Роль мікроелементів в житті людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виховна година

Роль мікроелементів в житті людини

Мета: надання учням інформації про роль та значення мікроелементів для нормального росту, розвитку та життєдіяльності, необхідність збалансованого раціону та шляхи потрапляння мікро- та макроелементів у організм. Обладнання: класна дошка, указка.

1. Організаційна частина

Слово вчителя.

Сьогодні усі Ви прослухаєте цікаву інформацію про продукти харчування загалом та мінерали зокрема.

Хтось із Вас знає що таке «мінерали»?

(Орієнтовна відповідь: мінерали - це неорганічні сполуки - хімічні речовини, які є в організмі людини у дуже низьких концентраціях, про те дуже важливі для його життєдіяльності).

Прошу усіх уважно слухати та, по можливості, занотовувати інформацію, вона Вам обов'язково знадобиться.

2. Основна частина

В організмі людини і тварин за допомогою сучасних аналітичних методів дослідження виявлено близько 70 хімічних елементів. Ці елементи в залежності від їх біологічного значення умовно розділені на групи:

- есенціальні, необхідні для нормальної життєдіяльності (йод, фтор, мідь, цинк, марганець, селен і ряд інших);

- токсичні, викликають важкі отруєння (миш'як, кадмій, свинець, ртуть тощо);

- і нейтральні - не виявляють ні негативної, ні позитивної дії на організм (алюміній, срібло тощо).

В той же час ессенціальні, які надходять до організму в великих кількостях можуть мати токсичну дію. Крім того велике значення має їх взаємний вплив: наприклад, надлишок одного елемента може спричинити дефіцит іншого. Інакше кажучи при складання раціонів потрібна ретельна збалансованість по мікро- (ті, яких потрібно, порівняно, багато - грами чи десяті) та мікроелементах (ті, яких, для нормальної життєдіяльності, потрібно мільйонні долі грама). Людина і тварини отримують мікро- та макроелементи з продуктів харчування, води та атмосферного повітря. Мікроелементи є екзогенними хімічними факторами, що грають значну роль в таких життєво важливих процесах, як зростання, розмноження, кровотворення, клітинне дихання, обмін речовин і ін. Вони утворюють з білками організму специфічні металоорганічні комплексні сполуки, що є регуляторами біохімічних реакцій.

На сучасному етапі, актуальність проблеми мікроелементів зросла у зв'язку з наростаючим забрудненням середовища такими хімічними елементами, як свинець, фтор, миш'як, кадмій, ртуть, марганець, молібден, цинк. Токсичні речовини в процесі технологічної переробки з газоподібними, рідкими і твердими промисловими відходами, потрапляють в атмосферне повітря, воду і ґрунт, що сприяє формуванню у містах і промислових комплексах штучних біогеохімічних провінцій. У зв'язку з цим наростає зміст багатьох хімічних елементів у повітрі, ґрунті, природних водах, організмі тварин і рослини, що використовуються населенням в якості продуктів харчування. А тепер поговоримо про самі мікроелементи, їх роль у життєдіяльності та вплив на організм, особливості та норми надходження.

- Кальцій. Про роль цього фундаментального елементу немає необхідності говорити - всім і там відомо що він являється одним із найнеобхідніших мікроелементів. Перерахуємо деякі його властивості: збереження здорових зубів та ясен, підтримка нормального артеріального тиску, забезпечення здатності крові до звертання та передачі нервових сигналів, скорочення м'язів, регуляція ферментативної діяльності організму. Людина вагою 70 кг. являється «носієм» приблизно 1,4 кг кальцію, з них 99% зберігаються в кістяку та зубах і тільки 1% у тканинах та рідинах. В організмі міститься резерв кальцію - приблизно 40 г, коли цей резерв закінчується організм бере кальції із кісток що може призвести до остеопорозу, судомів, рахіту, підвищеного артеріального тиску. Піклуючись про те, щоб ваша їжа містила кальцій і була повноцінною, не забувайте, що існують так звані злодії кальцію! Так, наприклад, напої, в які входить кофеїн, а також жирні блюда посилено зв'язують кальцій, що поступив з іншими продуктами, і виводять його з організму. Кальцій, який вимивають дві чашки кави, можна заповнити, випивши 300 г молока! Схожа ситуація виникає, якщо вживати багато клітковини (наприклад, зерновий хліб, каші і тому подібне), овочі і кислі продукти. Організм злісного курця погано всмоктує кальцій, зате виводить його у великих кількостях. Щоб було зрозуміле, скільки продуктів треба з'їдати щодня для забезпечення організму необхідною кількістю кальцію, наведемо деякі приклади.

