Флора Північного Причорномор’я (структурний аналіз, синантропізація, охорона)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ФЛОРА ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я (структурний аналіз, синантропізація, охорона)

03.00.05 - ботаніка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук

Мойсієнко Іван Іванович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі ботаніки Навчально-наукового центру “Інститут біології” Київського національного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий консультант: доктор біологічних наук, професор Соломаха Володимир Андрійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка МОНМС України, професор кафедри ботаніки ННЦ “Інститут біології”.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Федорончук Микола Михайлович, Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, провідний науковий співробітник відділу систематики і флористики судинних рослин;

доктор біологічних наук, професор Попович Сергій Юрійович, Національний університет біоресурсів та природокористування України НААН, завідувач кафедри декоративного садівництва та фітодизайну;

доктор біологічних наук, професор Остапко Володимир Михайлович, Донецький ботанічний сад НАН України, завідувач відділу флори.

Захист відбудеться “ 24 ” травня 2011 р. о “ 1400 ” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.14 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03127, м. Київ, просп. акад. Глушкова, 2, корпус 12, ННЦ “Інститут біології, ауд. 434.

Поштова адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 64.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано “ 20 ” квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Джаган.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Причорноморська низовина є своєрідним природним утворенням, що, пройшовши складні етапи розвитку, сформувалось протягом кінця третинного та четвертинного періодів. Своєрідність географічного середовища разом із тривалим і складним розвитком ландшафтів зумовили існування тут багатої та своєрідної флори. Разом з тим відсутність значних масивів лігнозних біоморф, перезволожених ділянок, низька розчленованість сучасної денної поверхні, з одного боку, і висока родючість ґрунтів, з іншого - роблять цю територію зручною і дешевою для господарського освоєння. Сьогодні можна з прикрістю констатувати, що територія Причорноморської низовини є однією з найбільш антропогенно трансформованих ділянок на Землі. Тому нагальним завданням є дослідження природних рис та сучасних синантропізаційних процесів флори, а також розробка специфічних механізмів управління та охорони природи в умовах тотально антропогенно трансформованого середовища.

Цілісного дослідження флори Північного Причорномор`я не проводилось, існують лише територіально-фрагментарні дані стосовно окремих її частин. Все це вказує на те, що обрана для дослідження тема є актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась у межах міжкафедральної науково-дослідної теми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Вивчення екологічних особливостей та біоіндикаторних властивостей різних організмів та їх угруповань в умовах трансформованого середовища для розв'язання проблем біобезпеки України» (№ держреєстрації 0106U005749), зокрема підрозділу «Вивчення екологічних особливостей та біоіндикаторних властивостей водоростей, грибів і вищих рослин та їх угруповань на основі флористико-таксономічних, еколого-ценотичних та цитолого-біохімічних параметрів в умовах трансформованого середовища». Дисертаційне дослідження пов'язане з науковою тематикою Херсонського державного університету: автор узяв участь у виконанні двох прикладних, однієї фундаментальної та чотирьох госпдоговірних кафедральних науково-дослідницьких тем. Серед них прикладні теми «Критико-таксономічне вивчення судинних рослин, лишайників та грибів півдня України» (2002-2004 рр.), «Фітобіологічне і ландшафтне різноманіття вапнякових та лесових відслонень Причорномор'я та їх охорона» (№ 0102U000495, 2005-2007 рр.), фундаментальна тема «Роль «біологічної кірки» в постпірогенних стадіях демутації псамофітних ландшафтів Нижньодніпровських арен» (2009-2010 рр.) та господоговірні теми «Наукове обґрунтування національного природного парку «Олешківські піски» (2008 р.), «Наукове обґрунтування необхідності існування парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва «Парк Скадовського будинку відпочинку» (2008 р.), «Розробка наукового обґрунтування щодо подальшого створення національного природного парку «Нижньодніпровський» (2009 р.), «Розробка кадастрової документації пам'ятки природи місцевого значення «Озеро Грязьове» (2009 р.) та «Парк УкрНДІЗЗу» (2010 р.). Автор також брав участь у виконанні 4 наукових тем, підтриманих міжнародними грантами: Польського комітету наукових досліджень - «Кургани як рефугіум степової флори в агроландшафті півдня України», 2004-2007 рр. (№ 2 P04G 046 27) та «Кургани як центри біологічного різноманіття, що вимагають особливої охорони в антропогенному ландшафті степової і лісостепової зон півдня України», 2008-2011 рр. (№ 304 081835), Руффордського фонду малих грантів - «Збереження природних місцезростань Tulipa gesneriana L. (Liliaceae) в Україні», 2008-2009 рр., Тасіс - «Екстенсивне домашнє скотарство в напіваридній кліматичній зоні», 2009 р. (№ BO-10-006-112).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є встановлення структурних особливостей та історії синантропізації флори Північного Причорномор'я для оптимізації збереження фіторізноманіття регіону. Для досягнення означеної мети було поставлено такі завдання:

- здійснити інвентаризацію флори судинних рослин Північного Причорномор'я;

- встановити систематичну, географічну, біоморфологічну, екологічну та еколого-ценотичну структури флори та з'ясувати напрямки її структурних зміщень у результаті синантропізації;

- встановити структуру та здійснити порівняльне дослідження синантропізації флори модельних видів ландшафтів;

- здійснити розподіл флори на фракції щодо синатропізації та провести їх структурний аналіз;

- встановити видовий склад адвентивної фракції флори та визначити території-донори, способи і час занесення, особливості натуралізації антропофітів та рівень фітозабруднення;

- дослідити особливості синантропізації флори античного періоду на прикладі поселення «Білозерське» (Херсонська область);

- здійснити періодизацію антропогенно обумовленого розвитку флори в голоцені;

- дослідити раритетний компонент флори;

- розглянути традиційні способи збереження флори та запропонувати шляхи екологізації природного середовища в умовах надвисокого рівня його трансформації, спрямовані на збереження рослинного покриву.

Об'єкт дослідження: флора Північного Причорномор'я.

Предмет дослідження: структура, процеси синантропізації та шляхи збереження флори Північного Причорномор'я.

