Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Фізіолого-гігієнічне обгрунтування профілактики впливу охолоджуючого мікроклімату на працівників вуглезбагачувальних фабрик

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

фізіологічний вуглезбагачувальний здоров'я працівник

Актуальність теми. Умови праці працівників вуглезбагачувальних фабрик (ВЗФ) формуються під впливом ряду фізичних і хімічних факторів виробничого середовища і психофізіологічних факторів трудового процесу. Це температура і вологість повітря, механічні, гідро- і аеродинамічні шуми, загальна технологічна вібрація, недостатній рівень природної і штучної освітленості, наявність у повітрі робочої зони вуглепородного пилу і хімічних сполук, вимушена робоча поза і зосереджене спостереження за ходом виробничого процесу та ін.

Виробничі фактори, безперечно, діють на працюючих у взаємному зв'язку і взаємному впливі (Кундиев Ю.И. и соавт. 1999; Измеров Н.Ф. 2000, 2002; Сова С.Г., 2000). Однак із їх сукупності необхідно виділити фактор, що є визначальним у формуванні шкідливих (небезпечних) умов праці.

Проведені дослідження (Солдак И.И. и соавт., 2002, 2004) показали, що таким визначальним несприятливим виробничим фактором для вуглезбагачувальників є охолоджуючий мікроклімат.

Дії охолоджуючого мікроклімату працівники ВЗФ піддаються протягом 7-7,5 календарних місяців року. Холод призводить до погіршення теплового стану людини, зниження її працездатності, може стати причиною розвитку захворювань і навіть летального кінця (Кощеев В.С., 1981; Афанасьева Р.Ф., Бурмистрова О.В., 2001). Це пов'язано з тим, що нормальні процеси життєдіяльності організму можуть протікати лише при кліматичних умовах, близьких до теплового комфорту.

Зважаючи на вищевикладене можна сказати, що для гігієністів, фізіологів праці актуальною є проблема профілактики переохолодження людини в процесі праці.

Пріоритетними мають залишатися заходи первинної профілактики, що містять будівельно-планувальні, організаційно-технологічні, санітарно-технічні рішення, фізіологічні раціональні режими праці та відпочинку, медичні огляди, профвідбір, засоби індивідуального захисту. Однак при виконанні робіт на відкритих територіях у холодний період року, у неопалюваних і спеціальних приміщеннях (холодильні камери) і т.п. немає можливості реалізувати зазначені профілактичні заходи. У зв'язку з цим доцільно підвищувати фізіологічну стійкість організму працівників до впливу охолоджуючого мікроклімату. Причому максимального ефекту підвищення стійкості до холоду можна досягти з урахуванням індивідуальних (типологічних) особливостей організму людини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом науково-дослідної роботи Донецького державного медичного університету ім. М. Горького “Комплексна гігієно-фізіологічна оцінка умов праці працівників сучасних вуглезбагачувальних фабрик”, номер державної реєстрації 0100U006379. Автором проведені натурні дослідження виробничих факторів, дана фізіолого-гігієнічна оцінка умов праці, зроблений аналіз захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. Розроблено спосіб підвищення стійкості людини до несприятливого впливу охолоджуючого мікроклімату, методику встановлення типів термореактивної мобільності, проведені термічні процедури і дана оцінка їх ефективності.

Мета дослідження: дати комплексну фізіолого-гігієнічну оцінку умов праці працівників вуглезбагачувальних фабрик і обґрунтувати заходи профілактики несприятливого впливу охолоджуючого мікроклімату.

Задачі дослідження:

Дати фізіолого-гігієнічну характеристику виробничих факторів, що формують умови праці.

Інтегрально оцінити умови праці і встановити домінуючий за шкідливим впливом на організм виробничий фактор, розробити комп'ютерну програму оперативної оцінки умов праці.

Інтегрально оцінити тепловий стан працівників ВЗФ і провести аналіз захворюваності з тимчасовою втратою працездатності (ТВП).

Розробити методику і встановити типи термореактивної мобільності людини, провести індивідуалізовані термічні впливи для підвищення стійкості організму до охолоджуючого мікроклімату.

Дати фізіологічну і медико-соціальну оцінку ефективності індивідуалізо-ваних термічних впливів.

Об'єкт дослідження: працівники ВЗФ у процесі праці.

Предмет дослідження: технологічний процес збагачення вугілля, фізичні, хімічні фактори виробничого середовища і психофізіологічні фактори трудового процесу, тепловий стан, працездатність і захворюваність з ТВП працюючих.

Методи дослідження: гігієнічні для оцінки фізичних, хімічних і психофізіоло-гічних факторів виробничого середовища, трудового процесу, фізіологічні та психо-фізіологічні для оцінки функціонального стану людини у процесі трудової діяльності та у стані спокою, математичне моделювання для оперативної оцінки умов праці, медико-статистичні для аналізу захворюваності та інтерпретації даних гігієнічних і фізіологічних досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше дано інтегральну фізіолого-гігієнічну оцінку умов праці працівників ВЗФ.

Установлено домінуючу роль охолоджуючого мікроклімату у формуванні несприятливих умов праці працівників ВЗФ.

Уперше встановлено, що в результаті хронічного впливу охолоджуючого виробничого мікроклімату у працівників ВЗФ значно погіршується тепловий стан і зростає захворюваність, зокрема, органів дихання.

Уперше виділено типи термореактивної мобільності людини за швидкістю відпо-відної реакції на термічний (холодовий) подразник: мобільний, змішаний і торпідний.

