Укорінення листкових живців Бегонії королівської

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ I. Фізіологічна дія біологічно активних речовин

1.1 Вплив біологічно активних речовин на укорінення рослин.

1.2 Властивості біологічно активних речовин

Розділ II. Біоекологічні особливості Бегонії королівської ( Begonia rex)

2.1 Історія відкриття та поширення Бегонії королівської ( Begonia rex)

2.2 Особливості догляду та розмноження Бегонії королівської ( Begonia rex)

Розділ III. Вплив біологічно активних речовин на укорінення живців Бегонії королівської (Begonia rex)

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Актуальність дослідження особливостей репродукції рослин обумовлена важливим значенням методів вегетативного розмноження в декоративному квіткарництві, а саме розмноження рослин за допомогою вегетативних органів (кореня, стебла, листка) або їхніх частин. Тип такого розмноження рослин ґрунтується на явищі регенерації. Під час якого всі властивості й спадкові якості у дочірніх особин повністю зберігаються як і кімнатно -декоративні особливості материнських особин. Застосування цих властивостей на практиці потребує вивчення ряду питання, які визначають їх ефективність та результативність, зокрема: використання стимуляторів росту, ростових речовин розчину дріжджів, розчину калій перманганату, біологічно активних речовин розчину соку алое, оптимізація субстрату, умови проведення укорінення, способу і терміну заготівлі живців та біологічних особливостей Бегонії королівської.

Для даного дослідження був використаний вид тропічних рослин родини Бегонієвих, а саме Бегонія королівська (Begonia rex), оскільки він добре пристосований до вегетативного розмноження насінням, живцем, листком з брунькою, нова рослина може розвинутися навіть з частини листка.

Новизна роботи та ряду досліджень полягає у вивченні дії біологічно активних речовин на укорінення саме конкретно взятого виду, а не взагалі на рослини. Такі дослідження будуть актуальними поки для кожної родини рослин не будуть підібрані власні стимулятори росту та інші вище перелічені біологічно активні речовини.

Метою роботи було вивчення впливу біологічно активних речовин, а саме: стимуляторів росту, ростових речовин розчину дріжджів, розчину калій перманганату, біологічно активних речовин розчину соку алое на укорінення живців Бегонії королівської (Begonia rex) та використання отриманих результатів для оптимізації умов розмноження даного виду.

Об'єкт роботи : вплив біологічно активних речовини на процес укорінення листкових живців Бегонії королівської (Begonia rex).

Предмет - укорінення листкових живців Бегонії королівської.

Завдання роботи полягають у :

- вивченні дії біологічно активних речовин,їх впливу на рослини;

- ознайомленні з представником родини Бегонієвих - Бегонії королівської (Begonia rex), особливостями її розмноження та догляду;

- дослідженні впливу біологічно активних речовин на укорінення живців даного виду.



Розділ I. Фізіологічна дія біологічно активних речовин

1.1 Вплив біологічно активних речовин на укорінення рослин

Біологічно активні речовини (БАР),утому числі фітогормони -- регулятори (стимулятори) росту і розвитку рослин (РРР), у сучасних умовах набувають все більшого значення. Їх застосування в землеробстві, рослинництві та лісівництві дає результати, яких не можна досягнути іншими методами. Використання цих препаратів дозволяє повніше реалізувати генетичні можливості, підвищити стійкість рослин проти стресових факторів біотичної та абіотичної природи і в кінцевому результаті збільшити урожай і поліпшити його якість. Вважається, що, поряд з добривами і пестицидами, вони займають важливе місце в системах удосконалення технологій виробництва рослинної продукції.

Згідно з сучасними уявленнями, під РРР розуміють природні та синтетичні органічні речовини, яким властива значна біологічна активність і які у малих дозах змінюють фізіологічні і біохімічні процеси, ріст, розвиток й формуванні урожаю сільськогосподарських рослин, не спричиняючи токсичної дії. Зокрема, при внесені ззовні в рослину, вони включаються в обмін речовин і активізують фізіолого-біохімічні процеси, підвищуючи рівень життєдіяльності рослин [1-3].

Усі РРР можна умовно поділити на декілька груп залежно від їх здатності впливати на процеси клітинного поділу, керувати процесами розтягування й формування клітинної стінки, змінювати її структуру та архітектоніку, фізико-хімічні й механічні властивості, габітус всієї рослини, її стійкість проти вилягання тощо. Одні об'єднують біологічно активні речовини, які контролюють клітинну диференціацію, органо- і формоутворення, взаємодію між частинами і органами рослин, вибірково і специфічно включаються в найважливіші метаболічні процеси -- дихання, фотосинтез, транспорт органічних речовин, беруть участь у регуляторних механізмах клітини на метаболічному рівні. До окремої групи біологічно активних речовин належать сполуки, за допомогою яких можна керувати станом спокою і процесами старіння клітини та в цілому рослини. Вони використовуються для виведення із стану спокою рослин або їх частин, регуляції процесів дозрівання листя, плодів.

