Генетичні особливості мутагенезу, індукованого новими іммобілізованими сполуками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Генетичні особливості мутагенезу, індукованого новими іммобілізованими сполуками

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Виявлення причинного зв'язку індукованих мутацій з появою злоякісних новоутворень, вроджених вад розвитку та спадкових хвороб обумовили необхідність пошуку ефективних засобів захисту людини від мутагенних впливів (М.П. Дубінін, 1999; М.П. Бочков, 1996; 1997; IARC, 1993; І.Р. Бариляк, 2001; 2003). Профілактика канцерогенезу або його інгібування реальні лише на початкових стадіях цього процесу. Вплив у передініціаційний період спрямований на недопущення канцерогенних агентів у клітину і, таким чином, на захист генетичних структур (Т.Д. Кужир, 1995; 1999). Одним з підходів до рішення цієї проблеми є іммобілізація мутагенних препаратів на полімерних матрицях. Іммобілізація з точки зору мутагенного процесу є фактором, модифікуючим мутагенну дію цих речовин (В.С. Міхеєв і співавт., 1993).

Особливе місце у життєдіяльності людини займають такі широко розповсюджені речовини як харчові добавки, багато з яких виявилися сильними канцерогенами (А.Д. Дурнєв, 1998; 2001).

Актуальним вважається як створення й впровадження у харчову промисловість нових безпечних харчових добавок, так і розробка інформативних схем і своєчасне тестування новостворених і вже існуючих харчових добавок на мутагенність. Ряд авторів вважають одним із найбільш перспективних напрямів у галузі пошуку нових безпечних барвників іммобілізацію різноманітних хромофорів на полімерних матрицях (Б.Ю. Ясницький, 1985). Однак насторожує той факт, що при створенні іммобілізованих барвників у ролі хромофору використані канцерогенні барвники. Неминуче виникає питання щодо універсальності захисного ефекту іммобілізації та правомірності його широкого застосування у різних галузях. З іншого боку, аналіз мутагенності нових іммобілізованих барвників надає інформацію про рівень генетичної небезпеки їх застосування як харчових добавок і є необхідною умовою при вирішенні питання щодо їх впровадження у практику. Виникає необхідність комплексної оцінки впливу іммобілізованих барвників на основні стадії мутагенезу / канцерогенезу: метаболізм, створення аддуктів ДНК-мутаген, репарація пошкоджень ДНК, експресія пошкоджень.

Важливим є також виявлення хімічних речовин, здатних модифікувати мутагенну дію саме іммобілізованих барвників. У зв'язку з тим, що мутагенний ефект антрахінонових барвників обумовлений вільно-радикальними процесами, особливий інтерес викликає вивчення впливу на мутагенний ефект іммобілізованих барвників антиоксидантів, що широко використовуються як харчові добавки.

Актуальність таких досліджень полягає в їх спрямованості на рішення таких задач, як охорона геному та первинна профілактика раку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові дослідження здійснювали у руслі кардинального напряму робіт кафедри генетики і цитології ХНУ в межах теми «Вивчення мутагенної активності нових допоміжних фармацевтичних речовин», номер державної реєстрації 01.9.10046278.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є вивчення можливості інгібування мутагенної дії канцерогенних азо- й антрахінонових барвників шляхом їх іммобілізації на полімерних матрицях, оцінка інформативності схеми, яка включає використання чотирьох тест-об'єктів (мікроорганізми, культура клітин, комахи, ссавці) для тестування харчових добавок на мутагенність (на прикладі іммобілізованих барвників і гелєутворюючих речовин) та пошук модифікаторів мутагенної дії іммобілізованих барвників.

Для досягнення мети досліджень були поставлені наступні задачі:

1. Вивчити на індикаторних бактеріях в умовах з метаболічною активацією in vitro мутагенні і модифікуючі властивості нових іммобілізованих барвників та гелєутворюючих речовин.

2. Оцінити в системі in vitro на культурі лімфоцитів людини та в системі in vivo на клітинах кісткового мозку мишей закономірності цитогенетичного ефекту нових іммобілізованих харчових добавок.

3. Вивчити особливості мутагенного ефекту нових іммобілізованих сполук у статевих клітинах комах і ссавців залежно від дози, часу дії та стадії сперматогенезу.

4. Дослідити залежність мутагенного ефекту нових іммобілізованих сполук від наявності канцерогенних угруповань азо- й антрахінонової структури у ролі хромофору.

5. Оцінити рівень генетичної небезпеки для людини нових іммобілізованих барвників та гелєутворюючих речовин.

6. Проаналізувати інформативність окремих тест-об'єктів і всієї схеми тестування в цілому для оцінки мутагенності харчових добавок.

7. Дослідити сумісну дію азо- й антрахінонових барвників з модифікаторами хімічного мутагенезу.

Об'єктом дослідження є індукований мутагенез та його патогенетичні наслідки.

Предметом дослідження є модифікація мутагеної дії хімічних канцерогенів.

Методи дослідження: в основу методичного підходу в роботі покладена схема, яка включає поетапне використання в системах in vitro й in vivo чотирьох тест-об'єктів (мікроорганізми, культура клітин, комахи, ссавці).

Наукова новизна отриманих результатів

- Вперше проведено дослідження інформативності поетапної схеми тестування, яка включає чотири тест-об'єкти (мікроорганізми, культура клітин, комахи, ссавці) для оцінки харчових добавок на мутагенність.

- Визначена залежність мутагенного ефекту нових іммобілізованих сполук від наявності канцерогенних угруповань азо- й антрахінонової структури.

- Одержані якісні та кількісні характеристики цитогенетичного ефекту іммобілізованих барвників у системах in vitro й in vivo.

- Визначені особливості мутагенного ефекту нових іммобілізованих харчових добавок у статевих клітинах комах і ссавців.

- Встановлено, що іммобілізація проціонових канцерогенних барвників азо- й антрахінонової структури на полімерних матрицях не спроможна обмежити їх метаболізм і, таким чином, інгібувати індукцію мутагенного ефекту.

- Виявлена мутагенна активність іммобілізованих барвників - червоного крохмалю 5 СХ, червоної целюлози 5 СХ, червоного желатину 5 СХ та синього желатину ЧХ. Одержані результати надають інформацію про нові сполуки-мутагени.

- Установлено рівень генетичної небезпеки нових іммобілізованих барвників для людини.

- Показана спроможність деяких антиоксидантів та речовин, які мають мембранотропні властивості, модифікувати мутагенний ефект іммобілізованих барвників.