Уперше показано фізіологічний і медико-соціальний ефекти індивідуа-лізованих за часом і тривалістю термічних впливів відповідно до типів термо-реактивної мобільності людини.

Практичне значення отриманих результатів. Установлено, що умови праці працівників ВЗФ відносяться до шкідливих Iступеня і призводять до зростання захворюваності з ТВП, насамперед, органів дихання.

Розроблено комп'ютерну програму інтегральної оперативної оцінки умов праці.

Хронічний вплив охолоджуючого мікроклімату призводить до погіршення теплового стану і високого рівня захворюваності з ТВП.

Фізіологічну стійкість до охолоджуючого мікроклімату можна підвищити індиві-дуалізованими за часом і тривалістю відповідно до типів термореактивної мобільності дискретними чергуючими холодовими з тепловими конвективними і дискретними холодовими кондуктивними впливами на термочутливу ділянку тіла (грудину).

Розроблено методику встановлення типів мобільності за швидкістю відповідної реакції на термічний подразник.

Розроблено “Спосіб корекції функціонального стану організму людини” для підвищення стійкості людини до впливу охолоджуючого мікроклімату.

Видано інформаційний лист “Удосконалений спосіб підвищення стійкості людини до охолоджуючого мікроклімату”.

“Спосіб підвищення стійкості людини до охолоджуючого мікроклімату” зареєстрований у “Реєстрі галузевих нововведень”.

Результати досліджень впроваджені на Центральній вуглезбагачувальній фабриці “Чумаківська”, м.Донецьк (акт впровадження від 11.04.2005р.), у Дніпропет-ровській державній санітарно-епідеміологічній станції (акт впровадження від 15.12.2003р.), у Харківському державному медичному університеті (акт впровадження від 12.06.2004р.), у Донецьком національному університеті (акт впровадження від 23.12.2004р.), у Державному підприємстві НДІ медико-екологічних проблем Донбасу і вугільної промисловості (акт впровадження від 01.03.2005р.).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведені виміри і розрахунки величин фізичних і психофізіологічних факторів праці, дана інтегральна фізіолого-гігієнічна оцінка умов праці та функціонального, у тому числі теплового, стану працюючих; сформовані групи термореактивної мобільності і проведені процедури термічних впливів на організм, дана оцінка ефективності цих процедур.

За участю автора дана фізіолого-гігієнічна оцінка технологічних процесів збагачення вугілля, розроблена комп'ютерна програма інтегральної оперативної оцінки умов праці, дана оцінка шкідливих речовин у повітрі робочої зони, проведений аналіз захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

У дисертації не використані ідеї і розробки співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації були повідомлені і обговорені на науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті Д.М.Калюжного “Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України на рубежі століть” (м. Київ, 19-20 жовтня 2000р.), на науковій сесії товариства гігієністів, присвяченій 70-річчю Донецького державного медичного університету ім. М.Горького “Актуальные вопросы профилактической медицины Донбасса” (м.Донецьк, 12 грудня 2000р.), на Міжна-родній науково-практичній конференції “Бизнес, экология, здоровье” (м.Донецьк, 30 листопада 2001р.), на VМіжнародному медичному конгресі студентів і молодих уче-них (м. Тернопіль, 10-12 травня 2001р.), на Міжнародній науково-практичній конфе-ренції “Інформаційні технології в гігієні та медичній екології” (м.Київ, 17-18 грудня 2002р.), на науково-практичній конференції “Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України” (м.Київ, грудень 2002р.), на Міжнародній конференції “Центральные и периферические механизмы вегетативной нервной системы” (м.Слов'янськ, 3-6 черв-ня 2003р.), на науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю санітарно-епідеміологічної служби України “Актуальные вопросы профилактической медицины XXI века” (м.Донецьк, 30 травня 2003р.), на Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми науки та освіти” (м.Алушта, 30 квітня - 10 травня 2004р.), на IIIВсеукраїнській науково-практичній конференції викладачів, студентів і молодих вчених “Сучасні проблеми клінічної та теоретичної медицини” (м.Суми, 22-23 квітня 2004р.), на XIV з'їзді гігієністів України (м.Дніпропетровськ, 19-21 травня 2004р.), на науково-практичній конференції з міжнародною участю “Акту-альні проблеми гігієни праці, професійної патології і медичної екології Донбасу” (м.До-нецьк, 15-16 листопада 2005р.), на науково-практичній конференції з міжнародною участю “Актуальні проблеми медицини праці” (м.Донецьк, 30-31 березня 2006р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 7 статтях наукових журналів, 1 статті збірника наукових праць, 11 матеріалах і тезах наукових конференцій, з'їзду і конгресу, деклараційному патенті на винахід, інформаційному листі та у Реєстрі галузевих нововведень.

Структура і обсяг дисертації. Складається зі вступу, 6 розділів, заключення, висновків, списку використаної літератури, що містить 235 вітчизняних та іноземних джерел на 24 сторінках, 2 додатків на 14 сторінках. Викладена на 168 сторінках комп'ютерного тексту, який містить 24 таблиці на 27 сторінках, 9 рисун-ків на 8 сторінках.

2.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкт, обсяг і методи досліджень. Дослідження проводилися в техно-логічних відділеннях вуглезбагачувальних фабрик “Чумаківська”, “Моспінська” (м.Донецьк) і “Комсомольська” (м.Димитров, Донецька обл.) безпосередньо на робочих місцях вуглезбагачувальників і в лабораторних умовах. Були проведені виміри гігієнічних (8238), фізіологічних (15528) показників, медико-статистичні і хронометражні дослідження (7438).

