію дослiджуваного виду. Вперше для регiону, на масовому матерiалi з використанням статистичної обробки, проаналiзовані особливостi бiотопiчного розподiлу чайки, виявленi основнi чинники, що визначають чисельнiсть i щiльнiсть гнiздування виду; дослiджені основнi репродуктивнi показники, їх сезонна та географiчна мiнливiсть; проаналiзовано явище подвійних кладок у чайки. На основі аналізу морфологічних, нідолоігчних та оологічних характеристик виявлено існування двох гніздових популяцій чайки на заході України: в межах лісової зони (Зхідно-українське та Мале Полісся), та у лісостеповій зоні (Поділля та передгірські райони Карпат і Буковина) України. Вперше в Україні оцінені загальний бюджет часу та енергії, добова активність чайки у гнiздовий перiод та під час міграцій, описано літні міграції.

Практичне значення одержаних результатів. Дані, отримані в результаті вивчення екологiї та чисельностi чайки, можуть бути використанi для бiоiндикацiї стану екосистем в рамках програм їх довготривалого монiторингу, а також для прогнозування їхніх змiн пiд впливом антропогенних чинників. На їх пiдставi можуть бути розробленi заходи щодо покращення умов гнiздування виду на землях з iнтенсивним веденням сільського господарства. Результати роботи можна використати у пропаганді охорони виду і птахів у цілому, особливо під час міграцій. Відомості щодо пролітних шляхів, місць відпочинку і підготовки птахів до наступного перельоту важливі для розробки заходів охорони чайки під час міграцій. Ряд положень роботи заслуговують на їх впровадження у навчальні курси з екології та зоологiї хребетних, орнiтологiї у вищих навчальних закладах. Зiбранi оологiчнi матерiали поповнили колекцiї Зоологічного музею ЛНУ ім.І. Франка. Результати дослiджень виду на територiї Ландшафтного природного парку "Прип'ять-Стохід" та орнітологічного заказника місцевого значення "Чолгинський" використанi під час складання проектної та науково-технічної документацiї даних заповiдних об'єктів.

Особистий внесок здобувача. Всі польові дослідження проведені автором самостійно. При дослідженні гніздової біології та описах популяцій чайки, які населяють західні області України, окрім власних даних, які становлять 75%, використаний матеріал Банку гнізд птахів України, що знаходиться у ДПМ НАН України. Під час аналізу морфометричиних показників дорослих птахів опрацьовано колекції ННПМ НАН України, ДПМ НАН України, Зоологічного музею ЛНУ та автора. Узагальнення і висновки зроблені автором самостійно.

Апробацiя результатів дисертації. Результати дослiджень були представленi на 5-ій нараді орнітологів та аматорів орнітологічного руху Західної України (Луцьк, 1990), студентських наукових конференціях ЛДУ ім.І. Франка (Львів, 1993, 1994, 1996), І-ій конференції Спілки молодих орнітологів України (Ніжин, 1995), ІІ-ій конференції Спілки молодих орнітологів України (Канів, 1996), VII-ій нараді орнітологів Західної України (Івано-Франківськ, 1999), ІІ-ій міжнародній конференції країн СНД "Актуальные проблемы оологии" (Липецьк, 1998), I-ій науковiй конференцiї молодих вчених Львова "Екологiчнi проблеми вивчення та збереження бiотичної рiзноманiтностi" (Львiв, 2000), VII-ій науковій конференції орнітологів заходу України, присвяченої пам'яті Г. Бельке "Пріоритети орнітологічних досліджень" (Кам'янець-Подільський, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 праць, з яких 7 - статті у фахових виданнях і 6 - тези доповідей в матеріалах конференцій та з'їздів.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, 8 розділів, висновків та списку використаних джерел. Основний текст викладений на 132 сторінках. Робота містить 40 рисунків та 12 таблиць. Список використаних джерел нараховує 261 найменування, серед них 88 іноземними мовами.

Основний зміст роботи

Розділ 1. Поширення, біологія та екологія чайки, чисельність окремих географічних популяцій Західної Палеарктики. Проблеми та їх вивченість. Наводиться інформація про стан дослідженості чайки у Західній Палеарктиці, зокрема: поширення, чисельність, біологію та успішність гніздування, стандартну і не характерну форми поведінки, бюджет часу, міграції та місця зимівель на основі аналізу літературних даних. Опрацювання та аналіз значної кількості публікацій стосовно чайки свідчать, що на заході України цей вид вивчений недостатньо.

Розділ 2. Фізико-географічна характеристика району досліджень. Наведено коротку фізико-географічну характеристику (клімат, рельєф, рослинність) західних областей України. Основну увагу приділено гідрологічній характеристиці регіону, оскільки головними місцями гніздування чайки виступають біотопи пов'язані з безпосередньою близькістю до води.

Розділ 3. Об'єкти і методика досліджень.

3.1 Особливості систематики роду Vanellus і морфологічні характеристики чайки у західних областях України. У Західній Палеарктиці трапляються 6 видів з роду Vanellus, серед яких 5 гніздові і один випадково залітний; відсутні у Північній Америці. Найбільша різноманітність представлена у тропіках Старого Світу з центром поширення в Африці (11 видів). Спочатку птахів було згруповано у велику кількість родів - 19 (Peters, 1934), з яких 14 монотипові. Проте пізніше всі вони були об'єднані в єдиний рід Vanellus.С. Кремп та К. Сімонз (Сremp, Simmons, 1983), з метою впорядкування орнітофауни Західної Палеарктики, виділяють 6 родів: Hoplopterus - 17 видів (Африка, Євразія, Австралія), Anomalophrys - один вид (Африка), Chettusia - 2 види (Євразія), Belonopterus - 2 види (Південна Америка), Hoploxypterus - один вид (Південна Америка), Vanellus - один вид (Євразія). Представники родів Hoplopterus, Chettusia та Vanellus є гніздовими видами Палеарктики.

