Еколого-ценотичні особливості та використання перспективних видів порядку Жостероцвіті для озеленення екосистем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра екології та збалансованого природокористування

Реферат

на тему: "Еколого-ценотичні особливості та використання перспективних видів порядку Жостероцвіті для озеленення екосистем"

Рівне - 2014

План

1. Характеристика порядку Жостероцвіті (Rhamnales)

2. Родина Жостерові (Rhamnaceae)

3. Використання видів порядку Жостероцвіті для озеленення екосистем

Використана література

1. Характеристика порядку Жостероцвіті (Rhamnales)

Дерева і чагарники, часто колючі, іноді ліанові, рідко чагарнички і дуже рідко однорічні трави (в Південній Америці).

Листки чергові або рідше супротивні, прості, перистонервні або з дуговим жилкуванням, іноді дуже редуковані, з дрібненькими прилистками, відсутніми лише в більшості видів одного з родів.

Квітки в різноманітних верхівкових або пазушних суцвіттях, які іноді бувають редуковані до однієї квітки, переважно досить дрібні, зеленуваті, маточково-тичинкові або рідко маточкові і тичинкові, актиноморфні, п'ятичленні або рідше чотиричленні, з більш або менш чашоподібною квітковою трубкою (гіпантієм). Чашечка п'яти-, чотирилопатева, з трикутними опадаючими лопатями, стулчастими в складеній бруньці. Пелюсток чотири-п'ять, звичайно дрібних, увігнутих, нерідко нігтикових, іноді пелюстки відсутні. Тичинок чотири-п'ять, які чергуються з чашолистками; нитки більш чи менш прирослі до основи пелюсток. Гінецей з двох-трьох-(п'яти) карпел, ценокарпний, рідко псевдомономерний, із стилодіями, які більш чи менш зрослися в стовпчик, з приймочковими гілками різної довжини або з лопатевою приймочкою. Зав'язь верхня або частково зросла з квітковою трубкою, з одним або рідко двома насінними зачатками в кожному гнізді.

Плоди кістянкоподібні, горіхоподібні або такі, що розпадаються на мерикарпії.

Характерна риса порядку Жостероцвітих - наявність нектарного диска під маточкою або навколо неї.

Очевидно, мають спільне з Celastrales походження. Кронквіст зближує Rhamnales з Celastrales. Принаймні, на сьогодні переважають докази на користь виведення Rhamnales та Celastrales від спільного диплостемонного предка з Rosanae. Порядок монотипний.

2. Родина Жостерові (Rhamnaceae)

Родина Жостерові (Rhamnaceae) налічує 60 родів і понад 900 видів, поширених як у помірних, так і в тропічних областях з теплим жарким кліматом; у флорі України є чотири роди і вісім видів.

Рід Жостір (Rhamnus). Листопадні кущі або невеликі деревця до 10 м заввишки, деколи покриті колючками. Листя найчастіше розташовані черговості, рідко супротивно, з цілісним або зазубреним краєм.

Квітки в пазушних пучках, рідше в китицевидних суцвіттях, чотиричленні, здебільшого маточкові і тичинкові (тоді рослини дводомні). Чашечка лійковидно-дзвоникувата, з трикутними частками. Пелюстки дуже дрібні, з вузькими нігтиками або зовсім нерозвинені. Зав'язь верхня, зазвичай дво- або тригнізда. Цвіте у травні - червні.

Плід чорна блискуча кістянка, з двома-трьома (чотирма) насінинами. В Україні росте три види жостеру. Чотиричленний тип квітки має ж. проносиш (R. Cathartica). Росте в лісах і чагарниках майже по всій Україні.

Рід Крушина (Frangula). Кущі або деревця звичайно неколючі; квітки п'ятичленні, плід соковитий, кістянкоподібний, з трьома кісточками. Відомо близько 50 видів крушини, переважно з Північної Америки. По всій Україні у природному стані росте в чагарниках на знижених місцях і в заплавних лісах один вид - крушина ламка (Frangula alnus), що має п'ятичленний тип квітки і чергові цілокраї листки.