Додатково проаналізовано 20 протоколів санітарно-гігієнічних досліджень повітря робочої зони санепідстанцій Будьонівського і Пролетарського районів м.Донецька. У фізіологічних дослідженнях брали участь 160 працівників ВЗФ обох статей у віці від 20 до 60 років. Анкетування включало опитування експертів (вчених і фахівців у галузі гігієни і фізіології праці ВНЗ і НДІ, інженерно-технічних працівників, керівників охорони праці підприємств вугільної промисловості).

Аналіз захворюваності з ТВП за період 1997-2001 рр. працівників основних професій ВЗФ включали статистичну обробку листків непрацездатності та “Журналів обліку листків непрацездатності”. Аналіз проводили в середньому за календарний рік, а також за календарний місяць теплого (травень - вересень) і холодного (жовтень - квітень) періодів року (разом з к. мед. н. Коктишевим І.В.).

Вимір параметрів мікроклімату і його оцінку проводили у виробничих відділеннях, на робочих місцях працівників вуглезбагачування у теплий і холодний періоди року за загальноприйнятими методиками відповідно до ДСН 3.3.6.042-99. При вимірі та оцінці виробничого шуму, розрахунку еквівалентного рівня звуку керувалися ГОСТом 12.1.050-86 і ДСН 3.3.6.037-99.

Вимір рівнів загальної і локальної вібрації проводили за допомогою вимірювача шуму ВШВ-003 М2 відповідно до ГОСТу 12.1.012-90, гігієнічну оцінку- відповідно до ДСН 3.3.6.039-99 (разом з к.б.н. Брюхановою С.Т.).

Вимір освітленості проводили за допомогою фотоелектричного переносного люкс-метра Ю-116 відповідно до ДСТУ Б.В. 2.2-6-97, оцінку - відповідно до СНіП II-4-79. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони визначала к.б.н. Павлович Л.В. відпо-відно до методичних указівок № 4436-87, № 1650-77, № 1642-77, № 1638-77, № 1461-76, № 4833-88, оцінку - відповідно до ГОСТу 12.1.005-88.

Фізіологічні дослідження проводили у виробничих і лабораторних умовах. У виробничих умовах безпосередньо на робочих місцях у працівників ВЗФ на початку (перша година), у середині (шоста година) і наприкінці (дванадцята година) зміни в природні паузи реєстрували частоту пульсу пальпаторно, вимірювали м'язову силу і витривалість до статичного зусилля за допомогою ручних динамометрів типу ДРП-90 і ДРП-50, енерговитрати визначали розрахунковим методом за величиною частоти пульсу (Максимович В.О. і співавт., 1997). Реєстрували час зосередженого спостереження і перебування в вимушеній позі, відстань переміщення в просторі. Температуру аксилярну і шкіри вимірювали в п'яти точках за допомогою медичного електричного термометра типу ТПЭМ-1, суб'єктивну оцінку теплового самопочуття проводили за семибальною шкалою (Афанасьева Р.Ф. и соавт., 1990). Інтегральну оцінку теплового стану давали за термоградієнтом А (Солдак И.И. и соавт., 2000; Максимович В.А. и соавт., 2003), за основу якого взято процес взаємодії внутрішнього теплового потоку, що надходять від метаболічних джерел утворення тепла до поверхні тіла, та зовнішнього теплового потоку, який здійснює теплообмін між поверхнею тіла і навколишнім середовищем.

Інтегральну фізіолого-гігієнічну оцінку умов праці проводили відповідно до методики (Солдак І.І. і співавт., 1998), яка враховує дію фізичних, хімічних і психофізіологічних виробничих факторів і дає змогу визначити провідний у несприятливій дії на організм виробничий фактор (ВФ).

Для встановлення типів термореактивної мобільності в лабораторних умовах у 41 обстежуваного у стані спокою визначали час реакції на термічний (ЧРТ) подразник за оригінальною методикою (Солдак И.И. и соавт., 2004) за допомогою термощупа (температура близько 0оС) і хронорефлексометра. За ЧРТ із статистичної сукупності відповідно до критерію ± 2/3 у (Лакин Г.Ф., 1968) встановлювали належність обстежуваних до типів термореактивної мобільності: обстежувані з ЧРТ у межах 695 ч 805 мс були віднесені до змішаного (З), менше 695 мс - до мобільного (М) і більше 805 мс - до торпідного (Т) типів. Визначали також латентний період зорово-моторної реакції на простий подразник (ЛП ЗМР пр.) за допомогою хроно-рефлексометра, критичну частоту злиття світлових миготінь (КЧЗСМ) на червоне світло - за допомогою світлодіода АЛ-114Г і генератора прямокутних імпульсів, тепінг максимальний - за допомогою пристрою типу телеграфного ключа (ГоршковС.И. и соавт., 1974; Кулагин Б.В., 1984; Солдак И.И. и соавт., 2003). У цих же обстежуваних визначали частоту пульсу, температуру тіла, тепловідчуття, м'язову силу і витривалість, артеріальний тиск. Індивідуалізовані дискретні термічні впливи здійснювалися на шкіру в ділянці грудини (Небесна В.В. і співавт., 2004; Солдак И.И. и соавт., 2004). Використано два ви-ди впливів: дискретні чергуючи холодові з тепловими конвективні (Х-Т КВ) з темпе-ратурою 0 ч -20 С та 46 ч 480С і дискретні холодові кондуктивні (Х КВ) з температурою 2 ч 50С, які проводилися з використанням лабораторних зразків пристроїв.