Морфологічні характеристики чайок, що населяють західну Україну, ми встановлювали під час роботи з фондами ННПМ НАН України (м. Київ), ДПМ НАН України (м. Львів), Зоологічного музею ЛНУ ім.І. Франка (м. Львів) та при відловах і кільцюванню птахів під час дослідження їх міграцій у Волинській, Львівській, Рівненській областях. Було опрацьовано 68 тушок чайок із регіону досліджень (39 ЗМБД, 14 ДПМ, 5 ННПМ) та для порівняння - 41 тушку птахів добутих на Київщині і 13 - в АР Крим. Уніфікувавши дані та здійснивши їх кластерний аналіз за чотирма морфометричними показниками (довжина крила, дзьоба, цівки та хвоста), ми спробували встановити "цілісність" популяцій і їх територіальний розподіл в межах досліджуваного регіону (рис.1). Аналіз побудованої дендрограми свідчить про достовірну різницю між птахами, які населяють Львівську та Чернівецьку область, фенетична віддаль між якими становить майже 2,7. Птахи, здобуті на Львів-щині, характеризуються меншими морфометрич-ними показниками, ніж птахи з Чернівеччини. Такий же поділ на дві групи, виявлений для чайок і під час аналізу нідологічних та оологіч-них показників птахів (Див. розділ 4.3).

Рис.1 Фенограма отримана в результаті кластерного аналізу морфологічних характеристик дорослих чайок із різних областей України.

3.2 Стаціонарні та тимчасові площі. Стаціонарні і тимчасові площі досліджень закладені нами в межах Волинського і Малого Полісся, де на гніздуванні зосереджено більше 50% гніздової популяції чайки. У Волинській області це були: долина р. Луга біля м. Володимир-Волинський, біотопи представлені головним чином с/г полями і заболоченими ділянками; околиці с. Датинь та с. Дольськ, з великими за площею просторами с\г полів та невеликими пасовищами і прибережною частиною озер, які представлять найбільшу цінність для чайки у період міграцій; долина р. Прип`ять: в межах Волинської і Рівненської областей, с/г поля та пасовища; околиці с. Смідин Старовижівського р-ну представлені с/г полями та пасовищами з меліоративними каналами; територія Шацького НПП, з озерами, болотами, луками та с/г угіддями. У Львівській області: околиці м. Жовква: представлені с/г полями та пасовищами з низькою трав'яною рослинністю і територія орнітологічного заказника "Чолгинський" поблизу с. Чолгині Яворівського району, яку чайки використовують для гніздування та масового відпочинку і годування під час міграцій.

3.3 Методика обліків та обробки результатів. Матерiал зiбраний у 1988-2003 рр. Здiйснено понад 100 польових виїздiв тривалiстю біля 720 днiв. Проаналiзовано iнформацiю щодо характеру чисельності та гніздування чайки в 158 пунктах Захiдної України. Під час збору матерiалу користувалися методикою рекомендованою Комiтетом по складанню Європейського орнiтологiчного атласу, що передбачає необхiднiсть реєстрацiї птахiв на дiлянцi протягом обмеженого часу (Приедниекс и др., 1986). Чисельність чайок на більшості гніздових ділянок досліджували методом прямих візуальних обліків (Bibby, Burgess, Hill, 1992). Додатковим джерелом інформації щодо чисельності був пошук гнізд та облік виводків. Знайдено 171 гніздо. Гнізда описували i вимiрювали разом з кладкою (Михеев, 1975). Всі морфологiчнi данi заносили в анкету Банку гнiзд та кладок птахiв України. Всього для представлення репродуктивних показників чайки проаналізовано 835 гнізд, у яких знаходилося 2120 яєць. Проводили спостереження за ростом пташенят чайки і їх кiльцювання.

Вивчення видимих мiграцiй здійснювали за методикою Е. Кумарi (1979) та А. Савченко (1995), з проведенням досліджень на спостережних пунктах і маршрутах; встановлення динамiки мiграцiй - за методикою П. Буссе (1973). Висоту прольоту i кiлькiсть птахiв у зграях реєстрували візуально. Для оцінки ступеня антропогенного впливу на чайок враховували такі фактори як випасання худоби, ведення с/г робіт, полювання, ранньовесняні пали трав, сінокосіння, рибальство, рекреаційний прес, віддаленість місць гніздування від населених пунктів тощо. Статистична обробка результатів проведена за стандартною методикою (Лакин, 1990), для встановлення різниці між популяціями використано кластерний аналіз даних. Обробка та представлення матеріалу здійснено на ІВМ РС.

Розділ 4. Поширення та чисельність чайки у західних областях України в гніздовий період (сучасний стан, в минулому, причини та регіональні проблеми).

4.1 Динаміка чисельності виду в ареалі. Аналіз даних щодо чисельності особин виду в різних частинах ареалу свідчить про нерівномірність розселення чайки в Європі. Максимальна чисельність відмічена в північних межах ареалу - 52-53^о північної широти. На території досліджень чайка є звичайним широко розповсюдженим видом (Грабар, 1931; Портенко, 1928; Страутман, 1963). Гніздова популяція в Україні, оцінюється майже у 140000 гніздових пар і за чисельністю займає 9 місце в Європі. Популяція виду в межах заходу України нараховує від 33180 до 36330 гніздових пар (рис.2). Основна кількість чайок зосереджена на гніздуванні в межах Волинської, Рівненської та Львівської областей. Тут гніздується 80% від всієї західноукраїнської пропуляції виду. Висока чисельність відмічена на території Шацького Поозер'я, в долинах річок Західний Буг, Луга, Прип'ять, Турія, Стохід, Стир, Горинь, Случ, а також на Малому Поліссі та Верхньо-Дністровській низовині.

