Сучасний стан популяцій хижих ссавців середнього Придніпров`я

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Сучасний стан популяцій хижих ссавців середнього Придніпров`я

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

ссавець придніпров'є популяційний

Актуальність теми. Зміни в природних екосистемах впливають на просторове розміщення, розмноження, щільність населення та виживання усіх видів дикої фауни, в тому числі і такої важливої групи, як хижі ссавці (Carnivora). Зниження чисельності ряду видів хижих ссавців привернули до них увагу природоохоронних організацій як в Україні, так і в Європі. З хижаків, які мешкають в районі Середнього Придніпров`я, до останнього видання Червоної книги України (2009) увійшли горностай (Mustela erminea Linnaeus, 1758), тхір степовий (Mustela eversmanni Lesson, 1827), тхір лісовий (Mustela putorius Linnaeus, 1758), норка європейська (Mustela lutreola Linnaeus, 1766), видра річкова (Lutra lutra Linnaeus, 1758). В масштабах Європи охороні підлягає 14 видів хижаків фауни України (Парникоза и др., 2005), з них 10 видів зустрічається в районі наших досліджень.

Дослідження фауни та екології хижих ссавців в даному регіоні проводили, в основному, в минулому столітті (Абелєнцев, 1968; Бойко, 1971; Бойко, Самарский, 1970; Евтушевский, 1985, 1987; Корнєєв, 1954, 1956, 1959, 1967; Крайнев, 1968, 1971; Сокур, 1960, 1961) і містять, в більшості, застарілі дані по поширенню, розмноженню та чисельності окремих видів. Поза увагою дослідників залишилися хижі ссавці на островах каскаду водосховищ, у долинах річок. Півстоліття пройшло з часу останніх досліджень О.П. Корнєєва (1954) по єнотовидному собаці (Nyctereutes procyonoides Gray, 1834), а дані щодо поширення та чисельності норки американської (Mustela vison Brisson, 1756) в регіоні у публікаціях дотепер відсутні. Недостатньо вивченою є структура популяцій хижаків у природних екосистемах (Абелєнцев, 1968; Вайсфельд, 1977, 1985; Граков, 1969, 1976, 1981; Сидорович, 1989; Шилов, 1991, та ін.).

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася у рамках досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Канівського заповідника згідно планової теми "Вивчити видове та ценотичне різноманіття деяких груп біоти Середнього Придніпров`я. Виявити типові та унікальні для регіону природні комплекси" (державний реєстраційний номер ДР 0106U006541) та щорічних тем по Літописах природи Канівського заповідника.

Мета та задачі дослідження. Метою роботи була оцінка сучасного стану популяцій хижих ссавців Середнього Придніпров`я.

Згідно з цією метою були поставлені такі задачі:

– дослідити видове багатство хижих ссавців на різних ділянках Середнього Придніпров`я;

– визначити поширення видів у межах дослідженого регіону та вивчити умови проживання;

– дослідити особливості розмноження;

– встановити чисельність, щільність населення та динаміку чисельності фонових видів;

– проаналізувати структуру популяцій найбільш поширених видів;

– дослідити вплив незаконного полювання на популяції окремих видів;

– з`ясувати тенденції зміни фауни та населення хижих ссавців протягом ХХ - на початку ХХІ ст.

Об`єкт дослідження: популяції хижих ссавців родин Canidae та Mustelidae Середнього Придніпров`я.

Предмет дослідження: видове багатство, просторове розміщення, особливості розмноження та популяційна структура хижих ссавців Середнього Придніпров`я.

Методи дослідження: польові спостереження; обліки чисельності загальноприйнятими та оригінальними методами; статистична обробка з використанням стандартних методик.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті проведених досліджень встановлено сучасний видовий склад хижих ссавців на корінних ділянках суходолу і острівних територіях району Середнього Придніпров`я, відмічено особливості проживання хижаків на трьох гіпсометричних рівнях Дніпра. Помічено, що у природних біотопах та в населених пунктах будь-якого типу відбувається заміщення тхора лісового куницею кам`яною (Martes foina Erxleben, 1777), що ставить під загрозу збереженість тхора лісового. Вперше в історії зоологічних досліджень встановлено, що в біотопах з нестачею природних сховищ куниці обох видів проживають в самостійно виритих норах, які можуть використовувати багаторічно. Вперше в Україні проведений опис самостійно виритих нір єнотовидного собаки, охарактеризовано біотопне їх розміщення. Показано, що цілісність нір єнотовидного собаки, а також умови проживання цього виду залежать від коливання рівнів води у водосховищах Дніпра. Нові терміни розмноження зазначено для лисиці звичайної (Vulpes vulpes Linnaeus, 1758), єнотовидного собаки, ласки (Mustela nivalis Linnaeus, 1766), горностая, борсука (Meles meles Linnaeus, 1758), норки американської, видри річкової. Для горностая та ласки вперше в регіоні зареєстровано початок гону в зимовий період. Вперше в районі досліджень наведено дані щодо загальної тривалості гону в окремих територіальних угрупованнях лисиці. Вперше в Україні в період відсутності попиту на хутро простежена динаміка чисельності та щільність населення для мисливських видів хижих ссавців, що дозволяє оцінити вплив полювання на чисельність хижаків. Виявлена відмінність щільності населення одних і тих же видів хижаків на різних терасах долини Дніпра та з`ясовані чинники, які її обумовлюють. Встановлено тенденцію до зростання чисельності для більшості видів хижих ссавців, зокрема адвентивних. Вперше наведено дані щодо особливостей структури популяцій фонових видів хижаків у природних екосистемах в сучасних умовах. В популяціях ряду видів хижих ссавців за відсутності полювання виявлені послідовні зміни вікової та статевої структури на різних фазах динаміки чисельності. Модифіковано загальноприйняту методику обліку ссавців Я.С. Русанова - метод повторного окладу (1973). Модифікована методика (Ружіленко, 2003) дозволяє проводити більш точні обліки хижих ссавців, а також одержувати в польових умовах дані для вивчення вікової та статевої структури популяцій. Методичні розробки по визначенню віку та статі за розмірами слідів проведено для лисиці, єнотовидного собаки, куниці лісової, куниці кам`яної та видри річкової (Ружіленко, 2002, 2003, 2005).