До основних природних РРР належать ауксини, цитокініни, гібереліни, абсцизова кислота та етилен; крім того, до фітогормонів належать так звані нетрадиційні фітогормони: брасиностероїди, саліцилова і жасмонова кислоти. Серед них найбільш детально вивченими є ауксини. Доведено, що вони беруть участь у регуляції різноманітних ростових і формоутворюючих процесів, зокрема стимулюють розтягування клітин і активують ферменти, що відповідають за міцність клітинної стінки. Також до регуляторів росту та розвитку рослин відносять біологічно активні речовини, такі як розчини дріжджів, калій перманганату, соку алое [4-5].

Отже, нормальний розвиток рослин можливий лише при взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів. До зовнішніх у рослин належать: світло, температура, довжина світлового дня, вологість. Основні внутрішні фактори, які регулюють ріст та розвиток рослин мають хімічну природу, до них належать гормони та інші біологічно активні речовини,а саме розчини калій перманганату, дріжджів, алое.

1.2 Властивості біологічно активних речовин

В ході дослідження використовувались такі біологічно активні речовини як фітогормони,а саме стимулятори росту на основі ауксину («Корневіт»), ростові речовини розчину дріжджів,розчин калій перманганату,біологічно активні речовин розчину соку алое.

Ауксини були відкриті найпершими з рослинних гормонів, у 20-х рр. ХХ ст., тобто набагато пізніше, ніж гормони тварин. Але ще у ХІХ ст. деякі вчені пояснювали результати дослідів дією рослинних гормонів. Так, Ю. Сакс (1880) припускав участь специфічних речовин, що стимулюють утворення органів, у процесах формування коренів і квіток.

Ч. Дарвін у праці «Здатність рослин до рухів» (1880) виклав результати досліджень механізму тропізмів у паростків рослин і висловив думку про існування гормонів у рослин. Паростки у нормі тягнуться до світла. Дарвін освітлював паростки з одного боку, тому колеоптиль своєю серединною частиною вигинався у бік світла - явище фототропізму. Однак, коли він затемнював верхівку (3-4 мм) світлонепроникним ковпачком, ростового вигину не було. При освітленні верхівки і затемненні іншої частини паростка вигин спостерігався. Дарвін зробив висновок, що у паростків верхівка, маючи високу чутливість до світла, виконує функції сенсорної зони. Оскільки ця зона знаходиться на деякій відстані від ділянки, де відбувається ростовий вигин, Дарвін припустив «наявність у верхній частині якоїсь речовини, на яку діє світло і яка передає його дію у нижню частину». Але цей дослід у свій час не привернув уваги фізіологів.

Перший чіткий доказ існування рослинного гормону належить Г. Фітингу (1909-1910), який виявив у пилку орхідей особливу речовину, яка викликає відцвітання квіток і розростання зав'язі. Оскільки ця фізіологічно активна речовина була присутня у полініях (тетрадах пилкових зерен) в дуже малих кількостях, але викликала сильний морфо-генетичний ефект, Фітинг назвав її «пилковим гормоном» по аналогії з речовинами тваринного походження, які виконують подібні функції.

У 1926-1928 рр. голландський бот. Ф. Вент винайшов простий спосіб виділення ростової речовини із верхівок паростків. Верхівки паростків переносять на тонкі пластинки із 3% агару. При цьому із рослинної тканини ростова речовина дифундує в агар. Невеличкий блок, виготовлений із цього агару, однобічно поміщають на декапітований колеоптиль вівса. Той бік колеоптиля, де знаходиться блок, починає рости, і одержується вигин, котрий у відомих межах є пропорціональним концентрації ростової речовини у блоці. Цей дослід відомий під назвою «вівсяна проба Ф. Вента».

У 1924-1927 рр. М.Г. Холодний розробив гормональну гіпотезу тропізмів. Він висловив думку про те, що верхівка кореня, стебла і клітини молодих листків є органами внутрішньої секреції, які виділяють у зону росту якісь речовини гормонального характеру. Майже одночасно аналогічні ідеї висловив Вент (1926-1928). Тому гормональна теорія тропізмів відома як теорія Холодного-Вента.

Однак для вивчення цієї ростової речовини необхідно було виділити її у чистому вигляді, що було важко зробити внаслідок її низької концентрації у тканинах. Тому Ф. Кьогль у співробітництві з А. Хааген-Смітом і Г. Еркслебеом (1931) використали для виділення гормону сечу людей-вегетаріанців, припускаючи, що ця рослинна речовина не утилізується людським організмом. Із 100-150 л сечі внаслідок серії послідовних екстракцій та осаджень, були виділені 3 кристалічні речовини, які були названі «ауксин а», «ауксин b» і «гетероауксин». Для них були знайдені хімічні формули, причому гетероауксин був ідентифікований як індоліл-3-оцтова кислота (ІОК). Її виявили в усіх рослинних об'єктах, а от ауксини а і b в подальшому не були знайдені ні в рослинних тканинах, ні в сечі. Саме ІОК - той ростовий гормон, який синтезується у верхівках пагонів [9 - 10].