Нами досліджено розподіл чисельності чайки згідно фізико-географічного поділу досліджуваної території (рис.3). Виявлено, що максимальна чисельність виду гніздиться у Поліській провінції, приблизно 22,5 тис. гніздових пар, з яких 19,7 тис. гніздяться на території Волинського Полісся і 2,7 тис. на Малому Поліссі. На території Західно-Української лісостепової провінції гніздиться біля 7,5 тис. пар, з максимальною чисельністю на території Волинської височинної та Середньо-Подільської височинної областей, які характеризуються розчленуванням поверхні широкими долинами рік з переважанням на їх території сільськогосподарського та гірничодобувного типу природокористування. Саме гористість, розсіченість і хвилястість ландшафту цієї області та її висока с/г освоєність (75-80 %) створюють несприятливі умови для гніздування виду. У першу чергу, рельєф малопридатний для заселення чайкою оскільки цей вид обирає для свого гніздування рівнинні ділянки, а висока інтенсивність ведення сільського господарства призводить до низької успішності гніздування.

В дужках вказано усереднені дані чисельності гніздових чайок (згідно фізико-географічних областей та провінцій):

1. Волинське Полісся (19, 7 тис. гн. пар чайки);

2. Волинська височинна область 1,9 тис. гн. пар чайки);

3. Мале Полісся (2,8 тис. гн. пар чайки);

4. Розтоцько-Опільська-горбогірна область (1,7 тис. гн. пар чайки);

5. Західно-Подільська височинна область (1,2 тис. гн. пар чайки);

6. Середньо-Подільська височинна область (2,0 тис. гн. пар чайки);

7. Прут-Дністровська височинна область (0,6 тис. гн. пар чайки);

8. Передкарпатська височинна область (3,4 тис. гн. пар чайки);

9. Зовнішньо карпатська область (0,4 тис. гн. пар чайки);

10. Вододільно-Верховинська область (не гніздиться);

11. Полонинсько-Чорногірська область (не гніздиться);

12. Рахівсько-Чивчинська область (не гніздиться); 13. Вулканічно-Карпатська область (не гніздиться); 14. Закарпатська низовинна область (0,2 тис. гн. пар чайки).

В межах Українських Карпат гніздиться найменша кількість чайок, близько 4,0 тис. пар, що пояснюється наявністю малої кількості біотопів придатних для гніздування. Вид відсутній у чотирьох з семи фізико-географічних областей, а саме: Вододільно-Верховинській, Полонинсько-Чорногірській, Рахівсько-Чивчинській та Вулканічно-Карпатській. Максимальна кількість чайок гніздиться у цій провінції в Передкарпатській височинній області (біля 3,4 тис. пар), до складу якої належить Верхньо-Дністровська низовина, що й визначає високу чисельність виду.

За нашими даними, у більшості областей заходу України, чисельність чайки за останнє десятиліття скоротилася більше ніж на 25%. В межах української частини долини Прип'яті на території Волинської та Рівненської областей встановлено зниження чисельності популяції у 2,8 разів: до 1989 року її чисельність на цій території оцінювалася в 6-7,5 тис. гніздових пар, а в 1990-1997 рр. лише 2,1-2,7 тис. пар (Горбань, Шидловский, 1999). Скорочується чисельність цього виду і у деяких південних областях України, наприклад, у Дніпропетровській (Булахов, Губкин, Губкин, 2000).

4.2. Характерні біотопи і розподіл чайки. В межах досліджуваного регіону, чайка використовує для свого гніздування 7 типів біотопів, серед яких віддає перевагу заплавним лукам (44,4% всіх гніздових птахів), береговій лінії озер (18,4%) і с/г полям (14,8%), інші використовуються у меншій мірі, а саме: торфовища (11,3%), стави та відстійники (6,9%), пасовища (3,5%), острови річок (0,7%).

За останні 20 років на заході України відбулися значні зміни у біотопах характерних для гніздування чайки та їх співвідношенні, що у свою чергу призвело до скорочення чисельності виду. Умови гніздування у біотопі заплавних лук погіршилися через антропогенну трансформацію середовища, у першу чергу - через вплив меліорації і зміну гідрологічного режиму, по-друге - через приватну забудову, будівництво доріг, переорювання, їх площі скоротилися приблизно на 20-30%. Придатність берегової лінії озер, для гніздування чайки зменшилася більше ніж на 40-50%, головним чином через забудову та заростання їх лісом. На торфовищах, локалітети сприятливі для гніздування виду скоротилися на 60-70%, основною причиною чого є заростання цих територій високорослими злаковими асоціаціями та чагарниками. Площа пасовищ у досліджуваному регіоні теж зменшилась на 20-30% через надмірну забудову та самовільне переорювання. Лише на території ставів та відстійників умови придатні для використання їх чайкою покращилися, площі цієї категорії земель зросли на 20-25% у зв'язку з рекультивацією багатьох старих рибогосподарських комплексів та створенням нових. Проте, успішність гніздування виду тут часто є низькою і сильно залежить від господарювання людини.

Розділ 5. Міграції чайки.

