Вплив імуностимуляторів на імунні органи собак в умовах радіаційного забруднення

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

ВПЛИВ ІМУНОСТИМУЛЯТОРІВ НА ІМУННІ ОРГАНИ СОБАК В УМОВАХ РАДІАЦІЙНОГО ЗАБРУДНЕННЯ

03.00.11 - цитологія, клітинна біологія, гістологія

ДУНАЄВСЬКА ОКСАНА ФЕЛІКСІВНА

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Державному вищому навчальному закладі “Державний агроекологічний університет” Міністерства аграрної політики України, м. Житомир.

Науковий керівник - доктор ветеринарних наук, професор Горальський Леонід Петрович, Державний вищий навчальний заклад “Державний агроекологічний університет”, завідувач кафедри анатомії і гістології

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Квітницька-Рижова Тетяна Юріївна, Інститут геронтології АМН України, завідувач лабораторії морфології та цитології

доктор біологічних наук, професор Клименко Олег Миколайович, Білоцерківський Державний аграрний університет, м. Біла Церква, завідувач кафедри іхтіології та зоології

Провідна установа - Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 6 червня 2007 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: Київ, пр-т академіка Глушкова, 2, біологічний факультет, ауд 215.

Поштова адреса: 01033, Київ - 33, вул. Володимирська, 64, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, спецрада Д 26.001.38.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 5 травня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Цимбалюк О.В.

АНОТАЦІЯ

Дунаєвська О.Ф. Вплив імуностимуляторів на імунні органи собак в умовах радіаційного забруднення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю: 03.00.11 - цитологія, клітинна біологія, гістологія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

Проведено гістологічні, гістохімічні, морфометричні, радіологічні дослідження тимуса, лімфатичних вузлів (нижньощелепних, поверхневих шийних), селезінки собак двох вікових груп (2-х місячних та 2-х річних). В імунних органах та периферичній крові собак, вирощених в зоні гарантованого добровільного відселення, виявлені певні зміни: зменшення площі лімфоїдної тканини, зниження рівня імуноглобулінів, відхилення у величинах абсолютних та відносних морфометричних показників, які в комплексі можуть призвести до розвитку вторинного імунодефіцитного стану. Гістоструктура імунокомпетентних органів після застосування імуностимуляторів не змінювалась. При цьому відбувається незначне збільшення відносної площі кіркової речовини у тимусі, лімфоїдної тканини лімфатичних вузлів. В сироватці крові спостерігається тенденція до зростання кількості імуноглобулінів та фагоцитарної активності.

Ключові слова: тимус, лімфовузли, селезінка, імуностимулятори, гамавіт, імунофан, іонізуюче випромінювання, гістологічне дослідження.

АННОТАЦИЯ

імуностимулятори лімфатичний радіологічний гістологічний

Дунаевская О.Ф. Влияние иммуностимуляторов на иммунные органы собак в условиях радиационного загрязнения. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата биологических наук по специальности: 03.00.11 - цитология, клеточная биология, гистология. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.

Диссертационная работа посвящена изучению влияния иммуностимуляторов (гамавит и иммунофан) на морфофункциональное состояние органов и тканей иммунных органов собак, которые родились и постоянно содержались в зоне радиоактивного загрязнения в результате Чернобыльской аварии в 1986 году. Проведено гистологические, гистохимические, морфометрические, радиологические исследования тимуса, лимфатических узлов (нижнечелюстных, поверхностных шейных), селезенки собак двух возрастных групп (2-а месяца и 2-а года) после внутримышечного введения гамавита и иммунофана в профилактических дозах. Животные-аналоги содержались на территории, которая не относится к зоне радиоактивного загрязнения (г. Житомир).

В иммунных органах и периферической крови собак, выращенных в зоне радиоактивного загрязнения (зона гарантированного добровольного отселения) достоверно выявлены следующие изменения: уменьшение относительной площади лимфоидной ткани, снижение уровня иммуноглобулинов, отклонения величин абсолютных и относительных морфометрических показателей, уменьшение абсолютной массы органов, а также массы тела животных. Наблюдалось также снижение интенсивности гистохимических реакций выявления нуклеиновых кислот, белков. В комплексе перечисленные изменения могут привести к развитию вторичного иммунодефицитного состояния.

Гистоструктура иммунокомпетентных органов, которая отражает функциональную активность иммунной системы, после применения иммуностимуляторов не изменяется. Морфометрические исследования позволили выявить изменения гистологического строения на тканевом и клеточном уровнях у животных зоны радиоактивного загрязнения, а также после применения препаратов группы иммуностимуляторов. При введении препаратов наблюдается увеличение относительной площади коркового вещества тимуса, увеличение относительной площади белой пульпы селезенки, лимфоидной ткани лимфатических узлов, в сыворотке крови возросло количество иммуноглобулинов, повысилась фагоцитарная активность.

У собак обеих возрастных групп из зоны радиоактивного загрязнения тенденция к иммуногенезу сохранялась, хотя и не достигла уровня животных г. Житомира. Качественная характеристика содержания и локализации нуклеиновых кислот, белков, липидов и углеводов в органах и тканях собак исследуемых групп почти не отличалась от аналогичных характеристик исследуемых органов и тканей, животных до применения препаратов.

Нашими органометрическими исследованиями определено, что абсолютная масса органов животных зависит от показателей общей массы тела животного. При этом наблюдается увеличение абсолютной массы органа при увеличении массы тела животного. Такую зависимость мы наблюдаем при исследовании тимуса щенков, которые родились и содержались в г. Житомире и селезенки половозрелых собак.

Полученные результаты в значительной степени дополняют и углубляют современные представления о влиянии иммуностимуляторов, в частности гамавита и иммунофана, на морфофункциональное состояние иммунных органов собак на радионуклидно загрязненной территории. Следует учитывать, что радиационно индуцированный иммунодефицит является стойким к предложенным дозам препаратов с профилактической целью. На основании этих данных изложены практические рекомендации.

Ключевые слова: тимус, лимфоузлы, селезенка, иммуностимуляторы, гамавит, иммунофан, ионизирующее излучение, гистологические исследования.

SUMMARY

Dunaevska O.F. Influence of immunostimulators on immune bodies of dogs in radioactive contamination conditions. - Manuscript.

Dissertation presented for scientific of candidate of biological science on specialty 03.00.11 - Cytology, cellular biology, histology. - National University in the name of Taras Shevchenko, Kiev, 2007.

The histological, histochemical, morphometrical, radiological researches of thymus, lymphouodes (mandible and superficial cervical), spleen of dogs of age groups (2 month and 2-6 years old) after the influence of immunostimulators are proved. In immune organs and peripherical blood of dogs with were in radionuclide contaminated land, the definite changes discovered: decreasing of lymphoid tissue place, decreasing of immunoglobulin level, deflection of values of absolute and relative morphometrical indexes, these organs in complex can lead to development of secondary immunodeficient status. Histostructure immunocompetentive organs immune system, after using of immunostimulators is not chanoed. Increasing of relative place of cortex in of thymus, lymphoid tissue of lymphonodes, white pulp of spleen are observed, in blood serum the concentration of immunoglobulins and phagocytes activity are increased. The tendency to immunogenesis are stored in dogs of both age groups of radionuclide contaminated land, but it not reached the level of control animals.