Отже, 1200 міліграм ( максимальної денної норми) кальцію дають:

* 1000 г молока,

* 1000 г йогурту,

* 1000 г кефіру,

* 200 г сиру,

* 500 г кропу,

* 500 г зелені петрушки,

* 1000 г шпинату,

* 2200 г цибулі,

* 1000 білої квасолі (у звареному вигляді це 3 кг),

* 1800 г 1800 г білого хліба з муки грубого помелу,

* 1400 г сардин або устриць.

Звичайно, комбінуючи продукти, можна отримати бажаний результат, і не з'їдаючи стільки їжі. Наприклад, потрібна кількість кальцію вам забезпечать: 200 г знежиреного сиру, 50 г сиру, 200 г кефіру, 200 г молока або 100 г мигдаля, 300 г капусти, 200 курячого м'яса, 200 г рису, 200 г молочного шоколаду, 200 г квасолі і два стакани кефіру. Всі дані наведено із розрахунку що із їжі всмоктується лише 40 % кальцію і, звичайно, без врахування злодіїв кальцію.

- Фтор (найбільш активний, найбільш реакційноздатний, найагресивніший елемент) Фтор і життя. Здавалося б, таке словосполучення не зовсім правомірно. "Характер" у фтору дуже агресивний: історія його відкриття нагадує детективний роман, де що не сторінка, то отруєння або вбивство. Сам фтор та його сполуки неодноразово застосовувалися для виготовлення зброї масового знищення. Робота з фтором небезпечна: найменша необережність - і в людини руйнуються зуби, спотворюються нігті, підвищується крихкість кісток, кровоносні судини втрачають еластичність і стають ламкими. І все-таки заголовок "Фтор і життя" виправданий. Вперше це довів слон. Звичайний викопний слон, знайдений в околицях Риму. У його зубах випадково був виявлений фтор. Це відкриття спонукало учених провести систематичне вивчення хімічного складу зубів людини і тварин. Виявилося, що до складу зубів входить до 0,02% фтору, що надходить в організм людини з питною водою. Зазвичай в тонні питної води міститься 0,2 мг фтору. Збагачення фтором питної води відбувається в результаті вивітрювання порід, що містять фтор, а також за рахунок метеорних вод, вулканічних і промислових викидів, а також збагачення може відбуватися через внесення в ґрунт великої кількості фторовмісних добрив і за рахунок викидів промисловими підприємствами великих кількостей фторовмісних газоподібних викидів. У результаті накопичення фтору в ґрунті підвищується його вміст в питній воді і в рослинах, що несприятливо позначається на здоров'я населення.

Добова потреба для дорослих - 1,5-4 мг; дітей - 0,25 мг; підлітків - 1-2,5 мг. Проте при перевантаження організму фтором серед населення розвивається ендемічний флюороз. Зазначається характерне ураження зубів (крапчатість емалі), порушення процесів окостеніння кістяка, виснаження організму. Флюороз зубів проявляється у вигляді непрозорих крейдоподібних смужок чи цяток, які з часом збільшуються, з'являється пігментація емалі темно-жовтого або коричневого кольору, наступають незворотні його зміни. Надлишкові кількості фтору знижують обмін фосфору і кальцію в кістковій тканині, порушують вуглеводний, білковий та інші обмінні процеси, пригнічують тканинне дихання та ін. Фтор є нейротропною отрутою (відбувається зниження рухливості нервових процесів). Якщо надлишок фтору викликає ендемічний флюороз, то дефіцит цього мікроелемента у поєднанні з іншими чинниками (нераціональне харчування, несприятливі умови праці та побуту) викликає карієс зубів, остеопороз.