Практичне значення одержаних результатів. Одержані дані моніторингових досліджень дозволяють розробляти конкретні заходи з охорони рідкісних видів хижих ссавців, надавати рекомендації до Червоної книги України. Зокрема, результати досліджень використані для аргументації внесення тхора лісового до Червоної книги України (2009). Комплексні обстеження хижих ссавців необхідні при обґрунтуванні оптимальної мережі природоохоронних територій. Результати наших досліджень були впроваджені при обґрунтуванні проектованого національного парку “Кременчуцькі плавні” у Полтавській області, тема № 240 від 01.03. 2007 р. Виявлені особливості щодо динаміки чисельності та щільності населення хижих ссавців в різних умовах проживання дозволяють оцінити стан популяцій хижаків. Використання модифікованої методики дозволяє одержувати більш точні дані чисельності хижаків, а також дані вікової та статевої структури безпосередньо у польових умовах для ряду видів хижих ссавців. Аналіз вікової та статевої структури популяцій хижаків, визначення фаз динаміки чисельності дозволяють прогнозувати зміни чисельності окремих видів хижих ссавців, що є важливим для ведення сучасного мисливського господарства. Новітні дані щодо біології, екології хижих ссавців можуть бути використані для практичної підготовки студентів-зоологів вищих навчальних закладів, мисливствознавців.

Особистий внесок здобувача. Робота базується на результатах оригінальних польових 25-річних досліджень, які автор виконувала самостійно в межах індивідуальних планів. Узагальнені матеріали спостережень за 32-38-річний період по вовку (Canis lupus Linnaeus, 1758), лисиці, єнотовидному собаці, куниці лісовій, куниці кам`яній, ласці, борсуку та видрі річковій. Збір матеріалу, польові дослідження, розробка оригінальної методики обліку, аналіз та узагальнення отриманих результатів, підготовка наукових публікацій і доповідей виконані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень по темі дисертації були представлені на 26 наукових зібраннях: Всесоюзній нараді по проблемі кадастру та обліку тваринного світу (Уфа, 1989), 4-х міжнародних науково-практичних конференціях: “Національні природні парки: проблеми становлення і розвитку” (Яремче, 2000), "Сохранение разнообразия животных и охотничье хозяйство России" (2006), “Роль об`єктів ПЗФ у збереженні біорізноманіття” (Алушта, 2008), "Збереження та відтворення біорізноманіття природно-заповідних територій" (Рівне, 2009), 2-х регіональних науково-практичних конференціях: “Проблемы изучения и охраны природных экосистем” (Рахов, 1988), “Проблеми збереження ландшафтного, ценотичного та видового різноманіття басейну Дніпра” (Суми, 2003), Всеукраїнській зоологічній конференції “Зоологічні дослідження в Україні на межі тисячоліть” (Кривий Ріг, 2001), 2-х Всеукраїнських наукових конференціях: “Зоологічна наука у сучасному суспільстві” (Київ-Канів, 2004), “Сучасні проблеми зоологічної науки” (Київ-Канів, 2009), 5 міжнародних конференціях: “Зоологические исследования регионов России и сопредельных территорий” (Нижний Новгород, 2002), “Биоразнообразие и роль зооценоза в естественных и антропогенных экосистемах” (Дніпропетровськ, 2003, 2009), “Современные проблемы зоологии и экологии” (Одеса, 2005), “Сучасні проблеми біології, екології та хімії” (Запоріжжя, 2007), міжнародній молодіжній науковій конференції “Довкілля - ХХІ” (Дніпропетровськ, 2008), міжнародному теріологічному з`їзді “Териофауна России и сопредельных территорий. Прошлое и настоящее” (Москва, 2003), 3-х регіональних ювілейних наукових конференціях: “Підсумки 70-річної діяльності Канівського природного заповідника та перспективи розвитку заповідної справи в Україні” (Канів, 1993), “Біорізноманіття. Екологія. Еволюція, Адаптація” (Одеса, 2003), “Роль природно-заповідних територій у підтриманні біорізноманіття” (Канів, 2003), 7 теріологічних школах-семінарах (Селезівка, 2000; Розточчя, 2002; Прохолодне, 2003; Мигія, 2004; Оране, 2007; Канів, 2008; Селезівка, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 38 наукових праць, з них 14 статей (7 з них - у спеціалізованих наукових виданнях, рекомендованих ВАК України), 21 праця - у збірках тез і матеріалів, 1 допис до Червоної книги України та 2 короткі повідомлення.

Структура та обсяг роботи. Загальний обсяг дисертації становить 342 сторінки, з них 154 сторінки основного тексту. Дисертаційна робота складається зі вступу, 7 розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (447 найменувань, з яких 322 кирилицею, 126 - латиницею), 80 додатків. Результати досліджень представлені у 27 таблицях та ілюстровані 173 рисунками (з них 100 - у додатках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

РОЗДІЛ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Більшість досліджень хижих ссавців в регіоні, які проводили протягом ХІХ-ХХ ст., є спорадичними (Кесслер, 1851; Браунер, 1899, 1923, 1926; Мигулін, 1938; Сокур, 1960, 1961; Корнєєв, 1954, 1956, 1959, 1967; Абелєнцев, 1968; Крайнєв, 1968, 1971). В районі Середнього Придніпров`я у другій половині ХХ ст. хижих ссавців вивчав М.Я. Бойко, яким була захищена кандидатська дисертація на цю тему (1971), проте даний регіон і на сьогодні залишається одним з найменш вивчених. Наведені вітчизняні та іноземні літературні дані свідчать про чисельні протиріччя та ряд недосліджених проблем в групі хижих ссавців.

РОЗДІЛ 2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ

Подана характеристика фізико-географічного положення, особливостей рельєфу, гідрографії, клімату, рослинності та пунктів досліджень. Район Середнього Придніпров`я знаходиться в межах центральної частини лісостепової зони України, на південному заході Східно-Європейської рівнини. Різноманіття рельєфу, ґрунтів, типів рослинності, наявність значної площі акваторій є сприятливими для проживання більшості видів хижих ссавців у даному регіоні.

РОЗДІЛ 3. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

В дисертаційній роботі узагальнені результати досліджень по хижих ссавцях в районі Середнього Придніпров`я з 1970 по 2007 рр. Основний матеріал по темі дисертації був зібраний з 1999 по 2007 рр. на території Черкаської, Полтавської, Кіровоградської та Дніпропетровської областей. Стаціонарні дослідження проводили у 9 пунктах на Правобережжі та Лівобережжі Дніпра на території загальною площею 35074 га. Обстежено 24 острови площею ~ 2325 га в акваторії Канівського, Кременчуцького, Дніпродзержинського та Дніпровського водосховищ. Обстежено і описано 672 поселення 11 видів хижих ссавців, з них з них 407 - борсука, 113 - лисиці, 105 - єнотовидного собаки, 20 - куниці лісової, 9 - норки американської, 9 - видри річкової, 3 - куниці кам`яної, 2 - тхора лісового, 2 - тхора степового, 2 - горностая, 1 - ласки. Розкопана і представлена схема одного поселення куниці лісової. Виконані заміри довжини і ширини 5397 відбитків лап 13 видів хижих ссавців, з них 2448 - єнотовидного собаки, 1063 - лисиці, 431 - куниці кам`яної, 396 - куниці лісової, 395 - видри річкової, 171 - борсука, 171 - норки американської, 142 - горностая, 116 - ласки, 49 - шакала (Canis aureus Linnaeus, 1758), 9 - тхора лісового, 7 - вовка. Відлов хижаків не проводили. Визначено за слідами кількісний склад 215 виводків єнотовидного собаки.