Хімічна форма ауксину:

Індоліл-3-оцтова кислота (С₁₀Н₉NО₂) - це біла кристалічна речовина з молекулярною масою 175,19 і температурою плавлення 168-169єС (із розкладанням). На світлі швидко темніє. Максимум поглинання знаходиться в області 279 нм. ІОК добре розчиняється у спиртах, погано - у воді, бензолі, хлороформі. ІОК швидко розкладається у кислому середовищі та за наявності окислювачів (Н₂О₂₎. У лужному середовищі більш стабільна [4].

Ауксини мають полівалентну дію на рослинну клітину, оскільки беруть участь у регуляції багатьох процесів. Найбільші концентрації ІОК в апікальних меристемах у період їхньої високої активності. Ауксини стимулюють клітинний поділ. ІОК необхідна для ініціації реплікації ДНК, а також для переходу клітин до мітозу і цитокінезу.

Специфічність дії ауксинів - це їхній вплив на ріст клітини розтягненням. Ауксини, що виробляються в апексах, відповідають за ріст клітин у довжину, ауксини камбію - за ріст у радіальному напрямку, диференціацію стебла і пригнічення росту бічних пагонів. Ауксин викликає розтягнення осьових органів у поздовжньому напрямку, а органів, які містять запасаючу паренхіму (плоди, коренеплоди, серцевина стебла тощо) і листків - в ізодіаметричному напрямку, тобто рівномірно в усі боки.

Ще одна специфічна дія ауксинів - індукція процесів диференціації, тобто набування клітиною певної структури, котра виконує відповідну функцію. ІОК включається у диференціацію меристематичних клітин камбію, перициклу і активують утворення, в основному, ксилемних клітин і провідних пучків. Це явище спостерігається і при закладанні нових примордіїв в апексі пагона. У культурі калусної тканини при певних умовах ІОК специфічно індукує диференціацію саме кореневих зачатків. Завдяки цій особливості Вент називав гетероауксин виключно як «коренетворну речовину» [10].

Отже, ІОК необхідна для поділу, росту і диференціації клітини, тобто процесів, що лежать в основі морфогенезу. Разом з тим, у дії ауксину на морфогенез проявляються риси певної специфічності - індукція корене- та ксилемоутворення.

Розчин дріжджів також має певну біологічну активність при дії на рослини. Звичайні пекарські дріжджі -- це чудовий стимулятор росту. Вони багаті мінеральними речовинами, органічним залізом та мікроелементами. При розчиненні грибів у воді, виділяються речовини, котрі прискорюють утворення коренів. Политі таким розчином рослини стають міцнішими, розсада краще переносить пікіровку і менше витягується. Дріжджі поліпшують живлення рослин і підсилюють діяльність грунтових мікроорганізмів. Але є певне обмеження - для розвитку їм потрібне тепло і добре прогрітий грунт.

Дріжджі є одноклітинними мікроорганізмами, що розмножуються брунькуванням, належать до грибів. У виробництві хлібопекарських дріжджів використовують дріжджі виду Saccharomyces cerevisiae. Ці дріжджі називають сахароміцетами. Клітини сахароміцетів мають круглу або овальну форму розміром від 5 до 14 мкм. Вони зброджують і засвоюють глюкозу, галактозу, фруктозу, сахарозу, рафінозу і мальтозу, не зброджують лактозу і високомолекулярні декстрини. Свіжі пресовані дріжджі містять біля 75 % вологи (на 75-80 % це вода протоплазми клітин і лише на 20-25 % -- міжклітинна вода) і 25 % сухих речовин. В середньому у сухих речовинах хлібопекарських дріжджів міститься, %: білків --50,вуглеводів - 40,8, жирів -- 1,6, золи -- 7,6.

Азотисті речовини дріжджів представлені в основному білками, нуклеїновими сполуками, амідами, пептонами, амінокислотами. Білки дріжджів багатші на лізин, лейцин, треонін, ніж білки борошна. Вони мають більш оптимальне співвідношення замінних і незамінних амінокислот (1:0,8), тоді як у білках пшеничного борошна (1:0,43). Основною складовою мінеральних речовин дріжджів є фосфор і калій. Дріжджі також багаті на сірку та магній.

У складі дріжджової клітини містяться вітаміни групи В, РР, а також біотин, та інозит. Вони відіграють важливу роль у ферментативних процесах, властивих дріжджовим клітинам. Дріжджова клітина містить комплекс ферментів, які обумовлюють всі функції життєдіяльності, в тому числі розмноження і бродіння. Ендогенні ферменти дріжджової клітини проявляють свою діяльність усередині клітини, інтенсифікують хімічні реакції, що лежать в основі дихання, бродіння.

Перманганат калію (марганцівка) KMnO4 є темно-фіолетовими ромбічними кристалами. Це практично найбільш важлива сіль марганцевої кислоти. Калій марганцевокислий в сухому вигляді розкладається з виділенням кисню:



2KMnO₄ = K₂MnO₄ + MnO₂ + O₂

Розчини мають темно-малиновий, а при великих концентраціях - фіолетовий колір. Кристали також розчиняються в метиловому спирті, оцтовій кислоті і ацетоні. У молекулах марганцівки багато кисню. У відповідних умовах молекули віддають зайвий кисень, тобто окислюють яку-небудь речовину. Тому він є гарним окисником.

