Галофільна рослинність Північно-Західного Причорномор’я (синтаксономія, сучасний стан, напрямки трансформації, охорона та використання)

Вирішення питання охорони біорізноманіття неможливе без попередньої оцінки сучасного стану рослинного та тваринного світу. Проблема охорони біорізноманіття виникла в зв'язку з тим, що людство своєю діяльністю значно впливає та змінює природні об'єкти. Такий тиск на природу призводить до зменшення чисельності і зникнення багатьох вузькоареальних видів рослин та видів із вузькою екологічною амплітудою. Щоб зберегти їх від зникнення потрібно охороняти не окрему рослину, а ценоз в якому вона зростає. Саме тому і виникає необхідність вивчення рослинності для кращого збереження існуючого біорізноманіття.

7.1. Рідкісні види галофільних угруповань Північно-Західного Причорномор'я

Угруповання галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор'я за нашими даними нараховують 417 видів вищих рослин. В силу специфічності екологічних умов, в яких формується даний тип рослинності відсоток рідкісних видів у формуванні ценозів відносно низький, таких видів, які включені до Червоної книги України, ЄвропейськогоЧервоного списку та списку видів, які охороняються згідно Бернської конвенціїї лише п'ять - Allium regellianum, Puccinellia syvaschyka, Orchis palustris, Stipa lessengiana, S. capillata.

У роботі наводиться фітоценотична характеристика видів, які поширені лише в засолених екотопах - Allium regellianum, Puccinellia syvaschyka, які занесені до Червоної книги України, Європейського Червоного списку та до списку видів, які охороняються згідно Бернської конвенціїї.

Деякі з них (Puccinellia syvaschyka - Європейський червоний список), на нашу думку, необхідно занести до Червоної Книги України та до Списку видів, які підлягають охороні згідно Бернської конвенції.

7.2. Рідкісні угруповання галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор'я

На нашу думку, найбільш рідкісними угрупованнями галофільної рослинності в межах Північно-Західного Причорномор'я, є угруповання класу Festuco-Limonietea, синтаксономічне різноманіття яких найбільш повно представлено у Чорноморському біосферному заповіднику- всі союзи та асоціації класу (Уманець, Войтюк, Соломаха 1999; Уманець, Соломаха, 1999; Войтюк, Уманець, Соломаха, 2004).

Угруповання класу представляють варіант південних, спустелених полиново-кострицевих степів, які формуються на засолених грунтах. Поширення угруповань класу пов'язано із розташуванням південного варіанту слабо- та середньозасоленого варіанту південних каштанових грунтів. Синтаксони класу включають 171 вид, що відносяться до 31 родини, що охоплює близько 40% флористичного різноманіття всіх угруповань галофільної рослинності. Угруповання класу трапляються лише на території Чорноморського біосферного заповідника (6 асоціацій), на плакорах на південний схід від Скадовська, на підвищених ділянках в околицях с. Олександрівка Херсонської області. Загальна площа виявлених угруповань класу не перевищує 150-200 га (Войтюк, Уманець, Соломаха, 2004).

Синфітосозологічна цінність угруповань класу Festuco-Limonietea підсилюється участю у їх формуванні рідкісних видів - Allium regellianum A.Becker ex.Iljin (Уманець, Войтюк, Соломаха, 2002), Stipa lessengiana, S. capillata - видів із вузькою екологічною амплітудою, з яких A. regellianum - характеризується екологічним оптимумом в умовах асоціації Halimiono-Aperietum maritimae та інколи виступає співдомінантом.

Поширення угруповань класу Festuco-Limonietea лімітується рядом причин. Одним із основних чинників, які обмежують поширення класу, є використання екотопів класу (підвищені на 3-10 м н.р.м., вирівняні ділянки із підсоленими каштановими грунтами) у якості сільськогосподарських угідь (поля, пасовища).

Регіонально рідкісними є угруповання класу Molinio-Juncetea, угруповання якого наводяться (Дубина та ін., 1999, 2003, 2004), як такі, що трапляються зрідка та спорадично для території Причорномор'я.

Висока синфітосозологічна цінність угруповань класу Molinio-Juncetea зумовлена досить специфічними умовами їх існування: “Угруповання засолених луків, які формуються в умовах згінно-нагінних явищ, в екотопах з ущільненими глинисто-піщаними грунтами і значною питомою вагою черепашкової фракції”, “Ценози приморських засолених луків на вологих і слабозасолених грунтах міжкучугурних депресій” (Дубина та ін., 2003, 2004) та участю в цих угрупованнях ряду червонокнижних, рідкісних та ендемічних видів (Orchis palustris, Agrostis maeotica, Centaurium erythraea та ін.).