Механізм протикарієсної дії фтору у тому, що при взаємодії його з мінеральними компонентами кісткової тканини і зубів утворюються важко розчинні сполуки. Фтор також сприяє осадженню з слини фосфату кальцію, що обумовлює процеси ремінералізації на початку карієсного процесу, бере участь в зростанні скелета, в загоєнні кісткових тканинах при переломах. Він запобігає розвитку старечого остеопорозу, стимулює кровотворення і гальмує утворення молочної кислоти з вуглеводів. Фтор є антагоністом стронцію - знижує накопичення радіонукліда стронцію в кістках і зменшує тягар променевого ураження від цього радіонукліда.. У механізмі протикарієсної дії фтору певну роль відіграє і те, що він впливає на бактерій слини та покращує їх антисептичну функцію. Ця біологічна особливість фтору послужила основою для розробки ефективного методу профілактики карієсу зубів - фторування питної води. При тривалому вживанні фторованої води знижується не тільки ураженість карієсом зубів, але і рівень захворювань, пов'язаних з наслідками одонтогенних (тих, що уражають лице та ротову порожнину) інфекцій (ревматизм, серцево-судинна патологія, захворювання нирок та ін.). Багато фтору міститься у чаї, каві, рисі, цибулі, яблуках, грейпфрутах, картоплі, курячому м'ясі, яйцях, найбільше його у рибі.

- Фосфор. Фосфор - макроелемент кислотного характеру. У організмі міститься 500-800 г фосфору. До 85% його знаходиться в кістках і зубах. Добова потреба у фосфорі складає: 1000-1200 міліграм. Потреба фосфору зростає при: - інтенсивних заняттях спортом (до 1500-2000 міліграма) - при недостатньому потраплянні білків в організм. В рослинних продуктах фосфор засвоюється важче. В даному випадку засвоєнню фосфору сприяє замочування круп і бобів. Надлишок заліза (Fe) і магнію (Mg) може погіршувати засвоєння фосфору. Фосфор надає вплив на розумову і м'язову діяльність, нарівні з кальцієм додає міцність зубам і кісткам - бере участь в утворенні кісткової тканини. Фосфор служить для здійснення практично кожної хімічної реакції в організмі і для виробництва енергії. У енергетичному обміні з'єднання фосфору (АТФ, АДФ, гуанінфосфати, креанінфосфати) грають найважливішу роль. Фосфор бере участь в синтезі білка, входить до складу ДНК і РНК, також бере участь в обміні білків, вуглеводів і жирів.

Фосфор спільно з магнієм (Mg), фтором і кальцієм (Ca) підтримує структуру кісток. Якщо в раціоні фосфору багато, то кальцій (Ca) утворює з ним солі нерозчинні навіть у воді. Сприятливим співвідношенням кальцію і фосфору є 1:1,5 - тоді утворюються легкорозчинні і добре всмоктувані фосфорнокислі солі кальцію. Найбільше фосфору виявлено у морських рибах 300-400мг на 100г, крабах, кальмарах, креветках, найбільше у плавленому сирі - 600 мг/100г; бринзі - 380 мг/100 г, та домашньому сирі - 200 мг/100 г.

- Магній (без хлорофілу не було б життя, а без магнію не було б хлорофілу). Являється каталізатором багатьох ферментів, підвищує рівень засвоєння калію та кальцію, регулює ритмічне скорочення серцевого м'яза, знижує здатність крові зсідатися, здійснює розслаблювальний ефект на гладку мускулатуру та кровоносні судини. Ознаки ймовірного дефіциту: м'язова слабкість, втрата апетиту, тошнота, рвота, діарея, втомлюваність та підвищена нервозність, м'язові спазми. Добова потреба у елементі - 250 - 300 мг/добу.

Магній у великих дозах присутній у гречці, пшеничній муці, неполірованому рисі, печеній картоплі з шкіркою, зелені листові овочі, горіхи, банани. У гречаній крупі (200 мг на 100 г продукту) і в пшоняної крупі (83 мг). Багато магнію знаходиться в таких продуктах харчування як квасоля (103 мг), горох (88 мг), шпинат (82 мг), кавун (224 мг), молоко сухе (119 мг), халва тахіна (153 мг), горіхи фундук (172 мг). Цілком можливо забезпечити добову потребу в магнії за допомогою хліба житнього (46 мг) і хліба пшеничного (33 мг), чорної смородини (31 мг), кукурудзи (36 мг), сиру (50 мг), моркви (38 мг) , салату (40 мг), шоколаду (67 мг). Вміст магнію в м'ясі і м'ясних продуктах наступний: свинина, телятина, кролик - 25 мг, шинка - 35 мг, ковбаса любительська, ковбаса чайна, сосиски - 20 мг. Картопля містить магній у кількості 23 мг на 100 г продукту, капуста білокачанна - 16 мг, буряк - 22 мг, томати - 20 мг, цибуля зелена і цибуля ріпчаста - 18 мг і 14 мг відповідно. Відносно невелика кількість магнію міститься в яблуках і сливах - всього лише по 9 мг на 100 г продукту.