Для осіб М-типу час одиничного дискретного термічного впливу складав 1500ч 1600 мс, З-типу - 2200 ч 2300 мс, Т-типу - 2900 ч 3000 мс, а тривалість щоденної процедури склала 5; 7,5 і 10 хв протягом 10 ч 12 днів.

Для обробки і аналізу результатів досліджень використовувалися парамет-ричні і непараметричні методи математичної статистики, комп'ютерна програма “Excel”. При нормальному законі розподілу розраховували середню арифметичну (), стандартну помилку (S), середнє квадратичне відхилення (у). Істотність розходжень оцінювали за t-критерієм Стьюдента, а також встановлювали ступінь вірогідності (рівень значущості) розбіжностей (р). Для визначення щільності зв'язку між величинами розраховували коефіцієнт парної кореляції (r) (МінцерА.П., 2003). При законі розподілу, що відрізнявся від нормального, був застосований непарамет-ричний критерій знаків (кз), заснований на підрахунку кількості односпрямованих ефектів у парних порівняннях (Гублер Е.В., 1978).

3.РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Проведені фізіолого-гігієнічні дослідження трудової діяльності працівників ВЗФ дозволили встановити, що їх умови праці формуються під впливом комплексу фізичних, хімічних і психофізіологічних факторів. Протягом усього холодного періоду року, що триває з жовтня по травень (у різні роки - від 7 до 7,5 місяців), працівники ВЗФ підпадають під вплив охолоджуючого мікроклімату. Температура повітря в різних технологічних відділеннях коливалася від 2,1±0,4⁰С (відділення вуглеприйому) до 9,4 ± 0,3⁰С (сушильне відділення), а в цілому по ВЗФ складала 5,6 ± 0,3⁰С (табл. 1).

Таблиця 1. Характеристика мікроклімату виробничих приміщень

Примітки:

1)у чисельнику - значення параметрів у холодний, у знаменнику - у теплий періоди року;

2)нормативні значення температури, відносної вологості та швидкості руху повітря складають відповідно 15 ч 21^оС, ? 75%, ? 0,4 м/с у холодний і 16 ч 27^оС, ? 75%, 0,2 ч 0,5 м/с у теплий періоди року.

Подані дані свідчать про те, що для робіт середньої важкості II б, до яких належить праця працівників вуглезбагачування, весь холодний період року температура була нижча нижньої межі, припустимої за санітарними нормами мікроклімату (ДСН 3.3.6.042-99), на 5,6 ч 12,9⁰С у різних відділеннях, а в середньому по ВЗФ - на 9,4⁰С.

Вологість повітря в цих відділеннях була відносно стабільною і, за винятком сушильного відділення, перевищувала ПДВ. У середньому по ВЗФ величина переви-щення складала 10,8%. Швидкість руху повітря відповідала припустимій і складала 0,32±0,03м/с. Незначне її перевищення відзначалося лише у відділенні вуглеприйому.

У теплий період року, що триває з травня по вересень (у різні роки від 4,5 до 5 мі-сяців) середня температура повітря не перевищувала припустимого значення - 27⁰С. Середньозмінні значення температури повітря в різних відділеннях відрізнялися незнач-но і у цілому по ВЗФ складали 23,7 ± 1,1⁰С. Відносна вологість повітря відповідала припустимому рівню (?75%), а в сушильному і фільтр-пресовому відділеннях - навіть оптимальному (40 ч 60%). Швидкість руху повітря також була у межах припустимих величин (0,2 ч 0,5 м/с). В окремі дні денна температура повітря у відділенні вуглеприйому (ділянка навантаження) і в сушильному відділенні досягала 30 ч 32⁰С, формуючи нагріваючий мікроклімат.

На формування умов праці впливають різноманітні за походженням (механічні, гідро- і аеродинамічні) широкосмужні за спектром і непостійні за часом шуми зі середньогеометричними частотами 250 ч 2000 Гц. Їх середній еквівалентний рівень складав 84,4 ± 1,7 дБА, перевищуючи ГДР на 4,4 ± 1,7 дБА. Еквівалентно-коригований рівень загальної вібрації категорії 3, типу “а” складав 89,9 дБА (ГДР дорівнює 92 дБ). Періодично окремі категорії працівників підпадали під вплив локальної вібрації інтенсивністю 101 ± 2,9 дБ, тобто нижче ГДР (112 дБ) на 11 дБ.

Рівень штучної освітленості у всіх технологічних відділеннях на робочих місцях був у 2 ч 2,5 рази нижчий нормативного, у середньому він складав 53,7 ± 4,1лк.

У повітрі робочої зони відділень ВЗФ вміст вуглепордного пилу коливався від 3,2 мг/м³ до 10,2 мг/м³, а в середньому складав 7,9 ± 0,4 мг/м³ (ГДК - 4 мг/м³). Вміст хімічних речовин був нижчий ГДК.

Час зосередженого спостереження складав 54,6 ± 1,4% (нормативний 50%), перебування у вимушеній позі - 10,4 ± 0,8% (нормативний - ? 25%); відстань переміщення у зв'язку з технологічним процесом складала 2,63 ± 0,31 км/зміну (нормативна - ? 10 км/зміну). Частота пульсу в середньому складала 89,7 уд./хв (нормативна - 99 уд./хв).