Методи дослідження: маршрутно-польові, класичні методи порівняльної флористики, систематики та географії рослин, математичні методи, що використовуються у флористиці, археоботанічні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Цілісне дослідження флори Північного Причорномор'я проведено вперше. Встановлено структури флори та показано їх зміщення внаслідок синантропізації. На основі аналізу антропогенних змін у складі флори запропоновано концепцію мезофітизації флори семіаридних територій в результаті антропогенного впливу.

Уперше здійснено інвентаризацію флори Північного Причорномор'я. Встановлено, що вона налічує 2025 видів та 59 підвидів судинних рослин, які належать до 697 родів 143 родин і 5 відділів. У ході критичного опрацювання попередніх флористичних матеріалів зі складу флори було виключено 187 видів судинних рослин як такі, що вказувались помилково, натомість вперше наведено 82 види, серед яких Amaranthus viridis, Lepidium propinquum (як Cardaria chalepensis), Polygonum alpestre, Potentilla virgata, Veronica arguteserrata виявились новими для флори України. Запропоновано низку нових номенклатурних комбінацій в родинах Asteraceae, Boraginaceae, Fabaceae, Limoniaceae, Ranunculaceae, Veronicaceae.

Уперше здійснено територіальну диференціацію флори Північного Причорномор'я на основі ландшафтного підходу та з'ясовано особливості синантропізації флори конкретних видів ландшафтів.

Уперше здійснено археоботанічні дослідження античного поселення «Білозерське», при тому встановлено, що особливостями синантропізації флори Північного Причорномор'я в античний період (порівняно з сучасністю) є значна перевага апофітизації флори над адвентизацією. Вперше з'ясовано, що синантропізація флори Північного Причорномор'я відбувалася в 5 етапів: цілинний (10300-7700 рр. тому), екстенсивно-дигресивний (7700-2650), інтенсивно-дигресивний (2650-180), екстенсивно-агроценозний (180-60) та інтенсивно-агроценозний (60 - до нашого часу).

Уперше встановлено, що раритетний компонент флори Північного Причорномор'я налічує 281 вид судинних рослин, серед яких реальною охороною забезпечено лише 65,8%; показано необхідність створення шести заповідних об'єктів, що дозволить збільшити рівень охорони созофітів на 10,0%. Уперше обґрунтовано цінність курганів і показано можливість використання інших антропогенних комплексів для збереження созофітів. На основі аналізу наявних схем екомережі вперше доведено необхідність створення меридіональних вододільних екокоридорів і визначено дві конкретні території, на яких можна створити відповідно до встановлених критеріїв такі екокоридори регіонального рівня.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційної роботи використано для підготовки наукових обґрунтувань та проектів щодо створення чотирьох національних природних парків - «Олешківські піски», «Джарилгач», «Білобережжя Святослава», «Нижньодніпровський» та 19-ти об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій, а також для підготовки нарисів про 9 видів для третього видання Червоної книги України, 14 видів і 2 підвидів - для Екофлори України (6 т.) та опрацюванні родини Limoniaceae Lincz. для другого видання Флори України; враховано у розробці регіональної схеми екомережі Херсонської області та у веденні кадастру об'єктів природно-заповідного фонду.

Матеріали дослідження використано в навчальній роботі, зокрема для написання одного навчального посібника, одних методичних рекомендацій, двох путівників, а також під час аудиторних занять з нормативних дисциплін «Ботаніка», «Екологія», «Заповідна справа», «Дендрологія» та польових практик зі студентами Херсонського державного університету.

Таксономічні та фітогеографічні результати можуть бути використані у підготовці регіональних, національних і міжнародних чеклістів та флор. Результати роботи можна використовувати для охорони пам'яток археології, оптимізації лісового та сільського господарства, в охороні природи.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора (обґрунтування теми дисертації, визначення напрямків і методів досліджень, збір і опрацювання матеріалів, узагальнення отриманих результатів і підготовка публікацій). Матеріали, опубліковані у співавторстві, містять чітко пропорційний внесок здобувача. Автором організовано понад сто експедицій та експедиційних виїздів (зокрема лише за 3 роки докторантури їх було 66), в ході яких складалися описи та списки, проводилися спостереження та вимірювання, фотографування та гербаризація рослин.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на Вченій раді ботанічного саду імені акад. О.В. Фоміна та засіданні кафедри ботаніки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, засіданнях кафедри ботаніки Херсонського державного університету. Результати досліджень були представлені й отримали високу оцінку на конференціях, симпозіумах, конгресах, семінарах різного рівня. Це зокрема: щорічні наукові конференції кафедри ботаніки Херсонського державного університету (2000-2007 рр.); конференції молодих вчених «Актуальні проблеми ботаніки та екології» (Чернігів-Седнів, 2000), «Актуальні проблеми флористики, систематики, екології та збереження фіторізноманіття» (Львів-Івано-Франківськ, 2002); VI та V ботанічні читання пам`яті Й.К. Пачоського (Херсон, 2004, 2009); «VII Международная конференция ботаников в Санкт-Петербурге» (Санкт-Петербург, 2000); Міжнародні симпозіуми «Степи северной Евразии», (Росія, Оренбург, 2000, 2006, 2009); Міжнародні Фальц-Фейнівські читання (Херсон, 2001 та 2003); наукова конференція «Еколого-біологічні дослідження на природних та анторопогенно-змінених територіях» (Кривий Ріг, 2002); V, VIІ, IX International Conference «Anthropyzation and Enviroment of Rural Sattlements. Flora and Vegetation» (Uzhgorod & Kostrino, 2002, Katowice, 2008, Кам'янець-Подільський, 2010); «Читання, присвячені 100-річчю з дня народження Ю.Д. Клеопова» (Київ, 2002); «Юбилейная научная конференция студентов, аспирантов и молодых ученых, посвященная 180-летию со дня рождения Л.С. Ценковского» (Одесса, 2003); ІІІ-X Новорічні біологічні читання (Миколаїв, 2003-2009); 53 та 54 Zjazd Polskego Towarzystwa Botanicznego (Torun-Bydgoszcz, 2004, Shchetsin, 2007); І, ІІ та ІІІ-й Відкриті з`їзди фітобіологів Херсонщини (Херсон, 2006, 2008, 2010); Міжнародні конференції «Синантропізація рослинного покриву України» (Переяслав-Хмельницький, 2006), «Биология XXI века: теория, практика, преподавание» (Черкаси, 2007), «Заповідні степи України. Стан та перспективи їх збереження» (Асканія-Нова, 2007), регіональні конференції «Заповедники Крыма 2007: 10 лет после Гурзуфа» (Сімферополь, 2007) та «Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення» (Херсон, 2007 та 2009), семінар/навчання «Natura 2000: від концепції до реалізації» (Львів, 2007); семінари «Екологічні основи безпечної заготівлі (викошування) очерету» та «Попередження деградації біорізноманіття та різноманіття ландшафтів у складі регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» (Миколаївська обл.) (Миколаїв, 2007); Семінар щодо затвердження Національної доповіді про впровадження в Україні конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (Київ, 2007); ІІ Міжнародна конференція молодих учених «Біологія: від молекули до біосфери» (Харків, 2007); Міжнародні конференції «Современные проблемы гидробиологии. Перспективы, пути и методы решений-2» (Херсон, 2008), «Проблемы природопользования и экологическая ситуация в Европейской России и сопредельных странах» (г. Белгород, 20-24 октября 2008); наукова конференція «Створення кадастрів фіторізноманіття заповідних територій, ботанічних садів та дендропарків» (Канів, 2008); Международная научно-практическая конференция «Управление заповедниками: Проблемы сохранения и востановления степных экосистем» (Росія, Оренбург, 2009), регіональні конференції «Природно-заповідний фонд Херсонщини» (Херсон, 2010), І-й та ІІ-й екологічні форуми «Чисте місто. Чиста річка. Чиста планета» (Херсон, 2009, 2010), міжнародна конференція «Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження глобальної стратегії збереження рослин» (Київ, 2010).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 77 наукових праць, зокрема 45 у виданнях, що відповідають вимогам ВАК України: 2-х монографіях (у співавторстві), 1-й колективній монографії (9 статей в Червоній книзі України), 25-ти вітчизняних виданнях і 9-ти європейських наукових журналах. Додатково наукові результати дисертації відображено в двох монографіях (у співавторстві), 20 статтях і 10 тезах доповідей. Із загальної кількості - 20 публікацій англійською мовою, 21 - без співавторів.

