Адаптація печінки і системи ворітної вени до хлороформної і поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Державний заклад «Луганський державний медичний університет»

УДК 616.36-002+616.33-005.1

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня

кандидата біологічних наук

Адаптація печінки і системи ворітної вени до хлороформної і поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації

14.01.32 - медична біохімія

Богославцева Тетяна Миколаївна

Луганськ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» МОН України. антиоксидантний печінка хлорофор

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Виноградов Олександр Анатолійович, ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» МОН України, завідувач кафедри анатомії, фізіології людини та тварин.

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Федченко Світлана Миколаївна, ДЗ «Луганський державний медичний університет» МОЗ України, завідувач кафедри медичної біології

доктор медичних наук, доцент Бойченко Павло Костянтинович, Діагностичний центр «Луганська діагностична лабораторія», МОЗ України, завідувач діагностичної лабораторії (м. Луганськ)

Захист відбудеться 26 січня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д29.600.03 при ДЗ «Луганський державний медичний університет» (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя оборони Луганська, 1 Г).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДЗ «Луганський державний медичний університет» (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя оборони Луганська, 1 Г).

Автореферат розісланий 25 грудня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат біологічних наук, доцент І. А. Вишницька

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На II Українському конгресі гепатологів було відмічено повсюдне зростання захворюваності й поширеності хвороб печінки за останні 5 років (у середньому в 1,5 рази) (Т. Д. Звягинцева, 2000). Тому однією з актуальних медико-біологічних проблем на сьогодні є профілактика й лікування хронічних дифузних захворювань печінки (ХДЗП), частота яких, як указано вище, з кожним роком неухильно підвищується (Л. В. Войнова, 2000; Е. Л. Танащук та ін., 2000; A. S. Gomes et al., 2000).

Летальність при ХДЗП за 10 років, за прогнозами S. Zou et al. (2000), зросте на 126 %. Крім того, зросте кількість ускладнень ХДЗП і портальної гіпертензії (ПГ) (К. І. Буланов, С. Н. Чуклін, 1999; О. Г. Котенко, 1998, 1999; В. І. Русін та ін., 1999, 2005; О. О. Шалімов та ін., 1999; M. Nakayama et al., 1998; H. Nakayama et al., 2006; S. Pol, 2005; C. Triantos et al., 2005). Усе це вимагає поглибленого вивчення патогенезу ХДЗП і їх фінальної фази - цирозу печінки (ЦП), який є незворотною стадією захворювання печінки (О. П. Євдокимова, 1998; Л. В. Войнова, 2000; Є Л. Танащук та ін., 2000; T. F. Imperiale et al., 2000; M. I. Jiron et al., 2000; G. B.Gaeta et al., 2000).

За даними ВООЗ, серед причин загальної смертності 1,6 % припадає на ЦП (В. В. Митьков, 2000). За іншими джерелами, алкогольна гепатологія займає зараз провідне положення у світі, а смертність від неї стоїть на 3-му місці, поступаючись тільки смертності від серцево-судинних захворювань і новоутворень (Г. Ю. Сахаров, 1983; В. В. Серов, 1980; С. І. Катаєв, 1990).

Відомо, що при хронічній алкогольній та інших інтоксикаціях розвивається гепатит і ЦП, які супроводжуються склеротичними змінами в судинах системи ворітної вени (ВВ) (В. В. Серов, 1998). Підвищується тиск крові в ВВ, її гілках і притоках, який інтерпретується як ПГ. За даними І. В. Андреєвої (2007), ПГ є одним з пускових механізмів розвитку стравохідно-шлункових кровотеч.

Усе вищесказане підвищує актуальність експериментальних досліджень, що спрямовані на вивчення механізмів адаптації печінки в умовах хронічної інтоксикації, ускладненої ПГ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною науково-дослідної роботи кафедри анатомії, фізіології людини і тварин ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» (номер державної реєстрації 0198U0026641 «Механізми адаптації до чинників навколишнього середовища»). Автор є виконавцем одного з розділів, що стосується вивчення механізмів адаптації органів і систем тіла людини до гепатотоксичних отрут.

Мета і завдання дослідження. Вивчити особливості антиоксидантного захисту печінки й організму в процесі розвитку ендогенної інтоксикації з уточненням механізмів морфофункціональної адаптації печінки й системи ворітної вени до хлороформної й поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації.

Відповідно до мети дослідження були поставлені завдання:

1. На білих щурах розробити експериментальні моделі хлороформної та поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації.

2. Вивчити активність каталази (АК) сироватки крові й гомогената печінки щура, а також експозиційну динаміку сорбції (ЕДС) й рівень загальної води (РЗВ), макро- і мікроструктуру печінки у процесі хлороформної й поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації.

3. Виконати ультразвукову доплерометрію (УЗД), морфометрію судин системи ВВ і доплерівський моніторинг якісних і кількісних параметрів кровотоку в системі ВВ.

4. Розробити критерії оцінки адаптації печінки й системи ВВ у процесі хлороформної й поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації.

Об'єкт дослідження: сироватка крові, печінка і кровотік у системі ВВ щура.

Предмет дослідження: біохімічні та морфофункціональні механізми адаптації печінки й системи ВВ до хлороформної й поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації.

Методи дослідження: експериментальні: моделювання хлороформної і поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації; морфологічні: макроструктурні, гістологічні; лабораторні: визначення АК в сироватці крові й печінці, ЕДС й РЗВ в паренхімі печінки; апаратні: УЗД (морфометрія судин системи ВВ, доплерівський моніторинг якісних і кількісних параметрів кровотоку в системі ВВ); статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Проведено комплексне дослідження взаємозв'язків між оксидантами й антиоксидантами, ЕДС і РЗВ в печінці, а також особливостей портальної гемодинаміки в умовах хлороформної й поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації. Установлено, що хлороформна й поєднана алкоголь-хлороформна інтоксикація супроводжуються ініціацією вільнорадикальних процесів, які проявляються підвищенням антиоксидантного захисту організму й печінки за рахунок каталази, активність якої коливалася у великих межах і залежала від експозиції та виду експерименту, а також неоднакової резистентності організму й печінки тварин до інтоксикації.

