Біохімічний профіль крові лабораторних тварин за розвитку зовнішніх модельованих запальних процесів та застосування гліцетинату

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут біології тварин НААН України

УДК 619:577.1+612.1:615.77

біохімічний профіль крові лабораторних тварин

за розвитку зовнішніх модельованих запальних процесів та застосування гліцетинату

03.00.04 - біохімія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Шкодяк Наталія Володимирівна

Львів 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Державному науково-дослідному контрольному інституті ветеринарних препаратів та кормових добавок Державного комітету ветеринарної медицини України.

Науковий керівник - доктор ветеринарних наук, професор, член-кореспондент УААН, заслужений діяч науки і техніки України Коцюмбас Ігор Ярославович, Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок, директор.

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук Куртяк Богдан Михайлович, Головне управління ветеринарної медицини у Львівській області, начальник; Інститут біології тварин НААН України, провідний науковий співробітник лабораторії живлення великої рогатої худоби;

доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник Чумаченко Володимир Володимирович, Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів Державного комітету ветеринарної медицини України, завідувач науково-навчального відділу.

Захист відбудеться « 18 » травня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.368.01 в Інституті біології тварин НААН України за адресою: 79034, м. Львів, вул. В. Стуса, 38.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту біології тварин НААН України за адресою: 79034, м. Львів, вул. В. Стуса, 38.

Автореферат розісланий “ 16 ” квітня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.І. Віщур

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У комплексі захисно-пристосувальних реакцій організму теплокровних тварин важливу роль відіграє запалення, яке є сукупністю гомеостатичних процесів, що розвиваються у відповідь на дію патогенних чинників і забезпечують не тільки їх знешкодження, але й відновлення структури та функції клітин і тканин (Серов В. В., Пауков В. С., 1995; Movat H., 1999; Vane J. R., Botting R. M., 2003). Експериментальні дослідження показали, що при запальному процесі змінюється структура цитоплазматичних мембран на клітинному рівні. Це призводить до різкого посилення їх проникності для іонів, підвищення в'язкості ліпідного бішару, появи негативно заряджених іонів на поверхні мембран, зміни мембранного потенціалу, внаслідок чого порушується функціонування багатьох мембранозв'язаних ферментів (Белова Л. А., 1997; Кучменко О. Б., 2001; Степовая Е. А., 2004; Михальчик Е. В., 2009).

Біохімічні та імунологічні аспекти патогенезу патологій, в основі яких лежать запальні та ранові процеси у сільськогосподарських і домашніх тварин, вивчені недостатньо, що ускладнює вибір ветеринарних препаратів при їх лікуванні. Окрім цього, для більшості нестероїдних протизапальних засобів, що використовуються у ветеринарній медицині, характерна антиексудативна та антипроліферативна дія. Вони меншою мірою чинять репаративний вплив у вогнищі запалення та виявляють побічні ефекти (Субботин В. М., 2001).

У цьому контексті важливе наукове і практичне значення має дослідження біохімічних процесів, які лежать в основі протизапальної та репаративної дії натрійвмісних сполук, що зумовлено широким спектром позитивного впливу іонів натрію на обмін речовин організму тварин (Ангельскі С., 1998; Гонський Я. І., 2001; Левченко В. І., Влізло В. В., 2002). Солі натрію - хлориди, гіпохлорити, сульфати, сульфіти, гіпосульфіти, карбонати, цитрати є малотоксичними і використовуються в гуманній та ветеринарній медицині завдяки їх протимікробній, дезінтоксикаційній, протизапальній і репаративній дії (Перцев І. М., Зупанець І. А., 1999; Чекман І. С., 2001; Малик О. Г., 2002; Коцюмбас І. Я., 2009), проте біохімічні аспекти їх впливу на організм тварин при ускладнених запальних і ранових процесах та лікувальна ефективність їх застосування вивчені недостатньо.

Цим зумовлена актуальність вивчення лікувальної дії гліцетинату, до складу якого входить органічний комплекс натрію (концентрація 1% або 2%) з етанолом і гліцеролом, та впливу препарату на обмін речовин в організмі тварин із експериментальними запальними і рановими процесами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота була частиною наукової тематики відділу фармакології та імунології ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок за період 1997-2004 рр.: “Розробити (вдосконалити) та впровадити методи фізико-хімічного і фармакотоксикологічного контролю фітохіміопрепаратів” (№ держреєстрації 0196U003866), “Розробити комплексну систему фармако-токсикологічного контролю ветеринарних лікарських засобів” (№ держреєстрації 0101U006355), при виконанні якої дисертант вивчала біохімічні та імунологічні процеси в організмі тварин за впливу нових натрійвмісних препаратів.

Мета і завдання дослідження. З'ясувати біохімічні процеси, що лежать в основі розвитку різних типів зовнішніх запальних і ранових процесів у лабораторних тварин та при лікуванні їх комплексними препаратами з різним вмістом натрію (1% та 2% гліцетинатом).

Для досягнення мети необхідно було розв'язати такі завдання:

- вивчити вплив гліцетинату на фізіолого-біохімічні процеси в організмі клінічно здорових лабораторних тварин за нашкірного нанесення;

- дослідити вміст іонів Na⁺ і K⁺ в еритроцитах і плазмі крові та зміни активності Na⁺, K⁺-АТР-ази в мембранах еритроцитів щурів за впливу гліцетинату на тлі розвитку модельованого запалення;

- з'ясувати характерні біохімічні та імунологічні зміни в організмі щурів за впливу гліцетинату при модельованому запальному процесі;

- вивчити біохімічні особливості протизапальної дії 1% та 2% гліцетинату за розвитку різних типів запалення у щурів;

- дослідити біохімічні та імунологічні показники крові, а також морфофункціональні зміни в процесі лікування гліцетинатом модельованих ран у лабораторних тварин.

Об'єкт дослідження: модельовані запальні процеси (МЗП) і модельовані рани (МР) у лабораторних тварин та лікування їх 1 % та 2 % гліцетинатом. гліцетинат біохімічний тварина нашкірний

Предмет дослідження: показники обміну білків, вуглеводів і ліпідів, активність ферментів у сироватці крові, вміст іонів Na⁺ та K⁺ в еритроцитах і плазмі крові, активність Na⁺, K⁺-АТР-ази в мембранах еритроцитів, показники неспецифічної резистентності крові лабораторних тварин за умов застосування гліцетинату на тлі модельованих запальних і ранових процесів.