Марганцівка, або перманганат калію - речовина, широко використовувана в різних сферах людського життя: медицина, піротехніка, тонування фотографій, навіть видалення татуювань.

Добре себе зарекомендувала марганцівка при проведенні робіт на присадибній ділянці. Її застосовують дуже багато городників. Вважається, що марганцівка є одним з найкращих засобів для виведення шкідників і відновлення хворих рослин,а головною дією є знезараження частини рослини,внаслідок виділення великої кількості кисню при реакції його розкладу. Застосовувати цю речовину слід дуже обережно, оскільки перманганат калію міститься в значних кількостях у грунті. Якщо рослини полити занадто великою кількістю розчину, може виникнути передозування, що призводить до отруєння, захворювань, зупинки зростання і навіть загибелі рослин [7].

Також марганцевий калій є коренеутворювачем та джерелом мінерального живлення для рослин, які укорінюють живцями. Калій має велике значення у процесах асиміляції вуглекислого газу і транспортуванні вуглеводів у рослинах. У його присутності збільшується синтез білкових речовин,а в результаті це дає позитивний вплив на процес ризогенізації. Розчин марганцю виявляє і антисептичну дію. Обробіток живців цим розчином призводить до кращого протистояння загниванню, збільшуючи тим самим число укорінених живців [25].

Розчин соку алое. Алое - широко відома кімнатна рослина своїми лікувальними властивостями. Назва походить від арабського слова «alloeh», - що означає гірку рослину. Рід Алоє (Червоне) належить до родини асфоділових і поєднує близько 300 видів сукулентних рослин, розповсюджених у степах і саванах Африки, а також на острові Мадагаскар і Аравійському півострові.

По зовнішньому вигляді алое дуже різноманітні: в основному це багаторічні трави, але є деревоподібні, чагарникові форми і навіть ліана; зустрічаються як гігантські, так і мініатюрні види. Листки соковиті, товсті, витягнуті, в основному безчерешкові, з м'якими шипами по краях. З пазух утворюється квітконіс, на кінці якого червоні, жовтогарячі, жовті іноді білі квітки, зібрані в кістевидні або колосовидні суцвіття. У кімнатній культурі цвітуть надзвичайно рідко. Тривалість життя від 5 до 20 років у горщику.

Своїми властивостями алоє зобов'язаний алантоїну, що втримується в його листях. Крім алантоїна, алоє містить натуральні антиоксиданти у формі вітамінів комплексу B, вітамінів C і E, а також бета-каротин [2 - 4].

Отже,як доступні і ефективні біостимулятори утворення коренів у листкових живцях можна використовувати сік алое, перманганат калію, розчин дріжджів, стимулятори росту на основі ауксину.

укорінення бегонія королівський живець



Розділ II. Біоекологічні особливості Бегонії королівської (Begonia rex)

2.1 Історія відкриття та поширення Бегонії королівської (Begonia rex)

У 1689 році Мішель Бегон, любитель і колекціонер рідкісних рослин, допоміг організувати експедицію своєму співвітчизнику, ботаніку Шарлю Плюмьеру, який планував вивчити флору Вест-Індії. Ним були відкриті і описані перші 6 видів рослин роду, названого на честь покровителя, - Бегонія (Begonia).

Вперше ці рослини стали вирощувати в Європі в XVIII столітті. Бегонію вічноквітучу виявили в Бразилії в 1814 році, а Бегонію королівську випадково завезли до Англії з Індії разом з партією орхідей у 1856-му.

Сьогодні в родині бегоній налічують понад 1000 видів однорічних і багаторічних рослин: трав, напівчагарників, чагарників і ліан. А сортів і гібридів виведено понад 12 000.

Бегонію можна зустріти з місцевою назвою - «вухо Наполеона» (мабуть після війни 1812 року вже дуже її листки нагадували червоні відморожені вуха полонених французів). Серед інших народних назвтрапляються і «ведмеже вушко», і «свиняче вушко», і «орлине крило» - у кожного свої асоціації.

Бегонії поширені в тропіках і субтропіках Америки, Південно-Східної Азії, Африки і на острові Мадагаскар. Знайти їх можна у вологих тінистих місцях - у лісах, на старих деревах, в ущелинах скель. На Філіппінах бегонії ростуть на вапняних обривах зовсім поряд з морем, не страждаючи від його солоних хвиль; в Андах і Гімалаях піднімаються на висоту 4 000 метрів. У посушливих місцях і на кам'янистих гірських схилах зустрічаються сукулентні форми.

Деякі квітникарі розділяють бегонії на 4 групи: декоративно- листяні, кущові, квітучі і бульбові. До першого розряду належать Бегонія королівська, Бегонія тигрова лапка та інші [17].

Розміри бегоній дуже варіюють. Навіть трав'янисті рослини бувають як крихітними, всього 3-4 сантиметри, такі великими. Є й безстебельні форми - у них лише один листок.