Характеристика весняної міграції. Час та тривалість міграції чайок тісно пов'язані з кліматичними факторами, особливо весною. Середні терміни весняного прильоту у західних областях України припадають на 8-18 березня. Весняним міграціям характерні невеликі за розміром зграї птахів, часто моновидові, і досить швидкий генералізований проліт з одним піком, що припадає на 21-25 березня. Домінуючим напрямком весняної міграції є східний, куди летять 76,5% птахів (рис.4). У південно-східному напрямку рухається 11,1% птахів, у північно-східному - 4,8%, а за іншими - летить менше 4%.А.М. Полуда та Г.В. Фесенко (1980), Г.В. Фесенко (1992) також під-тверджують східний та північно-східний напрямки весняного прольоту чайки на Київщині. Висотний розподiл чайок над спостережними пунктами вказує на невеликі висоти в час весняної міграції на Волинi, що узгоджується зі спостереженнями проведеними в околицях Києва (Фесенко, 1992) - (59% птахів пролітало на висотах 100-150 м, решта нижче).

Літні міграції. Чайкам характерні літні міграції, які здійснюють переважно молоді птахи з ранніх виводків. Під час цих міграцій птахи летять у західному та південно-західному напрямках на малiй висотi (до 45 м, а частiше 12-17 м). Добовий пiк такої мiграцiї, вiдносно весняної, змiщений (переважно зграї спостерiгаються в період з 11год.30 хв. до 14 год.30 хв.) Чисельно, зграї під час цiєї мiграцiї подiбнi i навiть ще малочисельнiшi, нiж весною. Рідко у зграї потрапляють птахи віком старші одного року, швидше всього ті, які через загибель гнізда з кладкою або пташенятами, припинили у цьому році процес розмноження. Найінтенсивніше протягом доби проліт чайок відбувається у ранкові години, 70-75% птахів спостерігаються між 1 та 4 годинами після сходу сонця.

Осінні міграції та зимівля чайки. Осінні міграції характеризуються чисельними зграями (по 200, 300, 400 особин, а iнколи більше) і розтягнутими термінами прольоту: останніх чайок можна спостерігати у кінці листопада чи на початку грудня. Зграї в цей час часто полівидові, що напевне полегшує птахам остерігатися небезпек під час годування. У процесі досліджень встановлено, що для чайок спостерiгаються два великi (основнi) і один малий пiки прольоту, якi припадають на середину липня - початок серпня, середину серпня - початок вересня i середину вересня. Пiд час основних пiкiв пролiтає бiля 90% всiх птахiв, що здiйснюють мiграцiю. Середня багаторiчна дата прольоту чайок на дослiджуванiй територiї вiдповiдає 2 декадi серпня. Пролiт чайки проходить в темну i у свiтлу частину доби, але вдень бiльш iнтенсивно. Зранку i в другiй половинi дня птахи зупиняються на вiдпочинок та годівлю. Для вiдпочинку використовують мiсця з густими заростями злакової рослинностi (висотою до 10-12 см), а для збору корму - заболоченi дiлянки по краю водойм, на яких рослиннiсть вiдсутня або пригнічена. В серединi серпня чайки в основному концентруються в долинах рiчок Стир, Горинь, Случ; в кiнцi липня - першій декадi серпня на ставках та в долинах рiчок Львiвщини i Волинi налiчували до 7 тисяч птахiв. Пiд час другого пiку прольоту в кiнцi вересня - першiй половинi жовтня тут зупиняється 10-12 тисяч чайок (Горбань, Бокотей, Пограничный, 1991).

З аналізу даних, наданих Українським центром кільцювання птахів, встановлено, що чайки, котрі гніздуються в Україні, головним чином концентруються на зимівлі на узбережжях Північного моря та у Середземномор'ї, а сааме: на території Північно-західної частини Єропи в межах Голандії, Бельгії, Північній Німеччині та Великобританії, а у Південній Європі - в Італії та іноді Греції. Рідше птахи обирають для зимівлі місця, де зосереджуються центральноєвропейські популяції птахів, - на території східної Франції. Чайки із західної України зимують лише у Північно-західній Європі, куди летять Північно-західним пролітним шляхом, рухаючись з територій гніздування у західному та північно-західному напрямках за азимутами від 230 до 270^о. Іноді, чайки залишаються зимувати в межах досліджуваного регіону, але це трапляється лише у м'які, малосніжні зими.

РОЗДІЛ 6. Особливості біології та екології чайки, які обумовлюють сучасний стан популяцій.

Шлюбна поведінка і гніздова територіальність. У шлюбний період поведінка у чайок проявляється через властивий їм шлюбний політ, своєрідні "танці" та специфічну видову вокалізацію, які розпочинаються ще під час міграції. З появою кладки, птахи набувають дещо іншої поведінки і проявляють стурбованість, голосно кричать та намагаються атакувати того, хто спричинив занепокоєння. У перiод, коли вилуплюються пташенята поведiнка птахів ще бiльше ускладнюється - спостерiгається окрикування у повiтрi та на землi, а пернатих хижаків вони атакують. Позу тривоги дорослі самець і самка проявляють вже з відстані 150 м від "джерела небезпеки". Гнiздову територiю оберiгають позмiнно пiкуючи і активно атакуюючи на льоту сорок (Pica pica), сiрих ворон (Corvus corone cornix), очеретяного та лучного лунів (Circus aeruginosus, C. pygargus), круків (Corvus corax), орла карлика (Hieraaetus pennatus), лисицю (Vulpes vulpes) та собак (Canis familiaris). Птахи по 3-4 особини кидаються з криками щоб змусити хижака покинути їх гнiздовi ділянки.

Репродуктивні особливості.

а) Гнiзда: їх побудова та особливості. В умовах нормального проходження весни, першi гнiзда будують на початку квiтня або в кiнцi березня обоє птахів, хоч частiше це робить самець. Основною вимогою при виборі місця для гнізда є відсутність суцільного, вищого 0.2 м травостою. Проте, при похолоданнi птахи знову можуть мiгрувати у напрямку місць зимівлі.

