Вплив оздоровлювального напою "Трускавецька кришталева з алое" на фізіолого-біохімічний статус організму

Методика експериментальної оцінки напою "Трускавецька кришталева з алое" і біоактивної води "Нафтуся" з використанням класичних тестів на діуретичну та холеретичну активність. Аналіз фізіологічного статусу оцінюваних вод за імуномодуляційною дією.

Рубрика Биология и естествознание
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.08.2015
Размер файла 23,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Зростаючий в останні роки рівень ендо- і екзогенних факторів ризику для здоров'я людини та активне пришвидшення біологічного і професійного старіння ставлять завдання пошуку та наукового обґрунтування використання надійних, доступних, природних протекторів до негативної дії та профілактики захворювань.

Одним із перспективних оздоровлювальних засобів є лікувально-профілактичні напої із біологічно активними фітодобавками. УкрНДІ медичної реабілітації і курортології висунута концепція збагачення біологічно активними добавками, насамперед рослинного походження, столових мінеральних вод, фізіологічна активність яких відсутня чи слабко виражена (Куев В.А. и др., 1994).

З огляду на це, привертає увагу вода “Трускавецька”, отримувана із родовища в урочищі Помірки курорту Трускавець, яка раніше відома як “Нафтуся № 2”, проте в даний час віднесена до розряду столових. Разом з тим, наявність у ній низки властивостей, споріднених з біоактивною водою “Нафтуся” (далі - БАВН) (мінералізація 0,6-0,7 г/л, аналогічний спектр макро- та мікроелементів, присутність органічних речовин в кількості 10-12 мг/л Сорг) в поєднанні із запасами, котрі в 4 рази перевищують аналогічні БАВН, є підставою для бальнеологічних досліджень з метою популяризації цієї води та її вживання як нормалізуючої та профілактичної.

У контексті реалізації власної концепції співробітниками УкрНДІ медичної реабілітації і курортології разом із науково-виробничим підприємством “Віспар” (Одеса) розроблено новий оздоровлювальний напій “Трускавецька кришталева з алое” (далі - ТКзА), промисловий випуск якого налагоджено ТзОВ “Акваріус” (Трускавець). За даними попередніх експериментів, здійснених на щурах, цей напій стимулює антитоксичну і холеретичну функції печінки, діуретичну функцію нирок, запобігає стресовим пошкодженням слизової оболонки шлунка (Соловйова В.П. та ін., 2002), тобто володіє низкою ефектів, притаманних воді “Нафтуся” (Івасівка С.В. та ін., 1999; Попович І.Л. та ін., 2000). Проте опубліковані дані носять фрагментарний характер, не охоплюють добре відомі прояви фізіологічної активності біоактивної води “Нафтуся”, тому залишається актуальним поглиблення і розширення відомостей про фізіолого-біохімічну активність напою “Трускавецька кришталева з алое”.

Оскільки спектр проявів фізіологічної активності води “Нафтуся” значно ширший, цілком доречним видається необхідність проведення кількісного порівняння фізіологічних ефектів обох біоактивних рідин, прийнявши “Нафтусю” в якості беззаперечного еталону.

Мета дослідження: дослідити спектр фізіолого-біохімічної активності нового оздоровлювального напою “Трускавецька кришталева з алое” і порівняти з таким біоактивної води “Нафтуся” трускавецького родовища.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання наступних завдань:

1) здійснити порівняльне експериментальне дослідження напою “Трускавецька кришталева з алое” і біоактивної води “Нафтуся”, використавши класичні тести на діуретичну та холеретичну активність;

2) порівняти фізіологічну активність досліджуваних вод за видами фізіологічної дії: імуномодуляційна, антиоксидантна, антиксенобіотична та гастропротективна.

1. Методики досліджень

Об'єктом дослідження були фізіологічні та біохімічні параметри організму щурів при дії комерційного напою ТКзА виробництва ТзОВ “Акваріус” (Трускавець). Як еталон використано нативну воду “Нафтуся”, взяту безпосередньо із свердловини 21-Н трускавецького родовища.

