Вплив геопатогенных зон на організм людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив геопатогенных зон на організм людини

гепатогенний біохімічний енергія

Потоки енергії, що надходять з надр Землі, впливають на перебіг біохімічних процесів у живих організмах, контролюють умови існування усіх живих істот, зокрема й людини в таких зонах.

По припущенню провідного геопатолога Німеччини Андріаса Кобишни, у місцях перетинання водних артерій виникає «електромагнітна напруга», під дією якого вивільняються нейтрони, що перетворюються в організмі людини в протони, і в результаті цього перетворення випускаються альфа-проміння, які й викликають численні порушення в стані здоров'я людини. За даними Суспільства геопатологів Австрії, керованого Отто Бергсманом, геопатогенні впливи змінюють напругу поверхні рідинних структур клітки, що приводить до дестабілізуючих процесів у структурі її ДНК. Передбачається, що взаємодія право- і лівообертових електромагнітних полів приводить до ефекту «биття», що у свою чергу руйнує генетичну матрицю ДНК і РНК.

У цей час вплив земного випромінювання на здоров'я людей є загальновизнаним і розглядається як один з екологічних факторів ризику виникнення захворювань. При цьому поява функціональних порушень або певних захворювань залежить від тривалості перебування в геопатогенній зоні, виду джерела геопатогенного випромінювання, конституції людини, наявності супутніх захворювань, спадкоємної схильності, а також способу життя.

У геопатії вже давно введений термін «зони роздратування» («порушення»), тому що була показана зміна функціонального стану людини, що перебуває в геопатогенній зоні [74]. Спеціалісти відзначають, що люди неусвідомлене реагують на дії земного випромінювання. За інших рівних умов, під впливом геопатогенного випромінювання, обов'язково виникають порушення, спочатку на функціональному рівні, проявляючись підвищеною стомлюваністю, труднощами засипання, дратівливістю, почуттям внутрішнього занепокоєння. Ці зміни проявляються насамперед у підвищеній збудливості, нервозності людей, стані депресії, гноблення, оскільки нервова система однієї з перших реагує на дію земного випромінювання.

Спостереження показують, що в людей які тривалий час перебувають у геопатогенной зоні, спостерігаються загальні симптоми: почуття дискомфорту, скарги на загальну слабість, сонливість або безсоння, що не припиняються головні болі, непояснену нервозність, почуття страху, печіння й поколювання в тілі, судороги в ногах, охолодження кінцівок. Якщо ж людина вчасно покине реактивну зону, то зазначена симптоматика зникне протягом місяця.

Усунення впливу таких зон приводить до зникнення зазначених порушень протягом місяця. При тривалому знаходженні людини в реактивній зоні через певний період часу, але не довше трьох років, у нього обов'язково виникає захворювання.

Довге перебування в геопатогенній зоні чревате зниженням імунітету, хронічними захворюваннями, зростає небезпека розвитку злоякісних пухлин. Дослідження, проведені наприкінці тридцятих років, показали, що в будівлях, розташованих на аномальних крапках дуже великий відсоток дітей народжується з якими або відхиленнями, перевищуючи звичайну статистику в кілька разів. Тривалість життя людини в таких будинках так само зменшена.

Вплив біопатогенної зони на організм відбувається не відразу, а протягом тривалого часу. Імунна система організму людини пручається цьому впливу. Більше стабільні чакри намагаються взяти на себе частина тих функцій по саморегуляції фізіологічних процесів, за які вони відповідають, піддана руйнуючому впливу біопатії. Однак із плином тривалого часу роботу з енергетичної саморегуляції організму виконувати стає сутужніше, тому що інтенсивність біопатогенного випромінювання не слабшає, а енергетичні ресурси організму з віком слабшають і немає здорового підживлення, що компенсує, всієї енергетики людини. Тому організм людини вступає в стан підвищених енергетичних витрат, потім енергозхуднення й, як фінал, у стадію захворювання, хвороби.

Одним з перших проблемою зацікавився німецький учений Густав фон Поль, описав все у своїй книзі «Земні промені як патогенний фактор» [19], що вийшов в 1932 році.