Key words: thymus, lymphonodes, spleen, immunostimulators, gamavit, immunofan, ionizing radiation, histological researches.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останній час в усьому світі зростає зацікавленість у дослідженнях імунних функцій на тканинному рівні. Особливістю гістофізіології імунної системи є висока динамічність. В ній постійно відбуваються процеси проліферації, диференціації, міграції, кооперації, апоптозу лімфоцитів. Гістофізіологічні процеси в імунній системі достатньо автономні, але модулюються під впливом факторів зовнішнього середовища (Труфакин В.А., Шурыгина А.В., 2002).

Забруднення довкілля - потужний фактор, який негативно впливає на стан здоров'я живих організмів і зумовлює генотоксичний та імунодепресивний ефект (Дранник Г.Н., 2003). До екологічно несприятливих чинників оточуючого середовища належать радіонукліди, відходи хімічних і металургійних підприємств, залишки пестицидів і добрив, які викликають зміни природної рівноваги в біосфері та екологічний імунодефіцит (Клестова З., 1998).

Однією з найважливіших умов підтримки фізіологічного статусу тваринного організму є ефективне функціонування його імунної системи (Квачов В., 1996). Імунна система разом з кровотворною та репродуктивною вважається найбільш радіочутливою (Аклеев А.В., 1995). При дії радіонуклідів на імунну систему адаптації організму не спостерігається. Більше того, при збільшенні часу опромінення поступово виснажуються компенсаторно-репаративні можливості організму та наростають зміни деструктивного характеру, відбувається порушення гомеостазу, прискорення темпів старіння імунної системи, і як наслідок - розвиток вторинного імунодефіцитного стану (Воєйкова І.М., 1997), зниження загальної резистентності організму (Чумаченко В., 2004).

Тому, зважаючи на значне поширення імунодефіцитних станів у людини і тварин, важливим завданням є розробка ефективних засобів корекції і реабілітації пошкоджених або послаблених ланок імунної відповіді (Колесников А.П. та ін., 2001, Хаитов Р.М., 1999). Для підсилення імунного захисту організму використовуються імуностимулятори різних видів. Є оптимістичні дані про використання імуномодуляторів з метою профілактики онкологічних захворювань, зокрема, остеосаркоми тощо (Иванов А.А. та ін., 2001).

Таким чином, враховуючи важливість використання засобів імунокорекції, виникла необхідність у комплексному з'ясуванні їх впливу на організм при одночасній дії такого імуносупресивного фактору як радіаційне забруднення довкілля.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота є частиною наукової тематики факультету ветеринарної медицини Державного агроекологічного університету: “Вивчення стану вітамінно-мінерального обміну та корекції статевого циклу у собак на забрудненій радіонуклідами території” (номер державної реєстрації 0199 U 001822).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи було з'ясувати вплив імуностимуляторів на морфологічний стан органів імунної системи собак із зони радіоактивного забруднення.

Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:

провести гістологічні дослідження тимуса, лімфатичних вузлів, селезінки собак із зони радіоактивного забруднення після введення імуностимуляторів;

провести гістохімічні дослідження тимуса, лімфатичних вузлів, селезінки собак із зони радіоактивного забруднення після введення імуностимуляторів;

визначити морфологічні, фізико-хімічні, імунологічні та біохімічні показники крові собак із зони радіоактивного забруднення після введення імуностимуляторів;

визначити ступінь забрудненості радіонуклідами території де народились і постійно утримувались тварини та вміст радіонуклідів (питому активність) у досліджуваних органах (тимус, лімфатичні вузли, селезінка) собак;

виявити характер і силу корелятивних взаємозв'язків між масою тварин і абсолютною масою (АМ) досліджуваних органів.

Об'єкт дослідження: закономірність впливу імуностимуляторів на досліджувані органи імуногенезу при дії малих доз іонізуючого випромінювання на організм собак.

Предмет дослідження: морфологічні та гістохімічні показники органів імуногенезу собак із зони радіоактивного забруднення, яким вводили імуностимулятори.

Методи дослідження: фізіологічні (визначення маси тіла та органів тварин); анатомічні (оцінка макроскопічної будови органів); фізико-хімічні та морфологічні (визначення вмісту гемоглобіну, швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), кількості еритроцитів, лейкоцитів); біохімічні (визначення загального білка і білкових фракцій у сироватці крові); гістологічні (оцінка мікроскопічної будови органів на клітинному та тканинному рівнях); гістохімічні (виявлення вмісту та локалізації основних хімічних сполук в гістоструктурах органів); морфометричні (встановлення абсолютних і відносних показників органів та їх структурно-функціональних одиниць); імунологічні (визначення фагоцитарної активності (ФА), фагоцитарного індексу (ФІ) та загальної кількості імуноглобулінів крові); радіологічні (визначення цезію-137 в об'єктах дослідження); статистичні (обробка цифрових даних для оцінки достовірності).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено комплексні дослідження будови тимуса, лімфатичних вузлів, селезінки собак під впливом імуностимуляторів; при дії малих доз іонізуючого випромінювання а також при одночасній дії цих двох чинників. Це дозволило з'ясувати вплив малих доз радіоактивного випромінювання на імунну систему тварин, яке призвело до розвитку вторинного імунодефіциту, і оцінити можливість корекції такого стану сучасними імуностимуляторами. Об'єктивну оцінку дії імуностимуляторів на імунні органи тварин дали результати гістологічних, морфометричних та гематологічних досліджень.

З'ясовано, що застосування імуностимуляторів в зоні радіоактивного забруднення сприяє нормалізації показників резистентності крові тварин. Проте відносна площа лімфоїдної тканини досліджених органів при цьому практично не змінюється. Це дає можливість стверджувати, що застосування імунофану та гамавіту у вищевказаних дозах не впливає на розвиток вторинного імунодефіцитного стану, викликаного малими дозами радіоактивного випромінювання.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати досліджень доповнюють та поглиблюють сучасні уявлення про вплив малих доз радіоактивних випромінювань на імунні органи тварин.

Одержані результати гістологічного, морфометричного, гістохімічного дослідження тимуса, лімфатичних вузлів, селезінки дозволяють зробити висновок, що радіаційно зумовлений вторинний імунодефіцит є стійкий до запропонованих доз препаратів з профілактичною метою.

Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі і науково-дослідницькій роботі на 14 кафедрах, у 1 науково-дослідній лабораторії у вищих навчальних закладах України та країн СНД.

