Флора судинних рослин національного природного парку "Синевир" (Українські Карпати): аналіз та охорона

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ БОТАНІКИ ім. М.Г. ХОЛОДНОГО

УДК 581.92 (234.421.2)

ФЛОРА СУДИННИХ РОСЛИН НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ "СИНЕВИР" (УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ): АНАЛІЗ ТА ОХОРОНА

03.00.05-ботаніка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

ТЮХ ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ

Київ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Державному вищому навчальному закладі "Ужгородський національний університет" Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Комендар Василь Іванович ДВНЗ "Ужгородський національний університет" професор кафедри ботаніки біологічного факультету

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Берко Йосип Миколайович Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького завідувач кафедри біології

кандидат біологічних наук, доцент Любінська Людмила Григорівна Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка доцент кафедри біології та методики її викладання

Захист дисертації відбудеться " 15 " березня 2010 р. о 13-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.211.01 Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України за адресою: 01601, Київ, вул. Терещенківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28

Автореферат розісланий "_4__" лютого_ 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат біологічних наук

старший науковий співробітник О.М. Виноградова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку людської цивілізації вплив людини на біосферу досягнув критичної межі. Це, крім глобального забруднення, призводить до деградації рослинного покриву. Першою ознакою змін в фітосистемі є показник її біорізноманіття. Зменшення кількості видів тварин і рослин є дуже чутливим показником, який дає можливість як оцінити ступінь впливу людини, так і попередити незворотні процеси її деградації. Зважаючи на це, збереження біорізноманіття в даний час належить до глобальних екологічних проблем і вирішення її можливе лиш на основі вичерпних знань про різноманіття рослинного і тваринного світу того чи іншого регіону. У зв'язку з цим важливе значення мають детальні флористичні дослідження, без яких неможливе регіональне природокористування і створення науково обґрунтованої системи охорони фітобіоти. Крім того, уточнення видового складу і детальний аналіз флори сприяють вирішенню багатьох питань систематики і фітогеографії, оптимізують можливості для фітомоніторингу.

Особливу актуальність мають флористичні дослідження об'єктів природно-заповідного фонду які, з одного боку є еталонними ділянками природи, з другого, - резерватами, у яких починається відновлення біорізноманіття на територіях, що з ними межують.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на базі наукового відділу НПП "Синевир" та кафедри ботаніки Ужгородського національного університету впродовж 1990-2008 років відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи НПП "Синевир" по наступних програмах: 1. Договір № 25-90/10 між НПП „Синевир" та Київським національним університетом ім. Траса Шевченка від 1 жовтня 1990 р на тему: Підготовка матеріалів по загальній інвентаризації раритетних об'єктів національного парку "Синевир". Термін закінчення угоди 31 грудня 1990 року; 2. Договір № 10-91/2 між НПП „Синевир" та Київським національним університетом ім. Тараса Шевченка від 1 лютого 1991 р. на тему: Інвентаризація хвощеподібних, плауноподібних, папоротеподібних та голонасінних видів флори НПП „Синевир". Термін закінчення угоди 31 жовтня 1991 року; 3. Угода № 193 про творчу співпрацю між НПП "Синевир" та Інститутом ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України на 1998-2003 рр на тему: Фіторізноманіття і фітосозологія природно-видового та флоро-екотопологічного багатства спонтанної флори НПП "Синевир"; 4. Додаткова угода № 39 ''а" до угоди № 193 між НПП "Синевир" та Інститутом ботаніки ім. М.Г. Холодного на тему: Вивчення біорізноманіття судинних рослин НПП "Синевир" раритетного фітогенофонду та процесів синантропізації з метою оптимізації природоохоронних заходів та запровадження фітомоніторингу; 5. Угода № 1 між НПП "Синевир" та Карпатською лісовою науково-дослідною станцією від 1 січня 1998 року на тему: Моніторинг лісових насаджень в НПП "Синевир". Термін закінчення угоди 31.12.2000 р.; 6. Угода № 8 між НПП "Синевир" та Українським фітосоціологічним центром м. Київ від 15 липня 1997 р на тему: Вивчення лучної, болотної та високогірної рослинності НПП "Синевир". Термін закінчення угоди 01.03.1998 р.; 7. Угода 15/43/04 (ГД) від 16 лютого 2004 р. між НПП "Синевир" та УкрНДІгірліс м. Івано-Франківськ на тему: Провести лісопатологічні обстеження осередків всихання ялинових насаджень НПП "Синевир".

