Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка

Швець Тетяна Анатоліївна

УДК 582.572.7:581.522.4

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИДІВ РОДУ IRIS L. У ЗВЯЗКУ З ІНТРОДУКЦІЄЮ В УМОВИ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

03.00.05 -- ботаніка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Київ -- 2006

Науковий керівник: доктор біологічних наук, профессор Собко Володимир Гаврилович Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАНУ головний науковий співробітник відділу природної флори.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Дубина Дмитро Васильович, Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, провідний науковий співробітник відділу геоботаніки;

кандидат біологічних наук, професор Морозюк Світлана Сергіївна Національний педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова Міністерства освіти і науки України доцент кафедри ботаніки.

Провідна установа: Харківський Національний університет ім. В.Н. Каразіна.

Захист відбудеться “_27 ” грудня_ 2006 р. о _10_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.215.01 при Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1

Автореферат розісланий “ 25 ” _ листопада__ 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат біологічних наук Н.І. Джуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

цвітіння плодоношення насіннєвий iris

Актуальність теми. Відбір та введення в культуру нових видів рослин -- важливе завдання сучасної ботанічної науки, яке може бути розв'язане за допомогою інтродукції. Це дозволяє збагатити рослинні ресурси, поліпшити асортимент декоративних рослин, що використовуються в зеленому будівництві. Успішне введення в культуру перспективних видів рослин можливе за умов глибокого пізнання біології їх розвитку, розмноження, а також дослідження особливостей їх вирощування та використання.

Види роду Iris L. є перспективними для застосування в озелененні, причому більшість з них мають високий ступінь декоративності навіть без селекційної роботи, проте в Україні їх використовують в зеленому будівництві недостатньо. Загалом це сорти і невелика кількість загальновідомих видів, тоді як в природі існує багато видів, різноманітних за кольором, формою та розмірами квіток, строками цвітіння, іншими декоративними якостями.

Дослідження дикорослих видів даного роду і введення їх в культуру має значення не тільки для збагачення асортименту квітково-декоративних багаторічників, але й може сприяти охороні генофонду зникаючих рослин, зокрема, таких, що занесені до “Червоної книги України” та до охоронних регіональних списків.

У зв'язку з цим вивчення біологічних особливостей та інтродукційних можливостей видів роду Iris L. в умовах Правобережного Лісостепу України є актуальними та перспективними питаннями.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане як складова частина науково-дослідних тем Національного дендрологічного парку “Софіївка”: до 2003 року -- “Збереження й збагачення біорізноманіття рослин у паркових ценозах Правобережного Лісостепу України” (номер держреєстрації 0199U003053), з 2004 року -- “Мікроклональне розмноження й вирощування рослин дендропарку “Софіївка” для подальшого генетико-селекційного добору” (2002-2006 роки, номер держреєстрації 0103U000439), “Вивчення еколого-біологічних особливостей інтродукованих у Правобережному Лісостепу України рослин і їх використання в культурі” (2004-2008 роки, номер держреєстрації 0104U000383).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи -- узагальнити попередній досвід інтродукції видів роду Iris, здійснити прогноз введення їх в культуру, виявити особливості онтоморфогенезу цих видів в умовах Правобережного Лісостепу України, опрацювати шляхи їх використання в озелененні та можливості охорони.

Для досягнення поставленої мети передбачалось вирішення наступних завдань:

Ш Узагальнити відомості про історію інтродукції видів роду Iris, здійснити аналіз видового складу роду, систем роду та географічного поширення досліджуваних видів.

Ш Виявити особливості онтоморфогенезу інтродукованих видів роду.

Ш Розглянути особливості біології цвітіння, плодоношення і насіннєвої продуктивності рослин в умовах культури.

Ш Опрацювати способи насіннєвого та вегетативного розмноження досліджуваних рослин.

Ш Дослідити ритми сезонного розвитку видів в умовах культури.

Ш Провести оцінку успішності інтродукції видів в умовах Національного дендропарку “Софіївка”.

Ш Виявити перспективні для культури види і розробити рекомендації по їх вирощуванню та використанню в озелененні.