Така розмаїтість за природою і рівнем впливу виробничих факторів не дозволяє однозначно оцінити умови праці, тому нами був застосований індекс умов праці (I_we), що дозволив дати інтегральну фізіолого-гігієнічну оцінку умов праці та встановити домінуючий у шкідливому впливі на організм виробничий фактор.

Розрахунки показали, що величина I_we, яка складає 73,9, свідчить про те, що умови праці працівників ВЗФ є шкідливими I ступеня і можуть бути причиною збільшення захворюваності, а також встановити, що домінуючим ВФ є мікроклімат охолоджуючий.

Оскільки тривале перебування в умовах охолоджуючого виробничого мікро-клімату може призвести до зниження працездатності, холодового стресу, розвитку захворювань (Тарасова Л.А. и соавт., 1994; Афанасьєва Р.Ф., БурмистроваО.В., 2001; Солдак И.И. и соавт, 2002; Небесная В.В. 2003) наступні дослідження були присвячені оцінці теплового стану (ТС) і стану здоров'я працівників ВЗФ.

Установлено, що в холодний період року у працівників усіх технологічних відділень ТС був вкрай незадовільним. Величина термоградієнта А в кінці зміни коливалася від -0,52 ±0,03 у працівників сушильного (найбільш теплого) відділення до -0,73 ±0,02 у працівників відділення вуглеприйому (найбільш холодного), теплове самопочуття - від 2,9 ± 0,2 до 1,8 ± 0,1 бала, тобто ТС наближався до припустимого або був гранично припустимим. У цілому по ВЗФ у працівників ТС у середині зміни вже був на межі припустимого, а в другу половину зміни був гранично припустимим (табл. 2).

Таблиця 2. Тепловий стан працівників ВЗФ у холодний і теплий періоди року

У теплий період року помітні зміни ТС працівників ВЗФ відзначалися тільки починаючи із середини зміни. Величина термоградієнта А, яка дорівнювала 0,40 ± 0,01 (див. табл. 2), свідчила про те, що ТС, хоча вже не розцінювався як оптимальний, однак ще був у діапазоні припустимого, про що свідчило і теплопочуття. До закін-чення зміни ТС хоча і погіршувався, але не виходив за верхню межу припустимого і наприкінці зміни не досягав цієї межі.

Подані вище прогнозні оцінки стану здоров'я працівників ВЗФ одержали підтвердження при аналізі захворюваності з ТВП. Серед усіх груп захворювань, безсумнівно, лідируюче положення займають захворювання органів дихання (ОД) - 59,2± 1,6 випадків і 559,6 ± 18,0 днів на 100 працюючих. Це, наприклад, у 4 рази вище (р < 0,001) випадків захворювань нервової системи, у 6 разів (р < 0,001) - захворювань системи кровообігу, на 369,9 ± 21,0 днів перевищує (р < 0,001) захворювання нервової системи, на 403,2 ± 19,2 дні (р < 0,001) захворювання системи кровообігу.

На рівень захворюваності з ТВП серед працівників ВЗФ впливає період (холод-ний, теплий) року. Це переважно стосується хвороб органів дихання. На їх частку в холодний період року припадає 57,6 ± 2,6% випадків і 47,9 ± 0,7% днів непрацездатності.

Рівень захворюваності органів дихання в середньому за один місяць складав 6,1± 0,8 випадків і 61,9 ± 1,5 днів на 100 працюючих (рис. 1). У теплий період ці показники відповідно склали 2,9 ± 0,6 випадків і 29,3 ± 1,5 днів непрацездатності на 100 працюючих, тобто були меншими практично в два рази.

Установлення домінуючого ВФ - охолоджуючого мікроклімату, стало підставою для пошуку заходів профілактики переохолодження людини в процесі трудової діяльності. Якщо неможливо цілком або частково реалізувати заходи первинної профілактики, доцільно, на нашу думку, підвищувати фізіологічну стійкість організму працівників ВЗФ до дії охолоджуючого мікроклімату за допомогою термічних впливів. Ефективність термічних впливів оцінювали за показниками ТС, працездатності та ТВП ОД.

Термоградієнт А безпосередньо після закінчення процедур (осінь, початок зміни) як у контрольній, так і в дослідних групах знаходився в зоні оптимуму (0,1? А ? -0,1), але вже у середині зміни в контрольній групі він різко знижувався, а після її закінчення досягав у осіб М-типу -0,46 ± 0,04, З-типу - -0,48 ± 0,04 і Т-типу- -0,50 ± 0,05 (табл. 3). Водночас у обстежуваних I дослідної групи термоградієнт А був вірогідно вищий до закінчення зміни, відповідно, на 0,17 ± 0,05, 0,17 ± 0,05 і 0,16 ± 0,06, а II - на 0,21 ± 0,04, 0,20 ± 0,05, і 0,19 ± 0,06.

Наприкінці холодного періоду року (весна, початок зміни) ТС обстежуваних контрольної групи був поза зоною оптимуму, термоградієнт А був вірогідно (р<0,01) нижче, ніж на початку холодного періоду (див. табл. 3). До закінчення зміни його величина знижувалася у обстежуваних М-типу до -0,52 ± 0,4, З-типу - до -0,54 ± 0,04 і Т-типу - до -0,56 ± 0,05 і максимально наближалася до межі гранично припустимого значення.

