Вивчення флори бур'янових рослин Лебединського району
Географічні центри походження багатьох видів бур'янів. Різноманіття видів та класифікація бур'янових рослин. Дослідження фізико-географічних умов регіону, його флори та рослинності. Видовий склад, особливості та характеристика значення виявлених рослин.
| Рубрика | Биология и естествознание |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.01.2015 |
| Размер файла | 31,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вступ
Історія землеробства налічує близько 14 -15 тисячоліть. Уже з початку виникнення землеробства рослинність була розподілена на культурну, яку вирощують для одержання урожаю, і дику, яка добре використовує екологічні умови і не використовується людиною. Таким чином, бур'яни є компонентом агроценозів.
Щодо видового складу бур'янів, то на нього в кожному ґрунтово-кліматичному регіоні мали вплив особливості ґрунту, метеорологічних умов, властивості культурних рослин, а також технології їх вирощування.
Відомо, що жито і овес були бур'янами пшениці. Із групи бур'янів людина відібрала в культуру також сою, лялеманцію. Водночас припинилися вирощувати щирицю, лободу, гірчицю польову, які раніше застосовувалися в культурі. Окремі види бур'янів походять від культурних. Так, просо волосотеподібне з'явилося в результаті відбору з культурного проса.
В Україні зареєстровано близько 4 тисяч квіткових рослин, серед них виділяють понад 200 культурних видів, а до бур'янів відносять 700 видів. На конкретному полі буває всього кілька десятків видів бур'янів.
Географічними центрами походження багатьох видів бур'янів вважають стародавні центри зародження і розвитку землеробства. Так, основні види бур'янової флори Середньої і Східної Європи сформувалися в Стародавньому Придніпров'ї та Середземномор'ї, де в давнину зароджувалися вогнища землеробства (Оріяна, Єгипет, Палестина, Ірак, Іран, Середня Азія).
З названих територій походять кукіль, вівсюг, пажитниця, стоколос житній, сокирки польові, гірчак виткий, гірчиця польова, редька дика, волошка синя, мак-самосійка та деякі ін. На Європейському континенті трапляються також бур'яни американського походження: пушняк канадський, триреберник непахучий, галінсога дрібноквіткова.
Як зазначалося, залежно від ареалу поширення та місця походження бур'яни поділяють на посівні та пустирні (рудеральні). Серед посівних бур'янів виділяють спеціалізовані види, антропоходи, що трапляються тільки в культурних посівах: кукіль, волошка синя, вівсюг, пажитниця, рижій, шпергель льоновий, гречка татарська. Інші посівні бур'яни належать до анофітів, тобто можуть засмічувати посіви, але не втратили зв'язку з природними фітоценозами і ростуть на луках, у степу та в лісах. До них належать пирій повзучий, спориш, тонконіг, хвощ польовий, щавель, осот.
До рудеральних бур'янів належать ті види, які пристосувалися до життя на смітниках, пустирях. Це блекота, кропива, дурман, чорнощур та ін.
В ході еволюції види бур'янів набули особливих властивостей і виживають тільки в певних агрофітоценозах. Ці види називають спеціалізованими бур'янами. Серед них особливо виділяються важковідокремлювані бур'яни, насіння або плоди яких за морфологічними, фізичними та іншими ознаками схожі з насінням основної культури і відокремлюються від нього тільки спеціальними засобами.
Бур'яни є конкурентами сільськогосподарських рослин у використанні факторів життя, тому наявність їх у культурних агрофітоценозах недопустима. Вони дуже пристосовані до умов середовища, мають високу конкурентоспроможність у посівах. Шкода, яку завдають культурним рослинам бур'яни, дуже велика. За даними Міжнародної організації з продовольства і сільського господарства, втрати сільськогосподарської продукції від бур'янів та інших шкідливих організмів в усьому світі оцінюються в 75 млрд. дол. за рік, що становить третю частину потенційно можливого збору врожаю.Серед бур'янової флори є й корисні види. Так, лікарськими властивостями відзначаються бур'яни мати-й-мачуха, вовчок, пирій повзучий, берізка польова, полин, гірчак рожевий, кірказон, рутка лікарська, воловик лікарський, ромашка, портулак городній та ін. Важливо вивчати біологічні особливості бур'янів, що в свою чергу дозволяє вести успішну боротьбу з ними.[2, 3]
Актуальність дослідження полягає в наявності сучасної проблеми вивчення, раціонального використання та охорони видового біорізноманіття, а також недостатньою його вивченістю на території проведення досліджень.