На основі аналізу 760 гнізд нами виділено три основні їх категорії за особливостями використання птахами будівельного матеріалу: прості гнізда - використовують лише один вид матеріалу (78,6% від загальної кількості), складні - використовують два і більше компонентів (10,9%), та гнізда без будівельного матеріалу (10,5%). Виявлено сезонну мінливість нідологічних показників у чайки: діаметр гнізда, а також лотка і його глибина на початку періоду розмноження є більшими, і лише висота гнізда збільшується з закінченням репродуктивного періоду.

б) Термiни репродуктивного перiоду. Репродуктивний період чайки дуже розтягнутий. Його початок детермінується метеорологічними показниками, а саме - суворими умовами ранньої весни і наявністю талих вод. Пізніше, повні кладки чайок можна знаходити аж до середини липня. Пізні кладки є здебільшого повторними.

в) Величина кладки, зоологiчнi характеристики i iнкубацiйний перiод. У кладцi чайки майже завжди чотири яйця, дуже рідко - два-три або п'ять. Протягом гніздового сезону, в умовах західних областей України, птахи вигодовують один виводок. У випадку руйнування гнiзда, вони можуть вiдкладати дві-три, а іноді чотири повторнi кладки, що нараховують 3-4, або ж лише 2 яйця. Протягом сезону розмноження спостерігається постійне і поступове зменшення довжини та діаметра яєць чайки. Максимальними ці показники є у третій декаді березня, а мінімальними - у другій декаді липня. Це можна пояснити збільшенням кількості повторних кладок та участю у розмноженні молодих самок. Вага ж яйця є практично сталою. Iнкубацiйний перiод триває 27-29 днiв, I, як у бiльшостi вiдкритогнiздових птахiв, залежить вiд клiматичних факторiв.

г) Ріст і розвиток пташенят та успішність розмноження чайки. Ріст і розвиток пташенят чайки, до досягнення ними здатності до польоту і розмірів дорослих птахів, триває близько 30-33 днів. Пташенят було поділено на чотири вікові групи з урахуванням суттєвих різниць між довжиною їх дзьоба, крила та ваги. Вік пташенят в групах був такий: І група - 1-3 дні, ІІ група - 5-9 днів, ІІІ група - 10-16 днів і IV - 20-25. Для молоді І-ої групи характерне лише пухове вбрання, наявність яйцевого зуба, відсутність чуба та хвоста, зеленкаво-оливковий колір ніг. До ІІ-ої групи належать пташенята з пуховими покривами на тілі, шиї, голові і нога; на крилах з'являються синьо-сірі палички першорядних махових пер; злегка виділяється пуховий чубчик, але хвіст відсутній; ноги набирають зелено-коричневого кольору. ІІІ-тя група пташенят відрізняється від попередніх тим, що у їх покривах, поруч з пухом, з'являються контурні пера; з'являється хвіст у вигляді китичок стернових пер; ноги - зелено-коричневі. IV-та група більше схожа на дорослих птахів, через все вкрите контурними перами тіло; добре виділяється сформоване, але ще не доросле до нормальних розмірів крило, хвіст; спина, живіт і боки тіла вкриті також контурними перами; лише на шиї та голові спостерігаються дві генерації оперення - пухова, представлена плямами пуху і ювенільна - контурними перами. Більше виділяється чуб. Пташенята саме цієї групи на 25-у дні життя стають зльотками і можуть перелітати на відстані до 20-30м.

Успiшнiсть розмноження чайки залежить вiд багатьох чинникiв: антропічних, біотичних, абіотичних. У загальному ж смертнiсть i тривалiсть життя, як молодих, так i дорослих чайок, дослiджена не достатньо. За даними В.Д. Ільїчова з співавторами (1985) смертнiсть дорослих птахiв становить 33%, а молодих 51%. Пiсля першого року життя смертнiсть у молодих птахiв коливається в межах 25-62%. Середнiй процент рiчної смертностi у дорослих птахiв становить 27,3%, а молодих 39,4%. Найбiльша тривалiсть життя чайок - близько 7 рокiв.

Добова активність, кормовий раціон, бюджет часу та енергії чайки. Бюджет часу та добова активність чайок на заході України вивчалися у період насиджування і в час міграцій. Спостереження проводили за окремими птахами та парами чайок. Виділено 9 основних форм активності:

1) живлення;

2) комфортна поведінка (всі дії птаха, які призводять до покращення його загального стану та польотних властивостей) і відпочинок;

3) готовність до дії;

4) наземні локомоції;

5) політ;

6) інтеракції (внутрішньо - та міжвидові конфлікти);

7) насиджування;

8) токування;

9) інші форми активності пов'язані з реакцією птахів на людину, велику рогату худобу та ін. Перші п'ять форм спрямовані на підтримку життєдіяльності самої особини, три наступні - мають репродуктивне значення, остання - захисне, бо пов'язана з безпекою гнізда, пташенят чи дорослого птаха.

Основу бюджету часу складає процес живлення, а найенергоємнішим є токування та інтеракції, які потребують від 1,3 до 16 одиниць базального метаболізму (ВМ), або тої мінімальної енергії існування, яку затрачає птах на життєдіяльність протягом доби у стані спокою.

Комфортна поведінка і відпочинок включають до свого складу: чистку оперення, сон, купання. Найбільш енергозберігаючою формою активності у птахів є сон або нічний відпочинок. За дослідженнями В.Р. Дольніка (1995), він відповідає 1 од. ВМ. У чайок на сон припадає приблизно 5 год. на добу (з 23: 00 до 4: 00). Чистка оперення відноситься до важливих форм активності чайки, оскільки від неї залежать польотні властивості птаха, і становить близько 15 хв/год. Купання - характерне чайкам лише в обідні години (13: 50 - 15: 30), коли відмічається максимальна температура повітря (влітку), що підтверджується дослідженнями В.В. Стаховського (1954). На цей процес затрачається від 2 до 12 хв. До наземних локомоцій належать хода і біг, які можуть характеризуватися мінімальними та максимальними потужностями. Такі форми активності чайки використовують під час годування, виведення пташенят і відведення ворогів від гнізда, короткотривалого відпочинку в час міграцій, для розв'язання конфлітних ситуацій.