Одночасно із цим чеський лікар-онколог Олдрих Юризек, який у досконалості знав методом біолокації, досліджував протягом двадцяти років вплив геопатогенних зон. Він виявив, що в людей, що проживали в будинках, побудованих на землях колишніх водойм, що висохнули русявів рік, подтопляемых і заплавних місцях, у порівнянні з іншими місцями, відзначається високий відсоток ранньої смертності від різних захворювань.

В 1950 році доктор медицини Манфред Куррі, що очолював у Баварії біологічний та медико-біологічний інститути, також прийшов до висновку про важливу роль геопатогенних зон у виникненні ракових захворювань у людей. На його думку, фактором, що провокує рак, є «телурична радіація», зв'язана не тільки з підземними водами, а з особливою земною енергетичною сіткою, що одержала згодом назва «діагональної сітки Куррі». Справедливості заради треба відзначити, що одночасно з М. Куррі ця мережа була виявлена З. Віттманом.

Австрійська дослідниця цієї проблеми К. Бахлер приводить ряд достовірних ознак того, що постіль людина перебуває в геопатогенній зоні: антипатія до свого спального місця, довге засипання (годинами), поганий сон, тривожний стан, утома й стомлення ранком після просипання, похмурість, нервозність і депресивний стан, прискорений серцебиття й судороги в ногах. У дітей до цього додається ще почуття страху, скрип зубами, мерзлякуватість у постелі, бажання піти з постелі, втрата апетиту. Наприклад, маленькі діти уві сні мимоволі пересуваються в ліжку з опромінюваного місця в інше, дорослі нерідко вимушені через відчуття дискомфорту змінити місце сну.

Замічено, що при повні всі відзначені вище хворобливі симптоми підсилюються. порушення, Що Відбуваються в людини, можна назвати «синдром загальної функціональної напруги», «перед хворобою», тому що ці зміни є неспецифічною основою для згодом патологічних процесів, що розвиваються.

Тривале перебування в геопатогенній зоні приводить до захворювання людей лейкозом, латеральним склерозом, порушенню мозкового кровообігу, спастичним явищам, клоничним судомам, мігреням і до непоясненого підвищення температури (39-40°С). Дослідження, проведені членами суспільства по геобіології на чолі з доктором Е. Хартманом показали, що у людей, спальні місця яких перебувають у вузлах перетинання діагональної сітки, відзначаються судинні, астматичні, ревматичні захворювання, судороги, стенокардія.

За даними М. Матеїна (1992 р.) перехрест сітки Хартмана створює інтенсивність випромінювання 10%, вузол сітки Куррі - 20%, а подвійний перехрест вузлів Хартмана й Куррі - 60% від максимально можливої величини геопатогенного випромінювання.

Статистично доведено, що для так званих «ракових місцевостей» характерне виявлення наступних найнебезпечніших геопатогенних зон з лівосторонньою циркулярною поляризацією: центральних реактивних зон підземних водних потоків; діагональної сітки Куррі; подвійних зон дії ґратчастих сіток; індукованих перехрестів.

На думку академіка В.Г. Казначеєва, значний відсоток онкологічних хворих у всіх країнах світу зумовлений саме тривалим перебуванням у геопатогенних зонах. Встановлено, що для виникнення злоякісних новоутворень важливу роль грають довжини хвиль реактивних зон при їх лівосторонній круговій поляризації.

При обстеженні в місцях нічлігу ракових хворих було виявлено, що та ділянка тіла, у якому виникла злоякісна пухлина незмінно відповідав тій зоні в місці нічлігу, у якій локалізувалося специфічне випромінювання найбільш потужного джерела шкідливого випромінювання - індукованого перехреста .

У всіх осіб, що перебувають у геопатогенних зонах знижується працездатність, зменшується продуктивність праці, послабляється пам'ять і увага. У людей, спальні та робочі місця яких розташовані у вузлах перетину сітки, спостерігається загальне гальмування процесів обміну речовин, захворювання нирок і жовчного міхура, інфаркти, рак легенів, горла, шлунка, сечового міхура. Тому у виробничих цехах і робочих приміщеннях варто проводити біолокаційну зйомку й виявляти місця індукованих перетинань, щоб там не перебували люди. Необхідно також систематично (3 - 4 рази в рік) опитувати осіб, що працюють на підприємстві, і виявляти серед них тих, у яких скарги на хронічне нездужання й хворобу пов'язані з геопатогенними зонами.