Так була визначена тема курсової роботи: «Бур'яни Лебединщини».
Мета дослідження: Вивчення флори бур'янових рослин Лебединського р-ну.
Основні завдання дослідження:
1. Проаналізувати узагальнити картографічний матеріал та опубліковані матеріали з інформацією про фізико-географічні умови, флору та рослинність регіону, до якого входить досліджувана нами територія.
2. Провести польові дослідження на території Лебединщини.
3. Провести камеральну обробку зібраних матеріалів.
4. Охарактеризувати значення виявлених видів рослин.
Об'єкт дослідження - флора бур'янових рослин Лебединщини.
Методи дослідження: аналіз опублікованих даних, картографічного матеріалу, власні польові дослідження, камеральна обробка результатів.
Предмет дослідження - видовий склад, поширення, екологічні та господарські характеристики видів, що зростають на території Лебединщини.
Розділ 1. Аналітичний огляд літератури
1.1 Різноманіття бур'янів
Бур'янами вважають рослини, які засмічують посіви чи насадження сільськогосподарських культур, орні землі, садові, лісові й декоративні та інші насадження та угіддя. Крім того, до бур'янів відносять отруйні та неїстівні рослини природних лук і пасовищ, а також види, що ростуть на неорних землях (узбіччях шляхів, межах полів тощо), звідки вони можуть поширюватися на сільськогосподарські угіддя.
Більшість бур'янів, належать до так званої автохтонної (аборигенної) флори. Деякі з них (пирій повзучий, лобода біла, щириця звичайна) зустрічаються по всій території.
Ранній розвиток землеробства і найбільше його поширення вплинули на поширення тут найбільш пристосованих видів бур'янів. Це типові засмічувачі зернових колосових: кукіль звичайний, волошка синя, сокирки польові, бромус житній, талабан польовий, підмаренник чіпкий, гірчак березковидний. Одні з них, такі як кукіль звичайний та бромус житній, з поліпшенням способів очищення насіння майже зникли з посівів, інші, як підмаренник чіпкий, навпаки поширилися ще більше.
Підвищення рівня азотного живлення сприяє поширенню тут таких азотолюбів, як триреберник непахучий, дурман звичайний, жовтушник прямий та розчепірений. Збільшення площ під просапними культурами призводить до поширення щириць, лободи, плоскухи, чорнощиру, блекоти чорної.
Посіви багаторічних бобових трав - конюшини, люцерни, експарцету - засмічені переважно дворічними та багаторічними бур'янами, такими як суріпиця звичайна, куколиця біла, синяк звичайний, подорожники великий та ланцетолистий. Ці ж бур'яни трапляються у посівах інших багаторічних культур, а також у багаторічних плодових насадженнях. Звичайно від рівня догляду за цими культурами залежить і їхня забур'янілість.
На полях, де ще не досить висока культура землеробства, поширені всюдисущі пирій повзучий, березка польова, гірчиця польова, лобода біла, підмаренник чіпкий, осот рожевий, плоскуха, мишій сизий та інші.
Також на території Лебединського р-ну поширені такі теплолюбні карантинні бур'яни, як амброзія полинолиста та гірчак степовий звичайний. [2, 3, 4, 9]
1.2 Класифікація бур'янових рослин
За способом живлення:
Непаразити -- зелені рослини, здатні самостійно, завдяки фотосинтезу, створювати органічні речовини, засвоюючи мінеральні речовини з ґрунту та вуглекислоту із повітря.
Паразити -- повністю або частково позбавлені хлорофілу, втратили здатність до фотосинтезу, не мають кореневої системи і забезпечують свою життєдіяльність за рахунок готових органічних речовин рослин-живителів. Вони присмоктуються до коренів або надземних органів з допомогою присосків -- гаусторій (вовчок, повитиця).
Напівпаразити -- поєднують у собі властивості непаразитів і паразитів: вони беруть поживні речовини із рослин-живителів, але разом з цим мають зелене листя і не втратили здатність до фотосинтезу (дзвінець, кравник червоний).