Практичне значення отриманих результатів. Одержані в процесі виконання роботи результати мають теоретичне і практичне значення для генетики, онкології, гігієни, харчової токсикології та фармакології.

Дані про наявність мутагенної активності у нових іммобілізованих барвників - червоного крохмалю 5 СХ, червоної целюлози 5 СХ, червоного желатину 5 СХ і синього желатину КХ - у рамках доклінічних випробувань були використані у ДНЦЛЗ при вирішені питання про можливість (або неможливість) упровадження цих барвників у харчову промисловість.

Дані дослідження потенційної мутагенної активності натрій-карбоксиметилкрохмалю (у рамках доклінічних випробувань) представлені у Фармкомітет МОЗ України. Натрій-карбоксиметилкрохмаль дозволений до застосування як допоміжна фармацевтична речовина (протокол №8 від 27.11.1994 р.).

Результати оцінки потенційної мутагенної активності натрій-карбоксиметилцелюлози використані у Державному науковому центрі лікарських засобів (ДНЦЛЗ) при впровадженні її у фармацевтичну промисловість.

У зв'язку з відсутністю на сьогодні розроблених методичних і методологічних підходів до оцінки харчових добавок на мутагенність у процесі виконання роботи запропонована та апробована інформативна схема тестування, яка включає поетапне використання чотирьох тест-об'єктів - мікроорганізми, культура клітин, комахи, ссавці. Показана висока інформативність та адаптованість нової схеми тестування до об'єктів дослідження.

Особистий внесок здобувача. Автором дисертаційної роботи самостійно здійснено планування і організацію наукової роботи, розроблена (та апробована) інформативна схема тестування харчових добавок на мутагенність.

Автором безпосередньо проведені експериментальні дослідження ефекту іммобілізації на різних тест-об'єктах (мікроорганізмах, культурі клітин, комахах, ссавцях), визначено рівень генетичної небезпеки іммобілізованих барвників для людини, проведена статистична обробка, інтерпретація і теоретичне обґрунтування одержаних результатів. Автором дисертаційної роботи особисто сформульовані основні положення і висновки роботи, проведено апробацію та впровадження одержаних результатів.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень за темою дисертації були апробовані на: Всесоюзній конференції з генетики комах (Москва, 1991); VI з'їзді Українського товариства генетиків та селекціонерів ім. М.І. Вавілова (Полтава, 1992); науково-практичній конференції «Лікарські засоби України» (Харків, 1992); Першому (третьому) Російському з'їзді медичних генетиків (Москва, 1994); I Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України «Актуальні питання морфології» (Івано-Франківськ, 1994); науковій конференції, присвяченій 180-річчю від дня народження заслуженого професора Харківського університету Л.С. Ценковського (Харків, 2002), VIII Міжнародній науковій екологічній конференції «Актуальні проблеми збереження стійкості живих систем» (Бєлград, 2004), науковій конференції «Генетика в сучасному суспільстві» (Харків, 2004), наукових семінарах відділу генетики НДІ біології ХНУ імені В.Н. Каразіна (Харків, 2004, 2005).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 30 наукових працях, в тому числі у 21 статті у наукових журналах (з них фахових - 20), 8 збірниках тез доповідей на міжнародних та національних конференціях і з'їздах, а також в одному депонованому рукописі.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 8 розділів, висновків, і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 200 сторінок, містить 28 таблиць і 34 рисунки. Список використаних джерел включає 331 найменування.

Основний зміст роботи

мутагенний сперматогенез антрахіноновий канцерогенний

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовані мета та задачі дослідження, визначені наукова новизна та практична цінність одержаних результатів.

Перший розділ містить аналітичний огляд даних літератури щодо сучасних уявлень про мутагенність/канцерогенність харчових добавок (в тому числі і барвників) та можливість модифікації мутагенного ефекту цих речовин.

Другий розділ дисертації присвячений характеристиці тест-об'єктів, методів дослідження та хімічних сполук, які досліджуються у роботі.

Основними тест-об'єктами досліджень були: мікроорганізми, культура клітин, комахи, ссавці. Дослідження в тесті Еймса проводили на штамах Salmonella typhimurium ТА 98 і ТА 100. Для досліджень в культурі лімфоцитів людини використовували венозну кров практично здорових донорів чоловічої статі. У дослідах на Drosophila melanogaster використані лінії дикого типу Canton-S, D-32 та лінія Меллер-5. Цитогенетичні дослідження в системі in vivo провадили на мишах лінії C57BL/6. При оцінці ефектів у статевих клітинах обробці піддавали самців мишей F₁ CBA Ч C57 BL/6.

Методи. В роботі застосована батарея тестів. У дослідах in vitro - тест Еймса-Salmonella/мікросоми ссавців (B.N. Ames, 1975) та облік хромосомних

аберацій у культурі лімфоцитів периферійної крові людини (D.A. Hungerford, 1965). У дослідах in vivo - облік рецесивних, зчеплених зі статтю летальних мутацій (РЗСЛМ), облік домінантних летальних мутацій (ДЛМ) у дрозофіли (М.М. Тихомирова, 1990) та облік хромосомних аберацій (ХА) у клітинах кісткового мозку мишей (C.E. Ford et al., 1956) і облік домінантних летальних мутацій у зародкових клітинах мишей (А.М. Малашенко, 1978).

Хімічні речовини. У роботі досліджено: чотири іммобілізованих барвники - червоний крохмаль 5 СХ (ЧК), червона целюлоза 5 СХ (ЧЦ), червоний желатин 5 СХ (ЧЖ) та синій желатин ЧХ (СЖ), при створенні яких у ролі хромофору використано канцерогенні органічні барвники (азобарвник яскраво-червоний 5 СХ і антрахіноновий барвник яскраво-блакитний ЧХ), а в ролі матриць - натуральні полімери (крохмаль, целюлоза, желатин) та дві гелєутворюючі речовини (ГУР) - натрій-карбоксиметилкрохмаль (Na-КМК) і натрій-карбоксиметилцелюлоза (Na-КМЦ), які не містять канцерогенних угруповань.

Використані еталонні мутагени: 2-нітрофлуорен (20 мкг/чашку), 2-амінонітрофлуорен (40 мкг/чашку) та нітрозометилсечовина (НММ) (100 мкг/чашку) і (0,25%). В якості модифікаторів застосовані: аскорбінова кислота (0,1%) та іонол (10^-5 М).

Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за допомогою критерію ч² та критерію Стьюдента t (Е.В. Гублер і співавт., 1973; Г.Ф. Лакін, 1980). Здійснювали кореляційний аналіз залежності мутагенного єфекту ІБ від дози (використовували спеціальні програми Microsoft Word, Microsoft Excel).

У третьому розділі наведено результати вивчення мутагенних та модифікуючих властивостей нових іммобілізованих сполук у тесті Еймса-Salmonella/мікросоми ссавців. Практично всі відомі схеми тестування включають тест Еймса (B.N. Ames, 1975; Л.М. Фонштейн, 1987, 1988, О.М. Дуган, 1998).

В роботі за допомогою тесту Еймса в умовах метаболічної активації in vitro фракцією S-9 печінки щурів з кофакторами встановлено, що Nа-КМК та Nа-КМЦ у концентраціях 0,1-1000,0 мкг/чашку не є мутагенами для Salmonella typhimurium штамів ТА 98 і ТА 100. Не виявлена модифікаційна (комутагенна) активність Nа-КМК та Nа-КМЦ у концентрації 100 мкг/чашку у відношенні мутагенного ефекту, що індукований стандартним мутагеном 2-нітрофлуореном (20 мкг/чашку) в клітинах штаму ТА 98 (рис. 1).

Згідно з одержаними у роботі результатами, азо - та антрахінонові ІБ (ЧК, ЧЦ, ЧЖ і СЖ) у концентраціях 0,1-1000,0 мкг/чашку також не виявляють мутагенної активності в умовах як без, так і з метаболічною активацією фракцією S-9 печінки щурів. Ці результати вказують на те, що утворення мутагенних похідних (на початковій стадії біотрансформації ІБ) не пов'язане з системою мікросомального окиснення і не моделюється при активації in vitro.

Однак в умовах хімічно індукованого мутагенезу ІБ (ЧК і ЧЦ) у концентрації 10 мкг/чашку виявляють модифікуючу (комутагенну) активність - достовірно підвищують частоту генних мутацій, індукованих стандартним мутагеном 2-нітрофлуореном у концентрації 20 мкг/чашку в клітинах штаму ТА 98.

Таким чином, у результаті проведених експериментальних досліджень встановлено, що канцерогенні барвники азо- й антрахінонової структури, іммобілізовані на полімерних матрицях, не виявляють мутагенної активності в тесті Еймса як в умовах без метаболічної активації, так і з метаболічною

активацією фракцією S-9 печінки щурів, однак проявляють комутагенну активність щодо мутагенів прямої дії (стандартного мутагену 2-нітрофлуорену).

Четвертий розділ присвячений вивченню цитогенетичного ефекту іммобілізованих барвників у культурі лімфоцитів периферійної крові людини в системі in vitro. Відомо, що канцерогени здатні метаболізуватися в клітинах, які культивуються поза організмом (IARC, 1980; D. Govani et al., 1982).

На підставі проведених експериментальних досліджень встановлена спроможність канцерогених барвників, іммобілізованих на полімерних матрицях, дозозалежним чином індукувати цитогенетичний ефект в культурі лімфоцитів периферійної крові людини (табл. 1). Виявлена висока позитивна кореляційна залежність між частотою виникнення аберантних метафаз та концентрацією ІБ - «доза-ефект». Коефіцієнт кореляційної залежності складає: r_ЧК = + 0,803; r_ЧЦ = + 0,812; r_ЧЖ = + 0,846; r_СЖ = + 0,811. Збільшення частоти ХА відбувається, головним чином, за рахунок одиночних та парних фрагментів. З інших типів аберацій спостерігали аберації обмінного типу та дицентричні хромосоми.

Встановлені на різних тест-об'єктах у дослідах in vitro суперечливі результати (негативні в тесті Еймса та позитивні в культурі лімфоцитів людини), обумовлені тим, що спектри метаболітів канцерогенів, які активуються субклітинними фракціями, не ідентичні тим, що утворюються при метаболічній активації цих речовин у цільній клітині (JARC, 1980). Згідно з даними літератури, барвники спроможні активуватися не тільки мікросомальними оксидазами, але й іншими ферментами (ядерними ферментами) (Г.А. Белицький, 1981).

Таблиця 1. Частота і типи хромосомних аберацій в культурі лімфоцитів людини, індукованих канцерогенними барвниками, іммобілізованими на різних полімерних матрицях

Концен. барвників, мкг/мл	Проанал. мета-фаз	Метафази з абераціями, %, М±m	На 100 клітин	Метаф. з пробілами, %,
			одиноч. фрагментів	об- мі- нів	парн. фрагментів	дицен. хромосом
Червоний крохмаль 5 СХ
Контроль	600	1,16±0,30	0,8	0	0,3	0	2,6
8	300	2,3±0,32	2,0	0	0,3	0	3,3
80	320	2,8±0,68	1,6	0,3	0,6	0,3	4,3
800	300	8,3*±0,87	6,3	0,3	2,3	0,6	11,0
Червона целюлоза 5 СХ
Контроль	700	1,28±0,20	1,0	0	0,28	0	2,8
16	300	2,6±0,33	2,0	0,3	0,3	0	3,0
160	300	3,0±0,91	2,0	0	0,6	0,3	4,5
1600	300	10,3*±0,87	8,0	0,6	2,3	0,6	13,0
Червоний желатин 5 СХ
Контроль	700	1,14±0,33	0,8	0	0,2	0	2,3
7	300	2,0±0,57	1,7	0	0,3	0	2,6
70	350	2,5±0,67	2,0	0	0,5	0	3,1
700	300	7,3*±0,32	5,3	0,3	2,0	0,6	9,6
Синій желатин ЧХ
Контроль	700	1,14±0,33	0,8	0	0,3	0	2,3
7	300	1,6±0,87	1,3	0	0,3	0	3,0
70	310	2,2±0,84	1,9	0	0,3	0	3,8
700	300	6,6*±0,66	5,6	0,3	1,5	0,3	8,0

Таким чином, у ході проведених експериментальних досліджень встановлена здатність ІБ (незалежно від характеру полімерної матриці) дозозалежним чином індукувати цитогенетичний ефект у культурі лімфоцитів людини.

У п'ятому розділі наведена оцінка мутагенних властивостей нових іммобілізованих сполук в дослідах на Drosophila melanogaster. На дрозофілі можна вивчати весь спектр генетичних змін як у соматичних, так і в статевих клітинах (K.K. Patrnalk et al, 1992; Г.І. Мендельсон і співавт., 1990).

