Рослинний світ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Рослини є головною ланкою в біосфері Землі, тому що тільки вони здатні утворювати органічні речовини з неорганічних за допомогою енергії сонячного випромінювання, збагачуючи при цьому атмосферу киснем. Їх ще називають продуцентами (утворюють 150 млрд тонн органічних речовин щорічно). Органічні речовини як джерело живлення та енергії необхідні всім живим організмам планети. Вуглекислий газ, який виділяють тварини і людина при диханні, а також той, що надходить в атмо­сферу при спалюванні палива, сміття і розкладанні мертвих залишків, рослини поглинають з повітря при живленні. Тому в повітрі зберігається більш-менш постійне співвідношення кисню (21 % загального об'єму газів) і вуглекислого газу (0,03 % загального об'єму газів). Активна господарська діяльність людини призвела до значного забруднення довкілля шкідливими для всього живого речовинами, часткового, а в деяких місцях повного знищення лісів, степів, водойм, луків, родючих ґрунтів тощо. Тварини втратили через це природні середовища існування. За останні сторіччя зникли тисячі видів тварин, рослин, грибів, а сотні перебувають під загрозою зникнення. рослина охорона лікарський декоративний

Усе зазначене спонукає людину до дотримання нормальних умов життя на Землі, збереження і збільшення рослинних багатств планети.

1. Рослинний світ як об'єкт правової охорони та використання

Відповідно до Закону України « Про рослинний світ» Редакція від 26.04.2014

Ст.3 Визначення основних термінів зазначає :

рослинний світ - сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території;

об'єкти рослинного світу - дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними природні угруповання;

Окрім того, в юридичній літературі існує наукове визначення рослинного світу. Зокрема, тривалий час (до прийняття Закону України «Про рослинний світ») рослинний світ визначався як «сукупність диких рослин (наземних і водних), що зростають в стані природної волі на території держави».Науковці сьогодення визначають рослинний світ як об'єкт права власності, суверенних прав, який у вигляді сукупності диких рослин, що зростають у стані природної свободи на території України, а також у межах внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, щодо якого встановлено відповідний правовий режим, який забезпечує його належне використання, охорону й відтворення.

За сучасних умов значення рослинного світу для біосфери планети є вкрай важливим. Рослини є компонентом екологічної системи, поєднують земельні і водні ресурси, виконують екологічні функції: кліматорегулюючі, захисту довкілля, ґрунтозахисні, водоохоронні, санітарно-оздоровчі, а також служать джерелом поповнення атмосфери киснем, є середовищем життєдіяльності тварин, фільтрують відходи виробництва й очищують повітря. Економічні функції рослинного світу полягають у тому, що він традиційно виступає джерелом деревини (лісові ресурси) та іншої рослинної продукції для задоволення потреб населення й народного господарства. До рослинного світу слід відносити лише дикорослі рослини.

Суспільні відносини, які виникають у сфері охорони, використання та відтворення рослин і багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення, згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про рослинний світ» регулюються відповідним законодавством України. Тобто ця група суспільних відносин не підпадає під дію правових норм цього Закону.

За екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками рослинні ресурси поділяють на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

Відповідно до ЗУ «Про рослинний світ» ,а саме ст.4 визначає поділ на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) об'єкти рослинного світу у межах:

внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України; поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх приток усіх порядків; природних та біосферних заповідників, національних природних парків, а також заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;

б) лісові ресурси державного значення;

в) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України;

г) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України.

До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення законодавством України можуть бути віднесені й інші об'єкти рослинного світу.

До природних рослинних ресурсів місцевого значення відносяться дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення.

Таким чином, об'єктами рослинного світу є різноманітна сукупність усіх видів дикорослих та інших несільськогосподарського призначення судинних рослин біологічного походження, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів і їх угруповань. Законом України «Про рослинний світ» передбачена необхідність збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об'єктів рослинного світу; збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань; науково обгрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів; здійснення заходів щодо запобігання негативного впливу господарської діяльності на рослинний світ; охорони об'єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб; здійснення заходів щодо відтворення об'єктів рослинного світу; регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з урахуванням інтересів охорони здоров'я населення.