Бегонії мають різноманітне забарвлення листків та квіток. Листки можуть бути усіх відтінків зеленого, червоного, фіолетового, при цьому верхня сторона залишається або однотонною, або вкритою плямами й візерунками сріблястого, червоного і жовтого кольорів (рис.2.1).

Рис.2.1 Бегонія королівська (Begonia rex)

Листки бегоній за формою найчастіше нагадують «слонячі вуха», тому що вони сильно скошені, серцеподібні. При цьому центральна жилка ділить їх на дві нерівні частини. Така асиметрія не випадкова. Листки розташовуються на рослині в шаховому порядку, не затінюючи один одного і максимально використовуючи сонячне світло, що проникає крізь густу крону тропічного лісу.

Насіння бегоній надзвичайно дрібне. У багатьох видів в одному грамі міститься до 75 тисяч насінин. Воно практично невагоме і легко переноситься вітром і дощовими потоками [11 - 16].

Отже, Бегонія королівська належить до родини бегонієвих. Описана вперше була в 1690 році Мішелем Бегоном.

1.2 Особливості догляду та розмноження Бегонії королівської (Begonia rex)

Королівська бегонія дуже вимоглива у догляді. У домашніх кімнатних умовах її необхідно вирощувати в горщиках діаметром 8-20 см в залежності від розмірів рослини. Крім цього, можна також садити бегонію в квіткарки разом з іншими культурами з аналогічними вимогами розведення.

Для забезпечення гарного зовнішнього вигляду бегонії королівської слід протирати листя вологою ганчіркою. Щоб уникнути гниття і виникнення плямистості великі нижні листки своєчасно потрібно видаляти.

Цей вид бегонії тепло - і тіньолюбний. Влітку рослину виставляють на балкон, але в напівтіннисте, захищене від вітру місце. Грунт для бегонії повинен бути м'яким та легким, складатися з прілого листя з додаванням торфу й піску. Рослина любить освітлені місця, проте слід захищати бегонію від впливу прямих сонячних променів, не позбавляючи тим не менше її необхідної кількості сонячного світла, інакше забарвлення листя стає світлішим.

Поливають рослину тільки теплою відстояною водою. Бегонію королівську пересаджують щорічно взимку в свіжий грунт з листової, дернової, перегнійної землі і річкового піску.

Для нормального росту бегонії королівської температура не повинна опускатися нижче 15-16 ° С, а оптимальна температура становить 18-25 ° С.

Поява темних і вологих ділянок загнивання коренів, кореневої шийки і стикаються з землею листя сигналізує про зараження рослини бактеріями. Якщо використовувати для вирощування легкий грунт і не допускати зайвого зволоження, то можна попередити захворювання [22-23].

Пересадка: щорічно або через рік, навесні. У тісному горщику листя бегоній бліднуть і втрачають свою декоративність. Грунт поживна - суміш перегнійної, листової й дернової землі з додаванням невеликої кількості хвойної землі і річкового піску. Після пересадки рослини обрізають.

Розмноження Бегонії королівської відбувається стебловими живцями, листям, частиною листа, розподілом і насінням, тобто вегетативним способом (додаток 1). Стебла розрізають на шматочки по 2 см завдовжки і укладають для вкорінення в миски, бажано з грунтовим підігрівом. При розмноженні листом, або частиною листа, в каганець на поверхню піску розкладають листя або частини листя, надрізаних на місцях великих жилок, через деякий час на листках з'являються корінці, а потім і молоді листочки. Молоді рослини вирізують з маткового куща тоді, коли вони досить зміцніють і листочки їх досягнуть довжини 3-5 см. Вирізають їх обережно, намагаючись не пошкодити маточне рослина, оскільки у бегоній досить ламкі стебла.

При розмноженні бегоній листками(рис.2.2) з черешком найкраще зрізати здоровий листок (2) з черешком близько 5 см.

Рис.2.2 Розмноження Бегонії

Черешок вносять у склянку з водою так, щоб він був занурений не більш ніж на 1 см. При цьому воду в склянці потрібно раз на тиждень міняти. Склянка повинна стояти на світлому місці. Коріння з'являються приблизно через три тижні. Потім з'являється молоді листочки.

Насіння в більшості випадків зав'язується при штучному запиленні. Воно настільки дрібне, що при посіві його не засипають землею. Миску з насінням накривають склом або пакетом і витримують при температурі 18-20° С. Пікірують сіянці густо, чим густіше вони будуть розпікіровані, тим краще вони розвиваються. Після 2-3 пікіровки сіянці пересаджують в горщики і вирощують при температурі 15° С [21-25].

Отже, найвідомішою з листових бегоній є королівська (В. rex ). У догляді вона є більш примхлива, "королеві" потрібна досить висока вологість повітря, своєчасний полив, стабільна кімнатна температура та інші фактори догляду.



Розділ III. Вплив біологічно активних речовин на укорінення живців Бегонії королівської

Для прискореного утворення додаткових коренів на живцях Бегонії королівської застосовували розчини різних біологічно активних речовин.

Однакові за віком живці Бегонії королівської було поділено на чотири групи. Одну обробили стимулятором росту («Корневіт»),другу - розчином дріжджів, третю - розчином калій перманганатом, четверту - розчином соку алое.