За тривалістю життя:
За тривалістю життя і кратністю плодоношення впродовж нього бур'яни-непаразити поділяють на два підтипи: малорічні і багаторічні.
Малорічні -- розмножуються лише насінням, їх життєвий цикл триває від кількох тижнів до двох років. Після утворення і достигання насіння вони відмирають.
Багаторічні -- протягом свого життя утворюють насіння кілька разів, живуть багато років, більшість з них розмножується як насінням, так і вегетативними органами і лише деякі -- тільки насінням.
Однорічні бур'яни.
Серед однорічних бур'янів виділяють чотири біологічних групи: ярі (ефемери, ранні ярі, пізні ярі), зимуючі, озимі та дворічні.
Ефемери -- мають дуже короткий період життя і впродовж нього -- декілька генерацій.
Ранні ярі -- починають вегетацію рано навесні (насіння проростає при температурі +10--15°С), утворюють насіння і відмирають цього ж року. Достигають раніше від ранніх ярих культур: ярої пшениці, ячменю, вівса або разом з ними і є основними засмічувачами цих культур.
Пізні ярі -- починають вегетацію пізно навесні (насіння проростає при температурі +20--25°С), утворюють насіння і відмирають цього ж року. їх ще називають післяжнивні бур'яни. Вони розвиваються у другій половині літа по стерні зернових культур і на посівах просапних.
Зимуючі -- при ранніх сходах закінчують вегетацію у рік сходів, а при пізніх -- зимують у будь-якій фазі розвитку і закінчують вегетацію наступного року.
Озимі -- незалежно від строків проростання для свого розвитку потребують низьких температур (проморожування).
Дворічні -- для розвитку потребують два повні вегетаційні періоди. У перший рік вони розвивають лише розетку листя та кореневу систему, а плодоносять на другий рік.
Багаторічні бур'яни.
Багаторічні бур'яни за способом вегетативного розмноження поділяються на п'ять біологічних груп: кореневищні, коренепаросткові, стрижнекореневі, гронокореневі, повзучі (сланкі).
Кореневищні -- розмножуються переважно за допомогою довгих підземних пагонів, які називаються кореневищами. Розміщуються кореневища у верхніх шарах ґрунту.
Коренепаросткові -- розмножуються коренями, що утворюють паростки.
Стрижнекореневі -- вегетативно розмножуються лише за допомогою кореневої шийки.
Гронокореневі -- розмножуються за допомогою видозмінених коренів, що утворюють гроно.
Повзучі (сланкі) -- розмножуються переважно стебловими пагонами, які стеляться по поверхні грунту.
Найбільш шкідливі багаторічні бур'яни -- кореневищні і коренепаросткові.[4], (Додаток 1.)
Розділ 2. Об'єкт та методика досліджень
2.1 Флора бур'янів Лебединщини
Спеціальні планомірні дослідження флори бур'янів, які 6 охоплювали всю територію Лебединщини, до цього часу не проводились.
Виконання даної роботи було розпочате з пошуку й аналізу літератури, яка б містила інформацію про флору та рослинність даного краю, фізико-географічне районування території нашого дослідження, про історію ботанічних досліджень у вибраному регіоні та господарське значення зростаючих тут квіткових рослин. Також були проаналізовані картографічні матеріали: фізичні карти, топографічні, карти земельних угідь господарств, куди входить обрана нами для дослідження територія.
Польові дослідження проводилися за загальноприйнятою методикою флористичних досліджень.
Матеріалом для написання дипломної роботи стали результати власних польових досліджень, які проводились протягом 2011 - 2012 рр. на території Лебединщини.
Було знайдено й досліджено близько 120 видів бур'янови рослин.