Рід Горвенія (Howenia). Монотипний рід, що походить зі Східної Азії (Західний Китай). В Україні в садах і парках Південного берега Криму культивується цукеркове дерево. Оригінальне деревце, до 8-10 м заввишки, з блискучими темно-зеленими листками і дрібними зеленуватими квітками в щитках; плоди їстівні, солодкі, на м'ясистих плодоніжках. Власне це є своєрідне пристосування для поширення плодів: перед їх дозріванням плодоніжки дуже потовщуються, стають соковитими, м'ясистими, набувають жовтого або оранжевого кольору і легко відламуються разом з сухим плодом (рис. 401). Яскраво забарвлені і Цукристі плодоніжки приваблюють птахів та дрібних лазячих тварин і разом з плодами розносяться ними. Ці плодоніжки дуже солодкі і запашні, їстівні, їх їдять у свіжому і в'яленому вигляді в Японії, Кореї, Китаї, Індії та інших країнах Південно-Східної Азії, де цукеркове дерево широко розповсюджено і культурі. Саме дерево дуже декоративне і культивується як орнаментальна рослина в парках і вуличних посадках. жостерові морфологічна екологічна озеленення

Соковиті плоди крушинових розповсюджуються птахами. Найбільш крупні соковиті кістянки мають деякі види з роду Зизифус (Zizipphus). Зокрема кістянки зизифуса справжнього (Z. jujube) дуже солодкі і їстівні, в зв'язку з чим цей вид (разом з ще одним видом) введено в культуру.

Рід Держи-дерево - Paliurus. Сильно колючий листопадний кущ. Листорозміщення чергове 2-рядне. Листки яйцеподібні або серцеподібні з трьома базальними жилками, з парою прилистків, перетворених на тверді шипи. Квіти двостатеві, п'ятичленні, мало помітні, зеленуваті, зірчасті в пазушних цимозних суцвіттях. Плоди сухі, нерозкривні. Насіння гладеньке, блискуче.

Відома 6 видів, поширених в Східній Азії і Середземномор'ї. У Південному Криму на відкритих сухих кам'янистих і щебнистих схилах росте держи-дерево звичайне (Paliurus spina-chrisu).

3. Використання видів порядку Жостероцвіті для озеленення екосистем

Жостір проносний - Rhamnus catharticа L. Дерево заввишки до 8 м з супротивники колючими гілками, червоно-коричневою блискучою корою. Листки на молодих пагонах супротивні, а на старих плодоносних - зібрані у пучки, З-5 см завдовжки і 1,5-2 см завширшки, з чотирма парами слабко виражених косих бічних жилок. Квітки дрібні, жовтуваті, дзвіночкоподібиі, зібрані у пучки по 10-15 шт., починають цвісти в травні. Плоди округлі, з 2-3 насінинами, 6-8 см в діаметрі, дозрівають у серпні.

Природно поширений у Європі, Західному Сибіру, Малій і Середній Азії. Росте на відкритих сухих місцях, на берегах річок, у рідких лісах. Зимо- та посухостійкий. Добре витримує стриження.

Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, густих живих огорож у відповідних умовах в усіх районах країни.

Крушина ламка - Frangula alnus Mill. Кущ заввишки до 5 м. Пагони без колючок, блискучі, з фіолетовим відтінком і світлими овальними плямами. Листки чергові, еліптично-овальиі, цілокраї, з перистим жилкуванням. Квітки дрібні, зеленувато-білі, цвітуть довго у червні - липні. Плід кулястий, під час достигання червоніє, а після дозрівання -чорний, з двома насінинами.

В Україні трапляється повсюди, але здебільшого у північній частині. Росте в лісах на відносно багатих, достатньо зволожених ґрунтах. Морозостійка, витримує значні засухи.

Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, узлісь, підліска в лісопарках у всіх районах країни.

