Діагностика лептоспірозу собак

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кабінет міністрів України

Національний університет біоресурсів і природокористування україни

ННІ ветеринарної медицини, якості та безпеки продукції тваринництва

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра епізоотології і організації ветеринарної справи

Курсова робота

на тему:

«Діагностика лептоспірозу собак»

Вступ

Стрімкий розвиток сучасного суспільства і поява проблеми інфекцій передбачає розробку новітніх підходів до їх вирішення. Найефективнішою системою розв'язання головних питань є створення, формування і реалізація програм із застосуванням холістичних підходів для їх вирішення.

Незважаючи на значний прогрес у галузі вірусології, імунології, молекулярної біології та генної інженерії, а також колосальні зусилля багатьох поколінь учених і практиків у боротьбі зі лептоспірозом, цей особливо небезпечний зооантропоноз залишається надзвичайно складною проблемою для багатьох країн світу, в тому числі і для України. Всього за останні п'ять років (з 2009 по 2014 рік) зареєстровано 2766 випадків лептоспірозу у людей.

Наголошується, що лептоспіроз завдає важкий соціальний і економічний збиток, навіть якщо захворювання протікає в легких формах або реєструвалося під іншим діагнозом, а також у зв'язку з появою нових клінічних форм і можливістю повторного зараження різними серологічними групами лептоспір [1,11,9,4,7,2]. Відомо, що деякі серологічні групи лептоспір виявляють у певних видів господарів і переносників. Однак останні дослідження показали, що можливе подолання гостальной специфічності. Зміни в епізоотології та епідеміології лептоспірозній інфекції потребують поглибленого вивчення внутрішньої структури природних вогнищ і факторів, що сприяють зараженню людини [3,8].Лептоспіроз широко поширений в Європі, іноді його відзначають практично у всіх країнах, за винятком Ісландії, Норвегії, Люксембурга. З початку 1990-х років в європейських країнах спостерігається зростання захворюваності та обваження клінічного перебігу лептоспіроза у людей. В економічно розвинених країнах західної і центральною Європи рівень захворюваності на лептоспіроз нижче (не перевищує 1,5 на 100 тис. Населення за останні 10 років), ніж у країнах східної Європи (в окремі роки перевищує 3,0 на 100 тис. Населення) . Високий рівень захворюваності обумовлений більш низьким соціальним рівнем життя населення, домінуванням сільськогосподаської діяльності та іншими факторами. Однак в останні роки в індустріальних країнах західної Європи захворюваність на лептоспіроз стала вище, ніж в сільськогосподарських.

ветеринарний лептоспіроз збудник

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Коротка історична довідка

Лептоспіроз - гостре захворювання ссавців. Лептоспірозом важко хворіє і людина. У собак це захворювання описано ще в 1850 році і мало багато назв: тиф собак, інфекційна жовтяниця, Штутгартська хвороба,. хвороба Вейля, геморагічний ентерит та ін. Ця інфекційна хвороба спостерігається у всіх країнах Європи і Америки. З 1931 року лептоспіроз собак зареєстрований і в СРСР.

1.2 Характеристика збудника

Збудник даної хвороби відноситься до роду лептоспір (від грец. Lcptos -дрібний, Spiros-завиток) і являє собою ниткоподібний мікроорганізм (6-20 мкм в довжину і 0,1-0,5 мкм в поперечнику), згорнутий в спіраль. Кількість завитків в такий спіралі від 10 до 40. Мікроорганізм рухливий і постійно здійснює обертальні і поступальні рухи.

Згідно систематики Берті збудник відносяться до роду Leptospira, що належить до самостійного сімейства Leptospiraceac, в порядку Spiracfaetales. Рід Leptospira об'єднує два види: паразитичний Interrogans і сапрофітіческій ВШеха

Вважається, що основними збудниками лептоспірозу у собак є серовар L.canicola і L.icterohacmorrhagiae. Є повідомлення і про можливість паразитування у собак інших сероварів - L.pomona.