- Мідь. Біологічна роль міді полягає у побудові ряду (біля 25) білків і ферментів; фізіологічна роль - у регуляції процесів окислення, синтезу АТФ (унікального та універсального джерела енергії) і важливих білків - колагену і еластину, а також у метаболізмі заліза та захисті клітин від токсичної дії активованого кисню. Окрім того мідь бере участь у процесах формування скелету, синтезі гемоглобіну (допомагає засвоюватись залізу), потрібна для нормального стану серцево-судинної і нервової систем та забезпечує нормальну роботу головного мозку, а також може вилікувати виразку шлунка. Добова потреба для школярів - 40 мкг/кг маси тіла на добу. Недостатність міді у людей, пов'язана недостатність міді у пасовищної рогатої худоби. Це призводить до помірної або гострої анемії у грудних дітей бідних верств населення, основним продуктом харчування яких було свіже чи сухе коров'яче молоко.

Дослідження обміну міді показують, що в деякі періоди життя людини рівень міді в організмі або різко підвищується як, наприклад, при вагітності, або ж різко знижується - при важких інфекціях, при онкологічних захворюваннях. Також показано, що дуже низька концентрація міді в сироватці крові може бути однією з причин розвитку атеросклерозу (втрата еластичності судин, збільшення поганого холестерину). Деякі симптоми дефіциту: остеопороз (зниження міцності кісток), анемія, діарея, випадання волосся, загальна слабкість, порушення дихальної системи. Аналіз продуктів показав, найбільше міді у: баранячій, телячій печінці, устриці, курячому м'ясі, рибі, в зелених овочах (дані продукти мають у своєму складі не менш 100мкг на 100ккал). На відміну від них сир, свіже і сухе молоко, яловичина і баранина, білий і чорний хліб, багато круп містять менше 50 мкг на 100 ккал і є відносно бідними джерелами цього елемента. А також арахіс, кокао-порошок, боби, абрикоси, чорнослив, банани.

- Залізо. Залізо - найважливіший компонент гемоглобіну. Воно необхідно людині в першу чергу тому, що відіграє незамінну роль в процесі кровотворення, підвищує активність ферментів, нормалізовує процеси росту організму та створення енергії, підтримує нормальний стан імунної системи.. Залізо входить не лише до складу гемоглобіну, але і до складу клітинної протоплазми буквально всіх органів. В організмі дорослої людини повинно міститися не менше 4 грам заліза. Недолік цього мікроелемента призводить до малокрів'я, серцево-судинних захворювань, проблем із травленням, запальними процесами в роті а також до розвитку серйозного захворювання - залізодефіцитної анемії. Залізодефіцитна анемія викликає такі симптоми:

блідість шкірних покривів;

сухість, ламкість і випадання волосся;

ламкість нігтів;

печіння губ і кінчика язика;

сильні головні болі;

розлади травлення;

порушення діяльності ендокринної системи організму;

слабкість і підвищену стомлюваність.

Дослідження показали, що чоловічий організм потребує меншої кількості заліза, ніж жіночий. Це пояснюється тим, що жінки під час місячних втрачають велику кількість крові, тому, добова норма заліза для жінок складає 15-20 мг на добу (при вагітності 26-28 мг), а чоловіча - 10-15 мг. Відповідаючи на запитання в яких продуктах міститься залізо, необхідно уточнити, що залізо буває двох видів: яке легко засвоюється - із тваринних продуктів (печінка, язик, нирки, кров'яна ковбаса, червона і чорна ікра, риба, яйця) і погано засвоюється - із рослинних міститься у бобових, зелені, вишнях, яблуках, червоному перці, гречці, бадиллі молодої кропиви, патоці, щавлі, огірках ягодах тощо. Цей вид заліза засвоюється організмом не повністю і з труднощами. Досить часто трапляється, що людина, вживаючи достатню кількість продуктів з високим вмістом заліза, все ж страждає від залізодефіцитної анемії. Це найчастіше буває викликано недостатньою кількістю в його раціоні харчування продуктів, що містять вітаміни, необхідні для повного засвоєння організмом заліза. Для того, щоб організм міг добре засвоювати залізо, йому в першу чергу необхідний вітамін С, а так само, вітаміни групи В, вітамін А і вітамін РР. Ці вітаміни в достатній кількості міститися в цитрусових, у свіжих овочах і фруктах.