У печінці підвищувалися РЗВ й ЕДС, що можна розцінювати як один з механізмів адаптації, що направлений на зниження концентрації гепатотоксичних отрут в організмі та печінці. Адаптація до інтоксикації супроводжувалася також регенераторними процесами з появою прошарків молодої сполучної тканини, збільшенням кількості двоядерних клітин, гіпертрофією ядер гепатоцитів із збільшенням кількості ядерець. При хлороформній і поєднаній алкоголь-хлороформній інтоксикації змінювалися якісні та кількісні показники портальної гемодинаміки, що виявлялося збільшенням лінійної й об'ємної швидкостей кровотоку на тлі зменшення діаметра ВВ.

При ендогенній інтоксикації у ВВ змінювалися напрям кровотоку й систоло-діастолічний коефіцієнт (S/D). Низький S/D свідчив про монофазність кровотоку, високий - про його артеріалізацію. Виявлена інверсія кровотоку у ВВ свідчила про наявність адаптаційного механізму у вигляді відкриття позапечінкових порто-кавальних анастомозів при розвитку явної або прихованої ПГ.

Механізми адаптації печінки й системи ВВ до хлороформної й поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації були спрямовані на зменшення наслідків внутрішньопечінкового блоку системи ВВ й наслідків ПГ шляхом перерозподілу портального кровотоку в систему порто-портальних і порто-кавальних анастомозів. При портальному дренажі, що вже достатньо сформувався, спостерігалися явища прихованої ПГ. Про це свідчили дані УЗД: зміни діаметра та напряму струму крові у ВВ; показників лінійної й об'ємної швидкостей кровотоку; індексу портального кровотоку й фази розвитку процесу (гіподинамічна, гіпердинамічна, помилковій стабілізації або субкомпенсації й фаза декомпенсації портальної гемодинаміки).

Практичне значення отриманих результатів. У процесі дослідження в динаміці визначені кількісні показники активності каталази, ЕДС й РЗВ в печінці в нормі та в процесі хлороформної й поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації. Розроблені експериментальні моделі печінкової патології з внутрішньопечінковим блоком системи ВВ і розвитком ПГ. Апробована методика УЗД у щура та надані рекомендації для її використання в експериментальних дослідженнях. Запропоновані критерії для діагностики ПГ, а також моніторинг портальної гемодинаміки методом дуплексного ультразвукового сканування з виділенням фаз розвитку патологічного процесу.

Отримані результати дослідження можна використати в навчальному процесі та науково-дослідній роботі. Основні положення виконаного дослідження впроваджені в науково-дослідну й навчальну роботу в ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», ДЗ «Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського», ДЗ «Луганський державний медичний університет», а також у 1-й міській клінічній лікарні та лікувально-діагностичному центрі «Медаком» (м. Луганськ). За даними дослідження оформлено 3 раціоналізаторські пропозиції.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним самостійним дослідженням. Автором самостійно виконано: планування й організацію дослідження, опрацьовані протоколи досліджень, моделювання експериментальної патології печінки у тварин, макроскопічні та гістологічні дослідження, визначення АК, ЕДС і РЗВ. При ультразвуковій доплерометрії скористалися допомогою фахівця. Автором самостійно розраховані показники для визначення й оцінки печінкової гемодинаміки. Визначені ультразвукові критерії ПГ. Автором також особисто в динаміці визначені механізми розвитку інтоксикаційного ураження печінки. За даними дослідження написані самостійно й у співавторстві статті й тези доповідей виступів на конгресах і конференціях.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження апробовані на республіканських і міжнародних конференціях і конгресах: на II Міжнародній науково-практичній конференції «Образование и наука без границ - 2006» (Дніпропетровськ, 2006); V - VIII Міжрегіональних наукових конференціях «Актуальні питання біології та медицини» (Луганськ, 2007 - 2010); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні методичні підходи до аналізу стану здоров'я» (Луганськ, 2008); XII Конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (Івано-Франківськ, 2008); науково-практичній конференції «Здобутки клінічної та експериментальної медицини» (Тернопіль, 2010).

Публікації. За темою дисертації надруковано 25 наукових праць, з них - 12 статей у журналах за фахом, які входять до переліку ВАК України (7 у біологічних і 5 у медичних), 13 тез збірниках матеріалів конгресів і конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів досліджень, висновків. Загальній обсяг - 182 сторінки; робота включає 28 таблиць, 88 малюнків. Список літератури містить 172 літературні джерела, з них 51 - іноземними мовами ( 121 - кирилицею, 51 - латиницею).

Основний зміст роботи

Матеріал і методи дослідження. Робота виконана на 75 щурах-самцях лінії Wistar масою 205 - 265 г. Догляд за тваринами (включаючи анестезію та евтаназію) здійснювали згідно з наказів, які регламентують організацію роботи щодо використання експериментальних тварин. Були дотримані принципи «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, використаних для експериментальних і інших наукових цілей» (Страсбург, 1985), а також положення «Загальних принципів експериментів на тваринах», схваленого Першим національним конгресом з біоетики (Київ, 2001).

Контрольну групу склали 15 тварин. 60 тварин були розподілені на дві дослідні групи. Першу дослідну групу склали 30 щурів, у яких моделювали алкоголь-хлороформну інтоксикацію. Другу дослідну групу склали 30 щурів, у яких моделювали хлороформну інтоксикацію. Тваринам першої і другої дослідних груп 2 рази на тиждень підшкірно вводили хлороформ на оливковій олії з розрахунку 0,3 мл на 100 г маси тварини. Тваринам першої дослідної групи додатково 3 рази на тиждень per os вводили горілку з розрахунку 0,5 мл / 100 г маси тварини.

У контрольних тварин і тварин першої і другої дослідних груп (через 10, 30 і 60 діб) визначали АК, РЗВ, ЕДС і проводили макро- і мікроструктурні дослідження печінки. Активність каталази сироватки крові й гомогената печінки визначали за методом М. А. Королюка та ін. (1988), який засновано на здатності перекису водню утворювати з солями молібдену стійкий забарвлений комплекс. Експозиційну динаміку сорбції визначали за О. А. Виноградовим (1988). Методика реалізувалася шляхом порівняння кількісних показників сорбційної здатності нейтрального червоного (клас по Соlour Index 2-е видання, Вr 50040) з печінкою контрольних і дослідних тварин через 15 хвилин після його введення.