У обстежуваних I і II дослідних груп, як і на початку холодного періоду, величини термоградієнта А перед закінченням зміни знижувалися. Однак вони перевищували значення контрольних груп у осіб М, З і Т-типів, відповідно, на 0,16± 0,05 і 0,23 ± 0,05, 0,15 ± 0,05 і 0,21 ± 0,06, 0,15 ± 0,05 і 0,20 ± 0,06 (див. табл.3).

Наведені дані свідчать про те, що індивідуалізовані залежно від типу мобільності термічні впливи поліпшують ТС працівників вуглезбагачування, позитивний ефект яких зберігається на весь холодний період року. Більш виражений фізіологічний ефект відзначається при Х КВ.

Таблиця 3. Тепловий стан (термоградієнт А, частка один.) працівників ВЗФ до і після термічних впливів ( ± S )

Примітки:

1) п - початок, с - середина, з - закінчення робочої зміни;

2) * - різниця вірогідна (р < 0,01) порівняно з відповідними показниками контрольної групи; ** - різниця вірогідна (р < 0,05) порівняно з відповідними показниками контрольної групи.

У табл. 4 подані результати дослідження фізичної працездатності, яка визначалась за імпульсом м'язової сили (ІМС), Н·с. Обстежувані контрольної і дослідних груп мали у вихідному стані (осінь, початок робочої зміни) практично однаковий рівень працездатності. У обстежуваних контрольної групи до кінця робочої зміни працездатність знижувалася у осіб різних типів термореактивної мобільності на 68 ч 74%. У обстежуваних, які піддавалися термічним впливам, зниження працездатності відбувалося на меншу величину: у I дослідній групі - на 50 ч 57%, а у II дослідній групі - на 48 ч 53%.

У обстежуваних, які піддавалися термічним впливам, працездатність протягом робочої зміни зберігалася на більш високому рівні, ніж у обстежуваних контрольної групи. У I дослідній групі наприкінці зміни вона перевищувала показники контрольної групи на 61ч 76%, а в II - на 78ч98%. У II дослідній групі працездат-ність зберігалася максимальною, що є свідченням більш високої фізіологічної ефек-тивності холодових кондуктивних впливів.

Таблиця 4. Фізична працездатність (ІМС, Н·с) працівників ВЗФ до і після термічних впливів ( ± S )

Примітки: (за табл. 3).

Поліпшення ТС працівників ВЗФ позитивно позначилося не тільки на фізичній працездатності, але й на стані їх здоров'я. У табл.5 подані показники ТВП ОД працівників ВЗФ після термічних впливів.

Установлено, що у обстежуваних I дослідної групи всіх типів термореактивної мобільності, що піддавалися Х - Т КВ, вірогідно (р_кз=0,05) скоротилась кількість випадків непрацездатності. Обстежувані хворіли не більше одного разу на рік (за винятком одного обстежуваного З-типу мобільності, що хворів двічі); два обстежуваних М і Т, а також три З-типів не хворіли жодного разу. У цих групах відзначено також вірогідне (р_кз < 0,05 ч 0,01) зниження тривалості одного випадку захворювання.

У групі осіб М і Т-типів зареєстровано по одному обстежуваному, у групі З-типу - три обстежуваних, у яких спостерігалося незначне збільшення днів непрацездатності на один випадок захворювання.

У обстежуваних II дослідної групи всіх типів термореактивної мобільності, що зазнавали впливу Х КВ, відзначено більш виражений позитивний ефект термічних впливів. Вірогідно (р_кз=0,05) скоротилася кількість випадків непрацездатності. Порівняно з I групою збільшилась кількість обстежуваних, які хворіли по одному разу на рік, або не хворіли жодного разу. Лише по одному обстежуваному М і З-типів хворіли двічі. Знизилася також тривалість одного випадку захворювання (р_кз=0,05ч0,01). Тільки в групі осіб З-типу були два обстежуваних, у яких відзначалося незначне збільшення днів непрацездатності одного випадку захворювання.

Таблиця 5. Відмінності у парних порівняннях показників ТВП ОД працівників ВЗФ після термічних впливів

Таким чином, застосування індивідуалізованих за часом і тривалістю відповідно до типів термореактивної мобільності людини дискретних чергуючих холодових з тепловими конвективних і дискретних холодових кондуктивних впливів на термочутливу ділянку тіла поліпшило тепловий стан і підвищило фізичну працездатність працівників ВЗФ, а також призвело до зниження захворюваності з ТВП ОД. Відзначені більш виражені фізіологічний і медико-соціальний ефекти при використанні Х КВ.

ВИСНОВКИ

У дисертації подано обґрунтування і нове рішення науково-практичної задачі профілактики несприятливої дії охолоджуючого виробничого мікроклімату на працівників ВЗФ шляхом підвищення фізіологічної стійкості організму до холоду індивідуалізованими за часом і тривалістю відповідно до типів термореактивної мобільності людини дискретними чергуючими холодовими з тепловими конвективними і холодовими кондуктивними термічними впливами.

1.Умови праці працівників ВЗФ формуються рядом фізичних (температура, вологість, швидкість руху повітря, шум, вібрація, освітленість), хімічних (пил вуглепородний, вуглецю оксид, азоту діоксид, сірчастий ангідрид, масла мінеральні та ін.) факторів виробничого середовища і трудового процесу (зосереджене спостереження, перебування у вимушеній робочій позі, переміщення в просторі, фізична праця), частина з яких не відповідає гігієнічним нормативам.