Особистий внесок здобувача. Автором роботи були самостійно проаналізовані літературні джерела, сформовані групи тварин, здійснено відбір матеріалу. Дисертантом особисто виконано клінічні, анатомічні, гематологічні, біохімічні, імунологічні, гістологічні, гістохімічні, морфометричні та частково радіологічні дослідження. Проведено статистичну обробку, аналіз та узагальнення отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи та результати досліджень доповідались та схвалені: на засіданнях кафедри анатомії і гістології та вченої ради, на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького колективу факультету ветеринарної медицини Державного агроекологічного університету (2004-2006 рр.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Здобутки і перспективи розвитку ветеринарної медицини” (м. Суми, 2005 р.), на Міжнародній науковій конференції “Інноваційний розвиток сучасного аграрного виробництва” (м. Львів, 2005 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми біохімії, фізіології та функціональної морфології продуктивних тварин” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), на Міжнародній науково-виробничій конференції “Проблеми екології ветеринарної медицини Житомирщини” (м. Житомир, 2005 р.), на п'ятій Міжнародній науково-практичній конференції “Досвід подолання наслідків Чорнобильської катастрофи у сільському та лісовому господарстві - 20 років після аварії на ЧАЕС” (м. Житомир, 2006 р.), на IV Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (м. Алушта, 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертації та результати наукових досліджень викладено у 14 друкованих роботах, з них 9 статей опубліковано у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, 1 стаття та 1 теза доповідей в наукових збірниках близького зарубіжжя, 2 інформаційні листки.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, огляду літератури, матеріалів та методів досліджень, результатів досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних пропозицій, списку використаних джерел та додатків. Дисертація викладена на 185 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована 63 рисунками, 40 таблицями, містить 14 додатків. Список використаних джерел включає 333 найменувань, з яких 99 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Величину експозиційної дози отримували, використовуючи радіометри СРП-88Н, “Припять” (Коваленко Л.И., 1984; Ковальський О.В. та ін., 1993). Питому активність органів імуногенезу визначали за допомогою гамма-спектрометра АК-1 з детекторними кристалами NaI 63х63 мм.

Для досліду було сформовано дві групи клінічно здорових собак, які народились та утримувались в зоні гарантованого добровільного відселення (м. Овруч) та території не віднесеної до зони радіоактивного забруднення (м. Житомир). Співвідношення за статтю становило: самці - самиці 1:1. Ці групи тварин включали 2 вікові підгрупи: цуценята 2-х місячного віку та статевозрілі собаки 2-х років. Кількість тварин у кожній групі та підгрупі становила десять. Перед постановкою та впродовж досліду проводився огляд, аускультація, перкусія, визначення пульсу, температури, маси тіла (Пульняшенко П.Р., 1997).

Раціон для годівлі складався зі збалансованого натурального корму згідно рекомендацій (Бурлака В.А. та ін., 2004).

У якості імуностимуляторів використовували імунофан та гамавіт, які вводили собакам внутрішньом'язово (1 мл/100 кг та 0,1 мл/1 кг відповідно).

Для морфологічного і гістохімічного дослідження відбирали у 2-х місячних собак тимус, лімфатичні вузли (нижньощелепні, поверхневі шийні), селезінку; у 2-х річних собак - лімфатичні вузли (нижньощелепні, поверхневі шийні), селезінку з визначенням їх маси (г) в аналогічні терміни з гематологічними дослідженнями.

Кров для дослідження відбирали у тварин зранку до годівлі з плечової вени та стабілізували гепарином. Сироватку відділяли загальноприйнятим методом. Визначали основні гематологічні показники (вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів, лейкоцитів, лейкограма, ШОЕ). Всі визначення проводили за відомими методиками з дотриманням правил асептики і антисептики (Левченко В.І. та ін., 2004, Кондрахин И.П., 2004).

При дослідженні показників імунної системи визначали ФА, ФІ, загальний білок (рефрактометричним методом), загальні імуноглобуліни (за реакцією помутніння з сульфатом цинку (Чумаченко В.Е. та ін., 1991).

Матеріал фіксували в 10%-му розчині нейтрального формаліну, рідинах Карнуа, Бекера, промивали, зневоднювали та заливали у парафін. З парафінових блоків виготовляли гістологічні зрізи на санному мікротомі МС-2 з товщиною не більше 10 мкм. Частину зрізів виготовляли на заморожувальному мікротомі МЗ-2. Для вивчення морфології клітини і тканини застосовували фарбування гематоксиліном Ерліха, Караці, Бомера та еозином, за методом Ван-Гізон. При вивченні гістохімічних препаратів визначали локалізацію, інтенсивність реакцій з виявлення ДНК, РНК, білків, ліпідів, глікогену. Реакція за забарвленням оцінювалась як слабка (+), помірної інтенсивності (++), високої інтенсивності (+++) та максимальної (дуже високої) інтенсивності (++++), інколи спостерігали сліди досліджуваної речовини (+-) або відсутність (-). Для гістохімічного виявлення нуклеїнових кислот використовували методи Ейнарсона (1951), Браше (1942). Загальні білки визначали методом Шуста (1967), основні і кислі білки - Мікель-Кальво (1957). Для вивчення локалізації загальних ліпідів використовували фарбування суданом чорним В за Мак-Манусом (1946), нейтральних ліпідів - суданом ІІІ та ІV. Виявлення глікогену здійснювали за методами Беста та Байєра (Горальський Л.П., Хомич В.Т., Кононський О.І., 2005).

Для дослідження морфометричних показників у органах собак використовували метод кількісної стереометрії. Для стереометричного аналізу гістоструктур застосовували стереологічну методику крапкової волюметрії із використанням окулярної морфометричної сітки. Вимірювання мікроструктур виконували за допомогою світлових мікроскопів МБИ-10, “Биолам-Ломо” (Горальський Л.П., Хомич В.Т., Кононський О.І., 2005).

Мікрофотографування здійснювали за допомогою мікроскопів МБИ-10 та “Биолам-Ломо'', фотокамери “ЗЕНИТ-122'', фотонасадки МФН-2.

Обробку цифрових даних проводили варіаційно-статистичними методами на персональному комп'ютері з використанням програми “Microsoft Excel” (Єріна А.М., Захожай В.Б., Єрін Д.Л., 2004).

Основні результати досліджень

Радіологічна характеристика територій, де народились і утримувались тварини. Середня потужність експозиційної дози гамма-випромінювання у м. Житомирі, де утримувались у стаціонарних цегляних вольєрах собаки, складала 10-18 мкР/год, на вигульних майданчиках така доза становила 11-15 мкР/год. Аналогічний показник у м. Овручі був майже втричі більший.

Встановлено, що у цуценят з м. Овруча питома активність імунних органів за цезієм-137 збільшилась у дев'ять разів і становила 26,72±6,89 Бк/кг. Зростання таких показників спостерігали у дорослих собак у п'ять раз.