Клітка лептоспіри складається з спірально вигнутого протоплазматіческого циліндра, покритого цитоплазматичної мембраною, що містить велику кількість глікопептидів. Тіло клітини додатково укладено в зовнішню мембрану. Протоплазматична циліндр як би спірально накручений на «осьову нитка», що представляє собою утворення з двох джгутиків, які перетинають тіло мікроорганізму від одного кінця до іншого. Завдяки його скорочень лептоспіри мають рухливість.

Найбільш важливими для розвитку патогенетичних реакцій є екзотоксіноподобние речовини (можливо з ферментативної активністю -гемолізін, фібринолізин, плазмокоагулаза, ліпаза та ін.), Секретуються мікробної клітиною лептоспір. Є дані, що одні тільки ці екзоцеллюлярние речовини здатні за відсутності живих лептоспір викликати такі ж пошкодження ендотеліальних клітин судин і інших органів, як і при класичному лептоспірозі. При цьому розвиваються типові лептоспірозная геморагії і некробіотичні процеси.

Лептоспіроз відносять до пріродноочагових інфекціям, де збудник здатний підтримувати своє існування в природних умовах. Лептоспіри є мікроаерофіламі і здатні довгостроково виживати в природних водоймах, особливо там, де вода і грунту мають нейтральну або слаболужну реакцію. Кислотні умови згубні для них.

1.3 Епізоотологія

До лептоспірозу сприйнятливі різні види тварин: сільськогосподарські (велика і дрібна рогата худоба, свині, коні, вівці), домашні (собаки, кішки), дикі м'ясоїдні (вовки, лисиці, шакали), хутрові звірі (песці, норки), гризуни (щури , миші, полівки), а також хижі, сумчасті тварини, домашні та дикі птахи.

Лептоспіроз належить до широко поширеним інфекційних хвороб тварин. Інфікованість в Україні серед обстежених тварин у середньому становить: у собак - 19,59% (1-е місце по захворюваності), великої рогатої худоби - 16,55%, коней - 12,47%, свиней - 8,36%, овець - 2,2%. У 1997 р інфікованість собак досягала 32,64% (Ю.А. Малахов, Г.Л. Соболєв та О.Л. Лебедєв, 1999-2000 рр.), Тобто кожна третя з обстежених собак або була хвора, або була лептоспіроносітелей.

Джерелом і резервуаром збудника інфекції є хворі і перехворіли тварини, які виділяють лептоспіри з організму в зовнішнє середовище разом з сечею, фекаліями, молоком, а також з виділеннями з легких і статевих органів. Термін лептоспіроносітельство у собак становить від кількох місяців до 3-4 років, у кішок - до 4 місяців, у лисиць - до 17 місяців. Гризуни є довічними резервуарними носіями лептоспір. У зв'язку з цим гризуни, а також собаки-лептоспіроносітелей становлять велику епідеміологічну та епізоотологічного небезпеку.

Найбільш часто масові захворювання собак спостерігають в літньо-осінній період року.

1.4 Патагенез захворювання

Лептоспіри легко проникають в організм через слизові оболонки або пошкоджену шкіру і з потоком крові розносяться в паренхіматозні органи (нирки, печінка, легені), де інтенсивно розмножуються протягом 2-12 діб (тривалість інкубаційного періоду). Потім збудник знову надходить у кров, виділяючи велику кількість токсинів. При цьому у хворих тварин відзначають гіпертермію і інтоксикацію організму. Зокрема, токсини лептоспір руйнують ендотелій капілярів, викликаючи підвищення їх проникності, а також значні порушення різних ланок гемостазу, зокрема зупинку кровотоку в судинах органів і тканин. Зазначена патологія спостерігається при важкому перебігу лептоспірозу (Н.Б. Примаченко, 1986 г.).

Виділення лептоспір з організму відбувається через 5-7 днів після зараження і може тривати залежно від форми хвороби протягом декількох тижнів, місяців, а в деяких випадках років. Це пояснюється тим, що навіть після клінічного (неповного) одужання у перехворілих тварин лептоспіри, що знаходяться в звивистих канальцях нирок, недоступні для дії специфічних імуноглобулінів.