Ш Створити колекцію видів роду Iris у Національному дендропарку “Софіївка”.

Об'єкт дослідження -- види роду Iris L. (родина Iridaceae Juss.).

Предмет дослідження -- біологічні особливості видів роду Iris в умовах культури (Національний дендропарк “Софіївка”).

Методи досліджень -- порівняльно-морфологічний, онтогенетичний, лабораторні, польові, статистичні та інтродукційні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в умовах Правобережного Лісостепу України встановлено закономірності росту й розвитку, біології цвітіння, насіннєвої продуктивності та особливості насіннєвого й вегетативного розмноження інтродукованих видів роду Iris. Проведені дослідження дозволили уточнити відомості про морфологічні особливості латентного, прегенеративного і генеративного періодів розвитку видів ірисів. Вперше в регіоні проведено оцінку успішності інтродукції досліджених видів роду та розроблені рекомендації щодо їх використання в озелененні. Вперше успішно інтродуковано рослини субтропічного виду I. japonica Thunb. В результаті проведених досліджень створено колекцію рослин роду Iris, яка налічує 30 видів, в тому числі рідкісних і ендемічних, які потребують охорони, та 50 сортів.

Практичне значення одержаних результатів. Доведено перспективність використання досліджених рослин роду Iris у зеленому будівництві. Розроблено рекомендації щодо їх культивування, встановлено оптимальні строки і способи насіннєвого та вегетативного розмноження. Перспективні для озеленення інтродуковані рослини роду Iris висаджено в експозиціях Національного дендропарку “Софіївка”, а також впроваджено в озеленення населених міст України та передано для поповнення колекцій ботанічних садів та парків.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана автором і є самостійним завершеним дослідженням. Автором особисто здійснено інформаційний пошук, опрацьовано літературні джерела, розроблено схему експерименту, виконано роботи з мобілізації та вирощування рослин роду Iris, отримано експериментальні дані, проаналізовано та узагальнено результати досліджень. Останні відображені в дисертаційній роботі та публікаціях. У працях в співавторстві дисертант є повноправним членом творчої групи.

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали досліджень відображені у наукових звітах та доповідях на засіданнях науково-технічної ради у Національному дендрологічному парку “Софіївка”. Результати досліджень також були представлені на вітчизняних та міжнародних конференціях: Міжнародній науковій конференції “Сади магнатських резиденцій XVIII-XIX ст. в Центральній і Східній Європі та проблеми їхньої охорони” (Польща, Ланцют, 2001); XI з'їзді Українського ботанічного товариства (Харків, 2001), Міжнародній науковій конференції, присвяченій 135-річчю ботанічного саду Одеського національного ун-ту ім. І.І. Мечникова “Роль ботанічних садів в зеленому будівництві міст, курортних та рекреаційних зон” (Одеса, 2002); Міжнародній конференції, присвяченій 125-річчю Ботанічного саду Чернівецького Національного ун-ту ім. Ю. Федьковича “Сучасні проблеми інтродукції рослин та збереження біорізноманіття екосистем” (Чернівці, 2002); ІІ, ІІІ та VІ Міжнародних конференціях молодих дослідників “Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва” (Умань, 2002; Біла Церква, 2003; Кривий Ріг, 2006); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 150-річчю Львівського національного ун-ту ім. І. Франка (Львів, 2004), конференції молодих учених-ботаніків “Актуальні проблеми ботаніки та екології” (Умань, 2005).

Публікації. За матеріалами досліджень, що наводяться в дисертації, опубліковано 15 наукових праць, в тому числі 4 статті у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків та списку використаних літературних джерел, що включає 306 найменувань, з яких 40 іншомовних. Дисертація налічує 202 сторінки, з них 157 сторінок основного тексту, містить 45 рисунків (графіки, фотографії, малюнки), 23 таблиці та три додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У розділі подається аналіз результатів досліджень вітчизняних і закордонних авторів з питань історії інтродукції видів роду Iris, їх систематики, філогенії, біоморфології, екології та поширення. Проаналізовано різні системи роду.