Важливим об'єктом з точки зори охорони галофільних угруповань є не порушені угруповання засолено-лучних класів Asteretea tripolium та Festuco-Puccinellietea. Необхідність охорони цього типу рослинності в регіоні пов'язана із значною трансформацією засолено-лучних угруповань, пов'язаною з дією антропогенних чинників (меліоративні заходи, надмірний випас), які призводять до деградації багатовидових засолено-лучних угруповань в маловидові угруповання солонцевої та солончакової рослинності (Cl. Thero-Salicornietea, Salicornietea fruticosae).

Найбільше різноманіття галофільної рослинності у Північно-Західному Причорномор'ї зконцентровано на території Чорноморського біосферного заповідника (Войтюк, Уманець, Соломаха, 2003) та Дунайського біосферного заповідника (Дубина та ін., 2003). На території Чорноморського біосферного заповідника представлено 30 асоціацій, що складає 32% різноманіття асоцацій галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор'я. На території Дунайського біосферного заповідника наводиться (Дубина та інш., 2003) 54 асоціації, що складає майже 59% від загальної кількості асоціацій.

Загалом, характеризуючи галофільну рослинність Північно-Західного Причорномор'я з точки зору охорони слід відмітити, що найбільш цінні угруповання задовільно представлені на території об'єктів природно-заповідного фонду України.

Галофільна рослинність досить широко представлена на території України. Загальна площа грунтів із підвищеною концентрацією солей в Україні складає до 2,8 млн. га (Білик, 1963). У відповідності з поширенням засолених грунтів проявляються і основні закономірності: рослинність найчастіше представлена у приморській зоні, терасах та долинах річок, подах.

Загалом, більша частина синтаксонів галофільної рослинності досить широко представлена по всій території Північно-Західного Причорномор'я.

Угруповання справжньо-солончакової та солонцевої рослинності (кл. Thero-Salicornietea, Salicornietea fruticosae) займають найбільші площі та найчастіше трапляються у приморській зоні, долинах лиманів (особливо у верхів'ях) та річок. Угруповання цих класів характеризуються найбільш виявленою фрагментарністю рослинного покриву, зумовленою екстремальністю умов в екотопах. Висока фрагментарність рослинних угруповань цих класів зумовлена чутливістю рослин до мінімальних змін по градієнту лімітуючого фактора, яким в даному випадку виступає надмірна сухість екотопів в широкому розумінні (фізіологічна - пов'язана із концентрацією солей, фізична - із недостачею вологи), які зумовлюють розвиток фрагментарних і різних за складом (флористичним, біоморфологічним тощо) угруповань.

Засолено лучна рослинність класів Asteretea tripolium та Fesutco-Puccinellietea спорадично трапляється по всій території Північно-Західного Причорномор'я. Найчастіше засолено-лучні угруповання цих класів формуються в долинах річок, лиманів, подах. В результаті крупномасштабних іригаційних робіт проведених з кінця 60-х до середини 80-х років площі угруповань засолено-лучної рослинності збільшилися за рахунок розвитку на територіях, де відбувались процеси вторинного засолення грунтів та на територіях, де відбулось часткове опріснення та розсолення екотопів зайнятих солончаковою та солонцевою рослинністю. Значні площі у Північно-Західному Причорномор'ї займають території сільськогосподарських угідь, де розвиваються фрагментарні угруповання, які відносять до засолено-лучних класів (Дзюба, 1996). Особливо часто процеси розвитку таких галофільно-рудеральних угруповань відбуваються на рисових чеках.

Засолено-лучні угруповання класу Juncetea maritimi на території Північно-Західного Причорномор'я приурочені переважно до широких вирівняних долин у приморській зоні, розвиваються на територіях із значним рівнем помірно-засолених грунтових вод. Фрагменти цих угруповань досить часто формуються на рисових чеках (Дзюба, 1996).

Засолено-лучні угруповання класу Molinio-Juncetea мають обмежене поширення у зв'язку із досить специфічними умовами існування - “Угруповання засолених луків, які формуються в умовах згінно-нагінних явищ, в екотопах з ущільненими глинисто-піщаними грунтами і значною питомою вагою черепашкової фракції”, “Ценози приморських засолених луків на вологих і слабозасолених грунтах міжкучугурних депресій” (Дубина та ін., 2003, 2004). Найчастіше трапляються в дельтових долинах крупних річок (Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра).