2.Проведено інтегральну фізіолого-гігієнічну оцінку умов праці працівників ВЗФ, яка дозволила встановити, що за шкідливою дією на організм вони належать до I ступеня і призводять до збільшення виробниче обумовленої захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, насамперед органів дихання.

3.Домінуючим у шкідливій дії на організм працівників ВЗФ виробничим фактором є охолоджуючий мікроклімат, під вплив якого вони підпадають в холодний період року (7 ч 7,5 календарних місяців) на протязі всієї робочої зміни, що призводить до погіршення теплового стану і високого рівня захворюваності з ТВП.

4.У холодний період року тепловий стан обстежуваних був незадовільним вже через 1,5 ч 2 години роботи і до середини зміни досягав верхньої межі припустимого (термоградієнт А = -0,59 ± 0,01, теплопочуття - 2,6 ± 0,1 бала), а до закінчення зміни він погіршувався до гранично припустимого (термоградієнт А = -0,66 ± 0,01,теплопочуття - 1,6 ± 0,1 бала); у теплий період тепловий стан був в діапазоні припустимого і в середині (термоградієнт А = 0,56 ± 0,01, теплопочуття - 5,4 ± 0,2 бали), і по закінченні (термоградієнт А = 0,40 ± 0,01, теплопочуття - 4,5 ± 0,1 бали) зміни.

5.Рівень захворюваності з ТВП у середньому за один місяць холодного періоду року складав 12,8 ± 1,1 випадків і 165,9 ± 3,4 днів на 100 працюючих, з них органів дихання - 6,1 ± 0,8 випадків і 61,9 ± 1,5 днів на 100 працюючих; ці показники захворюваності були вірогідно (р < 0,05) вищими, ніж у теплий період року, відповідно, на 71,1% випадків і 78,8% днів, на 47,5% випадків і 47,3% днів непрацездатності на 100 працюючих.

6. Для підвищення фізіологічної стійкості організму працівників до несприятливого охолоджуючого виробничого мікроклімату розроблено методику індивідуалізованих за часом і тривалістю відповідно до типів термореактивної мобільності дискретних чергуючих холодових з тепловими конвективних і кондуктивних холодових впливів на термочутливу ділянку тіла (грудину).

7.За швидкістю відповідної реакції обстежуваних на холодовий подразник, виділені три типи термореактивної мобільності: мобільний - зі швидкістю реакції < 695 мс, змішаний - зі швидкістю реакції 695 ч 805 мс і торпідний - зі швидкістю реакції > 805 мс; групи обстежуваних різних типів вірогідно (р < 0,05 ч 0,01) розрізняються також за КЧЗСМ, ЛП ЗМР пр., тепінгом макс., температурою шкіри і частотою пульсу.

8.Індивідуалізовані термічні впливи призводили до поліпшення теплового стану організму працівників протягом усього холодного періоду року (збільшення термоградієнта А в середньому на 0,16 ± 0,05, р < 0,01), підвищення фізичної працездатності в середньому на 15% (р < 0,05) і зниження показників захворюваності з ТВП органів дихання (зменшення кількості випадків і днів тимчасової непрацездатності в середньому 41,5% і 28,7%, р_кз=0,05 ч 0,01); більш виражений фізіологічний і медико-соціальний ефект спостерігається при застосуванні Х КВ.

9.За результатами досліджень отримано патент, опубліковано інформаційний лист, матеріали дисертації внесені до Реєстру галузевих нововведень, впроваджені у вуглезбагачувальному виробництві, у наукових дослідженнях і навчальному процесі при читанні лекцій і проведенні практичних занять; для оперативної інтегральної фізіолого-гігієнічної оцінки умов праці розроблена комп'ютерна програма.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гигиенические условия труда рабочих углеобогатительных фабрик / Солдак И.И., Небесная В.В., Брюханова С.Г., Микрюкова Н.Г., Дремов В.И. // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2002. - Т. 6, № 1. - С. 31-34. Автором дана гігієнічна оцінка умов праці, показана домінуюча роль охолоджуючого мікроклімату.

2. Физиологическая характеристика труда работников углеобогатительных фабрик / Солдак И.И., Небесная В.В., Павлович Л.В., Брюханова С.Г., Микрюкова Н.Г. // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2002. - Т. 6, № 2. - С. 175-178. Автором проведені фізіологічні дослідження, дана оцінка важкості і напруженості праці.

3. Небесная В.В. Особенности условий труда и заболеваемости с временной утратой трудоспособности рабочих углеобогатительных фабрик // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2003. - Т. 7, № 1. - С. 43-49.

4. Оцінка функціонального стану людини при впливі виробничих факторів / І. Солдак, М. Тарапата, О. Горецький, В. Небесна // Донецький вісник наукового товариства ім. Шевченка. - Донецьк: Східний видавничій дім, 2003. - Т. 3. - С. 116 - 122. Автором подані методики оцінки функціонального стану людини.

5. Интегральная оценка теплового состояния человека при холодовом стрессе / Солдак И.И., Небесная В.В., Брюханова С.Т., Павлович Л.В., Микрюкова Н.Г. // Довкілля та здоров'я. - 2004. - № 1. - С. 69-71. Автором здійснена оцінка теплового стану людини, яка перебуває в умовах охолоджуючого мікроклімату за інтегральним показником.

6. Медична ефективність термічних впливів на організм людини / Солдак І.І., Небесна В.В., Максимович В.О., Брюханова С.Т., Сімакопуло В.О. // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2004. - Т.8, № 1. - С. 37-41. Автором показано позитивна дія індивідуалізованих термічних впливів на тепловий стан, працездатність і стан здоров'я людини.