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - інвентаризація видового складу флори судинних рослин НПП "Синевир", її структурний та созологічний аналіз і розробка наукових основ збереження.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. Встановити видовий склад флори судинних рослин НПП "Синевир".

2. Провести аналіз флори НПП “Синевир”.

3. Дати созологічну оцінку флори НПП та проаналізувати рідкісні рослини в її складі.

4. Дати оцінку НПП "Синевир" як флористичного ядра Горган і визначити найбільш цінні в созологічному відношенні масиви парку.

5. Проаналізувати репрезентативність мережі природно-заповідного фонду регіону і визначити шляхи оптимізації його структури.

Об'єкт дослідження - флора судинних рослин НПП "Синевир".

Предмет досліджень - таксономічний склад флори, її структура, созологічна компонента та охорона.

Методи дослідження - польові (маршрутний та напівстаціонарний) й камеральні (критико-таксономічна обробка гербарного матеріалу, аналіз флори). парк синевир рослина заповідний

Наукова новизна отриманих результатів. В результаті багаторічних досліджень на території НПП «Синевир» було здійснено критичний перегляд видового складу флори судинних рослин цього регіону й створено її анотований конспект. Вперше встановлено видовий склад флори судинних рослин НПП "Синевир" й проаналізована її структура. Вперше виконано таксономічний та біоморфологічний аналіз флори НПП "Синевир". Проаналізовано географічні та екологічні особливості цієї флори, детально розглянуто її адвентивну фракцію. Уточнені та проаналізовані рідкісні та ендемічні таксони судинних рослин, у тому числі виявлені види судинних рослин, нові для флори Горган та флори Українських Карпат й флори України. Подано загальну оцінку сучасного стану флори регіону, у тому числі проаналізовано стан популяцій найбільш важливих рідкісних видів. Виявлені найбільш цінні в природоохоронному відношенні масиви НПП й розроблені пропозиції по покращанню структури мережі природно-заповідного фонду регіону

Практичне значення роботи. Результати досліджень використані для наукового обґрунтування розширення існуючої території національного природного парку "Синевир". Отримані матеріали використано при підготовці науково-популярних довідників та рекламних матеріалів про НПП "Синевир" і для флористичного моніторингу парку. Дані матеріали також будуть використані при підготовці національної і регіональних «Флор», «Визначників» і «Хорологічних атласів».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора, здійсненим у 1990-2007 роках, на протязі яких було проведено понад 150 маршрутних обстежень, складено більше 300 геоботанічних описів, зібрано близько 5000 гербарних аркушів, проведено таксономічну обробку зборів, складено конспект флори судинних рослин, проведено аналіз та узагальнення отриманих результатів. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, автор є повноправним членом творчої групи, й права співавторів не порушені.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідались на 8 наукових конференціях: міжнародному регіональному семінарі "Охорона довкілля: сучасні дослідження в екології і мікробіології (Ужгород, 1997); науково-практичній конференції "Збереження флористичного різноманіття Карпатського регіону" (Синевир, 1998); міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю створення Національного природного парку "Синевир" "Проблеми екологічної стабільності Східних Карпат" (Синевир, 1999); міжнародній науково-практичній школі для молодих вчених і спеціалістів "Природні екосистеми Карпат в умовах посиленого антропогенного впливу" (Ужгород, 2001); міжнародній регіональній науковій конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження проф. С.С. Фодора (Ужгород, 2007); регіональній науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю біобази УжНУ в с. Колочава та пам'яті її фундатора В.Ю. Штаєра (с. Колочава, Міжгірський р-н Закарпатської області, 2008); міжнародній науковій конференції, присвяченій 15-річчю Міжвідомчої науково-дослідної лабораторії охорони природних екосистем Ужгородського національного університету (Ужгород, 2008); міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 20-річчю створення НПП "Синевир" “Функціонування заповідних територій в сучасних умовах України” (с. Синевир, Міжгірський р-н Закарпатської області, 2009).

