Лісонасінні плантації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Для успішного вирішення завдань з підвищення стійкості та якості лісових порід на основі досягнень генетики і селекції, насамперед, необхідно перевести на селекційну основу лісове насінництво.

Це сприятиме розведенню і відновленню лісу генетично покращеним сортовим насінням. Також перед лісовим господарством України стоїть завдання покращення якісного складу лісів і створення лісосировинної бази для целюлозно-паперової промисловості за рахунок вирощування спеціальних лісових плантацій.

У нашій державі, де надзвичайно мало лісів, раціональне ведення лісового господарства можливе тільки на науковій основі. В першу чергу необхідно вирішувати питання про скорочення термінів вирощування деревини, використовуючи методи, перспективність яких підтверджена досягненням селекції і генетики.

Завданням розрахункової роботи є набуття навиків практичного застосування теоретичних знань з генетики і селекції, а також з інших дисциплін у вирішенні практичних питань зі створення лісонасіннєвого комплексу на генетико-селекційній основі. Перехід лісового насінництва на генетико- селекційну основу передбачає два основних напрямки: популяційний і плантаційний.

Популяційний напрям передбачає використання для створення нових лісів кращих насаджень, природного походження. Для розмноження в оптимальних умовах місцезростання беруть насіння як безпосередньо з кращих насаджень, так і з попередньо створених постійних лісонасінних ділянок. Перевагою цього напрямку полягає в тому що в разі насінного розмноження зберігається генетична різноманітність порід, яка забезпечує стійкість створених лісових насаджень.

Плантаційний напрям ґрунтується на використанні матеріалу з плюсових дерев, що розмножений вегетативним або насінним способом, а вже із прищеплених саджанців або насінного потомства плюсових дерев створюють насінні плантації, які в першому випадку називаються клоновими, у другому - родинними.

Загалом метою розрахункової роботи є: навчитись використовувати на практиці ведення лісового господарства теоретичні знання з лісової генетики і селекції. Першочергова увага приділяється закріпленню, поглибленню та узагальненню знань, отриманих при вивченні лекційного курсу та навчальної і спеціальної літератури.

1. Природно-історичні умови місця розташування підприємства

лісовий плантація селекція порода

1.1 Місцезнаходження та загальна площа підприємства

ДП "Турійський лісгосп" організований в 2000 році згідно наказу Державного комітету лісового господарства України за № 109 від 29.09.2000 року і наказом Волинського державного лісогосподарського об'єднання “Волиньліс” за № 125 від 09.11.2000 року.

До складу ДП "Турійський лісгосп" ввійшли лісові землі колишніх сільськогосподарських підприємств Турійського району площею 12478 га, землі лісового фонду Галинівської сільради В.-Волинського району на площі 30 га, ліси Мокрецького лісництва ДП "В.-Волинський лісгосп" - 3542 га і ліси Осівського лісництва площею - 6754 га і Радовичівського лісництва площею - 1662 га ДП "Ковельський лісгосп". Загальна площа за даними лісовпорядкування 2000 року складає 24466 га.

ДП "Турійський лісгосп" розташований в південно - західній частині Волинської області на території Турійського і Володимир - Волинського адміністративних районів.

Таблиця 1.1 Адміністративно-організаційна структура та загальна площа

1.2 Кліматичні, грунтово-гідрологічні, економічні умови об'єкту

Згідно лісорослинного районування територія лісгоспу відноситься до зони Волинського Полісся.

Клімат району розташування лісгоспу помірно - континентальний, вологий.

Основні кліматичні показники даного району подаються в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.

Із кліматичних факторів, що негативно впливають на ріст і розвиток лісових насаджень є пізні весняні і ранні осінні заморозки, буревії, які спричиняють значні пошкодження, лісових деревостанів. Територія лісгоспу характеризується рівнинним рельєфом з незначним ухилом на північ. Характерною особливістю рельєфу є присутність карстових елементів, які представлені озерними котловинами.

На території держлісгоспу виділені такі типи ґрунтів: підзолисті, дернові, лугові і болотні.

В межах типів найбільш поширеними є дерново - підзолисті, дернові борові, лугово-болотні, а також торфово- болотні види ґрунтів.

За механічним складом переважають пісчані, легкосупісчані і глинисто-піщані ґрунтові різновидності.

Ерозійні процеси на території держлісгоспу не виявлені. Слід відмітити, що на відкритих місцях в зонах осушення відбувається переміщення напіврозкладеного торфу.

Територія лісгоспу розташована в басейнах рік Стохід і Турі'ї.