В польових умовах сліди хижих ссавців вирізняли за наведеними описами у посібниках ряду авторів (Долейш, 1987; Козлов, 1952; Мариковский, 1970; Новиков, 1956; Ошмарин, Пикунов, 1990; Руковский, 1988; Формозов, 1952, 1959, 1989). При цьому враховували типи алюрів, якими пересуваються хижі ссавці (Гамбарян, 1972; Руковский, 1988; Фокин, 1979), розміщення мозолистих виступів на опорній стороні долоні та ступні окремих видів (Абелєнцев, 1968).

При обліках хижих ссавців в усі сезони року застосовували методики, які дозволяли одержувати дані абсолютної чисельності тварин, в тому числі, в умовах пересічної місцевості - метод повторного окладу (Русанов, 1973) та модифіковану методику (Ружіленко, 2003). Обліки хижаків-норників проводили загальноприйнятими методами (Бородин, Бородин, 1976; Иванова, 1963; Чиркова, 1952). Поселення хижих ссавців класифікували на прості (з одним вхідним отвором) та складні (два та більше вхідних отворів). В залежності від використання нір, проводили поділ окремих поселень на жилі (виводкові, невиводкові, нори одиничних особин), зимувальні (для єнотовидного собаки) та нежилі (Иванова, 1963; Бородин, Бородин, 1976; Юдин, 1977).

При виділенні вікових груп у окремих видів хижаків враховували літературні дані швидкості росту тварин різних вікових груп (Беньковский, 1975; Терновский, 1977), відомі терміни статевого дозрівання і розмноження, появи молодняку, виходу молодняку з нір, розпаду сімейних груп, тривалість життя (Абелєнцев, 1968; Данилов, Туманов, 1976; Новиков, 1956). Стать у окремих видів хижих ссавців визначали за сечовими мітками (Граков, 1973; Сидорович, 1995; Nyholm, 1970).

Дослідження проводили у різноманітних біотопах на трьох терасах Дніпра: заплавній, боровій та лесовій. При зборах матеріалу керувалися загальноприйнятими рекомендаціями ведення польових досліджень (Новиков, 1953). В роботі використані дані обласного управління лісового та мисливського господарства Черкаської області, сектору мисливського господарства Кіровоградської області, Полтавської обласної організації українського товариства мисливців і рибалок, єгерів окремих мисливських господарств. Мапу по вовку на 90% виконано за даними опитувань мисливствознавців В.Л. Садовського, В.Т. Токарчука, В.О. Павленка, А.В. Руденка. Одержаний матеріал опрацьовано стандартними статистичними методами (Деркач та ін., 1977; Зайцев, 1991; Лакин, 1990; Песенко, 1982) з використанням комп`ютерних програм “Statistica”_ 6,0, “PAST _ 1_65”.

РОЗДІЛ 4. ВИДОВЕ БАГАТСТВО ТА МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ХИЖИХ ССАВЦІВ

Фауна хижих ссавців району досліджень, окремих рівнів терас долини Дніпра. Сучасний склад фауни району Середнього Придніпров`я налічує 14 видів хижих ссавців (табл. 1). На островах Дніпра зареєстровано 11 видів хижих ссавців: вовк, лисиця, єнотовидний собака, куниця лісова, куниця кам`яна, тхір лісовий, ласка, горностай, борсук, норка американська, видра річкова. Вперше в регіоні відмічений один інвазійний вид - шакал звичайний. Фактичними зборами у фауні регіону не підтверджені шакал та норка європейська. На всіх рівнях терас зустрічається 9 видів хижих ссавців (64,3%).

Просторовий та біотопний розподіл. Поширення хижаків в районі Середнього Придніпров`я частково висвітлено в публікаціях ряду авторів (Бойко, 1971; Бойко, Самарский, 1970). В роботі наведені місця сучасного проживання усіх видів хижих ссавців, вказані нові пункти їх знахідок. Соснові насадження на боровій терасі у другій половині ХХ ст., в основному, були заселені куницею лісовою, борсуком, лисицею. Єнотовидний собака поширився на всіх острівних територіях, місцями - на корінних прибережних ділянках з місцями зростання водно-болотної рослинності, у лісових насадженнях на боровій та лесовій терасах. Прибережні ділянки в акваторії водосховищ, в долинах приток Дніпра та стариці заселили норка американська та видра річкова. Якщо в 60-і роки ХХ ст. в центральній частині України у заплаві річок куниця кам`яна була рідкісним видом (Абелєнцев, 1968), то на початку ХХІ ст. цей хижак вже щільно заселяє усі корінні ділянки заплави та окремі заплавні острови з розрідженими деревостанами. В сучасний період намічається тенденція до освоєння таких же біотопів на рівні заплави і лісовою куницею. Територія проживання тхора лісового, порівняно з минулим періодом (Бойко, 1971), зменшилася як у населених пунктах, так і в природних біотопах, що і передбачали окремі дослідники (Крайнев, 1971; Шевченко, 1979). Фрагментарно поселяється в регіоні ласка, горностай, тхір степовий.

Розміщення жител, їх характеристика та використання. На корінних ділянках борової тераси самостійно вириті нори лисиці, в основному, співпадали з місцями розміщення поселень борсука, що, ймовірно, вказує на місця з найнижчим рівнем ґрунтових вод. Колоніальне розміщення поселень єнотовидного собаки, а також лисиці на окремих островах, очевидно, також пов`язано з геоморфологічними відмінностями суходолу. Більшість самостійно виритих нір єнотовидного собаки реєстрували на заплавних островах у верхній частині Кременчуцького водосховища (72,4%).

Таблиця 1. Сучасний склад фауни та зустрічність хижих ссавців на гіпсометричних рівнях долини Дніпра в межах Середнього Придніпров`я

Примітка: + - рідкісний вид; ++ - звичайний вид; +++ - численний (масовий) вид; (+) - заходи тварин

Схеми розміщення вхідних нір у складних поселеннях єнотовидного собаки (49,0%) налічують 9 варіантів.Найбільш поширеними є поселення цього хижака з двома вхідними отворами - 52,1%. До масового руйнування нір єнотовидного собаки призводять пікові підйоми води, внаслідок функціонування Канівської гідроелектростанції, у березні (794±30,4), квітні (802,5±25,4), червні (799,5±23,5) та високі нижні рівні води у квітні (590,5±28,9), травні (675,7±13,5) і червні (578,3±8,6).