Методи дослідження: клінічні (оцінка загального стану тварин, температури і маси тіла), гематологічні, біохімічні (спектрофотометричні), імунологічні (визначення гуморальних показників імунітету), фізіолого-фармакологічні (визначення ступеня ранозагоювальної та протизапальної дії), токсикологічні (встановлення ЛД₅₀ препарату), гістологічні (фарбування гематоксиліном та еозином, за М. Стідменом), статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведено комплексне дослідження низки біохімічних та імунологічних показників у крові клінічно здорових лабораторних тварин і тварин з модельованими запальними та рановими процесами при застосуванні в їх лікуванні нового натрійвмісного ветеринарного препарату гліцетинат (1% та 2%). Констатовано вірогідні зміни вмісту білків і співвідношення окремих їх фракцій, вмісту ліпідів і окремих їх класів та глюкози в крові лабораторних тварин при модельованих запальних процесах, а також при застосуванні в їх лікуванні гліцетинату залежно від його дози і кількості експозицій. З'ясовано нормалізуючий вплив гліцетинату на досліджувані показники обміну речовин у крові тварин при ексудативному та альтеративному запаленні. Вивчено біохімічні основи патогенезу запалення у лабораторних тварин та ефективність натрійвмісного препарату гліцетинат у лікуванні асептичних і інфікованих ран.

Практичне значення одержаних результатів. На основі результатів досліджень розроблено нормативну документацію на препарати “Гліцетинат 1% для ветеринарної медицини” ТУ У 24.4-00485670-044:2005 та “Гліцетинат 2% для ветеринарної медицини” ТУ У 46.15.497-2000 і настанови щодо їх застосування.

Отримані результати мають важливе теоретичне й практичне значення для з'ясування певних біохімічних та імунологічних аспектів патогенезу запальних і ранових процесів у тварин, тому їх доцільно використовувати у навчальному процесі для підготовки фахівців ветеринарної медицини.

Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно підібрала, систематизувала, проаналізувала наукову літературу та провела патентний пошук за темою дисертації, виконала експериментальні дослідження й статистичну обробку отриманих кількісних показників, сформулювала основні висновки роботи. Аналіз одержаних результатів та підготовка до друку публікацій і дисертації проведені разом з науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися і були схвалені на засіданнях вченої ради ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок, Державній фармакологічній комісії ветеринарної медицини України (м. Київ, 2001), доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Сучасні проблеми ветеринарної медицини, зооінженерії та технологій продуктів тваринництва” (м. Львів, 1997); “Актуальні проблеми розвитку тваринництва” (м. Львів, 2003); “Досягнення молодих вчених у вирішенні проблем тваринництва” (м. Львів, 2003); “Проблеми неінфекційної патології тварин” (м. Біла Церква, 2003); “Ветеринарна медицина - 2004: сучасні аспекти розробки, маркетингу і виробництва ветеринарних препаратів” (м. Феодосія, 2004), “Біологічні основи продуктивності та здоров'я тварин” (м. Львів, 2004); “Предпосылки и эксперимент в науке” (Санкт-Петербург, 2004); “Ветеринарні препарати: розробка, контроль якості та застосування” (м. Львів, 2009).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових праць (5 одноосібно), із них 10 - у фахових наукових виданнях (3 - у журналах, 2 - у бюлетенях, 5 - у збірниках), 2 технічні умови, 3 тези.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, результатів досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних джерел (всього 409 найменувань, серед них 169 - латиною), 11 додатків. Робота викладена на 208 сторінках комп'ютерного тексту (основна частина становить 144 сторінок) та ілюстрована 25 рисунками, 32 таблицями, які становлять 34 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. Проаналізовано сучасні дані про біохімічні механізми формування компенсаторно-пристосувальних реакцій організму за умов розвитку запалення та впливу різних пошкоджуючих чинників. Наведено дані щодо біологічної ролі іонів натрію в організмі тварин та механізмів мембранної регуляції їх концентрації у клітині, функцій та діагностичного значення мембранозв'язаних ферментів. Огляд літератури завершується обґрунтуванням теми дисертаційної роботи і вибору напрямів досліджень.

Загальна методика та методи досліджень. Експериментальна частина роботи виконана у відділі фармакології та імунології ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок (1997-2004). Досліди проведено на клінічно здорових білих щурах лінії Вістар віком 3-6 місяців, масою тіла 150-240 г; безпородних кролях віком 6-7 місяців, масою тіла 1,8-2,4 кг. Усі втручання та забій тварин проводили з дотриманням вимог “Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та наукових цілей” (Страсбург, 1985) і ухвали Першого національного конгресу з біоетики (Київ, 2001). Комісією з біоетики ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок (протокол № 1 від 27 квітня 2009 р.) не виявлено порушень морально-етичних норм при виконанні науково-дослідної роботи.

Схема досліджень подана на рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Загальна схема експериментальних досліджень

Перший етап. У 1-му досліді вивчали місцево-подразнювальну дію натрійвмісних сполук (натрій етанолату, натрій гліцеролату, 0,5%, 1%, 2%, 3% гліцетинату) нанесенням їх на шкіру щурів у кількості 0,2 мл. У 2-му досліді встановлювали ЛД₅₀ 2% гліцетинату для щурів. Клінічні дослідження проводили загальновизнаними методами (Токсикологічний контроль нових засобів захисту тварин. Методичні рекомендації, 1997).

У 3-му досліді вивчали метаболічні процеси у крові клінічно здорових щурів та кролів за одноразової та багаторазової аплікації гліцетинату. Препарати наносили на попередньо депільовану ділянку шкіри тварин у кількості 0,4 мл. Було сформовано по 3 групи щурів і кролів: І група - контрольна, тваринам ІІ і ІІІ груп наносили, відповідно, 1% та 2% гліцетинат упродовж 20 діб. Кров для досліджень відбирали у кролів з вушної вени, у щурів - декапітацією за ефірного наркозу на 5-, 10- та 20-ту добу експерименту.

Другий етап. У 1-му досліді у щурів моделювали запальний процес субплантарним введенням 2 % розчину формаліну. Дослід проведено на 6 групах щурів: І група - контрольна, ІІ, ІІІ, IV, V і VІ - дослідні з МЗП. Щурам ІІ групи не наносили препарати, тваринам IIІ і ІV груп наносили, відповідно, 1% і 2% гліцетинат на попередньо депільовану ділянку шкіри, а щурам V і VІ груп перорально вводили, відповідно, 1% та 2% гліцетинат.