Морфофункціональна характеристика органів і тканин

Показники периферичної крові

Показники периферичної крові у собак. Гематологічні показники. У статевозрілих собак з м. Овруча виявили лейкоцитопенію, незначну еритроцитопенію, моноцитоз (табл. 1). Зміни периферичної крові 2-х місячних цуценят супроводжувались лейкоцитопенією та незначною лімфоцитопенією (табл. 1).

Біохімічні показники та показники резистентності. При дослідженні гамма-глобулінів, імуноглобулінів спостерігали достовірне зменшення цих показників у собак з м. Овруча (табл. 2).

Таблиця 1. Гематологічні показники собак (M±m, n=10)

Показники	Норма	Тварини з м. Житомира (цуценята/дорослі собаки)	Тварини із зони гарантованого добровільного відселення (цуценята/дорослі собаки)
Гемоглобін, г/л	110 - 230	172,5±4,88/157,9±13,12	128,1±5,34/121,2±5,81*
Лейкоцити, Г/л	8,5 - 10,5	9,52±0,55/9,44±0,50	7,0±0,39**/6,89±0,65**
Еритроцити, Т/л	5,0 - 8,5	7,55±0,52/6,75±0,63	5,06±0,59**/4,75±0,52*
Колірний показник	0,8 - 1,2	0,975±0,04/0,965±0,05	0,930±0,05/0,920±0,042
ШОЕ, мм/год	2 - 6	3,6±1,26/3,8±1,32	4,1±1,37/4,8±0,92
Лейкограма, %:
еозинофіли	3 - 9	6,3±1,89/5,7±1,64	7,5±1,58/6,4±2,07
нейтрофіли:
паличкоядерні	1 - 6	3,0±1,15/2,8±0,79	9,3±2,50*/5,2±0,79*
сегментоядерні	43 - 70	55,5±6,14/58,0±7,13	57,6±6,81/58,5±8,03
моноцити	1 - 5	3,5±1,08/2,7±1,34	4,6±0,84/6,2±0,92*
лімфоцити	21 - 40	31,7±4,00/30,8±2,66	19,6±2,22*/23,0±1,83*

Примітка. * - р<0,05; ** - р<0,01

Таблиця 2. Біохімічні показники та показники факторів резистентності крові собак

Показники	Норма	Тварини з м. Житомира (цуценята/дорослі собаки)	Тварини із зони гарантованого добровільного відселення (цуценята/дорослі собаки)
загальний білок, г/л	60 - 75	53,8±2,7/67,1±3,67	58,7±2,5/64,8±3,16
у т. ч.: альбуміни, %	45 - 57	49,4±2,76/50,4±3,0	48,2±2,1/51,6±2,2
глобуліни, %:	43 - 55	50,6±2,76/49,6±3,0	51,8±2,1/48,4±1,84
альфа-	10 - 16	14,4±2,37/13,0±1,8	17,5±3,0/13,5±1,08
бета-	20 - 25	25,4±3,7/22,9±3,35	25,6±3,1/25,6±3,34
гамма-	10 - 14	10,8±1,14/13,7±1,2	8,7±0,95/9,3±1,50*
імуноглобуліни, мг/мл	3,3 - 13,5	9,16±0,6/8,63±1,7	4,32±1,51**/ 3,02±0,78**
ФА, %		50,9±3,0/47,3±2,67	41,5±3,03*/39,3±2,75
ФІ, шт. мікр. кл./ фаг. кл.		10,1±1,45/9,8±1,32	7,4±0,97/6,2±0,79*

Примітка. * - р<0,05; ** - р<0,01

Показники периферичної крові у собак після застосування імуностимуляторів. Гематологічні показники. У цуценят 2-х місячного віку спостерігали підвищення рівня гемоглобіну на 8 г/л (імунофан) та 10 г/л (гамавіт) (табл. 3). У цуценят, які були вирощені в зоні гарантованого добровільного відселення, спостерігали збільшення кількості гемоглобіну на 4,2 г/л (гамавіт) та на 11,2 г/л (імунофан) (табл. 3). Кількість еритроцитів зросла при цьому на 3,75% (гамавіт) та на 7,71% (імунофан). Кількість лейкоцитів збільшилась на 25,57% після введення гамавіту та на 22% після використання імунофану (див. табл. 3). При застосуванні препаратів вдалося подолати не лише лейкоцитопенію, а і незначний лімфоцитоз, особливо це видно на прикладі препарату гамавіт (див. табл. 3).

У статевозрілих собак після застосування імуностимуляторів спостерігали аналогічну тенденцію. Так, рівень гемоглобіну збільшився в середньому на 13 г/л (табл. 4). Хоча кількість лейкоцитів і збільшилась на 14,37% (гамавіт) та на 13,5% (імунофан), проте вона майже на 7% знаходилась нижче межі норми (табл. 4). Кількість моноцитів знизилась на 17,75% (гамавіт) та на 14,52% (імунофан), хоча і не досягнула межі норми (табл. 4).

Біохімічні показники та показники резистентності. У цуценят кількість імуноглобулінів при застосуванні гамавіту зросла на 2,51% та на 11,03% при введенні імунофану. Підвищилась відповідно ФА на 5,5% та на 1,96%. ФІ при застосуванні гамавіту зріс на 3,96% (табл. 5). У цуценят з зони гарантованого добровільного відселення кількість гамма-глобулінів при застосуванні імунофану підвищилась на 24,14% і досягла при цьому межі норми (табл. 5).

Таблиця 3. Гематологічні показники цуценят після введення імуностимуляторів (M±m, n=10)

Показники	Групи тварин
	після введення гамавіту (м. Житомир/м. Овруч)	після введення імунофану (м. Житомир/м. Овруч)
Гемоглобін, г/л	182,5±5,64/132,3±4,37	180,09±8,41/149,3±13,12
Лейкоцити, Г/л	10,02±0,47/8,79±0,76	9,49±0,70/8,54±0,76
Еритроцити, Т/л	7,82±0,95/5,25±0,41	7,67±0,76/5,45±0,48
Колірний показник	0,98±0,059/0,94±0,046	1,0±0,062/0,95±0,047
ШОЕ, мм/год	4,0±0,82/4,2±0,92	3,9±1,20/3,9±1,45
Лейкограма, %:
еозинофіли	5,8±1,27/6,9±1,37	5,7±1,64/6,9±1,20
нейтрофіли:
паличкоядерні	2,5±1,08/6,8±1,62	4,3±1,16/9,6±0,97
сегментоядерні	51,3±3,40/54,3±3,20	53,4±4,86/55,9±6,89
моноцити	4,4±0,70/4,7±1,42	4,1±0,74/5,3±0,82
лімфоцити	35,4±2,67/27,0±2,0	32,5±3,75/21,3±2,21

Після застосування препаратів цуценятам м. Овруча кількість імуноглобулінів набула нормативного показника, збільшившись на 40,74% (гамавіт) та майже вдвічі при введенні імунофану (див. табл. 5).