Згідно з одержаними у роботі результами, ІБ при обробці дорослих самців (концентрація 500 мг/мл) індукують достовірне підвищення частоти РЗСЛМ у зрілих сперматозоїдах дрозофіли лінії Canton-S порівняно з контролем.

За допомогою методу обліку ДЛМ виявлена залежність мутагенної дії нових іммобілізованих сполук від особливостей їх хімічної будови - наявності канцерогенних угруповань. Дані, представлені на рис. 4 і 5, свідчать про те, що при обробці дорослих самців лінії Canton-S Na-КМК і Na-КМЦ не є мутагенними для статевих клітин дрозофіли. Однак, створені на тих же полімерних матрицях за допомогою активних канцерогенних азо - та антрахінонових барвників ІБ (ЧК, ЧЦ, ЧЖ та СЖ) достовірно підвищують (у концентрації 500 мг/мл) частоту ДЛМ у зрілих сперматозоїдах дрозофіли.

Відомо, що ДЛМ реалізуються на різних стадіях онтогенезу дрозофіли - як на ембріональній, так і на постембріональній. Згідно з одержаними результатами, при аналізі самців лінії Д-32, вирощених на середовищах, що містять різні концентрації ІБ (0,3; 0,4; 0,6%), виявлено дозозалежний мутагенний ефект. Встановлена висока позитивна кореляційна залежність між величиною концентрації ІБ і частотою ембріональної летальності (r_ЧК = +0,846, r_ЧЦ = +0,849, r_ЧЖ = +0,879, r_СЖ = +0,855), постембріональної летальності (r_ЧК = +0,827).

Реалізація ДЛМ на ембріональній та постембріональній стадіях онтогенезу в результаті призводить до дозозалежного зниження плодючості дрозофіли за кількістю лялечок та імаго. Встановлена висока негативна кореляційна залежність між величиною сумарної летальності та показниками виходу імаго (r_ЧК = - 0,913, r_ЧЦ = - 0,867, r_ЧЖ = - 0,803, r_СЖ = - 0,885).

Таким чином, на підставі проведених експериментальних досліджень встановлено, що канцерогенні барвники, іммобілізовані на різних полімерних матрицях, здатні індукувати РЗСЛМ та ДЛМ як при обробці дорослих самців, так і личинок дрозофіли. Виявлена висока позитивна кореляційна залежність мутагенного ефекту від концентрації ІБ. Показана негативна залежність плодючості дрозофіли за кількістю імаго від величини сумарної летальності.

Здатність ІБ індукувати мутагенний ефект у дрозофіли обумовлена тим, що ферменти дрозофіли, які метаболізують проканцерогени, мають значну подібність до ферментів ссавців. Згідно з даними літератури, цитохром Р-450 та багато інших монооксигеназних активностей виявлені у мікросомальній фракції клітин як личинок, так і дорослих мух (A. Zijlstra, 1987; В.А. Сидоренко, 2000).

Шостий розділ присвячений вивченню ефекту іммобілізації в системі in vivo на ссавцях. Найбільш передбачливі можливості мають тести з використанням соматичних та статевих клітин у дослідах in vivo (М.П. Бочков і співавт., 1975, І.Р. Бариляк і співавт., 2000). У відповідності з одержаними в роботі результатами встановлена різна чутливість соматичних і статевих клітин до дії ІБ. Як видно з табл. 2, при пероральному введенні в дозах 0,5 та 1,0 г/кг ІБ не викликають достовірного підвищення частоти метафаз з абераціями в клітинах кісткового мозку мишей лінії С57ВL/6. Основним типом ХА як у контрольних, так і в дослідних групах тварин, є одиночні фрагменти. Одержані результати узгоджуються з даними літератури, які вказують на низьку чутливість клітин кісткового мозку до мутагенної дії азосполук (A.D. Tates et al., 1980; F.A. Angelosanto, 1995; А.Д. Дурнєв, 1998).

Таблиця 2. Частота хромосомних аберацій у клітинах кісткового мозку мишей С57ВL/6 за впливу різних доз іммобілізованих барвників

Доза барвників, г/кг	Проанааналіз. метафаз	Метафази з абераціями, %, М±m	На 100 клітин	Частота абер. на 1 абер. метаф.	Частота метаф. з пробіл., %	Рівень значущості Р
			одиноч. фраг- ментів	об- мі- нів	парн. фраг- ментів
Контроль
-	600	0,6±0,26	0,6	0	0	1,0	0,8	-
Червоний крохмаль 5СХ
0,5	500	0,6±0,24	0,6	0	0	1,0	1,0	>0,05
1,0	500	1,4±0,40	1,4	0	0	1,0	1,2	>0,05
Червона целюлоза 5СХ
0,5	500	0,8±0,32	0,8	0	0	1,0	0,8	>0,05
1,0	500	1,2±0,52	1,2	0	0	1,0	1,0	>0,05
Червоний желатин 5СХ
0,5	500	0,6±0,24	0,6	0	0	1,0	1,2	>0,05
1,0	500	1,0±0,50	1,0	0	0	1,0	1,4	>0,05
Синій желатин КХ
0,5	500	0,8±0,37	0,8	0	0	1,0	0,8	>0,05
1,0	530	1,5±0,60	1,5	0	0	1,0	1,0	>0,05

Слід відзначити, що ушкоджуюча дія деяких мутагенів/канцерогенів відрізняється високою видовою та тканинною специфічністю.

У зв'язку з цим, оцінку мутагенної дії ІБ проводили також за допомогою методу обліку ДЛМ у зародкових клітинах мишей F₁ CВА Ч С57 ВL/6 при пероральному введенні в дозах 0,5 та 1,0 г/кг протягом 10 днів. Аналізували постмейотичні стадії сперматогенезу (табл. 3). При введенні дози 1,0 г/кг відзначено зниження кількості живих та підвищення кількості мертвих ембріонів на 1 вагітну самку.