Багатьма авторами відзначається, що представники роду є високодекоративними рослинами, які переважно непримхливі до умов існування, успішно розмножуються за допомогою насіння та вегетативно, відносно стійкі до шкідників та хвороб, більшість видів відзначаються екологічною пластичністю. Згідно з літературними даними (Andrews, 1970), людина використовує декоративні властивості ірисів вже близько 4000 років. Підкреслюється, що види роду Iris -- це рослини різнобічного використання. Зокрема, корені та кореневища, листки, квітки, плоди й насіння застосовуються у парфумерії, фарбувальному виробництві, медицині й для отримання вітамінів.

Iris є типовим родом для родини Iridaceae Juss. Він був описаний у 1753 році К. Ліннеєм. Перші згадки про ці рослини з'являються в роботах Діоскорида у І столітті н.е. За Діоскоридом і наступними авторами іриси згадуються як лікарські рослини, а як декоративні рослини вперше наводяться в роботах С.J. Clusius (1576).

Рід налічує близько 200 видів (Kohlein, 1981; Родіоненко, 2002). У флорі України (Определитель высших растений, 1987) наводиться 11 видів роду Iris (9 з них присутні в нашій колекції). За останнім зведенням (Mosyakin, Fedoronchuk, 1999) в Україні є 16 видів ірисів, з них два види культивуються і один вид (I. musulmanica Fomin) є ергазіофітом. До “Червоної книги України“ (1996) включені I. pineticola Klok., I. pseudocyperus Schur й I. pontica Zapal. Система роду прийнята нами за Г.І. Родіоненком (1995) з деякими змінами, зробленими іншими авторами (таблиця 1).

Ареал роду Iris охоплює регіони Північної півкулі з помірним і субтропічним кліматом. На півночі вони поширені майже до 70є північної широти (в Північно-Східній Азії та на Алясці), на півдні -- від 30є північної широти, майже до тропіків (провінція Гуаньдун в Китаї). Найбільша кількість видів припадає на країни Середземномор'я, Південно-Західну і Середню Азію. Для кожного з досліджених видів наведено відомості про загальний ареал та поширення на території України, встановлено тип ареалу та вказано тип екотопу. Екологічний аналіз показав, що більшість досліджених видів є мезофітами, й саме вони перспективні для введення в культуру, тому що є найбільш екологічно пластичними.

Таблиця 1. Розташування досліджених видів у системі роду Iris L

Примітка * -- види, присутні в колекції, які не входили до об'єктів досліджень

ОБ'ЄКТИ, УМОВИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Об'єктами досліджень були рослини роду Iris з колекції Національного дендропарку “Софіївка”, яка в останній час налічує 30 видів та 50 сортів. Створення колекції ірисів було розпочато автором у 1999 році, до цього часу рід був представлений в ній чотирма видами. У зібраній колекції присутні види всіх чотирьох підродів роду. Детально досліджувалися рослини 14 видів, що належать до цих підродів (Limniris та Xyridion -- по 5 видів, Iris -- 3, Crossiris -- 1).

Експериментальну роботу виконували на дослідних ділянках Національного дендропарку “Софіївка”, який знаходиться на північно-східній околиці м. Умань Черкаської області. За ботаніко-географічним районуванням дендропарк розташований у центральній частині Правобережного Лісостепу України з помірним континентальним кліматом. Середньобагаторічна температура повітря становить +7,4єС, максимальна температура у серпні-вересні +38єС, а мінімальна температура в січні-лютому -39єС. Сума середньодобових температур вище 5єС складає 3040, вище 10єС -- 2710. Середня кількість опадів за роки спостережень становить 726,3 мм. Середні багаторічні значення відносної вологості повітря коливаються в межах 64-88%. Природно-кліматичні умови Правобережного Лісостепу України є сприятливими для вирощування ірисів.

З методів інтродукційного прогнозування використовували метод кліматичних аналогів Г. Майра (1909) та метод філогенетичних комплексів Ф.М. Русанова (1971).