З шматочків печінки барвник екстрагували спиртовим розчином, який колориметрували на концентраційному колориметрі КФК-2МП. У пам'ять ЕОМ колориметра заздалегідь закладали концентраційну інформацію. Рівень загальної води в печінці визначали за Ю. В. Ісаковим та М. В. Ромасенком (1986) шляхом порівняння маси шматочків печінки до й після висушування їх до постійної ваги в термостаті при температурі +55єС. Макроструктурні дослідження включали опис препаратів печінки, мікроструктурні - гістологічні дослідження (фарбування зрізів гематоксилін-еозином і пікрофуксином за Ван Гізоном) з вивченням препаратів під мікроскопом ЛЮМАН-3 і фотодокументуванням за допомогою цифрової фотоприставки DCM-500.

Ультразвукову доплерометрію системи ВВ у тварин контрольної й дослідних груп виконували ультразвуковим сканером Sonoace-8000 (Medison, Південна Корея) з лінійним датчиком 7,5 МГц. У режимі кольорового доплерівського картирування в проекції ВВ візуалізували кольоровий сигнал. У режимі спектрального доплера визначали спектр кривої з невеликим систоло-діастолічним розмахом. Вивчали: діаметр судини см; систолічну лінійну швидкість кровотоку (Vs), см/с; діастолічну лінійну швидкість кровотоку (Vd), см/с; систоло-діастолічний коефіцієнт (S/D).

Крім того, розраховували додаткові параметри: площу поперечного перетину судини (S), см2, S=рD2/4; середню лінійну швидкість кровотоку (Vcp), см/с, Vcp= (Vs+Vd):2; об'ємну швидкість кровотоку (Qcp), мл/хв, Qcp= S·Vcp·60; індекс портального кровотоку - відношення об'ємної швидкості кровотоку у відповідну добу експерименту до об'ємної швидкості кровотоку інтактних щурів; відношення об'ємної швидкості кровотоку на 100 г маси тварини (Q/100 г), Q/100 г = Q·100/m, де m - маса тварини в грамах. Усі перераховані показники вимірювали й розраховували в інтактних щурів, а також у дослідних тварин на 10, 20, 30, 40, 50 і 60 добу експерименту.

Цифрові дані обробляли методами варіаційної статистики за допомогою ліцензійної комп'ютерної програми Microsoft Excel. Визначали: середню арифметичну вибірки (M) і її помилку (±m); вірогідність помилки (p<); коефіцієнт кореляції (Rxy); помилку коефіцієнта кореляції (±rxy).

Результати дослідження і їх обговорення. За даними біохімічних, морфологічних і функціональних методів дослідження виконано комплексне вивчення механізмів морфофункціональної адаптації печінки й системи ВВ до хлороформної й поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації. У процесі дослідження встановлено, що моделювання поєднаної алкоголь-хлороформної (перша дослідна група) або хлороформної (друга дослідна група) інтоксикації ведуть до формування внутрішньопечінкового блоку системи ВВ і є адекватними способами, які не супроводжувалися загибеллю тварин.

При визначенні АК сироватки крові й гомогената печінки тварин першої і другої дослідних груп установлено, що АК коливалася у великих межах і залежала від експозиції й виду експерименту (табл. 1). Виявлена різниця між максимальним і мінімальним показниками АК сироватки крові й гомогената печінки тварин контрольної й дослідних груп. Ця різниця вказувала на неоднакову резистентність організму і, зокрема, печінки тварин до хлороформної й поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації. Цим пояснюється й той факт, що контрольний показник АК сироватки крові у тварин виділених дослідних груп був різним (табл. 1). Тому об'єктивнішим показником динаміки АК у процесі експерименту є зміни АК порівняно з контрольними даними. У зв'язку з цим підвищення АК сироватки крові й печінки тварин дослідних груп, з урахуванням даних літератури (D. B. Roodyn, 1968; М. А. Королюк та ін., 1988; О. А. Виноградов та ін., 2005), можна трактувати як показник активізації першого філогенетично обумовленого антиоксидантного бар'єру.

Механізм цієї активізації може бути зв'язаний з підвищенням плазмового об'єму крові, що обумовлює порушення динамічної рівноваги між форменими елементами крові і плазмою. Відновлення рівноваги відбувається за рахунок еритроцитів з низьким «життєвим» потенціалом, які виходять з селезінкового депо. Еритроцити швидко руйнуються, звільняючи каталазу, тому підвищення АК відбувається не одночасно, а поступово. Установлено, що упродовж першої доби відбувалося незначне підвищення АК сироватки крові. До другої доби АК різко підвищувалася. До третьої доби спостерігалося менш стрімке підвищення АК, ніж у другу добу. До п'ятої доби було виражене стрімке підвищення активності ферменту, яке продовжувалося аж до 10 - 15 доби від початку експерименту. Потім до 60 доби АК поступово знижувалася. Це можна трактувати як пригноблення активізації каталази.

Хлороформна й поєднана алкоголь-хлороформна інтоксикація була пусковим моментом активізації антиоксидантної системи, а саме підвищення АК сироватки крові. Це дає підставу для оцінки можливостей антиоксидантного захисту організму тварин дослідних груп у процесі адаптації до хлороформної або поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації. Менш виражена АК була при алкоголь-хлороформній інтоксикації.

Таблиця 1 Активність каталази сироватки крові й гомогената печінки у тварин контрольної й дослідних груп

При визначенні рівня АК гомогената печінки тварин дослідних груп виявлено неоднакове підвищення АК - у периферичних ділянках печінки активність ферменту була нижча, ніж у центральних. Ми вважаємо, що це пов'язано з неоднаково вираженим венозним повнокров'ям вказаних ділянок печінки. У центральних ділянках, за нашими даними й даними літератури (І. В. Андреєва, 2004, 2007), венозне повнокров'я більш виражене. Це може підвищити АК у цих ділянках печінки внаслідок каталази крові, яка залишилася в кровоносних судинах. Це аргументується й тим, що показники АК сироватки крові тварин дослідних груп при 10- і 30-добовій експозиції експерименту були надто високими (табл. 1).

При дослідженні ЕДС і РЗВ в печінці тварин контрольної й дослідних груп було встановлено, що в центральних ділянках печінки показники були вищі, ніж у периферичних (табл. 2). Проте, не зважаючи на це, великі зміни, за нашими й даними наукових праць (І. В. Андреєва, 2004, 2007), були визначені в периферичних ділянках печінки. Про це свідчать і результати морфологічних досліджень печінки тварин дослідних груп.