Деякі продукти, навпаки, заважають організму повною мірою засвоювати залізо, тому їх вживання при залізодефіцитній анемії вкрай небажано. До цих продуктів належать: молоко, вироби з дріжджового тіста, а також кава і чай, що містять у великій кількості тонін. Вчені дієтологи пов'язують сильно поширився в останні роки в Америці так званий синдром хронічної втоми саме з тим, що серед американців дуже популярні вироби з дріжджового тіста: різні чізбургери і гамбургери, часте вживання яких може призвести не тільки до порушення обміну речовин і ожиріння, а й до хронічного дефіциту заліза з усіма його наслідками.

- Йод (його міститься всього 0,0001% в нашому організмі). Йод відноситься до мікроелементів, що мають життєво важливе значення в організмі людини. Біологічна роль йоду визначається його участю у побудові гормону щитовидної залози - тироксину, фізіологічне значення якого дуже велике. Тироксин контролює рівень основного обміну і теплопродукції, активно діє на фізичний та психічний розвиток, бере участь у регуляції функціонального стану ЦНС і емоційного тонусу людини, впливає на функціональний стан серцево-судинної системи і печінки а також бере участь у розчепленні надлишкових жирів. Недостатність йоду викликає особливе захворювання ендемічного зобу. Захворювання проявляється в гіпофункції і компенсаторному дифузному збільшенні щитовидної залози. В ендемічних районах залежно від рівня захворюваності ендемічним зобом, більшою чи меншою мірою поширені залізодефіцитні анемії, відхилення у фізичному розвитку дітей, порушення процесів окостеніння кісток і статевого дозрівання, зміна імунобіологічної реактивності організму, зниження показників розумової працездатності й ін. При найбільш вираженій формі захворювання розвивається кретинізм - виражене слабоумство, затримка росту (у дітей), збільшується вага. Ендемічний зоб широко поширений на всіх континентах. Зустрічається переважно в гірських районах (Швейцарія, Австрія, Кавказ, Гірський Алтай, Урал, Закарпатті та ін) Патогенна дію дефіциту йоду посилюється в умовах недостатності в організмі Cu, Co і надлишку - Mn. Незбалансованість харчування (дефіцит білків при надлишку вуглеводів, нестача вітамінів при надлишку жирів) погіршує процеси метаболізму йоду. Добова потреба коливається від 0,04 мг до 0,25, оптимальної кількістю для підлітків, віком 7-17 років, до 0,13 мг. Основна кількість йоду людина отримує з добовим харчовим раціоном: з рослинною їжею приблизно 70 мкг, з їжею тваринного походження 40 мкг, з питною водою і атмосферним повітрям 10мкг. Найбільш багаті на йод морепродукти, цибуля та овочі, насіння яблук.

- Цинк (Відомо, що досить багато цинку міститься в отруті змій, особливо гадюк і кобр. Але, в той же час відомо, що солі цинку пригнічують активність цих самих отрут). Чоловічий мікроелемент . Здійснює величезний вплив на процеси росту, репродуктивну систему та функції предміхрової залози, регулює здатність до дітородження, необхідний для синтезу білка, прискорює за живлення ран, підвищує нюхову та смакову чутливість, захищає печінку від хімічного пошкодження, підтримує нормальний рівень вітаміну Е. Патологічні стани у людини, які, мабуть , є наслідком нестачі цинку в харчуванні, проявляються в уповільненому рості і статевому інфантилізм підлітків, в порушенні загоєння ран, зниженні смакової та нюхової чутливості, ламких нігтях, втраті апетиту, затримці росту, послаблення імунної системи. Причини, що викликаються недостатність цинку - це присутність в раціоні великої кількості хліба з борошна грубого помелу, мала кількість м'яса, також причиною недостатності можуть стати тривалі крововтрати, гарячкові стани, цироз печінки, алкоголізм, великі втрати цинку з потом. Добова потреба у мікроелементі для підлітків дівчат - 12 мг, хлопців - 15 мг.