Політ, як особлива форма активності птахів, за нашими даними, включає до свого складу: а) звичний, не напружений політ птахів, б) зліт та погоня, при яких птахом використовуються максимальні потужності, в) планерування та ковзання, як більш економні елементи польоту, що входять до початкових і кінцевих етапів попередніх форм польоту. У гніздовий період чайки чи не найрідше використовують звичний політ. За нашими спостереженнями, протягом першої половини світлової частини доби, птахи, які мають гніздо, літають мало. За 8 год. спостережень чайки літали лише 8 хв., тривалість кожного польоту становила 0,5-5,5 хв., що в середньому відповідає одній хвилині на годину. Нами встановлено, що політ, як форма активності птахів протягом доби, займає більше часу, ніж теоретично розрахований, і збільшується за рахунок польотів-погонь під час захисту гніздової території. За час спостережень, крім відмічених нами 8 хв., чайки здійснили ще 10,5 хв. польотів, з яких 5 хв. - витрачені на територіальні конфлікти та 5,5 хв. - на відліт від гнізда пов'язаний із небезпекою (реакція на велику рогату худобу та людину). Таким чином, загальний бюджет часу витрачений чайками на політ становив 18,5 хв., а світла частина доби у цей час (перша декада травня) триває приблизно до 22: 30-23: 00 год. Тому, можемо припустити, що за наступні 8 годин чайки витрачають ще близько 18,5 хв. на політ, що сумарно за добу становитиме близько 37 хв., а це є більше, ніж теоретично розрахований нами час (майже 25 хв.).

Розділ 7. Антропогенна трансформація середовища її вплив на життєдіяльність чайки.

В умовах західних областей України антропогенний вплив на чайку особливо зріс з часу інтенсивних меліоративних робіт, які зумовили зміни у структурі біотопів. Зниження рівня води і підсихання зумовило заростання територій високою рослинністю (осока, рогіз, очерет, ситник, деякі злаки), або ж при перезволоженні - затоплювалися місця придатні для побудови гнізд. У зв'язку з розширенням с/г угідь, почали повністю зникати або витіснятися гніздові угруповування птахів. Сильний антропогенний вплив призвів до скорочення чисельності особин гніздової популяції чайки у Волинській (Шацький, Старовижівський, Любомльський р-ни) та Львівській (Яворівський, Жовківський р-ни) областях. Скорочення чисельності чайок відбулося і в межах української частини Прип'яті (Волинська та Рівненська обл.), де до 1989 року чисельність особин оцінювалася в 6-7,5 тис. гніздових пар, а вже в період 1990-1997 рр. - лише 2,15-2,7 тис. пар (Горбань, Шидловский, 1999). Можливо, процес зменшення чисельності відбувається і у всій Україні, оскільки такі тенденції відмічені на Тернопільщині та Закарпатті (Луговой, Потиш, 1998), Дніпропетровщині (Булахов, Губкин, Губкин, 2000), Сумщині (Лебідь, Книш, Хоменко, 1992). Особливо велика кількість гнізд чайки гине під час проведення с/г робіт на великих за площею територіях колективних господарств. Ми спостерігали 100% загибель перших кладок чайки на полях у Волинській, Львівській та Хмельницькій областях. Значний вплив на успішність розмноження чайки має випас худоби, який інтенсивно відбувається на берегах озер і луках. Худоба топче гнізда, пташенят і може навіть призвести до повної загибелі гніздового угруповання. Проте, ми спостерігали і позитивний ефект випасання великої рогатої худоби, коли худоба стримувала заростання території верболозом, очеретами та рогозом. На стан популяції все більше впливає забруднення місць придатних для гніздування. Створення несанкціонованих сміттєзвалищ, окрім втрати гніздових ділянок, призводить до того, що вони приваблюють велику кількість хижаків та тварин (домашніх і диких), які можуть поїдати кладки та пташенят чайки, а саме: собак, котів, сірих ворон, сорок, круків, жовтоногих мартинів.

Розділ 8. Запропоновані заходи охорони виду в межах західних областей України (з урахуванням регіональних, біологічних та екологічних особливостей). Щоб досягти успіху у стратегії охорони чайки необхідно забезпечити збереження умов гніздування "ядра" популяції та застосовувати заходи, які сприяють виживанню молодих птахів. Реалізація цього можлива шляхом здійснення таких заходів:

1) охорона місць гніздування чайки від розорення, засмічення і т. ін.;

2) врегулювання випасу худоби та проведення ранньовесняних підпалів трав; зміна пасовищ, з пізнім вигоном худоби на місця, де гніздуються чайки;

3) рекомендувати в окремих регіонах весняні посіви злаків замість озимих, для забезпечення гніздових біотопів чайки;

4) проводити сівозміну з відведенням полів під "чорний пар",

5) проведення роз'яснювальних робіт серед широких верст населення про важливість охорони виду;

6) сприяння розробці механізмів економічного заохочення землекористувачів до впровадження адаптованих до природоохоронних вимог технологій господарювання;

7) створення ІВА територій (важливих охоронюваних територій для птахів). Не достатньо охороняється вид і в час міграцій. Тому, згідно положень Бонської конвенції (Бонн, 1979), в Україні доцільно до створюваної Екомережі ввести території у віддалених від морського узбережжя регіонах, важливі для охорони цього виду.