Виявлено, що санітарно-бактеріологічний стан напою задовільний. Завдяки високій бактерицидності він не містить мікроорганізмів. Досліджуваний напій практично є нешкідливим на всіх етапах фармакофізіологічних досліджень як загальної дії (стандартний набір показників), так і функціонального стану органів (печінка, нирки - традиційні органи-мішені). Патологічних реакцій в експериментальних тварин не спостерігалось.

На основі комплексного вивчення мінеральної води ТКзА можна вважати, що за мінералізацією і основним макрокомпонентним складом, санітарно-хімічними показниками, складом нормуючих компонентів дослідний напій відповідає мінеральній воді “Трускавецька кришталева” і вимогам ДСТУ 878-93.

Здійснено п'ять серій експериментів. Всі серії експериментів проведено згідно положень Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей.

В першій з них використано 28 щурів-самок лінії Wistar масою 0,20-0,24 кг, розділених на 3 рівноцінні групи. Тварини першої (контрольної) групи навантажувалися інтрагастрально через зонд водопровідною водою в дозі 1,5% від маси тіла 2 рази на день з інтервалом 5 годин впродовж 5 днів; другої (еталонної) групи - водою “Нафтуся”; третьої (дослідної) - комерційною водою ТКзА виробництва ТзОВ “Акваріус” (Трускавець).

Фізіологічну активність об'єктів дослідження оцінювали за впливом їх курсового прийому, передусім на параметри загальної адаптаційної реакції - функцію кори наднирників, масу селезінки та тимуса відповідно до сучасної адаптогенної концепції механізму лікувально-профілактичної дії біоактивної води “Нафтуся” (Попович І.Л. та ін., 2000).

При цьому на другий день збирали сечу впродовж 10 год, в котрій визначали вміст 17-КС спектрофотометричним методом за кольоровою реакцією з метадинітробензолом (Балаховский И.С., 1987).

На третій день брали проби периферійної крові для підрахунку вмісту лейкоцитів і оцінки лейкограми.

З метою оцінки метаболічних ефектів на четвертий день щурів декапітували, збирали кров, в сироватці котрої визначали вміст альбумінів, глобулінів, сечовини, креатиніну, загальних ліпідів, холестерину в складі ліпопротеїнів різної щільності, молекул середньої маси, активність альфа-амілази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази уніфікованими методами (Меньшиков В.В., 1987; Базарнова А.Г., Гетте З.П., 1994).

Про стан ліпопероксидації судили за вмістом в плазмі крові її продуктів: дієнових кон'югатів ліпідів, які визначали шляхом спектрофотометрії гептанової фази їх екстракту (Гаврилов В.Б., Мишкорудная М.И., 1983), і малонового альдегіду, який визначали в тесті з тіобарбітуровою кислотою (Андреева Л.И. и др., 1988), та активністю ферментів антиоксидантного захисту: супероксиддисмутази еритроцитів, оцінюваною за ступенем гальмування відновлення нітросинього тетразолію в присутності N-метилфеназонію метасульфата і НАД*Н (Макаренко Е.В., 1988; Дубинина Е.Е. и др., 1988), і каталази сироватки, оцінюваною за швидкістю розкладання пероксиду гідрогену (Королюк М.А. и др., 1988).

Для оцінки лімфопроліферативного ефекту вирізали селезінку і тимус, зважували їх, готували мазки-відбитки для підрахунку сплено- та тимоцитограми (Івасівка С.В. та ін., 1999); зважували також наднирники.

В другій серії експериментів було задіяно 24 щурі-самки лінії Wistar, з них 9 отримували щоденно впродовж 3 тижнів через зонд біоактивну воду “Нафтуся” (св. 21-Н) в дозі 15 мл/кг при вільному доступі до неї, налитої в поїлки; 9 тварин вживали досліджуваний напій; решта 6 щурів служили контролем, отримуючи за аналогічною схемою водопровідну воду.