Продукти харчування тваринного походження - основне джерело цинку. У м'ясі його міститься близько 20-60 мкг/г, у молоці - 3-5 мкг / г, риба та інші продукти моря - 15 мкг / г. Близько 0,25 міліграма цинку на 1 кг містять яблука, апельсини, лимони, інжир, грейпфрути, всі м'ясисті фрукти, зелені овочі, мінеральна вода. У меді -- 0,31 міліграм цинку на 1 кг Близько 2--8 міліграма/кг -- в малині, чорній смородині, фініках, більшій частині овочів, в більшості морських риб, в пісній яловичині, молоці, очищеному рисі, буряку звичайному і цукровому, спаржі, селері, помідорах, картоплі, редьці, хлібі. Близько 8--20 міліграма/кг -- в деяких зернових, дріжджах, цибулі, часнику, неочищеному рисі, яйцях. Близько 20--50 міліграма/кг -- у вівсяній, ячмінній муці, какао, патоці, жовтку яєць, в м'ясі кроликів і курчат, горіхах, горосі, квасолі, чечевиці, зеленому чаї, сушених дріжджах, кальмарах. Близько 30--85 міліграма/кг -- в телячій печінці і деяких видах риб. Близько 130--202 міліграма/кг -- у висівках з пшениці, в пророслих зернах пшениці, гарбузових і соняшникових насіннячках. Перенасичення організму цинком може призвести до нестачі заліза та міді тому потрібно за цим слідкувати. Усі злаки і більшість овочів містять фітин, який може зв'язувати цинк, і тим самим знижувати його біодоступність для організму. Відомо, що цинк, що міститься в звичайному для західних країн раціоні, засвоюється приблизно на 20-40%.

- Калій. Калій - найважливіший елемент, необхідний для підтримки здоров'я і нормального функціонування організму людини, яка підтримує життєдіяльність всіх його органів і систем на клітинному рівні. У нормі, в організмі людини повинно знаходитися близько 200 грам калію, причому знаходиться він переважно всередині тканин і клітин практично всіх органів. Значення калію для здоров'я людини важко переоцінити, адже він:

регулює кислотно-лужний баланс організму;

підтримує на належному рівні імунітет людини;

відповідає за нормальну серцеву діяльність;

забезпечує нормальне функціонування м'язової системи;

регулює водний баланс організму.

Дефіцит калію в організмі дуже небезпечний. Спостереження показали, що нестача цього мікроелемента може швидко вивести з ладу злагоджену роботу всього організму і привести до серйозних дисфункцій його органів і систем. У першу чергу дефіцит калію негативно відбивається на роботі серця. У людини можуть з'явитися такі порушення серцевої діяльності, як брадикардія, тахікардія, перебої пульсу та ін. Крім погіршення діяльності серця, недолік калію в організмі викликає такі розлади:

значне зниження розумової діяльності;

швидку втомлюваність;

різні шкірні хвороби;

порушення терморегуляції;

зниження опірності організму різним інфекціям;

судоми і болі в м'язах;

часті закрепи чи, навпаки, розлади стільця;

порушення сну;

болю в суглобах, що створюють враження артриту;

гіпотонія;

прогресуюче нервове виснаження.

Дорослій людині в добу необхідно вживати не менше 2-2,5 грам калію. На першому місці за вмістом калію стоять свіжі помідори, калина і квашена капуста. В яких ще продуктах міститься калій:

цитрусові (лимони, апельсини, грейпфрути);

натуральний какао;

зелень (петрушка, шпинат);

сухофрукти (родзинки, курага, чорнослив);

крупи (вівсяна, гречана);

бобові (горох, квасоля).