Таблиця 3. Частота ДЛМ у зародкових клітинах мишей F₁ CВА Ч С57 ВL/6, індукованих канцерогенними барвниками, іммобілізованими на різних полімерних матрицях

Стадії сперматогенезу	Фертільність, %	Кількість ембріонів на 1 вагітну самку	Частота ДЛМ, %	Рівень значущості
		ЖЕ	МЕ		ч2	P
Контроль
Зрілі спермії	86,6	8,15	0,34	4,0±0,78	-	-
Пізні сперматиди	75,0	8,22	0,37	4,3±0.54	-	-
Ранні сперматиди	83,3	7,90	0,32	3,8±0,69	-	-
Червоний крохмаль 5 СХ
Зрілі спермії	85,0	6,11	1,17	16,1±1,15	33,6	<0,01
Пізні сперматиди	73,3	7,02	0,97	12,2±1,35	14,9	<0,01
Ранні сперматиди	79,6	6,90	0,88	11,3±1,29	13,4	<0,01
Червона целюлоза 5 СХ
Зрілі спермії	80,0	6,04	0,91	13,1±1,30	21,5	<0,01
Пізні сперматиди	81,8	6,95	0,83	10,7±0,85	11,0	<0,01
Ранні сперматиди	78,9	7,33	0,63	8,3±1,22	6,7	<0,01
Червоний желатин 5 СХ
Зрілі спермії	84,7	6,28	1,12	15,1±1,04	16,8	<0,01
Пізні сперматиди	76,6	6,67	0,82	11,0±0,98	11,4	<0,01
Ранні сперматиди	82,1	6,89	0,70	9,4±1,12	9,6	<0,01
Синій желатин ЧХ
Зрілі спермії	88,3	5,90	1,22	17,1±1,27	29,6	<0,01
Пізні сперматиди	74,5	6,77	1,11	14,1±1,37	20,8	<0,01
Ранні сперматиди	77,5	7,04	0,80	10,1±1,11	12,7	<0,01

Згідно з одержаними у роботі експериментальними даними, в дозі 1,0 г/кг ІБ індукують достовірне підвищення частоти ДЛМ на постмейотичних стадіях сперматогенезу у порівнянні з контролем. Найбільші зміни виявлені на стадії зрілих сперміїв.

Таким чином, у результаті досліджень на ссавцях у системі in vivo встановлено, що статеві клітини більш чутливі до впливу барвників азо- й антрахінонової структури порівняно з соматичними.

Водночас результати експериментальних досліджень свідчать про те, що Na-КМК і Na-КМЦ (які не містять канцерогенних угруповань) в дозах, що в 10 та 100 разів перевищують рекомендовану добову дозу (для харчової промисловості), не індукують цитогенетичний ефект у клітинах кісткового мозку мишей лінії С57 ВL/6 при однократному пероральному введенні як у дозі 6 мг/кг (експозиція 24 год.), так і 60 мг/кг (експозиція 6, 24 і 48 год.). Ці речовини у дозі 60 мг/кг не викликають достовірного підвищення частоти ДЛМ на постмейотичних стадіях сперматогенезу при однократному введенні самцям мишей F₁ CВА Ч С57 ВL/6.

Здатність ІБ індукувати мутагенний ефект у ссавців обумовлена тим, що, потрапляючи в організм, іммобілізовані барвники (як і неіммобілізовані) зазнають складних біохімічних перетворень під впливом ферментів мікрофлори кишечника (Д.Б. Парк, 1973; Г.М. Шатров і співавт., 1996). Продукти бактеріального розщеплення барвників (анілін та інші) спроможні всмоктуватися в кров та підлягати подальшому метаболізму (Г.Б. Плисс, 1991; Т.Г. С'яксте і співавт., 1991). Основним шляхом метаболізму похідних канцерогенних барвників є N-гідроксилювання мікросомальним цитохромом Р-450 (T. Kimura et al., 1985; Б.Л. Рубенчик, 1990; V. Cheung, 1994; Л.Ф. Глущенко, 2000).

Не виявлено достовірного зниження мутагенної активності ІБ при зміні полімерних матриць (крохмаль, целюлоза, желатин).

У сьомому розділі викладено аналіз інформативності окремих тест-об'єктів та всієї схеми тестування в цілому при оцінюванні харчових добавок на мутагенність та визначенні рівня їх генетичної небезпеки для людини. Запропонована й апробована в роботі поетапна схема тестування дозволила встановити, що досліджувані іммобілізовані сполуки виявляють різну генетичну активність, залежну як від їх специфічності, так і від специфічності тест-об'єкта, на якому проводяться дослідження.

За результатами тестування досліджувані речовини можна розділити на дві групи: 1) немутагенні сполуки; 2) сполуки, які проявляють достовірну мутагенну активність, але не в у всіх тестах.

До першої групи речовин слід віднести нові гелєутворюючі речовини, що не містять канцерогенних угруповань, - Na-КМК та Na-КМЦ. Ці речовини не викликають мутагенного ефекту як у системі in vitro, так і in vivo.

До другої групи речовин належать нові іммобілізовані барвники (ЧК, ЧЦ, ЧЖ та СЖ), які створені на тих же полімерних матрицях, що і ГУР (крохмаль, целюлоза, желатин), але які містять канцерогенні угруповання азо- й антрахінонової структури у ролі хромофору. Ці речовини виявили мутагенну активність на трьох тест-об'єктах (табл. 4). Одержані нами результати (згідно з сучасними уявленнями щодо механізмів канцерогенного ефекту) обумовлені наявністю в структурі ІБ конденсованих бензольних кілець. Очевидно, основною помилкою дослідників, які створювали ІБ, є використаня у ролі хромофору барвників з канцерогенною активністю. Надія на те, що хімічне зв'язування з високомолекулярною полімерною матрицею відверне біодеструкцію барвника, і продукти бактеріального розщеплення не потраплять в кров і не включаться до подальшого метаболізму, не виправдалася.

З іншого боку, велике значення для оцінки мутагенності проканцерогенів має вибір тест-об'єктів, чутливість яких визначається характером метаболічної активації, що обумовлена видовими, тканинними та функціональними особливостями (Б.Л. Рубенчик, 1990).

Таблиця 4. Аналіз інформативності окремих тест-об'єктів при оцінці нових іммобілізованих харчових добавок на мутагенність

Назва досліджуваних сполук	In vitro	In vivo
	мікроорганізми, ГМ	культур. лімфоц. людини, ХА	комахи, РЗСЛМ/ ДЛМ	клітини кістков. мозку ссавців, ХА	зародк. клітин. ссавців, ДЛМ
Гелєутворюючі речовин
Na-карбоксиметилкрохмаль	-	-	/ -	-	-
Na-карбоксиметилцелюлоза	-	-	/ -	-	-
Іммобілізовані барвники
Червоний крохмаль 5 СХ	-	+*	+* / +*	-	+*
Червона целюлоза 5 СХ	-	+*	+* / +*	-	+*
Червоний желатин 5 СХ	-	+*	+* / +*	-	+*
Синій желатин КХ	-	+*	+* / +*	-	+*

Порівняльний аналіз показав, що максимально виражений рівень мутагенного ефекту ІБ у різних тестах був різним і коливався від 0 до 2 балів. У тесті Еймса відзначена відсутність мутагенного ефекту (бал 0). При аналізі цитогенетичної активності ІБ установлено слабкий ефект у культурі лімфоцитів людини (бал 1). Найвищий рівень мутагенного ефекту (середній ефект) відзначено в тестах з обліку: ДЛМ у зародкових клітинах мишей та РЗСЛМ і ДЛМ у дрозофіли (бал 2). Дози, за яких відбувалися достовірні зміни більш ніж в 15 разів перевищують рекомендовані добові дози ІБ для харчової промисловості. За рівнем генетичної небезпеки для людини ІБ відносяться до категорії «слабкий мутаген».