За ступенем вологості більша частина ґрунтів віднесена до вологих.

На долю земель з надмірним зволоженням припадає 14,5 % площі вкритих лісовою рослинністю земель. Болота займають площу 472 га.

Ерозійні процеси на території підприємства не виявлені. Слід відмітити, що на відкритих місцях в зонах осушення відбувається переміщення напіврозкладеного торфу.

Територія підприємства розташована в басейнах рік Стохід і Турії.

За ступенем вологості більша частина ґрунтів віднесена до вологих.

На долю земель з надмірним зволоженням припадає 14.5 % площі вкритих лісовою рослинністю земель. Болота займають площу 472 га.

Характеристика рік і водоймищ наведена у табл. 1.3.

Таблиця.1.3 Характеристика річок і водоймищ

Найглибшими і найдовшими річками є Стохід і Турія, а найширшою-Турія.

1.4 Характеристика лісового фонду

В зв'язку з тим, що ДП "Турійський лісгосп" організований в рік лісовпорядкування і лісові масиви прийняті від різних землекористувачів, динаміка основних показників лісового фонду не наводиться..

У ДП "Турійський лісгосп" преставлені ліси І та ІІ груп. Ліси першої групи переставлені захисними смугами вздовж залізничних і автомобільних доріг, лісогосподарською частиною лісів зеленої зони, захисними смугами берегів річок та інших водних об'єктів. До лісів ІІ групи в лісгоспі віднесено експлуатаційні ліси , спецзони і спец смуги. В таблиці 2.1 наведено розподіл лісів на групи і категорії захисності.

Групи і категорії захисності лісів Таблиця 1.4

Дані таблиці свідчать про значну кількість площі лісів ІІ групи - 90,4 %, що в свою чергу вказує на можливість всебічного використання лісосировинних ресурсів.

Аналізуючи сучасний розподіл площі лісового фонду лісгоспу по категоріях земель є підстава зробити висновок, що лісові землі в практичній діяльності підприємства розподілені і використовуються ефективно. Про це свідчить не значна питома вага не вкритих лісовою рослинністю земель (2,1 %). Вкриті лісовою рослинністю землі займають 96,2 % загальної площі лісових земель, з них лісових культури 38,5 %. Незімкнуті лісові культури представлені 1,3% від вкритих лісовою рослинністю земель (див. Рис.1). Найбільша питома вага із нелісових земель припадає на болота-1,9 %, сінокоси-1,0 %.

У лісовому фонді переважають насадження хвойних (42,9 %) і м'яколистяних порід (32,8 %). Основними переважаючими породами на території Турійського ДЛГ є сосна звичайна, дуб звичайний, береза повисла і вільха чорна (див. Рис 2). Найбільш розповсюдженим типом лісу є В3ДС (36,1%).

Розподіл загальної площі ДЛГ на групи і категорії земель станом на 2007 р. Таблиця 1.5

Аналізуючи сучасний лісовий фонд ДП "Турійський лісгосп" за категоріями земель можна зробити висновок, що землі лісового фонду в діяльності лісгоспу використовуються активно. Про це свідчить не високий відсоток земель не вритих лісовою рослинністю. Покращення породного складу лісів, використання біль цінних господарських і промислових порід під час створення лісових культур.

Підвищення таксаційних показників що супроводжується правильним і обміркованим підбором головних і супутніх порід, вчасне і правильне проведення рубок догляду за насадженнями і догляду за лісовими культурами.

Розподіл насаджень ДП "Турійський лісгосп" за групами віку, класами бонітетів і повнотами

Загальна площа ДП "Турійський лісгосп" становить 24466 га Вриті лісовою рослинністю землі займають 22866,7 га Розподіл насаджень за віковими групами лісгоспу наведений в таблиці 1.6

Розподіл насаджень по ДП "Турійський лісгосп" за віковими группами Таблиця 1.6

Значну частину лісового фонду складають середньовікові насадження - 56,7 %, пристигаючі насадження також складають чималу долю - 16,2 %. Беручи до уваги те що з впровадженням безперервного лісовпорядкування і того що значну частину пристигаючих і середньовікових насаджень складають м'ягколистяні породи, очікується збільшення головного користування через 5 років на 40 %.

Середня повнота насаджень держлісгоспу становить 0,71, що свідчить про нормальний стан лісів в держлісгоспі. Насадження з повнотою 0,3-0,4 займають площу 129,9 га., тобто 0,5 %. Їх наявність обумовлена такими факторами: зріджені в результаті проведення вибіркових санітарних рубок після буреломів 1997-1998 років і насаджень що ростуть в умовах надмірної зволоженості.

