Фітоценотаксономічна різноманітність України: фітосозологія, методологія, аналіз та прикладні аспекти

Інтегральна оцінка асоціацій дала змогу відоброзити в цифрових показниках їх фітосозологічне значення і залежно від нього розробити їх синфітосозологічну класифікацію. В залежності від величини показників СФІ як інтегрального показника оцінки виділяється чотири синфітосозологічні класи (СФК). У І СФК об'єднані асоціації найвищого (національного) ступеня раритетності, що мають найвищі показники (СФІ >11), відзначаються найбільшим фітосозологічним значенням асоціацій, вразливістю їх щодо зовнішнього впливу і тому їх збереження можна забезпечити в системі ПЗФ. До ІІ СФК належать асоціації нижчого (регіонального) фітосозологічного рівня (СФІ 8-11), які можна охороняти в умовах заказного режиму, а також у відповідних господарських угіддях із спеціальним режимом збереження та використання. До ІІІ СФК типових асоціацій увійшли зональні, значно поширені фітоценози (СФІ 5-7,9), яким не загрожує зникнення, тому для них доцільно застосовувати збалансоване використання з режимом, який забезпечував би збереження їх природного стану, покращання біологічної стійкості та природного відновлення. У ІУ СФК згруповані асоціації найнижчого фітосозологічного рівня з показниками СФІ <5, які відзначаються найнижчим фітосозологічним значенням асоціацій, що потребують застосування режиму, який сприяв би відновленню вихідних ценозів. Оскільки до одного класу потрапили асоціації з однаковим індексом, але з різною фітосозологічною специфікою, то синфітосозологічний клас поділяється на синфітосозологічні категорії. Чим більше останніх буде виділено для певного масиву даних, тим потенційно точніше класифікація зможе відобразити вихідний розподіл об`єктів у просторі ознак. Обмеженням максимального дроблення класифікації є точність, яка потрібна для отримання характеристик класифікаційних одиниць. Категоріям присвоюється назва із найважливіших ознак асоціацій, а їх нумерація проводиться лише у межах СФК.

Фітоценофонд формацій, асоціації яких віднесені до трьох-чотирьох синфітосозологічних класів із багатьма синфітосозологічними категоріями є ценотично різноманітним з позицій фітосозологічної цінності; малорізноманітним є фітоценофонд, в якому асоціації належать до двох чи одного синфітосозологічних класів з багатьма синфітосозологічними категоріями і одноманітним у випадку приналежності їх до одного синфітосозологічного класу з небагатьма синфітосозологічними категоріями.

З метою встановлення відмінностей фітоценофондів рослинності природних регіонів України з позицій їх багатства і ценотаксономічної різноманітності у розділі 6 буде проведено їх аналіз та порівняльна характеристика. Для встановлення фітосозологічної цінності фітоценофонду та його порівняння ми ввели показники: “ступінь національної раритетності фітоценофонду” та “ступінь регіональної раритетності фітоценофонду”. Перший визначається як показник міри рідкісності фітоценофонду на національному рівні і є співвідношенням кількості асоціацій загальнодержавної фітосозологічної значущості у фітоценофонді (І СФК) до усієї кількості асоціацій фітоценофонду. Виділено три ступені раритетності: низький (до 10 %), середній (10-15 %) та високий (>15 %). Показники вказаних рівнів визначалися від рівня середнього загальнонаціонального показника, який за нашими підрахунками становить 14 %.

Ступінь регіональної раритетності фітоценофонду є показником міри рідкісності фітоценофонду на регіональному рівні і виявляється співвідношенням кількості регіонально рідкісних асоціацій у фітоценофонді (ІІ СФК) до усієї кількості асоціацій фітоценофонду. Виділено три ступені раритетності: низький ( до 25 %), середній (25-35 %) та високий (>35 %). Показники вказаних рівнів визначалися від рівня середнього загальнонаціонального показника, який за нашими підрахунками становить 34%.

Отже, синфітосозологічна класифікація дозволила встановити ценотаксономічну різноманітність рослинності з позицій фітосозологічної цінності, визначити об'єкти спектра дій від абсолютної заповідності до гармонійного невиснажливого та збалансованого використання.

Розділ 5. Синфітосозологічна класифікація рослинності природних регіонів україни та характеристика синтаксонів (на прикладі українського Полісся)

Виконані нами дослідження базуються на великому і критично узагальненому фактичному матеріалі, який: 1) опубліковано у численних наукових працях (монографіях, статтях, збірниках, дисертаціях); 2) зберігається у наукових фондах (фітоценотека відділу геоботаніки, звіти науково-дослідних робіт); 3) зібраний під час власних польових досліджень рослинності України за період 1980-2003 роки.

За розробленою методикою синфітосозологічної оцінки ценофонду рослинності, нами оцінена 7391 асоціація шести природних регіонів, у тому числі для Українського Полісся оцінено 1480 асоціацій, подільської частини Лісової зони - 649, Українських Карпат - 1305, Лісостепової зони - 1329, Степової зони - 1912 та Гірського Криму - 716. У даному розділі ми подаємо синфітосозологічну класифікацію та характеристику синтаксонів рослинності з позицій фітосозологічної цінності Українського Полісся як модельного об'єкта. Такий вибір останнього пояснюється тим, що геоструктурне положення регіону, особливості ґрунтового покриву тощо сприяли утворенню великої мозаїчності природних територіальних комплексів з різноманітним фітоценофондом. Цей значний за площею регіон (20 % території України) відзначається і найвищим ступенем збереженості фітоценозів усіх типів рослинності. Останнє пояснюється наявністю густої мережі об'єктів ПЗФ, створених під науковим керівництвом Т.Л. Андрієнко-Малюк. Синфітосозологічна класифікація та характеристика синтаксонів рослинності решти природних регіонів України (подільської частини Лісової зони, Українських Карпат, Лісостепової зони, Степової зони, Гірського Криму) подається у додатках. Для прикладу у рефераті наводимо фрагмент синфітосозологічної класифікації соснових лісів Українського Полісся:

Ліси формації Pineta sylvestris

І СФК:

категорія вузько поширених фітоценозів унікального типу асоційованості пануючих видів: Pinetum (sylvestris) rhododendroso (lutei)-caricosum (brizoiditis), P. rhododendroso (lutei)-moliniosum (caeruleae) та ін. Усього 9 асоціацій.