Саме цим зумовлена тривале виділення збудника з сечею.

1.5 Діагностика

Залежно від серогрупи збудника, ступеня його вірулентності, величини заразливою дози, а також стану специфічного імунітету і резистентності організму лептоспіроз у собак може протікати в різних формах: гострої, підгострої, хронічній та латентній (безсимптомною). Основними критеріями тяжкості хвороби є ступінь вираженості геморагічного синдрому, ураження нирок і печінки (інтенсивність жовтяниці).

У зв'язку з цим більшість авторів виділяють у собак геморагічну і жовтяничну форми лептоспірозу.

жовтянична форма, а точніше прояв желтушности пов'язано не тільки з приналежністю збудника лептоспірозу до певної серогрупи, але значною мірою зумовлено високою вірулентністю конкретного збудника і ступенем тяжкості ураження печінки. Адже саме гостра печінкова недостатність обумовлює різко виражену жовтяницю.

Геморагічна (безжелтушная) форма лептоспірозу відзначається в основному у собак старшого віку. Хвороба протікає найбільш годину-то в гострій або підгострій формі, починається раптово і характеризується короткочасною гіпертермією до 40-41,5 ° С, сильною депресією, анорексією, підвищеною спрагою, гіперемією слизових оболонок ротової та носової порожнини, кон'юнктиви.

Надалі (на 2-3-й день) температура тіла знижується до 37-38 ° С, і розвивається різко виражений геморагічний синдром: патологічна кровоточивість слизових та інших оболонок організму (ротової, носової порожнини, шлунково-кишкового тракту); зовнішні і внутрішні кровотечі та крововиливи (блювота з кров'ю, тривалий пронос з рясною кров'ю, вагінальні кровотечі та ін.); значні синці у місцях підшкірних і внутрішньом'язових ін'єкцій; виражена болючість при пальпації в області нирок, печінки, шлунка, кишечника і м'язової тканини.

Поряд з цим хвороба може також проявлятися різким зневодненням організму, виразковим і некротическим стоматитом, гострим геморагічним гастроентеритом, гострою нирковою недостатністю (гематурія, олігурія, нефрозонефрит) та ін. Зазначені клінічні ознаки розвиваються з швидкою послідовністю, у собак часто наступають клонічні судоми, а потім вони гинуть в глибокому коматозному стані. Желтушности шкіри і слизових оболонок (жовтяниці) при геморагічної формі лептоспірозу, як правило, не відзначають.

При гострій формі тривалість хвороби становить 1-4 дні, іноді 5-10 днів, летальність може досягати 60-80%.

Підгостра форма лептоспірозу характеризується аналогічними симптомами, але вони розвиваються повільніше і менш виражені. Хвороба триває зазвичай 10-15, іноді до 20 днів, якщо є змішані або вторинні інфекції. Летальність при підгострій формі становить 30-50%.

У багатьох тварин гюдострая форма нерідко переходить в хронічну, і (або) видужуючі собаки протягом декількох місяців є лептоспіроносіями (типове мікробоносітельство реконвалесцентами).

Жовтянична форма реєструється в основному у цуценят і молодих собак у віці 1-2 років. Хвороба може протікати гостро, підгостро і хронічно. Причому окремі клінічні ознаки хвороби, описані вище при геморагічної формі лептоспірозу, зокрема короткочасна гіпертермія до 40-4ГС, блювота з домішкою крові, гострий гастроентерит, виражена болючість при пальпації в області печінки, нирок, шлунка, кишечника та інші, часто спостерігають і при жовтушною формі.

Головна відмінна особливість жовтяничної форми хвороби - конкретна локалізація і колонізація лептоспірами печінки, що викликає важкі гепатопатии (токсико-запальні і дегенеративні ушкодження клітин печінки) і глибокі порушення найважливіших її функцій.

Основними симптомами лептоспирозной гепатопатии є не тільки яскраво виражена жовтяниця (жовтяничне фарбування від світло-жовтого до темно-жовтого слизових оболонок ротової, носової порожнини, піхви, а також шкіри живота, промежини, внутрішньої поверхні вух та інших ділянок), але і диспепсичний синдром ( депресія, анорексія, блювота), геморагічний синдром (крововиливу в слизові оболонки, шкіру та ін.), гепатолієнальний синдром (збільшення печінки та селезінки) та ін.