Середній бонітет насаджень в держлісгоспі становить - І,6, що свідчить про сприятливі ґрунтові і природні умови регіону для вирощування основних лісоутворюючих порід.

Насадження з переважаючими породами, що не відповідають типам лісу, займають площу 5121 га., або 22 % від вкритих лісовою рослинністю земель. Це явище спостерігається в основному на площах, що перейшли в держлісгосп від колишніх сільськогосподарських підприємств.

Переважаюча порода в хвойних насадженнях виступає сосна звичайна яка становить 42,3% В м'яколистяних насадженнях є такі переважаючі породи: вільха чорна, береза повисла, осика. З твердолистяних в основному дуб звичайний, дуб червоний, граб звичайний, ясен звичайний.

2. Біолого-екологічна характеристика виду

Рід Вільха (Alnus. Mill). об'єднує біля 20 видів, що ростуть в Європі, Азії та Північній Америці, в горах Алжиру. В більшості це зимостійкі, морозостійкі дерева і кущі, що люблять вологі місця, але не переносять застійних боліт. Вільха росте швидко в заплавах річок, в місцях виходу грунтових вод та на грунтах з близьким заляганням грунтових вод. Взагалі ця порода заплавних річок.

На Україні ростуть 3 види вільхи: чорна (Alnus glutinosa Moench) та зелена, або кущова (A. viridis DC.), сіра, або біла (A. incana Moench). Найбільше значення для лісового господарства має вільха чорна, яка утворює смуго подібні насадження на заплавах вздовж малих та великих річок. Набагато менше поширена вільха сіра, яка не має такого широкого використання як в. чорна.

Вільха сіра природно росте на Україні на заболочених місцевостях лісів, схилах вологих берегів річок в Прикарпатті, Карпатах, Закарпатті, Поліссі і рідко - в Правобережному Лісостепу.

За життєвою формою це деревце чи кущ висотою 5-15 м. Крона вузькояйцевидна. Стовбур у молодих дерев покритий світло-сірою корою, в старих - дещо тріщинувата. Молоді пагони опушені, неклейкі. Листки овальні або яйцевидно-округлі, гострокінцеві, двічіпилчасті краями, густо опушені. Квітки роздільностатеві; сережки чоловічі - продовгуваті звисаючі, сіруваті, пізніше жовтуваті, жіночі - округло-продовгуваті, майже сидячі, опушені. Плоди зібрані в супліддя («шишечки»), насінини - плоскі горішки з темним крилом. Вони чорно-бурі , довжиною, до 1см., дозрівють восени насінини висипаються із шишок восени і зимою. Вага 1000 насінин близько 0,7 гр., плодоносить щорічно і в один час. Проростки з'являються дружно. Перші їхні листочки волосисті, неклекейкі

Вільха сіра росте швидше, більш світлолюб ніша і морозостійкіша, ніж вільха чорна. До грунту маловибаглива, збагачує грунт зольними елементами. Недовговічна, доживає до 50-70 років і загниває. На корінні утворюються бульбашки з азотозавоючими мікроорганізмами, збагачуючими грунт азотом. Крім того опадання листків збагачує грунт цінними мінеральними речовинами. Розмножується насінням і вегетативно (формує порослеві насадження). Може застосовуватись для закріплення берегів річок, схилів. В зеленому будівництві використовується для заліснення неродючих земель, кар'єрів, обвалів, оформлення великих посадок.

Застосовується в фанерному виробництві, використовується в будівництві для виготовлення меблів, тари, для створення гідротехнічних споруд і на паливо. При сухій перегонці з деревини отримують вугілля, оцет та інші продукти. Менш цінна ніж у в. чорної, використовується мало, але в останній час почала набувати більшого поширення.

2.1 Напрямок селекції за допомогою якого ведеться спостереження за породою. Швидкість росту

Швидкість росту дерев того чи іншого виду є одним з важливих показників для їх характеристики. В лісовій селекції, де ставиться завдання відібрати найбільш швидкоростучі дерева, заготовити з них насіння та створити високопродуктивні культури - це також один з головних показників. За цією ознакою всі лісоутворюючі види розподіляються на повільноростучі види, види нормального або середнього росту та швидкоростучі. Цю різницю у швидкості росту можна бачити в межах рослин одного виду або між різними видами.

Одним з головних завдань лісової селекції є розробка методів вивчення спадкових можливостей росту дерева в молодому віці, тобто, виявлення швидкоростучих форм дерев як можна раніше. Досліджуючи ці питання, шведський лісівник Бекман виявив, що для лісоутворюючих видів дерев існують три типи росту:

1) Швидкий ріст у ранньому віці і потім поступове його уповільнення.