Публікації. За матеріалами дисертації опублікована 21 робота, з них 6 статей у наукових журналах (в тому числі 5 статей у фахових виданнях), 15 робіт - у матеріалах і тезах доповідей конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Текст дисертації викладено на 154 сторінках (основний текст - 120 сторінок). Дисертація складається з вступу, 6 розділів, висновків, списку використаних джерел (121 найменування, з них 24 іншомовних) і додатку. Дисертація проілюстрована 30 рисунками та 11 таблицями. Додаток охоплює загальний номенклатурний систематичний список ґрунтів національного природного парку „Синевир" (табл. А.1) та Конспект флори судинних рослин (табл. А.2).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ БОТАНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ, У ТОМУ ЧИСЛІ НА ТЕРИТОРІЇ НПП “СИНЕВИР”

Наведено критичний огляд публікацій, які містять інформацію про флору та рослиннність Українських Карпат, у тому числі флори басейну р. Теребля (район дослідження). Зокрема, коротко розглянуто зарубіжні роботи XIX [Haquet, Kitaibel (1866), Herbich (1859), Rehman (1895), Pax (1898), Zapalowicz, 1889)] та XX [Pax (1908), Zapalowicz (1906, 1908, 1911), Domin (1928, 1930, 1931), Margittai (1923), Javorka (1924-1925; Javorka, Csapody (1975), Soo (1930); Szafer (1931, 1964); Zlatnik (1929, 1935, 1938); Pawlowski (1937, 1948); Deyl (1940) та ін.] століть. Майже всі зазначені роботи мали в свій час значний науковий інтерес і не втратили актуальності зараз, однак вони лише частково охоплювали територію Українських Карпат, носили переважно описово-інвентаризаційний характер, не охоплювали питання систематики й поширення більшості видів, також не виходили на практичне використання результатів.

Особлива увага була приділена публікаціям по Карпатах післявоєнного періоду [Ільїнський (1945), Попов (1949) Ярошенко (1946, 1947, 1951), Косець (1949), Харкевич (1949, 1951, 1956), Білик (1950), Брадіс, Зап'ятова (1950), Брадіс (1951, 1953), Козій (1953, 1954, 1955), Поварніцин (1950, 1954), Малиновський (1953, 1954, 1955, 1978, 1980 та ін.), Комендар (1954, 1955, 1964, 1966, 1988, 1992 та ін.), Лазаренко (1955), Руденко (1955), Стойко (1955), Коліщук (1956), Фодор (1956, 1974 та ін.), Чопик (1958, 1960, 1970, 1976, 1977, 1978, 1988 та ін.), та ін.]. В цих роботах, а також багатотомній «Флорі УРСР» (1940-1965), «Екофлорі України» (2000, 2002, 2004), декількох виданнях «Визначника …» (1950, 1965, 1977, 1987), «Флоре Европейской части СССР» (1974-2004) та деяких інших флористичних зведеннях містяться важливі відомості про рослинний покрив багатьох частин Закарпаття, у тому числі Горган, куди відноситься регіон нашого дослідження.

Проте, спеціальне вивчення рослинного покриву Горган, у тому числі їх частини на території НПП «Синевир», майже не проводилося. Також слід зазначити, що за останні роки під впливом антропогенного фактора відбувалися значні зміни рослинного покриву Українських Карпат, які ще не знайшли повного відображення в літературі.

РОЗДІЛ 2. НАРИС ПРИРОДНИХ УМОВ НПП “СИНЕВИР”

Розглянуто географічне положення й межі досліджуваного регіону, у тому числі історію створення Національного природного парку (НПП) “Синевир” (на базі Синевирського ландшафтного заказника республіканського значення) згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 5 січня 1989 р. Територія, яку займає Національний Природний Парк “Синевир” (40 696 га), є суцільною й компактною, включає Синевир-Полянське, Острикське, Синевирське, Негровецьке Чорнорікське, Колочавське й Квасовецьке природоохоронні науково-дослідні відділення. Більша частина території НПП відноситься до Горганського високогір'я, з висотами від 515 до 1719 м н. р. м. За ландшафтною диференціацією (Міллер та ін., 1997) територія НПП “Синевир” віднесена до ярусів крутосхилового та полонинського високогір'я і середньогір'я Негровець-Бурштинського, Воловецько-Міжгірського і Вододільно-Горганського фізико-географічних районів. В геологічному відношенні територія “Синевир” відноситься до Горганської Верховини та Вододільно-Верховинської області.