Кров для досліджень відбирали у тварин І групи на початку досліду; у тварин ІІ групи - на 4-ту та 24-ту годину розвитку запалення; у тварин ІІІ, ІV, V і VI груп - через 1 та 2 доби після застосування препаратів. У мембранах еритроцитів визначали активність Na⁺, K⁺-АТР-ази (Казеинов А. М., 1984; Влох И. И., 1992). Вміст білка в пробах визначали за методом O. H. Lowry (1951). Концентрації іонів Na⁺ та K⁺ в еритроцитах і плазмі крові визначали методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії на приладі AAS-30.

У 2-му досліді у щурів моделювали запалення підшкірним введенням щурам 50% розчину скипидару. Було сформовано 4 групи щурів по 20 тварин у кожній: І група - контрольна, ІІ, ІІІ і IV - дослідні з МЗП. Тваринам ІІ групи не наносили препарат, щурам ІІІ і ІV груп щодобово впродовж 20 діб наносили 2% гліцетинат у дозі, відповідно, 500 та 1000 мг/кг маси тіла. Кров для досліджень відбирали через 4 год. та на 3-тю, 8-му та 20-ту добу експерименту.

У 3-му досліді моделювали запалення шкіри та підшкірної клітковини підшкірним введенням щурам по 0,5 мл 9% розчину оцтової кислоти. Було сформовано 3 групи тварин: І група - контрольна, ІІ, ІІІ - дослідні з МЗП. Тваринам ІІ групи не наносили препарат, щурам ІІІ групи наносили на уражену ділянку 1% гліцетинат. Упродовж досліду визначали площу некрозу на шкірі тварин за допомогою прозорого трафарету. Кров для досліджень відбирали у щурів на початку та на 20-ту добу досліду.

У 4-му досліді у щурів викликали набряк субплантарним введенням 2% розчину формаліну. Було сформовано 4 групи щурів по 5 тварин у кожній: І група - контрольна, ІІ, ІІІ і IV - дослідні з МЗП. Щурам ІІ групи не наносили препарат, тваринам ІІІ і IV груп на депільовану ділянку шкіри наносили, відповідно, 1% та 2% гліцетинат після дії формаліну. Онкометром вимірювали об'єм лапки щурів на початку досліду та на 1-, 2- і 4-й годині розвитку набряку. Кров для досліджень відбирали на початку та на 4-й годині досліду.

Третій етап. У 1-му досліді моделювали різану асептичну рану в щурів. Для цього тваринам за ефірного наркозу на депільованій ділянці шкіри стегна скальпелем робили надріз довжиною 30 мм та глибиною 5 мм. Було сформовано 4 групи щурів по 5 тварин у кожній: І група - контрольна, ІІ, ІІІ і IV - дослідні з МР. Тваринам ІІ групи не наносили препарат; щурам ІІІ і IV груп на рану наносили 1% гліцетинат у дозі, відповідно, 500 та 1000 мг/кг. Упродовж 10 діб проводили планіметрію ран, оцінювали стан запальної реакції та визначали швидкість загоювання ран. Кров для досліджень відбирали на початку і 10-ту добу досліду.

У 2-му досліді у кролів моделювали різану інфіковану рану ромбовидної форми, розміром 3Ч2Ч0,5 см. Поверхню рани зрошували суспензією мікроорганізмів St. epidermidis (штам УКМ В-918), St. aureus (АТСС 6538 209 Р) та E. coli (штам ВКМ-125), яка містила 10¹² кл/мл фізіологічного розчину. Через добу проводили вторинне інфікування ран суспензією мікроорганізмів (10¹⁰ кл/мл фізіологічного розчину) під утворений струп. Лікувальну ефективність гліцетинату порівнювали з дією традиційних ранозагоювальних засобів (Поваженко Е.И, 1961; Кузина М.И., 1990).

Дослід проведено на 5 групах кролів: І група - контрольна, ІІ, ІІІ, IV і V - дослідні з МР. Кролям ІІ групи наносили 1% гліцетинат на всіх стадіях загоювання рани; тваринам ІІІ групи на стадії гідратації наносили 10% розчин натрій хлориду, на стадії дегідратації - 5% розчин синтоміцинової емульсії, на стадії регенерації - цинкову мазь; на рани тварин ІV групи наносили на стадії гідратації 10% розчин натрій хлориду, а на стадії дегідратації і регенерації - 1% гліцетинат; тваринам V групи наносили на стадії гідратації 10% розчин натрій хлориду, на стадії дегідратації - синтоміцинову емульсію, на стадії регенерації - 1% гліцетинат. Площу ран вимірювали планіметричним методом перед лікуванням і у процесі загоювання ран. У 4 кролів з кожної групи перед лікуванням та на стадіях дегідратації і регенерації ран відбирали кров для біохімічних досліджень та зразки тканин для гістологічних досліджень.

Зразки тканин рани фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну з подальшим заливанням у парафін через хлороформ (Горальський Л.П., 2005). Гістозрізи виготовляли на санному мікротомі, фарбували гематоксиліном та еозином, за Стідменом. Світлову мікроскопію і мікрофотографування гістопрепаратів проводили за допомогою мікроскопа OLYMPUS CX 41 та фотокамери OLYMPUS С-5050.

У стабілізованій крові визначали кількість лейкоцитів, еритроцитів, вміст гемоглобіну, лейкограму крові, загальну кількість Т-лімфоцитів (Е-РУЛ) - методом розеткоутворення з еритроцитами вівці (Jondal M. et al., 1972).

У сироватці крові визначали: вміст загального білка за уніфікованою біуретовою реакцією (Кондрахин И. П., 1985); білкові фракції - електрофорезом на ацетатцелюлозних плівках; концентрацію глюкози - глюкозооксидазним методом (Меньшиков В.В., 1987); бактерицидну активність (БАСК), лізоцимну активність (ЛАСК) та комплементарну активність - за модифікованими методиками В. Ю. Чумаченка зі співавт. (1990); концентрацію холестеролу загального (ХСЗ), вільного (ХСВ) та етерифікованого (ХСЕ; Камышников В. С., 2000), вміст загальних ліпідів (Knight G. A., 1972), триацилгліцеролів (ТАГ; Fletcher M. J., 1977); неорганічного фосфору - модифікованим методом Фіске-Суббароу (Прохорова М. И., 1982); активність аспартатамінотрансферази (АсАТ; КФ 2.6.1.2.) та аланінамінотрансферази (АлАТ; КФ 2.6.1.1.) - методом Райтмана-Френкеля (Меньшиков В. В., 1987), лужної фосфатази (ЛФ; КФ 3.1.3.1) - методом Кінга-Армстронга (Горячковский А. В., 1994).