Після завершення курсу збирали добову сечу, брали пробу крові із хвоста, підраховували лейкоцитограму, визначали в обох біорідинах концентрацію креатиніну і сечової кислоти. Потім під уретановим наркозом робили лапаротомію, канюлювали жовчовивідну протоку для збору жовчі і перфузували дуодено-єюнальний відрізок тонкої кишки дистильованою водою для визначення її абсорбції, як це описано С. В. Івасівкою та ін. (1999). Концентрацію в жовчі холестерину та холатів визначали уніфікованими методами (Меньшиков В.В., 1987). Після завершення 30-хвилинного гострого досліду щурів декапітували, забирали печінку, перфузовану петлю тонкого кишківника і наднирники, зважували їх, а також готували мазки-відбитки наднирника для морфометричного аналізу зон його кори.

В третій серії експериментів задіяно 32 старих щурі лінії Wistar обох статей масою 0,37-0,41 кг, розділених на три групи. Тривалість курсу напоювання - 2 тижні. Після завершення курсу тварин знову поміщали у плексигласові клітки, збирали добову сечу, визначали в ній концентрацію іонів натрію і калію методом полум'яної фотометрії, кальцію - методом рефлометрії з використанням арсеназо ІІІ, магнію - з використанням колгаміте, уратів - уриказним методом і креатиніну - за реакцією Яффе (метод Поппера). Із надрізаного кінчика хвоста брали пробу крові для визначення концентрації креатиніну і сечової кислоти (Горячковский А.М., 1998). На основі отриманих даних розраховували швидкість гломерулярної фільтрації, канальцевої реабсорбції води, діурезу та літогенність сечі.

В четвертій серії експериментів використано 28 щурів обох статей. Організація цієї серії експерименту була аналогічною другій. На другий день після завершення 3-тижневого курсу брали проби крові для визначення активності супероксиддисмутази, збирали сечу впродовж 10 год для визначення екскреції 17-КС, після чого під нембуталовим наркозом (30 мг/кг внутрішньоочеревинно) накладали лігатуру на воротаря шлунку. Через 4 год щурів декапітували, після перев'язки стравоходу видаляли шлунок, вміст якого через надріз переміщали в градуйовану пробірку та центрифугували для отримання чистого шлункового соку. Вимірювали об'єм соку, його рН (скляним електродом), вміст пепсину (за перетравленням білків людської плазми). Шлунок розрізали по великій кривизні й оцінювали ерозивно-виразкові пошкодження його слизової (Попович І.Л. та ін., 2000).

В п'ятій серії експериментів дослідження проведено на 92 щурах обох статей масою 0,20-0,24 кг, теж розділених на 3 групи. Тривалість напоювання - 5 днів, напоювали двічі на день з перервами 5 годин. Оцінювали вплив об'єктів дослідження на системи захисту організму від ксенобіотиків - мікросомальну монооксигеназну і канальцеву секреторно-транспортну, виходячи з нової концепції механізму лікувально-профілактичної дії “Нафтусі”, а також на скорочення ізольованої v.portae - один із класичних тест-об'єктів, запроваджений Б.Е.Есипенком і В.І.Нациком (1977). При цьому в перший день після завершення курсу напоювання щурам вводили інтрагастрально водопровідну воду в дозі 20 мл/кг, а інтраперитонеально - фенолрот в дозі 1 мг/кг, розчинений в 2 мл дистильованої води, і поміщали їх в індивідуальні плексигласові станки на 2 години для збору сечі. Наприкінці другої години форсували залишкове випорожнення сечового міхура. Реєстрували об'єм сечі, визначали вміст в ній фенолроту методом спектрофотометрії при довжині хвилі 262 нм (Nakamura J. et al., 1984). На другий день впорскували щурам в порожнину очеревини розчин нембуталу в дозі 25 мг/кг і визначали тривалість сну в боковому положенні (Івасівка С.В. та ін., 1997). Після пробудження щурів повторно наркотизували (доза 45 мг/кг), розтинали черевну порожнину, на центральний та периферійний кінці ворітної вени накладали лігатури, до котрих прив'язували металеві кільця з метою подальшої фіксації препарату в термостатованій ванночці. Вилучена вена відпрепаровувалась від навколишніх тканин під бінокулярною лупою. Отриманий гладеньком'язовий препарат вміщували в термостатовану ванночку з проточним розчином Кребса для теплокровних і піддавали вихідному пасивному розтягуванню з силою 400-700 дин. Розчин Кребса подавався за допомогою перистальтичного насосу, стабілізація температурного режиму забезпечувалась теплообмінником Лібіха та ультратермостатом типу ИТИ-2 в межах 33-34°С впродовж усього процесу дослідження. Скоротливу активність реєстрували за допомогою механотрона 6МХ4С і записували на самописці КСП-4. Оскільки в попередніх дослідженнях (Івасівка С.В. та ін., 1999) виявлено, що під впливом води “Нафтуся” амплітуда та частота скорочень змінювалися, як правило односпрямовано, то при оцінці міотропної дії достатньо враховувати лише зміну амплітуди скорочень.