Макроскопічні зміни печінки у тварин дослідних груп залежали від експозиції експерименту. Печінка була більш або менш збільшена в розмірі, щільна, із закругленими краями. Діафрагмальна й вентральна її поверхні були горбисті й мали дифузну плямистість. На розрізі печінка була волога, повнокровна, з ділянками білястого й жовтуватого забарвлення. Грубіші зміни були виявлені в печінці тварин другої дослідної групи. На гістологічних препаратах печінки тварин дослідних груп були виявлені зміни, які характеризувалися типовим мозаїчним ураженням паренхіми печінки.

Така мозаїчність виявлялася чергуванням ділянок зміненої печінкової тканини, яка змінилась з ділянками, які практично не зазнали змін. У центральних ділянках печінки було виражено посилення судинного малюнка, капіляростаз і навколосудинні крововиливи з осередками лімфоїдно-макрофагальної інфільтрації. У периферичних ділянках печінки була виявлена помірна жирова дистрофія, яка поєднувалася з грубою деструкцією печінкових часточок. Великі зміни в гепатоцитах ми спостерігали в центральних відділах печінкової часточки. По її периферії зміни були виражені помірно або візуально не виявлялися. Мабуть, різне ураження печінкової тканини пов'язане з неоднаковою чутливістю гепатоцитів до гепатотоксичних отрут.

Таблиця 2 Рівень загальної води (РЗВ) і експозиційна динаміка сорбції (ЕДС) в печінці тварин контрольної й дослідних груп

У печінкових часточках були визначені розширені, повнокровні синусоїдальні капіляри, які радіально орієнтувалися навколо центральної вени. Навколо синусоїдальних капілярів в окремих випадках виявлялися осередки крововиливів з переважною наявністю еритроцитів, сегменто-ядерних лейкоцитів і лімфоцитів.

У пізні терміни в центральних і периферичних ділянках печінки визначалося порушення меж між часточками, що виявлялося угрупуванням декількох центральних вен унаслідок об'єднання сусідніх часточок в єдину систему. У периферичних відділах печінки було виявлено ділянки грубої сполучної тканини з явищами жирової дистрофії печінкової паренхіми. У паренхімі печінки тварин дослідних груп у пізні терміни спостережень було виявлено чергування ділянок з дистрофічними змінами та ділянок, де явно простежувалися регенераторні процеси, які супроводжувалися появою прошарків молодої сполучної тканини, збільшенням частки двоядерних клітин, гіпертрофією ядер гепатоцитів і збільшенням кількості ядерець.

При аналізі результатів дослідження встановлено, що інтенсивність ЕДС не залежала від РЗВ в печінці тварин контрольної й дослідних груп (табл. 2). У тварин дослідних груп більший показник ЕДС був визначений на 30-у добу експерименту, а більший показник РЗВ - на 10-у добу експерименту. Найбільш низькі показники ЕДС й РЗВ в печінці тварин дослідних груп були визначені на 60-у добу експерименту (табл. 2).

Гістологічні дослідження, а також вивчення ЕДС й РЗВ в печінці тварин дослідних груп доводять на користь того, що інтенсивніше підвищення АК в центральних ділянках печінки, ніж у периферичних, пов'язано з більшим проявом венозного повнокров'я в центральних ділянках печінки.

При аналізі якісних показників кровотоку у ВВ тварин контрольної групи встановлено, що спектр кровотоку в усіх випадках був подібним монофазному (венозному) з невеликим систоло-діастолічним розмахом. Проте при поєднанні спектру кровотоку ВВ із спектром кровотоку власної печінкової артерії з'являлися великі піки систол. Спектр кровотоку в загальній печінковій артерії мав двофазний тип з великим систоло-діастолічним розмахом. У нижній порожнистій вені був зафіксований трифазний тип кровотоку.

У процесі дослідження встановлено, що напрям кровотоку у ВВ у тварин контрольної групи був гепатопетальним (у бік печінки). Ідентифікувати селезінкову вену (СВ) було важко. В окремих випадках СВ визначалася у вигляді трубчастої ан/гіпоехогенної структури позаду тіла підшлункової залози. Спектр її кровотоку мав монофазний характер з невеликим систоло-діастолічним розмахом. Порівняно із спектром кровотоку у ВВ було виявлено збільшення амплітуди коливання практично в 1,5 - 2 рази.

У тварин контрольної групи систоло-діастолічний коефіцієнт коливався від 0,57 до 3,38 (1,67 ± 0,3). Причому низькі показники систоло-діастолічного коефіцієнта свідчили про монофазність кровотоку у ВВ, а високі - про його артеріалізацію. Відношення об'ємної швидкості кровотоку у ВВ до 100 г маси тварини (Q/100 г) коливалося в контрольній групі від 0,52 до 5,31 мл/хв/г (2,19 ±0,869 мл/хв/г). Встановлений зв'язок зміни Q/100 г від об'ємної швидкості кровотоку у ВВ.

У тварин першої дослідної групи напрям кровотоку у ВВ був неоднаковим. При гепатопетальному напрямі кровотоку лінійна швидкість кровотоку мала позитивне значення, при гепатофугальному - негативне.

Залежно від експозиції експерименту напрям кровотоку у ВВ змінювався. Це було пов'язано з інверсією кровотоку внаслідок прийняття їжі безпосередньо перед експериментом (K. Ohnishi et al. 1985, 1986; K. Okazaki et al., 1986; І. В. Андреєва, 2006, 2007). Інверсія кровотоку у ВВ могла бути викликана й відкриттям позапечінкових порто-кавальних анастомозів зі скиданням частини портальної крові в систему порожнистих вен. Можливо, в наших експериментах мали місце обидва ці механізми.

Зміна напряму кровотоку у ВВ підтверджує правильність гіпотези про існування можливості скидання частини портальної крові в системний кровообіг (І. В. Андреєва, 2007). У результаті експерименту було зниження перепускної спроможності печінки для портальної крові у зв'язку з розвитком дифузного її ураження й розвитку ПГ. Тому вказаний факт свідчить про наявність компенсаторно-пристосовного механізму, який представлений у вигляді відкриття позапечінкових порто-кавальних анастомозів при розвитку ПГ (І. В. Андреєва, 2006, 2007). Починаючи з 20-ї доби експерименту, діаметр ВВ збільшувався, а на 60-у добу - повертався практично до початкового рівня. Імовірно, це пов'язано з виникненням ПГ - підвищення тиску в ВВ супроводжується збільшенням діаметра ВВ, а повернення до початкового рівня свідчило про стабілізацію процесу, пов'язаного з відкриттям порто-кавальних анастомозів (І. В. Андреєва та ін., 2007). При зменшенні діаметра ВВ збільшувалася лінійна швидкість кровотоку, і навпаки. Цим механізмом регулюється динамічна рівновага об'ємної швидкості кровотоку у ВВ, яка залежить від діаметра ВВ й лінійної швидкості кровотоку. Виявлена зворотна, сильна й достовірна кореляційна залежність між діаметром і лінійною швидкістю кровотоку у ВВ. При зіставленні показників об'ємної й середньої лінійної швидкостей кровотоку у ВВ у процесі експерименту встановлений взаємозв'язок між цими показниками. Підвищення й пониження об'ємної й лінійної швидкостей кровотоку в ВВ спостерігалися в одні й ті ж терміни від початку експерименту.