Розглянуто також особливості клімату, ґрунтів (переважно буроземні), гідрографії (в основному, верхня частина частину басейну річки Теребля) та гідрологічної мережі. На території НПП “Синевир” знаходиться найбільше в Українських Карпатах озеро Синевир та унікальне оліготрофне болото “Глуханя”.

РОЗДІЛ 3. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження флори й рослинності НПП "Синевир" виконувалося у 1993-2007 р.р., зокрема, було проведено понад 150 маршрутних обстежень, складено близько 300 геоботанічних описів, зібрано близько 5000 гербарних аркушів, які зберігаються у НПП “Синевир”. Польові роботи виконувалися переважно загальноприйнятими маршрутним та частково напівстаціонарним методами. Для повноти охоплення флори здійснювали неодноразові відвідування екотопів. При роботі з конспектом флори були використані власні збори, але були опрацьовані також гербарні колекції Ужгородського національного університету (UU) та Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного Національної Академії наук України (KW).

При визначенні рослин користувалися наявними “Визначниками” (1965, 1977, 1987), а уточнення сучасних назв рослин було здійснено за С.К. Черепановим (1995) й Mosyakin, Fedoronchuk (1999), причому ми не працювали всередині видів й уникали аналізу синоніміки.

Географічний аналіз флори НПП виконали з застосуванням підходів Meusel et al. (1965) й А.Л. Тахтаджяна (1987), для екологічного аналізу використали підходи Я.П. Дідуха (1992), аналіз біоморфологічних особливостей досліджуваної флори проведено з розглядом основних біоморф й з використанням класифікації біологічних типів Raunkiaer (1934).

Флорологічна інтерпретація зібраного матеріалу подається на основі порівняльно-статистичних методів (Шмидт, 1980, 1984). Опрацювання матеріалів проводили із застосуванням персонального комп'ютера (Боровиков, 2001).

РОЗДІЛ 4. ФЛОРА НПП “СИНЕВИР”

За нашими даними, спонтанна флора НПП "Синевир" нараховує 890 видів судинних рослин і, як інші складові частини флори Горган, вона дещо бідніша від флори суміжних регіонів Українських Карпат (наприклад, флори Свидовця, Чивчин та інших гірських масивів), оскільки тут не дуже характерні високогір'я та дещо більш суворі кліматичні умови.

Конспект флори. В результаті критичного опрацювання літературних джерел, роботи з гербаріями у доступних колекціях ботанічних установ України та власних польових досліджень, нами був складений конспект судинних рослин флори НПП "Синевир", до якого включені види спонтанної флори. Родини, роди та види розміщені по групах спорових, голонасінних, однодольних та дводольних рослин, а в межах цих груп - у алфавітному порядку. Конспект містить стислі біоморфологічні, екологічні та географічні дані по видах, також деякі зауваження й примітки. Ми використали у “Конспекті” найбільш загальноприйняті у літературі латинські назви рослин, без синонімів й внутрішньовидових таксонів.

Таксономічна структура флори. Основними показниками таксономічної структури є співвідношення між основними групами судинних рослин та розподіл видів між таксонами різного рангу (відділи, родини та роди); кількісний склад провідних родин та родів й співвідношення між кількістю видів в різних родинах. Досліджені нами 890 видів флори НПП "Синевир" відносяться до 398 родів, 104 родин та 5 відділів. Судинні спорові та голонасінні рослини відіграють порівняно невелику роль у даній флорі (разом 42 види з 24 родів), що характерно для флор більшості регіонів і в цілому для флори Земної кулі. Переважна більшість видів припадає у досліджуваній флорі на Magnoliophyta (848 видів з 374 родів), причому на клас Liliopsida припадає 185 видів, а на Magnoliopsida - 663 види. Це співвідношення дещо відмінне від аналогічних показників для флор Середньої Європи (Камелин, 1973; Шмидт, 1980; Толмачов, 1974 та ін.). У той же час флора НПП "Синевир" досить репрезентативна по відношенню до флори Горган в цілому (1043 види - Берко, 1967).

