Біологія хатньої мухи, її роль в перенесенні збудників інфекційних захворювань

Размещено на http://allbest.ru

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка кафедра біології та основ здоров'я людини

Реферат з курсу

Зоологія безхребетних

на тему: Біологія хатньої мухи, її роль в перенесенні збудників інфекційних захворювань

Студентки 1 курсу П-13 групи

Піменової К.І.

Реферат перевірив:

Коваль. А.А.

М. Полтава - 2014

План

1. Загальна характеристика класу Комахи або Відкритощелепні (Insecta або Ectognata)

2. Загальна характеристика ряду Двокрилі (Diptera)

3. Біологія хатньої мухи

4. Роль хатньої мухи у перенесенні інфекційних захворювань

Висновок

Література

1. Загальна характеристика класу Комахи або Відкритощелепні (Insecta або Ectognata)

Комахи належать до підтипу Трахейнодишні типу Членистоногі.

Цих тварин на нашій планеті налічують щонайменше 1,5 млн видів, майже втричі більше, ніж усіх інших живих істот. Багато видів науці ще не відомо.

Середовища мешкання. Комахи опанували майже всі середовища мешкання: наземно-повітряне, ґрунт, прісні водойми, організми інших живих істот. Серед них відомі «карлики» завдовжки частки міліметра (деякі їздці та жуки) і «велетні». Наприклад, тропічні жук-слон (Південна Америка) та жук-голіаф (Африка) сягають до 15 см завдовжки, а нічний метелик агріпіна (Південна Америка) - до 25 см у розмаху крил. В Україні найбільші комахи - жук-олень (до 7,5 см завдовжки) та метелик велике нічне павичеве око (до 15 см у розмаху крил).

Особливості зовнішньої будови. Тіло комах чітко поділене на три відділи: голову, груди та черевце (мал.1).

Мал.1. Зовнішня будова комах

Голова зовні вкрита суцільною капсулою з кутикули. З боків голови розташована пара складних очей, між якими у багатьох комах (бджоли, бабки тощо) містяться 1-3 маленькі прості вічка. На відміну від ракоподібних, комахи мають лише одну пару вусиків. Вусики - це органи чуттів комах. Будова ротових апаратів. Серед комах є хижаки, споживачі мертвої органіки, кровосисні та паразитичні види тощо. У зв'язку з пристосуванням до споживання різних видів їжі у них виникли й різні типи ротових апаратів. Так, хрущ живиться листками рослин. Ротові органи у нього слугують для подрібнення їжі та мають назву гризучого ротового апарату. Він має непарні верхню та нижню губи, парні верхні та нижні щелепи. У комах, що споживають рідку їжу, різні частини ротового апарату перетворилися на хоботок, яким вони смокчуть (метелики) або злизують (мухи) нектар, соки та інші рідини. У комах, які живляться соками рослин чи кров'ю тварин (комарів, бліх, вошей, клопів, попелиць тощо), проколюючи перед цим покриви жертв, ротовий апарат колючо-сисного типу. Їхній сисний хоботок розташований усередині собливого футляра, до складу якого входять голкоподібні видозміни ротових органів.

Груди комах складаються з трьох сегментів: передньо-, середньо- та задньогрудей (мал.1). До нижньої частини кожного сегмента приєднана пара ніг. На кінцевому членику ніг розташовані кігтики, а часто ще й присоски (наприклад, у мух), за допомогою яких комахи здатні пересуватися по вертикальних поверхнях. До верхніх бічних кутів середньо- та задньогрудей у більшості дорослих комах приєднані дві пари крил: передня та задня. Крила - це подвійні пластинчасті складки покривів, всередині яких розміщена система трубкоподібних потовщень - жилок.

Жилки виконують опорну функцію, створюючи скелет крила. Крім того, в жилки заходять нервові закінчення і трахеї. У різних груп комах крила відрізняються за будовою. Крила з небагатьма жилками називають перетинчастими (у метеликів, бджіл тощо). Сітчасті крила мають густу сітку жилок (наприклад, у бабок). У хруща перша пара крил потовщена й перетворена на жорсткі надкрила, що слугують для захисту задньої пари перетинчастих крил, коли комаха не літає.