2. Правове забезпечення використання рослинного світу

Правове регулювання використання рослинного світу є реалізацією інституту права природокористування у законодавстві про рослинний світ з усіма притаманними йому принципами та вимогами. Як і вивчення будь-якого питання, вивчення використання рослинного світу необхідно розпочинати з класифікації. У спеціальній літературі вже досліджувалося це питання і було запропоновано різні критерії для такого поділу. Це, у свою чергу, дозволило зазначити, що основними видами користування природними рослинними ресурсами є такі (залежно від критерію поділу):

1) за підставою виникнення права користування природними рослинними ресурсами: загальне (здійснюється без одержання дозволу, безоплатно) та спеціальне користування природними рослинними ресурсами (виникає у встановленому порядку на підставі спеціального дозволу, є платним). При цьому спеціальне використання природних рослинних ресурсів поділяється на різновиди залежно від мети використання (господарсько-цільового використання) об'єктів рослинного світу;

2) за строками користування: постійне (без встановлення строку), тимчасове (на певний строк). Тимчасове користування природними рослинними ресурсами поділяється на різновиди залежно від тривалості: короткострокове і довгострокове;

3) залежно від мети використання природних рослинних ресурсів: використання природних рослинних ресурсів з природоохоронною, рекреаційною, оздоровчою, культурно-освітньою, виховною, науково-дослідною, господарською чи іншою метою. При цьому використання природних рослинних ресурсів з господарською метою здійснюється: для забезпечення потреб населення та виробництва у технічній, лікарській, пряно-ароматичній, харчовій сировині з дикорослих рослин; для випасання худоби, для забезпечення інших потреб тваринництва; для потреб бджільництва; для потреб мисливського та рибного господарства; для інших потреб;

4) за суб'єктами: використання природних рослинних ресурсів фізичними і юридичними особами;

5) за формами організації природокористування: колективне (спільне) використання природних рослинних ресурсів, що характеризується спільним використанням природних рослинних ресурсів декількома суб'єктами, та індивідуальне (відособлене) використання природних рослинних ресурсів одним суб'єктом;

6) за впливом на навколишнє природне середовище: позитивне (не пов'язане з погіршенням стану природних рослинних ресурсів, інших природних об'єктів та довкілля в цілому) і негативне використання природних рослинних ресурсів (при якому відбувається погіршення якісного стану природних рослинних ресурсів, інших природних об'єктів чи навколишнього природного середовища);

7) за рівнем охоронного режиму, встановленим для користування природними ресурсами: користування природними рослинними ресурсами загальнодержавного і місцевого значення;

8) залежно від виду природних рослинних ресурсів, що використовуються: використання лісових рослинних ресурсів та використання нелісової рослинності.

Для належного вивчення використання природних рослинних ресурсів необхідно більш детально зупинитися на поділі залежно від підстав виникнення і мети використання.

Відповідно до Закону «Про рослинний світ», використання природних рослинних ресурсів здійснюється в порядку загального або спеціального використання.

Стаття 9. Загальне використання природних рослинних ресурсів

У порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно освітніх та виховних цілях.

Загальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється громадянами з додержанням правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, без надання їм відповідних дозволів.

Збирання у порядку загального використання дикорослих рослин,віднесених до переліку наркотиковмісних рослин, їх плодів, насіння, післяжнивних залишків, відходів сировини тощо, забороняється.

Торгівля лікарськими і декоративними видами рослин та їх частинами (корені, стебла, плоди тощо), зібраними в порядку загального використання природних рослинних ресурсів, забороняється.

Загальне використання природних рослинних ресурсів у разі їх виснаження,різкого зменшення популяційної та ценотичної різноманітності тощо може бути обмежене Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади,що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Стаття 10. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

За умови додержання вимог законодавства можуть здійснюватися такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів: збирання лікарських рослин; заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці;заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо; збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо; заготівля сіна; випасання худоби.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання природних рослинних ресурсів.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Заготівля деревини під час рубок головного користування,живиці на земельних ділянках лісового фонду здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України ( 3852-12 ).

Інші види спеціального використання рослинних ресурсів на земельних ділянках лісового фонду здійснюються в порядку, що встановлюється цим Законом, Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Реалізація лікарської та технічної сировини дикорослих рослин юридичними або фізичними особами, які не мають дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів, забороняється.

Не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів: власники земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу, крім тих, що занесені до Червоної книги України та Зеленої книги України; користувачі (в тому числі орендарі) земельних ділянок, які їм надано для цільового призначення (ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, колективного садівництва, городництва, сінокосіння, випасання худоби), за винятком використання ними дикорослих судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види яких занесені до Червоної книги України, та природних угруповань, занесених до Зеленої книги України.

Форма дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Видача дозволі на спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється у межах лімітів їх використання.

Також в законі зазначаються ліміти спеціального використання природних рослинних ресурсів, збір за використання природних рослинних ресурсів.