Шляхи розселення та кочівлі. До Черкаської області вовк проникає у двох напрямках з Київської, в одному напрямку - з Полтавської, Кіровоградської, Дніпропетровської та Вінницької областей. До Кіровоградської області вовк заходить з Миколаївської, Дніпропетровської та Вінницької областей, а у Полтавську область - з Чернігівської та Сумської областей (рис. 1).

Рис. 1. Мапа шляхів розселення вовка в районі Середнього Придніпров`я

Єнотовидний собака у верхній частині Кременчуцького водосховища переміщується на північний захід в сторону Канівського водосховища двома напрямками: по островах на Лівобережжі Дніпра і крізь лісові насадження на Правобережжі Дніпра. Відмічено, що заселення американською норкою верхів`я Кременчуцького та нижньої частини Канівського водосховищ (рис. 2) за рахунок втеч тварин зі звірогосподарства “Мошногір`я” в Черкаській області в 70-х-80-х роках ХХ ст. відбувалося одночасно з поширенням норки американської з Білорусії у верхню частину Київського водосховища (Панов, 2002). Сезонні кочівлі виявлено для лисиці та видри річкової. Лисиця в кінці літнього - на початку осіннього періоду з корінних ділянок суходолу перепливає на острови Дніпра, а ранньою весною - навпаки. Видра річкова щорічно двічі-тричі протягом року (травень, липень-серпень, вересень-листопад) кочує на заплавні острови у верхній частині Кременчуцького водосховища, що, можливо, пов`язано з міграціями риби в період нересту та напередодні зимового періоду.

Рис. 2. Мапа шляхів розселення норки американської в районі Середнього Придніпров`я

Пристосування хижих ссавців до змін в середовищі існування. При заселенні лісовою куницею середньовікових соснових насаджень на боровій терасі, де відсутні природні сховища, ця куниця риє нори, які використовує багаторічно. Норний спосіб також веде куниця кам`яна при нестачі сховищ на ділянках заплави в разі високої щільності населення. На заплавній терасі борсук в якості сховищ та для зимівлі використовує нори бобра річкового. Підняття рівня ґрунтових вод після створення водосховищ та зменшення, в зв`язку з цим, місць для норіння, призводять до сумісного поселення хижаків-норників на боровій терасі. В більшості реєстрували сумісні поселення борсука з лисицею та єнотовидним собакою (78,2%), проте, з єнотовидним собакою борсук поділяв поселення в 1,5 рази частіше.

Сезонна активність. Середня дата залягання борсука в зимову сплячку - 6.11, а пробудження - 27.02. Як і у Латвії (Зосс, 1986), середньодобова температура повітря при заляганні борсука в сплячку є додатною (2,2-3,4?С), а при закінченні зимівлі - від`ємною (-1,4? С).

РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ РОЗМНОЖЕННЯ ХИЖИХ ССАВЦІВ РЕГІОНУ СЕРЕДНЬОГО ПРИДНІПРОВ`Я

Відомі в Україні та регіоні дослідження щодо розмноження хижих ссавців (Абелєнцев, 1968; Бойко, 1971; Корнєєв, 1956, 1959; Сокур, 1960) доповнено новими даними для 7 видів. У лисиці в окремі роки гін розпочинався в середині грудня, а закінчувався - на початку березня, що пов`язано з температурними чинниками (Корнєєв, 1956). Досліджено, що в межах одного територіального угруповання загальні терміни гону у лисиці коливалися від 14 до 47 днів, що в основному, залежить від чисельності тварин та структури популяції. Перша поява виводків у єнотовидного собаки в сучасний період відмічена в регіоні в лютому, що, очевидно, пов`язано з кліматичними змінами. Досить чисельними стали випадки народження молодняку у цього хижака в березні (20,9%) та в літні місяці - 24,2% (15,8, 6,5 і 1,9%). У відкритих біотопах з відсутніми умовами для риття нір, появу виводків єнотовидного собаки частіше реєстрували на початку літнього періоду, а у норах самки, в більшості, щенилися навесні, що залежить від коливання рівня води у водосховищах. Вперше початок гону у ласки відмічено в зимовий період (січень-лютий), приблизно посередині між термінами осінньої та весняної линьки хутра - 9.01-13.02. У горностая початок гону в регіоні вперше зареєстровано в середині січня (18.01), що є другим випадком спостереження гону у горностая в Україні в зимові місяці за останні 40 років (Абелєнцев, 1968) і свідчить про початок розмноження у цього хижака в зимовий період. За появою молодняку на поверхні нір у другій половині березня та за розмірами слідів молодняку встановлено, що в окремі роки, в окремих сім`ях народження молодняку борсука відбувається в січні (12,2%). За першими датами спостережень молодняку норки американської поза гніздами в супроводі самок (15-18.05), з врахуванням початку гону у лютому, віку молодняку в цей період (Сидорович, 1989), обраховано, що терміни вагітності в Середньому Придніпров`ї у цього хижака становлять 36-40 днів (Бобринский и др., 1965; Туманов, Сорина, 1999), а не 63-73 дні (Абрамов, 1974), які не залежать від дати парування. Тобто, перша поява виводків в регіоні припадає на березень. Пізні виводки норки американської поза гніздами разом з самками реєстрували у серпні і жовтні. Видра річкова в сучасний період в регіоні розмножується протягом року, як у Білорусії (Сидорович, 1988, 1989), країнах Західної Європи (Jenkins, 1982; Stubbe, 1969). Початок гону у видри реєстрували в січні. Більшість молодняку видри з`являється у весняний період - 76,7%. Частина дорослих самок видри річкової народжує малят щорічно, що підтверджує дані інших дослідників (Родиков, 1979). Молоді видри осінньої генерації двічі зимували разом з самкою.

РОЗДІЛ 6. ЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОПУЛЯЦІЙ ХИЖИХ ССАВЦІВ СЕРЕДНЬОГО ПРИДНІПРОВ`Я

Популяційна структура хижаків району Середнього Придніпров`я досліджена в унікальний для України період: відсутності незаконного полювання на хутрових звірів у природних екосистемах з 1999 по 2004 рр. - для видри річкової, з 1999 по 2007 рр. - для лисиці, куниць обох видів, тхора лісового, що пов`язано з появою на внутрішньому ринку штучного хутра. В цей період попитом у населення користувалося лише хутро норки американської, вирощеної на звірофермах.