За даними морфофункціональних досліджень у ранні терміни від початку експерименту (10 діб) в печінці спостерігалися грубі порушення, що впливало на портальну гемодинаміку. Останнє виявлялося різким збільшенням лінійної й об'ємної швидкостей кровотоку на тлі зменшення діаметра ВВ. Проведене дослідження показало, що в процесі експерименту відбувалися виражені зміни портальної гемодинаміки у тварин першої і другої дослідних груп. Ці зміни залежали від експозиції експерименту. Зміни портальної гемодинаміки мали фазний характер: спочатку (10 доба) спостерігалося пониження показників кровотоку у ВВ (гіподинамічна фаза), потім (20 доба) - підвищення (гіпердинамічна фаза), у терміни 30 - 50 діб показники були близькі до початкових (фаза помилкової стабілізації або субкомпенсації), а на 60-й добі експерименту наступали стійкі зміни портального кровотоку (фаза декомпенсації) з розвитком незворотної ПГ. Можна констатувати, що при моделюванні хлороформної й поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації відбувається формування внутрішньопечінкового блоку системи ВВ з явною або прихованою формою ПГ. Механізми морфофункціональної адаптації печінки та системи ВВ при хлороформній й поєднаній алкоголь-хлороформній інтоксикації направлені на зменшення наслідків внутрішньопечінкового блоку системи ВВ і ПГ. Механізми адаптації спрямовані на нівеляцію наслідків ПГ шляхом перерозподілу портального кровотоку в систему порто-портальних і порто-кавальних анастомозів. При портальному дренажі, що добре сформувався, спостерігаються явища прихованої ПГ. Про це свідчать дані УЗД: динаміка зміни діаметра й напряму струму крові у ВВ; показники лінійної й об'ємної швидкості кровотоку; величина індексу портального кровотоку й фази розвитку процесу (гіподинамічна, гіпердинамічна, помилкової стабілізації або субкомпенсації й фаза декомпенсації портальної гемодинаміки).

Висновки

Дисертація присвячена питанням адаптації печінки й системи ворітної вени до хлороформної й поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації. Виявлена залежність активності каталази сироватки крові й гомогената печінки, рівня загальної води й експозиційної динаміки сорбції в печінці, а також особливостей портальної гемодинаміки від ступеня ураження печінки, обумовленого хлороформною або поєднаною алкоголь-хлороформною інтоксикацією. Установлено, що значні зміни морфофункціональних показників у печінці й портального кровотоку відбуваються при моделюванні хлороформної інтоксикації, тоді як алкоголь знижує гепатотоксичну дію хлороформу.

1. Підшкірне введення чистого хлороформу (з розрахунку 0,3 мл на оливковій олії /100 г маси тварини 2 рази на тиждень) і в поєднанні з введенням 40° горілки (per os з розрахунку 0,5 мл/100 г маси тварини 3 рази на тиждень) ведуть до формування внутрішньопечінкового блоку системи ворітної вени і є адекватними способами моделювання печінкової патології, які не супроводжуються загибеллю тварин.

2. У процесі адаптації печінки до хлороформної й поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації підвищується антиоксидантний захист печінки за рахунок каталази, активність якої коливалася у великих межах і залежала від експозиції, виду експерименту й неоднакової резистентності організму тварин до інтоксикації гепатотоксичними отрутами. У центральних ділянках печінки активність каталази була вища, ніж в периферичних.

3. Хлороформна й поєднана алкоголь-хлороформна інтоксикації супроводжуються підвищенням рівня загальної води й експозиційної динаміки сорбції в печінці тварин дослідних груп, що можна розцінювати як прояв адаптації, що спрямована на зниження концентрації гепатотоксичних отрут у печінковій паренхімі. Установлено, що експозиційна динаміка сорбції не залежала від рівня загальної води - у печінці більший показник експозиційної динаміки сорбції був визначений на 30-у добу експерименту, а рівень загальної води - на 10-у добу.

4. Гістологічні дослідження, динаміка рівня загальної води й експозиційної динаміки сорбції в печінці тварин підтверджують, що велика активність каталази в центральних ділянках печінки пов'язана з більш вираженим венозним повнокров'ям. Зниження активності каталази на 60-й добі експерименту, напевне, можна розцінювати, як виснаження механізму першого філогенетично обумовленого антиоксидантного захисту і активізації інших механізмів цього захисту.

5. Залежно від виду експерименту відбувається нерівномірне ураження паренхіми печінки (менше при алкоголь-хлороформній інтоксикації), в якій ділянки з грубою деструкцією печінкових часточок й посиленням судинного малюнка з осередками крововиливу (більше в центральних ділянках) чергуються з ділянками без видимих змін. Деструктивні процеси супроводжуються порушенням меж між часточками й об'єднанням їх в єдину систему. Механізми адаптації печінки до дії гепатотропних отрут включають регенераторні процеси, які супроводжуються появою прошарків молодої сполучної тканини, збільшенням частки двоядерних кліток, гіпертрофією ядер гепатоцитів із збільшенням кількості ядерець.

6. Зміни в печінці впливають на портальну гемодинаміку, що виявляється збільшенням лінійної й об'ємної швидкостей кровотоку на тлі зменшення діаметра ворітної вени. При інтоксикації гепатотоксичними отрутами у ворітній вені змінювалися напрям кровотоку й систоло-діастолічний коефіцієнт. Низький систоло-діастолічний коефіцієнт свідчив про монофазність кровотоку в ворітній вені, високий - про його артеріалізацію. Визначено, що інверсія кровотоку в ворітній вені свідчила про наявність адаптаційного механізму у вигляді відкриття позапечінкових порто-кавальних анастомозів при розвитку явної або прихованої портальної гіпертензії, що підтверджує правильність гіпотези про існування можливості скидання частини портальної крові в системний кровообіг у зв'язку з розвитком дифузного ураження печінки й портальної гіпертензії.