1. Вплив стимуляторів росту на укорінення живців Бегонії королівської.

Живці витримали в розчині 20 - 24 години при температурі 22 - 23 С, занурюючи на 1/3. Після чого,промили і помістили у воду (рис.3.1).

Рис.3.1. Живці Бегонії королівської в розчині стимулятора росту «Корневіт»

2. Вплив ростових речовин дріжджів на укорінення живців Бегонії королівської. Розчин дріжджів повинен бути концентрацією 100 мг/л. Живці перебували в розчині протягом 20 - 24 годин при температурі 20 - 22 С. Після промивання помістили у воду (рис.3.2).

Рис.3.2 Живці Бегонії королівської в розчині дріжджів

3.Вплив розчину калій перманганату на укорінення живців Бегонії королівської.

Живці поміщають в розчин калій перманганату концентрацією 0,01 % і залишають їх протягом 12 - 24 годин при температурі 18 - 22 С. Потім живці промивають і занурюють у воду (рис.3.3).



Рис.3.3Живці Бегонії королівської в розчині дріжджів

4.Вплив біологічно активних речовин соку алое на укорінення живців Бегонії королівської.

Готують розчин соку алое: з листків алое потрібно вичавити сік і розвести його водою у співвідношенні 1:50. Живці занурюють на 1/3 у цей розчин на 24 години при температурі 18 - 20 С. Потім живці поміщають у воду (рис.3.4).

Рис.3.4. Живці Бегонії королівської у розчині соку алое



Таким чином, 1 варіант - листкові живці зі стимулятором росту, 2 -з розчином дріжджів, 3 - з розчином перманганату калію, 4 - розчин соку алое (рис.3.5)

Рис. 3.5. Листкові живці бегонії королівської

Терміни появи коренів, їх кількість та довжина представлені у (таблиці (табл.. 3. 1).

Табл. 3.1. Термін появи та морфометричні показники коренів на листкових живцях Begonia rex

Спостереження	Варіант №1	Варіант №2	Варіант №3	Варіант №4
Дата закладання досліду	02.11.13	02.11.13	02.11.13	02.11.13
Дата появи перших коренів	06.11.13	10.11.13	13.11.13	15.11.13
Кількість коренів в момент висадки(шт.)	16	9	12	5
Довжина коренів в момент висадки (см)	6,2 см	3,8 см	4,3 см	2,3 см
Дата висадки живців в грунт	17.11.13	23.12.13	29.11.13	30.11.13

Термін проведення дослідження становив місяць (02.11.13 - 30.11.12). Поява перших коренів спостерігалася на першому тижні після закладання дослідів, а саме у варіанті №1,де листкові живці обробляли стимулятором росту («Корневіт»). На другому тижні корені з'явилися у всіх живців, окрім тих,які знаходилися під впливом розчину соку алое. (табл.. 3.2)



Табл.3.2. Кількісні та якісні показники впливу біологічно активних речовин на проростання додаткових коренів Бегонії королівської

№ досліду	Кількість коренів на різних тижнях (шт.)	Довжина коренів на різних тижнях (см)
	I	II	III	IV	?	I	II	III	IV	?
1.Вплив стимулятору росту	5	11	16	-	10,6	2,5	4,8	6,2	-	4,5
2.Вплив розчину дріжджів	-	4	7	9	6,6	-	2,7	3,4	3,8	2,7
3.Вплив розчину калій перманганату	-	5	12	-	8,5	-	3,3	4,3	-	3,8
4.Вплив розчину соку алое	-	-	3	5	4	-	-	1,8	2,3	2

Довжина коренів збільшувалась повільно, перед висадкою в грунт максимальною була - 6,2 см у живців, які обробляли стимулятору росту, а мінімальною - 2,3 см, у живців, які оброблялися розчином соку алое (рис 3.6)

Рис. 3.6. Кількість та довжина коренів в момент висадки



Дослідження тривало місяць (02.11.13- 30.02.13), протягом якого проводилися спостереження за зміною морфометричних показників коренів на листкових живцях Бегонії королівської внаслідок дії різних біологічно активних речовин, а саме стимулятора росту, ростових речовин розчину дріжджів, розчину калій перманганату, біологічно активних речовин розчину соку алое (рис. 3.7, 3.8).

Рис. 3.7. Кількість коренів на різних тижнях

Рис. 3.8. Довжина коренів на різних тижнях



За кількісними та якісними показниками проростання живців можна зробити висновки, що найефективнішою була дія стимулятора росту («Корневіт»). Середні показники довжини коріння становили - 4,5 см,а кількість додаткових коренів перед висадкою - 16. Такі показники обумовлені дією головного компоненту стимулятора - ауксину, який має полівалентну дію на рослинну клітину, оскільки бере участь у регуляції багатьох процесів.