В ст.14 визначається мета використання природних рослинних ресурсів. Використання природних рослинних ресурсів за умови додержання встановлених вимог може здійснюватися з метою: природоохоронною; рекреаційною; оздоровчою; культурно-освітньою; виховною; науково-дослідною;господарською:

а) для забезпечення потреб населення та виробництва у технічній,лікарській, пряно-ароматичній, харчовій сировині з дикорослих рослин;б) для випасання худоби, для забезпечення інших потреб тваринництва; в) для потреб бджільництва; г)для потреб мисливського та рибного господарства. Природні рослинні ресурси можуть використовуватися з господарською метою і для інших потреб,передбачених законодавством.

3. Правова охорона рослинного світу

Правова охорона рослинного світу - це цілеспрямований процес правового регулювання і здійснення заходів з охорони, раціонального використання і відтворення природних рослинних ресурсів. При цьому правова охорона рослинного світу включає закріплені у законодавстві права та обов'язки суб'єктів щодо охорони, раціонального використання і відтворення природних рослинних ресурсів, їхню діяльність, а також комплекс заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їхнього місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.

У зв'язку з тим, що охорона рослинного світу є одним із напрямків природоохоронної діяльності, вона виявляється у різноманітних формах: біологічна (відновлення рослинних ресурсів), технологічна (використання новітніх технологій, які сприяють більш ефективному виробництву), санітарна (проведення заходів щодо боротьби зі шкідниками і хворобами), організаційна (організація використання і контролю за станом рослинного світу), економічна (матеріально-технічне забезпечення, планування), ідеологічно-виховна (проведення еколого-виховної роботи).

Відповідно до ст. 25 ЗУ "Про рослинний світ", охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їхнього місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.

У ст. 26 названого Закону вказано, що охорона рослинного світу забезпечується: 1) встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об'єктів рослинного світу; 2) забороною та обмеженням використання природних рослинних ресурсів у разі необхідності; 3) проведенням екологічної експертизи та інших заходів з метою запобігання загибелі об'єктів рослинного світу в результаті господарської діяльності; 4) захистом земель, зайнятих об'єктами рослинного світу, від ерозії, селей, підтоплення, затоплення, заболочення, засолення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими і побутовими відходами і стоками, хімічними й радіоактивними речовинами та від іншого несприятливого впливу; 5) створенням та оголошенням територій та об'єктів природно-заповідного фонду; 6) організацією наукових досліджень, спрямованих на забезпечення здійснення заходів щодо охорони та відтворення об'єктів рослинного світу; 7) розвитком системи інформування про об'єкти рослинного світу та вихованням у громадян дбайливого ставлення до них; 8) створенням системи державного обліку та здійсненням державного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу;

9) занесенням рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин до Червоної книги України, а також рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань - до Зеленої книги України;

10) встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів.

Необхідно зазначити, що заходами щодо охорони рослинного світу припустимо вважати і ті, які не містяться в ст. 26 ЗУ "Про рослинний світ". Так, з метою охорони здоров'я населення, запобігання захворюванню тварин та заподіянню збитків рослинному світу господарюючими суб'єктами можуть здійснюватися заходи, спрямовані на регулювання поширення і чисельності окремих видів дикорослих рослин (отруйних, наркотиковмісних, карантинних тощо). Однак ці заходи не повинні завдавати шкоди іншим об'єктам рослинного та тваринного світу.

Перелік дикорослих видів рослин, поширення і чисельність яких підлягають регулюванню, а також порядок здійснення відповідних заходів з регулювання їхнього поширення і чисельності визначаються Мінприроди за погодженням із відповідними центральними органами виконавчої влади.

Крім цього, до правових засад з охорони рослинних ресурсів можна віднести вимоги щодо інтродукції, переселення, акліматизації та селекції рослин. Правовою гарантією охорони об'єктів рослинного світу та їхніх угруповань є створення (запровадження) Червоної книги України та Зеленої книги України.

До Червоної книги України заносять рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, які постійно або тимчасово перебувають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. До Зеленої книги України заносять відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні.

Здійснення правової охорони рослинного світу неможливе без належного виконання державних приписів з метою охорони, використання і відтворення природних ресурсів рослинного світу відповідними суб'єктами, а діяльність останніх є необхідною організаційною умовою охорони рослинного світу.