Статистичну обробку отриманих кількісних показників проводили за методикою, описаною І. А. Ойвіним (1960), використовуючи статистичний програмний пакет Statistic 5,0 для Windows XP. Оцінку вірогідності здійснювали за критерієм Стьюдента (р<0,05-0,001).

Результати досліджень та їх аналіз

Вплив гліцетинату на фізіолого-біохімічні процеси в організмі клінічно здорових лабораторних тварин. У дослідах на щурах з'ясовано, що препарат гліцетинат за концентрації натрію 0,5-2,0 % та співвідношення етанолу до гліцеролу 1:2 виявляв помірну місцево-подразнювальну дію на шкіру тварин і був малотоксичним.

Після багаторазового нанесення на шкіру лабораторних тварин 1% і 2% гліцетинату у дозі 2000 мг/кг виявлені зміни окремих біохімічних показників крові. Зокрема, у сироватці крові щурів та кролів підвищувалась активність АлАТ, АсАТ (р<0,05) за 5-, 20-разового нанесення, ЛФ (р<0,05) - за 10-, 20-разового нанесення, ЛАСК і БАСК (р<0,05) - за 20-разового нанесення, зменшувався вміст загальних ліпідів і ХСЗ (р<0,05) за 5-, 10-разового нанесення та збільшувалася концентрація ТАГ за 20-разової аплікації, порівняно з тваринами контрольної групи.

Розподіл іонів Na⁺ і K⁺ в еритроцитах і плазмі крові та зміни активності Na⁺, K⁺-АТР-ази в мембранах еритроцитів щурів за впливу гліцетинату на тлі розвитку модельованого запального процесу. З'ясовано, що запальний процес призводив до надмірного накопичення іонів Na⁺ в еритроцитах щурів: на 4-й годині розвитку запалення вміст іонів Na⁺ збільшився на 24 % (р<0,05), на 24-й годині - на 34 % (р<0,05; рис. 2). При цьому вміст іонів K⁺ у еритроцитах зменшився, відповідно, на 22 та 19 % (р<0,05), порівняно з тваринами контрольної групи. Індекс K_і⁺/Na_і⁺, що характеризує стан активного транспорту цих іонів крізь мембрану, зменшився, відповідно, у 1,6 раза. У плазмі крові щурів вміст іонів Na⁺ на 24-й годині розвитку запалення зменшився на 36 % (р<0,05).

Зміни вмісту іонів відбувались на тлі пригнічення активності Na⁺, K⁺-АТР-ази в мембранах еритроцитів щурів: на 4-й годині розвитку запалення - на 28 % (р<0,05), на 24-й годині - на 41 % (р<0,05; рис. 3).

За нанесення на шкіру щурів 2% гліцетинату впродовж 1-ї та 2-ї доби в еритроцитах крові виявлено збільшення концентрації іонів K_і⁺, відповідно, на 16,8 і 8,0 % (р<0,05), а 2-ї доби - зменшення вмісту іонів Na_і⁺ на 14,4 % (р<0,05), порівняно з тваринами з МЗП. За перорального введення щурам 2% гліцетинату впродовж 1-ї та 2-ї доби констатовано збільшення вмісту іонів K_і⁺ в еритроцитах, відповідно, на 31 та 16,2 % (р<0,05) та вмісту іонів Na_е⁺ у плазмі крові на 13 % (р<0,05) упродовж 2-ї доби, порівняно з тваринами із запаленням.

Активність Na⁺, K⁺-АТР-ази в мембранах еритроцитів щурів упродовж 1-ї доби експерименту була вища у 1,5 раза за нашкірного нанесення 2% гліцетинату, а при пероральному введенні препарату - в 1,8 раза, порівняно з тваринами з МЗП.

Упродовж 2-ї доби після нанесення 2% гліцетинату активність цього мембранного ферменту еритроцитів зростала далі: за нашкірного застосування - на 46,5 % (р<0,05), за перорального - на 54,0 % (р<0,05).

Отже, дія гліцетинату на організм щурів за умов МЗП реалізується на мембранному рівні: він істотно впливає на розподіл одновалентних катіонів у еритроцитах щурів, унаслідок чого вміст іонів Na⁺ в еритроцитах зменшується, а іонів K⁺ - збільшується, та підвищується активність Na⁺, K⁺-АТР-ази в мембранах еритроцитів.

Характерні біохімічні та імунологічні зміни в організмі щурів за модельованого запального процесу і впливу гліцетинату. В сироватці крові щурів із МЗП (ІІ група), викликаним введенням скипидару, виявлено підвищення активності АлАТ, АсАТ і ЛФ на всіх стадіях досліду (рис. 5). Максимальне підвищення активності АлАТ і АсАТ у крові щурів зафіксовано через 20 діб, відповідно, на 18,6 і 29,4 % (р<0,05), активності ЛФ - через 8 діб після провокування запалення на 40,6 % (р<0,05), що засвідчило деструктивні внутрішньоклітинні процеси в печінці тварин, які призводили до вивільнення ферментів з органел і потрапляння їх у кров.

Локальне підшкірне асептичне запалення у тварин провокувало зміни метаболізму в організмі, зокрема, уже через 4 год. після ініціації запалення в сироватці крові щурів ІІ групи збільшувалася відносна кількість ?-глобулінів, що можна пояснити появою у крові білків гострої фази, які входять до складу цієї фракції. На 8-му і 20-ту добу досліду у щурів ІІ групи зафіксовано збільшення вмісту загального білка сироватки крові (р?0,05), що супроводжувалося збільшенням відносного вмісту ?-глобулінів, відповідно, на 24,7 і 28,1 % (р?0,05) та ?-глобулінів - на 29,4 і 30,4 % (р?0,05), порівняно зі щурами контрольної групи. Виявлені зміни характерні для запального процесу: вміст перших сироваткових білків залежить від накопичення антитіл, а других - від синтезу компонентів системи комплементу (Бажора Ю. І., 2000; Черешнев В. А., 2001).