Флора НПП "Синевир" характеризується значним видовим та родовим різноманіттям, проте середня кількість видів в родині (7,7) й у роді (2,2) менші від таких для інших регіональних флор (Дидух, Шеляг-Сосонко, 1982; 1992, Кондратюк, Бурда, Чуприна, 1988; Заверуха, 1985 та ін.).

Цікаві результати отримано при виділенні провідних родин та співставленні кількості у них родів та видів. Отриманий для флори НІІП "Синевир" спектр провідних родин характеризується високим положенням родин Asteraceae, Poaceae, Rosaceae й Caryophyllaceae, проте типові для бореальних флор родини Cyperaceae, Ranunculaceae й Scrophulariaceae займають 5-10 місця. Тим часом у трьох найбільш крупних родинах наявні 240 видів (майже третина усіх видів) з 104 родів (26,1%), у 10 родинах - 480 видів (більше половини) з 198 родів (майже половина), й ці дані співставні з таксономічними спектрами, властивими для помірно-широтних регіональних флор Голарктики (Толмачев, 1974 та ін.). До числа найбільш представлених у досліджуваній флорі родів входять як роди з провідних родин (Carex, Hieracium, Viola, Galium, Campanula), так і роди поза її межами (Ranunculus, Senecio, Poa, Veronica, Geranium), в цілому для більшості родів флори НПП характерна їх невелика насиченість видами.

Біоморфологічна структура флори. Ми здійснили перегляд таксонів флори НПП як за основними біоморфами, так і за біологічними типами Raunkiaer (1934). Згідно з нашими даними, основна кількість рослин являє собою трав'янисті полікарпіки (621 видів), помітна участь у флорі НПП монокарпіків (178 видів), певна кількість видів (55) - кущі та кущики, є дерева (28 видів) й напівкущики (8 видів). Близькі показники приналежності видів у флорі “Синевира” до біологічних типів, згідно з якими більшість рослин (573 види) - гемікриптофіти, значна кількість (178 вид) - терофіти, також наявні хамефіти (63 види), геофіти (40 видів), фанерофіти (28 видів), та гідрофіти (16 видів).

Екологічні особливості флори. За ступенем пристосування до інтенсивності освітлення у досліджуваній флорі геліофітів значно більше, ніж сціофітів (400 й 128 видів). Тим часом дуже помітною є участь рослин, здатних зростати як у відкритих, так і затінених локалітетах (геліосциофіти та сциогеліофіти - 362 види). Причиною цього явища є, можливо, вищий рівень флористичного багатства лучних, болотних та скельних угруповань по відношенню до лісових угруповань. За відношенням до температурного фактору у флорі НПП переважають мезотермофіти (475 видів), багато оліготермофітів (376 видів), а участь мегатермофітів незначна (39 видів). Тобто у флорі досліджуваної території переважають холодостійкі та помірно-холодостійкі рослини, що обумовлено природно-кліматичними особливостями гірського регіону. За ступенем пристосування до зволоження ґрунту переважна більшість видів у флорі НПП - це мезофіти (разом з перехідною групою гігромезофітів 617 видів). Це зумовлено вологим кліматом, завдяки якому формуються порівняно вогкі екотопи, зайняті переважно лучними та лісовими фітоценозами. Помітна також участь гігрофітів (разом з мезогігрофітами 158 видів), які є компонентами болотних фітоценозів, поширені також біля гірських джерел, вздовж берегів потоків та річок (декілька видів зростають у водоймах). Тим часом справжніх ксерофітів немає, хоча є певна частка мезоксерофітів та ксеромезофітів (112 видів), приурочених, головним чином, до відкритих скелястих чи кам'янистих локалітетів. Таким чином, екологічний аналіз флори НПП "Синевир" свідчить про переважання у її складі мезофітів та геліофітів, що властиво для флор Середньої Європи, та значну участь гігрофітів, оліготермофітів і мезотермофітів як відображення регіональної специфіки ландшафтно-кліматичних умов досліджуваної території.