Суперечливі результати тестування на мутагенність з використанням різних тест-систем обумовлені їх різною спроможністю до активації проканцерогенів, яка, в свою чергу, обумовлена наявністю і неоднаковою інтенсивністю функціонування ряду ферментних систем.

Таким чином, запропонована та апробована в роботі схема оцінки харчових добавок на мутагенність, яка включає поетапне використання в системах in vitro та in vivo чотирьох тест-об'єктів (мікроорганізми, культура клітин, комахи, ссавці), відрізняється високою інформативністю та адаптованістю щодо об'єктів тестування.

Отже, на підставі проведених експериментальних досліджень доведено, що іммобілізація канцерогенних азо- й антрахінонових барвників на різноманітних полімерних матрицях неспроможна усунути їх мутагенну дію.

Враховуючи, що ІБ створені для харчової промисловості (забарвлення ковбасних виробів), а також велику чутливість до впливу ІБ статевих клітин (у разі їх застосування) виникає загроза як індивідуального генетичного ризику, так і популяційного ризику (генетичної обтяжливості популяції). Згідно з одержаними в роботі результатами, нами було заборонено подальшу розробку нових і впровадження у виробництво вже створених ІБ.

Восьмий розділ присвячений вивченню дослідження сумісної дії азо- й антрахінонових іммобілізованих барвників з модифікаторами хімічного мутагенезу. Відомо, що протекторний ефект щодо мутагенних впливів можливий і на стадії ініціації - у фазі метаболічної активації промутагенів (Р.М. Арутюнян, 1986; JARC, 1990; В.В. Худолей, 1998; Т.Д. Кужир, 1999). Виявлено, що велика кількість речовин (у тому числі й деякі харчові добавки) спроможні запобігати взаємодії генотоксичних продуктів з молекулами-мішенями і таким чином впливати на процеси становлення мутацій (В.В. Худолей, 1998; С.Б. Середєнін, А.Д. Дурнєв, 1992, 1998).

У зв'язку з цим в роботі була проведена серія досліджень щодо вивчення сумісної дії ІБ і модифікаторів хімічного мутагенезу. Дослідження проводили на дрозофілі лінії Д-32. Аналізували самців, вирощених на середовищах, які містили модифікатори (аскорбінову кислоту або іонол) та ІБ (ЧЖ або СЖ).

У результаті сумісного впливу іммобілізованого азобарвника червоного желатину і модифікаторів хімічного мутагенезу спостерігається достовірне зниження частоти ДЛМ при використанні: аскорбінової кислоти - на 29%, іонолу - на 24% (рис. 9). Аналогічні результати були одержані в ході вивчення сумісного впливу іммобілізованого антрахінонового барвника синього желатину і визначених модифікаторів. Спостерігалося достовірне зниження частоти ДЛМ у дрозофіли при використанні: аскорбінової кислоти - на 40%, іонолу - на 31%.

Таким чином, одержані експериментальні дані вказують на здатність ІБ біотрансформуватися в клітинах еукаріотів з утворенням реакційно-спроможних метаболітів, здатних вступати у взаємодію з модифікаторами хімічного мутагенезу, наслідком чого є ослаблення мутагенної дії ІБ. В результаті спостерігається достовірне зниження частоти виникнення ДЛМ, індукованих ІБ у зрілих сперматозоїдах дрозофіли.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне обґрунтування і представлена оцінка ефекту іммобілізації - нового вирішення наукової проблеми щодо профілактики мутагенного ефекту канцерогенних сполук. Встановлено, що іммобілізація канцерогенних органічних активних дихлортриазинових барвників на натуральних полімерних матрицях (крохмаль, целюлоза, желатин) не є універсальним засобом модифікації, здатним обмежити їх метаболізм і, таким чином, інгібувати індукцію мутагенного ефекту.

1. Мутагенний ефект іммобілізованих барвників залежить як від особливостей їх біотрансформації, так і від можливостей трансформуючих систем різних тест-об'єктів. Іммобілізовані барвники в концентраціях 0,1 - 1000,0 мкг/чашку не виявляють мутагенної активності у тесті Еймса-Salmonella/мікросоми ссавців в умовах метаболічної активації фракцією S-9 печінки щурів, але проявляють комутагенну активність, достовірно підвищуючи (в концентрації 10 мкг/чашку) частоту генних мутацій, що індуковані в клітинах Salmonella typhimurium 2-нітрофлуореном.

2. Іммобілізовані барвники, які не проявили мутагенної активності у тесті Еймса-Salmonella/мікросоми ссавців, у дослідах на Drosophila melanogaster індукують рецесивні, зчеплені зі статтю летальні мутації і домінантні летальні мутації при обробці дорослих самців (500 мг/мл), а при дії на личинки (у концентраціях 0,3; 0,4; 0,6%) дозозалежним чином підвищують частоту ембріональної і постембріональної летальності в F₁ та достовірно знижують показники плодючості дрозофіли за кількістю лялечок і імаго.

3. Цитогенетичні ефекти іммобілізованих барвників мають ряд особливостей в системах in vitro та in vivo. В культурі лімфоцитів людини червоний крохмаль 5 СХ (8; 80; 800 мкг/мл), червона целюлоза 5 СХ (16; 160; 1600 мкг/мл), червоний желатин 5 СХ і синій желатин КХ (7; 70; 700 мкг/мл) дозозалежним чином підвищують частоту хромосомних аберацій. Виявлена висока позитивна кореляційна залежність мутагенного ефекту від концентрації іммобілізованих барвників - «доза-ефект».

4. В системі in vivo на ссавцях показана висока тканинна специфічність ушкоджуючої дії іммобілізованих барвників - встановлена більша чутливість статевих клітин до впливу іммобілізованих барвників, ніж соматичних. При пероральному введенні самцям в дозі 1,0 г/кг протягом 10 днів іммобілізовані барвники достовірно підвищують частоту домінантних летальних мутацій в зародкових клітинах мишей F₁ CBA х C57BL/6, але не індукують достовірних змін частоти хромосомних аберацій у клітинах кісткового мозку самців мишей С57BL/6.