Цифровий матеріал оброблено на PC Pentium II-200 MMX за алгоритмом трускавецької наукової школи бальнеофізіології, який передбачає обчислення окремих та інтегральних індексів ID та d (Попович І.Л. та ін., 2003), і програмою “Statistica” методами варіаційного, факторного і дискримінантного аналізів.

2. Результати досліджень та їх обговорення

В першій серії експериментів, під час вивчення білкового обміну, виявлено неефективність ТКзА та БАВН щодо рівня в плазмі альбумінів, незначне підвищення вмісту глобулінів, помірне - креатиніну і аланінамінотрансферази та виражене - сечовини, аспартатамінотрансферази, середньомолекулярних поліпептидів (молекулярна маса від 300 до 5000) та амілази. При цьому активність амілази при дії напою переважає таку води “Нафтуся” (р<0,01).

Інтегральний анаболічно-катаболічний ефект, обчислений за ID, становить для групи порівняння 1,60 проти 1,53 для еталонної групи. Не виявлено суттєвих розбіжностей і для індексів d: +2,29 проти +2,15.

Отже, обидва чинники стимулюють процеси як анаболізму, так і катаболізму білків.

В цьому ж руслі слід інтерпретувати встановлену тенденцію до підвищення загальної ліпідемії та значне підвищення рівня холестерину в складі пребета- і бета-ліпопротеїнів, дещо більше в еталонній групі. Рівень холестерину в складі альфа-ліпопротеїнів вода ТКзА не змінює, тоді як “Нафтуся” спричиняє слабку тенденцію до підвищення його вмісту. Інтегральні ліпідотропні ефекти виявляються практично однаковими: індекси ID складають 1,17 і 1,15, а індекси d: +0,90 і 1,01 для групи порівняння і еталонної відповідно.

Інтегральний вплив на ліпопероксидацію може бути схарактеризований як сприятливий. Це твердження базується на даних про суттєве зниження концентрації в плазмі первинних і проміжних продуктів пероксидного окиснення ліпідів в поєднанні із підвищенням активності супероксиддисмутази, дещо відчутнішим в еталонній групі, за відсутності змін щодо активності каталази. Антиоксидантно-прооксидантний індекс при застосуванні індексу ID складає для напою ТКзА 1,31 проти 1,39 для біоактивної води “Нафтуся”; порівняння за індексом d дає дещо відчутнішу різницю: +1,05 проти +1,29 відповідно.

При порівняльному дослідженні ефектів напою ТКзА та води “Нафтуся” на деякі морфо-функціональні прояви загальної адаптаційної реакції виявлено, що обидва чинники не впливають на масу наднирників, проте спричиняють збільшення маси селезінки і тимуса, при цьому стосовно першого лімфоїдного органу проліферативний ефект води ТКзА дещо переважає такий “Нафтусі”, а другого - поступається перед нею, але незначуще. Лише за збільшенням екскреції з сечею метаболітів андрогенів, як маркера функціонального стану ретикулярного шару кори наднирників, ефект води ТКзА вірогідно поступається такому води “Нафтуся” (р<0,001).

Інтегральний адаптогенний ефект, обчислений як середньогеометричне чотирьох індексів ID параметрів загальної адаптаційної реакції, складає для ТКзА 1,34 проти 1,57 для “Нафтусі”, тобто 85% від останньої.