На 3-тю і 8-му добу досліду в сироватці крові щурів встановлено вірогідно вищу активність БАСК, відповідно, на 32,3 і 27,6 %, комплементарну активність, відповідно, на 21,0 і 26,3 %, на 8-му добу - вищу активність ЛАСК на 42,3 %, порівняно з тваринами контрольної групи, що засвідчило активування в їхньому організмі імунних реакцій, спрямованих на нейтралізацію флогогенного чинника.

У ліпідному складі сироватки крові щурів ІІ групи на 8-му добу досліду виявлено вірогідне збільшення вмісту загальних ліпідів на 52,2 %, ТАГ - на 50,4 % та ХСЗ - на 14,3 %, порівняно з тваринами контрольної групи. Концентрація загальних ліпідів продовжувала збільшуватися і на 20-ту добу - на 59,4 % (р?0,05). У цей період у крові дослідних тварин зафіксовано вірогідне збільшення концентрації глюкози (на 40 %), що вказувало на інтенсифікацію процесів гідролізу глікогену в печінці тварин за умов запалення.

Після нанесення 2% гліцетинату в дозі 500 мг/кг через 4 год. у сироватці крові тварин ІІІ групи встановлено вірогідно нижчу активність АлАТ (на 16,0 %), а на 3-тю, 8-му і 20-ту добу - активність ЛФ (відповідно, на 23,8, 38,1 та 33,1 %), порівняно з тваринами ІІ групи. За застосування препарату в дозі 1000 мг/кг на 8-му і 20-ту добу в крові щурів ІV групи виявлено зниження активності АлАТ, відповідно, на 21,4 і 16,2 %, що свідчило про стабілізуючу дію препарату на структуру мембран клітин внутрішніх органів.

Нанесення на шкіру щурів 2% гліцетинату в дозі 500 і 1000 мг/кг призвело до зниження на 8-му і 20-ту добу в сироватці крові щурів відносного вмісту ?-глобулінів, відповідно, на 15,7 і 16,8 % (р?0,05), порівняно з тваринами із запаленням, що вказувало на зменшення запальної реакції в їхньому організмі. При застосуванні препарату дозою 1000 мг/кг у крові тварин на 8-у добу встановлено зменшення вмісту ХСЕ в 1,8 раза, а на 20-ту добу - концентрацій ХСВ та глюкози (р?0,05), порівняно з тваринами з МЗП. Отже, 2% гліцетинат у дозі 500 і 1000 мг/кг виявляв протизапальну та мембраностабілізуючу дію.

Біохімічні особливості протизапальної дії гліцетинату за різних типів запального процесу в щурів. З'ясовано, що 1% гліцетинат за нашкірного нанесення виявляв виражену протизапальну дію за умов альтеративного запалення у щурів, про що свідчило значне прискорення (на 5 діб) загоювання завданих ран.

У сироватці крові щурів з альтеративним запаленням зафіксована висока активність амінотрансфераз (р?0,05), що є характерною ознакою цього типу запального процесу. Після нанесення 1% гліцетинату в крові щурів ІІІ групи виявлено вірогідно нижчу активність АлАТ і АсАТ, відповідно, на 11,4 та 13,2 %, ніж у щурів із запаленням, що засвідчило стабілізуючу дію препарату на структуру мембран клітин гепатоцитів. Окрім цього, у сироватці крові щурів ІІІ дослідної групи встановлено вірогідно менший вміст загального білка (на 19,2 %), ?-глобулінів (на 20,5 %), загальних ліпідів (на 41,9 %) та глюкози (на 30,7 %).

Про вплив 1% та 2% гліцетинату на обмін речовин в організмі щурів за гострого запального набряку, який супроводжувався ексудативною реакцією, свідчило вірогідне зменшення вмісту ТАГ (відповідно на 34,9 і 24,7 %) та ХСВ (відповідно на 36,8 і 39,4 %) у крові щурів ІІІ і ІV груп, порівняно зі щурами із запаленням. У білковому спектрі сироватки крові тварин виявлено збільшення кількості альбумінів (р?0,05) за збільшеного вмісту загального білка (р?0,05).

Отже, гліцетинат виявляв виражену протизапальну дію за альтеративного та ексудативного запалення у щурів. За дії препарату в організмі тварин посилювався синтез білків і ліпідів, стабілізувалися плазматичні мембрани гепатоцитів.

Біохімічні та імунологічні показники крові та морфофункціональні зміни в процесі загоювання гліцетинатом модельованих ран у лабораторних тварин. Площа різаних асептичних ран у щурів становила 160-165 мм², під час обстеження виявлені ексудація серозного характеру, інфільтрація, набряк і гіперемія країв. За лікування ран 1% гліцетинатом у дозі 1000 мг/кг у тварин ІV групи відзначена активна грануляція вже на 3-4-ту добу, за впливу препарату в дозі 500 мг/кг у тварин ІІІ дослідної групи спостерігалась грануляція на 5-ту добу, а у тварин з МР - на 7-8-му добу. На 10-ту добу досліду розмір ранового дефекту у щурів ІІ групи зменшився на 67,9 %, при застосуванні гліцетинату в дозі 500 і 1000 мг/кг - відповідно, на 86,8 і 90,7 %.

Розвиток ранового процесу у щурів характеризувався збільшенням у сироватці крові відносного вмісту ?-глобулінів на 19,8 % (р?0,05), тенденцією до збільшення вмісту ?-глобулінів при збільшеному вмісті загального білка (р?0,05), що засвідчило посилення білоксинтезуючої функції печінки тварин. Окрім цього, у сироватці крові тварин з МР встановлено вірогідно вищі концентрації загальних ліпідів (на 71,7 %), ХСЗ (на 34,9 %) та активність АсАТ та ЛФ (відповідно, на 20,2 і 25,6 %), ніж у тварин контрольної групи.

У крові щурів після ранового ушкодження виявлено вірогідне збільшення на 42 % кількості лейкоцитів, порівняно з тваринами контрольної групи, що зумовлено розвитком запальної реакції. У складі лейкоцитів відзначено збільшення кількості сегментоядерних нейтрофілів на 35,1 % (р<0,05) та зменшення кількості лімфоцитів на 9,51 % (р<0,05).

Нанесення 1% гліцетинату на рани щурів зменшувало запальний набряк, прискорювало очищення ранової поверхні, стимулювало регенеративні процеси, внаслідок чого термін лікування скоротився на 4-5 діб. У сироватці крові тварин за дії 1% гліцетинату в дозі 1000 мг/кг виявлено зменшення вмісту ХСЗ (p<0,05) та тенденцію до зменшення вмісту загальних ліпідів і активності амінотрансфераз.