2.2 Фізико-географічні умови регіону досліджень
Лебединський район розташований в лісостеповій зоні на півдні області. Граничить з Сумським, Л.-Долинським, Тростянецьким, Охтирським, Недригайловським районами Сумської області. Загальна площа 254,1 тис. га. Район налічує 23 сільські ради, до складу яких входить 132 населені пункти. Такі села, як Кам'яне , Межиріч , Бобрик, Ворожба, Червлене , Михайлівна розпочинають свою історію з 1642-1647 років. Назви сіл (слобід) пішли від назв річок, на яких осідала слобода (Вистороп, Вільшанка, Будилка, Боковенька, Грунь), або від місця попереднього проживання переселенців (Межиріч, Бишкінь) чи від імені засновників слободи (Михайлівна, Рябушки). (Додаток 3)
Розділ 3. Видовий склад та особливості бур'янових рослин
3.1 Видовий склад рослин
За час даного дослідження було виявлено близько 125 видів бур'янів, з них детально досліджено 114, які належать до 32 родин, що входять до 3 класів - Хвощовидні, Односім'ядольні та Дводольні.
Найбільше видів бур'янових рослин належать до родин Тонконогові (Poaceae), Айстрові (Asteraceae) та Губоцвіті (Lamiaceae).
3.2 Лікарські властивості деяких бур'янів
«Будь-який бур'ян - це цілюща рослина, достоїнства якої ще не розкриті ». Р. Емерсон З кожним роком людина стає все більш і більш далекий від природи. Ми заливаємо землю бетоном, закриваємо плитами, вирубуємо дерева ... Щоб бути здоровими, регулярно п'ємо безліч таблеток: від головного болю, від застуди, від нежитю, забуваючи про рецепти, які так дбайливо зберігають наші бабусі.
Насправді природа здатна дати людству все, що йому необхідно для процвітання. Досягнення в галузі хімії, біології та медицини, безумовно, важливі. Однак тільки грамотне і раціональне використання досягнень науки і дарів природи здатне забезпечити максимально благополучне життя. У дійсності, природа здатна дати нам усе, що потрібно для того, щоб підтримувати здоров'я в порядку і не потрібно було стояти в довгих чергах перед кабінетом лікаря.
Ще з давніх-давен люди помітили дивні властивості деяких рослин. Варто відзначити, що в кожній живій істоті на підсвідомому, генетичному рівні лікування травами. Траволікування поступово накопичувало знання, а жінки-травниця були в пошані: їх любили і саме до них йшли по допомогу. Мистецтво траволікування полягає не стільки в знанні окремих властивостей рослин, скільки в умінні комбінувати їх, і грамотно поєднувати в лікарських зборах.
Траволікування має багату історію, це не просто набір якихось забобонів і прийме від старшого покоління, це той напрямок медицини, що прискорило розвиток таких галузей як фітотерапія і гомеопатія. Незважаючи на те, що сучасний ринок медикаментів пропонує покупцям величезний вибір синтетичних ліків, які, як здається, здатні позбавити вас практично від будь-якої хвороби, досвідчені лікарі все одно радять полоскання і різноманітні примочки з трав'яних настоянок.
У численних лабораторіях до цих пір залишаються недослідженими багато різновидів рослин, які здатні розширити горизонти медицини. За допомогою настоїв на основі натуральних природних компонентів можна зміцнити імунітет, підняти настрій, заспокоїти нервову систему. Безумовно, без знань, не можна займати лікуванням травами, тому що деякі рослини токсичні і небезпечні, їх можна вживати лише в певних пропорціях.
До цих пір повністю не розкритий весь потенціал, який прихований в природі, адже відомо, що існує більше 500 000 різновидів рослин, а в спеціалізованій літературі описана тільки мала дещиця з них. Свіжі соки. Крім того рослини можуть застосовуватися зовнішньо, у формі розтирань, компресів, ванн.
Буркун лікарський. Препарати з рослини мають пом'якшувальні, болетамуючі, відхаркувальні, седативні, вітрогінні, антикоагулюючі властивості. Вони посилюють кровообіг, сприяють усуненню запальних процесів і набряків. З буркуну виготовляють зелений витяжний пластир. Буркун використовують при кашлі, безсонні, як засіб, що стимулює виділення молока в матерів-годувальниць, для лікування яєчників у жінок.У зборах трав рослину використовують при бронхіті, туберкульозі легень, болях у шлунку, набряках та ревматизмі. Зовнішньо застосовують у вигляді припарок і компресів -- для розсмоктування затверділостей, абсцесів, недозрілих фурункулів, набряків; мазь -для розтирань проти простуди і при порізах.