При застосуванні для інтегральної оцінки індексів d їх середньоквадратична величина для ТКзА досягає лише 49% такої для БАВН: +1,04 проти +2,12.

При вивченні імунотропних ефектів встановлено, що обидва чинники неефективні щодо відносного рівня лімфоцитів, однаковою мірою спричиняють тенденцію до зниження еозинофілів та значного зниження рівня паличкоядерних нейтрофілів, що зумовлено, мабуть, їх міграцією у селезінку, про що свідчать дані спленоцитограми. Разом з тим, вода ТКзА зумовлює лише тенденцію до підвищення сегментоядерних нейтрофілів і зниження моноцитів, тоді як під впливом води “Нафтуся” ці тенденції стають закономірними. Відносний вміст великих грануловмісних лімфоцитів під впливом води “Нафтуся” зовсім не змінюється, а вода ТКзА спричиняє незначну тенденцію до їх зниження.

Оскільки загальний вміст лейкоцитів в обох дослідних групах вірогідно зростає, під впливом ТКзА на 54% (р<0,05), БАВН - на 41% (р<0,05), то абсолютний вміст еозинофілів і моноцитів виявляється у верхній зоні діапазону норми (контролю), а паличкоядерні нейтрофіли - у нижній.

Вміст лімфоцитів під впливом води ТКзА в цілому підвищується суттєво (р<0,05), дещо переважаючи такий ефект води “Нафтуся”, натомість популяція великих грануловмісних лімфоцитів зростає лише у вигляді тенденції, тоді як вода “Нафтуся” спричиняє вірогідне підвищення цієї популяції лімфоцитів (р<0,05), що свідчить про підвищення природної кіллерної активності крові. Вміст сегментоядерних нейтрофілів в однаковій мірі, суттєво підвищується в обох дослідних групах, а бактерицидна здатність нейтрофілів практично не змінюється, що зумовлено зниженням показників активності, інтенсивності та завершеності фагоцитозу.

Аналіз клітинного складу селезінки щурів дослідних груп свідчить, що вода ТКзА знижує відносний вміст головного елемента спленоцитограми - лімфоцитів (р<0,05), тоді як біоактивна вода “Нафтуся” спричиняє лише тенденцію до зниження останніх. Натомість рівень другого за чисельністю елемента - нейтрофілів - під впливом води ТКзА вірогідно підвищується (р<0,05), знову ж при тенденції до його підвищення під впливом біоактивної води “Нафтуся”. Обидва біоактивні рідини майже однаково знижують рівень лімфобластів й підвищують рівень моноцитів, та особливо еозинофілів. На вміст в спленоцитограмі плазмоцитів, макрофагів, ретикулоцитів і фібробластів жоден із чинників вірогідно не впливає.

Стимулювальний ефект води ТКзА на лімфоїдні елементи селезінки (з врахуванням фізіологічної негативності зростання вмісту лімфобластів) складає за індексом ID 1,20; а за індексом D3: +0,56, що суттєво не відрізняється від такого води “Нафтуся”: 1,25 і +0,63 відповідно.

Щодо елементів спленоцитограми, здатних до фагоцитозу, звертає на себе увагу, передусім, суттєве підвищення абсолютного вмісту еозинофілів, а також, меншою мірою, моноцитів і нейтрофілів, але не макрофагів. Усереднений із 4 показників (без еозинофілів) індекс d виявлено рівним 1,70, а D4: +1,63, що практично ідентично таким еталону: 1,63 і +1,48 відповідно.

На вміст ретикулоцитів - елементів строми - обидва чинники вірогідно не впливають.

Отже, вода ТКзА активує проліферацію в селезінці як лімфоїдних (в меншій мірі), так і фагоцитуючих (в більшій мірі) клітин, але не ретикулоцитів. Обидва спленотропні ефекти аналогічні таким еталону - воді “Нафтуся”.