Чисельність та щільність населення. В роботі наведені сучасні дані чисельності та щільності населення популяцій хижих ссавців в різних біотопах регіону, проаналізовано причини їх змін. Вовк є нечисельним видом на території Черкаської, на півночі Кіровоградської областей і звичайним видом - у Полтавській області. Зростання чисельності вовка в Черкаській області зареєстровано у 80-х-90-х рр. ХХ ст., проте в сучасний період намітився спад чисельності. Лисиця в районі досліджень залишається чисельним видом. Щільність її населення вище в більш освітлених біотопах. На лесовій терасі щільність населення лисиці в зимовий період досягала 2,4 ос./100 га, на корінних ділянках борової тераси - 2,7-2,9 ос./100 га, на островах борової тераси - 7,8-14,7 ос./100 га, на прибережних ділянках заплави - 1,3-1,7 ос./км, 7,5 ос./100 га, в місцях кочівлі на заплавних островах - 4,3-10,4 ос./100 га. В літньо-осінній періоди щільність населення лисиці на окремих островах борової тераси досягала 1,0 ос./га-8,4 ос./100 га. Порівняно з островами на рівні заплави, щільність населення лисиці на островах борової тераси у 2-4 рази вище, що пов`язано з кращими умовами для норіння на підвищених ділянках суходолу. Єнотовидний собака є нечисельним видом на лесовій та боровій терасах корінного плато, де щільність його населення становила 0,19±0,07 та 0,31±0,12 ос./100 га. Проте, цей хижак є масовим видом на островах Дніпра. Найвищої щільності населення єнотовидний собака досягав на заплавних островах в межах Кременчуцького водосховища - 1,8-6,0 ос./га. З`ясовано, що щільність населення цього виду пов`язана зі складом рослинності, яка, в свою чергу, залежить від площі та віку островів. На ділянках зі зростанням водно-болотної рослинності, переважно, очерету та чагарників, щільність населення єнотовидного собаки вище. На островах площею від 1 до 20 га щільність населення єнотовидного собаки становила 2,3±1,0 ос./га, площею близько 35 га - 5,7±0,2 ос./10 га, площею 90-600 га - 17,8±2,5/100 га, що пояснюється зменшенням на більших за площею островах придатних кормових та захисних ділянок для цього хижака. Максимальні показники щільності населення єнотовидного собаки на островах в районі Середнього Придніпров`я перевищують відомі літературні дані в 1,5-14 разів (Ikeda, Eguchi, Ono, 1979), що вказує на досить сприятливі умови для проживання цього виду в регіоні. В угрупованнях єнотовидного собаки на окремих заплавних островах в зимовий період відмічено масовий канібалізм (поїдання молодняку), що є наслідком недостатньої кормової бази восени напередодні зимівлі. Куниця лісова в сучасний період є звичайним видом. На лесовій терасі, порівняно з боровою, куниця лісова має менш високу щільність населення (відповідно, 2,1 і 3,6 ос./100 га), проте умови проживання для цього виду більш стабільні у листяних лісах стиглого та перестійного віку. На островах, порівняно з корінними ділянками суходолу, щільність населення куниці лісової в 1,4-3,7 рази вище - 5,2-7,7 ос./100 га. Куниця кам`яна є звичайним видом у природних біотопах на заплавній терасі Дніпра і в населених пунктах. На корінних ділянках заплави поблизу водоймищ щільність населення цього виду досягала 1,6-3,5 ос./км, 5,2-6,0 ос./га, а на заплавних островах - 1,8-9,4 ос./100 га. В сучасний період в населених пунктах, порівняно з минулим періодом (Бойко, 1971), щільність населення куниці кам`яної у 20-30 разів вище. Чисельність тхора степового в сучасний період не визначена. На подальший спад чисельності цього виду в районі Середнього Придніпров`я вказує зниження кількості колоній ховрахів (Горбенко, 2007), яке пов`язане з деградацією природних біотопів (Межжерин, 2008). Тхір лісовий у більшості населених пунктів відсутній, або є нечисельним видом. Цей хижак є рідкісним і в природних екосистемах. На окремих островах щільність населення тхора лісового становила 1,7-2,3 ос./100 га. Щільність населення ласки у лісових насадженнях на боровій та лесовій терасі в пік чисельності досягала 2,3-3,4 ос./100 га, 3,7 ос./10 км, на окремих ділянках заплави - 2,8 ос./10 га, 5,2 ос./км. З`ясовано, що динаміка щільності населення ласки у лісових насадженнях співпадає з динамікою щільності населення рудої нориці (Clethrionomys glareolus Schreber, 1780), а на заплавних ділянках - з динамікою щільності населення звичайної нориці (Microtus arvalis Pallas, 1779). Горностай високої щільності населення досягає поблизу водоймищ на окремих ділянках заплавної та борової терас Дніпра. Вздовж корінного берега у верхній частині Сульського плеса його щільність населення становила 6,3-12,0 ос./км, на островах в цьому ж районі - 0,4-2,0 ос./га, в долині р. Рось - 2,8 ос./км, на корінних ділянках поблизу Дніпродзержинського водосховища - 6,5 ос./100 га. На островах у нижній частині Канівського та у верхній частині Кременчуцького водосховищ щільність населення горностая не перевищувала 3,1 ос./100 га. Борсук в районі Середнього Придніпров`я, порівняно з попереднім періодом (Бойко, 1971; Бойко, Самарский, 1970, 1973), став звичайним видом. Його чисельність в сучасний період у 4,7-14 разів вище. На лесовій терасі щільність населення борсука досягала 4,2 ос./100 га, на корінних ділянках борової тераси - 3,4 ос./100 га, на островах борової тераси - 18,9 ос./100 га, на окремих заплавних островах - 11,3 ос./100 га. Норка американська є чисельним видом у нижній частині Канівського водосховища - 1,3-3,2 ос./км та у нижній частині долини р. Рось - 2,3-3,8 ос./км (Ружіленко, 2005). На заплавних островах у верхній частині Кременчуцького водосховища щільність населення цього виду в останні роки зросла від 0,6 до 1,4 ос./км. Видра річкова є звичайним видом у водосховищах Дніпра, в долині р. Рось. Щільність населення видри з 1987 по 1999 рр. на островах у нижній частині Канівського водосховища коливалася від 0,1 до 0,3 ос./км, а з 2000 по 2007 рр. зросла у 5-6 разів - 0,5-1,8 ос./км (4,3-15,5 ос./100 га). У верхній частині Кременчуцького водосховища з 1973 по 1999 рр. щільність населення видри становила 1,3-8,7 ос./10 км водотоку, а з 2000 по 2007 рр. зросла в 4,7-11,5 рази - 15,0-41,3 ос./10 км водотоку. У нижній частині р. Рось щільність населення видри у 2004-2005 рр. становила 13,0 і 8,0 ос./10 км водотоку (0,6 і 0,4 ос./км), а в гирлі р. Рось - 7,3 ос./100 га.