ІІ СФК

категорія вузько розповсюджених фітоценозів із співдомінуванням у головному ярусі пограничноареального виду: Piceeto (abietis)-Pinetum (sylvestris) athyriosum (filix-feminae), P.- P. majanthemoso (bifolii)- hylocomiosum та ін. Усього 8 асоціацій.

категорія вузько поширених фітоценозів, домінантом підлеглого ярусу яких є пограничноареальний вид: Pinetum (sylvestris) arctostaphyllosum (uva-ursi), P. ledoso (palustris)-moliniosum (caeruleae) та ін. Усього 14 асоціацій

категорія вузько поширених фітоценозів рідкісного типу асоційованості пануючих видів: Pinetum (sylvestris) coryloso (avellanae)- caricosum (pilosae), Carpineto (betuli)-Pinetum (sylvestris). stellariosum (holosteae) та ін. Усього 13 асоціацій.

категорія вузько поширених фітоценозів низького ступеня трапляння: Pinetum (sylvestris) athyriosum (filix-feminae), P callunoso (vulgaris)-polytrichosum та ін. Усього 22 асоціації.

ІІІ СФК

категорія зональних широко розповсюджених клімаксових фітоценозів високого ступеня трапляння: Pinetum (sylvestris) cladinosum, P. convallariosum (majalis), P. hylocomiosum та ін. Усього 43 асоціації.

категорія широко розповсюджених фітоценозів низького ступеня трапляння: Pinetum (sylvestris) callunosum (vulgaris), P. callunoso (vulgaris)-cladinosum та ін. Усього 17 асоціацій.

IV СФК

категорія похідних широко розповсюджених фітоценозів високого ступеня трапляння: Pinetum (sylvestris) festucosum (ovinae), P. festucoso (ovinae)-cladinosum та ін. Усього 10 асоціацій.

Розділ 6. Аналіз фітоценотаксономічної різноманітності природних регіонів України

6.1 Українське Полісся

Рослинність Українського Полісся належить до лісового, чагарникового, лучного, болотного, водного, пустищного типів рослинності, для яких встановлено 1480 асоціацій 159 формацій. За величиною ценофонду найчисельнішим він є у лучної, лісової і болотної рослинності (480, 395, 339 асоціацій відповідно), що пояснюється значними площами, зайнятими даними типами рослинності та різноманітністю екологічних умов. Найменш чисельним ценофондом характеризуються чагарникова і пустищна рослинність (7 і 18 асоціацій) Рослинність Українського Полісся є різноманітною з позицій фітосозологічної цінності. Основу ценофонду (69 %) складають асоціації типових широко розповсюджених фітоценозів (III СФК); частка асоціацій найвищої фітосозологічної цінності та регіонально рідкісних асоціацій незначна, що свідчить про низький ступінь національної (6 %) і регіональної (21 %) раритетності. Наявність асоціацій IV СФК свідчить про антропогенну порушеність рослинності регіону. В кількісному виразі це невелика частка ценофонду, проте нині їх фітоценози займають значні площі. Різноманітними є і основні типи рослинності регіону, лише чагарники і пустища відзначаються малорізноманітністю ценофонду.

Такий розподіл асоціацій рослинності регіону в системі синфітосозологічних ознак пояснюється переважанням широкоареальних видів серед домінуючих фітоценотипів лісової, лучної, болотної і водної рослинності, які формують репрезентативні широко розповсюджені фітоценози високого ступеня трапляння із звичайним типом асоційованості домінантів.

6.2 Подільська частина Лісової зони

Рослинність подільської частини Лісової зони належить до лісового, чагарникового, лучного, болотного, степового та водного типів, для яких встановлено 649 асоціацій 120 формацій. За величиною ценофонду найчисельнішим він є у лісової рослинності (242 асоціації), що пояснюється різноманітністю екологічних умов, в яких вони сформувалися, та значними площами, на яких вони зростають. Найменш чисельним ценофондом характеризується чагарникова рослинність (11 асоціацій), що зумовлено її походженням та маргинальним розміщенням. Рослинність регіону є різноманітною. Основу ценофонду складають типові широко розповсюджені фітоценози, рідкісні асоціації I та II СФК становлять 37 % ценофонду. Останній характеризується середнім ступенем національної раритетності і низьким ступенем регіональної раритетності. Різноманітними з позицій синфітосозологічної цінності є лісова, водна (асоціації яких відносяться до усіх виділених СФК), болотна і чагарникова (асоціації яких відносяться до трьох СФК) рослинність. Малорізноманітними є лучна і степова рослинність, асоціації яких відносяться до двох СФК. Найвищою фітосозологічною цінністю відзначається степова рослинність, асоціації якої відносяться до I та II СФК, що пояснюється екстразональним їх поширенням.

Такий розподіл асоціацій рослинності регіону в системі синфітосозологічних ознак пояснюється переважанням евритопних видів серед домінуючих фітоценотипів лісової, лучної, болотної і водної рослинності, які формують репрезентативні широко розповсюджені фітоценози високого ступеня трапляння.

6.3 Українські Карпати

Для Українських Карпат встановлено 1305 асоціацій 140 формацій лісів, луків, боліт, водної рослинності, чагарників і чагарничків, пустищ. За величиною ценофонду найчисельнішим він є у лісів і налічує 789 асоціацій. Це пояснюється домінуванням лісової рослинності в регіоні, яка сформувалася в умовах широкого екологічного спектру. Найменш чисельним ценофондом відзначаються пустища (11 асоціацій), які зростають на обмежених територіях в однотипних екотопах. Рослинність відзначається різноманітністю, відносячись до чотирьох СФК. Особливістю фітоценофонду є переважання групи асоціацій І і ІІ СФК (68%), частка типових асоціацій складає його третину. Фітоценофонд відзначається високим ступенем національної (20%) і регіональної (48%) раритетності, що пояснюється ботаніко-географічною специфічністю великої групи домінантів усіх типів рослинності, яка проявляється у їх ендемічності, диз`юнктивноареальності, пограничноареальності, стенотопності еколого-ценотичних ніш, локальності поширення та низьким траплянням фітоценозів. Усі типи рослинності характеризуються як різноманітні, лише пустища вважаються одноманітними. Високим ступенем національної раритетності відзначається ценофонд лісової, чагарникової і болотної рослинності.