Суб'єкти правовідносин з охорони рослинного світу наділені державою певними правами та обов'язками, коло яких визначає їхній правовий статус у цій сфері. Відповідно до правового статусу суб'єктів правовідносин з охорони і використання рослинного світу їх можна поділити на певні групи. Зокрема, це:

- ВР України, Президент України, КМ України та інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями щодо регулювання правовідносин з охорони, використання і відтворення рослинного світу, управління і державного контролю у цій сфері;

- підприємства, установи, організації і громадяни як власники та користувачі земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти рослинного світу, а також користувачі природних рослинних ресурсів, які є носіями прав та обов'язків щодо охорони, використання і відтворення природних рослинних ресурсів;

- громадяни та громадські організації, які мають право брати участь у рослинноохоронних правовідносинах, здійснюючи громадський контроль в галузі охорони і раціонального використання природних рослинних ресурсів;

- правоохоронні органи, зокрема, органи прокуратури (особливо природоохоронної прокуратури), які наділені контрольно-наглядовими повноваженнями за законністю в рослинноохоронних правовідносинах та розслідують правопорушення у цій сфері.

До правових заходів охорони рослинного світу припустимо віднести здійснення контролю в галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу, що охоплює весь механізм правового регулювання охорони, використання і відтворення рослинного світу, починаючи з розроблення правових норм, їхнього застосування та закінчуючи оцінкою результатів їхньої дії і рівня ефективності правового регулювання.

Об'єктами контролю в галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу є стан рослинного світу, виконання, дотримання та застосування законодавства про рослинний світ. З метою досягнення вищого рівня ефективності охорони рослинного світу необхідно комплексно підходити до об'єктів контролю. Стан рослинного світу, наприклад, може свідчити про ефективність чи неефективність виконання рослинноохоронних заходів,дотримання законодавства про охорону рослинного світу органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями і громадянами та застосування цього законодавства уповноваженими органами державної влади. А ефективне здійснення цих форм реалізації права сприяє покращенню якісних характеристик рослинного світу.

Контроль у галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу поділяється на державний, відомчий, виробничий, громадський.

Державний контроль у галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу має надвідомчий характер, його завданням є дотримання законодавства про рослинний світ і нормативів щодо охорони рослинного світу всіма державними органами, службовцями, а також усіма підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами.

Що стосується відомчого контролю в галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу, то здійснюється він міністерствами, державними комітетами з додержання законодавства про рослинний світ, підприємствами, установами та організаціями, які їм підпорядковані, тобто в межах підпорядкованої їм галузі управління.

Виробничий контроль полягає в тому, що підприємства, організації слідкують за дотриманням законодавства про рослинний світ у ході здійснення своєї діяльності.

Громадський контроль у галузі охорони рослинного світу, відповідно до ст. 37 ЗУ "Про рослинний світ", здійснюють громадські інспектори з охорони навколишнього природного середовища, які діють згідно з Положенням про громадських інспекторів з охорони довкілля. Однак громадський контроль у широкому розумінні не обмежується тільки роботою громадських інспекторів. До форм контролю громадськості у сфері охорони об'єктів рослинного світу можна віднести доступ до інформації про заходи з охорони чи використання рослинного світу, громадські слухання щодо проектної документації на об'єкти містобудування тощо.

4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ

Юридична відповідальність являє собою форму державного примусу з метою дотримання норм права і полягає в обов'язку особи зазнавати несприятливих наслідків за неправомірну поведінку. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ має на меті покарання правопорушника, припинення і попередження правопорушень у галузі охорони і використання природних рослинних ресурсів, а також поновлення порушених прав власників і природокористувачів цих ресурсів, відновлення якості та відтворення природних рослинних ресурсів. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ, як і за порушення екологічного законодавства в цілому, повинна виконувати стимулюючу, компенсаційну, превентивну і каральну функції.

У ст. 40 ЗУ "Про рослинний світ" встановлюється, що порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Ця ж норма дає вичерпний перелік порушень законодавства про рослинний світ, які і є підставою для притягнення до відповідальності винних осіб. Відповідальність несуть особи, винні у такому самовільному спеціальному використанні природних рослинних ресурсів; порушенні правил загального використання природних рослинних ресурсів; протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу; порушенні вимог охорони умов місцезростання об'єктів рослинного світу; порушенні вимог щодо охорони, використання та відтворення рослинного світу під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію, експлуатації споруд та об'єктів, застосування технологій, які негативно впливають на стан об'єктів рослинного світу; перевищенні лімітів використання природних рослинних ресурсів; самовільному проведенні інтродукції та акліматизації дикорослих видів рослин; реалізації лікарської та технічної сировини дикорослих рослин, зібраної без дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів; закупівлі лікарської та технічної сировини дикорослих рослин у юридичних або фізичних осіб, які не мають дозволу на їхнє спеціальне використання; порушенні правил вивезення за межі України і ввезення на її територію об'єктів рослинного світу; невнесенні збору за використання природних рослинних ресурсів у встановлені строки.