Аналіз ефектів біоактивних рідин на абсолютний вміст в тимусі окремих клітинних елементів виявив, передусім, значно виражений проліферативний вплив води ТКзА на плазмоцити порівняно з таким води “Нафтусі” (р<0,05). Збільшення вмісту лімфобластів і пролімфоцитів констатоване приблизно однаковим в обох дослідних групах. Натомість вміст лімфоцитів вірогідно збільшується лише під впливом БАВН (р<0,05). В цілому активація проліферації тих самих чотирьох лімфоїдних елементів тимуса під впливом води ТКзА дещо переважає таку з боку БАВН: індекси D4 складають +1,85 і +1,46 відповідно.

Реципрокні ефекти виявлено щодо фагоцитуючих елементів - макрофагів і ендотеліоцитів: їх вміст в тимусі під впливом води ТКзА практично не змінюється, тоді як вода “Нафтуся” спричиняє їх підвищення. Індекси D2 складають +0,16 і +0,64 відповідно.

Отже, вода ТКзА чинить на лімфоїдні елементи тимуса відчутний проліферативний ефект, що переважає такий з боку води “Нафтуся”, спричиняє тенденцію до збільшення чисельності клітин епітеліо-ретикулярного каркасу, аналогічну такій воді “Нафтусі”, разом з тим, не впливає, на відміну від неї, на вміст в тимусі фагоцитуючих клітин.

Тритижневе напоювання тварин водою ТКзА спричиняє незначне збільшення маси печінки, що супроводжується прискоренням абсолютного холерезу на 48%, а питомого, тобто розрахованого на 1 г печінки, - на 39%.

При цьому в жовчі підвищується концентрація як холестерину (на 15%), так і холатів (на 13%), що у підсумку дає приріст абсолютного дебіту холестерину на 75%, холатів - на 67%, а питомого дебіту - відповідно на 62% і 55%.

Прискорення виділення жовчі асоціюється із тенденцією до уповільнення всмоктування води слизовою тонкого кишківника, що узгоджується із припущенням про можливе гальмування реабсорбції води слизовою жовчовивідних шляхів в якості допоміжного механізму холеретичного ефекту за рахунок тягучості фракції жовчі. Гальмування реабсорбції води зумовлено пригніченням активності Na+-, K+-АТФ-ази, як це показано в багатьох роботах (Івасівка С.В., 1999).

Інтегральний холеретичний ефект, розрахований за величинами ID, з врахуванням “від'ємного фізіологічного знаку” ентероабсорбції, складає 1,31, а індекс D5: +1,50, тобто 95% і 80% відповідних величин щурів еталонної групи (1,39 і +1,86). Це зумовлено, передусім, значно слабшим стимулюючим ефектом води ТКзА на секрецію холатів, тоді як ослаблення ефектів інших параметрів має характер лише тенденції.

Реєстрація деяких параметрів екскреторно-депураційної функції нирок засвідчила, що під впливом води ТКзА незначно, але вірогідно знижується концентрація в плазмі креатиніну (р<0,01) поряд із відчутним збільшенням його екскреції з сечею (р<0,01); значно зростає екскреція сечової кислоти, проте рівень її в плазмі суттєво не змінюється, проявляючи тенденцію до підвищення. Констатовано також значний калійуретичний ефект, співрозмірний із діуретичним, разом з тим, екскреція натрію залишається без змін.

З огляду на те, що зниження концентрації в плазмі азотистих метаболітів засвідчує активацію очищення від них через виділення з сечею, тобто показники креатинінемії і урикемії слід вважати фізіологічно негативними, то обчислення екскреторно-депураційного ефекту води ТКзА за індексом ID дає величину 1,22, а за індексом D7: +0,97. Це практично співпадає з інтегральними ефектами води “Нафтуся”: 1,23 і +1,04 відповідно.

Лейкоцитограма периферійної крові під впливом води ТКзА суттєво не змінюється, однак можна відзначити тенденцію до зниження рівня всіх елементів, асоційоване із підвищенням сегментоядерних нейтрофілів.

Абсолютний вміст в крові еозинофілів і паличкоядерних нейтрофілів залишається без змін, моноцитів - проявляє тенденцію до підвищення, а сегментоядерних нейтрофілів і лімфоцитів підвищується вірогідно. За впливом на абсолютний вміст окремих форм лейкоцитів вода ТКзА навіть дещо переважає БАВН.