Назви видів наведені за С.К. Черепановим (1995). Морфологічні описи рослин проводили згідно з розробками З.Т. Артюшенко, О.О. Федорова й М.Є. Кірпічникова (1956, 1962, 1986, 1990) а також видання “Ценопопуляція рослин. Основні поняття і структура” (1976).

Фенологічні спостереження проводили за методиками І.М. Бейдеман (1974), В.М. Ворошилова (1945, 1960), а також методикою фенологічних спостережень у ботанічних садах СРСР (1975). Особлива увага приділялась строкам і тривалості цвітіння.

Статистичну обробку даних проводили за методиками Б.А. Доспехова (1973) та М.Є. Кучеренко й Ю.Д. Бабенюк (2001).

Введення в культуру здійснювали шляхом посіву насіння і переносу живих рослин з природи та ботанічних садів і дендропарків. Догляд за рослинами здійснювали згідно з агротехнічними вимогами на підставі загальноприйнятих методик. Вирощували рослини при мінімальному застосуванні агротехніки, а саме, видалення бур'янів, полив.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ВИДІВ РОДУ IRIS ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТАПІВ ЇХ ОНТОМОРФОГЕНЕЗУ В УМОВАХ КУЛЬТУРИ

При дослідженні біологічних особливостей видів роду Iris особливу увагу приділили вивченню їх онтоморфогенезу, оскільки дані щодо особливостей індивідуального розвитку видів ірисів з різних підродів в умовах Правобережного Лісостепу України в літературі були відсутні. Аналіз літератури по цих питаннях для інших регіонів показав, що основна увага приділялася раннім етапам онтогенетичного циклу або розглядався онтоморфогенез лише деяких видів (Родіоненко, 1961; Шевченко, 1980; Ахвердов, Мірзоєва, 1982; Молдованова, 1995).

Латентний період. Плоди у ірисів -- нижні синкарпні коробочки, які відкриваються локуліцидно й різняться за формою, розмірами, кольором та кількістю насінин. Розміри плодів у досліджених видів варіюють від 2-2,5 см довжини та 0,8-1 см ширини (I. sintenisii) до 8-9 см довжини та 2-2,5 см ширини (I. carthalinіae). Досліджували види, які характеризуються різними типами розкриття коробочок: за допомогою стулок (види з підродів Limniris, Xyridion) чи бічних щілин (I. pineticola, I. pumila). Виявилося, що раніше (у липні) дозрівають плоди видів з розкриттям коробочки щілинами, це переважно ксерофіти та ксеромезофіти. Найпізніше дозрівають плоди у гігрофітів (вересень-початок жовтня).

Насінини у видів роду Iris теж розрізняються за формою, розмірами та кольором. Найкрупніше насіння має I. pseudacorus, до дрібнонасінних видів відносяться I. pineticola, I. pumila, I. sintenisii. Незважаючи на невеликі розміри, насіння у I. pumila має відносно велику масу 1000 насінин (35-40 г). За формою насінина може бути грушоподібною, кулястою, напівкулястою, сплюснутою, іноді з принасінником. Основну частину насінини займає ендосперм. Зародок прямий і невеликий, розташований у центральній частині насінини.

Насіння у ірисів має період органічного спокою. Згідно з М.Г. Ніколаєвою (1985), це фізіологічний тип спокою. За результатами наших експериментів, насіння досліджених видів має різну тривалість проростання від 20-40 днів до 1-3 років. Іриси з ксерофітної екологічної групи мають низьку схожість і велику тривалість проростання. Види, що надають перевагу зволоженим місцям, -- I. musulmanica, I. sibirica -- мають відносно високу схожість. При дослідженні лабораторної схожості та динаміки проростання були отримані такі результати: види підроду Xyridion -- 52-95%, Iris -- 42-55%, Crossiris -- 78%. Для більшості видів характерне фракційне проростання. Для визначення лабораторної схожості видів підроду Limniris застосовували сівбу у ящики з ґрунтом, оскільки ці види характеризуються довгим періодом проростання. При цьому найбільш інтенсивне проростання спостерігалося через 6-7 місяців, а частина насіння проростала через рік чи іноді через два роки. Загальна лабораторна схожість у досліджених видів даного підроду склала 48-83%.