Крила є лише у дорослих комах. Деякі види втратили крила внаслідок пристосувань до паразитичного (воші) чи наземно-ґрунтового (робочі особини мурашок чи термітів) способів життя. Черевце у різних груп комах складається з різної кількості сегментів. На більшості сегментів черевця з боків розташовані отвори - дихальця, якими назовні відкриваються органи дихання. Черевце комах позбавлене кінцівок або вони видозмінені на органи парування, яйцеклад (у самок коників) чи жало (у ос і бджіл).

Покриви. Як і у всіх членистоногих, зовнішній скелет комах утворений кутикулою, зовнішній шар якої складається з жироподібної речовини, що перешкоджає випаровуванню води. У середньому шарі кутикули містяться пігменти, які надають певного забарвлення тілу. А металічно-блискуче або переливчасте забарвлення комах зумовлене заломленням світла у напівпрозорих верхніх шарах кутикули або її виростах (волосках, лусочках тощо). У багатьох комах у покривному епітелії є залози, що виділяють отруйні чи пахучі речовини, віск тощо через канальці кутикули назовні.

Особливості внутрішньої будови. Між внутрішніми органами розташована пухка сполучна тканина - жирове тіло. Мускулатура розвинена добре. Завдяки надзвичайній силі скорочень м'язів комахи можуть пересувати вантаж, що перевищує масу їхнього тіла до 25 разів. Це забезпечує різноманітні рухи, зокрема політ.

Органи дихання комах - розгалужені трахеї. Назовні трахеї відкриваються отворами - дихальцями. А водяні комах дихають атмосферним киснем. Для цього їм потрібно періодично підпливати до поверхні води та захоплювати повітря через дихальця. Натомість личинки багатьох водяних комах (бабок та одноденок) дихають киснем, розчиненим у воді. Вони мають особливі трахейні зябра - утвори, розташовані на поверхні тіла або у задньому відділі кишечнику.

Травна система комах загалом має такий самий план будови, як й інших членистоногих. З травних залоз розвинені лише слинні. Їжа перетравлюється за допомогою слини та травного соку, який виділяють залозисті клітини середнього відділу кишечнику. Певні види комах здатні до позакишкового травлення. Основні органи виділення комах, як і у павукоподібних, - це мальпігієві судини. Кровоносна система складається з трубчастого серця, розташованого на спинному боці черевця, та єдиної кровоносної судини. Така досить проста будова кровоносної системи пояснюється добрим розвитком органів дихання - трахей.

2. Загальна характеристика ряду Двокрилі (Diptera)

Це комахи, що характеризуються наявністю однієї пари крил. Це одна з найбільшої та найбільш широко поширених груп комах, що включає близько

100 000 видів. До неї відносяться такі добре відомі всім види, як кімнатна муха, комарі, москіти, мокрець, ґедзі і овода.

Загальна характеристика. У великому ряді двокрилих спостерігається величезна різноманітність розмірів, форми та забарвлення тіла. Довжина деяких галиць всього 0,4 мм при розмаху крил трохи більше 1 мм. Австралійські ктирі досягають у довжину 50 мм, а розмах крил окремих тропічних багатоніжок перевищує 100 мм. Форма тіла варіює від довгої і стрункої, як у комарів, до короткої і компактної, майже сферичної, у видів, що паразитують на павуках. Однак, незважаючи на велику кількість видів та різноманіття двокрилих, всім їм властиві загальні ознаки. У типовому випадку у дорослих особин всього одна пара перетинчастих крил, досить тонкі покриви, 5-членікові лапки, лижучий або сисний ротової апарат (хоботок) і добре розвинені складні (фасеткові) очі. Розвиток відбувається з повним перетворенням (метаморфозом), тобто з яйця вилуплюється личинка, яка, після декількох линьок перетворюється на нерухому лялечку, а з лялечки з'являється на світ доросла комаха (імаго). Личинки двокрилих, на відміну від гусениць, завжди безногі.

Будова. Загальний план будови двокрилих такий же, як у всіх комах. Тіло імаго складається з трьох основних частин. Голова несе ротової апарат, очі і антени. Груди включають три сегменти з трьома парами ходильні ніг і парою крил (другий їх пара - задня - перетворилася на дзижчальця). Майже весь простір всередині грудей зайнято потужною мускулатурою, необхідною для приведення в дію локомоторних органів. Черевце складається з різного числа ззовні виражених сегментів (в залежно від виду) і вміщає репродуктивні органи і більшу частина травної системи.