Таблиця 4. Гематологічні показники статевозрілих собак після введення імуностимуляторів (M±m, n=10)

Показники	Групи тварин
	після введення гамавіту (м. Житомир/м. Овруч)	після введення імунофану (м. Житомир/м. Овруч)
Гемоглобін, г/л	171,5±10,49/142,4±8,45	169,2±10,11/127,9±8,90
Лейкоцити, Г/л	9,73±0,50/7,88±0,35	9,63±0,34/7,82±0,69
Еритроцити, Т/л	7,05±0,61/5,05±0,41	6,95±0,77/4,97±0,28
Колірний показник	1,0±0,07/0,93±0,04	0,96±0,046/0,93±0,04
ШОЕ, мм/год	4,1±0,99/4,3±0,82	4,0±1,16/4,4±1,17
Лейкограма, %:
еозинофіли	6,0±1,49/6,1±0,99	5,1±1,91/5,6±1,65
нейтрофіли:
паличкоядерні	4,9±1,1/5,0±0,94	3,9±0,99/4,8±0,63
сегментоядерні	52,1±4,22/57,7±6,59	55,4±6,77/59,5±7,79
моноцити	3,1±0,74/5,1±0,57	3,5±0,97/5,3±0,82
лімфоцити	33,7±1,83/25,5±2,32	31,9±1,97/24,3±2,63

Таблиця 5. Біохімічні показники та показники факторів резистентності крові цуценят після введення імуностимуляторів (M±m, n=10)

Показники	Групи тварин
	після введення гамавіту (м. Житомир/м. Овруч)	після введення імунофану (м. Житомир/м. Овруч)
загальний білок, г/л	68,7±2,00/64,4±1,71	73,5±2,84/63,8±2,66
у т. ч.: альбуміни, %	48,8±1,62/49,4±2,17	50,0±3,43/49,4±2,76
глобуліни, %:	51,2±1,62/50,6±2,17	50,0±3,43/50,6±2,76
альфа-	13,7±1,89/15,8±2,30	13,4±1,43/14,4±2,37
бета-	24,7±3,40/25,3±2,95	24,5±3,03/25,4±3,69
гамма-	12,8±1,23/9,5±0,85	12,1±1,66/10,8±1,14
імуноглобуліни, мг/мл	9,39±0,73/6,08±0,93	10,17±0,98/9,16±0,60
ФА, %	53,7±3,23/44,8±2,86	51,9±2,18/50,9±3,00
ФІ, шт. мікр. кл./ фаг. кл.	10,5±0,53/7,9±0,99	9,9±0,88/10,1±1,45

У статевозрілих собак м. Житомира збільшилась кількість загального білка на 4,62% під дією гамавіту та на 12,22% при дії імунофана, гамма-глобулінова фракція зросла на 3,65% та на 5,11%. Застосування гамавіту призвело до збільшення кількості імуноглобулінів у сироватці крові на 9,04% та на 17,38% при застосуванні імунофану. Зростання ФА відбулося на 13,32% та на 11,63% відповідно.

Позитивну тенденцію впливу імуностимуляторів на біохімічні та імунологічні показники сироватки крові спостерігали у статевозрілих собак із зони гарантованого добровільного відселення. Рівень імуноглобулінів досяг межі норми при збільшенні на 34,44% після введення гамавіту та вдвічі після введення імунофану. Кількість гамма-глобулінів збільшилась на 9,68% при застосуванні гамавіту та на 30,11% при застосуванні імунофану. ФА під дією імуностимуляторів зросла на 10,43% (гамавіт) та на 13,99% (імунофан). ФІ також збільшився відповідно на 12,9% та 24,19%.

Гістологічна та гістохімічна характеристика тимуса собак

У цуценят з зони гарантованого добровільного відселення у окремих випадках під капсулою органа спостерігали дрібні крапкові крововиливи, які частіше локалізувались у грудній, рідше шийній частині тимуса.

Тимусні часточки мають різну форму (овальну, багатогранну, округлу) та величину (великі, середні, малі). В окремих місцях часточки тимуса під дією радіонуклідів втрачали полігональність, деякі із них набували видовженої форми, міжчасточкові перегородки були дещо потовщені, їх середній діаметр зменшувався майже в 1,3 рази і становив 127,14±75,71 мкм. Судини мікроциркуляторного русла часто були помірно наповнені або, рідше, переповнені кров'ю. Інколи спостерігалось розпушення стінок венозних судин і наявність у їх стінках гіалінових структур у вигляді острівців. Лімфатичні судини капілярного типу були розширені. Співвідношення при цьому між стромою і паренхімою у тварин м. Овруча становило 1:5,26, тоді як у собак м. Житомира такий показник дорівнював 1:8,22.

Відносна площа структурних компонентів тимуса різна (рис. 1). У цуценят м. Овруча спостерігали достовірне (р<0,05) зменшення площі кіркової речовини в 1,23 рази та збільшення сполучнотканинної строми в 1,47 разів.



Рис. 1. Відносна площа структурних компонентів тимуса собак

Відбувалось незначне стирання межі між кірковою та мозковою речовинами. Гістологічні зміни часто спостерігали в кірковій речовині: зморщення окремих часточок, зменшення кількості лімфоцитів, поява новоутворених тілець Гассаля. В часточках тимуса собак м. Овруча у порівнянні з тваринами м. Житомира кількість тілець Гассаля достовірно (Р<0,05) збільшується майже в 2,3 рази і становить 3,81±0,81 шт. Подібні явища в цілому характеризують зниження морфофункціональної активності тимуса.

При гістохімічному дослідженні тимуса собак з м. Овруча спостерігали зменшення інтенсивності гістохімічних реакцій на виявлення ДНК (++), а інтенсивність гістохімічних реакцій на виявлення РНК в тільцях Гассаля, навпаки, підвищилась (+++). У міжчасточковій сполучній тканині збільшувалась кількість жирових клітин округлої або видовженої форми, які формували окремі ділянки жирової тканини (+++).

Гістологічна та гістохімічна характеристика тимуса у собак після застосування імуностимуляторів

Аналіз морфометричних досліджень показав, що у собак м. Житомира дія гамавіту призвела до достовірного (Р<0,05) збільшення відносної площі кіркової речовини на 5,04% та на 6,36% після введення імунофану. У цуценят після імуностимуляції із зони радіоактивного забруднення таке зростання відбулося лише на 2,52% (гамавіт) та 4,87% (імунофан). Кількість тілець Гассаля у часточках тимусу цуценят дещо зменшилась.

Після застосування імунофану спостерігали деяке підвищення інтенсивності гістохімічних реакцій на виявлення нуклеїнових кислот та білків.