Для з'ясування оптимальних строків висівання у відкритий ґрунт для кожного виду здійснювали підзимній та весняний посів (рис. 1). Відсоток схожості видів роду Iris при підзимньому посіві складав 50-97%, при весняному 41-88%. Як видно з рисунка, схожість близько 100% відмічена у I. musulmanica, I. halophila, I. sibirica. Значної різниці між весняним і підзимнім посівом не спостерігали у наступних видів: I. musulmanica, I. sintenisii, I. sibirica, I. ensata, I. hungarica, I. japonica. Після весняного висівання сходи слабкі, більше страждають від несприятливих умов, значна їх частина взимку гине. Однак, насіння у деяких видів ірисів добре проростає при посіві весною. При порівнянні результатів схожості відмічена загальна закономірність: ґрунтова схожість, як правило, перевищує лабораторну, але енергія проростання в лабораторних умовах вища від ґрунтової, де період появи сходів тривалий. Таким чином, при введенні ірисів у культуру, слід враховувати, що насіння одних видів характеризується швидким та інтенсивним проростанням, інших -- сповільненим та тривалим, у деяких видів сходи з'являються після передпосівної обробки. Оптимальна глибина посіву насіння видів роду становить 2-3 см.

Підрід Iris: 1 - I. pineticola, 2 - I. hungarica, 3 - I. Pumila та підрід Crossiris 4 - I. japonica

Рис. 1. Ґрунтова схожість насіння видів роду Iris (середні дані 2000-2005 років)

Прегенеративний період. Охарактеризовано вікові стани даного періоду: проростки, ювенільні, іматурні та віргінільні рослини. Під час досліджень було встановлено, що рослини прискорено проходять ці вікові стани, можливо, тому що на колекційній ділянці вони знаходяться в більш сприятливих умовах, ніж у природі (більша площа живлення, відсутність конкуруючих видів тощо). За нашими даними тривалість прегенеративного періоду як в цілому, так і його окремих вікових станів у досліджених видів в умовах культури різна, але становить переважно два вегетаційні сезони. Було виявлено шість модифікацій проростків I. pseudacorus в залежності від глибини проростання. Нормальний тип проростків спостерігається на невеликій глибині або при берегах водойм. Проростання насіння і формування проростків на дні водойм запропоновано називати гіпогідрогенним, а при берегах чи на поверхні води -- епігідрогенним.

Генеративний період. Рослини більшості видів вступають у генеративний період на 2-3 рік, іноді на 4-ий. Початок і тривалість їх цвітіння щорічно змінюються і залежать від погодно-кліматичних умов не тільки даного року, а й попереднього, тому що рослини зимують зі сформованими у бруньках квітковими зачатками. Майже для всіх видів колекції характерне щорічне цвітіння і плодоношення, за винятком I. ensata, рослини якого у 2004 році не цвіли, а у 2003 році цвіли, але насіння утворилось не у всіх плодах. У окремих особин I. hungarica у 2005 році не було генеративних пагонів. I. japonica в наших умовах плодоносить нерегулярно. Досліджені види роду Iris мають високодекоративні квітки та порівняно тривалий період цвітіння. Рослини I. pumila, I. pineticola, I. hungarica рано зацвітають (кінець квітня - початок травня), а рослини I. orientalis, I. ensata зацвітають відносно пізно, проте цвітуть до липня. Таким чином, в нашій колекції ірисів спостерігається майже безперервне цвітіння рослин з кінця квітня до липня. Формування генеративного пагону від початку його розвитку до початку цвітіння триває 20-60 днів. Найбільша тривалість цвітіння, згідно з нашими дослідженнями, у I. sibirica, I. pseudacorus (від 17 до 24 днів), найменша у I. sintenisii, I. clarkei (8-9 днів). Тривалість життя однієї квітки у рослин різних видів становить 4-6 днів (від забарвлення бутону до в'янення квітки). Максимальна кількість квіток розкривається вранці, між 8 та 11 годиною, але при несприятливих погодних умовах інтенсивність цвітіння змінюється.