Голова. Ротовий апарат. Хоча імаго двокрилих використовують широкий спектр джерел їжі, їх ротової апарат, по суті, завжди являє собою хоботок колючосисного або лижучого типу, іноді настільки твердий і гострий, що вони здатні проколювати шкіру багатьох хребетних тварин або покриви інших комах. З субстратом контактують дві розширені лопаті нижньої губи, або ротові диски, пристосовані для всмоктування рідкої їжі. Численні тонкі канали (псевдотрахеі) на їх нижній стороні сходяться в центральній точці хоботка, звідки рідина втягується всередину голови за допомогою схожого на ковальські міхи глоткового насоса.

Ґедзі володіють не тільки лижучими структурами, але і двома парами твердих кінджалоподібних придатків - модифікованими верхніми і нижніми щелепами - для проколювання шкіри тварин, чиєю кров'ю вони харчуються. Навіть верхня губа у них перетворилася на стилет і стала складовою частиною колючоротового апарату. У комарів нижня губа не бере участі в харчуванні, а служить лише футляром для голчатоподібних щелеп-стилет, що складаються в тонкий колючий хоботок. Коли ці щелепи проникають в тіло хребетного, вона згинається і залишається на поверхні. Верхня губа комарів також входить до складу колючосисного ротового апарату. На її нижній (задній) стороні проходить жолоб, прикритий іншою частиною ротового апарату - довгим язичком, або гіпофаринксом. Він пронизаний каналом, яким в ранку жертви подається слина. Розбавлену свою кров комар всмоктує через трубку, утворену верхньою губою і гіпофаринксом. Очі двокрилих зазвичай великі, часто прикривають більшу частину голови. Вони складаються з безлічі окремих зорових одиниць, які зовні помітні у вигляді безлічі фасеток. Такі очі називають складними, або фасетковими; вони дають мозаїчне зображення об'єктів. Крім того, багато двокрилих мають 3 окремих простих вічка, зазвичай розташованих трикутником на опуклому тім'я. Серед паразитичних видів є безокі. Колір очей буває чорним, бурим, червоним, зеленим, а у сліпнів-златооких чергуються жовті, зелені або червоні переливчаті смуги. Очі можуть бути такі великі, особливо у самців, що стикаються один з одним уздовж середньої лінії голови. У цьому випадку вони називаються голоптичними - на відміну від дихоптичних, тобто розділених лобової смужкою. Очі зазвичай більш-менш округлі, але у деяких видів ниркоподібні, оскільки охоплюють підставу антен. Хоча великі очі двокрилих забезпечують їх широким полем зору, вони навряд чи чітко сприймають форму предметів, оскільки загальне зображення виходить мозаїчним, а до фокусуванні їх очі не здатні. Рух же ж, навпаки, помічається моментально.

Крила. У більшості комах дві пари крил, але у двокрилих один з них (задня) перетворена в маленькі булавоподібні придатки, так звані дзижчальця. Особи, у яких вони пошкоджені або видалені, частково або повністю втрачають здатність до польоту. Дзижчальця рухомо з'єднані з боками задньогрудей і вібрують у вертикальній площині з такою ж частотою, що й крила, але в протифазі з ними. Вони дають комасі можливість визначати і коригувати рівновагу в повітрі. Тонкі перетинчасті крила укріплені циліндричними жилками. Їх у двокрилих менше, ніж у більшості інших комах, причому особливо мало жилок поперечних. Жилкування крила - дуже важлива класифікаційна ознака, що використовується для поділу класу на таксони нижчого рангу. Поблизу крила, на його задньому (внутрішньому) краї, може бути вирізка, що відокремлює від основної пластини маленьку лопать або лусочку. Черевце примітивних двокрилих витягнуте, майже циліндричне і складається з 10 сегментів, з яких два найближчих до грудей відокремлені один від одного дуже нечітко. У більш спеціалізованих сімействах число видимих сегментів черевця менше, зокрема, воно скоротилося до 4 або 5 у кімнатної мухи та її найближчих родичів. Укорочуючи, черевце за формою стає ближче до конусу або навіть сфері.