Гістологічна та гістохімічна характеристика лімфатичних вузлів собак

При мікроскопічному дослідженні лімфатичних вузлів собак обох вікових груп спостерігали чіткий поділ структури на кіркову і мозкову речовини та систему синусів. У окремих тварин з зони гарантованого добровільного відселення у лімфатичних вузлах зустрічались поодинокі крапкові крововиливи. Проміжні та крайові синуси були розширеними, в їх просторах знаходились лімфоцити, макрофаги, рідше лейкоцити, еритроцити.

Результатами морфометричних досліджень встановлено, що відносна площа сполучної тканини у дорослих тварин щодо цуценят збільшується в 1,2 рази, лімфоїдної тканини, навпаки, зменшується на 2,73%. Товщина капсули у дорослих собак збільшується в 1,6 рази (табл. 6).

Таблиця 6. Морфометричні показники структурних компонентів лімфатичних вузлів собак (M±m, n=10)

Вік тварин	Показники
	відносна площа, %	площа лімфат. вузлика, ммІ	товщина капсули, мкм
	сполучна тканина	лімфоїдна тканина	мозкова речовина	кіркова речовина
2-а міс.	14,83±2,22	85,17±2,31	23,88±3,23	61,29±3,61	0,086±0,045	23,09±1,90
2-а роки	17,56±0,92	82,44±0,96	25,20±0,84	57,24±1,18	0,12±0,002	36,93±1,93

У статевозрілих собак відносна площа кіркової речовини порівняно з цуценятами зменшується (див. табл. 6).

Товщина капсули лімфатичних вузлів у цуценят з зони гарантованого добровільного відселення достовірно (р<0,001) збільшується в 1,5 рази і становить 34,65±2,41 мкм. Відносна площа сполучної тканини лімфатичних вузлів має тенденцію до збільшення в 1,2 рази. Це призводить до зменшення лімфоїдної тканини на 2,84%. Відносна площа кіркової речовини достовірно (р<0,05) зменшується на 10,51% і становить 50,78±2,99%. Середня площа лімфатичних вузликів мала тенденцію до зменшення в 1,37 рази і становила 0,063±0,017ммІ. Водночас, лімфатичні вузлики не завжди мали чітко виражені межі. Відносна площа мозкової речовини зростала на 7,67% і становила 31,55±4,31%.

Відносна площа сполучної тканини лімфатичних вузлів у статевозрілих собак з зони гарантованого добровільного відселення достовірно (р<0,05) збільшилась в 1,2 рази і склала 20,92±1,25%. Відповідно, лімфоїдна тканина достовірно (р<0,05) зменшилась на 3,36% і становила 79,08±1,25%. Товщина капсули у собак з зони радіоактивного забруднення мала тенденцію до збільшення в 1,2 рази і становила 44,29±3,88 мкм. Кіркова речовина лімфатичних вузлів була нерівномірно розвинута. Місцями лімфатичні вузлики не виявлялись. Спостерігалась тенденція до зменшення відносної площі кіркової речовини майже в 1,2 рази та середньої площі лімфатичних вузликів у 1,3 рази. Відносна площа мозкової речовини мала тенденцію до збільшення у 1,2 рази і становила 30,18±1,34%.

На гістологічних препаратах, пофарбованих за методом Ейнарсона, нуклеїнові кислоти виявляються у м'язовій оболонці та ендотелії внутрішньоорганних кровоносних судин (++), значно менше в мозковій речовині, сполучній тканині капсули та трабекул (+). Найбільша концентрація РНК спостерігається в лімфоцитах кіркової речовини (+++). Високу інтенсивність реакцій на виявлення нуклеїнових кислот спостерігали в клітинах реактивних центрів лімфатичних вузликів (+++). У цуценят інтенсивність реакцій була дещо вищою (++++), ніж у дорослих тварин (+++).

Загальні білки виявлялись в усіх гістоструктурах лімфатичних вузлів. Проте найбільша інтенсивність гістохімічних реакцій спостерігалась в сполучнотканинній основі (капсула, трабекули) (+++), стінках кровоносних судин, дещо менша у кірковій та мозковій речовинах (++).

Незначну кількість глікогену спостерігали в капсулі, трабекулах, кірковій та мозковій речовині (+).

Ліпіди виявлялись у кірковій та мозковій речовині лімфатичних вузлів (+), особливо, у лімфатичних вузликах (++).

У тварин з зони гарантованого добровільного відселення, не залежно від віку, інтенсивність виявлення РНК (++) у цитоплазмі клітин (лімфоцити, макрофаги, ретикулярні клітини) та білків (++) була нижчою у порівнянні з тваринами м. Житомира. У сполучнотканинній капсулі, а подеколи і у трабекулах суданофільним методом змогли виявити жирові клітини, кількість яких була більшою (+++), ніж у тварин, вирощених на території м. Житомира.

Гістологічна та гістохімічна характеристика лімфатичних вузлів у собак після застосування імуностимуляторів

Після застосування собакам імуностимуляторів (гамавіту та імунофану) відносна площа лімфоїдної тканини зростала, сполучної тканини, навпаки, зменшувалась.

Відносна площа кіркової речовини після введення собакам м. Житомира імуностимуляторів збільшилась майже на 3,5%. Майже на 5% (гамавіт) і 4,5% (імунофан) таке збільшення спостерігали у цуценят. У тварин з м. Овруча лише у 2-х місячних цуценят відносна площа кіркової речовини зросла на 3,87% після застосування імунофану.

Локалізація та розподіл ДНК, РНК, білків, вуглеводів та ліпідів у лімфатичних вузлах собак, яким вводили імуностимулятори, у порівнянні з інтактними тваринами майже не змінювалась.

Гістологічна та гістохімічна характеристика селезінки собак

Зовні селезінка вкрита капсулою, яка складається із щільної волокнистої сполучної тканини, що вміщує чисельні колагенові й еластичні волокна. Між волокнами знаходиться певна кількість гладких м'язових клітин. Найбільш капсула розвинута у воротах органа. З віком тварин товщина капсули збільшується у 2,6 рази (табл. 7).

Всередину органа від капсули відходять трабекули. Кількість трабекул, які безпосередньо відходять від капсули, значно менша, ніж таких, які містяться всередині органа. Товщина їх, зазвичай, не перевищує товщину капсули. Інколи трабекули, що відходять з протилежних сторін капсули селезінки, з'єднуються між собою і утворюють сітчастий каркас. У найбільших за розміром трабекулах виявляються трабекулярні артерії та вени. Відсоткова частка сполучнотканинної основи селезінки з віком тварин збільшується в 1,39 рази (табл. 7).