Гравілат міський. У народній медицині використовують кореневища і корені гравілату. Вони мають протизапальну й антисептичну дію. Рекомендуються при хворобах шлунково-кишкового тракту, при дизентерії, катарах, блюванні, коліках, при розладі печінки і жовчного міхура, геморої, тривалих кровотечах, туберкульозі, золотусі, рахіті, при гострих бронхітах. Корені використовують при кровотечах ясен і як заспокійливий засіб. Вони містять ефірні олії з ароматом гвоздики, крохмаль, смоли, глюкозид геїн, флавони. Стебла з листками вживають інколи при кровотечах, туберкульозі, кривавому проносі.
Кропива дводомна. У народній медицині кропиву рекомендують як сечогінний засіб, при проносі, пропасниці, подагрі, ревматизмі, при хронічних хворобах шкіри, хворобах нирок, сечового іхура, печінки, водянці, грижі, при застарілому кашлі, недокрів'ї, початковому туберкульозі, при нирковокам'яній хворобі, випадінні волосся.
Зовнішньо кропиву застосовують для лікування ревматизму (жалять болючі місця або роблять ванни), при паралічі,корості, кропивниці, опіках, хворобах шкіри, для загоювання ран. Зовнішньо свіжі листки або порошок з висушених листків застосовують для лікування гнійних ран і варикозних хронічних язв. Розтерте насіння кропиви застосовують при задусі і кам'яних хворобах; корені -- при зубному болі, астмі, шлункових хворобах, для спринцювання при болях. У гомеопатії застосовують есенцію з свіжої трави. Рослина має фітонцидну дію -- здатна вбивати мікроби при запальних процесах. Як косметичну рослину відвар кропиви використовують проти облисіння і для поліпшення росту волосся. Використовують рідкий екстракт, настій і настоянки.
Кропива дводомна входить в склад вітамінного чаю, разом з плодами горобини, шипшини, брусниці, смородини і коренем моркви. Листки кропиви входять в склад шлункового чаю, регулюючого діяльність кишківника, а також в склад проносного чаю.
Лобода біла. Для виготовлення лікарських препаратів заготовляють траву лободи під час цвітіння рослини. Трава лободи білої містить алкалоїди, вітаміни, сапоніни, флавоноїди, барвник, ліпіди, органічні кислоти, мінеральні речовини та інші. Галенові препарати лободи білої мають антибактеріальні, болетамувальні, відхаркувальні, гіпотензивні, естрогенні, протизапальні, сечогінні властивості. Застосовують галенові препарати лободи білої при кашлі, бронхітах, бронхіальній астмі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, метеоризмі, хворобах печінки і селезінки, істерії, мігрені,паралічах, гіпергідрозі, дерматитах, ревматизмі, радикуліті.
Льонок звичайний. Препарати льонку звичайного знаходять застосування як сечогінні, гіпотензивні та проносні засоби. Густий відвар льонку звичайного в молоці - хороший засіб, отруюючий для мух.
Рутка лікарська. В медицині застосовують при жовчнокам'яній хворобі, при гастритах, спазматичних колітах, геморої, різних хронічних захворюваннях шкіри, як потогінний, сечогінний і вітрогінний засіб. Свіжовижатим соком рутки лікують вугрі, лишаї, різні висипи, коросту, знищують натільних кліщів тощо.
Череда трироздільна. Препарати череди мають сечогінну, потогінну, жовчогінну, протизапальну, ранозагоювальну, бактерицидну дію, поліпшують обмін речовин, знижують артеріальний тиск. Рослину використовують при різних діатезах, що супроводжуються висипами. Для профілактики скрофульозу дітей купають у ваннах із відвару трави череди. Відваром промивають рани, протирають шкіру для знищення вугрів і прищів. Потовчене листя прикладають до ран і виразок.