Структура та обсяг роботи. Загальний обсяг дисертації становить 437 сторінок, з них основний текст роботи викладено на 274 сторінках комп'ютерного набору. Основна частина містить 49 рисунків і 32 таблиці. Дисертація складається зі вступу, восьми розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел. Всього в дисертації цитується 1143 літературні джерела, зокрема 203 латиницею. До дисертації додано окремий том додатків, який включає 362 сторінки.

флора рослинний натуралізація збереження

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Короткий нарис природних умов Північного Причорномор'я.

Особливості природних умов північного Причорномор'я визначаються його географічним положенням у приморській смузі на півдні України в межах степової зони Східно-Європейської рівнини. Територія дослідження простягнулась із заходу на схід на 695 км від гирла р. Дунаю до берега Азовського моря в районі Білосарайської коси. Південна межа району проходить узбережжям Чорного моря, Сиваської затоки і Азовського моря. Північна межа поширення проходить межею між типчаково-ковиловими та різнотравно-типчаково-ковиловими степами (у ландшатному відношенні -між середньостеповими і північностеповими ландшафтами). За фізико-географічним районуванням територія дослідження належить до Східно-Європейської рівнини, розташована в південній частині Степової зони, в межах двох підзон - Середньостепової та Південностепової. Територія Північного Причорномор'я займає площу 67087,415 км2. До складу району повністю входить Херсонська область, частково Одеська (33,1% площі області), Миколаївська (54,0%), Дніпропетровська (11,0%), Запорізька (40,2%). Станом на 1 січня 2007 р. у районі проживало 5098704 особи. На основі літературних джерел подано фізико-географічну характеристику території дослідження (географічне положення, геологічна будова, клімат, грунтовий покрив, гідрографія) і соціально-економічну (історія освоєння, сучасний соціально-економічний стан), а також дані щодо трансформації природних умов у результаті антропогенного впливу.

Активний розвиток сільськогосподарського та промислового виробництва, формування насиченої транспортної мережі, значне поширення штучних гідромеліоративних споруд і штучних лісових насаджень призвели до корінної трансформації рослинного покриву регіону.

Історія ботанічних досліджень Північного Причорномор'я.

Наводиться короткий огляд ботанічних досліджень Північного Причорномор'я в історичній ретроспективі. Історію досліджень розділено на 4 етапи: передісторичний (до кінця XVII ст.), російський (кінець XVII - початок XX ст., радянський (1917-1991 рр.) та український (починаючи з 1991 р.). У кожному етапі характеризуються напрямки ботанічних досліджень, наводиться огляд ботанічної літератури.

Аналіз історії вивчення засвідчив, що флористичними дослідженнями було охоплено окремі адміністративні та природні виділи Північного Причорномор'я або охоплювалися території, що виходять далеко за межі регіону, натомість цілісне вивчення флори Північного Причорномор'я не здійснювалось.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

В основу роботи покладено матеріали польових досліджень, проведених автором упродовж 2000-2010 рр. Дослідження флори здійснювались рекогносціювально-маршрутно-експедиційним методом і методом вибіркових проб флори під час вивчення її територіальної ландшафтної диференціації. В ході численних (загалом понад 100) експедиційних досліджень було зібрано близько 8 тис. гербарних аркушів (KHER). Під час вивчення видової різноманітності флори застосовувався класичний морфолого-еколого-географічний метод, який включає вивчення морфологічних ознак, їх діагностичної значущості на різних таксономічних рівнях; аналіз географічного розповсюдження, екологічної та екотопологічної приуроченості видів; стійкість до антропопресії. Окрім власних матеріалів автора, робота базується на критичному узагальненні гербарних зборів з території дослідження, що зберігаються в гербаріях ASCN, KHEM, KHER, KRW, KW, MELIT, MSUD, і флористичної інформації, що міститься в публікаціях, які стосуються рослинного покриву регіону. Для вирішення таксономічних і хорологічних питань щодо деяких таксонів додатково досліджувались матеріали наукових гербаріїв CSAU, KWHU, KWU, LW, LWKS, LWS, SIMF, WAG, YALT.