Таблиця 7. Морфометричні показники структурних компонентів селезінки собак

Вік тварин	Показники
	відносна площа (%)	товщина капсули, мкм	кількість вузликів на умовну од. пл. (ок. 8, об. 7), шт.
	біла пульпа	червона пульпа	сполучнотканинна основа
2-а місяці	10,20±1,23	85,04±1,75	4,76±1,22	23,68±0,65	3,86±0,35
2-а роки	8,12±0,39	85,26±0,86	6,62±0,26	62,53±2,19	2,75±0,17

Паренхіма селезінки чітко розмежована на білу і червону пульпи. Біла пульпа - це сукупність лімфоїдної тканини, яка розташована у селезінці дифузно або у вигляді лімфатичних вузликів. Дифузна лімфоїдна тканина або периартериальні лімфоїдні муфти представлені клітинами лімфоїдного ряду (лімфоцити, лімфобласти, ретикулярні клітини, макрофаги). Вона, зазвичай, розташована навколо пульпарних артерій. Лімфатичні вузлики - це скупчення лімфоцитів, лімфобластів, ретикулярних клітин та макрофагів, розташованих у ретикулярній тканині. В них виділяються зони (периартеріальна, центр розмноження, крайова (маргінальна) без чітких границь.

Кількість лімфатичних вузликів на одиницю площі у собак м. Житомира змінювалась залежно від віку тварини. Так, у цуценят їх було у 1,4 рази більше, ніж у статевозрілих собак (див. табл. 7).

Червона пульпа селезінки займала значно більшу частину її паренхіми. Співвідношення червоної пульпи до білої склало 8,34:1 у цуценят та 10,5:1 у собак двохрічного віку. У червоній пульпі, яка заповнювала простір між лімфатичними вузликами і трабекулами, виявлялось багато артеріол, капілярів, венозних синусів, зустрічались майже всі клітини крові: лімфоцити, гранулоцити, моноцити, макрофаги та велика кількість еритроцитів.

У цуценят та статевозрілих собак, які народились і постійно утримувались в зоні гарантованого добровільного відселення, спостерігалась тенденція до збільшення товщини капсули в 1,36 разів. Відносна площа трабекулярного апарату мала тенденцію до збільшення і становила 7,04±1,14% у цуценят та 7,91±0,59% у статевозрілих собак.

У цуценят м. Овруча кількість лімфатичних вузликів зменшилась в 1,3 рази. Вони не завжди мали чітко окреслені межі, часто у них були відсутні реактивні центри та не завжди була сформована маргінальна зона.

У тварин м. Овруча спостерігали зниження лімфопоетичної активності селезінки, про що свідчить достовірне зменшення відсотку білої пульпи селезінки у 1,75 рази у цуценят (р<0,05) та в 1,57 рази у дорослих собак (р<0,01). В червоній пульпі збільшувалась кількість гемолізованих еритроцитів. Співвідношення червоної пульпи до білої у тварин м. Овруча становило 16,81:1 (собаки) та 14,95:1 (цуценята).

При аналізі гістохімічних препаратів селезінки, зафарбованих по Ейнарсону та Браше, встановлено, що біла пульпа селезінки забарвлюється більш інтенсивно, як свідчення підвищеного вмісту у ній ДНК та РНК (+++). Найменша концентрація нуклеїнових кислот спостерігалась в капсулі та трабекулах (+). У статевозрілих собак у порівнянні з цуценятами інтенсивніть забарвлення гістопрепаратів на виявлення нуклеїнових кислот дещо зменшується (++). Багато білкових сполук виявляли в капсулі, трабекулах, стінках кровоносних судин (++; +++), незначна інтенсивність спостерігалась в червоній пульпі селезінки та в лімфатичних вузликах (+).

При виявленні ліпідів найбільшу інтенсивність реакцій (+++) спостерігали у капсулі та трабекулах. Найменша інтенсивність гістохімічних реакцій була у лімфатичних вузликах (+) та, особливо, їх реактивних центрах (+-).

Інтенсивність гістохімічних реакцій на виявлення глікогену у гістоструктурі селезінки була слабко виражена (+-). Проте, незначна його кількість виявлялась у лімфатичних вузликах, трабекулах, капсулі та, особливо, м'язовій оболонці кровоносних судин. Багаті глікогеном окремі клітини ретикулоендотеліальної системи (++).

У тварин, які утримувались в зоні радіоактивного забруднення, у гістоструктурах селезінки спостерігали незначне зниження інтенсивності гістохімічних реакцій (++) на виявлення ДНК, РНК та білкових речовин.

Гістологічна та гістохімічна характеристика селезінки у собак після застосування імуностимуляторів

У собак, які народились і утримувались в м. Житомирі, відносна площа білої пульпи збільшилась на 1,12% (імунофан) та на 1,85% (гамавіт); у цуценят майже на 4% (гамавіт) та на 2,7% (імунофан). Відносна площа червоної пульпи у собак зменшилась приблизно на 2,2%, у цуценят - на 4,82% (гамавіт) та на 3,2% (імунофан). У тварин під дією імуностимуляторів та впливу радіонуклідів лімфопоетична активність селезінки не зазнала змін.

Інтенсивність реакцій на виявлення нуклеїнових кислот, білкових сполук, вуглеводів та ліпідів відповідала такій як у тварин, яким не вводили імуностимулятори.

Показники кореляції

Встановлено, що радіаційний фактор призводить до зменшення маси тіла тварин та АМ органів, тоді як імуностимулятори суттєво не впливають на дані показники. Так, у цуценят з м. Житомира середня маса тіла становила 5,82±0,239 кг, під дією радіонуклідів вона зменшилась в 1,3 рази і становила 4,44±0,88 кг. Зазнали зменшення абсолютні маси імунних органів: тимуса з 3,5±1,12 г до 3,04±0,97 г; лімфатичних вузлів з 0,4±0,16 г до 0,32±0,11 г і селезінки з 9,2±1,92 г до 8,04±1,06 г відповідно.

Корелятивні взаємозв'язки між масою тіла цуценят та АМ тимуса за характером міцні позитивні (коефіцієнт кореляції r = 0,94). За результатами регресійного аналізу ми можемо стверджувати, що існує залежність між масою тварин та АМ тимуса (коефіцієнт детермінації RІ = 0,88). У цуценят із зони радіоактивного забруднення зв'язок між масою тіла тварин та АМ тимуса слабкий позитивний (r = 0,39). Між масою тіла цуценят та АМ лімфатичних вузлів наявні середні та позитивні взаємоз'язки у тварин м. Житомира (r = 0,46) і слабкі позитивні у групі з м. Овруча (r = 0,26). Між масою тіла тварини та АМ селезінки у цуценят проявляються середні та зворотні взаємозв'язки (r = -0,56 та r = -0,42 відповідно).

У статевозрілих собак з м. Житомира маса тіла знаходилась в межах 21,5±3,78 кг, у тварин-аналогів із зони радіоактивного забруднення 21,0±3,0 кг. АМ лімфатичних вузлів зменшилась в 1,12 рази і становила відповідно 1,15±0,72 г та 1,03±0,60 г. АМ селезінки була меншою на 1,01 г (29,47±6,53 г та 23,67±5,52 г відповідно). Виявляються сильні позитивні корелятивні взаємозв'язки між масою тіла тварин та АМ селезінки (r = 0,97, RІ = 0,94 у тварин м. Житомира та r = 0,83 у собак м. Овруча); між масою тіла та АМ лімфатичних вузлів - дуже слабкі позитивні (r = 0,09 та r = 0,03 відповідно).