Жостір ольжолистий - Rhamnus alnifolia. Кущ до 1 заввишки, розлогий, часто розпростертий, з гладкими сірими незграбними гілками. Листки ромбічно широкоеліптичні, 2,5-6 (7) см завдовжки та 1,5-3 см завширшки, в основі клиновидні до округлих, на верхівці коротко нагострений чи з притупленим гострячком, зверху тьмяні, жовтувато-зелені, знизу глянцеве,

Квітки по 2-5 в пазушних пучках на молодих гілках, зеленуваті, близько 2,5 мм в діаметрі, двостатеві або рідко полігамні, з 5 гострокраєми частинами чашечки, Плоди - соковиті, від темно-червоних до майже чорних, округло-тригранні, 5-6 мм в діаметрі, з 3 міцними темно-коричневими, шорсткими кісточками.

В природі поширена у Північній Америці. Зростає на сфагнових болотах, нерідко заростями, в сирих і болотистих лісах, на низьких берегах річок і річкових долинах, на заливних луках. Культивується в Україні. Зимостійкий, деколи може підмерзати, тому необхідний певний догляд у зимовий період.

Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, а також для низьких живоплотів.

Держидерево, паліурус христова колючка - Paliurus spina Christi Mill. Дуже колючий, прозоро облистнений кущ, до 2 (3) м заввишки; гілки звивисті, часто звисаючі, молоді - коричнево опушені, зрілі - голі, червоно-бурі, часто з лущистою корою; в кожній парі шиповидних прилистків один прямий, спрямований вгору, а інший загнутий донизу. Листки косо яйцеподібні, тупі або коротко загострені, при основі округлі або слабо серцеподібні, 2-4 см завдовжки і 1,3-3 см завширшки, від неясно дрібнозубчастих до цілокраїх, щільні, шкірясті, зверху сірувато-зелені, голі, блискучі, знизу світліші, часто по жилах слабо волосисті, на черешках до 1 см завдовжки. Квіти зірчасті, близько 3-4 мм в діаметрі. Плоди від 1,3 до 2,8 см в діаметрі, від світло-жовтих до червоно-коричневих. Цвіте в травні - на початку червня; плодоносить з липня.

Природно поширене на південному берегу Криму, у Кавказі, гірській Середній та Західній Азії, Середземномор'ї. Росте на сухих сонячних, щебнистих кам'янистих схилах пагорбів і гір, часто спільно з іншими ксерофітами чагарниками; нерідко утворює непрохідні зарості. Хороший медонос. Легко витримує стрижку. Кальцефіл, дуже світлолюбний. Декоративний з кінця літа і всю осінь і навіть взимку, так як яскраво забарвлені плоди часто зберігаються на кущі до весни.

Використовується в районах природного поширення як прекрасний матеріал для створення щільних та непрохідних живоплотів, а також для покриття сухих і кам'янистих схилів. Також культивується на півдні країни (Одеса, Кам'янець-Подільський, Львів, Умань, Кременчук)

Унабі юйюба, європейська, або французька грудна ягода - Zizyphus jujube Mill. Дерево або розкинуто гіллястий колючий кущ до 3 (6-8) м заввишки, із звивистими, голими, червоно-коричневими гілками, по кутах з парними міцними та гострими шипами до 3 см завдовжки і тонкими, прямими, зеленими, дворядово облистненими пагонами, що нагадують складний лист. Листки шкірясті, голі, зверху темно-зелені, блискучі, косі, від подовжено яйцевидних до широко ланцетових, на черешках або майже сидячі з дрібним прилистками при основі. Квіти зірчасті, 3-4 мм в діаметрі, в щільних клубочковидних суцвіттях, на дуже коротких квітконіжках. Плоди кулясті, 1-1,5 см завдовжки, від світло-червоних до темно-коричневих, блискучі. Цвіте в червні-липні; плодоносить з серпня.

Розповсюджена на Закавказзі, в Китаї, Кореї, Індії, Середземномор'ї. Росте на сухих сонячних, щебнистих і кам'янистих схилах річкових долин, пагорбів і гір.