Отримані списки флор (загальний, конкретних флор, фракцій флори, созофітів тощо) аналізувалися за методами порівняльної флористики (Юрцев, Камелин, 1991, Шмидт, 1984). При цьому встановлювались особливості систематичної, географічної, біоморфологічної, екологічної та еколого-ценотичної структур флори. Трансформація структури флори в результаті синантропізації встановлювалась на основі порівняння особливостей флори різних за рівнем синантропізованості фракцій. За його зростанням фракції на тлі загальної флори утворюють такий ряд: індигенна > аборигенна > стабільна > загальна > синантропна > адвентивна.

Для класифікації синантропного елементу флори нами використано «географічно-історичну класифікацію» у варіанті Я. Корнася (1968, 1977) та класифікацію за відношенням до гемеробності екотопів Я. Яласа (1955).

Для оцінки ступеня антропогенної трансформації використовувалась низка індексів, в т. ч. синантропізації, апофітизації, апофітизації автохтонного елементу, антропофітизації (адвентизації), археофітизації, кенофітизації, модернізації, нестабільності та гемеробії флори. Розрахунки індексів та оцінювання змін флори за їх допомогою здійснювалися за Б. Яцковяком (1992).

У дослідженні використано традиційні для ботанічних досліджень математичні методи (Шмідт, 1984). Математична обробка здійснювалася за допомогою програми Statistica 6.0. Під час порівняння використовувалися повні флористичні списки. Порівняння проводилось методом багатовимірних зв'язків, який використовується в тому разі, якщо ми апріорі впевнені, що досліджувані одиниці є відмінними. Як спосіб розрахунку топологічних відстаней ми використовували коефіцієнти кореляції Пірсона та подібності Жакара. Неодноразові повтори вирішення поставленого завдання навіть за перебудови вихідної таблиці давали аналогічний результат.

Археоботанічні дослідження здійснювалися на античному Білозерському поселенні протягом 2007-2010 рр. (окол. с. Дніпровське Білозерського району Херсонської області). Відбір археоботанічного матеріалу здійснювався методом флотації культурного шару. Загалом опрацьовано 87 археоботанічних проб.

Структура флори Північного Причорномор'я та її антропогенна трансформація.

Систематична структура. Cпонтанна флора північного Причорномор'я нараховує 2025 видів і 59 підвидів судинних рослин, які відносяться до 697 родів 143 родин і 5 відділів. У дисертації вони наведені у додатку у вигляді анотованого конспекту. В ході наших досліджень зі складу флори було виключено 187 видів судинних рослин як такі, що вказувались помилково. Натомість уперше до складу флори включено 82 види, серед яких Amaranthus viridis, Lepidium propinquum, Polygonum alpestre, Potentilla virgata, Veronica arguteserrata виявились новими для флори України.

За рівнем флористичного багатства досліджувана флора займає досить високе становище серед подібних за площею флор Східної Європи та складає 44,6% спонтанної флори судинних рослин України (Заверуха, 1985). Високий рівень флористичного багатства території дослідження визначається багаторівневою диференціацією території Північного Причорномор'я та супутнім їй екотонним ефектом. Зростанню флористичного багатства на цьому етапі трансформації сприяє також господарська діяльність людини, оскільки процес збагачення флори антропофітами значно випереджає зустрічний процес зникнення видів природної флори.

У роботі наведено кількісну характеристику видового складу основних таксономічних одиниць, основні пропорції дослідженої флори (Liliopsida/Magnoliopsida; родів/видів; родин/родів/видів), видова насиченість спектрів провідних родин і родів, які, хоча в цілому і відповідають аналогічним показникам у флорах Голарктики, однак є ближчими до синантропних флор регіону.

Ключовим показником систематичної структури флори є спектр провідних родин і родів, який відображає головні властивості флори. У спектрі провідних родин домінують Asteraceae (257 видів; 12,8%), Poaceae (191; 9,5), Fabaceae (127; 6,3), Brassicaceae (124; 6,2), Caryophyllaceae (108; 5,4), Rosaceae (87; 4,3), Lamiaceae (76; 3,8), Apiaceae (69; 3,4), Cyperaceae (69; 3,4), Chenopodiaceae (68; 3,4). Найбільш поліморфними родами є Carex (33 види; 1,6%), Euphorbia (24; 1,2), Trifolium (23; 1,1), Centaurea (23; 1,1), Astragalus (23; 1,1), Galium (21; 1,0), Rosa (18; 0,9), Potentilla (18; 0,9), Veronica (17; 0,8), Dianthus (17; 0,8), Artemisia (17; 0,8).

Здійснений аналіз показав суттєву трансформацію систематичної структури внаслідок синантропізації флори, що проявляється в концентрації значної кількості видів у небагатьох родах і родинах, у зростанні ролі маловидових родів, у зміщенні спектрів провідних таксонів, зокрема підвищенні положення в спектрі Brassicaceae та Chenopodiaceae і родів Euphorbia, Veronica, у зростанні об'єму Poaceae та Asteraceae.

Географічна структура. Спектр географічних елементів флори Північного Причорномор'я складають представники 7 типів, 14 класів і 229 груп ареалів. У спектрі типів ареалів переважає голарктичний (657 видів; 31,5%). Також значне представництво мають номадійсько-давньосередземноморський перехідний (339; 16,3), номадійський (307; 14,7), європейсько-давньосередземноморський перехідний (307; 14,7) та полірегіональний (302, 14,5) типи. У роботі наводиться кількісна характеристика видового складу хоріонів та її аналіз.

Порівняння спектрів типів ареалів фракцій флори засвідчило, що зі зростанням їх синантропізованості зростає роль полірегіонального, голарктичного та європейсько-давньосередземноморського типів, натомість зменшується участь номадійського та номадійсько-давньосередземноморського. Трансформація спектру вказує, що синантропізація флори призводить до уніфікації регіональних флор шляхом зростання ролі широкоареальних рослин на тлі зниження більш вузькоареальних, зокрема номадійських.