Ауксини стимулюють клітинний поділ, впливають на ріст клітини їх розтягненням, викликає розтягнення осьових органів у поздовжньому напрямку, а органів, які містять запасаючу паренхіму (плоди, коренеплоди, серцевина стебла тощо) і листків - в ізодіаметричному напрямку, тобто рівномірно в усі боки, що і пояснює швидку появу додаткових коренів у живців. В клітині вони регулюють в'язкість цитоплазми,пластичність та еластичність клітинної оболонки. Тканини, що містять ауксини, характеризуються атрагуючою здатністю, також ауксини посилюють поглинання води та зумовлюють рух цитоплазми. Дані властивості і призводять до стимулювання утворення корінців на листкових живцях Бегонії королівської.

Оптимальні результати були отримані і у досліді №3, у якому листкові живці обробляли калій перманганатом. Оскільки, він є стимулятором коренеутворення та є джерелом мінерального живлення для рослин, які укорінюються живцями. Калій має велике значення у процесах асиміляції вуглекислого газу і транспортуванні вуглеводів у рослинах. У його присутності збільшується синтез білкових речовин,а в результаті це дає позитивний вплив на процес ризогенізації. Розчин марганцю виявляє і антисептичну дію. Обробіток живців цим розчином призводить до кращого протистояння загниванню, збільшуючи тим самим число укорінених живців.

За результатами досліду №4,а саме впливу біологічно активних речовин розчину соку алое, було виявлено,що обробок живців даним розчином не дав значних змін,це пояснюється тим,що властивості розчину алое мають дещо іншу специфіку впливу на рослини. Алантоїн - головний компонент соку алое підвищує стійкість клітин до окисного стрессу, однак якщо його просто додавати до води, ефекту не буде, а при великих концентраціях можливе навіть пригнічення росту рослини.

Схожий результат спостерігається і при впливі ростових речовин розчину дріжджів на листкові живці Бегонії королівської,довжина корінців становила в середньому 2,7 см, а їх кількість становила - 6,6. Хоча склад дріжджів багатий мінеральними речовинами, органічним залізом та мікроелементами. Коли дріжджі розчиняються у воді, виділяються речовини, котрі прискорюють утворення коренів. Политі таким розчином рослини стають міцнішими, розсада краще переносить пікіровку і менше витягується. Тобто, дріжджі поліпшують живлення рослин і підсилюють діяльність грунтових мікроорганізмів. Але є певне обмеження -- немає сенсу вносити дріжджі у холодний грунт або холодну воду, для розвитку їм потрібне тепло.

У нашому випадку позитивного результату впливу ростових речовин дріжджів не було виявлено,оскільки сам процес живцювання припадав на пізній період ( зимова пора) і тому істотних змін у проростанні додаткових коренів не відбулося.



Висновки

Біологічно активні речовини, утому числі фітогормони володіють високою біологічною активністю,включаються в обмін речовин, активізують фізіолого-біохімічні процеси, підвищуючи рівень життєдіяльності, рослин і у малих дозах змінюють фізіологічні і біохімічні процеси, ріст та розвиток рослин.

Доступними і ефективними біостимуляторами утворення коренів у листкових живцях є сік алое, перманганат калію, розчин дріжджів, стимулятори росту на основі ауксину:

- ауксини сприяють морфогенезу рослин;

- дріжджі поліпшують живлення рослин і підсилюють діяльність ґрунтових мікроорганізмів;

- марганцевий калій позитивно впливає на процес ризогенізації, є джерелом мінерального живлення для рослин, виявляє і антисептичну дію.

- розчин соку алое стимулює утворення коренів у живців.

Бегонія королівська (Begonia rex) дуже вимоглива у догляді. Розмножується стебловими і листковими живцями, насінням.

Експериментально було доведено, що на укоріненні та проростання додаткових коренів у листкових живців Бегонії королівської найефективніше впливає стимулятор росту («Корневіт») на основі ауксину. Також високий показник коренеутворення відмічений у досліді при впливі на листкові живці розчину калій перманганату.

Позитивного результату впливу ростових речовин дріжджів не було виявлено, оскільки сам процес живцювання припадав на пізній період ( зимова пора) і тому істотних змін у проростанні додаткових коренів не відбулося.



Список використаних джерел

1. Калiнiн Л Ф. Застосування регуляторiв росту в сiльському господарствi. - К.: Урожай, 1989. -- 168 с.

2. Шевелуха В.С. Регуляторы роста растений. - М.: Агропромиздат, 1990. -- 185 с.

3. Пономаренко С.П. Українськi регулятори росту рослин // Елементи регуляцiї в рослинництвi: Зб. наук.праць. НАН України. -- К.: ВВП «Компас», 1998. -- С. 10-16.

4. Пономаренко С.П. Регуляторы роста растений на основе N-оксидов производных пиридина (физико-химические свойства и биологическая активность). - К.: Технiка, 1999. -- 270 с.

5. Пономаренко С.П. Створення та впровадження нових регуляторiв росту рослин в агропромисловому комплексi України // Ефективнiсть хiмiчних засобiв у пiдвищеннi продуктивностi сiльськогосподарських культур: Зб. наук.праць. -- Умань: Уманська державна аграрна академiя, 2001. -- С. 15-23

6. Меркушина А.С. Фiторегулятори та мiкроелементи в захистi рослин // Вiсник аграрної науки. Спец. випуск, 1999. -- С. 54-57

7. Шевченко А.О., Ані шин Л.А. Деякi результати виробничих випробувань регуляторiв при вирощуваннi озимої пшеницi // Елементи регуляцiї в рослинництвi: Зб. наук.праць / НАН України. -- К.: ВВП «Компас», 1998. -- С. 38-40.