Фоновими серед хижих ссавців в районі Середнього Придніпров`я в сучасний період є лисиця, єнотовидний собака, куниця лісова, куниця кам`яна та борсук. Єнотовидний собака високої щільності населення досягає на островах заплавної та борової терас, лисиця - на корінних ділянках заплави і борової тераси, а також на окремих островах, борсук та куниця лісова - на корінних ділянках борової, лесової терас і на окремих островах, а куниця кам`яна - на корінних заплавних ділянках і в населених пунктах (рис.3).

Рис. 3. Щільність населення фонових видів хижих ссавців на терасах Дніпра в районі Середнього Придніпров`я

Динаміка чисельності. Протягом 35-38-річного періоду ріст чисельності відмічено для угруповань куниці лісової (r = 0,70), куниці кам`яної (r = 0,57), борсука (r = 0,78). Погіршення кормової бази призводило до спаду чисельності лисиці на боровій терасі (r = -0,8). Незаконне полювання стримувало підйом чисельності лисиці (r = 0,06). Динаміка чисельності лисиці в окремих угрупованнях на Правобережжі та Лівобережжі Дніпра не співпадала. На поряд розміщених заплавних островах динаміка чисельності єнотовидного собаки відрізнялася, що вказувало на відмінності у забезпеченні кормами, сховищами. До спаду чисельності єнотовидного собаки призводив канібалізм, захворювання на чуму. Динаміка чисельності куниці лісової визначалася просторовим розподілом тварин в лісових насадженнях, запасами кормів. В разі погіршення кормової бази куниця лісова здійснювала масові кочівлі на інші ділянки. Протягом останнього десятиліття на лесовій терасі чисельність куниці кам`яної коливалася у 3-12-кратному інтервалі. Тенденція до росту чисельності борсука в сучасний період спостерігалася як на охоронюваних територіях, так і в мисливських господарствах регіону. У лісових насадженнях на лесовій терасі зафіксовано три максимальні піки чисельності борсука - у 1983-1984, 1990 та 2006 рр. Динаміка кількості сімей борсука з приплодом змінювалася синхронно з динамікою чисельності цього виду. На островах Кременчуцького водосховища зареєстровано два періоди росту чисельності норки американської - у 1983-1988, 2004-2007 рр. Перший період пов`язаний з активним розселенням норки на островах Дніпра, а другий період - з заростанням берегової смуги чагарниками по верхньому урізу води, що покращило умови для проживання цієї тварини. Динаміка чисельності популяції видри пов`язана з періодами антропогенного навантаження. Відсутність попиту на хутро видри з 1999 р. позначився на рості її чисельності у 2000, 2003, 2005 рр. (r = 0,82; Канівське водосховище).

Рис. 7. Динаміка чисельності видри річкової у Кременчуцькому та Канівському водосховищах (1970-2007 рр.)

Структура популяцій. Вперше за відсутності полювання простежена на різних фазах динаміки чисельності вікова та статева структура в популяціях лисиці, куниці лісової, куниці кам`яної, видри річкової. Більш детально досліджена структура популяції лисиці.

Співвідношення вікових та статевих груп в популяції лисиці змінювалося в залежності від фаз динаміки чисельності. На нижній фазі динаміки чисельності найвище частка особин другого року життя. Кількість самок перевищує кількість самців - 1:1,9. На фазі підйому різко зростає народжуваність молодняку. Статеве співвідношення вирівнюється - 1:1. На фазі піку переважають старші вікові групи, а кількість цьоголіток є мінімальною. Кількість самців перевищує кількість самок - 1,7:1. На фазі спаду знижується частка особин старших вікових груп, а частка особин однорічного віку досягає максимуму. Статеве співвідношення вирівнюється - 1:1. Такі зміни в структурі популяцій ряду видів хижаків є закономірними. Статева структура синантропної популяції куниці кам`яної є відмінною: тут на всіх фазах динаміки чисельності переважали самки.

РОЗДІЛ 7. АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ ТА ЗАХОДИ ПО ЗБЕРЕЖЕННЮ ХИЖИХ ССАВЦІВ РЕГІОНУ СЕРЕДНЬОГО ПРИДНІПРОВ`Я

Вплив полювання на чисельність та структуру популяцій окремих видів хижих ссавців. Незаконне полювання з рушницею та мисливською собакою протягом кількох діб призводило до винищення 66,7% чисельності куниці лісової, що,безумовно, веде до підриву запасів цього хижака (Граков, 1971). Незаконне полювання на борсука в регіоні досліджень не припинялося. Під браконьєрським наглядом в окремих лісництвах знаходилося від 35,1 до 50% поселень борсука. Появу молодняку фіксували в 16,7% експлуатованих і в 45,0% - неексплуатованих поселеннях борсука. Незаконне полювання призводило до порушення статевого співвідношення у популяції видри річкової внаслідок переважного вилучення самців - 1:3,4 (77,3% +), до масової яловості серед статевозрілих самок (2007 р.). За відсутності полювання статеве співвідношення змістилося в сторону самців, що є оптимальним для популяції - 1,2:1 (53,6% > і 46,4%+).

Природоохоронні заходи. Усі хижаки, які проживають в районі Середнього Придніпров`я, потребують, в першу чергу, збереження природного середовища їх існування. Рекомендації по їх охороні включають заборону на суцільну рубку дерев у лісових насадженнях, вирубування дуплистих дерев у долинах річок, обмеження забудови прибережних ділянок, контроль за роботою гідроелектростанцій по підйомах рівнів води, обмеження в окремих районах площ під сільгоспугіддями. Радикальними засобами для збереження тхора степового є заборона на заліснення балок, тхора лісового - відновлення постановки скирт в агроценозах та заборона на пал їх решток весною, а для видри річкової - створення заповідників та заказників в місцях постійного її проживання, якими є стариці, гирла річок та острови Дніпра.