Крім того, при жовтушною формі, як і при геморагічної, спостерігають також гостру ниркову недостатність. В результаті комбінованого ураження найважливіших внутрішніх органів (печінки, нирок, селезінки та ін.) У хворих тварин розвивається інфекційно-токсичний шок, який часто є причиною їх загибелі.

При гострому перебігу хвороба триває 1-5 днів, летальність становить 40-60%, іноді більше.

Хронічна форма лептоспірозу, як ми вже зазначали, нерідко розвивається з гострих і підгострих форм на тлі змішаних, вторинних інфекцій і (або) в результаті глибоких незворотних порушень імунної системи, функцій печінки, нирок та інших важливих органів. При хронічному перебігу клінічні ознаки хвороби слабо виражені, часто малопомітні при нормальній, іноді субфебрильної температури тіла. Спостерігаються окремі порушення діяльності шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок та ін

1.6 Імунітет

У тварин, що перехворіли на лептоспіроз, формується стійкий напружений імунітет, який може бути стерильним або нестерильним (у собак-лептоспіроносітелей при важкому ураженні нирок).

1.7 Профілактика та заходи боротьби

Для активної імунопрофілактики лептоспірозу собак застосовують вітчизняні та зарубіжні моно-, полівалентні (проти лептоспір двох серогрупп: Icterohaemorrhagiae і Canicola) та асоційовані вакцини: моно- і полівалентні вакцини - Біовак-L, вакцина проти лептоспірозу собак (НВО "Нарвак"), вакцина полівалентна ВГНКИ проти лептоспірозу тварин та ін. (Росія), Лептодог (Франція) та ін .; вітчизняні асоційовані вакцини - Біовак-DPAL, Біорабік (НВО "Біоцентр"), Гексаканівак, Діпентавак (АТ Ветзвероцентр "), Мультікан-6 (НВО" Нарвак "); зарубіжні асоційовані вакцини - Гексадог, Лепторабізін (Франція), Вангард-5Ь, вангард-7 (США) та ін.

Рекомендації щодо використання перерахованих вакцин викладені в табл. 1. Відповідно до настановами щодо застосування зарубіжних вакцин вказана дворазова вакцинація цуценят, для дорослих тварин - однократна. За даними Ю.А. Малахов, Г.Л. Соболєва (2000), така одноразова вакцинація дорослих собак тільки частково профилактирует лептоспіроз і лептоспіроносітельство протягом 4-6 місяців. Тому необхідно проводити щорічно дворазову вакцинацію всіх собак з інтервалом 2-3 тижні.

Для пасивної імунізації щенят і дорослих собак при невідомому імунному статусі в умовах неблагополучної епізоотичної обстановки по лептоспірозу, особливо при груповому утриманні тварин, рекомендується використовувати гипериммунную сироватку проти лептоспірозу, а також застосовувати метод активно-пасивної імунізації (одночасне введення вакцини і гіперімунною сироватки проти лептоспірозу собак ).

Загальна профілактика лептоспірозу полягає в строгому дотриманні комплексу ветеринарно-санітарних, зоотехнічних та організаційно-господарських заходів (див. Більш докладно "Парвовірусний ентерит", профілактика).

Враховуючи, що хворі тварини і собаки-лептоспіроносітелей представляють безпосередню епідеміологічну небезпеку, все люди, які обслуговують зазначених собак, повинні строго дотримуватися заходів особистої гігієни та профілактики, включаючи вакцинацію проти лептоспірозу.

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Загальна характеристика ветеринарної клініки «Zooлюкс»

Клініка знаходиться біля метро Харьківська, вона має 10 приміщень, такі як: регістратура, приймальня, дерматологічний кабінет, рентген кабінет, стаціонар, інфекційний стаціонар, хірургія, лабораторія,ординаторська і ванна кімната.