Чистотіл звичайний. У медицині застосовують надземну частину, зібрану у фазі цвітіння. Молочним соком виводять бородавки, мозолі, лікують рани, лишаї, висипи та інші захворювання шкіри. Це пояснюється тим, що чистотіл має антимікробну, протизапальну ранозагоюючу, бактеріостатичну і протигрибну дію. Він спричиняє отруєння, пригнічує дихальний центр, уповільнює серцеві ритми. Чистотіл у народній медицині застосовують при астмі, застуді, цирозі печінки, туберкульозі. Зовнішньо - при корості, екземі, вуграх, дерматозах, геморої, проти лупи і для зміцнення волосся.[6, 7]
3.3 Шкода від бур'янових рослин
Висока забур'яненість сільськогосподарських угідь пояснюється здатністю бур'янів легко адаптуватися до умов навколишнього середовища. Крім кількісної втрати врожаю, бур'яни спричиняють зростання витрат на вирощування культур за рахунок проведення заходів захисту їх від бур'янів, які становлять близько 30-35% усіх затрат праці в землеробстві. Все це пояснюється високими конкурентними властивостями бур'янів з культурними рослинами за фактори життя - світло, воду, поживні речовини. Так, буркун жовтий у 1,5, а пирій повзучий - у 2,5 разу більше засвоюють води з ґрунту, ніж озима пшениця, а лобода біла - у 2 рази більше, ніж ячмінь та кукурудза. Осот рожевий виносить з ґрунту азоту і фосфору в 1,5 разу, а калію - в 4 рази більше, ніж зернові колосові культури.
Високий транспіраційний коефіцієнт багатьох видів бур'янів спричинює дефіцит вологи для культурних рослин. Це зумовлюється добре розвиненою кореневою системою у бур'янів, яка значно глибше проникає в ґрунт і забирає звідти вологу й поживні речовини. Наприклад, корені вівсюга сягають глибини 2 м, буркуну - 6 м, осоту рожевого - 7 м.
Бур'яни, випереджуючи в рості культурні рослини, затіняють їх, викликають світлове голодування і знижують продуктивність фотосинтезу. Внаслідок цього бур'яни спричинюють вилягання зернових хлібів, що знижує урожайність і якість продукції, збільшуються втрати при збиранні врожаю. Вилягання посівів спричинюють і бур'яни, що мають виткі (березка польова, гречка березкоподібна) та чіпкі (підмаренник чіпкий) стебла.
На забур'янених полях знижується якість продукції рослинництва: вміст білка в зерні пшениці зменшується на 2,5%, ячменю - на 1,2, кукурудзи - 3,4, а проса - на 1,3%. При забур'яненості посівів соняшнику зменшується вміст олії на 1,2, а в гірчиці - на 2%, значно знижується цукристість буряків.
Багато видів бур'янів роблять сільськогосподарську продукцію непридатною для споживання. Так, рутка лікарська, кукіль звичайний, пажитниця, блекота чорна та інші, потрапляючи в їжу і корми, призводять до отруєння людей і тварин.
Ряд видів бур'янів на кормових угіддях спричинюють отруєння тварин. До них належать види, які уражають центральну нервову систему тварин - цикута отруйна, блекота чорна, дурман смердючий, жовтець їдкий, чистотіл, хвощ болотний, мак-самосійка. Інші види порушують серцеву діяльність (горицвіт весняний, конвалія травнева, сокирки польові, льонок звичайний, наперстянка червона та ін.) або органи травлення (молочай гострий, паслін солодко-гіркий, кірказон звичайний).
Наявність насіння бур'янів у продукції помітно знижує її харчові та смакові якості. Так, вміст у борошні навіть незначної кількості розмеленого насіння таких бур'янів, як кукіль звичайний, плевел п'янкий, гірчак рожевий, перетворює його на продукт, непридатний для вживання людиною та тваринами внаслідок вмісту шкідливих сполук. Домішки полину гіркого надають зерну, крупі і борошну гіркого смаку.
Поряд з цим своїм затіненням, бур'яни знижують температуру ґрунту на 2-4°С, що пригнічує мікробіологічні процеси і негативно впливає на поживний режим ґрунту. Особливо від цього страждають на перших етапах росту і розвитку культурні рослини, що повільно розвиваються: льон, кукурудза, картопля, цукрові буряки та ін.
Бур'яни є джерелом розмноження багатьох хвороб та шкідників сільськогосподарських культур. Так, березка польова сприяє розмноженню лучного метелика та озимої совки, які відкладають яйця на її листках. У лободі, щириці розмножуються шкідники бурякових полів - буряковий клоп, лучний метелик, бурякова нематода, у плоскусі - просяний комар, а в бур'янах з родини пасльонових - колорадський жук.