Висновки

За чисельністю чайки (140 тис. гніздових пар) Україна посідає 9 місце серед країн Європи. Західноукраїнська популяція чайок налічує близько 33-36 тис. пар, з яких понад 13-14 тис. гніздиться у Волинській, 8-9 тис. - Рівненській, 5-6 тис. - Львівській, 3-3,5 тис. - Тернопільській, близько 2 тис. - Хмельницькій, 1 тис. - Івано-Франківській, 400-500 - Чернівецькій та біля 200 пар у Закарпатській областях.

На заході України чайка використовує для гніздування 7 типів біотопів: заплавні луки (44,4 % всіх гніздових птахів), берегову лінію озер (18,4 %), сільськогосподарські поля (14,8 %), острови річок (0,7%), торфовища (11,3%), стави та відстійники (6,9%) і пасовища (3,5%). Низька чисельність птахів у останніх трьох біотопах пов'язана із їхньою зміною внаслідок антропогенного впливу.

Терміни весняної міграції тісно пов'язані з характером приходу весни. Середні дати прильоту виду у західні області України припадають на 8-18 березня. Найраніше чайки спостерігалися 18 лютого, а найпізніше - 7 квітня. Весняна міграція чайок характеризується східним напрямом прольоту (76,5 % всіх птахів), нечисленними і найчастіше моновидовими зграями (до 30-40 ос.). Найінтенсивніше міграція проходить між 1-ю та 4-ю годинами після сходу сонця, коли пролітають 70-75 % всіх птахів.

Для чайки притаманна літня міграція, яка починається на початку червня і до якої залучаються молоді птахи, а також дорослі, що не беруть участь у розмноженні у поточному році. Цій міграції характерний західний напрямок, мала висота прольоту (сердня 12-17 м) і добовий пік з 11 год.30 хв. до 14 год.30 хв.

Початок відльоту чайок з місць гніздування припадає на середину липня, і триває відліт до кінця жовтня. Осінній міграції характерні багаточисельні, полівидові зграї, а також три піки прольоту, які спостерігалися в середині липня - на початку серпня, у середині серпня - на початку вересня, в середині вересня). Останні спостереження чайки зареєстровані на початку та в середині грудня.

Чайки із західних областей України зимують лише у Північно-Західній Європі, в Голандії, Бельгії, Північній Німеччині і Великобританії, що підтверджено результатами кільцювання. Лише у м'які та малосніжні зими окремі чайки можуть залишатися в межах досліджуваного регіону.

За даними морфологічних, нідологічних та оологічних досліджень у Західній Україні існує два гніздові угруповання: в межах лісової зони (Західноукраїнське та Мале Полісся), та у лісостеповій зоні (Поділля, передгірні райони Карпат і Буковина).

Встановлено сезонну і географічну мінливість нідологічних та оологічних показників у чайки. На початку періоду розмноження гнізда у середньому менші ніж у його кінці. Це зумовлено меншою доступністю гніздового матеріалу на початку гніздування. Значення нідологічних та оологічних показників у північній частині західної України менші ніж у південній. Протягом сезону розмноження відмічене поступове незначне зменшення довжини та діаметра яєць чайки, а їх географічна мінливість є такою ж як і нідологічних показників виду.

Добова активність чайок у гніздовий та міграційний періоди складається з 9 основних форм: живлення, комфортна поведінка і відпочинок, готовність до дії, наземні локомоції, політ, інтеракції, насиджування, токування, інші дії, пов'язані з реакцією птахів на людину, велику рогату худобу і т. ін. Основу бюджету часу складає процес живлення, а найенергоємнішим є токування та інтеракції, які потребують від 1,3 до 16 одиниць базального метаболізму.

Більшість видів господарської діяльності людини (меліорація, інтенсифікації ведення сільського господарства, надмірне випасання худоби, рекреація, ранньовесняне випалювання минулорічних трав, створення сміттєзвалищ тощо) негативно впливають на успішність розмноження чайки. Лише регульоване випасання великої рогатої худоби та природоощадливий обробіток сільськогосподарських угідь є тими методами ведення сільського господарства, які можуть не лише не завдавати шкоди, але й сприяти підтриманню сприятливих умов для успішного гніздування чайки.

У з'язку зі скороченням чисельності популяцій чайки як у регіоні досліджень, так і в Європі в цілому доцільно вжити заходів для її охорони шляхом включення територій, де проходять міграційні шляхи та знаходяться їх гніздові біотопи, до екомережі України, заохочувати землекористувачів, на землях яких гніздяться чайки, впроваджувати нові природоощадливі технології господарювання (перехід в окремих районах від вирощування озимих культур до ярових, почергове використання пасовищ, відведення посівних площ під "чорний пар" тощо).

Список опублікованих праць за темою дисертації

Шидловський І.В. Особливості міграції чайки (Vanellus vanellus) на заході України // Вестник зоологии, 35 (5). - К., 2001. - С.61-67.

Шидловський І.В. Зміни гніздового ареалу чайки Vanellus vanellus L. упродовж ХХ століття // Вісник Львів. ун-ту. Серія біологічна. Вип.27. - Львів: Вид-во ЛНУ ім.І. Франка, 2001. - С.142-150.

Горбань І.М., Бокотей А.А., Пограничний В.О., Башта Т.В., Когут І.В., Соколов Н.Ю., Бучко В.В., Дзюбенко Н.В., Шидловський І.В., Лисачук Т.І., Козловський Р.С. Гніздова орнітофауна верхньодністровської низовини та її зміни в другій половині ХХ століття // Наукові записки ДПМ. Т.14. - Львів, 1998. - С.83-90. (внесок здобувача становить 15%).