Біоморфологічна структура. Спектр біоморф флори Північного Причорномор'я досить типовий для регіональних флор Голарктики, які перебувають під значним антропогенним впливом. Серед елементарних біоморф домінують трав'янисті рослини (1814 види; 89,6%), зокрема багаторічні (1020; 50,4), однорічні (624; 30,8), малорічні (170; 8,4). Значно поступаються їм деревні біоморфи (162; 8,0) - дерева (70; 3,5), чагарники (85; 4,2), чагарнички (7; 0,3) - та напівдеревні (49; 2,4): напівчагарники (43; 2,1), напівчагарнички (6; 0,3). У цілому полікарпіків у півтора рази більше, ніж монокарпіків. За локалізацією бруньок відновлення в несприятливий період (біоморфи Раункієра) домінують гемікриптофіти (666; 32,9) і терофіти (614; 30,3). У спектрі за типом вегетації передують літньозелені рослини (1092; 53,9). За типом надземних пагонів переважають напіврозеткові (1068; 52,7). Серед рослин із підземними пагонами найбільш численними є каудексові (600; 29,6). Ще більша кількість рослин не мають кореневищної структури (784; 38,7). Для більшості видів флори характерний стрижневий тип кореневої системи (1208; 59,7).

У результаті антропогенної трансформації середовища відбувається суттєва зміна біоморфологічної структури флори. Напрямок цих змін добре помітний під час порівняння біоморфологічної структури різних фракцій. Результатом синантропізації флори є зростання ролі однорічників, малорічників і дерев на тлі зниження ролі трав'янистих багаторічників і напівчагарників; полікарпіків - монокарпіків; мегафанерофітів і терофітів - хамефітів, гемікриптофітів, геофітів, гелофітів і гідрофітів; літньозелених рослин та ефемерів - літньо-зимовозелених рослин та ефемероїдів; безрозеткових - розеткових; безкореневищних - з кореневищною структурою; стрижнекореневих - мичкокореневих. На загальному тлі зміщення біоморфологічної структури в бік більш південних давньосередземноморських флор (зростання ролі монокарпіків, видів зі стрижневим типом кореневої системи та безкореневищної структури) проявилась певна тенденція наближення до флор гумідних територій за окремими ознаками (зростання ролі дерев і безрозеткових рослин).

Екологічна структура флори відносно природних факторів. У спектрі гігроморф флори Північного Причорномор'я домінують ксеромезофіти (721; 35,6). Друге-третє місця займають близькі групи мезоксерофітів (390; 19,3) та мезофітів (332; 16,4). Натомість групи, які об'єднують рослини, пристосовані до існування в більш крайніх умовах, представлено значно менше. Еуксерофітів налічується 226 видів (11,2%). Групи, що тяжіють до перезволожених і водних місцезростань, ще менш численні: гігромезофіти - 97 видів (4,8%), гігрофіти - 143 (7,1), гідрогігрофіти - 43 (2,1) і гідрофіти - 73 (3,6). У спектрі груп за відношенням до режиму освітлення спостерігається зменшення представництва зі зростанням сциофітності: геліофіти (1384 види; 68,3%), сціогеліофіти (504; 24,9), геліосціофіти (104; 5,1), сціофіти (33; 1,6). Співвідношення груп за температурним режимом реалізується на користь мегатермофітів (1174 види; 58,0) порівняно з мезотермофітами (851; 42,0).

Синантропізація флори суттєво коригує показники екологічної структури. Відбувається зростання ролі ксеромезофітів і мезофітів (серединна частина спектрів) на тлі зниження ролі еуксерофітів і мезоксерофітів, з одного боку спектру, та мезогігрофітів, гігрофітів, гігрогідрофітів і гідрофітів - з іншого (маргінальні частини спектрів). Оскільки редукція ксеричної частини є більш суттєвою, постає більш загальна тенденція антропогенної мезофітизації флори. Аналогічним чином трансформується спектр геліоморф; у результаті зростання ролі сціогеліофітів та геліосціофітів - за рахунок сціофітів та, особливо, геліофітів помітна тенденція до антропогенної сціофітизації флори. Щодо температурного режиму спостерігається зростання ролі мезотермофітів за рахунок мегатермофітів. Кореспондуючі мезофітизація, сціофітизація та мезотермофітизація флори цілком логічно узагальнюються гумідизацією екологічної структури флори Північного Причорномор'я в результаті синантропізації. Редукція маргінальних частин екологічних спектрів показує нівелювання екологічних умов місцезростань рослин і свідчить про глибоку уніфікуючу функцію процесів синантропізації.

Структура флори щодо антропогенного фактора на основі розподілу видів за ступенем гемеробії. У спектрі груп за відношення до трансформованості місцезростань переважають олігогемероби (647 видів; 32,0%), мезогемероби (506; 25,0) та ?-еугемероби (428; 21,1). Узагальнене співвідношення груп рослин слабко- та сильнотрансформованих місцезростань (Індекс гемеробії) становить 0,16, що вказує на значний рівень синантропізованості місцезростань і, відповідно, синантропізації флори Північного Причорномор'я.

Еколого-ценотичні особливості флори. Аналіз спектру еколого-ценотичних груп флористичної класифікації рослинності засвідчив, що найбільша кількість видів приурочена до класу Festuco-Brometea. Разом з близькими класами (Festuco-Limonietea, Thero-Brachypodietea, Polygono-Artemisietea austriaca) та класом Koelerio-Corynephorenetea, основу якого складають види піщаних степів, степові види складають 30% спектру. Серед класів індигенної рослинності значну кількість видів з фітоценотичним оптимумом мають класи Molinio-Arrhenatheretea, Koelerio-Corynephoretea, Phragmito-Magnocaricetea, Rhamno-Prunetea, Asteretea tripolium та Isoeto-Nanojuncetea. Другим за чисельністю видів серед всіх класів є Stellarietea mediae, а також значною кількістю серед класів синантропної рослинності представлено Artemisietea та Robinietea.

Автохтонна рослинність є важливим джерелом синантропізації флори. Найбільше апофітів походить із таких еколого-ценотичних груп, як степанти - 147 видів, пратанти - 94, псамофанти - 72. Оскільки еколого-ценотичні групи дуже різні за кількістю видів, важливим є порівняння частки апофітів у них. Найбільший відсоток апофітів міститься у складі пратантів (43,9%), псамофантів (42,9) та фрутантів (37,5), натомість найменший внесок у синантропізацію флори роблять акванти (0), палюданти (14,8) та галофанти (20,7). Домінуючі в еколого-ценотичному спектрі степанти містять у своєму складі 30,1% апофітів.

Ландшафтна диференціація флори.

На основі математичної обробки проб флор 17-ти видів ландшафтів встановлено, що вони розподіляються між трьома класифікаційними класами (на рівні значення коефіцієнта кореляції Пірсона - 0,8) та 11 підкласами (на рівні значення коефіцієнта кореляції Пірсона - 0,5).