7. Механізми адаптації печінки й системи ворітної вени при хлороформній та поєднаній алкоголь-хлороформній інтоксикації направлені на активізацію антиоксидантного захисту, підвищення гідрофільності печінки та перепускної здатності клітинних мембран і зменшення наслідків внутрішньопечінкового блоку системи ворітної вени й портальної гіпертензії. Відбуваються зміни в системі ворітної вени, які направлені на нівеляцію наслідків портальної гіпертензії шляхом перерозподілу портального кровотоку в систему порто-портальних і порто-кавальних анастомозів. При портальному дренажі, що добре сформувався, спостерігаються явища прихованої портальної гіпертензії. Про це свідчать дані ультразвукової доплерометрії: динаміка зміни діаметра й напряму струму крові у ворітній вені; показники лінійної й об'ємної швидкостей кровотоку; величина індексу портального кровотоку й фази розвитку процесу (гіподинамічна, гіпердинамічна, помилкової стабілізації або субкомпенсації й фаза декомпенсації портальної гемодинаміки).

Практичні рекомендації

1. При експериментальному моделюванні токсичного ураження печінки й портальної гіпертензії доцільно вводити тваринам чистий хлороформ з розрахунку 0,3 мл на 100 г маси.

2. Для встановлення інтенсивності вільнорадикальних процесів адекватним методом є визначення активності каталази сироватки крові та гомогената органу, який досліджується.

3. У експериментальних тварин для моніторингу портальної гемодинаміки в процесі експерименту можна застосовувати ультразвукову доплерографію з визначенням лінійної й об'ємної швидкостей кровотоку, систоло-діастолічного коефіцієнта, відношення об'ємної швидкості кровотоку у ворітній вені до 100 г маси тварини, індекс портального кровотоку з виділенням фаз розвитку патологічного процесу (гіподинамічна, гіпердинамічна, помилкової стабілізації або субкомпенсації й фаза декомпенсації портальної гемодинаміки).

4. Отримані результати дослідження можна використовувати у навчальному процесі й науково-дослідній роботі.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Андреева И. В. Ультразвуковой мониторинг в динамике острого панкреатита при хронических диффузных заболеваниях печени / И. В. Андреева, А. А. Виноградов, С. В. Левенец, А. В. Лазарева, Т. Н. Абросимова // Загальна патологія та патологічна фізіологія. - 2006. - Т. 1, № 2, додаток А. - С. 26 - 31. (Здобувачем проведений частковий аналіз покажчиків ультразвукового дослідження).

2. Абросимова Т. М. Ультразвукове дослідження печінки і ворітної вени щурів з експериментальною портальною гіпертензією / Т. М. Абросимова, І. В. Андреєва, С. В. Левенець, О. А. Виноградов // Загальна патологія та патологічна фізіологія. - 2007. - Т. 2, № 4. - С. 13 - 19. (Здобувачем проведені експерименти та частковий аналіз покажчиків ультразвукового дослідження). 3. Андреева И. В. Динамика изменения гидратации паренхимы печени животных при моделировании портальной гипертензии / И. В. Андреева, А. А. Виноградов, Т. Н. Абросимова // Український морфологічний альманах. - 2007. - Т. 5, № 1. - С. 4 - 6. (Здобувачем проведені експерименти та вивчення рівня загальної води в печінці).

4. Абросимова Т. М. Оценка активности каталазы в гомогенате печени при некрозе миокарда до и после селенотерапии / Т. М. Абросимова, И. В. Андреева, А. А. Виноградов, Н. В. Станишевская // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (біологічні науки). - 2007. - № 19 (135). - С. 5 - 9. (Здобувачем проведені експерименти та аналіз покажчиків активності каталази в печінці).

5. Андреева И. В. Особенности ультразвуковой анатомии органов брюшной полости крыс / И. В. Андреева, Т. Н. Абросимова, А. А. Виноградов // Український морфологічний альманах. - 2008. - Т. 6, № 1. - С. 11 - 13. (Здобувачем проведений частковий аналіз покажчиків ультразвукового дослідження).

6. Андреева И. В. Морфофункциональные изменения в печени при интоксикации хлороформом / И. В. Андреева, Т. Н. Абросимова, А. А. Виноградов // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (біологічні науки). - 2008. - № 14 (153). - С. 12 - 17. (Здобувачем проведені експерименти та частковий аналіз морфофункціональних досліджень).

7. Абросимова Т. Н. Активность каталазы при экспериментальном циррозе печени / Т. Н. Абросимова, И. В. Андреева, А. А. Виноградов // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (біологічні науки). - 2008. - № 20 (159). - С. 5 - 7. (Здобувачем проведені експерименти та аналіз покажчиків активності каталази в печінці).

8. Абросимова Т. Н. Портальная гемодинамика интактных крыс / Т. Н. Абросимова, И. В. Андреева, А. А. Виноградов // Український медичний альманах. - 2008. - Т. 11, № 4. - С. 7 - 8. (Здобувачем проведений частковий аналіз покажчиків ультразвукового дослідження).

9. Абросимова Т. Н. Количественные показатели портальной гемодинамики у крыс с экспериментальной портальной гипертензией / Т. Н. Абросимова // Український журнал клінічної та лабораторної медицини. - 2008. - Т. 3, № 4. - С. 53 - 56.

10. Абросимова Т. Н. Качественные показатели портальной гемодинамики в эксперименте / Т. Н. Абросимова, И. В. Андреева, А. А. Виноградов // Український медичний альманах. - 2008. - Т. 11, № 6. - С. 7 - 9. (Здобувачем проведені експерименти та частковий аналіз покажчиків ультразвукового дослідження).

11. Андреева И. В. Особенности реакции портальной гемодинамики крыс на нагрузочный тест при моделировании заболеваний печени и поджелудочной железы / И. В. Андреева, А. А. Виноградов, В. Ф. Дрель, Т. Н. Богославцева, А. В. Савина, И. С. Ковалева // Український медичний альманах. - 2010. - Т. 13, № 2. - С. 64 - 67. (Здобувачем проведені експерименти та частковий аналіз покажчиків ультразвукового дослідження печінки).