Необхідно зауважити, що продукти з високим вмістом кальцію сприяють зниженню кількості калію в організмі, і навпаки. Тому дуже важливо намагатися підтримувати баланс між цими двома однаково потрібними мікроелементами. Незважаючи на те, що калій дуже необхідний організму, його надлишок теж може позначитися на здоров'ї людини не найсприятливішим чином, наприклад, привести до ниркової недостатності або спровокувати хвороби кісткової системи. Щоб цього не сталося, людина повинна включити в свій раціон також продукти з високим вмістом кальцію: молоко, сир, рибу, м'ясо, яйця, мед.

- Селен. Працює як антиоксидант, захищає та стимулює імунну систему, має властивість попереджувати деякі види пухлин, потрібен для нормального функціонування підшлункової залози, підтримує еластичність тканин, потрібен для синтезу гормонів щитовидної залози, сприяє нормальному росту клітин, прискорює процес розсовування та загоювання омертвівшої зони інфаркту міокарда. На добу селену необхідно всього 50-70 мкг. Про те його нестача може призвести до розвитку хвороб серця та ракових хвороб, стану перевтоми та крайньої втоми, порушень функцій печінки, недостатністю підшлункової залози та безпліддя. Селен міститься у печінці - 40-70 мкг/100 гр; яйця, кукурудза, рис - 30 мкг/100 г; квасоля, ячмінна крупа, чечевиця, фісташки, пшениця - 20 мкг/100 г.; горох - 13 мкг/100 г; арахіс, грецький горіх та мигдаль - бідні джерела.

- Хром. Бере участь у метаболізмі глюкози, в обміні жирів та вуглеводів, потрібен для нормальної активності інсуліну, забезпечує синтез генетичного матеріалу. При недостатності цього мікроелементу у людини переважає стан тривоги, слабкості, підвищується ризик захворіти атеросклерозом. Недостатність хрому може бути обумовлена його низьким вмістом в раціоні. Значні кількості цукру, споживані людиною, збільшують витрату хрому в організмі. Хром присутній у продуктах рослинного походження в концентраціях 20-50 мкг на 1 кг сирої маси, що в кілька сотень разів нижче концентрацій, що виявляються в організмі людини. Великі кількості хрому виявлені в дріжджах, телячій печінці, картоплі із шкіркою, зеленому перці, моркві, яблуках, бананах та апельсинах але найбільше його у рибі. Денна норма - 0,2 мг.

- Кобальт (найдрібніші його кількості його забезпечують нам життя - гемоглобін в наших еритроцитах утворюється завдяки участі кобальту). Кобальт займає особливе місце серед мікроелементів в тому відношенні, що він фізіологічно активний в організмі людини тільки в певній формі - як вітамін В12. Таким чином, проблема кобальту в харчуванні людини - це перш за все питання джерел і постачання вітаміном В12 і всмоктування цього вітаміну, а не самого кобальту. Кобальт бере участь у синтезі амінокислот і ДНК, підтримує нервову та імунну системи, забезпечує нормальну роботу шлунково-кишкового тракту. Надлишкові кількості кобальту у людини можуть викликати отруєння. Токсичні дози в їжі становлять 200-350 мкг/кг. У незвичайних з точки зору харчового раціону умовах токсичними для людини можуть бути дози, значно нижче 25-30 мг на добу, що відповідає його концентрації в їжі 200-300 мг / кг. До речі, якщо добова дієта досить бідна (нерізноманітна) і ґрунтується лише на пиві, поряд із серцевою недостатністю це може призвести до смерті.

Добова потреба у кобальті варіюється від 0,002 до 0,07 мг в залежності від віку, маси та роду діяльності. Кобальт широко розповсюджений у природі. У поверхневих і підземних водах визначається в невеликих концентраціях (десятитисячні, тисячні і соті частки міліграма на 1 л). Найбільші кількості кобальту знайдені в бобових і зернових культурах (0,02 - 0,1 мг/кг), овочах (0,015-0,04 мг/кг), в молоці (0,43 мг/л), в продуктах тваринного походження - яловичині, свинині (від 0,02-0,16 мг/кг) яйцях, пророслій пшениці та морепродуктах. Для кращого впливу на здоров'я рекомендується вживати продукти які містять кобальт із продуктами які містять марганець та вітамін В12.

- Марганець (назва елемента походить від старонімецького слова "Манганідзейн" - чистити, і дано воно склоробами, які і в наші часи додають марганець до скла, щоб воно стало світліше). В організмі людини марганець бере участь у обміні речовин, потрібен для формування кістяка та нормального звертання крові, підтримує нервову систему та головний мозок.