Зміни фауни та населення хижих ссавців в районі Середнього Придніпров`я протягом ХХ - на початку ХХІ ст. У складі фауни у ХХІ ст. на сході регіону вперше зареєстрований шакал. Після тривалої перерви (1952-1975 рр.), в районі Середнього Придніпров`я відновилися заходи, а місцями і розмноження вовка, який зник на даній території в результаті активного винищення у 50-і роки ХХ ст. В районі Середнього Придніпров`я перерозподіл місць проживання відмічено для лисиці, єнотовидного собаки, борсука, куниці лісової, куниці кам`яної, норки американської, видри річкової. У другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. куниця кам`яна в населених пунктах і на заплавних ділянках у природних біотопах зайняла домінуюче становище і майже витіснила тхора лісового, чисельність якого стрімко знижується. Погіршення умов проживання призвело до подальшого спаду чисельності тхора степового в регіоні. В районі Середнього Придніпров`я протягом другої половини ХХ - на початку ХХІ ст. спостерігалася тенденція до росту чисельності лисиці, єнотовидного собаки, куниці лісової, куниці кам`яної, борсука, норки американської, видри річкової. На межі повного зникнення знаходиться норка європейська.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі представлено результати вивчення складу фауни, просторового розміщення, розмноження, щільності населення, динаміки чисельності та структури популяцій хижих ссавців Середнього Придніпров`я в сучасний період, проаналізовано зміни складу фауни і населення хижих ссавців. З`ясовано склад фауни хижих ссавців дослідженого регіону порівняно з минулим періодом, умови проживання хижаків на різних терасах Дніпра та виділено низку фонових видів.

1.Сучасний склад фауни хижих ссавців в районі Середнього Придніпров`я представлений 14 видами, з них на островах Дніпра зареєстровано 11 видів. На острівних територіях не проживають тхір степовий, норка європейська та шакал. Останні два види надзвичайно рідкісні в регіоні. Нечисельними видами є тхір степовий та тхір лісовий. На більшій частині території регіону вовк є нечисельним видом.

2.Встановлено, що 9 видів хижих ссавців населяють усі рівні терас Дніпра. Просторовий розподіл в районі Середнього Придніпров`я більшості видів хижих ссавців, окрім лисиці, є фрагментарним, що пов`язано з таким же розміщенням придатних для їх проживання природних осередків. Протягом другої половини ХХ ст. відбувалося розширення площ проживання для лисиці, куниці лісової, куниці кам`яної, борсука, норки американської, видри річкової, а зменшення площ проживання - для тхора степового, тхора лісового, що, переважно, пов`язано з антропогенним перетворенням природного середовища.

3.З`ясовано, що на ділянках з нестачею природних сховищ, куниці обох видів та єнотовидний собака проживають в самостійно виритих норах. До руйнування нір єнотовидного собаки на островах у верхній частині Кременчуцького водосховища призводять пікові підйоми води, внаслідок функціонування Канівської гідроелектростанції, у березні, квітні, червні та високі нижні рівні води у квітні, травні і червні.

4.Встановлено нові терміни розмноження в регіоні для лисиці (гін - грудень, березень, поява молодняку - лютий), єнотовидного собаки (поява молодняку - лютий, березень), ласки (гін - січень-лютий), горностая (гін - січень), борсука (поява молодняку - січень), норки американської (поява молодняку - березень, червень, серпень), видри (гін, поява молодняку - протягом року). Найбільш стислі (14-18 днів) та розтягнуті (47 днів) за тривалістю терміни гону у лисиці в межах окремого угруповання є наслідком популяційних змін та погодних умов. Гін у ласки в зимовий період відбувається посередині між термінами осінньої та весняної линьки хутра. Схожість термінів розмноження у лисиці, борсука і видри річкової в районі Середнього Придніпров`я та інших частинах ареалу вказує на залежність репродуктивних циклів хижаків від кліматичних чинників.

5.З`ясовано, що в залежності від місць проживання, наявності чи відсутності мисливського пресу, змінюється і щільність населення окремих видів хижих ссавців. Найвищої щільності населення досягають фонові види хижаків, які на окремих терасах Дніпра представлені 3-4 видами. Такими на заплавній терасі є єнотовидний собака (острови), лисиця, куниця кам`яна, на боровій терасі - єнотовидний собака (острови), борсук, лисиця, куниця лісова, а на лесовій терасі - борсук, лисиця, куниця лісова. В межах заплави місцями висока щільність населення зареєстрована для ласки, горностая, норки американської та видри річкової. В даний час у населених пунктах чисельність куниці кам`яної у 20-30 разів вище. В разі відсутності незаконного полювання реєструються високі показники щільності населення низки мисливських видів.

6.Виявлена залежність щільності населення єнотовидного собаки на острівних територіях від складу рослинності, який, в свою чергу, залежить від віку та площі островів. Заростання островів чагарниками і водно-болотною рослинністю сприяють росту чисельності єнотовидного собаки (r = 0,95).

7.Встановлено, що з 70-х років ХХ століття відбувалося зростання чисельності у популяціях куниці лісової, куниці кам`яної та борсука. Незаконне полювання значно стримувало ріст чисельності лисиці, видри річкової. Динаміка чисельності в угрупованнях єнотовидного собаки визначається запасами кормів, наявністю канібалізму та захворювань. Динаміка чисельності ласки у лісових насадженнях співпадає з динамікою чисельності рудої нориці, а у відкритих біотопах - звичайної нориці.

8.З`ясовано, що при змінах фаз динаміки чисельності у популяціях хижаків відбуваються закономірні зміни вікової та статевої структури, за якими можна прогнозувати подальший хід динаміки чисельності. Перевага самців має місце на фазі піку, а самок - на нижній фазі динаміки чисельності. Більшість особин старших вікових груп вказує на фазу піку, а цьоголіток - на фазу підйому. Відмінною є статева структура куниці кам`яної в населених пунктах.

9.Встановлено, що диспропорція статевої структури популяції видри річкової, спричинена незаконним полюванням, позначається протягом двох - п`яти років поспіль. В місцях незаконного полювання кількість сімей з виводками у борсука знижується втричі.

10.З`ясовано, що склад фауни хижих ссавців в районі Середнього Придніпров`я протягом останніх 38 років зазнав незначних змін. Повторно в регіоні у 80-х роках ХХ ст. з`явився вовк. Захід шакала в регіон є одноразовим. Освоєння кам`яною куницею заплавних ділянок та ріст її чисельності у населених пунктах є однією з причин депресії тхора лісового. Спостерігається тенденція до перерозподілу місць проживання хижих ссавців, а також до зростання чисельності лисиці, єнотовидного собаки, куниці лісової, куниці кам`яної, борсука, норки американської та видри річкової.

11.Сучасний період є сприятливим для більшості видів хижих ссавців, в тому числі і адвентивних. Зникаючими видами в регіоні є норка європейська, тхір степовий та тхір лісовий. Збереження природних осередків з місцями проживання хижаків є визначальним напрямком природоохоронних заходів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Ружіленко Н.С. Методика обліку та вивчення структури популяції хижих ссавців за слідами (родина Mustelidae) / Н.С. Ружіленко // Вісн. Львів. ун-ту. Серія біол. - 2002. - Вип. 30. - С. 35-41.

2. Ружіленко Н.С. Методика обліку та вивчення структури популяції деяких видів хижих ссавців за слідами (Родина Canidae) / Н.С. Ружіленко // Вісн. Львів. ун-ту. Серія біол. - 2003. - Вип. 32. - С. 134-138.