2) Рівномірний або однаковий ріст дерева протягом всього періоду його росту.

3) Повільний ріст у ранньому віці, а потім прискорений ріст. Все це важливо врахувати при доборі дерев для селекційних досліджень.

Вільха сіра росте щвидко, особливо в молодому віці - перші 5-7 років. В цей час річний приріст у висоту досягає 30-60 см. Вже в 2-4 роки (в залежності від умов) вирослі з насінин дерева вільхи сірої досягають висоти людського росту і можуть слугувати укриттям для більш ніжних і повільноросліших порід.

Після 5-7 років швидкого росту іде уповільнення і вільху сіру переганяють інші види. Доживаючи в середньому до 60 років набирає висоти до 15 метрів і більше, а також може бути високим кущем.

2.2 Напрямок селекції за допомогою якого ведеться спостереження за породою. Текстура деревини

Текстура - це рисунок, утворений на поверхні зрізу деревини. Різноманітність структур підкреслюється кольором блиском анатомічних елементів. Змінюючи напрям зрізу деревини, можна створювати різноманітні текстури. Різні кольорові відтінки анатомічних елементів деревини, їх кількісне співвідношення, форма і розміри на макроскопічному рівні визначають різноманітність текстури. Рисунок зрізу деревини не лежить в одній площині, а утворюється макрорельєф - об'ємна текстура. Сприйняття текстури деревини залежить від її оптичних властивостей і насамперед - від умов відбиття світла. Макрорельєф, утворений анатомічними елементами деревини, відбиває світло розсіяно. Ступінь розсіювання світлових хвиль залежить здебільшого від пористості деревини і чистоти поверхні обробки. Такі анатомічні елементи, як волокна лібриформу і серцевинні промені за інших однакових умов відбивають світло більш спрямовано. Різниця в кольорових відтінках анатомічних елементів ранньої і пізньої деревини річних приростів підкреслює декоративність деяких листяних і більшості хвойних порід. Відбивання світла серцевинними променями на радіальних зрізах створює «дзеркальну текстуру». Ті самі серцевинні промені на тангенціальному зрізі, що виявляється у вигляді веретеноподібних тілець, утворюють лускоподібну текстуру із матовим відтінком. Слід зазначити, що декоративність деревини одного біологічного виду змінюється у зв'язку із віком, індивідуальними особливостями і умовами зростання.

Традиційно кращу текстуру отримують із кільце судинних листяних порід (ясен, дуб, в'яз, берест, каштан їстівний , бархат амурський). Із розсіяно судинних порід цінуються як декоративно-текстурні бук, платан, клен, явір, груша, яблуня та ін. серед хвойних порід гарну текстуру деревини мають тис ягідний і модрина. Декоративність деревини окремих порід підкреслюється аномальною макроструктурою. Високодекоративні аномальні текстури характерні для деревини карельської берези, явора «пташине око», явора, ясена, в'яза, бука із хвилястою завилькуватістю деревини, наростів (капів), які мають переплутану або хвилясту завилькуватість деревини.

Деревина вільхи сірої розкидано-судинна з широкими несправжніми серцевими променями, межі річних кілець хвилясті і слабо помітні. Серцеподібні повторення досить часто у вигляді буруватих точок або ліній. Деревина бурувато-червона, легка, розколюється, стійка у воді. Після зрубу на зрізаних кінцях біла але відразу ж приймає червонуватий колір від окислення.

3. Генетична інженерія

Генетична інженерія - це прикладна галузь молекулярної біології. Мета її - створення нових генетичних структур. Вона включає конструювання біологічних систем на різних рівнях організації: геномному, клітинному, організмовому, популяційному.

Генна молекулярна інженерія - створення активних рекомбінантних молекул з послідовним введенням їх у клітину. Внаслідок отримують клони клітин із новими спадковими властивостями.

Геномна інженерія створює організми з новими наборами хромосом.

Клітинна інженерія - одержання гібридів соматичних клітин (культура гаплоїдних клітин, протопластів, тканин пиляків).

Біологічне конструювання на рівні окремого організму - вирощування із окремих клітин цілого організму, пересадка органів, тканин, а в перспективі - штучне створення цілих організмів.

Біологічна інженерія на рівні популяції ставить перед собою завдання змінити склад генофонду популяції тварин, рослин, мікроорганізмів у вигідних для людини параметрах.