Широко культивується по всій території свого природного ареалу і поза ним, особливо на Сході (Китай та ін.) як плодове дерево. В україні культивується на півдні. Плоди містять багато цукру, надзвичайно поживні і смачні. Існує кілька сортів. В якості декоративного застосовується для покритті сухих і кам'янистих схилів, для створення живоплотів та в групових посадках.

Берхемія лазяча - Вerchemia scandens (Hill) С. Koch. Ліана 3-10 (30) м завдовжки, з тонкими голими, червоно- або сіро-коричневими гілками. Ллистки еліптичні, однаково звужені до верхівки і до основи, 3,5-8 см завдовжки і 1,8-3,5 см завширшки, гострі та відтянуто загострені, в основі широко або округло-клиновидні, по краю дрібнохвилясті, зверху ярко-зелені, знизу сірувато- або світло-зелені, з 9-12 парами бічних жилок, на черешках до 1 см завдовжки. Квіти зеленувато-білі, 1,5-5 см завдовжки. Плоди еліпсоїдальні 6-8 мм завдовжки, синювато-чорні. Цвіте в травні-червні; плодоносить в липні-серпні.

Природно поширена в Північній Америці від Вірджинії і Флориди до Міссурі і Техасу на прибережній рівнині. Росте в густих і сирих широколистяних лісах, високо підіймаючись на дерева.

Здавна культивується в Європі (з 1714) як декоративна рослина. В СРСР в культурі в Естонії отморзла до корпевой шийки (Матісен). Може бути рекомендована для озеленення в південній частині України.

Сагереція яркозелена - Sageretia laetevirens (Kom.) Gontsch. Кущ до 1,5 заввишки, дуже колючий з прямостоячими короткими гілками, в молодості опушеними, з світло-коричневої, коричневою або сірою корою. Листки дуже поліморфні, від широко ланцетних до еліптичних і округлих, 0,5-1,5 (2) см завдовжки і 0,3-1 см завширшки, тупі або навіть слабо виїмчасті на верхівці, іноді коротко загострені, з округлим або слабо серцеподібною основою, яскраво- або темно-зелені, дорослі голі, зверху і знизу блискучі, молоді опушені, на черешках до 5 мм завдовжки чи майже сидячі. Квітки близько 1,5-2 мм в діаметрі, темно-жовті або червонуваті, сидячі, в клубочках на кінцях гілок, в колосках. Плоди грушоподібні 3-гранні, 5-7 мм завдовжки, ягодоподібні, чорні, з невеликим шаром соковитого мезокарпія або нерідко майже сухі, шкірясті, коричневі, 3-кісточкові. Насіння довгасто-яйцеподібне, 3-гранне, гладеньке, без борозни, близько 5 мм завдовжки, світло-коричневе або жовте, в міцному хрящуватому ендокарпі. Цвіте в квітні-червні; плодонисоть в червні-серпні (вересні).

Природно поширена а Афганістані. Росте на південних кам'янистих схилах гір і на скелях. Декоративна, зовні дещо нагадує види кизильнику. Може бути використана для рабаток і невисоких живоплотів в садах і парках, в першу чергу. Плоди солодкі і їстівні, використовуються місцевим населенням. Розмножувати можна посівом насіння, живцями і діленням кущів.

Цеанотус американський - Сeanothus American L. Листопадний кущ до 1 м заввишки, з тонкими, червоно-коричневими, не колючими гілками і темно-червоним корінням. Листорозміщення чергове. Листки яйцеподібні або еліптичні, 3-7 (10) см завдовжки і 1,5-4,5 (6) см завширшки, поступово загострені до верхівки, в основі округлі, широко клиновидні, рідше слабо серцеподібні, нерівномірно гостро пилчасті, з 3 головними базальними жилками і чіткою мережею вторинних, зверху ярко-зелені, матові і зазвичай голі, знизу світліші, слабо опушені до майже голих, черешки 4-10 мм завдовжки. Суцвіття пазушні на молодих трав'янистих, щорічно відмираючих гілках, на квітконіжках 8-15 см завдовжки, подовжено-овальні, з парою приквіткових листків при основі або без них. Квіти білі, близько 3,5 мм в діаметрі, по 5-10 у пучках, на білих тонких квітконіжках. Плоди 4-6 мм завдовжки, чорні або коричневі, з 3 опуклими часточками. Насіння близько 2 мм завдовжки, коричневе або майже чорне, гладке, блискуче. Цвіте з кінця червня по серпень; плоди достигають в листопаді.