6.4 Лісостепова зона

Для Лісостепу встановлено 1335 асоціацій 184 формацій семи типів рослинності: лісового, степового, лучного, болотного, водного, чагарникового та галофільного. Найчисельнішим ценофондом відзначаються луки і ліси (371 і 346 асоціацій відповідно), малочисельний характерний для чагарників і галофільної рослинності (9 і 17 асоціацій). Рослинність тут є різноманітною, основу ценофонду складають зональні типові асоціації (63 %) майже усіх типів рослинності (крім степової і галофільної), група раритетних асоціацій становить 35 % усього ценофонду. Останній відзначається середнім ступенем національної (11 %) та регіональної (25 %) раритетності. Серед типів рослинності різноманітним ценофондом характеризуються лісова, степова, лучна і водна рослинність, малорізноманітним - болотна і чагарникова, одноманітним - галофільна рослинність. Найвищою фітосозологічною цінністю відзначається ценофонд степової рослинності. Антропогенний вплив позначився на лісовій, лучній та водній рослинності, в структурі ценофонду яких сформувалася група похідних асоціацій ІV СФК. Такий розподіл асоціацій в системі синфітосозологічних ознак пояснюється переважанням на значних площах одноманітних екотопів в умовах слабодиференційованого рельєфу, на яких значна кількість евритопних домінантів утворили типові асоціації. Географічне положення регіону обумовлює пограничне поширення ряду домінантів усіх типів рослинності, які сформували значну групу регіонально рідкісних фітоценозів.

6.5 Степова зона

Для Степової зони встановлено 1912 асоціацій 239 формацій семи типів рослинності: лісового, чагарникового, степового, лучного, болотного, галофільного, водного. Найчисельнішим ценофондом відзначаються лучна, степова і водна рослинності (446, 412 і 408 асоціацій відповідно). Рослинність Степової зони відзначається найбагатшим ценофондом серед усіх регіонів України, ценофонд якої є різноманітним, асоціації майже порівну розподілилися між групою типових асоціацій і групою раритетних асоціацій. Фітоценофонд відзначається середнім ступенем національної (13 %) і високим ступенем регіональної (39 %) раритетності. Наявність групи асоціацій найнижчої фітосозологічної цінності (IV СФК) свідчить про її антропогенну порушеність. Фактично кількість таких асоціацій більша, проте за рахунок малопоширеності та низької регіональної представленості вони мають вищі фітосозологічні показники і опинились в III СФК.

Різноманітними є і типи рослинності (крім малорізноманітних чагарників). Високим ступенем національної раритетності відзначається лише ценофонд степової і водної рослинності; інші типи рослинності характеризується середнім (ліси) і низьким (луки, болота, галофільна рослинність) ступенем національної раритетності. Для всіх типів рослинності (крім боліт і водної рослинності) характерний високий ступінь регіональної раритетності. На структурі лісоценофонду найбільше позначилась антропогенна діяльність, на що вказує наявність в їх ценофонді найбільшої серед усіх типів рослинності групи асоціацій дигресивного стану.

6.6 Гірський Крим

Рослинність регіону представлена 716 асоціаціями 59 формацій шести типів рослинності - лісового, чагарникового, степового, лучного, томілярів і саваноїдів. Найчисельнішим ценофондом відзначаються ліси - 279 асоціацій, малочисельний ценофонд характерний для чагарників та саваноїдів (51 і 30 асоціацій відповідно). Рослинність Гірського Криму відзначається різноманітністю ценофонду, асоціації якого відносяться до трьох СФК. Основу ценофонду складають регіонально рідкісні асоціації, раритетний ценофонд становить 80 %, в той час як група типових пануючих асоціацій складає всього п'яту частину фітоценофонду. Останній відзначається високим ступенем національної (29 %) і регіональної (51 %) раритетності. Серед типів рослинності різноманітністю та високими ступенями національної та регіональної раритетності ценофонду відзначаються лісова, степова, чагарникова рослинність і томіляри, малорізноманітним є ценофонд луків і саваноїдів.

Такий розподіл асоціацій рослинності регіону в системі синфітосозологічних ознак пояснюється його географічним положенням, орографічними особливостями рельєфу та близькістю морського басейну, що сприяло формуванню значної групи вузько поширених фітоценозів низької регіональної репрезентативності з низьким ступенем їх трапляння та з рідкісним та унікальним типом асоційованості созологічно і ботаніко-географічно значущих домінантів.

6.7 Порівняльний аналіз різноманітності типів рослинності

Серед природних регіонів України синтаксономічно найбагатшим фітоценофондом відзначається Степова зона (1912 асоціацій), найменш чисельним ценофондом характеризується рослинність подільської частини Лісової зони (649 асоціацій) і Гірського Криму (716 асоціацій). Рослинність всіх регіонів є різноманітною. Основу фітоценофонду Українського Полісся, подільської частини Лісової зони і Лісостепу складають типові асоціації, а в Гірському Криму і Українських Карпатах переважають раритетні асоціації I та II СФК; фітоценофонд Степової зони порівну поділений між типовими і раритетними асоціаціями. Високим ступенем національної раритетності відзначається ценофонд рослинності Гірського Криму (29 %) і Українських Карпат (20 %); середній він у рослинності подільської частини Лісової зони (14 %), Лісостепу (11 %) і Степу (13 %), а рослинність Українського Полісся має низький ступінь національної раритетності (6 %). Високим ступенем регіональної раритетності відзначається рослинність Українських Карпат, Степової зони і Гірського Криму, середнім - рослинність Лісостепу, ценофонди Українського Полісся і подільської частини Лісової зони мають низький ступінь цього показника.

Лісова рослинність є різноманітною в усіх регіонах України, найвищою фітосозологічною цінністю відзначаються лісоценофонд Гірського Криму і Українських Карпат, в яких частка раритетних асоціацій (І і ІІ СФК) становить 92 % і 79 % відповідно. Тому експлуатація лісової рослинності в гірських екосистемах призводить не лише до негативних екологічних наслідків, а й до втрати ценотаксономічної різноманітності і синтаксономічного багатства.