Статева система. Єдині помітні придатки черевця - копулятивні органи у самців і яйцеклад у самок. Останній зазвичай трубчастий або шаблеподібний. У самців розрісся останній сегмент який несе спеціальні захвати, які слугують для утримування самки за яйцеклад під час спаровування. Внутрішні статеві органи, розташовані в черевці, складаються з гонад (насінники у самців і яєчники у самок), придаткових залоз, секретуючих рідкий секрет, і вивідних проток. Форма зовнішніх статевих придатків у двокрилих широко варіює. Будова копулятивного «захоплення» у самців служить основною таксономічною ознакою при визначенні видів деяких родин. комаха муха хвороба інфекційний

Травна система. У черевці розташована більша частина травної системи, головним чином кишечник, іноді утворює сліпі вирости. Органами виділення служать мальпігієві судини - довгі тонкі трубочки, що відкриваються в кишечник. У передній частині черевця розташовується зоб - тонкостінний мішок, з'єднаний вузькою трубкою з стравоходом. Зоб служить тимчасовим резервуаром для рідкої їжі. Наповнюючи повітря, він, ймовірно, сприяє виходу дорослої комахи з оболонки лялечки.

Різноманітність. Статевий диморфізм. Статевої диморфізм, тобто істотні відмінності в зовнішньому вигляді між самцями і самками одного виду. Статевий диморфізм може виражатися і в розмірах: самці зазвичай дрібніші. У самок деяких видів крила відсутні або сильно зредуковані, тоді як у самців нормально розвинені. В одному з сімейств двокрилих у самок дві жилки крила зливаються на його краю, а у самців вони на всьому крилі розділені. В іншій групі ноги, антени або інші частини тіла самців часто несуть пучки волосків з металевим блиском, які відсутні у самок. Ноги самців деяких комарів оторочені широкої лускатій бахромою; у самок її немає. Відмінності між статями за забарвленні зустрічаються часто, але звичайно не впадають в очі. Втім, іноді ця різниця досить істотна; наприклад, самці однієї американської довгоніжки блідо-рудуваті, а самки майже чорні.

Мімікрія і захисне забарвлення. Багато видів двокрилих разюче схожі зовні на інших комах, особливо бджіл і ос, яких людина і, ймовірно, інші тварини намагаються уникати. Таке явище називається мімікрією. Типовий її приклад - вигляд ряду журчалок; вони настільки схожі на ос, що навіть ентомолог не завжди відразу правильно визначить комаха. Інші журчалки імітують зовнішність бджіл. Деякі мухи більш-менш схожі на джмелів. Цікаво відзначити, що личинки деяких двокрилих, замаскованих під бджіл, паразитують в чужих гніздах. На тілі дорослих бджіл і ос паразитують личинки мух, імаго яких також дуже схожі на господарів. Мімікрія у двокрилих зовнішнім виглядом не обмежується. Є мухи, що імітують і гучне дзижчання бджіл і ос. Деякі двокрилі уникають хижаків за допомогою протекційного, тобто маскувальною, забарвлення. Темний колір грибних комариків робить їх непомітними, коли вони нерухомо сидять у щілинах під деревами, що впали. Наприклад, у ліріопід яскраві чорні і білі смужки на тілі розташовані таким чином, що ці комахи, літаючи на світлому або темному фоні, виглядають просто як набори плям, що не складаються в єдине ціле.

Життєвий цикл. Як і в інших вищих комах, життєвий цикл двокрилих складний і включає повний метаморфоз. Яйця більшості видів довгасті і світлі. З них вилуплюються личинки, як правило витягнуті, приблизно циліндричні, м'якотілі і безногі. У більшості випадків тверді частини голови в них сильно зредуковані; таких червоподібний личинок називають опариші. Личинка інтенсивно харчується і в міру зростання періодично линяє. Число личинкових линьок у двокрилих різне, але зазвичай їх два або три. Потім слідує стадія лялечки. Наприкінці оболонка лялечки розривається, і на світ з'являється доросла комаха (імаго).

3. Біологія хатньої мухи

Довжина тіла дорослої комахи складає 6-8 мм. Забарвлення сіре, на верхній стороні грудей - чотири чорні поздовжні смуги, нижня частина черевця жовтувата. Все тіло покрите рідкими довгими волосками. Очі - великі, фасеткові, темно-червоного кольору. Статева відмінність: самиці більші від самців за розмірами та характерна більша відстань між очима. Як і у всіх двокрилих, для польоту використовується лише передня пара крил. Задні ж - скорочені в розмірах і носять назву дзижчальця. Вони необхідні для швидкого початку польоту та підтримки рівноваги в повітрі. Ротовий апарат лижучо-сисний, прокусити шкіру і пити кров кімнатні мухи не здатні, на відміну від схожих на них осінніх жигалок. Мухи можуть поглинати лише рідку їжу, для споживання твердої вони попередньо розчиняють її в слині. Тривалість життя мух сильно залежить від температури навколишнього середовища. Повний життєвий цикл може тривати від 8 до 20 днів. Звичайна кімнатна температура 23-25 °С є для них оптимальною. Вид заселяє промислові переробні господарства, тваринницькі комплекси, бійні.