Географічний аналіз флори. В основу виконаного нами географічного аналізу було покладено схему ботаніко-географічного районування Земної кулі, розроблену Meusel et al. (1965), дещо модифіковану Rothmaler (1976). Проте ми значно спростили цю схему й відмовилися від історичного трактування елементів, натомість об'єднали у крупні блоки види з поширенням у Європі, Євразії, Євразії й Північній Америці та об'єднали в один блок голарктичні й циркумполярні види. На підставі наших даних можна стверджувати, що у флорі НПП переважають таксони, рослини яких зростають у Європі (447 видів), значна частка видів, що мають євроазіатський ареал (320 видів), декілька видів поширені у Євразії й Північній Америці (8), й певна кількість таксонів (88 видів) поширена у Голарктиці чи навіть ширше (циркумбореальний ареал). Досить цікаві географічні особливості окремих систематичних груп у флорі НПП, зокрема, серед спорових рослин (папороті, хвощі й плауни) переважають види з циркумполярним ареалом (28 з 35), серед однодольних таких широко поширених видів лише 26 (з 185), натомість найбільша їх частка (87 видів) - це рослини, поширені у Євразії. Тим часом серед дводольних видів переважають рослини з європейським ареалом (400), у той час як євроазіатських видів майже у два рази менше (214).

Серед видів флори НПП з європейським ареалом найбільш цікавими є ті, що зростають виключно у Карпатах (карпатські ендеміки), також у Карпатах й частково Альпах чи Балканах (альпійсько-карпатські чи балкано-карпатські субендеміки), й таких видів у флорі НПП “Синевир” усього 34. Найбільш цікавим є те, що серед них переважають рідкісні рослини (30 видів).

Розглянутий нами розподіл родин, родів та видів у флорі НПП “Синевир” та їх біоморфологічні, екологічні й географічні особливості значною мірою пов'язані з тим, що ця флора є агрегатною, тому що складається з декількох досить самостійних фракцій, а саме флори широколистяних та хвойних лісів, високогірної флори (є, на нашу думку, однією з найбільш нетипових серед високогірних флор Українських Карпат), флори післялісових та заплавних лук, водно-болотної флори та сегетально-рудеральної фракції цієї флори.

Поширення рослин у гірських поясах Горган на території НПП. За нашими даними, рослини флори НПП розподіляються по гірських поясах наступним чином: в нижньому гірському поясі їх зростає 703 види, у середньому гірському - 709 видів й у верхньому гірському (субальпійський пояс) - 169 видів, причому значна частина видів поширена більш ніж в одному поясі. Дуже цікава участь у флорі гірських поясів рослин з основних таксономічних груп. Так спорові рослини поширені переважно у нижньому гірському поясі (30 видів), у той час як однодольні й дводольні зростають майже порівну в нижньому (136 та 531 вид) й середньому (152 та 612 видів) поясах. Зате більшість рослин субальпійського пояса - це дводольні рослини (110 проти 35 видів).

Наступне цікаве явище - зростання рослин у межах певного гірського пояса. Тільки в нижньому гірському поясі поширені рослини 159 видів, тільки в середньому - 86 видів й виключно у верхньому гірському поясі - 22 види. Тим часом 476 видів зростають в нижньому й середньому поясах, 79 видів - у середньому та верхньому поясах й 68 видів - в усіх гірських поясах.

Рідкісні рослини у флорі НПП. В результаті критичного аналізу флори НПП нами було сформовано список з 133 рідкісних видів, що належать до 90 родів та 45 родин.

Серед рідкісних рослин спорових 17 видів (переважно папоротеподібні), 2 види голонасінних (інтродуценти Pinus cembra i Taxus baccata), 50 видів однодольних та 64 види дводольних рослин.