Чагарникова рослинність є різноманітною переважно в Лісовій зоні і малорізноманітною в інших зонах. Найвищою фітосозологічною цінністю відзначається чагарникова рослинність гірських регіонів, де частка раритетного ценофонду складає 94 % (Українські Карпати) і 72 % (Гірський Крим), що говорить на користь повсюдної їх охорони у цих регіонах.

Лучна рослинність є різноманітною (в більшості регіонів) і малорізноманітною у подільській частині Лісової зони та Гірському Криму. Найвищою созологічною цінністю відзначається лучний ценофонд Українських Карпат і Степу, в яких частка раритетних асоціацій становить 51 і 44 % відповідно.

Болотна рослинність є різноманітною (для більшості регіонів) і малорізноманітною. Найвищою фітосозологічною цінністю відзначається ценофонд боліт Українських Карпат, де частка раритетних асоціацій складає 57 %.

Водна рослинність у всіх регіонах характеризується різноманітністю ценофонду, асоціації якого відносяться до трьох і чотирьох СФК. Основу його у більшості регіонів становлять типові асоціації, тільки в Степу - частка типових і регіонально рідкісних асоціацій однакова.

Степова рослинність є різноманітною (в більшості регіонів) і малорізноманітною. Вона відзначається високою фітосозологічною цінністю степоценофонду, основу якого складають раритетні асоціації.

6.8 Ступінь міжрегіональної подібності ценофонду Pineta sylvestris

З метою апробації методу встановлення міри міжрегіональної подібності фітоценофонду, як сукупності асоціацій, модельним об'єктом вибрана формація Pineta sylvestris. Такий вибір пояснюється тим, що соснові ліси займають найбільші площі в Україні порівняно з іншими формаціями і трапляються в п'яти досліджуваних ботаніко-географічних регіонах.

На основі матриці подібності побудовані граф (рис. 1) та дендрограма ценотаксономічної подібності, які відображають ступінь подібності між ценофондом соснових лісів природних регіонів України.

Рис. 1. Граф ценотаксономічної подібності ценофонду соснових лісів

Рівні зв'язку: ? - 0,15-0,21; = - 0,09-0,14; - - 0,02-0,08.

Ценофонд соснових лісів: 1- Українське Полісся; 2 - подільської частини Лісової зони; 3 - Українські Карпати; 4- Лісостеп; 5- Степ.

Cеред ценофонду соснових лісів природних регіонів України найвищим рівнем подібності відзначаються ліси Лісостепу і Степу (коефіцієнт подібності 0,212), а найменшим - Українських Карпат і Степу (0,02). Загалом ценофонд соснових лісів основних природних регіонів відзначається невисоким рівнем подібності.

Таким чином, результати застосування запропонованої методології щодо встановлення ценотаксономічної різноманітності з позицій синфітосозологічної цінності дозволили: 1) встановити, що ценофонд рослинності усіх природних регіонів України є різноманітний з переважанням типових асоціацій та наявністю значної (а у гірських екосистемах - переважаючої) групи раритетних асоціацій; 2) встановити, що кожен досліджений регіон є оригінальним за багатством і різноманітністю ценофонду рослинності з низьким ступенем його подібності; 3) досягти поставленої мети у встановленні ценотаксономічної різноманітності рослинності досліджуваних регіонів, що свідчить про перспективність її застосування у подібних дослідженнях, а отримані результати матимуть вагоме наукове значення для збереження ценорізноманітності, розробки екомережі, для розвитку таксономічної охорони, у зв'язку з практичними проблемами.

Розділ 7. Раритетний фітоценофонд України

7.1 Раритетний фітоценоз: критичний аналіз поняття, категоризації та виділення

У фітосозологічній літературі при категоризації рідкісних фітоценозів в обсяг поняття “раритетний фітоценоз” включені поняття фітоценоз (типовий, рідкісний), біоценоз, біогеоценоз, культурфітоценоз (Стойко, 1982, 1983, 1987; Голубєв, 1983, 1987; Мілкіна, 1990,1997; Стойко, Мілкіна, 1993; Стойко, Мілкіна, Ященко та ін., 1998; та ін.). В цій сукупності загубився сам раритетний фітоценоз як об`єкт синфітосозології (Устименко, 2003). Проведені дослідження дозволили підійти до проблеми встановлення статусу раритетного фітоценозу. На нашу думку, в основі виділення раритетних фітоценозів повинна лежати система ознак, властивих природі фітоценозу, і спроможних в повному обсязі відображати сутність і специфіку фітоценозу у фіксований момент часу, а їх застосування не повинно складати принципових труднощів. Від об`єму, якості ознак та їх результуючої цінності значною мірою залежить якість виділеного раритетного фітоценозу. Їх виділення мусить базуватися на принципах характеристики домінуючих видів, що беруть участь у створенні фітоценозу як функціональної і конкретнотериторіальної системи. Фітоценози, раритетна сутність яких визначена за результуючими ознаками природи фітоценозу, нами названі якісно рідкісними. Це фітоценози переважно найвищого созологічного рівня, які відносяться до І СФК. Фітоценози, раритетна сутність яких визначена через кількість їх трапляння, називаються кількісно рідкісними.

7.2 Моделювання Зеленої книги України

Акцентується увага, що з часу виходу першої у світі монографії про Зелену книгу України (1987) накопичився достатній обсяг інформації щодо охорони раритетних фітоценозів. На основі розробленої методології визначення рідкісних природних рослинних угруповань нами разом із співавторами пропонується модельна структура Зеленої книги України нового зразка (Зелена книга…, 2003). Подається інформація про кожний показник статті. На прикладі лісового типу рослинності наводиться зразок структури модельної статті про синфітосозологічну характеристику рідкісної асоціації (Шеляг-Сосонко, Устименко, Вакаренко, Попович, 2002).

7.3 Засоби обліку фітоценофонду

Правова ідентифікація щодо таксономічної охорони відбувається через трансформацію наукових матеріалів у державні документи. Вихідними матеріалами для цього є переліки, конспекти, каталоги, продромуси рослинності тощо, які необхідно трансформувати у матеріали фітосозологічного змісту і в кінцевому результаті взяти за основу ведення державного обліку та державного кадастру рослинного світу. Вперше пропонується зразок каталога раритетної ценотаксономічної різноманітності ПЗФ України. Наводиться схема характеристики рослинної асоціації за показниками: тип асоційованості домінантів; фітосозологічне значення; ботаніко-географічне значення; регіональна репрезентативність; амплітуда та щільність поширення; характер змін ареалу; положення в сукцесійному ряду: потенціал відновлюваності домінантів; приналежність до Бернської конвенції; збереження у природних умовах (території ПЗФ з вказівкою максимальної і мінімальної чисельності); режим збереження (абсолютної заповідності, регульованої заповідності, заказний. Подається зразок модельної статті каталогу про характеристику асоціації (Попович,Устименко, 2002).