В штаті кліники працюють вузькопрофільні відділення: терапевтичне, хірургічне, відділення реанімації інтенсивної терапії, кардіологічне, відділення дерматології, офтальмології, неврології, ортопедії, стоматології, онкології.

2.2 Власні дослідження

Захворюваність собак лептоспіроз, за даними ветеринарної клініки «Zooлюкс», реєструється в усі сезони року, але спостерігається хвилеподібний збільшення частоти випадків виникнення даного захворювання.

На підставі даних обліку надійшли на прийом в «Zooлюкс» тварин, у яких в подальшому виявлено лептоспіроз, нами був визначений наступний віковий склад тварин.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Висновки

Сезонність прояву лептоспірозу собак виражається в існуванні трьох піків підвищення захворюваності в році: взимку, на початку літа і восени. Різке підвищення захворюваності собак в серпні-вересні 2014г можна пояснити як результат збільшення чисельності мишоподібних гризунів, спостережуване в той час.

В етіологічній структурі лептоспірозу собак переважає серогрупи L.canicola

Власникам собак слід знати і суворо виконувати заходи профілактики лептоспірозу собак. Вирішальне значення мають профілактичні огляди тварин після прогулянок, вакцино-профілактика лептоспірозу з щорічною ревакцинацією.

Пропозиції

У зв'язку зі збільшенням захворюваності собак на лептоспіроз в Києві є актуальною щорічна ревакцинація тварин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдеева М.Г. Причины летальных исходов лептоспироза / М.Г. Авдеева // Эпидемиология и инфекционные больные. - 2003. - № 6. - С. 30-33.

2. Vivek K.N. Neuroleptospirosis / K.N. Vivek, B. Padmakumar // JK Science. - 2004. - Vol. 6. - № 4. - P. 218-219

3. Случай повторного лептоспироза / С.О. Майорова, Н.А. Стоя- нова, Н.К. Токаревич, В.В. Русальчук // Клиническая медицина - 2007. - № 3. - С. 71-72. 36. Сокол А.М. Особдивості клініки і діагностики бежовтяничних форм лептоспірозу на сучасному етап / А.М.

4. Сокол, В.Д. Мос- калюк, Ю.О. Рандюк // Буковинський медичний вісник. - 2008. - Т. 12. - № 3. - С. 30-32.

5. Ананьина Ю.В. Паразитические и свободноживущие лепто- спиры (Leptospiraceae): эколого-генетические особенности / Ю.В. Ананьина // Зоологический журнал. - 2010. - Т. 89. -№ 1. - C. 48-52.

6. Ahmad S.N. Laboratory diagnosis of leptospirosis / S.N. Ahmad, S. Shah, F.M.H. Ahmad // J Postgrad Med. - 2005. - Vol. 51. - Issue 3. - P. 195-200.

7. Хохлова, З.А. Диагностика лептоспирозной инфекции/З.А. Хохлова, Р.А. Гилева, В.Н. Карпова//Инфекционные болезни: современные проблемы диагностики и лечения: материалы Российской научн.-практ. конф. 3-4 декабря 2008 г., г. С. Петербург - С. 247-248.

8. Лептоспирозы / [В.И. Лучшев, В.В. Лебедев, С.Н. Жаров, С.В. Бурова] // Российский медицинский журнал. - 2009. - № 4. - С. 47-49..

9. Лептоспирозы людей и животных/ Под ред. В.В. Ананьина. - М.: Медицина, 1971 год-251 с.

10. Кузьмин А.А. Советы Айболита: Справочник практического врача по болезням собак. - Харьков: ИКП «Паритет», 1995 г - С. 156-164

11. Лебедев В.В. Оценка эффективности лабораторных методов диагностики лептоспироза / В.В. Лебедев, И.В. Лысенко, Ю.В. Ананьина, О.В. Стриханова // Мат. Международного Евро-Азиатского конгресса по инфекционным болезням (5-6 июня 2008 г., г. Витебск). - Витебск, 2008. - Т. 1: Актуальные вопросы инфекционной патологии. - С. 186-187. 20.

Размещено на Allbest.ru