Враховуючи дані про антимікробну активність 1% гліцетинату (Тесарівська У. І., 2005), у наступному досліді вивчали ефективність препарату при лікуванні інфікованих ран у кролів. Площа модельованих різаних ран у тварин становила 200-237 мм², при їх обстеженні виявлені ексудація серозного характеру, виражена інфільтрація, набряк і гіперемія країв. На 10-ту добу розмір ранового дефекту у тварин, яких лікували 1% гліцетинатом на всіх стадіях загоювання (ІІ група), зменшився на 83,1 %, а за умов застосування комбінованого традиційного методу лікування (ІІІ група) - на 72 %.

У процесі загоювання ран у сироватці крові кролів ІІІ і V груп на стадії гідратації виявлена вища активність АлАТ на 35,6 % (р<0,05), а у тварин ІV групи - вища активність АсАТ на 38,6 % (р?0,05), порівняно з тваринами контрольної групи. На стадії дегідратації встановлено вищу активність АлАТ у крові кролів ІV групи (р?0,05) та активність ЛФ (р?0,05) у тварин ІІІ групи. На стадії регенерації ран у сироватці крові кролів ІІ групи активність АлАТ та ЛФ залишалась вищою, відповідно, на 32,4 та 30,3 % (р?0,05), ніж у тварин контрольної групи, що засвідчило більшу тривалість у них запальної реакції. При цьому активність указаних ферментів у крові тварин, яких лікували гліцетинатом, поступово нормалізувалась, а отже стабілізувалася проникність плазматичних мембран клітин у місцях ранового ушкодження.

У сироватці крові кролів ІІ та ІV груп після моделювання ран виявлено вірогідне збільшення відносної кількості ?- і ?-глобулінів, що свідчило про посилення синтезу в їхньому організмі білків гострої фази, яке характерне при пошкодженні тканин (Калинина Н.М., 2005; Назаров П.Г., 2006). У тварин ІІ групи на стадії регенерації вірогідно збільшувався вміст загального білка в сироватці крові за рахунок посилення інтенсивності білоксинтезуючих процесів, що, очевидно, й сприяло загоюванню ран.

У сироватці крові кролів ІІ і ІІІ груп виявлено вірогідне підвищення лізоцимної активності на стадії гідратації, відповідно, на 23,1 та 16,9 %, яке зберігалося і на стадії загоювання ран у фазі дегідратації у тварин ІІ та V груп. На стадії регенерації ран у тварин ІІ та V дослідних груп, яким застосовували 1% гліцетинат, відзначено активування системи комплементу, про що свідчила вища комплементарна активність сироватки крові (р?0,05). При цьому загальна БАСК кролів не змінювалася.

У крові кролів ІІ та ІV груп, у лікуванні ран яких застосовували 1% гліцетинат, виявлено збільшення загальної кількості Т-лімфоцитів (Т-РУЛ) на стадіях гідратації та дегідратації, а на стадії регенерації - нормалізацію цього показника. У крові тварин ІІІ та V груп, яких лікували традиційними препаратами, на стадії регенерації збільшувалась відносна кількість Т-лімфоцитів на тлі збільшеної загальної кількості лімфоцитів (р?0,05).

Отже, 1% гліцетинат при лікуванні ран у кролів виявляв протимікробну, протизапальну та ранозагоювальну дію, яка базувалась на активації захисних сил організму тварин.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведені дані про біохімічні та імунологічні зміни у крові лабораторних тварин при запальних і ранових процесах та лікуванні препаратами з різним вмістом натрію (1% і 2% гліцетинатом).

1. З'ясовано, що препарат гліцетинат із вмістом натрію 0,5-2,0 % та за співвідношення етанолу до гліцеролу 1:2 був малотоксичним і виявляв помірну місцево-подразнювальну дію на шкіру щурів.

2. В організмі лабораторних тварин за багаторазового нанесення на шкіру 1% і 2 % гліцетинату в дозі 2000 мг/кг змінювався метаболічний профіль крові, що виявлялось вірогідним підвищенням у їх сироватці крові активності АлАТ, АсАТ за 5-разового нанесення препарату щурам і 20-разового - кролям, зменшенням вмісту загальних ліпідів і загального холестеролу за 5-, 10-разового застосування, а також підвищенням активності ЛФ, ЛАСК і БАСК, збільшенням вмісту триацилгліцеролів за 10-, 20-разового нанесення, порівняно з тваринами контрольної групи.

3. За розвитку гострого модельованого запалення в еритроцитах дослідних щурів зафіксовано надмірне накопичення іонів Na⁺ та зменшення вмісту іонів K⁺ (р<0,05), порівняно з тваринами контрольної групи. У мембранах еритроцитів виявлено пригнічення активності Na⁺, K⁺-АТР-ази (р<0,05). За впливу гліцетинату відбувався перерозподіл одновалентних катіонів у еритроцитах та підвищувалась активність Na⁺, K⁺-АТР-ази (р<0,05) у мембранах еритроцитів щурів.

4. У сироватці крові щурів на 8-му і 20-ту добу розвитку асептичного запального процесу, зумовленого підшкірним введенням скипидару, збільшився вміст загального білка (р<0,05), ??- та ?-глобулінів, підвищилася активність ЛФ, АлАТ, АсАТ. На 3-тю і 8-му добу в крові дослідних щурів вірогідно підвищувалась БАСК, комплементарна активність, а на 8-му добу - ЛАСК, що засвідчило активування імунних реакцій в організмі тварин.

5. За впливу 2% гліцетинату в дозі 500 та 1000 мг/кг у сироватці крові щурів із запальним асептичним процесом виявлено зменшення вмісту загального білка і г-глобулінів та нормалізацію вмісту загальних ліпідів, триацилгліцеролів і загального холестеролу, що свідчило про зменшення запальної реакції.

6. У сироватці крові щурів з альтеративним запаленням за нанесення 1% гліцетинату активність АлАТ знижувалась на 11 % (р<0,05), АсАТ - на 13 % (р<0,05), вміст загального білка зменшувався на 19 %, г-глобулінів - на 20,5 %, що підтверджувало протизапальну та стабілізуючу дію препарату на структуру мембран клітин внутрішніх органів.