Електромагнітні хвилі побутової техніки слабкої інтенсивності при їх тривалому й багаторазовому впливі на людину також здатні викликати порушення серцевого ритму, впливають на кров'яний тиск, активність головного мозку, обмінні й імунні процеси організму. А низькочастотні коливання в трубах інженерних мереж будинків, що перебувають у межах діапазону електромагнітного спектра власних коливань органів людини, здатні викликати й інші необоротні зміни в організмі.

У динамічно активних територіях інтенсивне техногенне навантаження зумовлює накопичення різних шкідливих речовин у компонентах ландшафтів. Це призвело до виникнення певних типів захворювань населення. В окремих промислових містах (Керч, Комунарськ, Кривий Ріг, Лисичанськ, Маріуполь), де атмосферні викиди шкідливих речовин сягають понад 1500 кг на одного мешканця, серед населення переважають захворювання органів дихання [1,9].

Водночас геодинамічна активність територій зумовлює накопичення у ґрунтово-рослинному покриві та питній воді важких металів глибинного походження, що сприяють поширенню таких хвороб, як цироз печінки (залізо), ниркові хвороби (кадмій), пневмонія (марганець), гепатит (мідь), бронхіальний рак (нікель) та ін.

У багатьох наукових працях за останній період опубліковані результати екологічних досліджень літосфери, спрямовані на пошуки природно-геодинамічних взаємозв'язків між різними геологічними порушеннями земної кори і поширенням захворювань серед населення. На особливу увагу заслуговують праці В.А. Зайцева, О.І. Малютіна, М.А. Романовської (вивчали характер впливу зон новітніх розломів на тваринний світ); Є.Н. Федоріна, А.К. Сухова, Е.А. Сухової [37] (вивчали вплив радону на стан здоров'я населення); А.М. Анісімова, С.А. Бетечко та ін. [1] (детально визначили вплив медико-геологічних аномалій на захворюваність населення Одеської області).

Вивчалися характер впливу геодинамічної активності тектонічних структур плейстосейстових областей, сильних та відкритих вогнищ землетрусів на поширення захворювань населення Карпатського сейсмоактивного регіону Західної України [10].

Дослідження проведено в північній частині Львівської області, яка охоплює Сокальський, Жовківський, Радехівський, Кам'янсько-Бузький і Буський райони.

Завдяки всебічному вивченню структурно-геологічних особливостей та картографічному дослідженню різномасштабних геологічних карт з'ясовано, що перелічені райони належать до сейсмоактивної території з густою сіткою тектонічних порушень на різних глибинних рівнях земної кори, чим зумовлено формування відповідних геопатогенних зон. Такі аномалії негативно впливають як на самопочуття населення, так і на виникнення певних типів хвороб.

У межах досліджуваної території проаналізовано структурні особливості двох рівнів: по підошві земної кори - поверхні Мохоровичича, та поверхні фундаменту, які формують геодинамічну активність геопатогенних зон. До аномальних структур нижнього рівня [60] належать глибинні розломи, зафіксовані в контактній зоні поверхні Мохоровичича та верхньої мантії на глибині 30-40 км.

Кінематичні особливості розломів формують геохімічні еманації. В напрямі горизонтального зміщення ліво - або правобічного активного крила розлому відбувається витискування глибинних вод з великим вмістом радіоактивних ізотопів, газів, важких металів. У тилових (пасивних) зонах активних крил розломів ці води накопичуються в пухких відкладах та ґрунтовому покриві. У пасивному крилі підкидо-насувів вони накопичуються внаслідок екзогенного гравітаційного переміщення ґрунтових вод і пухких відкладів на нижчі гіпсометричні рівні. Для скидо-зсувів та скидів накопичення важких металів, радіоактивних ізотопів та газів відбувається в опущеному крилі.