Щодо зміни параметрів загальної адаптаційної реакції під впливом води ТКзА, то виявлено помірне збільшення маси наднирників, що супроводжується потовщенням всіх трьох зон кори, в мінімальній мірі - сітчастої, в максимальній - клубочкової. Морфологічні зміни кори наднирників асоціюються із підвищенням їх мінералокортикоїдної активності, оціненої за K+/Na+-коефіцієнтом в добовій сечі та збільшенням маси селезінки, але не тимуса. Адаптогенний ефект, оцінений за сукупністю змін елементів загальної адаптаційної реакції організму, складає 1,29 за індексами ID та +1,40 за індексами d, що практично не відрізняється від дії біоактивної води “Нафтуся” (1,26 і +1,25 відповідно).

Отже, тритижневе вживання води ТКзА чинить суттєві ефекти на виділення жовчі та її головних компонентів, екскрецію з сечею уратів, креатиніну, калію та на параметри загальної адаптаційної реакції організму, які в цілому не поступаються таким біоактивної води “Нафтуся”.

При дослідженні екскреторних та депураційних ефектів підтверджено діуретичний, калій-, креатинін- і урикозуричний ефекти води ТКзА. Разом з тим, утримання натрію, виявлене в попередньому експерименті лише як тенденція, в даному досліді констатовано закономірно. Це свідчить про підвищення мінералокортикоїдної активності на 30%. Виявлено дуже відчутну стимуляцію екскреції магнію, що переважає таку кальцію, а отже, знижує Ca2+/Mg2+-коефіцієнт як один із маркерів літогенності сечі. Щодо активації діурезу, екскреції калію, кальцію, уратів і креатиніну, то вода ТКзА несуттєво поступається перед БАВН, натомість дещо переважає останню за магнійурезом, утриманням натрію та зумовлюючою її мінералокортикоїдною активністю. В цілому інтегральні індекси ID та D7 екскреторних ефектів обох біоактивних рідин дуже близькі: 1,70 і 1,82 та +2,04 та +2,13 відповідно для води ТКзА і БАВН.

Збільшення добового діурезу досягається внаслідок зростання гломерулярної фільтрації, що переважає над таким канальцевої реабсорбції води в нирках. Останній ефект зумовлений, очевидно, мінералокортикоїдами. Діуретична дія супроводжується активацією очищення крові від креатиніну, разом з тим рівень урикемії наростає попри прискорення екскреції сечової кислоти з сечею. Депураційний ефект, обчислений за індексами d чотирьох параметрів, для води ТКзА позитивний (+0,36), а для “Нафтусі” - негативний (-0,23), проте обидва знаходяться в діапазоні нормальних коливань.

Отже, вода ТКзА за умов вільного двотижневого вживання чинить екскреторно-депураційні ефекти, що суттєво не відрізняються від таких біоактивної води “Нафтуся”.

Вивчення впливу об'єктів дослідження на системи захисту організму від ксенобіотиків - мікросомальну монооксигеназну і канальцеву секреторно-транспортну, а також на скорочення ізольованої v.portae показало, що в щурів під впливом ТКзА суттєво скорочується час наркотичної дії нембуталу, що свідчить про прискорення його гідроксинювання в мікросомах, головним чином, гепатоцитів, що зумовлене, у свою чергу, індукцією біосинтезу монооксигеназ. З іншого боку, прискорення виділення фенолроту вказує на активізацію процесів секреції останнього епітелієм дистальних канальців нирок, теж зумовлену індукцією біосинтезу мембранних транспортних білків (Івасівка С.В. та ін., 1997, Івасівка С.В. та ін., 199).

Отже, напій ТКзА активізує системи елімінації ксенобіотиків - мікросомальну монооксигеназну і канальцеву секреторно-транспортну, тобто чинить антиксенобіотичний ефект. Виразність його, обчислена за ID, складає 1,27, а за D2: +1,52. Антиксенобіотичний ефект води ТКзА поступається такому БАВН на 18% за рахунок значно слабшого стимулюючого впливу на мікросомальне гідроксинювання, тоді як на канальцеву секрецію впливи обох біоактивних рідин аналогічні.