Подається вперше розроблена схема розділу державного кадастру рослинного світу “Рослинність”, що включає основні якісні й кількісні характеристики рослинних угруповань, розроблена картка первинного обліку рослинності та зведена відомість обліку рослинності

Висновки

У дисертаційній роботі на основі застосування розробленої методології вперше проаналізована ценотаксономічна різноманітність рослинності основних природних регіонів України з позицій фітосозологічної цінності. У процесі дослідження розроблено метод інтегральної синфітосозологічної оцінки фітоценофонду; синфітосозологічну класифікацію як основу встановлення фітоценотаксономічної різноманітності; запропоновано системний підхід до виділення раритетного фітоценозу та раритетної асоціації на підставі характеристик домінуючих фітоценотипів; встановлено склад раритетного фітоценофонду та ступені раритетності фітоценофонду у природних регіонах України.

1. Аналіз новітньої історії фітоценологічних досліджень засвідчує парадигмальну тенденцію на актуалізацію, об`єктивізацію та легітимізацію ценотичної різноманітності у становленні синфітосозології як науки, встановлення її на підставі обраної міри наукових відмін.

Це дало можливість визначити статус раритетної асоціації, виділення якої можна здійснювати за синфітосозологічною оцінкою фітоценофонду типу рослинності, раритетна сутність якої визначається за результуючими ознаками фітоценозу і базується на характеристиках їх домінуючих фітоценотипів.

2. Рослинність України в типологічному, ценотаксономічному аспектах загалом репрезентативно охороняється в системі природно-заповідних територій найвищого рангу. Формації рослинності диференціюються на високий (>75% ценофонду), середній (50-75%) та низький (< 50%) рівні забезпеченості охороною. Низьким рівнем забезпеченості охороною в переважній більшості відзначається ценофонд формацій лучної, болотної, водної, галофільної рослинності, низьким і середнім - лісової, середнім і високим - степової, високим - томілярної. Найвищим ступенем представленості синтаксонів в природно-заповідних територіях найвищого рангу відзначаються лісова (26 ПЗТ) й лучна (24 ПЗТ) рослинність, низьким ступенем - галофільна, томілярна, саваноїдна і пустищна рослинність (3-4 ПЗТ). Значна кількість формацій (101 формація, 35% заповідного ценофонду) охороняється лише в одній природно-заповідній території, що є недостатнім і ризикованим.

3. Матричний метод інтегральної синфітосозологічної оцінки ценофонду дозволив отримати розподіл асоціацій в системі синфітосозологічних ознак. Оцінка асоціацій базувалася на критеріях значущості домінуючих видів, зовнішнім проявом яких є характеристика типу їх асоційованості, фітосозологічної цінності домінантів у системі сучасного юридичного статусу, їх ботаніко-географічної значущості, регіональної репрезентативності, амплітуди та щільності поширення, характеру зміни ареалу, положення у сукцесійному ряду, потенціалу відновлюваності домінантів. Кожна діагностична ознака об'єднує ієрархічно підпорядковані елементарні, різні за фітосозологічною цінністю, ознаки асоціації.

4. Синфітосозологічна класифікація стала основою для встановлення синтаксономічної різноманітності з позицій фітосозологічної цінності. Основними одиницями даної класифікації є синфітосозологічний клас (СФК) і синфітосозологічна категорія. Залежно від величини показників фітосозологічної значущості асоціацій виділено чотири СФК: у І СФК об'єднані рідкісні асоціації загальнодержавного значення; до ІІ СФК увійшли регіонально рідкісні асоціації; у ІІІ СФК згруповані зональні типові асоціації; до ІV СФК належать типові асоціації найнижчого созологічного рівня. На основі фітосозологічної специфіки асоціацій СФК, виділено синфітосозологічні категорії та визначено три умовні рівні різноманітності. Першим, тобто різноманітним є фітоценофонд, асоціації якого відносяться до трьох чи чотирьох СФК; другий є малорізноманітний - асоціації відносено до двох чи одного СФК з багатьма категоріями; третій є одноманітний - асоціації відносено до одного СФК з однією-двома категоріями. Ценофонд рослинності усіх регіонів України характеризується як різноманітний. Введено показники міри рідкісності фітоценофонду на національному (ступінь національної раритетності фітоценофонду) та регіональному (ступінь регіональної раритетності фітоценофонду) рівнях.

5. В лісовій зоні високими ступенями національної (20%) та регіональної (48%) раритетності ценофонду (1305 асоціацій 140 формацій) відзначається лише рослинність Українських Карпат, що пояснюється значною кількістю фітосозологічно та ботаніко-географічно значущих домінуючих видів, які сформували вузько поширені фітоценози низької регіональної репрезентативності з рідкісним та унікальним типом асоційованості домінантів. Натомність встановлено, що рослинність Українського Полісся (1480 асоціацій 159 формацій) характеризується низькими ступенями національної (6%) і регіональної (21%) раритетності ценофонду. Це пояснюється одноманітністю екологічних умов регіону на значних площах, де широко ареальні домінанти формують широко розповсюджені фітоценози. Для рослинності подільської частини Лісової зони характерна найменша кількість синтаксонів (649 асоціацій 120 формацій), вона відзначається середнім ступенем національної (14%), і низьким ступенем регіональної (23%) раритетності, що пояснюється переважанням евритопних домінуючих видів, які формують репрезентативні широко розповсюджені фітоценози. Рослинність Лісостепової зони (1329 асоціацій 183 формацій) є різноманітною з середніми ступенями національної (11%) і регіональної (25%) раритетності її ценофонду, де значна кількість евритопних домінантів євроазіатського сектору палеарктичної флори сформували широко розповсюджені репрезентативні асоціації високого ступеня трапляння (63 % фітоценофонду). Рослинність Степової зони (1912 асоціацій 239 формацій) є різноманітною із середнім ступенем національної (13 %) і високим ступенем регіональної (39 %) раритетності її ценофонду. Особливістю фітоценофонду є відносно однакова кількість раритетних і типових асоціацій. Такий їх розподіл в системі синфітосозологічних ознак пояснюється значною фрагментованістю рослинності, великою участю серед ценозоутворювачів фітосозологічно і ботаніко-географічно значущих видів. Рослинність Гірського Криму (716 асоціацій 59 формацій) є різноманітною з високими ступенями національної (29 %) і регіональної (51 %) раритетності її ценофонду. Особливістю фітоценофонду є абсолютне переважання (80%) групи раритетних асоціацій, що пояснюється географічним положенням і ботаніко-географічними особливостями регіону з високим ступенем ендемічності та диз'юнктивноареальності домінантів, специфічністю та різноманітністю екотопів, фітосозологічною значущістю домінантів.