7. Застосування 1% і 2% гліцетинату за розвитку гострого запального набряку у щурів, який супроводжувався ексудативною реакцією, призводило до вірогідного збільшення в сироватці крові відносного вмісту альбумінів та зменшення вмісту триацилгліцеролів і вільного холестеролу, порівняно з тваринами із запаленням.

8. При лікуванні асептичних різаних ран 1% гліцетинатом у дозі 1000 мг/кг у крові дослідних щурів виявлено вірогідне зменшення вмісту загального холестеролу та тенденцію до зменшення вмісту загальних ліпідів, активності амінотрансфераз. При дозі препарату 500 мг/кг установлено зниження активності ЛФ, тенденцію до зменшення вмісту г-глобулінів, порівняно з тваринами із модельованою раною, що свідчило про мембраностабілізуючу та протизапальну дію препарату.

9. Застосування 1% гліцетинату при лікуванні інфікованих ран у кролів позитивно впливало на їх природну резистентність, сприяло очищенню рани, інтенсивному утворенню грануляційної тканини, прискорювало регенеративні процеси в організмі тварин і на 4?5 діб скоротило термін лікування.

Пропозиції виробництву

Рекомендується застосовувати 1% та 2% гліцетинат з метою підвищення ефективності лікування ран та запальних процесів у домашніх і сільськогосподарських тварин згідно з настановами до розроблених Технічних умов “Гліцетинат 1% для ветеринарної медицини” (ТУ У 24.4-00485670-044:2005) та “Гліцетинат 2% для ветеринарної медицини” (ТУ У 46.15.49-2000), затверджених Державним департаментом ветеринарної медицини України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Шкодяк Н. В. Фізіолого-біохімічний профіль показників у крові інтактних щурів, з модельним запаленням та за умов дії натрієвмісного препарату / Н.В. Шкодяк, У.І. Тесарівська, О.Г. Малик // Актуальні пробл. медицини, біології, ветеринарії і сільського господарства. Книга наук. ст. Львів, 1998. С. 259-260. (Дисертант провела біохімічні дослідження, здійснила аналіз та статистичну обробку їх результатів, підготувала статтю до друку).

2. Фізіолого-біохімічна та морфологічна оцінка дії натрієвмісних препаратів за умов експериментального набряку в білих щурів / І. Я. Коцюмбас, І. П. Патерега, Д. О. Чура, О. Г. Малик, У. І. Тесарівська, Н. В. Шкодяк, О. Й. Сободош // Наук. вісн. Львів. держ. академії вет. медицини ім. С. З. Гжицького. 2000. Т. 2 (№ 2), ч. 1. С. 102-105. (Дисертант провела визначення активності ферментів, показників обміну білків, здійснила статистичну обробку результатів).

3. Шкодяк Н. В. Динаміка біохімічних показників крові під впливом натрієвмісних препаратів на тлі експериментального набряку у щурів / Н. В. Шкодяк, О. Г. Малик // Наук. вісн. Львів. держ. академії вет. медицини ім. С.З. Гжицького. 2001. Т. 3, № 1. С. 62-67. (Дисертант провела визначення показників обміну білків, здійснила аналіз та статистичну обробку їх результатів, підготувала статтю до друку).

4. Шкодяк Н.В. Динаміка біохімічних показників крові щурів за нашкірного нанесення натрієвмісних препаратів / Н.В. Шкодяк, У.І. Тесарівська, О.Г. Малик // Вісн. Білоцерк. держ. аграрн. ун-ту: Зб. наук. праць. Біла Церква, 2003. Вип. 25. Ч. 3. С. 167-173. (Дисертант провела визначення показників обміну білків, здійснила аналіз та статистичну обробку їх результатів, підготувала статтю до друку).

5. Шкодяк Н. В. Біохімічна оцінка дії натрієвмісного препарату за одноразової аплікації на шкіру кролів // Наук. вісн. Львів. держ. академії вет. медицини імені С. З. Гжицького. Львів, 2003. Т. 5, № 3. С. 153-156.

6. Шкодяк Н. В. Активність Na⁺, K⁺-АТР-ази в еритроцитарних мембранах щурів при модельному запаленні та при введенні гліцетинату / Н. В. Шкодяк // Біологія тварин. 2003. Т. 5, № 1-2. С. 235-238.

7. Шкодяк Н. В. Фізіолого-біохімічна оцінка ранозагоюючої дії гліцетинату 1% у білих щурів / Н.В. Шкодяк, О.Г. Малик // Біологія тварин. 2004. Т. 6, № 1-2. С. 261-265. (Дисертант провела біохімічні дослідження, здійснила аналіз та статистичну обробку їх результатів, підготувала статтю до друку).

8. Шкодяк Н. В. Фізіолого-біохімічні аспекти дії натрієвмісного препарату “Гліцетинату 1%” за експериментального альтеративного запалення у щурів / Н.В. Шкодяк, О.Г. Малик // Вет. медицина: Міжвідом. темат. наук. зб. Харків, 2004. Вип. 84. С. 779-783. (Дисертант провела біохімічні дослідження, здійснила аналіз та статистичну обробку їх результатів, підготувала статтю до друку).

9. Шкодяк Н.В. Біохімічний та імунологічний профіль сироватки крові кролів у процесі загоєння інфікованих ран 1 % гліцетинатом / Н.В. Шкодяк, І.Я. Коцюмбас // Наук.-техн. бюл. Ін-ту біології тварин і Держ. наук.-досл. контрольн. Ін-ту ветпрепаратів та корм. добавок. Львів, 2008. Вип. 9, № 4. C. 51-58. (Дисертант провела експериментальні дослідження, здійснила аналіз та статистичну обробку їх результатів, підготувала статтю до друку).

10. Коцюмбас І. Я. Особливості загоєння шкірної інфікованої рани у кролів за використання 1% гліцетинату / І. Я. Коцюмбас, Н.В. Шкодяк, О.М. Щебентовська // Наук.-техн. бюл. Ін-ту біології тварин і Держ. наук.-досл. контрольн. Ін-ту ветпрепаратів та корм. добавок. Львів, 2009. Вип. 10, № 3. С. 82-85. (Дисертант брала участь у постановці досліду, оформленні статті).

11. Гліцетинат 1% для ветеринарної медицини. Технічні умови / І. Я. Коцюмбас, О. Г. Малик, М. В. Косенко, Я. М. Процик, У. І. Тесарівська, Н. В. Шкодяк, І. П. Патерега, Д. О. Чура, І. М. Кушнір // ТУ У 24.4-00485670-044:2005. 27.02.2006. (Дисертант провела біохімічні та імунологічні дослідження, відтворювала методи контролю, брала участь у аналізі та статистичній обробці результатів, оформленні документації ).