Розломи поверхні Мохоровичича - підошви земної кори, представлені системами розривних порушень зсувної та скидово-зсувної природи. У західній частині території системи глибинних розривних порушень мають північно-західне простягання. Глибинні розломи цього типу виділяють за такими назвами [60]:

Жовківський правобічний скидо-зсув, амплітуда вертикального зміщення крил до 5 км, горизонтального - від 5 до 10 км, загасають у південно-східному напрямі;

Рава-Руський правосторонній скидо-зсув з амплітудою вертикального зміщення до 5 км, горизонтального - до 30 км, загасання у південно-східному напрямі;

Великолюбінськи правобічний скидо-зсув з амплітудою вертикального переміщення крил розлому до 5 км, а горизонтального - до 25 км, загасання у південно-східному напрямі;

Городоцький правобічний скидо-зсув має амплітуду вертикальних переміщень крил до 5 км, горизонтальних - до 16 км зі зменшенням амплітуди горизонтальних переміщень крил розлому до 5 км у південно-східному напрямі;

Радехівський - субмеридіональний розлом шириною 12-13 км. На захід від нього в рельєфі поверхні Мохоровичича простежується занурення підошви земної кори від 50 до 65 км у напрямі з північного сходу на південний захід. Розлом є граничною структурою, яка розмежовує поверхню Мохоровичича з різною геодинамічною ситуацією. Він виявляється на всю потужність земної кори та виражений кінематичною зоною зсуву з лівобічним горизонтальним зміщенням крил на 3-15 км;

Теребовлянський розлом зчленований з Радехівським субмеридіональним розломом. Ширина розлому до 10 км. Кінематично він виражений лівобічним горизонтальним зсувом, зміщення якого максимальне (25-30 км) у північно-західній частині розлому, а у південно-східній частині становить 10-11 км. Ширина зони розлому 8-10 км.

Усі ці кінематичні особливості розломів свідчать про інтенсивне переміщення глибинного матеріалу гірських порід у південно-східному напрямі та значне витискання його до земної поверхні [6,7]. Це явище зумовлене геодинамічним полем напружень регіону, де зусилля горизонтального стиску орієнтовані з південного заходу на північний схід. У такому полі напружень відбувається витискання глибинних флюїдів (вуглеводнів, підземних вод) до земної поверхні з винесенням радону, важких металів, радіоактивних ізотопів гелію, урану та інших хімічних елементів.

У межах Жовківського району простягаються Рава-Руський, Жовківський, Великолюбінський розломи. На північному боці Рава-Руського розлому розташовані села Забір'я (0,1-1,0 км) і Добросин (3-5 км), на південному - с. Річки (0,1-1 км). Рава-Руська (10 км), Магерів (5-7 км). У зоні дії Жовківського розлому розташоване міста Жовква, Мервичі, Куликів, с. Гряда. Поселення Бишків (0,1-1,0 км), Угнів (2-3 км), Воля Висоцька (3-5 км) віддалені від розлому на 1-3 км. Західніше розлому на 1-3 км знаходяться Винники. У західній частині Великолюбенського розлому розташовані Новояворівськ, Немирів, Шкло.

У зоні західного крила Радехівського розлому розташоване м. Радехів, на східному крилі - с. Оглядів, а в центральній частині - с. Стоянів. За 3 км східніше розлому є с. Нивиці, за 10 км західніше - с. Вузлове. В межах Буського району в центральній частині Радехівського розлому розміщені поселення Чаниж та Заводське, у західному крилі - смт. Красне, за 0,1-1,0 км західніше - с. Яблунівка та м. Буськ. У зоні межі Радехівського та Теребовлянського розломів є с. Топорів Буського району.

Теребовлянський розлом перетинає смт. Олесько Буського району. У східній частині розлому розміщене с. Колтів Буського району, а в південно-західній частині - с. Домажир Яворівського району.

Поверхневі розломи фундаменту відображають геодинамічну активність земної кори і розташовані над розломами поверхні Мохоровичича. Внаслідок різних чинників деформування верхніх і нижніх горизонтів земної кори приповерхневі розломи відрізняються від глибинних морфологією.