12. Абросимова Т. М. Ультразвукова оцінка портальної гемодинаміки в експерименті / Т. М. Абросимова, Г. В. Савіна, В. Ф. Дрель // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (біологічні науки). - 2010. - № 15 (202). - С. 4 - 8. (Здобувачем проведені експерименти та частковий аналіз покажчиків ультразвукового дослідження).

13. Андреева И. В. Особенности адаптации системы воротной вены к портальной гипертензии / И. В. Андреева, Т. Н. Абросимова, А. А. Виноградов, Е. Ф. Руденко // Материалы II Международной научно-практической конференции «Образование и наука без границ - 2006». - Т.9. - Днепропетровск: Наука и образование, 2006. - С. 69 - 70. (Здобувачем проведені експерименти та частковий аналіз покажчиків ультразвукового дослідження).

14. Андреева И. В. Перспективы изучения адаптации системы воротной вены к портальной гипертензии / И. В. Андреева, А. А. Виноградов, С. В. Левенец, Т. Н. Абросимова // «Ключевые аспекты научной деятельности - '2997». - Материалы ІІ международной научно-практической конференции (16 - 31 января 2007). - Т. 4 (медицина и биология). - Днепропетровск : «Наука и образование», 2007. - С. 39 - 40.

15. Абросимова Т. Н. Моделирование допеченочного блока портальной системы / Т. Н. Абросимова // Наукові праці V Міжрегіональної наукової конференції «Актуальні питання біології ти медицини». - Луганськ, 24 - 25 травня 2007 р. - Луганськ, Альма-матер, 2007. - С. 7 - 8.

16. Андреева И. В. Изменение гидратации паренхимы печени крыс при интоксикации хлороформом / И. В. Андреева, А. А. Виноградов, Т. Н. Абросимова // Наукові праці V Міжрегіональної наукової конференції «Актуальні питання біології ти медицини». - Луганськ, 24 - 25 травня 2007 р. - Луганськ, Альма-матер, 2007. - С. 13 - 15. (Здобувачем проведені експерименти та вивчення рівня загальної води в печінці).

17. Абросимова Т. Н. Морфофункциональные изменения в печени при экспериментальной портальной гипертензии на основе интоксикации хлороформом / Т. Н. Абросимова, И. В. Андреева, А. А. Виноградов // Наукові праці V Міжрегіональної наукової конференції «Актуальні питання біології ти медицини». - Луганськ, 24 - 25 травня 2007 р. - Луганськ, Альма-матер, 2007. - С. 16 - 17. (Здобувачем проведені експерименти та узагальнені дані морфофункціональних змін у печінці).

18. Виноградов О. А. Сучасні підходи до діагностики порушень печінкової гемодинаміки / О. А. Виноградов, І. В. Андреєва, Т. М. Абросимова // Тези II Всеукраїнської науково-практичної конференції «Сучасні методичні підходи до аналізу стану здоров'я» (17-18 березня 2008 р.). - Луганськ : ЧП Натис, 2008. - С. 36 - 37. (Здобувачем проведений частковий аналіз покажчиків ультразвукового дослідження печінкової гемодинаміки).

19. Абросимова Т. М. Морфофункціональна адаптація печінки до внутрішньопечінкового блоку ворітної вени / Т. М. Абросимова, О. А. Виноградов, І. В. Андреєва, // Тези доповідей XII Конгресу Світової федерації українських лікарських товариств. - Івано-Франківськ (25 - 28 вересня 2008 р.). - Івано-Франківськ - Київ - Чикаго. - С. 503. (Здобувачем проведені експерименти та узагальнені дані морфофункціональних змін у печінці).

20. Абросимова Т. Н. Особенности портальной гемодинамики интактных крыс / Т Н. Абросимова, А. А. Виноградов, И. В. Андреева // Наукові праці VI Міжрегіональної наукової конференції «Актуальні питання біології ти медицини». - Луганськ, 22 - 23 травня 2008 р. - Луганськ: Альма-матер, 2009. - С. 8 - 10. (Здобувачем проведений частковий аналіз покажчиків ультразвукового дослідження портальної гемодинаміки).

21. Абросимова Т. Н. Качественные показатели портальной гемодинамики крыс при хронической интоксикации хлороформом и алкоголем / Т Н. Абросимова, А. А. Виноградов, И. В. Андреева // Наукові праці VI Міжрегіональної наукової конференції «Актуальні питання біології ти медицини». - Луганськ, 22 - 23 травня 2008 р. - Луганськ: Альма-матер, 2009. - С. 11 - 13. (Здобувачем проведений експеримент і частковий аналіз покажчиків ультразвукового дослідження портальної гемодинаміки).

22. Абросимова Т. Н. Изучение индекса портального кровотока при экспериментальной портальной гипертензии / Т Н. Абросимова, И. В. Андреева, А. А. Виноградов // Наукові праці VII Міжрегіональної наукової конференції «Актуальні питання біології ти медицини». - Луганськ, 29 травня 2009 р. - Луганськ: Альма-матер, 2009. - С. 11 - 14. (Здобувачем проведений частковий аналіз покажчиків ультразвукового дослідження печінкової гемодинаміки).

23. Абросимова Т. Н. Количественные параметры портального кровотока у крыс с экспериментальной портальной гипертензией / Т. Н. Абросимова // Наукові праці VII Міжрегіональної наукової конференції «Актуальні питання біології ти медицини». - Луганськ, 29 травня 2009 р. - Луганськ: Альма-матер, 2009. - С. 9 - 11.

24. Дрель В. Ф. Влияние нагрузочного теста на портальную гемодинамику крыс / В. Ф. Дрель, Т. Н. Богославцева, А. В. Савина, И. С. Ковалева // Здобутки клінічної та експериментальної медицини збірник матеріалів підсумкової науково-практичної конференції 17 червня 2010 р. - Тернопіль : ТДМУ «УКРМЕДКНИГА», 2010. - С.144 - 145. (Здобувачем проведений частковий аналіз покажчиків ультразвукового дослідження печінкової гемодинаміки).

25. Абросимова Т. Н. Изменение портальной гемодинамики при интоксикации хлороформом / Т. Н. Абросимова, И. С. Ковалева, А. М. Гончаров, И. А. Колосов // Наукові праці VI Міжрегіональної наукової конференції «Актуальні питання біології ти медицини». - Луганськ, 22 - 23 травня 2008 р. - Луганськ: Альма-матер, 2009. - С. 9 - 11. (Здобувачем проведений експеримент і частковий аналіз покажчиків ультразвукового дослідження портальної гемодинаміки).