Сенільний період. У наших дослідженнях ознак, які б свідчили про перехід культивованих рослин до сенільного періоду, поки що не спостерігалося.

РЕЗУЛЬТАТИ ІНТРОДУКЦІЙНОГО ВИПРОБУВАННЯ ВИДІВ РОДУ IRIS У НАЦІОНАЛЬНОМУ ДЕНДРОПАРКУ “СОФІЇВКА”

Результати інтродукційного випробування видів роду Iris оцінювали за показниками схеми Р.А. Карпісонової (1978): насіннєве розмноження, вегетативне розмноження, габітус рослин в культурі, їх стан після зимівлі, стійкість проти хвороб та шкідників.

Як один з важливих показників адаптації інтродуцентів до нових умов, досліджувалась насіннєва продуктивність з наголосом на таких показниках як кількість квіток і плодів на генеративних пагонах, кількість насінних зачатків та насіння у плодах. У всіх досліджених видів спостерігається більш високе варіювання кількості насінин, ніж насіннєвих зачатків. Впродовж років досліджень порівнювались значення занасінення та реального плодоношення видів ірисів в умовах культури. Отримані результати показали, що досліджені види мають досить високий відсоток занасінення, в межах 76,3-96,5%, що, напевно, свідчить про високий ступінь відповідності між біологічними особливостями видів і їх екологічними умовами. Найменший даний показник у I. japonica (76,3%), що ймовірно свідчить про недостатнє забезпечення рослин цього субтропічного виду тепловою енергією в умовах культури. Високі показники відсотку занасінення спостерігалися у I. ensata (96,5%), I. pseudocyperus (94,5%), I. carthaliniae (93,6%). Реальне плодоношення знаходиться у досліджених видів в межах 52-100%. Найвищим даний показник є у I. sintenisii, I. pumila, I. sibirica (від 92 до 100%), найменшим -- y I. hungarica (52%), у особин якого часто після цвітіння плоди не зав'язувалися, ймовірно через гібридне походження посадкового матеріалу.

На таблиці 2 відображені показники насіннєвої продуктивності видів ірисів. Співвідношення фактичної та потенційної насіннєвої продуктивності (ФНП та ПНП) характеризує коефіцієнт насіннєвої продуктивності (КНП), який у досліджених видів коливається в межах 47,4-91,1%. Невисокий КНП характерний для I. hungarica (47,4%), I. clarkei (56,4%), I. orientalis (62,5%).

Кількісні показники насіннєвої продуктивності у видов ірисів залежать переважно від погодних умов. У молодих генеративних особин ця залежність більш виражена. Отримані результати свідчать про те, що впродовж років досліджень потенційна насіннєва продуктивність менше змінювалася, ніж фактична. Види роду Iris у колекції належать до короткокореневищних (I. pumila, I. hungarica, I. ensata, I. sibirica, I. halophila) та довгокореневищних (I. pineticola) рослин. Повний цикл розвитку гілки кореневища звичайно проходить впродовж двох вегетаційних періодів. У перший рік відбувається формування розетки листків річного вегетативного пагона, закладаються квіткова, а також бічні вегетативні бруньки.

На другий рік продовжується розвиток бічних бруньок, розвиваються генеративні пагони й нові вегетативні бруньки. Крім дициклічного розвитку монокарпічного пагону, іноді ми спостерігали поліциклічний розвиток (окремі пагони I. hungarica, I. japonica залишались у вегетативному стані більше двох років) та рідше моноциклічний (у I. pumila).

Іриси є багаторічниками зі значною здатністю до вегетативного розмноження (Верещагіна, 1977), яке відбувається завдяки інтенсивному галуженню кореневищ. Коефіцієнт вегетативного розмноження виявився найвищим у I. pseudacorus, I. sibirica, I. pumila, I. hungarica, I. musulmanica, I. halophila.

Таблиця 2. Насіннєва продуктивність видів роду Iris у Національному дендропарку "Софіївка" (середні дані за 2000-2005 рр.)