Денна норма елементу для підлітків 3-4 мг, при перебільшенні цієї дози, що буває тільки у випадках сильного промислового забруднення навколишнього середовища. Хронічне отруєння виникає тільки у шахтарів, які тривалий час працюють з марганцевими рудами. У цьому випадку марганець потрапляє в організм головним чином у вигляді часток окису через респіраторні шляхи, а також через шлунково-кишковий тракт з забрудненого навколишнього середовища. Легені - депо, звідки марганець безперервно всмоктується.

У Чилі ця хвороба відома як "марганцеве божевілля" і характеризується дратівливістю, утрудненою та аномальною ходою, порушеннями мови, блукаючими болями і астенією (хронічна втома). Важкі психічні симптоми нагадують шизофренію (погіршення сприйняття реальності) і ведуть до неврологічних розладів, подібними з тремтливим паралічем, або хворобою Паркінсона, і зумовлюючому постійну інвалідність. Основним джерелом надходження мікроелемента в організм є харчові продукти рослинного походження. Марганець відноситься до групи біотиків. У природних водах вміст його не перевищує десятих міліграма на літр. Марганець визначається і в тварин і в рослинних організмах. Найбільші його кількості виявлені в зернових культурах (до 100 мг/кг), в бобових і бульбових культурах, листяних овочах (до 32-37 мг/кг). Особливо багатий марганцем чай, банани, шпинат та мигдаль.

- Бор. Необхідний для здоров'я кістяка, бере участь у процесах метаболізму кальцію, фосфору, магнію, покращує діяльність мозку, нормалізує діяльність жіночого організму та подовжує життя. При недостатності бору порушуються процеси росту, збільшується ризик дефіциту вітаміну Д. найбільше бору у абрикосах - 1050 мкг/100 г; гречці - 730 мкг/100 г; горохові - 670 мкг/100 г; чечевиці - 610 мкг/100 г; квасолі - 500 мкг/100 г; яблуках, моркві, винограді, листових овочах, горіхах, грушах, морепродуктах, ячмінній крупі, ківі, кукурудзі, капусті, вівсянці - від 100 до 300 мкг на 100 г продукту. Добова потреба 1-3 мг.

3. Заключна частина

У всій вищесказаній інформації можна заблукати. І це не дивно, адже, на мою думку мало кому цікаво, особливо у наш неспокійний та повний турбот час, слідкувати до мікрограма за з'їденою їжею та вмістом у ній корисних речовин - це, насправді дуже важко. Окрім того щойно Ви не почули навіть частини того що мусить знати кожен про продукти харчування, адже, як відомо, засвоєння мікро- та мікроелементів дуже тісно пов'язане із засвоєнням вітамінів, рухливості та перебуванням на свіжому повітрі та сонці. Якби у всьому цьому ми захотіли б розібратись, нам би не вистачило і семестру, тому що все це дуже складно та заплутано.

Для ведення здорового способу життя та підтримки організму у відмінному стані потрібно лише побільше рухатись, отримувати позитивні емоції (менше ображатись, сваритись тощо) та слідкувати за раціоном. На рахунок раціону, Ви всі повинні кожен день вживати якомога більше універсальних «скарбниць» вітамінів та мінералів, з них можна назвати такі: всі злаки, особливо пророслі зерна пшениці, яблука, грушки, ягоди, різноманітні овочі: листяні (петрушка, кріп, салат тощо), цибулю та часник, помідори та перець, горіхи, кунжут, до цього переліку треба додати джерела тваринних білків (незамінних амінокислот) та мінералів яких дуже мало у рослинах: печінка та м'ясо. Звичайно, харчуватись потрібно відповідно до «Піраміди харчових продуктів», за якою перше місце у раціоні займають овочі, фрукти та питво (вода, молоко, узвари, компоти тощо), друге - злаки, третє - молочні продукти та м'ясо а четверте - солодощі. Отже якщо не лінуватись рухатись та жити свідомо можна залишитись здоровим та енергійним до глибокої старості, адже фундамент здоров'я на все життя закладається саме у дитячому віці.

мікроелемент біохімічний збалансований раціон

Размещено на Allbest.ru