Найбільш численними є таксони з родин Orchidaceae (26 видів), Ranunculaceae (9 видів), Asteraceae (8 видів) й Campanulaceae (8 видів), у той час як інші родини представлені у даній фракції 1-3 видами. Щодо представленості серед рідкісних видів родових груп, то це переважно види Campanula (6), Orchis (5), Epipactis (4), Aconitum, Allium, Carex, Gentiana (по 3 види). Проте відсутні рідкісні види у родах Salix, Saxifraga, Veronica, характерні для інших гірських флор Українських Карпат. Розподіл рідкісних видів по гірських поясах наступний: 17 видів зростають у нижньому гірському поясі, 24 види - у середньому гірському поясі, 25 видів - у обох лісових поясах, 38 видів - у середньому та верхньому гірському поясах, 14 видів приурочені до високогір'я й 15 видів зростають у всіх трьох гірських поясах.

За життєвими формами серед рідкісних рослин у Синевирі переважають трав'янисті багаторічники (полікарпіки) - 122 види, напівкущиків 4 (Campanula kladniana, Cerastium lanatum, Leucanthemum raciborskii, Oberna carpatica), кущів та кущиків 4 (Atragene alpina, Calluna vulgaris, Daphne mezereum, Oxyccocos microcarpa), дерев 2 види (Pinus cembra, Taxus baccata), монокарпіків 1 вид (Melampyrum saxosum). Цим рослинам притаманні наступні біоморфологічні особливості. Переважають рослини з мичкуватою кореневою системою (121 вид), а стрижнекореневих рослин зовсім небагато - лише 12 видів, для яких характерні багаторічні пагони - гілки каудекса. Тим часом у 80 видів підземні багаторічні пагони - короткі кореневища, у 15 видів - довгі кореневища, у 31 виду - бульби чи цибулини. Надземні пагони переважно безрозеткової структури (78 видів), напіврозеткова структура надземних пагонів відмічена у 55 видів й розеткова структура лише у 9 видів. Всім рідкісним видам у флорі НПП притаманне симподіальне поновлення надземних пагонів, виняток становить один вид - Anemone narcissiflora.

Серед рідкісних рослин Синевиру видів, що відносяться до першої групи (CR), - 7 (Aquilegia nigricans, Carduus kerneri, Coeloglossum alpinum, Listera cordata, Lycopodiella inundata, Phyteuma confusum, Selaginella selaginoides), другої (EN), - 18 (Carex fuliginosa, Cephalanthera damasonium, Drosera rotundifolia, Gentiana lutea та ін.). Тим часом переважають таксони третьої категорії рідкісності (VU) - 71 вид, а видів, що відносяться до четвертої категорії (LR), - 36 видів. Більше третини видів рідкісних рослин (50), входять до “Червоної книги України” (1996), 119 видів включено до “Червоного списку Закарпаття” (Крічфалушій та ін., 1999), 88 видів - до колективної праці по рідкісних, ендемічних, реліктових та погранично-ареальних видах рослин Українських Карпат (Малиновський та ін., 2002). Проте значний науковий інтерес являють види, які знаходяться поза сучасною “Червоною книгою України”, наприклад, критично загрожуваний (CR) Carduus kerneri та види під загрозою зникнення (VU) - Aconitum hosteanum, Campanula subcapitata, Cardaminopsis ovirensis, Leucanthemum raciborskii, Trollius transsilvanicus та деякі інші). Найбільш цікавими є два види (Coeloglossum alpinum й Phyteuma confusum), які раніше не були відомі у флорі Синевиру й у флорі Українських Карпат, як і у флорі України в цілому. Крім того, нами зафіксована наявність 9 видів рідкісних рослин, які для Синевира і Горган раніше не наводилися (Aconitum nanum, Carduus kerneri, Cardaminopsis neglecta, Gentiana lutea, Polygala subamara, Polypodium interjectum, Primula poloninensis, Taraxacum alpinum, Trollius transsilvanicus). Проте ми відмічаємо відсутність 7 видів рідкісних рослин, відомих з літератури й не знайдених нами під час ботанічних маршрутів (Botrychium multifidum, Galium hercynicum, Potentilla crantzii, Pulsatilla scherfelii, Rhododendron mytrifolium, Swertia perennis, Veronica alpina).

Сучасний стан популяцій модельних видів рідкісних рослин у флорі НПП. Нами були проаналізовані біоморфологічні та популяційні особливості 14 модельних видів рідкісних рослин, одна частина яких дуже рідкісні, а статус другої частини видів є дискусійним.