7. Охлаждающий производственный микроклимат и профилактика его неблагоприятного воздействия / Солдак И.И., Брюханова С.Т., Небесная В.В., Симакопуло В.А., Павлович Л.В., Микрюкова Н.Г. // Актуальні проблеми гігієни праці, професійної патології і медичної екології Донбасу: Зб. статей - Донецьк: Каштан, 2005. - С. 86-88. Автором дана оцінка мікроклімату і запропоновані індивідуалізовані термічні впливи з метою профілактики переохолодження.

8. Повышение физиологической устойчивости промышленных рабочих к холоду / Солдак И.И., Максимович В.А., Брюханова С.Т., Небесная В.В., Симакопуло В.А., Павлович Л.В., Микрюкова Н.Г. // Вестник гигиены и эпидемиологии (Приложение). - 2006. - Т.10, № 1. - С. 144-145. Автором показаний більш виражений фізіологічний і медико-соціальний ефект застосування кондуктивних холодових впливів.

9.Пат. 51443 А Україна, А 61В5/04, А61F7/00. Спосіб корекції функціонального стану організму людини: Пат. 51443 А Україна, А 61В5/04, А61F7/00 / І.І. Солдак, В.В. Небесна, В.О. Максимович, В.І. Прокопець, С.Т. Брюханова (Україна); Дон ДМУ, - № 2002042598; Заявл. 02.04.02; Опубл. 15.11.02 - Бюл. № 11. - 3с.

10.Спосіб підвищення стійкості людини до охолоджуючого мікроклімату / Солдак І.І., Небесна В.В., Максимович В.О., Прокопець В.І., Брюханова С.Т. // Реєстр галузевих нововведень. - К.: МОЗ України, 2004. - № 144/21/04 - 2 с.

Удосконалений спосіб підвищення стійкості людини до охолоджуючого мікроклімату: Інформ. лист про нововведення в системі охорони здоров'я № 315 (Гігієна праці та профзахворювання. Вип. 1) / Солдак І.І., Небесна В.В., Максимович В.О., Прокопець В.І., Брюханова С.Т. - К., 2003. - 4 с.

Солдак И.И., Небесная В.В., Брюханова С.Т. Условия труда и заболеваемость работников флотационных отделений углеобогатительных фабрик // Вестник гигиены и эпидемиологии (Приложение). - 2000. - Т.4, № 1. - С. 66-67.

Гігієнічна характеристика праці робітників основного виробництва вуглезбагачувальних фабрик / І.І. Солдак, В.В. Небесна, С.Т. Брюханова, Л.В. Павлович // Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України на рубежі століть: Зб. тез доповідей наук.-практ. конф. - К., 2000. - Вип. 3. - С. 93-94.

Гигиеническая характеристика технологии углеприема обогатительных фабрик / Солдак И.И., Брюханова С.Т., Небесная В.В., Павлович Л.В., Микрюкова Н.Г. // Бизнес, экология, здоровье: Материалы Междунар. науч.-практ. конф. - Донецк: НИИ медико-экологических проблем Донбасса и угольной промышленности, 2001. - С. 89-91.

Небесна В.В. Гігієнічні особливості сучасної технології вуглезбагачування // Матеріали V Міжнар. мед. конгр. студентів та молодих учених. - Тернопіль, 2001.- С. 261.

Интегральная оценка производственного холодового стресса / Солдак И.И., Брюханова С.Т., Небесная В.В., Павлович Л.В., Микрюкова Н.Г // Інформаційні технології в гігієні та медичній екології: Зб. тез доповідей Міжнар. наук.-практ. конф. - К., 2002. - С. 95-97.

Гігієнічна оцінка умов праці робітників вуглезбагачувальних фабрик / Солдак І.І., Брюханова С.Т., Небесна В.В., Павлович Л.В., Мікрюкова Н.Г., Коктишев І.В. // Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України: Зб. тез доповідей наук.-практ. конф. - К., 2002. - Вип. 4. - С. 128.

Солдак И.И., Небесная В.В., Брюханова С.Т. Индивидуальная термореактивная мобильность человека // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2003. - Т. 12. - № 1. Приложение. - С. 79.

Підвищення стійкості промислових робочих до несприятливого впливу охолоджуючого мікроклімату / Солдак І.І., Максимович В.О., Небесна В.В., Брюханова С.Т., Сімакопуло В.О. // Гігієнічна наука та практика на рубежі століть: Матеріали XIV з'їзду гігієністів України. - Д., 2004. - С. 104-105.

Небесная В.В., Солдак И.И., Брюханова С.Т. Физиологическая эффективность индивидуализированных термических воздействий на организм работающих // Сучасні проблеми науки та освіти: Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. - Х., 2004. - С. 86.

Солдак И.И., Небесная В.В., Брюханова С.Т. Методика установления типов термореактивной мобильности человека // Сучасні проблеми науки та освіти: Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. - Х., 2004. - С. 92.

Способи нормалізації функціонального стану людей, які підлягають впливу охолоджуючого мікроклімату / І.І. Солдак, В.В. Небесна, С.Т. Брюханова, В.О. Сімакопуло // Сучасні проблеми клінічної та теоретичної медицини: Матеріали III Всеукр. наук.-практ. конф. викладачів, студентів та молодих вчених. - Суми, 2004. - С. 188-189.

Размещено на Allbest.ru