Анотація

Богославцева Т. М. Адаптація печінки і системи ворітної вени до хлороформної і поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 14.01.32 - медична біохімія. - Державний заклад «Луганський державний медичний університет» МОЗ України. - Луганськ, 2010.

Дисертація присвячена питанням адаптації печінки й системи ворітної вени до хлороформної й поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації. Виявлена залежність активності каталази сироватки крові й гомогената печінки, рівня загальної води й експозиційної динаміки сорбції в печінці, а також особливостей портальної гемодинаміки, від ступеня ураження печінки, обумовленого хлороформною або поєднаною алкоголь-хлороформною інтоксикацією. Установлено, що великі зміни морфофункціональних показників у печінці й портального кровотоку відбуваються при моделюванні хлороформної інтоксикації, тоді як алкоголь знижує гепатотоксичну дію хлороформу. Установлено, що для моніторингу портальної гемодинаміки печінки експериментальних тварин у процесі експерименту можна застосовувати ультразвукову доплерографію з визначенням лінійної й об'ємної швидкостей кровотоку, систоло-діастолічного коефіцієнта, відношення об'ємної швидкості кровотоку у ВВ до 100 г маси тварини, індекс портального кровотоку з виділенням фаз розвитку патологічного процесу (гіподинамічна, гіпердинамічна, помилкової стабілізації або субкомпенсації й фаза декомпенсації портальної гемодинаміки).

Ключові слова: антиоксидантна система, печінка, алкоголь, хлороформ.

Аннотация

Богославцева Т. Н. Адаптация печени и системы воротной вены к хлороформной и сочетанной алкоголь-хлороформной интоксикации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 14.01.32 - медицинская биохимия. - Государственное учреждение «Луганский государственный медицинский университет» МЗ Украины. - Луганск, 2010.

Диссертация посвящена вопросам адаптации печени и системы воротной вены к хлороформной и сочетанной алкоголь-хлороформной интоксикации. Выявлена зависимость активности каталазы сыворотки крови и гомогената печени, уровня общей воды и экспозиционной динамики сорбции в печени, а также особенностей портальной гемодинамики от степени поражения печени, обусловленной хлороформной или сочетанной алкоголь-хлороформной интоксикацией. Установлено, что большие изменения морфофункциональных показателей в печени и портального кровотока происходят при моделировании хлороформной интоксикации, тогда как алкоголь понижает гепатотоксическое действие хлороформа.

Подкожное введение чистого хлороформа (из расчета 0,3 мл на оливковом масле /100 г массы животного 2 раза в неделю) и в сочетании с введением 40° водки (per os из расчета 0,5 мл/100 г массы животного 3 раза в неделю) ведут к формированию внутрипеченочного блока системы воротной вены и являются адекватными способами моделирования печеночной патологии, которые не сопровождаются гибелью животных. В процессе адаптации к хлороформной и сочетанной алкоголь-хлороформной интоксикации повышается антиоксидантная защита организма и печени за счет каталазы, активность которой колебалась в больших пределах и зависела от экспозиции, вида эксперимента и неодинаковой резистентности организма и печени животных к интоксикации гепатотоксическими ядами. В центральных участках печени активность каталазы была выше, чем в периферических. Хлороформная и сочетанная алкоголь-хлороформная интоксикации сопровождались повышением уровня общей воды (УОВ) и экспозиционной динамики сорбции (ЭДС) в печени животных опытных груп, что можно расценивать как проявление адаптации, направленной на понижение концентрации гепатотоксических ядов в печеночной паренхиме. Установлено, что величина ЭДС не зависела от УОВ - в печени больший показатель ЭДС был определен на 30 сутки эксперимента, а УОВ - на 10 сутки. Гистологические исследования, данные динамики УОВ и ЭДС в печени животных говорили в пользу того, что большая активность каталазы в центральных участках печени связана с более выраженным венозным полнокровием. Понижение активности каталазы к 60 суткам эксперимента по-видимому, можно было расценивать, как истощение механизма первой филогенетически обусловленной антиоксидантной защиты и активизации других механизмов этой защиты. В зависимости от вида эксперимента в печени происходит более (при хлороформной интоксикации) или менее (при алкоголь-хлороформной интоксикации) выраженное неравномерное поражение паренхимы печени, в которой участки с грубой деструкцией печеночных долек и усилением сосудистого рисунка с очагами кровоизлияния (больше в центральных участках) чередовались с участками без видимых изменений. Деструктивные процессы сопровождались нарушением границ между дольками и объединением их в единую систему. Механизмы адаптации печени к действию гепатотропных ядов включали регенераторные процессы, которые сопровождались появлением прослоек молодой соединительной ткани, увеличением доли двуядерных клеток, гипертрофией ядер гепатоцитов с увеличением числа ядрышек. Изменения в печени оказывали влияние на портальную гемодинамику, что проявлялось увеличением линейной и объемной скоростей кровотока на фоне уменьшения диаметра воротной вены (ВВ). При интоксикации гепатотоксическими ядами в ВВ изменялись направление кровотока и систоло-диастолический коэффициент (S/D). Низкий S/D свидетельствовал о монофазности кровотока, высокий - об артериализации кровотока в ВВ. Выявленная инверсия кровотока в ВВ свидетельствовала о наличии адаптационного механизма в виде открытия внепеченочных порто-кавальных анастомозов при развитии явной или скрытой портальной гипертензии (ПГ), что подтверждало правильность гипотезы о существовании возможности сброса части портальной крови в системное кровообращение в связи с развитием диффузного поражения печени и ПГ.

Механизмы адаптации печени и системы ВВ при хлороформной и сочетанной алкоголь-хлороформной интоксикации направлены на уменьшение последствий внутрипеченочного блока системы ВВ и ПГ. Происходили изменения в системе ВВ, которые были направлены на нивелирование последствий ПГ путем перераспределения портального кровотока в систему порто-портальных и порто-кавальных анастомозов. При хорошо сформировавшемся портальном дренаже наблюдались явления скрытой ПГ. Об этом свидетельствовали данные УЗД: динамика изменения диаметра и направления тока крови в ВВ; показатели линейной и объемной скоростей кровотока; величина индекса портального кровотока и фазы развития процесса (гиподинамическая, гипердинамическая, ложной стабилизации или субкомпенсации и фаза декомпенсации портальной гемодинамики).