Засолено-болотні угруповання класу Bolboschoenetea maritimi спорадично поширені по всій території Північно-Західного Причорномор'я. Найчастіше ці фітоценози представлені в перехідній зоні між угрупованнями союзу Phragmition (Cl. Phragmiti-Magnocaricetea) та угрупованнями засолено-лучної (Cl. Asteretea tripolium, Festuco-Puccinellietea), солонцевої і солончакової (Salicornietea fruticosae, Thero-Salicirnetea) рослинності. Угруповання класу досить часто трапляються по периферії лиманів, долинах річок, зоні підтоплення гідромеліоративних споруд тощо.

Угруповання засолено-літоральної рослинності спорадично трапляються по морському узбережжю та в приморських частинах лиманів.

Поширення засолено-степових угруповань класу Festuco-Limonietea досить обмежене і зумовлене, в першу чергу, поширенням і високим ступенем розораності слабо- та середньозасоленого варіанту південних каштанових грунтів. Найбільше різноманіття синтаксонів класу зосереджене на території Чорноморського біосферного заповідника (Соломаха, Войтюк, Уманець, 2004) та його околицях.

ВИСНОВКИ

1. Вперше складена синтаксономічна схема галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор'я за методом Ж. Браун-Бланке, яка включає 95 асоціацій, 22 союзи, 17 порядків та 11 класів. З них 2 класи (Salicornietea fruticosae - 13 асоціацій та Thero-Salicornietea - 9 асоціацій) представляють угруповання справжньосолончакової рослинності; засолено-лучні угруповання представлені чотирма класами - Asteretea tripolium (24), Festuco-Puccinellietea (14), Juncetea maritimi (10) та Molinio-Juncetea (3 асоціації); три класи репрезентують угруповання морської літоралі - Cakiletea maritimi (3), Crithmo-Staticetea та Crypsetea aculeatae (по 2 асоціації); рослинність засолених степів представлена класом Festuco-Limonietea (8), галофітизовані повітряно-водні та водно-болотні угруповання - класом Bolboschoenetea maritimi (9 асоціацій). Розраховані значення діагностичності видів для синтаксонів різного рангу, що дозволить спростити та підвищити якість визначення рослинних угруповань галофільної рослинності.

2. При проведенні порівняльно-флористичного аналізу синтаксонів класу Festuco-Limonietea Karpov et Mirk. 1986 виявилося, що вони відмінні від галофільно-лучних угруповань класу Festuco-Puccinellietea, до якого їх відносить ряд авторів. Отже, підтверджено поширення цих угруповань на території Північно-Західного Причорномор'я, а визнання класу Festuco-Limonietea Karpov et Mirk. 1986 є цілком доцільним.

3. Для галофільних рослинних угруповань Північно-Західного Причорномор'я характерний високий рівень флористичної спорідненості класифікаційно близьких синтаксонів. Підпорядковані одиниці класифікації в межах синтаксонів вищого рангу мають значно більші коефіцієнти флористичної спорідненості, ніж синтаксони з інших класів (порядків, союзів).

4. Найбільш близькими за флористичним складом є угруповання класів справжньо-солончакової (Salicornietea fruticosae і Thero-Salicornietea) та засолено-лучної (Festuco-Puccinellietea) рослинності, для яких характерне значне перекриття їх видових спектрів, зумовлене, очевидно, схожістю екологічних умов, в яких формуються ці угруповання .

5. Проведений аналіз флористичного складу й екологічних параметрів угруповань солончакової та засолено-лучної рослинності Північно-Західного Причорномор'я, дозволив встановити найбільш ймовірні, на нашу думку, напрямки трансформації синтаксонів при зміні лімітуючих екологічих факторів середовища існування.

6. Основним чинником трансформації галофільної рослинності у Північно-Західному Причорномор'ї є антропогенний фактор. Його дія призводить до загальної деградації та зникнення природних рослинних комплексів. Тому сучасними тенденціями розвитку галофільної рослинності, з одного боку, є зменшення площ природних фітоценозів у результаті знищення рослинності, пов'язаного із сільськогосподарським використанням земель та зміною гідрологічного режиму, а з іншого - відбувається розширення площ з галофільною рослинністю, пов'язане з формуванням рослинних угруповань на вторинно-засолених грунтах, а також неповночленних рослинних комплексів за участю галофільних видів в агрофітоценозах.

7. Охорона раритетних видів та рідкісних угруповань галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор'я здійснюється на задовільному рівні, оскільки близько 80% їх асоціацій та рідкісних видів охороняється на території Чорноморського та Дунайського біосферних заповідників. Найрідкіснішими в регіоні є угруповання засолено-степової рослинності класу Festuco-Limonietea, які потребують заходів активної охорони. Описано ценотичний діапазон існування ряду рідкісних видів (Allium regellianum A. Becker ex Iljin, Puccinellia syvaschica Bilyk).