До першого Приморського класу належать флори морських і приморських азональних ландшафтів з виразною галофітною складовою (рис. 1). Він розподіляється на два підкласи, які відповідають Приморському солончаковому (Долина курганів) і Морському (Джарилгацький) острівному пісковому ландшафтам.

До другого Долинного класу належать флори річкових і прирічкових долинних ландшафтів з виразною гідрофітною домінантою. Клас розподіляється на два підкласи, які відповідають Нижньодніпровському (Олешківському) терасово-піщаному та Нижньодніпровському заплавному (Потьомкінському) ландшафтам.

Третій Степовий клас об'єднує все різноманіття зональних степових ландшафтів, які розподіляються між сімома підкласами. Добре виражено розподіл на дві групи підкласів. Одна з груп об'єднує 3 класи дренованих середньо- та південностепових ландшафтів, що характеризуються низьким рівнем синантропізації флори. До іншої групи належать різноманітні степові ландшафти, яких об'єднує високий рівень синантропізації флори. Те, що статистичний розподіл степових ландшафтів на групи підкласів залежить від рівня синантропізації, додатково вказує на її високий рівень.

Аналіз синантропізації флори модельних видів ландшафтів засвідчив, що всі досліджені ландшафти характеризуються високим рівнем синантропізації флори (IS > 50). Азональні та ектразональні ландшафти є менш синантропізованими порівняно із зональними. Серед степових ландшафтів більш синантропізованими виявились слабкодреновані та дреновані роздолами ландшафти, порівняно із сильнодренованими, та південностепові ландшафти - порівняно із середньостеповими. Рівень синантропізації флори сильнодренованих ландшафтів залежить від наявності кам'янистих відслонень, що робить їх більш складними у використанні.

Рис. 1. Дендрит-відмінності та подібності проб флори видів ландшафтів: 1 - Придніпровський (Токівський) середньостеповий кристалічний; 2 _ Приазовський (Корсак-Могилівський) середньостеповий кристалічний; 3 _ нгулецько-Дніпровський (Іванівський) середньостеповий слабкодренований; 4 _ Придніпровський (Кам'янський) середньостеповий дренований; 5 - Сірогозький середньостеповий роздоловий; 6 - Молочанський середньостеповий терасовий; 7 _ Дніпровсько-Бузький (Посад-Покровський) південностеповий слабкодренований; 8 - Придніпровський (Бургунський) південностеповий дренований; 9 - Придніпровський (Херсонський) південностеповий дренований; 10 _ Прибузький (Ольвійський) південностеповий слабко дренований; 11 _ Дніпровсько-Молочанський (Асканійський) південностеповий слабкодренований; 12 - Аджигольський (Южненський) південностеповий дренований; 13 - Нижньодніпровський (Олешківський) терасово-піщаний; 14 Нижньодніпровський (Долматівський) давньотерасово-супіщаний; 15 _ Нижньодніпровський заплавний (Потьомкінський); 16 - Приморський солончаковий (Долина курганів); 17 - Морський (Джарилгацький) острівний пісковий ландшафт.

Аналіз синантропного елементу флори.

Синантропізація аборигенної фракції флори. Синантропна фракція флори Північного Причорномор'я представлена 1043 видами судинних рослин (51,5%), які за рівнем гемеробії розподілені між мезогемеробами (188 видів; 18,0%), ?-еугемеробами (324; 31,1), ?-еугемеробами (428; 41,0) та полігемеробами (103; 9,9).

Формування синантропної флори будь-якої території, зокрема і Північного Причорномор'я, відбувається двома шляхами - за рахунок проникнення антропофітів (антропофітизація, адвентизація) та переходу в антропогенні екотопи з природних ценозів аборигенних видів рослин (апофітизація). Співвідношення цих процесів відображається розподілом синантропної флори на відповідні фракції - апофітну (автохтонну або аборигенну синантропну) та адвентивну (антропофітну, алохтонну). Апофітна фракція представлена 478 видами рослин, що складає 45,8% синантропної флори. У розділі наводиться систематичний, географічний, біоморфологічний, екологічний, еколого-ценотичний аналіз апофітної фракції флори та розглядаються особливості синантропізації флори різних видів ландшафтів. Порівняння особливостей структури різних фракцій синантропної флори показує, що апофітизація, порівняно з адвентизацією, за багатьма позиціями пролонгує збереження зональних рис флорою.

Апофіти за нормою реакції на антропогенний вплив поділяються на 3 групи: евапофіти (124 види), геміапофіти (172 види) та евентапофіти (182 види). Різні групи апофітів диференційовано проявляють себе залежно від рівня синантропізації флори ландшатів: при зростанні синантропізації флори роль евапофітів зростає, геміапофітів - не змінюється, а евентапофітів - знижується.

Аналіз розподілу антропофітів за первинними ареалами, часом заносу та ступенем натуралізації. Адвентивний елемент флори налічує 565 видів, що складає 54,2% синантропної фракції та 23,6% всієї флори Північного Причорномор'я. Рівень адвентизації флори Північного Причорномор'я є досить високим на тлі флори України (14,2%) (Протопопова, 2002) та регіональних флор Східної Європи: Середнє Придніпров'я (574 види; 28,6%) (Джуран та ін., 2007), Воронезька область (435; 25,0) (Григор'євська та ін., 2004), південна Бессарабія (майже 25,0%) (Васильєва, Коваленко, 2003), Південний Схід України (431; 20,9) (Остапко та ін., 2009), флора Прикарпаття (204; 13,9%) (Ткачик, 2000), Східне Полісся (268; 20,4%) (Лукаш, 2009) тощо.

Виявлені 565 антропофітів належать до 323-х родів, 83-х родин і 3-х відділів. Провідними родинами флори є Asteraceae, Poaceae, Brassicaceae, Fabaceae, Chenopodiaceae, Lamiaceae, Rosaceae, Apiaceae, Solanaceae, Boraginaceae. Найбільш поліморфними родами є Amaranthus, Euphorbia, Xanthium, Chenopodium, Lepidium, Artemisia, Setaria, Solanum, Atriplex, Hordeum, Veronica. Систематичні спектри адвентивної та аборигенної фракцій суттєво відрізняються, особливо на родовому рівні, що підтверджує важливу роль антропофітизації у трансформації систематичної структури.