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі гістологічних, гістохімічних, імунологічних, біохімічних, радіологічних, анатомічних, та морфометричних досліджень показано вплив малих доз іонізуючого випромінювання в зоні радіоактивного забруднення - зоні гарантованого добровільного відселення на гематологічні показники, морфологію та гістохімію тимуса, лімфатичних вузлів і селезінки собак, внаслідок якого можливий розвиток вторинного імунодефіцитного стану. З'ясовано вплив імуностимуляторів (гамавіту та імунофану) на гістоархітектоніку та особливості білково-нуклеїнового, вуглеводного, ліпідного обмінів тимуса, лімфатичних вузлів і селезінки собак.

Зміни в органах імунного захисту під дією радіонуклідів проявляються зменшенням абсолютної маси тимуса, лімфатичних вузлів та селезінки. Більше виражені вони у цуценят.

У тимусі цуценят із зони радіоактивного забруднення відбувається збільшення відносної площі сполучної тканини, зменшення відносної площі паренхіми, в тому числі кіркової речовини, що вказує на можливе прискорення інволютивних процесів. У лімфатичних вузлах собак, вирощених в зоні гарантованого добровільного відселення, спостерігається зменшення лімфоїдної тканини, зокрема, кіркової речовини та збільшення відносної площі сполучної тканини. У селезінці відбувається зменшення відносної площі білої пульпи та збільшення відносної площі сполучнотканинної основи, що призводить до зниження лімфопоетичної активності органа.

У собак із зони гарантованого добровільного відселення спостерігається зменшення інтенсивності гістохімічних реакцій на виявлення РНК, білків, що свідчить про зниження синтезуючої активності клітин тимуса, лімфатичних вузлів, селезінки. Водночас застосування імунофану призводить до деякого підвищення інтенсивності відповідних гістохімічних реакцій у тимусі і часткового відновлення синтезуючої активності клітин.

Показники периферичної крові у цуценят під дією радіонуклідів зазнали певних змін, що виражались лейкоцитопенією, незначною лімфоцитопенією; у статевозрілих собак - лейкоцитопенією, незначною еритроцитопенією та моноцитозом. Для обох вікових груп притаманне зниження гамма-глобулінів та імуноглобулінів.

При застосуванні гамавіту та імунофану спостерігається тенденція до нормалізації гематологічних, біохімічних показників та показників резистентності периферичної крові собак із зони радіоактивного забруднення, які були більше вираженими у цуценят.

У цуцунет із зони радіоактивного забруднення під впливом імуностимуляторів існує тенденція до збільшення відносної площі кіркової речовини у тимусі та лімфатичних вузлах; у дорослих тварин така тенденція практично відсутня.

У цуценят із зони гарантованого добровільного відселення корелятивні взаємозв'язки між масою тіла та абсолютною масою тимуса, лімфатичних вузлів характеризуються як слабкі прямі; між абсолютною масою селезінки - середні зворотні. У статевозрілих собак між масою тіла та абсолютною масою селезінки виявляються сильні позитивні корелятивні взаємозв'язки, між масою тіла та абсолютною масою лімфатичних вузлів - слабкі позитивні. Відмінність у значеннях коефіцієнтів кореляції зумовлена взаємодією організма з оточуючим середовищем.

ПРАКТИЧНІ ПРОПОЗИЦІЇ

В екологічно несприятливих районах, зокрема в зонах радіоактивного забруднення, у тварин відбувається розвиток вторинного імунодефіцитного стану. Для мінімізації імунодепресивної дії антропогенних факторів, відновлення фізіологічного імунного потенціалу, збереження їх здоров'я та життєздатності застосовуються імуностимулятори, наприклад, гамавіт та імунофан. Слід враховувати, що в цих умовах рекомендовані профілактичні дози є недостатніми.

Матеріали дисертаційної роботи пропонуємо використовувати в навчальній та науковій роботі з питань впливу імуностимулюючих препаратів та іонізуючого випромінювання на імунні органи на біологічних, медичних факультетах та факультетах ветеринарної медицини вищих навчальних закладів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гістоархітектоніка органів і тканин собак, що утримувались на радіактивно забрудненій території / Горальський Л.П., Фасоля В.П., Дунаєвська О.Ф., Хоменко З.В., Горальська І.Ю. // Зб. наук. пр.: Вісник Державного агроекологічного універ-тету. - Житомир, 2004. - № 2. - С. 75 - 79. (Дисертант провела відбір лімфатичних вузлів, селезінки та провела їх гістологічний та морфометричний аналіз, узагальнила деякі результати досліджень).

2. Дунаєвська О.Ф. Морфологічна характеристика лімфатичних вузлів собак при дії хронічного іонізуючого опромінення малої інтенсивності // Зб. наук. пр.: Вісник Української Академії аграрних наук. Ін-т біології тварин. Біологія тварин. - Львів, 2005. - Т. 7. - № 1 - 2. - С. 205 - 208.

3. Дунаєвська О.Ф. Гістологічна характеристика та морфометричні показники лімфатичних вузлів цуценят з ІІІ-ої зони радіоактивного забруднення // Зб. наук. пр.: Вісник Львівської держ. академії вет. медицини ім. С.З. Гжицького. - Львів, 2005. - Т. 7. - № 3 (26). - Ч. 1. - С. 14 - 16.

4. Дунаєвська О.Ф. Вплив підвищеного радіаційного фону на гістоархітектоніку селезінки цуценят // Зб. наук. пр.: Вісник південної філії “Кримський агротехнологічний університет” НАУ. - Сімферополь, 2005. - Вип. 92. - С. 117 - 121.

5. Дунаевская О.Ф. Изменение морфометрических параметров селезёнки щенков и собак при воздействии повышенного уровня радиоактивного загрязнения местности // Сб. науч. тр.: Вестник Таджикского гос. пед. ун-та им. К. Джураева. - Душанбе, 2005. - № 4. - С. 41 - 44.

6. Дунаєвська О.Ф., Хоменко З.В. Характеристика гематологічних показників собак, що утримувались на забрудненій радіонуклідами території // Зб. наук. пр.: Вісник Сумського національного аграрного університету. - Суми, 2005. - № 1 - 2 (13 - 14). - С. 14 - 16. (Дисертант виконала гематологічні дослідження, статистичну обробку результатів, узагальнила результати досліджень).

7. Морфометричні показники органів і тканин у свійських тварин / Горальський Л.П., Гуральська С.В., Дунаєвська О.Ф., Дяченко Т.Ф., Горальська І.Ю., Дубовий А.А. // Зб. наук. пр.: Вісник Дніпропетровського державного аграрного у-ту. - Дніпропетровськ, 2005. - № 2. - С. 102 - 105. (Дисертант провела гістологічні, морфометричні дослідження).

...