8. Вивчення галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор'я дозволило виявити основні закономірності її поширення. Встановлено, що більшість синтаксонів (рангом від асоціації до класу) мають широку представленість в межах регіону, окрім угруповань класів Festuco-Limonietea та Molinio-Juncetea, які поширені лише на території Дніпровської терасово-дельтової рівнини та в дельтах лиманів і великих річок. Найчастіше в межах Північно-Західного Причорномор'я трапляються угруповання класів солончакової (Salicornietea fruticosae, Thero-Salicornietea) та засолено-лучної (Asteretea tripolium, Festuco-Puccinellietea) рослинності, які представлені майже у всій приморській зоні, зниженнях вздовж долин лиманів, річок та тимчасових водотоків.

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Войтюк Б.Ю. До історії вивчення галофільної рослинності України // Укр. Фітоцен. зб. - Київ. - 1999. - сер. А. т. 1-2(12-13). - С. 118-125

2. Войтюк Б.Ю. Синтаксономія галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор'я / Степові та галофітні екосистеми України. Зб. наук. праць присвячений 100 річчю з дня народження д-ра, проф. Г.І. Білика. - Київ, 2004 - С. 57-71 - Деп. в ГНТБ України 17.05.2004, № 24-Ук2004 // Анот. в Бібліогр. покажчику ВИНИТИ РАН „Депонированные научные работы” № 8(390), № б/о 11(16)

3. Войтюк Б.Ю., Уманець О.Ю., Соломаха І.В. Синтаксономія галофільної рослинності Чорноморського біосферного заповідника // Науковий вісник Чернівецького ун-ту: Збірник наукових праць. - Вип. 193: Біологія. - Чернівці: “Рута”, 2004. - С. 85-92

4. Соломаха В.А., Войтюк Б.Ю., Уманець О.Ю., Соломаха І.В. синтаксономія класу Festuco-Limonietea Karpov et Mirk. 1986 в Україні / Степові та галофітні екосистеми України. Зб. наук. праць присвячений 100 річчю з дня народження д-ра, проф. Г.І. Білика. - Київ, 2004 - С. 297-306 - Деп. в ГНТБ України 17.05.2004, № 24-Ук2004 // Анот. в Бібліогр. покажчику ВИНИТИ РАН „Депонированные научные работы” № 8(390), № б/о 11(30)

5. Соломаха І.В., Войтюк Б.Ю., Уманець О.Ю. Про зростання двох рідкісних видів у Причорномор'ї // Тези доповіді на Всеукраїнській конференції молодих вчених “Актуальные вопросы современного естествоиспытания”, Сімферопіль, 2001 р.

6. Уманець О.Ю., Войтюк Б.Ю., Соломаха І.В. Синтаксономія рослинності Чорноморського біосферного заповідника. IV. Ділянка Потіївська // Укр. фітоцен. зб. - Київ, 2001 - Сер.А. Вип. 1(17). - с.66-86.

7. Уманець О.Ю., Войтюк Б.Ю., Соломаха І.В. Ценотичний діапазон існування рідкісного виду Allium regelianum A.Becker ex Iljin на території Чорноморського біосферного заповідника (Херсонська область) // Вісн. Київ. ун-ту імені Тараса Шевченка: Інтродукція та збереження рослинного різноманіттяю - 2002. - Вип. 5. - С. 63-64.

8. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Dichodon viscidum (M. Bieb.) Holub // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 68-69.

9. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Cerastium ucrainicum Pacz. ex Klokov // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 87-88.

10. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Cerastium pseudobulgaricum Klokov // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 96-97.

11. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Войтюк Б.Ю.,Бурда Р.І., Тихоненко Ю.Я. Cerastium holosteoides Fr. // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 104-105.

12. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Cerastium ucrainicum Pacz. ex Klokov // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 87-88.

13. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Minuartia bilykiana Klokov // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 130-131.

14. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Войтюк Б.Ю., Тихоненко Ю.Я. Spergularia media (L.) C. Presl. // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 206-207.

15. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Войтюк Б.Ю., Тихоненко Ю.Я. Spergularia salina J. Presl. et C. Presl. // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 210-211.

16. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю., Єрмоленко В.М., Тихоненко Ю.Я., Гелюта В.А. Gypsophylla paniculata L. // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 352-353.

17. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю., Тихоненко Ю.Я. Gypsophylla perfoliata L. // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 360-361.

18. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Dianthus guttatus M. Bieb. // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 416-417.

Размещено на Allbest.ru