8. Регуляторы роста растений / Под ред. Г.С. Муромцева.. -- М.: Изд-во "Колос", 1979. -- 211 с.

9. Гамбург К.З. Биохимия ауксина и его действие на клетки растений // Новосибирск: Наука, 1976. -- 271 с.

10. Кулаева О.Н. Цитокинины, их структура и функции // М.: Наука, 1973. -- 263 с.

11. Кононова, Г.В. Кімнатні рослини/Г.В. Кононова. - СПб.: Видавничий Дім "Кристал", 2003. - 304 с.

12. Кутас, Є.М. Кімнатні рослини/О.М. Кутас. - Мн.: Ураджай,1993. - 237 с.

13. Биховець, А.І. Велика енциклопедія. Все про кімнатних рослинах, кольорах, декоративних чагарниках/Биховець А.І., Биховець С.Л., Гончарук В.М. - Мн.: Ха...рвест, 2003. - 544 с.

14. Лимаренко, А.Ю. Атлас кімнатних рослин/Лимаренко А.Ю., Палеева Т.В. - СПб.: Сова; М.: Изд-во Ексмо; 2004. - 320 с.

15. Флора Price. rambler.ru.

16. Тавлинова, Г.К. Велика книга з квітникарства/Під. Ред. Г.К. Тавлинова - М.: Видавничий дім "ОНІКС 21 століття", 2003. - 624 с.

17. Кацнельсон, Т.А. Різноманітність бегоній/Т.А. Кацнельсон// Господар. - 2005. - № 3.32 с.

18. Титова, К.Д. Кімнатні рослини: визначник/К.Д. Титова. - М.: "Видавництво Астрель", 2001. - 240 с.

19. Зелені оазиси вдома і на роботі/В.Ф. Бібікова [та ін]. - Мн.: Полум'я,1984. - 111с.

20. Домашні рослини. rambler.ru.

21. Курлович, А.Є. Бегонії/А.Є. Курлович. - М.: "Компанія Дельта М", 2001. - 64 с.

22. Головкін, Б.М. Кімнатні рослини: довідник/Б.М. Головкін [та ін]. - М.: Лесн. Пром-сть, 1989. - 431 с.

23. Хессайон, Д.Г. Все про кімнатних рослинах/Д.Г. Хессайон. - М.: "Кладзесь-Букс", переклад з англ.О.І. Романової. Науч. Ред.В.Р. Філін, 2004. - 315 с.

24. Крулічевской, І. Кімнатні рослини. Велика ілюстрована енциклопедія/Пер. з франц.. Крулічевской. - М.: Изд-во Ексмо, 2003. 512 с.



Додаток

Способи штучного вегетативного розмноження рослин

Вид розмноження Поділ: куща (бузок, жасмин) бульби (картопля) кореневища (ірис, кана) кореневих шишок (батат, жоржина) коренів (хрін, малина)	Характеристика ґрунтується на відокремленні від материнської особини життєздатних вегетативних органів (або їхніх частин), здатних до регенерації. на кожній частині вегетативних органів обов'язково мусять бути додаткові бруньки, за рахунок яких і відбувається відновлення цілої рослини
Відведення (смородина, аґрус, калина, виноград, шовковиця)	частину пагона (відгілок) притискають до ґрунту для того, щоб укорінити, а потім механічно відокремлюють від материнської особини
Живцювання: стеблове (чагарники: троянда, бузок, смородина, аґрус) листяне (бегонія, сенполія, лимон) кореневе (хрін, малина, слива, вишня, яблуня, троянда)	зрізані стеблові живці висаджують у спеціально підготовлений ґрунт або кладуть у посудину з водою до моменту утворення додаткових коренів. цілий листок або частину листка з великими жилками, що містять камбій, кладуть у посудину з водою або висаджують у вологий ґрунт (пісок, торф). частини бічних коренів з додатковими бруньками відокремлюють від материнської рослини
Щеплення: окулірування, або очкування (троянда) копулювання (груша, яблуня) аблактування (виноград)	зрощують бруньки й живці однієї рослини (прищепа) зі стеблом іншої (підщепа). пересаджують вічка (пазушна брунька із шматочком деревини) у Т-подібний надріз на корі стебла підщепи. зближують живець прищепи зі стеблом підщепи декількома способами: прикладанням, розщепом, за кору. зближують і зрощують прищепу й підщепу за допомогою язичків - косих надрізів на корі
Культура ізольованих тканин (морква, полуниця, більшість декоративних рослин)	Цей спосіб ґрунтується на вирощуванні в лабораторних умовах із максимальною стерильністю шматочків твірної тканини, здатних до швидкого поділу й розвитку в структури, які нагадують зародок рослини

Размещено на Allbest.ru

...