5. Мутагенний ефект нових іммобілізованих сполук залежить від особливостей їх хімічної будови - наявності канцерогенних угруповань азо- й антрахінонової структури.

6. Гелєутворюючі речовини - натрій-карбоксиметилкрохмаль і натрій-карбоксиметилцелюлоза - не є мутагенами. Ці сполуки в концентраціях 0,1-1000,0 мкг/чашку не індукують генних мутацій в тесті Еймса; при концентрації 100 мкг/чашку не виявляють комутагенної активності відносно мутагенного ефекту, індукованого 2-нітрофлуореном (20 мкг/чашку); при концентрації 500 мг/мл не підвищують спонтанний рівень домінантних летальних мутацій у дрозофіли; при пероральному введенні в дозах, які перевищують рекомендовану до застосування добову дозу в 10 та 100 разів (6 і 60 мг/кг), не індукують підвищення частоти хромосомних аберацій у клітинах кісткового мозку самців мишей C57BL/6 і домінантних летальних мутацій у зародкових клітинах мишей F₁ CBA х C57BL/6.

7. Нові іммобілізовані барвники (червоний крохмаль 5 СХ, червона целюлоза 5 СХ, червоний желатин 5 СХ і синій желатин ЧХ), при створенні яких у ролі хромофору використані канцерогенні барвники азо- й антрахінонової будови, за рівнем генетичної небезпеки для людини відносяться до категорії «слабкий мутаген». Не досягнуто достовірного зниження рівня мутагенної активності іммобілізованих барвників при зміні неспецифічних модифікаторів (полімерних матриць - крохмалю, целюлози, желатину).

8. Розроблена та апробована у процесі виконання роботи схема тестування харчових добавок на мутагенність, яка включає поетапне використання чотирьох тест-об'єктів (мікроорганізми, культура клітин, комахи, ссавці), відрізняється високою інформативністю й адаптованістю до досліджуваних речовин. Найбільш інформативним тестом для оцінки мутагенності сполук, які містять канцерогенні угруповання азо- й антрахінонової структури, є облік домінантних летальних мутацій у зародкових клітинах мишей у хронічному експерименті. Зручними відбірковими тестами є облік рецесивних, зчеплених зі статтю летальних мутацій і домінантних летальних мутацій у дрозофіли.

9. Модифікатори хімічного мутагенезу - аскорбінова кислота (0,1%) та іонол (10^-5 М) - здатні достовірно знижувати частоту домінантних летальних мутацій, індукованих іммобілізованими барвниками азо- й антрахінонової структури (0,6%) при сумісному впливі на личинки дрозофіли.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Стрижельчик Н.Г., Кульшин В.Е. Изучение мутагенных и модифицирующих свойств новых студнеобразующих веществ с помощью теста Эймса // Цитология и генетика. - 1994. - Т. 28, №3. - С. 91-93. (Стрижельчик Н.Г. особисто виконана експериментальна частина, статистична обробка й аналіз результатів, сформульовані висновки та проведена підготовка матеріалів до друку).

2. Стрижельчик Н.Г. Изучение мутагенной активности нового иммобилизованного красителя синего желатина на дрозофиле // Вестн. проблем совр. медицины. - 1995. - Вып. 12. - С. 96-98.

3. Стрижельчик Н.Г. Влияние нового студнеобразующего вещества натрий-карбоксиметилцеллюлозы на частоту доминантных летальных мутаций в тестах на дрозофиле // Вестн. проблем совр. медицины. - 1995. - Вып. 12. - С. 99-101.

4. Стрижельчик Н.Г. Определение мутагенной активности нового иммобилизованного красителя красного желатина на дрозофиле // Вестн. проблем совр. медицины. - 1995. - Вып. 12. - С. 102-104.

5. Новик И.И., Стрижельчик Н.Г. Оценка мутагенной активности нового вспомогательного фармацевтического вещества натрий-карбоксиметилкрахмала // Вестн. проблем совр. медицины. - 1995. - Вып. 12. - С. 105-107. (Стрижельчик Н.Г. особисто виконана експериментальна частина, статистична обробка й аналіз результатів, сформульовані висновки та проведена підготовка матеріалів до друку).

6. Стрижельчик Н.Г. Изучение мутагенных свойств активного красителя ярко-красного 5 СХ на дрозофиле // Вестн. проблем совр. медицины. - 1996. - Вып. 1. - С. 81-83.

7. Стрижельчик Н.Г. Оценка мутагенных свойств активного красителя ярко-голубого КХ на дрозофиле // Вестн. проблем совр. медицины. - 1996. - Вып. 1. - С. 84-86.

8. Стрижельчик Н.Г. Определение мутагенных свойств нового иммобилизованного красителя красной целлюлозы на дрозофиле // Вестн. проблем совр. медицины. - 1996. - Вып. 1. - С. 87-89.

9. Стрижельчик Н.Г. Влияние нового иммобилизованного красителя красного крахмала на частоту доминантных летальных мутаций у дрозофилы // Вестн. проблем совр. медицины. - 1996. - Вып. 1. - С. 90-92.

10. Стрижельчик Н.Г. Изучение мутагенных свойств нового иммобилизованного красителя красного желатина на культуре лимфоцитов человека // Вестн. проблем биологии и медицины. - 1996. - Вып. 10. - С. 125-127.

11. Стрижельчик Н.Г. Оценка мутагенных свойств нового иммобилизованного красителя красного крахмала на культуре лимфоцитов человека // Вестн. проблем биологии и медицины. - 1996. - Вып. 10. - С. 128-130.

12. Стрижельчик Н.Г. Определение мутагенной активности нового иммобилизованного красителя синего желатина на культуре лимфоцитов человека // Вестн. проблем биологии и медицины. - 1996. - Вып. 10. - С. 131-133.

13. Стрижельчик Н.Г. Влияние нового иммобилизованного красителя красной целлюлозы на частоту хромосомных аберраций в культуре лимфоцитов человека // Вестн. проблем биологии и медицины. - 1996. - Вып. 10. - С. 134-136.