Носіями хвороби злакових культур (іржі) є пирій повзучий, свинорий; сажки вівса - вівсюг; раку картоплі - паслін гіркий; борошнистої роси - осоти.
Бур'яни знижують ефективність добрив, зрошення та інших агротехнічних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур.[3]
Висновки
Під час досліджуваної курсової роботи було виявлено близько 125 видів бур'янових рослин, що належать до 32 родин, які в свою чергу входять до 3 класів - Хвощовидні, Односім'ядольні то Двосім'ядольні.
Хоча бур'яни призводять до величезних втрат врожаю в окремих випадках їх можна розглядати як організми, що володіють корисними властивостями:
1. Створюють певну частину органічної речовини.
2. Запобігають вимивання поживних речовин і повертають їх грунту.
3.Мобілізують в орному шарі поживні речовини з нижчих горизонтів грунту.
4. Знижують вплив ерозійних процесів на схилових землях.
5. Добрі медоноси.
6. Є джерелом їжі для корисної ентомофауни.
бур'яновий рослина географічний флора
Список використаних джерел
1. Верещагин Л. Н. Атлас сорных, лекарственных и медоносных растений. - К.: Юнивест маркетинг, 2002. - 380 с.
2. Веселовський И.В., Лисенко А.К., Манько Ю.П. Атлас-визначник бур'янів.Киев: Урожай, 1988. 371 с.
3. Гудзь В. П., Примак І. Д., Будьонний Ю. В. Землеробство: Підручник. - К.: Урожай, 1996. - 384 с.
4. Електронна енциклопедія сільського господарства - AgroScience.com.ua
5. Б. А. Келлер, Руководство к опредилению растений СССР в 4-х томах; Москва - Ленинград, 1934-1935, 324+244+448+414с.
6. Лекарственные растения луга, Москва "Изобразмтельное искусство",1993
7. Лімкарські рослимни : Енциклопедимчний довіднимк / Відп. ред. А. М. Гродзінський. -- К.: Голов. ред. УРЕ, 1990. -- 544 с
8. А. Макарова Травник: золотые рецепты народной медицины - М.: Эксмо; Форум, 2007, 928 с.
9. Никитин В.В. Сорные растения флоры СССР. Ленинград: Наука, 1983. 454 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Вивчення фіторізноманіття властивостей лікарських видів рослин, що зростають у Харківській області. Еколого-біологічна характеристика та біохімічний склад рослин, які використовуються в косметології. Фармакотерапевтичні властивості дослідженої флори.
дипломная работа [138,2 K], добавлен 15.05.2014Напрямки та методика вивчення флори урочища Пагур. Встановлення переліку видів рослин урочища. Проведення флористичного аналізу. Встановлення рідкісних і зникаючих видів рослин. Розробка пропозицій щодо охорони і використання флори даного урочища.
курсовая работа [55,7 K], добавлен 05.11.2010Видовий склад видів рослин родини Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини. Визначення поширення та частоти зустрічності представників даної родини. Еколого-ценотичні особливості досліджуваних видів. Практичне значення видів рослин родини Rosaceae.
курсовая работа [87,2 K], добавлен 05.11.2010Дослідження декоративних видів рослин з пірамідальними, колоно-подібними та конусоподібними формами крони. Особливості вирощування та ареал походження таксодію, кипарису вічнозеленого, ялівця віргінського. Представники родини соснових та тисових.
курсовая работа [7,2 M], добавлен 13.06.2014Життєві форми водних рослин і їх класифікація. Основні типи водних макрофітів. Значення гідроекологічної флори в самоочищенні водойм, макрофіти як індикатори екологічного стану водойми. Характеристики окремих рідкісних та типових видів водної рослинності.
курсовая работа [48,3 K], добавлен 21.09.2010Фізико-географічна характеристика міста Миколаєва. Загальні відомості про родину Розові (Rosaceae). Особливості розподілу видів рослин родини Rosaceae у флорі м. Миколаєва. Біоморфологічна структура видів рослин родини Розових, їх практичне значення.
курсовая работа [33,5 K], добавлен 05.01.2014Дослідження значення та естетичної цінності декоративних рослин в штучному озелененні міста. Агротехніка та методика створення квітників. Класифікація рослин за температурними показниками. Таксономічний склад клумбових фітоценозів Дзержинського району.