3. Ружиленко Н.С. Хищные млекопитащие островных территорий Среднего Приднепровья / Н.С. Ружиленко // Уч. зап. Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. Биология, химия. - 2004. - Т. 17. - Вып. 56. - № 2. - С. 109-114.

4. Ружіленко Н.С. Досвід кількісного обліку єнотовидного собаки (Nyctereutes procyonoides Gray) в умовах заплави Дніпра / Н.С. Ружіленко // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Серія Біологія. - 2005. - Вип. 17. - С. 169-172.

5. Ружіленко Н.С. Особливості біології лисиці звичайної (Vulpes vulpes L.) у період гону в районі Середнього Придніпров`я / Н.С. Ружіленко // Вісн. Запорізького нац. ун-ту. Біол. науки. - 2007. - № 1. - С. 169-173.

6. Ружіленко Н.С. Багаторічні зміни видового різноманіття та населення ссавців Канівського заповідника / Н.С. Ружіленко // Заповідна справа в Україні. - 2008. - Т. 14. - Вип. 2. - С. 14-19.

7. Ружіленко Н.С. Зимова сплячка борсука звичайного (Meles meles L.) на території Центральної України / Н.С. Ружіленко, І.В. Дикий // Вісник Львів. ун-ту. Серія біол. - 2004. - Вип. 38. - С. 157-160. (Особистий внесок 80%: збір матеріалу, написання більшої частини тексту; співавтор написав частину тексту)

8. Ружіленко Н. Антропогенний вплив на популяції хижих ссавців в межах території Середнього Придніпров`я / Н.С. Ружіленко // Фауна в антропогенному середовищі. Праці Теріологічної школи. - Луганськ, 2006. - Вип. 8. - С. 201-205.

9. Ружиленко Н.С. Особенности следов хищных млекопитающих / Н.С. Ружиленко // Лісове та мисливське господарство : сучасний стан та перспективи розвитку : міжнар. наук.-практ. конф. 27-29 листопада 2007 р. - Житомир, 2007. - Т. ІІ. - С. 283-287.

10. Ружиленко Н.С. Особенности биологии и экологии ласки (Mustela nivalis L.) в Каневском природном заповеднике / Н.С. Ружиленко // Роль об`єктів ПЗФ у збереженні різноманіття : материали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 85-річчю Кримського зап-ка, 25-27 вересня 2008 р. - Алушта, 2008. - С. 125-130.

11. Ружіленко Н.С. Територіальний розподіл та чисельність горностая, Mustela erminea L. в Середньому Придніпров`ї / Н.С. Ружіленко // Знахідки тварин Червоної книги України. - К., 2008. - С. 300-303.

12. Ружіленко Н.С. Фауна та деякі особливості екології хижих ссавців прибережних ділянок долини р. Рось / Н.С. Ружіленко // Науковий часопис нац. педаг. ун-ту імені М.П. Драгоманова. Серія Біологія. - К., 2008. - Вип. 2. - С. 34-40.

13. Ружіленко Н.С. Хижі ссавці регіонального ландшафтного парку ”Кременчуцькі плавні” / Н.С. Ружіленко, С.А. Константинов // Збереження та відтворення біорізноманіття природно-заповідних територій : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 10-річчю Рівненського прир. зап-ка. - Рівне. - 2009. - С. 547-551, 554-555 (Особистий внесок 80%: збір матеріалу та написання тексту; співавтор допомагав при зборах матеріалу).

14. Ружіленко Н.С. Територіальний розподіл, екологія та чисельність борсука в Канівському заповіднику / Н.С. Ружіленко, А.Л. Продченко // Заповідна справа в Україні. - 1998. - Т. 4. - Вип. 1. - С. 61-65. (Особистий внесок 80%: збір матеріалу, написання тексту; співавтор допомагав при зборах матеріалу)

15. Ружіленко Н.С. Модифікована методика обліку ссавців на певних площах / Н.С. Ружіленко // Проблеми збереження ландшафтного, ценотичного та видового різноманіття басейну Дніпра : Зб. наук. праць за матеріалами наук-прак.конф. до 75-річчя заповідника “Михайлівська цілина”. СумДПУ ім. А.С. Макаренка. - Суми, 2003. - С. 153-155.

16. Ружиленко Н.С. Оценка плотности населения и экология барсука Каневского заповедника / Н.С. Ружиленко // Проблемы изучения и охраны природных экосистем : материалы научн.-практ. конф. - Рахов, 1988. - С. 121-123.

17. Ружиленко Н.С. Некоторые хорологические особенности и численность барсука в Каневском заповеднике / Н.С. Ружиленко // Всес. совещ. по проблеме кадастра и учета животного мира : материалы всес. совещ. -Уфа, 1989. - Ч. 2. - С. 283-284.

18. Ружіленко Н.С. Антропічний вплив на поселення борсука у Канівському заповіднику / Н.С. Ружіленко // Підсумки 70-річної діяльності Канівського заповідника та перспективи розвитку заповідної справи в Україні : матеріали наук. конф. - Канів, 1993. - С. 67.

19. Ружіленко Н.С. Проблема збереження борсука (Meles meles) в природних екосистемах / Н.С. Ружіленко // Національні природні парки: проблеми становлення і розвитку : матеріали міжн. наук.-практ. конф. - Яремче, 2000. - С. 256-259.

20. Ружиленко Н.С. Видовой состав и численность млекопитающих островных территорий Каневского заповедника / Н.С. Ружиленко // Зоологічні дослідження в Україні на межі тисячоліть : тези всеукр. зоол. конф. - Кривий Ріг, 2001. - С. 154-156.

21. Ружіленко Н. Вовк на Черкащині / Н.С. Ружіленко // Інф. бюл. Укр. теріол. тов-ва. Novitates theriological. Pars 4. - 2001. - С. 48-49.

22. Ружиленко Н.С. Сравнение плотности населения лесной и каменной куницы на Право- и Левобережье центральной части Среднего Приднепровья / Н.С. Ружиленко // Зоологические исследования регионов России и сопредельных территорий : материалы междунар. научн. конф. - Нижний Новгород. - 2002. - С. 149-150.

23. Ружиленко Н.С. Биотопическое распределение и условия проживания куницы лесной (Martes martes) и куницы каменной (Martes foina) на пойменных островах Каневского природного заповедника / Н.С. Ружиленко // Биоразнообразие. Экология. Эволюция. Адаптация : материалы юбилейной научн. конф., посвящ. 180-летию со дня рождения Л.С. Ценковского. г. Одесса, 28 марта-1 апреля 2003 г. - Одесса, 2003. - С. 140.