4. Створення лісонасінної плантації

Лісонасінні плантації (ЛНП) - спеціально створювані насадження, призначені для масового продукування і отримання протягом тривалого періоду часу високоякісного та цінного за спадковими властивостями насіння місцевих та інтродукованих лісових порід.

На лісонасінних плантаціях заготовляють поліпшене, сортове, елітне та гібридне насіння. ЛНП закладають вегетативним або насінним потомством плюсових та елітних дерев.

На лісонасінній плантації переважно концентрується потомство плюсових та елітних дерев одної популяції. У разі недостатньої кількості дерев і для збагачення генофонду можливе використання на одній ЛНП дерев із різних популяцій одного едафотипу даного лісонасінного району, а також із сусідніх лісонасінних районів згідно з лісонасінним районуванням.

Лісонасінні плантації створюють:

а) щепленням;

б) садінням щеплених саджанців, саджанців із верхівкових меристем;

в) садінням живців, живцевих саджанців, відсадків, кореневих паростків;

г) садінням сіянців і саджанців;

д) висіванням насіння.

За методи розмноження вихідного матеріалу розрізняють два типи плантацій:

а) ЛНП вегетативного походження, або клонові, зокрема щеплені (створені щепленням живців плюсових або елітних дерев на молоді підщепи) та кореневласні - створені садінням частин маточних дерев (здерев'янілих, зелених живців, кореневих паростків або відсадків);

б) ЛНП насінного походження (родинні), створені або садінням сіянців (саджанців), вирощених із насіння плюсових чи елітних дерев, або сівбою насіння цих дерев.

На кожній ЛНП повинно бути представлене вегетативне або насінне потомство не менш ніж 20-25 плюсових або елітних дерев з чергуванням (змішуванням) саджанців різних клонів для уникнення небажаного запилення і приблизно однаковою кількістю потомства від кожного дерева. Однак чим більше є дерев, тим ліпше зберігається в потомстві природний поліморфізм, унаслідок чого зменшується вірогідність самозапилення, яка знижує якість насіння та насінного потомства. З огляду на це, останнім часом кількість клонів збільшилась до 50-100.

Лісонасінні плантації вегетативного походження, або клонові плантації, є основою організації сортового та елітного насінництва лісових порід. Вони мають. переваги над ЛНП насінного походження: ліпша збереженість цінних спадкових ознак плюсових дерев; більш раннє настання періоду цвітіння та плодоношення; можливість регулювання плодоношення шляхом добору підщеп та використання високоврожайних клонів; використання даних з комбінаційної здатності плюсових дерев під час закладання нових плантацій або реконструкції наявних для підвищення генетичної цінності насіння; використання плантацій для наукових досліджень (наприклад, для оцінки клонів за швидкістю росту, репродуктивною здатністю, стійкістю проти несприятливих чинників тощо).

Основним і найліпшим способом закладання плантацій хвойних і деяких листяних порід і садіння щеплених саджанців на постійне місце. Щепи вирощую, на обмеженій площі під поліетиленовим накриттям у спеціалізованих розсадниках, що сприяє раціональному використанню земельної площі, зниженню витрат на догляд, підвищений) продуктивності праці. Прищепи добре приживаються, особливо коли щеплення виконують в умовах контрольованого середовища. Щеплені саджанці висаджують на відведену під плантаціїну ділянку за прийнятою схемою розміщення та змішування клонів. У кожне посадкове місце висаджують по одному клону.

Лісонасінні плантації насінного походження, або родинні плантації, на відміну від клонових, створюють із насіння плюсових дерев. Родина - насінне потомство одного плюсового дерева, у якої відоме лише материнське дерево, а дерева-опилювачі невідомі. Порівняно з клоновими родинні плантації мають певні переваги: менші витрати на створення та догляд за плантаціями; простіше отримання садивного матеріалу; більша генотипна різноманітність особин на плантації; вища біологічна стійкість та довговічність насінних дерев.

Родинні плантації створюють сівбою насіння плюсових дерев. При цьому на кожну площадку висівають по декілька насінин або висаджують по 2-3 сіянці. З часом на площадці залишають одну найкращу рослину.

Насіння, яке зібране на родинних плантаціях відноситься, до категорії покращеного.

Для створення родинних плантацій насіння заготовляють з плюсових дерев або їхніх клонів, що вступили у стадію плодоношення. У посівному та шкілковому відділках розсадника потомства відібраних плюсових дерев вирощують окремо по родинах. Із вирощених сіянців (саджанців) для закладання ЛНП відбирають кращі в даній родині рослини за інтенсивністю росту, якістю та стійкістю.

Размещено на Allbest.ur