Цикл розвитку кімнатної мухи має чотири фази:

1) Яйця: за один раз самка відкладає 100-150 яєць. Яйцекладки повторюються з інтервалом в 2-4 дні. Відкладає яйця в гною, фекаліях, різному смітті, де личинки знайдуть достатньо їжі. Відомо, що в теплих країнах плодючість кімнатної мухи зростає, і за кілька разів вона може відкласти навіть 2 000 й більше яєць. Самка залишає яйця на гної, фекаліях і різних відходах, щоб у личинок, які виклюнулися з яєць, було вдосталь їжі.

2) Личинки: не мають голови. З'являються з яєць через 12-24 години. Харчуються розрідженою їжею, на яку випускають травні соки. Личинки викльовуються через 8-24 години. У них немає голови. Личинки цих комах розріджують їжу, випускаючи на неї травні соки. Такий спосіб живлення личинок комах називається позакишковим. Личинки плавають в напівперетравленому середовищі, яке постійно ними заковтується. Через декілька днів личинка обертається на лялечку.

3) Пупарій: через 3-4 дні личинка обертається на лялечку. Її покриває жорстка бочкоподібна капсула. Лялечку покриває жорстка оболонка -- пупарій. Коли розвиток комахи завершується, у верхній частині пупарію надувається подібна до міхура шишка, яка тріскається, внаслідок чого комаха виходить назовні.

4) Молода муха, що вийшла з лялечки. Пройде ще декілька годин, перш ніж вона стане подібна до дорослої особини. Молода муха вже на третій день приступає до розмноження. У країнах з тропічним кліматом, де постійно тепло і волого, цей цикл триває всього один тиждень. Кімнатні мухи можуть розмножуватися доти, доки температура повітря не опуститься нижче 15 °C.

5) Кімнатна муха: вже через З дні після виходу з лялечки приступає до відкладання яєць.

4. Роль хатньої мухи у перенесенні інфекційних захворювань

Кімнатна муха - головний перенісчик інфекційних та паразитарних (головним чином глистів ) захворювань на нашій планеті. Серед інфекційних хвороб варто відзначити холеру, тиф, паратифи, лістеріоз, жовтяницю, туберкульозний ентерит і численні сальмонеозні інфекції. Крім цього кімнатні мухи , постійно пересуваючись з місця на місце, переносять яйця глистів. За найскромнішими підрахунками кімнатні мухи стали причиною 112 епідемій інфекційної жовтяниці в 19 столітті в Росії. В даний час завдяки розвитку медицини цей показник впав до 3-5 епідемій на рік.

Захворювання вищевказаними інфекційними хворобами зазвичай відбувається при вживанні в їжу заражених продуктів харчування , тобто тих продуктів , на яких мухи «провели» деякий час. Усі хвороби, якщо їх не лікувати, відбиваються на стані шлунково-кишкового тракту. У потерпілого порушується робота шлунку і печінки, його переслідує діарея або запор (залежно від виду інфекції), часто піднімається температура. У запущених випадках шлунок покривається кривавими тріщинами і невеликими виразками, а печінка збільшується в розмірах.

Висновок

Хатня муха відносить до ряду Двокрилі, має всі характерні особливості будови свого ряду. Також хатня муха є переносчиком тяжких хвороб людини таких як сальмонеоз, тиф, холера. Необхідно бути уважним і при можливості знищувати у себе вдома мух аби уникнути небезпеки зараження.

Література

1. Догель В.А. Зоология беспозвоночных. - М.: Высшая школа, 1981.

2. Натали В.Ф. Зоология беспозвоночных. - М.: Просвещение, 1975

3. Шарова И.Х. Зоология беспозвоночных. - М.: Владос, 2004

4. Щербак Г.Й., Царичкова Д.Б., Вервес Ю.Г. Зоологія безхребетних: Підручник: У трьох книгах. - К.: Либідь. - Книга 2. - 1995.

Размещено на Allbest.ru