Горбань И.М., Шидловский И.В. Численность гнездящихся куликов на западе Украины // Гнездящиеся кулики Восточной Европы - 2000. Т.2. - под ред. Томкович П.С., Лебедева Е.А. - М.: Союз охраны птиц России, 1999. - С.93-105. (внесок здобувача становить 40%).

Шидловський І.В., Чорненька О.Б., Сребродольська Є.Б., Когут І.В., Пріяткіна Н.В., Гура П.І., Бучко В.В., Лисачук Т.І. Сучасний стан орнітофауни Чолгинського заказника та прилеглих територій // Заповідна справа в Україні. - 1998. - Т.4., Вип.1. - С.65-70. (внесок здобувача становить 80%).

Шидловський І.В. Літньо-осінні міграції чайки (Vanellus vanellus) на Розточчі // Природа Розточчя. Біогеоценологічні дослідження: підходи, методики, результати. Вип.1. - смт. Івано-Франкове, 1999. - С.145-147.

Шидловский И.В. Об изменчивости ооморфологических показателей чибиса (Vanellus vanellus) на территории Малого и Волынского Полесья // Актуальные проблемы оологии. Мат-лы 2 Междунар. конф. стран СНГ. - Липецк, 1998. - С.47-48.

Шидловський І.В. Біотопічний розподіл гніздової популяції чайки Vanellus vanellus на заході України // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. Вип.1. / Мат-ли 1 наук. конф. молодих учених м. Львова, 24 листоп. 1998 р. - Львів, 2000. - С.105-107.

Шидловський І.В. Орнітологічний заказник "Чолгинський": сучасний стан та перспективи // Проблеми і перспективи розвитку природоохоронних об'єктів на Розточчі / Мат-ли міжнар. наук. - практ. конф., с. Шкло, 6-7 липня 2000р. - Львів: Логос, 2000. - С.73-75.

Шидловський І.В. Біологія гніздування чайки на Волинському Поліссі // Орнітофауна західних областей України та проблеми її охорони / Мат-ли доп.5 наради орнітологів та аматорів орнітолог. руху Західної України. - Луцьк, 1990. - С.45-46.

Шидловський І.В., Прушинський М.С. Матеріали до вивчення видимої весняної міграції чайки на Волині // Мат-ли 2 конф. СМОУ, 4-7 квітня 1996 р., м. Канів. - Чернівці, 1996. - С. 208-210.

Шидловський І.В. Чайка як модельно-проблемний вид взаємовідносин людини з птахами // Мат-ли конф.7-9 квітня 1995 р., м. Ніжин. - Київ, 1996. - С. 207-209.

Gorban I., Shydlovskyi I., Khymyn M., Prushynskyi M., Gorban L. Awifauna ukraiсskiej czкњci gуrnego odcinka doliny Bugu oraz perspektywy jej ochrony // Korydarz ekologiczny doliny Bugu: Stan - Zagroїenia - Ochrona. IUCN Program Europy. - Warszawa, 2002. - S. 196-218 (внесок здобувача становить 30%).

Анотації

Шидловський І.В. Чайка (Vanellus vanellus L.) на заході України: біологія, динаміка чисельності, біотопічний розподіл. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.08 - зоологія. - Інститут зоології НАН України, Київ, 2005.

В дисертації подано комплексний аналіз поширення, чисельності, гніздової біології та поведінки чайки на заході України. Розглядається фенологія та динаміка міграцій, особливості біотопічного розподілу, основні репродуктивні показники та їх мінливість. Описана трофічна поведінка і бюджет часу чайок у гніздовий та міграційний періоди. Відмічено розширення меж ареалу виду. Вказано на важливу роль водно-болотяних угідь для збереження популяцій цих птахів.

Ключові слова: чайка, західна Україна, гніздова біологія, поведінка, репродуктивні показики, міграції, бюджет часу.

Шидловский И.В. Чибис (Vanellus vanellus L.) на западе Украины: биология, динамика численности, биотопическое распределение. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук за специальностью 03.00.08 - зоология. - Институт зоологии НАН Украины, Киев, 2005.

В диссертации дан комплексный анализ распространения, численности, гнездовой биологии и поведения чибиса на западе Украины. Указано на сокращение гнездовых популяций вида в исследуемом регионе и определена численность, которая составляет от 33180 до 36330 гнездящихся пар. Впервые на массовом оологическом, нидологическом и морфологическом материале доказано существование двух популяций чибиса, одна - гнездится в пределах лесной зоны (Западно-украинское и Малое Полесье) и другая - в лесостепной (Подолье, предгорные районы Карпат и Буковина). Сделан анализ био-топического распределения вида и исследованы репродуктивные показатели, а также их сезонная и географическая изменчивость. Рассматривается фенология и динамика миграций. Наблюдениями установлено, что чибисам характерны летние миграции, которые происходят в конце мая - начале июня, имеют западное направление пролета и характерны главным образом для молодых птиц. Во время осенней миграциии стаи чибиса довольно многочисленны и часто поливидовые. За данными кольцевания, места зимовок западно-украинских популяций этого вида сосредоточены главным образом на побережьях Северного моря (в Великобритании, Голландии, Бельгии и Северной Германии). В теплые зимы чибисы могут зимовать и на территории западной Украины. Описано бюджет времени чибиса в гнездовый и миграционный периоды, выделено 9 главных форм активности: кормление, комфортное поведение и отдых, готовность к действию, наземные локомоции, полет, интеракции, насиживание, токование и другие действия связанные с реакцией птиц на человека и домашних животных. Отмечено расширение границ ареала вида. Указано на важную роль водно-болотные угодий для сохранения популяций этих птиц.

...