Спектр адвентивних мігроелементів характеризується домінуванням рослин давньосередземноморського походження, що зумовлено комплексом природних, господарських та історичних факторів - близькістю природних умов, географічним сусідством, інтенсивними та тривалими торгівельними зв'язками тощо. На прикладі м. Херсона показано зниження темпів інвазії рослин давньосередземноморського походження у ХХ ст. на тлі зростання інтенсивності занесення північноамериканських, східноазійських та європейських антропофітів (Мойсієнко, 1999). Така зміна зумовлена низкою факторів (зокрема зміна векторності донорних територій з аридних на гумідні пов'язана з гумідизацією території Північного Причорномор'я).

За часом заносу домінують кенофіти (437 видів; 78,0%), яких в 3,5 рази більше, ніж археофітів. Темпи інвазії антропофітів суттєво збільшились в останні століття (рис. 2). Виділені періоди характеризуються такими приростами та річною швидкістю міграцій адвентивних видів рослин:

- 1600-1923 рр. - 134 види, 0,4 виду за рік;

- 1924-1965 рр. - 75 видів, 1,8 видів за рік;

- 1965-2010 рр. - 229 види, 5,1 видів за рік.

Таким чином, протягом останніх 4 століть швидкість міграції антропофітів зросла більш ніж у 12 разів.

Рис. 2. Зростання кількості видів адвентивних рослин у флорі Північного Причорномор'я за останні 400 років (1 - 1600 рік; 2 - 1923, 3 - 1965, 4 - 2010)

Потрапивши на нову територію, адвентивні рослини поводять себе по-різному: одні швидко зникають, інші повільно поширюються, поступово пристосовуючись до нових умов, деякі відразу починають активно поширюватись на новій території. Різноманітність варіантів поведінки виду в нових умовах відображено в класифікації рослин за ступенем натуралізації. У флорі Північного Причорномор'я види, які добре натуралізувалися до нових умов (метафіти), та види, які не досягли стадії натуралізації (діафіти), розподілилися між собою майже порівну. Більшість метафітів належать до епекофітів (208; 37,1), які сьогодні відіграють помітну роль у рослинному покриві регіону. На більш трансформованих екотопах вони нерідко постають субдомінантами або домінантами. Агріофітів, які натуралізувалися в природних екотопах, налічується 59 видів, зокрема 13 голоагріофітів та 46 геміагріофітів.

Не всі адвентивні рослини складають високу інвазійну небезпеку. Виділяється низка груп таких антропофітів, як експансивні види та рослини-трансформери. Протягом ХХ ст. на території Північного Причорномор'я відбувалась експансія 28 антропофітів (Ailanthus altissima, Amaranthus powellii, Ambrosia artemisiifolia, Artemisia annua, Chenopodium strictum, Corynephorus canescens, Diplotaxis tenuifolia, Fraxinus pennsylvanica, Grindelia squarrosa, Ulmus pumila тощо). Серед них стабілізувалась чисельність лише 7, тоді як 21 вид продовжують активне поширення у регіоні.

Характеристика експансії антропофіта-трансформера Elaeagnus angustifolia на території проектованого РЛП «Долина курганів». Для природних екосистем найбільшу небезпеку становлять адвенти-трансформери. У флорі Північного Причорномор'я їх налічується 16 видів (Amorpha fruticosa, Anisantha tectorum, Azolla caroliniana, Azolla filiculoides, Centaurea diffusa, Corynephorus canescens, Elodea canadensis, Erigeron canadensis, Grindelia squarrosa, Salix fragilis, Elaeagnus angustifolia, Xanthium albinum тощо). Проведено детальне дослідження експансії антропофіта-трансформера Elaeagnus angustifolia на території проектованого РЛП «Долина курганів» та показано суттєву локальну зміну природних умов місцезростань, що призводить до елімінації індигенофітів і прогресу апофітів та інших антропофітів, зокрема нітрофільних (Moysiyenko et al., 2009; Sudnik-Wojcikowska et al., 2009).

Історія синантропізації флори Північного Причорномор'я.

Археоботанічні дослідження античного Білозерського поселення. Загалом в античних шарах поселення виявлено 28 видів судинних рослин, що належать до 23 родів і 8 родин. Серед них 9 видів репрезентують культурну флору, а 17 є спонтанеофітами. Наводиться кількісна представленість археоботанічних артефактів у пробах. Склад культурних рослин показує, що рослинництво на цьому поселенні розвивалось досить типово для античних селищ того часу (Гаврилюк, Пашкевич, 1989), про що свідчить переважання серед археоботанічних артефактів Triticum aestivum, Hordeum vulgare та бобових з родів Vicia, Pisum та Lens. Разом із тим спостерігається відчутний вплив скіфської системи землеробства, на що вказує значна кількість залишків Panicum miliaceum.

Серед спонтанеофітів спостерігається значне переважання артефактів апофітів (1499 одиниць) над антропофітами (241), що свідчить про домінування апофітизації над антропофітизацію флори в античну добу на відміну від сучасності. Характерною рисою адвентивної фракції флори античного часу порівняно з сучасністю є обмеження географії донорних територій Давнім Середземномор'ям і центральною та східною (південно-східною) Азією.

Періодизація та основні тенденції антропогенно обумовленої еволюції. Флора Причорномор'я до свого сучасного стану пройшла досить складний шлях розвитку. Остання, голоценова, міжльодовикова епоха охоплює 10300 років і нині перебуває у стані розвитку. У голоцені поступово та поетапно (пребореальний, бореальний, атлантичний, суббореальний та субатлантичний часи) сформувалися сучасні фітоценози (Безусько та ін., 2003). Голоценова епоха характеризується значним наростанням антропогенного тиску, який останніми століттями перетворюється на провідний фактор розвитку всього природного середовища та флори зокрема.

Характер і сила антропогенного впливу весь час змінювались, при цьому загальним трендом розвитку є його наростання. Нерівномірність синантропізації флори демонструють виділені нами етапи, кожен з яких відрізняється своїми особливостями. При цьому останній (п'ятий) етап, якщо його розглядати на тлі попередніх, відображає сучасні тенденції розвитку флори регіону.