Природно поширений на приатлантиченій частині Північної Америки від області Великих озер до Флориди і Техасу.

Звичайна рослина сухих рідкостійних лісів, заростей чагарників, на схилах пагорбів і скелястих берегових обривах.

У культурі з 1713 р.; широко поширений в Західній Європі, частіше у вигляді різних садових форм і гібридів, як правило, менш витривалих та морозостійких.

В Україні успішно культивується на Чорноморському узбережжі Криму.

Коріння вживається для фарбування тканин; висушене листя є непоганим замінником чаю.

Помадерріс безпелюстковий - Рomaderris apetala Labill. Кущ або дерево 4-6 м заввишки із стволами до 10-13 см в діаметрі, з гладкою коричневою корою. Листки еліптичні до ланцетних, 5-10 см завдовжки і 3-6 см завширшки, на верхівці коротко загострені, нерівномірно та грубо вигризено зубчасті, зверху грубо роздуто-зморшкуваті від глибоко вдавлених жилок, темно-зелені, зіркововолосисті, знизу (як і молоді) сіруватовойлочні з різко виступаючою мережею великих жилок; черешки 1-2 см завдовжки. Квіти дрібні, зеленувато-бурі, без пелюсток, численні, 7-15 см завдовжки; бутони широко яйцевидні, зовні войлочно опушені. Плоди оберненояйцевидні, з розсіяними зірчастими волосками; ядерця розкриваються за допомогою короткого клапана. На батьківщині цвіте в жовтні-листопаді; в умовах північної півкулі - в червні.

Природно поширений на сході Австралії, в Тасманії і північному о. Нової Зеландії. Зростає зазвичай по берегах і обмілинах річок і в річкових долинах.

Інтродукований в Європу в 1803, досить широко поширений в ботанічних садах і в закритому ґрунті. В Україні у відкритому ґрунті може культивуватись у Криму, але потребує певного догляду.

Коллеція хрестоподібна - Сolletia cruciata Gill. et Hook. Сильно гіллястий, жорсткий, сизо-зелений, дивного вигляду кущ, близько 1 м заввишки. Гілки густо засаджені навхрест розташованими великими, гострими, плоскими, трикутними колючками. Листки з'являються тільки на молодих пагонах і до часу цвітіння швидко опадають, нечисленні, дрібні, еліптичні. Квітки зеленувато-білі, ароматні, кувшинчісті, одиночні або по 2-4 разом біля основи колючок, зазвичай засіваючи кущ навесні.

Природно поширена в південній Бразилії і Уругваї. Зростає на сухих і кам'янистих сонячних схилах гір.

Інтродукована в Європу в 1824 р, але культивується тільки в найбільш теплих районах півдня. В Україні культивується у південній частині Криму у Нікітському ботанічному саду, але підмерзає при сильних морозах.

Використана література

1. Нечитайло В.А., Кучерява Л.Ф. Ботаніка. Вищі рослини. - Київ: Фітосоціоцентр. - 2000. - 432 с.

2. Деревья и кустарники СССР. Дикорастущие, культивируемые и перспективные для интродукции / Ред. тома С.Я. Соколов и Б.К. Шишкин. - М. - Л.: Изд-во АН СССР, 1949. - Т. I. Голосеменные. - 464 с.

3. Екзотичні дерева, кущі та ліани в ландшафтах України / Упорядник: Юлія Судорікова. - К.: НАШ ФОРМАТ, 2013. - 336 с.

Размещено на Allbest.ru