6. Лісова рослинність синтаксономічно найбагатшою є в Українських Карпатах (789 асоціацій), найбіднішою - у подільській частині Лісової зони (242 асоціації). Лісоценофонд характеризується різноманітністю в усіх регіонах. Високим ступенем національної раритетності відзначається ценофонд лісів Гірського Криму (37 %), Українських Карпат (24 %), подільської частини Лісової зони (18 %).За ступенем подібності ценофонд соснових лісів різних природних регіонів загалом відзначається низькими показниками. Найвищий він у ценофонді лісів Лісостепу і Степу, а найнижчий - в Українських Карпатах і Степу. Найвищим рівнем ценотичного зв'язку характеризуються східноєвропейські лісостепові і степові соснові ліси та підтайгові поліські і західноподільські соснові ліси. Чагарникова рослинність синтаксономічно найбагатшою є в Українських Карпатах (73 асоціації); найбіднішою - в Українському Поліссі (7 асоціацій). Різноманітною вона є на подільській частині Лісової зони, Українських Карпатах, Гірському Криму, малорізноманітною - на Українському Поліссі, Лісостепу, Степу. Високим ступенем національної раритетності відзначається ценофонд чагарників Українських Карпат (30 %) і Гірського Криму (31 %).

7. Серед трав'яних типів рослинності луки представлені в усіх ботаніко-географічних регіонах, де синтаксономічно найчисельнішими вони є на Українському Поліссі (480 асоціацій), а найбіднішими - у подільській частині Лісової зони (91 асоціація). Ценофонд луків різноманітним є на Українському Поліссі, в Українських Карпатах, Лісостеповій і Степовій зонах, малорізноманітним - у подільській частині Лісової зони і Гірському Криму. Середнім ступенем національної раритетності відзначається ценофонд луків Українських Карпат (12 %). Болотна рослинність синтаксономічно найбагатшою є на Українському Поліссі (339 асоціацій), найбіднішою - у Степовій зоні. Ценофонд боліт Українського Полісся, подільської частини Лісової зони, Українських Карпат, Степової зони є різноманітним; малорізноманітним - у Лісостеповій зоні. Високим ступенем національної раритетності відзначається ценофонд боліт Українських Карпат (20 %) і подільської частини Лісової зони (18 %). Водна рослинність синтаксономічно найбагатшою є у Степовій зоні (409 асоціацій), найбіднішою - в Українських Карпатах (69 асоціацій). Різноманітним ценофонд водної рослинності є на Українському Поліссі, в подільській частині Лісової зони, Українських Карпатах, Лісостеповій і Степовій зонах. Високим ступенем національної раритетності відзначається ценофонд водної рослинності Степової зони (16 %) і Українського Полісся (16 %). Степова рослинність синтаксономічно найбагатшою є у Степовій зоні (412 асоціацій), найбіднішою - в подільській частині Лісової зони (65 асоціацій). Ценофонд степів різноманітним є в Степовій і Лісостеповій зонах, Гірському Криму, малорізноманітним - у подільській частині Лісової зони. У всіх регіонах свого поширення степова рослинність відзначається високим ступенем національної раритетності ценофонду.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дидух Я.П., Дубына Д.В., Костылев А.В., Попович С.Ю., Устименко П.М. Продромус растительности Украины / Отв. ред. Малиновский К.А., АН УССР. Институт ботаники им. Н. Г. Холодного. - Киев: Наук. думка, 1991. - 272 с.

2. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Попович С.Ю., Устименко П.М. Ценотична різноманітність // Біорізноманітність Карпатського біосферного заповідника. - К.: Інтерекоцентр, 1997. - С. 114-162.

3. Попович С.Ю., Устименко П.М. Фітоценотичний фонд // Каталог раритетного біорізноманіття заповідників і національних природних парків України. / Під наук. редак. д.б.н. Поповича С.Ю. - Київ: Фітосозологічний центр, 2002. - С. 142-247.

4. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю., Вакаренко Л.П. Зелена книга України. Ліси. - К.: Наук. думка, 2002. - 255 с.

5. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Попович С.Ю., Устименко П.М., Стеценко М.П., Мовчан Я.І., Ткач В.П., Михалків В.М., Кравець П.В., Лакида П.І., Зібцев С.В., Колосок О.М. Менеджмент охоронних лісів України. - К.: Фітосоціоцентр, 2003. - 299 с.

6. Мовчан Я.І., Парчук Г.В., Попович С.Ю., Устименко П.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Зелена книга України: якою їй бути? / Під заг. редак. академіка НАН України Шеляга-Сосонка Ю.Р.- Київ: "Академперіодика" НАН України, 2003. - 33 с.

7. Стеценко М.П., Яременко Л.П., Парфенюк В.А., Романовський В.Ф., Ткач В.П., Михалків В.М., Устименко П.М. Методичні рекомендації щодо режиму збереження лісових екосистем на територіях природно-заповідного фонду України різних категорій. - К.: Фітосоціоцентр, 2003. -56 с.

8. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М. Критерії функціонального зонування природних національних парків // Укр. ботан. журн. - 1988.- 45, N 3. - C. 84-86.

9. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Попович С.Ю., Устименко П.М. Про організацію природних національних парків на Донбасі // Укр. ботан. журн. - 1989. - 46, N 4. - C. 93-96.

10. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю. Синтаксономічний склад рослинного покриву запроектованого Гомольшанського державного природного національного парку // Укр. ботан. журн. - 1990. - 47, N 4. - C. 25-29.

11. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дідух Я.П., Костильов О.В., Дубина Д.В., Попович С.Ю., Устименко П.М. Аналіз синтаксонів рослинності України // Укр. ботан. журн. - 1991. - 48, N 1. - C. 5-11.

12. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Попович С.Ю., Устименко П.М. Продромус лісової рослинності Донбасу // Укр. ботан. журн. - 1991. - 48, N 5. - C. 46-51.

13. Попович С.Ю., Устименко П.М. Охрана островных лесов на Донецком кряже // География и природные ресурсы. - 1991. - N 3. - C. 46-52.

14. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю. Функціональне зонування території запроектованого Гомольшанського державного природного національного парку // Укр. ботан. журн. - 1991. - 48, N 3. - C. 84-87.

15. Попович С.Ю., Устименко П.М., Костильов О.В. Сучасний стан рослинного покриву острова Хортиця // Укр. ботан. журн. - 1992. - 49, N 1. - C. 78-82.

16. Попович С.Ю., Устименко П.М. Рослинність і функціональне зонування Сіверськодонецького природного національного парку // Укр. ботан. журн. - 1992. - 49, N 3. - C. 25-31.

17. Попович С.Ю., Устименко П.М. Антропогенные изменения травяного покрова в лесах западных отрогов Среднерусской возвышенности // География и природные ресурсы. - 1992. - N 4. - C. 116-121.

18. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю. Перспективна мережа національних парків України // Укр. ботан. журн. - 1992. - 49, N 6. - C. 91-95.

19. Устименко П.М., Попович С.Ю. Растительность проектируемого Славяногорского национального парка и зонирование его территории // Бюл. Гл. ботан. сада РАН. - 1992. - N 164. - C. 76-81.

20. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю. Розподіл рослинності на території Гомольшанського державного природного національного парку // Укр. ботан. журн. - 1993. - 50, N 3. - C. 65-69.

21. Устименко П.М., Попович С.Ю. Состояние растительности как основа функционального зонирования национальных парков (на примере Тростянецкого лесного массива) // География и природные ресурсы. - 1993. - N 2. - C. 89-94.

22. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Попович С.Ю., Устименко П.М. Система природно-заповідних територій України // Укр. ботан. журн. - 1994. 51, N 1. - C. 5-10.

23. Костильов О.В., Устименко П.М., Попович С.Ю. Рослинний покрив Сивашика // Укр. ботан. журн. - 1994. - 51, N 5. - C. 115-121.

24. Устименко П.М., Попович С.Ю., Костильов О.В. Про необхідність охорони верхів'я Утлюцького лиману // Ойкумена. - 1994. - N 1-2.- C. 100-105.

25. Устименко П.М., Попович С.Ю. Продромус рослинності Стужицького масиву Карпатського біосферного заповідника // Укр. ботан. журн. - 1995. - 52, N 3. - C. 414-419.

26. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М. Основи охорони лісів в державних заказниках // Екологія та ноосферологія. - 1995. - 1, N 1-2. - C. 120-127.

27. Устименко П.М., Попович С.Ю. Висотна диференціація рослинності Стужицького масиву // Укр. ботан. журн. - 1995. - 52, N 5. - C. 703-706.

28. Попович С.Ю., Устименко П.М. Резервування лісових екосистем на Західному і Центральному Поліссі // Ойкумена. - 1995. - N 1-2. - C. 40-45.

29. Попович С.Ю., Устименко П.М. Охорона екосистем Свидовецьких гір // Ойкумена. - 1995. - N 1-2. - C. 62-67.

30. Попович С.Ю., Устименко П.М. Рослинні раритети національного парку "Синевир" // Укр. ботан. журн. - 1996. - 53, N 1-2. - C. 111-117.

31. Попович С.Ю., Устименко П.М. Ценотична організація Стужицького масиву Карпатського біосферного заповідника // Укр. ботан. журн. - 1997. - 54, N 4. - C. 384-387.

32. Попович С.Ю., Устименко П.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Карта рослинності Чорногірського масиву Карпатського біосферного заповідника // Укр. ботан. журн. - 1998. - 55, N 2. - C. 195-200.

33 Попович С.Ю., Устименко П.М. Синфітосозологічна оцінка лісоценофонду України // Укр. ботан. журн. - 1998. - 55, N 3. - C. 315-323.

34 Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Вакаренко Л.П., Попович С.Ю. Ценотаксономічна різноманітність лісів України // Укр. ботан. журн. - 1999. - 56, N 1. - C. 74-78.

35. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М. Ценотаксономічна різноманітність хвойних і широколистяно-хвойних лісів Українського Полісся та їх синфітосозологічна класифікація // Укр. ботан. журн. - 1999. - 56, N 2. - C. 135-139.

36. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дідух Я.П., Устименко П.М., Коротченко І.А., Юглічек Л.С. Лісова рослинність 30-кілометрової зони Хмельницької АЕС // Укр. ботан. журн. - 2000. - 57, N 3. - C. 250-256.

37. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Дідух Я.П., Коротченко І.А. Трав'яниста рослинність 30-кілометрової зони Хмельницької АЕС // Укр. ботан. журн. - 2000. - 57, N 4. - C. 380-386.

38. Дідух Я.П., Устименко П.М., Плюта П.Г., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Коротченко І.А. Карта рослинності 30- кілометрової зони Хмельницької АЕС // Укр. ботан. журн. - 2001. - 58, N 1. - C. 10-20.

39. Дидух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Коротченко И.А., Захарова Т.А. Растительный покров 30-километровой. зоны Ровенской атомной электростанции (РАЭС) и оценка возможных его изменений // Проблеми екології лісів і лісокористування на Поліссі України. - Житомир: Волинь, 2001. - C. 46-60.

40. Дідух Я.П., Устименко П.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Коротченко І.А. Лісова рослинність 30- кілометрової зони Рівненської АЕС // Укр. ботан. журн. - 2002. - 59, N 2. - C. 126-134.

41. Устименко П.М., Попович С.Ю., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Синтаксономічна різноманітність рослинності заповідників України // Заповідна справа в Україні. - 2001. - 7, вип. 2. - C. 6-14.

42. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю., Вакаренко Л.П. Раритетний ценофонд лісів України: аналіз та категоризація // Укр. ботан. журн. - 2002. - 59, N 4. - C. 470-475.

43. Дідух Я.П., Устименко П.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Коротченко І.А. Карта рослинності 30-кілометрової зони Рівненської АЕС // Укр. ботан. журн. - 2002. - 59, N 5. - C. 525-534.

44. Коротченко І.А., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дідух Я.П., Устименко П.М. Трав'яниста рослинність 30-кілометрової зони Рівненської АЕС // Укр. ботан. журн. - 2002. - 59, N 3. - C. 259-258.

45. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дубина Д.В., Мінарченко В.М., Устименко П.М. До кадастру рослинності і рослинних ресурсів: показники та порядок первинного обліку // Укр. ботан. журн. - 2002. - 59, N 3. - C. 330-341.

46. Устименко П.М. До питання про раритетний фітоценоз // Ю.Д. Клеопов та сучасна ботанічна наука. Мат-ли читань, присвяч. 100-річчю з дня народ. Ю.Д. Клеопова (Київ, 10-13 листопада 2002 р.). - К.: Фітосоціоцентр, 2002. - С. 126-130.

47. Устименко П. М. Синфітосозологічна характеристика соснових лісів (Pineta sylvestris) // Укр. ботан. журн. - 2002. - 59, N 6. - C. 689 695.

48. Іванега І.Ю., Устименко П.М. Характеристика національних природних парків України. Ужанський // Фіторізноманіття національних природних парків України. - К: Науковий світ, 2003. - С. 83-89.

49. Устименко П.М. Ценотическое разнообразие и синфитосозологическая классификация лесной растительности Украины // Ботан. журн. - 2003. - 88, N 2. - C. 17-27.

50. Устименко П.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Хвойні ліси України: ценотаксономічне багатство, різноманітність та фітосозологічна класифікація // Укр. ботан. журн. - 2003. - 60, N 3. - C. 239-248.

51. Дидух Я.П., Устименко П.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Плюта П.Г., Коротченко И.А. Крупномасштабная геоботаническая карта 30-километровой зоны Хмельницкой АЭС как основа мониторинга // Геоботаническое картографирование - 2001-2002. - С. 66-68.

52. Устименко П.М. Критичний аналіз поняття та категорій раритетних асоціацій // Укр. ботан. журн. - 2003. - 60, N 4. - C. 381-387.

53. Устименко П.М., Вакаренко Л.П. Рослинність Гірського Криму в созологічному аспекті // Укр. ботан. журн. - 2003. - 60, N 6. - C. 649-651.

54. Устименко П.М. Фітоценотична репрезентативність природно-заповідних територій України // Укр. ботан. журн. - 2004. - 61, N 3. - C. 72-79.

55. Устименко П.М., Вакаренко Л.П., Попович С.Ю., Голишева Л.Ф. Ценотаксономічне різноманіття лісів Українського Полісся та їх синфітосозологічна класифікація / Ін-т ботаніки НАН України. - Київ, 1998. - 31 с. - Бібл. 13 назв. - Укр. - Деп. в ДНТБ України, 25.08.98, N 379 - Ук. 98.

56. Устименко П.М., Вакаренко Л П., Попович С.Ю., Мамонтова Л.Ф. Ценотаксономічне різноманіття Лісостепової зони України та їх синфітосозологічна класифікація / Ін-т ботаніки НАН України. - Київ, 1999. - 30 с. - Бібл. 1 назв. - Укр. - Деп. в ДНТБ України, 11.10.99, N 255 - Ук. 99.

57. Балашов Л.С., Вакаренко Л.П., Устименко П.М., Попович С.Ю. Ценотаксономічне різноманіття лісів Степової зони України та їх синфітосозологічна класифікація / Ін-т ботаніки НАН України. - Київ, 1999. - 37 с. - Бібл. 1 назв. - Укр. - Деп. в ДНТБ України, 11.10.99, N 256 - Ук. 99.

58. Устименко П.М., Коротченко І.А. Степова рослинність Лісостепу України: синфітосозологічна різноманітність та аналіз // Степові та галофільні екосистеми України. Збір. статей до 100 річчя д. б. н. проф. Г.І. Білика / Ін-т ботаніки НАН України. - Київ, 2004. - С 487-510. - Укр. - Деп. в ДНТБ України, 17.05.04, N 379 - Ук. 98.

59. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю. Стратегія поліфункціональної охорони природних територій // Тез. доп. IX з`їзду Укр. ботан. тов. (Дніпропетровськ, травень, 1992 р.). - К: Наук. думка, 1992. - C. 174-175.

60. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Попович С.Ю., Устименко П.М. Про парадигму заповідної справи // Тез. доп . IX з`їзду Укр. ботан. тов. (Дніпропетровськ, травень, 1992 р.). - К: Наук. думка, 1992. - C. 175-176.

61. Попович С.Ю., Устименко П.М. Созологічний аналіз рослинного світу національного природного парку "Синевир" // Екологічні основи оптимізації режиму охорони і використання природно-заповідного фонду. Тез. доп. міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 25 річчю Карпат. біосф. зап-ка (Рахів, 11 - 15 жовтня 1993 р.). - Рахів, 1993. - C. 199-200.

62. Попович С.Ю., Устименко П.М. Інвентаризація фітоценофонлу важливе завдання новостворених заповідних об`єктів // Проблеми становлення і функціонування новостворених заповідників. Тез. доп. наук.-практ. конф. (Гримайлів, 12-15 червня 1995 р.) - Гримайлів, 1995. - C. 222-223.

63. Попович С.Ю., Устименко П.М. Фітоценофонд заповідників України // Роль охоронюваних природних територій у збереженні біорізноманіття. Матер. конфер., присвяч. 75 річчю Канівськ. природного заповідника (Канів, 8-10 вересня, 1998 р). - Канів, 1998. - С. 97-99.

64. Устименко П.М., Попович С.Ю. Ценотичне різноманіття національних природних парків України // Матеріали міжнарод. наук. практичн. конф., присвяч. 30-річчю Карпат. біосф. заповідника, Т. 2. (Рахів 13-15 жовтня 1998 р.), - Рахів, 1998. - C. 153-156.

Размещено на Allbest.ru