Отже, виділено п'ять етапів синантропізації рослинного покриву Північного Причорномор'я:

1) цілинний (10300-7700 рр. тому);

2) екстенсивно-дигресивний (7700-2650);

3) інтенсивно-дигресивний (2650-210);

4) екстенсивно-агроценозний (210-60);

5) інтенсивно-агроценозний (60 - до нашого часу).

В основу їх виділення покладено синтетичні відомості про інтенсивність освоєння території та відповідний антропогенний вплив на навколишнє середовище. Зокрема враховувалися відомості щодо антропогенної трансформації рослинного покриву та грунтів, палео- та археоботанічні дані тощо. Вважається, що для визначення характеру та ступеня антропогенного впливу в голоцені важливим є врахування комплексу методів, особливо палеоботанічного та історико-археологічного (Безусько та ін., 2007). У роботі наводиться характеристика особливостей синантропізації флори на кожному етапі.

Порівняльний аналіз етапів синантропізації флори Північного Причорномор'я засвідчив, що її особливостями в сучасних умовах є катастрофічне скорочення поширення, а іноді і зникнення індигенофітів на тлі аналогічного за масштабами зростання ролі синантропних рослин, що зумовило суттєві зміни у структурі індигенної флори. Упродовж ХІХ-ХХІ століть лише внаслідок трансформації середовища площі, зайняті степовим рослинним покривом, скоротилися орієнтовно в 10 разів. В останні десятиліття помітним є регрес не лише природної флори, що відбувалося також на попередніх етапах, але і проявилась тенденція до зникнення низки поширених раніше бур'янів, характерних для екстенсивної форми господарювання. У Північному Причорномор'ї стали рідкісними такі археофіти, як Agrostemma githago, Adonis aestivalis, Adonis flammea, Avena fatua, Bromus arvensis, Bupleurum rotundifolium, Caucalis platycarpos, Cyanus segetum, Conringia orientalis, Papaver argemone, Turgenia latifolia, Xanthium strumarium.

Відбувається поетапне зростання інтенсивності адвентизації флори (див. рис. 2). Станом на 2010 р. у складі флори Північного Причорномор'я зафіксовано 565 антропофітів (27,9%). Розширюється географія донорних територій; зростає роль рослин північноамериканського походження, з'являються південноамериканські, австралійські та африканські рослини. Серед експансивних антропофітів зростає роль деревних рослин, видів, які натуралізуються в природних угрупованнях (агріофітів), і рослин північноамериканського походження.

Інтенсивна різновекторна динаміка видового складу індигенного та синантропного елементів флори зумовила глибоку трансформацію структури флори за всіма напрямками - систематичним, географічним, біоморфологічним, екологічним, еколого-ценотичним. Узагальнювальним трендом трансформації структури флори є антропогенно зумовлена гумідизація. Вона викликана корінними змінами географічного середовища Північного Причорномор'я: розорювання степів, формування мережі каналів та широке використання зрошення в сільському господарстві, зарегулювання річок і балок та створення на них каскадів водосховищ і ставків, формування штучних лісових насаджень, розбудова населених пунктів тощо. Все це сприяло тому, що Північне Причорномор'я ставало все більш гуміднішим. Гумідизацію флори репрезентує низка процесів (мезофітизація, сціофітизація, мезотермофітизація), серед яких найхарактернішим є мезофітизація. Ключовими проявами її у флорі регіону є такі:

- домінування ксеромезофітів і підвищення ролі мезофітів; інвазія деяких гігро- та гідрофітів;

- поступове зростання ролі антропофітів північноамериканського, європейського та східноазійського походження;

- натуралізація деревних екіофітів та антропофітів;

- натуралізація вологолюбивих трав'янистих антропофітів;

- формування північного донорного шляху антропофітів;

- проникнення вологолюбивих апофітів з інтразональних заплавних ландшафтів у зональні степові.

Менш виразною, але також помітною тенденцією є поступова сціофітизація флори. Природно в регіоні тінисті екотопи майже відсутні. Однак унаслідок антропогенної трансформації, особливо останніми десятиліттями, коли формуються значні масиви лісосмуг та інших деревних насаджень, зростає кількість будівель та їх висота, створюючи значне і постійне затінення екотопів на значних площах, що сприяє поширенню більш сціофітних рослин.

Відомою є тенденція до аридизації європейських флор (Kornas, Medwecka-Kornas, 2002), однак, очевидно, вона властива лише гумідним територіям. Натомість, як показує приклад флори Північного Причорномор'я, для семіаридних територій характерною є зворотня тенденція до гумідизації флори. Таким чином, антропогенна трансформація призводить до нівелювання природної зональної диференціації флор.

Шляхи оптимізації охорони рослинного покриву Північного Причорномор'я.

Аналіз раритетного елементу флори Північного Причорномор'я. Критичний аналіз флористичних матеріалів засвідчив, що раритетне фіторізноманіття судинних рослин Північного Причорномор'я представлено 281 видом судинних рослин, що складає 13,9% від загальної кількості видів. За рахунок одночасного входження до різних списків вони займають там 524 позиції, зокрема охороняються на міжнародному рівні 74 види (Світовий Червоний список МСОП - 19 видів, Європейський Червоний список - 42, додатки Бернської конвенції - 15, додатки конвенції Cites - 14), на національному - 118 (Червона книга України), на регіональному - 231 (Дніпропетровська - 73, Запорізька - 40, Миколаївська - 29, Одеська - 57, Херсонська - 124). У роботі наводяться відповідні переліки созофітів, структурно-флористичний аналіз і ландшафтна диференціація їх флори; визначаються пріоритети охорони рослинного покриву.

Можливості збереження созофітів у деяких антропогенних екотопах. У роботі розглядається роль деяких широко представлених у регіоні антропогенних екотопів (археологічних пам'яток, цвинтарів, доріг, лісосмуг, каналів) для збереження рослинного покриву. На прикладі курганів статистично підтверджено суттєву роль антропогенних екотопів для збереження фіторізноманіття. У результаті дослідження на 106 курганах півдня України виявлено 721 вид судинних рослин з 358 родів і 83 родин. На роль курганів як рефугіумів природного фіторізноманіття вказують наявність значної частки аборигенних видів (549; 76,1%), несинантропних (331; 45,9), степових (332, 46,0) і раритетних (69; 9,6). Порівняльний аналіз засвідчив, що флорам курганів різних смуг притаманні зональні особливості, а структура флори курганів є цілком відповідною структурі флори степових резерватів.