курсовая работа [769,0 K], добавлен 01.03.2016Вплив лікарських рослин на діяльність систем організму людини. Дослідження лікарської флори на території агробіостанції Херсонського державного університету. Аналіз та характеристика життєвих форм родин та видів культивованих та дикорослих рослин.
курсовая работа [33,0 K], добавлен 27.08.2014Видовий склад, біологічні та екологічні особливості, лісівнича і господарська цінність голонасінних деревних видів-довгожителів у насадженнях. Відділи голонасінних рослин: гінкові, саговники, хвойні та гнетові. Роль голонасінних рослин у житті людини.
презентация [9,8 M], добавлен 15.04.2014Проведення дослідження особливостей пристосувань певних видів рослин до ентомофілії. Оцінка господарської цінності, значення та можливості використання комахозапилення у практичній діяльності людини. Вивчення взаємної адаптації квитків та їх запилювачів.
контрольная работа [3,0 M], добавлен 11.11.2014Загальна характеристика та класифікаційні групи отруйних рослин. Адаптований перелік родів і лікарських видів, що найчастіше відносять до отруйних. Токсикологічна класифікація отруйних рослин та механізми токсичного захисту. Запобіжні заходи при отруєнні.
курсовая работа [1006,9 K], добавлен 22.01.2015Аналіз екологічних особливостей ампельних рослин та можливостей використання їх у кімнатному дизайні. Характеристика основних видів ампельних рослин: родина страстоцвітні, аралієві, спаржеві, ароїдні, комелінові, акантові, ластовневі, лілійні, геснерієві.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 21.09.2010Характеристика фізико-географічних умов району дослідження. Флора судинних рослин правобережної частини долини р. Малий Ромен, народогосподарське значення та охорона. Використання результатів дослідження в роботі вчителя біології загальноосвітньої школи.
дипломная работа [48,4 K], добавлен 21.07.2011Ознайомлення з результатами фітохімічного дослідження одного з перспективних видів рослин Українських Карпат - волошки карпатської. Розгляд залежності вмісту досліджуваних біологічно активних речовин від виду сировини. Аналіз вмісту фенольних сполук.
статья [23,3 K], добавлен 11.09.2017Вивчення систематичної структури флори медоносних рослин та їх еколого-ценотичних особливостей. Ботанічна характеристика флори лучних угідь України - родин Мальвових (Алтея лікарська), Зонтичних (борщівник сибірський) , Айстрових, Бобових та Розових.
курсовая работа [12,8 M], добавлен 21.09.2010Поява адвентивних рослин у флорі півночі України. Рослинний покрив та його зміни, зумовлені господарською діяльністю як передумови появи адвентивних рослин. Особливості рослинного покриву Чернігівської області. Географічні ареали адвентивних рослин.
дипломная работа [3,4 M], добавлен 21.09.2010Шляхи розповсюдження вірусів рослин в природі та роль факторів навколишнього середовища. Кількісна характеристика вірусів рослин. Віруси, що ушкоджують широке коло рослин, боротьба із вірусними хворобами рослин. Дія бактеріальних препаратів і біогумату.
курсовая работа [584,5 K], добавлен 21.09.2010Характеристика шкідників і збудників захворювань рослин та їх біології. Дослідження основних факторів патогенності та стійкості. Аналіз взаємозв’язку організмів у біоценозі. Природна регуляція чисельності шкідливих організмів. Вивчення хвороб рослин.
реферат [19,4 K], добавлен 25.10.2013Загальна характеристика та особливості природної флори ксерофітів. Відмінні властивості та розмноження штучно створеної ксенофітної флори. Опис найбільш поширених видів штучної ксерофітної флори, визначення факторів, що впливають на її розвиток.
курсовая работа [27,3 K], добавлен 21.09.2010Загальні тенденції антропогенної трансформації рослинного покриву. Антропогенна еволюція рослинності. Синантропізація рослинності: історія вивчення процесу. Склад синантропної флори околиць с. Рахни–Лісові Шаргородського району Вінницької обл.
курсовая работа [33,7 K], добавлен 28.04.2011