14. Стрижельчик Н.Г., Калашникова И.Е. Определение мутагенных свойств активного красителя ярко-красного 5 СХ методом учёта доминантных летальных мутаций в зародышевых клетках мышей // Вестн. проблем биологии и медицины. - 1997. - Вып. 1. - С. 139-141. (Стрижельчик Н.Г. особисто виконана експериментальна частина, статистична обробка й аналіз результатів, сформульовані висновки та проведена підготовка матеріалів до друку).

15. Стрижельчик Н.Г., Калашникова И.Е. Изучение мутагенных свойств активного красителя ярко-голубого КХ методом учёта доминантных летальных мутаций в зародышевых клетках мышей // Вестн. проблем биологии и медицины. - 1997. - Вып. 1. - С. 142-144. (Стрижельчик Н.Г. особисто виконана експериментальна частина, статистична обробка й аналіз результатів, сформульовані висновки та проведена підготовка матеріалів до друку).

16. Стрижельчик Н.Г. Оценка мутагенной активности нового иммобилизованного красителя красного желатина методом учёта доминантных летальных мутаций в зародышевых клетках мышей // Вестн. проблем биологии и медицины. - 1997. - Вып. 1. - С. 145-147.

17. Стрижельчик Н.Г. Влияние иммобилизованного красителя синего желатина на частоту доминантных летальных мутаций в зародышевых клетках мышей // Вестн. проблем биологии и медицины. - 1997. - Вып. 1. - С. 148-150.

18. Стрижельчик Н.Г. Оценка мутагенной активности новых вспомогательных фармацевтических веществ на млекопитающих // Вісник Харків. нац. ун-ту. - 2000. - №1. - С. 54-57.

19. Стрижельчик Н.Г. Использование Drosophila melanogaster Mg. (Diptera: Drosophilidae) для оценки мутагенных и модифицирующих свойств пищевых добавок // Изв. Харьков. энтомол. о-ва. - 2001 (2002). - Т. IX, вып. 1-2. - С. 332.

20. Стрижельчик Н.Г. Изучение эффекта иммобилизации канцерогенных антрахинонових и азокрасителей на полимерных матрицах в тестах на Drosophila melanogaster Mg. (Diptera: Drosophilidae) // Изв. Харьков. энтомол. об-ва. - 2002 (2003). - Т. X, вып. 1-2. - С. 200-206.

21. Стрижельчик Н.Г., Божков А.И., Шахбазов В.Г. Исследование эффекта иммобилизации азо- и антрахиноновых красителей на полимерных матрицах в культуре лимфоцитов человека // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Збірник наукових праць. - Київ-Луганськ-Харків, 2004. - Випуск 7 (60). - С. 257-262. (Стрижельчик Н.Г. особисто виконана експериментальна частина, статистична обробка й аналіз результатів, сформульовані висновки та проведена підготовка матеріалів до друку).

22. Стрижельчик Н.Г. Изучение мутагенной активности синтетических красителей, используемых в пищевой, фармацевтической и некоторых других отраслях промышленности (Обзор литературы) / Харьков. гос. ун-т. - Х., 1994. - 25 с. - Рус. - Деп. в ГНТБ Украины 27.03.96, №790-Ук 96 // Анот. в библиогр. указ. «Депонированные научные работы», №7 (295), б/с 107, 1996.

23. Создание и изучение вспомогательных фармацевтических веществ / И.И. Новик, Н.Г. Стрижельчик, Т.В. Сухинина, А.М. Торчинский // Материалы научно-практ. конф. «Лекарственные средства Украины, синтез, научные исследования, производство, реализация», Харьков, 23-24 сентября 1992 г. - Х., 1992. - С. 221. (Стрижельчик Н.Г. особисто виконана експериментальна частина, статистична обробка й аналіз результатів, сформульовані висновки та проведена підготовка матеріалів до друку).

24. Стрижельчик Н.Г., Калашникова И.Е., Кульшин В.Е. Изучение новых иммобилизованных красителей // Материалы научно-практич. конф. «Лекарственные средства Украины, синтез, научные исследования, производство, реализация», Харьков, 23-24 сентября 1992 г. - Х., 1992. - С. 244. (Стрижельчик Н.Г. особисто виконана експериментальна частина, статистична обробка й аналіз результатів, сформульовані висновки та проведена підготовка матеріалів до друку).

25. Стрижельчик Н.Г., Шахбазов В.Г. Исследование мутагенной активности новых вспомогательных фармацевтических веществ // Материалы VI съезда Укр. о-ва генетиков и селекц. им. Н.И. Вавилова, Полтава, 1992 г. - К., 1992. - Т. 3. - С. 183. (Стрижельчик Н.Г. особисто виконана експериментальна частина, статистична обробка й аналіз результатів, сформульовані висновки та проведена підготовка матеріалів до друку).

26. Стрижельчик Н.Г., Калашникова И.Е. Оценка мутагенной активности новых пищевых добавок в культуре лимфоцитов периферической крови человека // Материалы Первого (третьего) Рос. съезда мед. генетиков, Москва, 14-16 дек. 1994 г. - М., 1994. - Ч. 2. - С. 235. (Стрижельчик Н.Г. особисто виконана експериментальна частина, статистична обробка й аналіз результатів, сформульовані висновки та проведена підготовка матеріалів до друку).

27. Стрижельчик Н.Г. Оценка влияния иммобилизованных красителей на частоту постимплантационной гибели эмбрионов мышей // Матеріали 1 Нац. конгр. анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України «Актуальні питання морфології», Івано-Франківськ, 8-10 вересня 1994 р. - Івано-Франківськ, 1994. - С. 167.

28. Стрижельчик Н.Г. Тестирование мутагенной и модифицирующей активности новых пищевых добавок на Salmonella typhimurium // Материалы науч. конф., посв. 180-летию со дня рождения засл. проф. Харьков. ун-та Льва Семеновича Ценковского, Харьков, 4-5 дек. 2002 г. - Х., 2002. - С. 74-75.

29. Стрижельчик Н.Г. Оценка информативности отдельных тест-систем и поиск средств повышения их устойчивости к мутагенным воздействиям // Материалы VIII межд. научн. экологич. конф «Актуальные проблемы сохранения устойчивости живых систем», Белгород, 27-29 сентября 2004 г. - Б., 2004. - С. 212-213.

30. Стрижельчик Н.Г. Разработка информативных методических подходов оценки пищевых добавок на мутагенность // Материалы науч. конф. «Генетика в современном обществе», посв. 70-летию каф. генет. и цитол. Харьк. национ. ун-та им. В.Н. Каразина, Харьков, 14-15 октября 2004 г. - Х., 2004. - С. 30-31.

Размещено на Allbest.ru

...