Поверхневі розломи та міжнасувні структури району дослідження мають такі особливості:

Вітонізький правобічний зсув північно-східного простягання з субвертикальною площиною зміщення крил розлому має кут нахилу площини зміщення 75-85° на північний захід. Амплітуда горизонтального зміщення крил розлому становить 5-3 км і загасає у північно-східному напрямі;

Локачівський правобічний північно-східний зсув з субвертикальною площиною зміщення крил розлому під кутом 80-85°. Площина зміщення розлому субвертикальна і має незвичний нахил у північно-західному напрямі. Амплітуда горизонтального зміщення крил змінюється від 3 до 5 км і зменшується в північно-східному напрямі. Розлом зміщує окремі ділянки пасом Волинської височини та перетинає села Боб'ятин і Тартаків Сокальського району;

Луцький правий зсув північно-східного простягання з субвертикальною площиною зміщення крил розлому. Амплітуда горизонтального зміщення крил змінюється від 3 до 8 км і наростає в північно-східному напрямі. Площина зміщення розлому має невеликий нахил у північно-західному напрямі під кутом 70-85°. Сучасна активність розлому виражена у рельєфі земної поверхні горизонтальними деформаціями, різним ступенем зволоженості приповерхневих відкладів та ґрунтів. Типи зволоженості цих трьох розломів зумовлені сучасним полем напружень верхньої частини земної кори, витисненням глибинних вод до земної поверхні вздовж простягання площини розлому, виведенням у поверхневі та ґрунтові води радіоактивних ізотопних елементів U, Rn, важких металів, різного типу газів та ін [90]. У зоні дії розлому розташовані м. Радехів, села Дернів, Незнанів, Вузлове;

Белз-Балучинський правобічний скидо-зсув по фундаменту і правобічний насуво-зсув у приповерхневій частині земної кори. Розлом простягається з північного заходу на південний схід. Амплітуда горизонтального зміщення його крил становить від 5 до 25 км і загасає в південно-східному напрямі. У районі вуглевидобутку північно-східні ділянки земної поверхні зони розлому більше зволожені й заболочені. З поверхні площини розлому на цій ділянці глибинні води, насичені радіоактивними ізотопами і важкими металами, також витискаються до земної поверхні, що відображене в ґрунтах і ґрунтових відкладах;

Рогатинський субмеридіональний лівобічний зсув із субвертикальною площиною зміщення крил розлому має незначний нахил площини розлому на захід під кутом 75-85°. Амплітуда горизонтального зміщення крил розлому змінюється від 1 до 20 км і зростає в південному напрямі до Придністер'я;

Рава-Руський розлом є підкидо-насувом з правобічним горизонтальним зміщенням крил розлому від 1 до 4 км. Амплітуда горизонтального зміщення його крил зростає у південно-східному напрямі. Розлом простягається з північного заходу на південний схід. Його сучасна геодинамічна активність виявляється в рельєфі земної поверхні. Площина розлому нахилена у південно-західному напрямі під кутом 65-75°, а у приповерхневій частині земної кори - 25-55°. У зоні площини розлому відбуваються зміщення долин річок Дерев'янки та Свині. До південно-західного крила розлому приурочена припіднята частина Розточчя. Північно-східне крило на земній поверхні виражене вирівняною земною поверхнею з ділянками локальної заболоченості і підвищеної зволоженості ґрунтових відкладів;

Перемишлянський розлом по поверхні фундаменту виражений зсувом із лівобічним зміщенням крил уздовж його площини. Амплітуда горизонтального зміщення крил розлому становить 3-5 км. Площина розлому має субвертикальне положення з деяким незначним нахилом на південний захід під кутом 80-85°.

Городоцький розлом - це зсув із правобічним зміщенням крил уздовж площини розлому. Амплітуда горизонтального зміщення крил - 3-5 км. Площина розлому субвертикальна з незначним нахилом на південний захід. Кут нахилу площини розлому становить 75-85°. Сучасна геодинамічна активність розлому має пряме і чітке відображення у будові земної поверхні.