Цивільно-правова відповідальність полягає в обов'язку особи компенсувати шкоду, завдану довкіллю в цілому та об'єктам рослинного світу, зокрема внаслідок неправомірної поведінки.

Зазвичай розмір шкоди, завданої довкіллю, у сфері охорони рослинного світу визначається за допомогою затверджених такс. Такса для обчислення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про рослинний світ, є умовною одиницею вимірювання шкоди з урахуванням у вартісному вираженні всіх негативних наслідків; виконує каральну (включає реальні збитки і є заходом покарання правопорушника) і компенсаційну (включає упущену вигоду) функції; встановлюється вона завчасно, до причинення шкоди з урахуванням різних характеристик природних рослинних ресурсів.

Визначення шкоди, завданої об'єктам рослинного світу, проводиться відповідно до Постанови КМ України "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів" та Постанови КМ України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Кримінально-правова відповідальність встановлена за найбільш небезпечні злочини проти рослинного світу, які в основному зазначені у спеціальному розділі - "Злочини проти довкілля" Особливої частини КК України.

Адміністративні правопорушення щодо рослинного світу мають меншу суспільну небезпеку у порівнянні зі злочинами у цій сфері. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ передбачена у 29 статтях КУпАП.

Дисциплінарна відповідальність за правопорушення у сфері охорони та використання рослинного світу настає за невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків працівника, яке призвело до завдання шкоди рослинному світу. Дисциплінарну відповідальність працівник несе перед роботодавцем. Для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника не має значення, чи входили в коло його трудових функцій охорона та використання рослинного світу. Має значення тільки порушення трудових обов'язків, яке потягнуло за собою шкоду рослинному світу.

Висновок

Під час здійснення діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватися таких основних вимог:

· збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об'єктів рослинного світу

· збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань;

· науково обґрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів;

· здійснення заходів щодо запобігання негативному впливу господарської діяльності на рослинний світ;

· охорони об'єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб;

· здійснення заходів щодо відтворення об'єктів рослинного світу;

· регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з врахуванням інтересів охорони здоров'я населення.

Охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.

Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів.

Список використаної літератури

1.Закон України «Про рослинний світ» в редакції від 26.04.2014 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/591-14

2. Білявський Г. Основи екології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ Георгій Білявський, Ростислав Фурдуй, Ігор Костіков. - К.: Либідь, 2004. - 406 с.

3. Заверуха Н. Основи екології: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів/ Нелі Заверуха, Валентин Серебряков, Юрій Скиба,. - К.: Каравела, 2006. - 365 с.

4.Запольський А. Основи екології: Підручник для студентів техніко-технологічних спеціальностей вищих навчальних закладів/ Анатолій Запольський, Анатолій Салюк,; Ред. К. М. Ситник. - К.: Вища школа, 2003. - 357 с.

5. Корсак К. Основи екології: Навчальний посібник/ Костянтин Корсак, Ольга Плахотнік; МАУП. - 3-тє вид., перероб. і доп.. - К.: МАУП, 2002. - 294 с.

6.Основи екології: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів/ О. М. Адаменко, Я. В. Коденко, Л. М. Консевич; Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". - 2-е вид.. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 314 с.

7. Основи екології та екологічного права: Навчальний посібник/ Юрій Бойчук, Михайло Шульга, Дмитро Цалін, Валерій Дем'яненко,; За ред. Юрія Бойчука, Михайла Шульги,. - Суми: Університетська книга, 2004. - 351 с.

8. Сухарев С. Основи екології та охорони довкілля: Навчальний посібник/ Мін-во освіти і науки України, Ужгородський нац. ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 391 с.

9.Царенко О. Основи екології та економіка природокористування: Навч. посібн. для студ. вузів/ Олександр Царенко, Олександр Нєсвєтов, Микола Кадацький,. - 2-е вид., стереотипне. - Суми: Університетська книга, 2004. - 399 с.

10. http://westudents.com.ua/glavy/59675- Екологічне право України - Шуміло О.М. - 5. Юридична відповідальність за правопорушення у сфері охорони та використання об'єктів рослинного світу

11. Екологічне право України. Гетьман А. П., Шульга М. В. http://www.ebk.net.ua/Book/law/getman_ekopu/part13/1304.htm

Размещено на Allbest.ru