12. Гліцетинат 2% для ветеринарної медицини. Технічні умови / І. Я. Коцюмбас, О. Г. Малик, У. І. Тесарівська, Н. В. Шкодяк // ТУ У 46.15.497-2000. 17.03.2000. (Дисертант провела біохімічні та імунологічні дослідження, відтворювала методи контролю, брала участь у аналізі та статистичній обробці результатів, оформленні документації).

13. Шкодяк Н.В. Біохімічна і морфологічна оцінка натрійвмісних препаратів на показники крові кролів / Н. В. Шкодяк // Сучасні пробл. ветеринарної медицини, зооінженерії та технологій продуктів тваринництва: Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. : тези доп. Львів, 1997. С. 431-432.

14. Шкодяк Н. В. Гліцетинат - екологічно безпечний протизапальний і антимікробний препарат / Н. В. Шкодяк // Стан та розвиток агропромислового виробництва в межах єврорегіону: Матеріали 1-ої міжнар. наук.-практ. конф. “Верхній Прут” : тези доп. Чернівці, 2003. С. 85-86.

15. Шкодяк Н. В. Биолого-токсикологическое действие глицетината 2% / Н. В. Шкодяк // Предпосылки и эксперимент в науке. Материалы 2-й междунар. науч.-практ. конф. аспирантов и соискателей : тез. докл. С.-Пб., 2004. С. 52.

АНОТАЦІЯ

Шкодяк Н.В. Біохімічний профіль крові лабораторних тварин за розвитку зовнішніх модельованих запальних процесів та застосування гліцетинату. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 03.00.04 - біохімія. Інститут біології тварин НААН України. - Львів, 2010.

Дисертаційна робота присвячена з'ясуванню біохімічних процесів, що лежать в основі розвитку різних типів зовнішніх запальних і ранових процесів у лабораторних тварин та при лікуванні їх комплексними препаратами з різним вмістом натрію (1% та 2% гліцетинатом).

Досліджено розподіл зовнішньо- і внутрішньоеритроцитарних іонів Na⁺ та K⁺ і зміни активності Na⁺, K⁺-АТР-ази в мембранах еритроцитів щурів за впливу гліцетинату на тлі розвитку модельованого гострого запалення. З'ясовано особливості перебігу біохімічних процесів при застосуванні гліцетинату за розвитку альтеративного та ексудативного запалення у тварин. Виявлено нормалізацію фізіолого-біохімічного статусу організму тварин за умов застосування гліцетинату при асептичних та інфікованих ранових процесах.

На основі результатів досліджень розроблено нормативну документацію на препарати “Гліцетинат 1% для ветеринарної медицини” ТУ У 24.4-00485670-044:2005 та “Гліцетинат 2% для ветеринарної медицини” ТУ У 46.15.497-2000 і настанови щодо їх застосування.

Ключові слова: біохімічний профіль крові, мембрана еритроцитів, іони натрію і калію, Na⁺, K⁺-АТР-аза, неспецифічна резистентність, гліцетинат, запальний процес, альтеративне запалення, ексудативне запалення.

АННОТАЦИЯ

Шкодяк Н. В. Биохимический профиль крови лабораторных животных при развитии внешних моделированных воспалительных процессов и применении глицетината. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата ветеринарных наук по специальности 03.00.04 - биохимия. Институт биологии животных НААН Украины. - Львов, 2010.

Диссертационная работа посвящена изучению биохимических процессов, которые лежат в основе развития различных типов внешних моделированных воспалительных и раневых процессов у лабораторных животных и при лечении их с использованием комплексных препаратов с разным содержанием натрия (1% и 2% глицетинатом).

В организме лабораторных животных при многократном нанесении на кожу 1% и 2% глицетината в дозе 2000 мг/кг изменялся метаболический профиль крови. Это проявлялось повышением в сыворотке крови активности АлАТ, АсАТ при 5-разовом нанесении крысам и 20-разовом - кроликам, уменьшением содержания общих липидов и общего холестерола - при 5-, 10-разовом применении, а также повышением активности ЩФ, ЛАСК и БАСК, увеличением содержания триацилглицеролов - при 10-, 20-кратном нанесении, в сравнении с животными контрольной группы.

При развитии острого моделированного воспаления установлено чрезмерное накопление ионов Na⁺ в эритроцитах крыс через 4 часа - на 24 % (р<0,05), 24 часа - на 34 % (р<0,05) и уменьшение содержания ионов K⁺, соответственно, на 22 и 19 % (р<0,05), по сравнению с животными контрольной группы. В мембранах эритроцитов крыс обнаружено снижение активности Na⁺, K⁺-АТР-азы через 4 часа - на 28 % (р<0,05), 24 часа - на 41 % (р<0,05). При действии 1% и 2% глицетината в эритроцитах крыс отмечено перераспределение одновалентных катионов, в результате которого содержание ионов Na⁺ уменьшается, а ионов K⁺ - увеличивается, и повышается активность Na⁺, K⁺-АТР-азы мембран эритроцитов.

При остром моделированном воспалении, вызванном подкожным введением скипидара, в сыворотке крови крыс достоверно повышалась активность АлАТ, АсАТ, ЩФ, возрастало содержание общего белка, г- и в-глобулинов, активность БАСК, общих липидов, триацилглицеролов, общего и этерифицированного холестерола и глюкозы. Нанесение на кожу крыс опытных групп 2 % глицетината в дозе 500 и 1000 мг/кг приводило к снижению в их крови активности АлАТ, АсАТ, ЩФ, содержания общего белка и г-глобулинов, нормализации содержания общих липидов, триацилглицеролов и общего холестерола.

Выяснены особенности противовоспалительного действия глицетината при экссудативном и альтеративном воспалительных процессах в крыс. Установлено, что при нанесении 1% глицетината в сыворотке крови крыс с альтеративным воспалением уменьшается активность АлАТ на 11 % (р<0,05), АсАТ - на 13 % (р<0,05), содержание общего белка - на 19 % (р<0,05), г-глобулинов - на 20,5 % (р<0,05). Использование 2% глицетината при остром экссудативном воспалении конечности у крыс привело к достоверному увеличению в сыворотке крови крыс опытных групп количества альбуминов и уменьшению содержания триацилглицеролов и свободного холестерола, по сравнению с животными с воспалением.

...