З'ясовано також [51], що в межах дослідної території 17 серпня 1875 р. відбувся сильний землетрус з епіцентром у с. Сілець Сокальського району, сила якого становила 6 балів за шкалою МSК-64, що підтверджує сучасну тектонічну активність цього регіону. Сучасна геодинамічна активність, сучасні рухи земної кори свідчать про підготовку в цьому регіоні нового землетрусу [84,88].

Взаємозв'язок геоаномальних утворень з поширенням захворювань

За літературними джерелами, над зонами активних розломів виникають лінійні аномалії еманацій інертних газів та радіоактивних ізотопів природних газів: Rn, He, Ar, N₂, CH₄, CO₂; парів металів: Hg, Cd, Li, As, Se, Ti та ін. У різних ділянках розломних зон формуються аномальні геохімічні поля [37].

Газові еманації забруднюють поверхневий стік, рослинно-ґрунтовий покрив і приземну атмосферу такими елементами: Mg, Fe, Sr, Al. Це означає, що описані розломи дослідної ділянки за морфологією аналогічні до розломів інших регіонів, тому такі хімічні елементи та газові потоки характерні й для розломів досліджуваної території.

З огляду на це проаналізовано статистичні показники про поширення захворюваності населення Сокальського, Радехівського, Кам'янсько-Бузького, Буського та Жовківського районів за 1994-2000 рр.

З таблиці видно, що в усіх районах поширені всі форми гіпертонічної хвороби та цереброваскулярні. Максимального рівня захворюваність населення на стенокардію набула в Радехівському та Кам'янсько-Бузькому районах, а на пневмонію - у Сокальському, Жовківському та Буському. Це добре узгоджується як з механізмом вогнища землетрусу, так і з сучасною геодинамікою деформування земної кори. У районах, де земна кора густо пронизана активними глибинними розломами (Жовківський та Буський райони), поширені хвороби системи кровообігу: гіпертонія, цереброваскулярні хвороби. На підставі застосованих методів аналізу виявлено загальний взаємозв'язок між активними як глибинними, так і поверхневими розломами та захворюваністю населення. Імовірнішим є вплив розломних тектонічних структур поверхневої частини земної кори. Всі ці розломи - пряме вираження сучасних геодинамічних процесів стиску земної кори. Максимальна кількість поверхневих розломів насувної та насувно-зсувної природи зосереджена в межах Жовківського та частково Кам'янсько-Бузького районів. Серед максимальних рівнів захворювань у цих районах поширені гіпертонія та цереброваскулярні хвороби.

Наявність таких металів, як Hg, Cd, Li, As, Se, Ті, над зонами розломів Жовківського та Кам'янсько-Бузького районів спричинюють захворювання кровоносної системи місцевого населення. Аналогічні хвороби зумовлені надмірним вмістом Fe, Cd, Mg, Cu та інших важких металів у харчових продуктах та воді, які в межах описуваних районів найбільше поширені. Крім того, тимчасове перебування та проживання населення в таких зонах може призвести до стану стійкого стресу, який послаблює імунну систему організму та збільшує його чутливість до різних типів захворювань. Триваліше перебування людей у геопатогенних зонах ускладнює форми захворювань.

Отже, максимальні рівні певних типів захворювань, як звичайно, узгоджуються з наявністю широкого аспекту геоаномалій. Однак з огляду на високий рівень техногенного навантаження і сумарного впливу двох чинників (зовнішнього та внутрішнього) не завжди можна діагностувати переважальну дію. Тому в кожному конкретному випадку необхідне різнобічне вивчення впливу цих чинників на стан здоров'я населення та одержання об'єктивних теоретичних засад із цієї проблеми.

Отже, з відомостей, що приводять, можна укласти висновок, що діапазон захворювань, викликуваних земним випромінюванням у геопатогенних зонах, дуже широкий. Очевидно, лікарям різних спеціальностей варто враховувати цей факт у випадку звертання до них пацієнтів із приводу хронічного захворювання. Геопатогенні зони в місцях проживання або роботи людей варто тому визнати фактором підвищеного ризику й необхідно приймати всі міри для їхнього виявлення й нейтралізації.

Размещено на Allbest.ru