Класичний ефект БАВН - збільшення амплітуди скорочень ізольованої ворітної вени щура (Есипенко Б.Е., 1981) - також відтворюється напоєм ТКзА.

У заключному експерименті через 4 години після перев'язки воротаря виявляли пошкодження слизової шлунку щурів. Груповий індекс утворення виразок, обчислений за формулою В.Н.Шаталова та ін. (1980), в контрольній групі складає 5,6. Після 3-тижневого вживання води ТКзА перев'язка воротаря спричиняє появу 1-2 виразок довжиною 1-3 мм лише в 3 щурів із 8, ще в однієї тварини виявлено ерозії. Груповий індекс утворення виразок у групі порівняння склав лише 2,12, а в еталонній - 2,20.

Отже, індекс гастропротективного ефекту під впливом напою ТКзА складає 2,64, як і після курсового вживання БАВН.

Ґрунтуючись на отриманих раніше даних про зв'язок гастропротективного ефекту БАВН із її здатністю підвищувати активність супероксиддисмутази еритроцитів і екскрецію із сечею 17-кетостероїдів (Попович І.Л. та ін., 2000), перелічені параметри реєструвалися в щурів усіх трьох груп перед процедурою наркозу і перев'язки воротаря. Констатовано, що ТКзА підвищує активність супероксиддисмутази до 94±14 од/мл проти 48±10 од/мл в контролі та екскрецію 17-КС до 79±5 нМ/10 год. проти 45±5 нМ/10 год. в контролі. За першим ефектом ТКзА майже не поступається перед БАВН (101±18 од/мл), натомість за другим - суттєво слабша (118±5 нМ/10 год.).

Разом з тим, гастропротективний ефект води ТКзА, аналогічний такому воді “Нафтуся”, зовсім не пов'язаний з її впливом на параметри шлункової секреції.

У щурів, котрі вживали воду ТКзА, напруження секреції виявилося на 46% вищим, ніж у контрольних, тоді як в еталонній групі сокогінний ефект склав лише 26%. Концентрація в шлунковому соці вільної кислоти в групі порівняння цілком не змінюється, тоді як в еталонній групі знижується на 39%, що узгоджується з відомими експериментальними і клінічними даними про кислотоінгібіторну дію БАВН (Попович І.Л., та ін., 2000). Концентрація пепсину - іншого агресивного фактора, здатного спричиняти пошкодження слизової, закономірно не відрізняється в щурів контрольної і обох дослідних груп.

Отже, вода ТКзА за умов перев'язки воротаря шлунку відчутно мінімізує ерозивно-виразкові пошкодження гастральної слизової, що супроводжуються збільшенням секреції соку без суттєвих змін концентрації в ньому соляної кислоти і пепсину.

Зареєстровані 83 параметри, за їх виразністю відносно контрольних і співвідношенням таких в групі порівняння та еталонній, згруповано у чотири кластери.

Виявлено, що на 22 параметри (8 - лейкоцитограми, 5 - метаболізму, 4 - сплено- і тимоцитограми, 2 - адаптації, а також урикемію, натрійурію і ентероабсорбцію води) жодна із біологічно активних рідин суттєво не впливає: пересічні величини ID складають 1,02±0,04 і 1,05±0,03, а D22: +0,11±0,08± і +0,20±0,06±для ТКзА і БАВН відповідно.

За 24 ефектами (10 - екскреторно-депураційні, 4 - метаболічні, 4 - адаптогенні, 4 тимо- і спленотропні, а також міотропний та гастропротективний) ТКзА виявилася практично рівноцінна із БАВН, про що свідчать індекси ID:1,54±0,09 і 1,56±0,09 та D24: +1,57±0,16 і +1,61±0,16 відповідно.

За ефектами на 22 параметри (7 - екскреторно-депураційні, 5 - гепатотропні, 5 - лімфомієлотропні, 3 - метаболічні і 2 - адаптогенні) апробовуваний напій значно поступається еталонному: за ID на 25±5 % (1,56±0,09 проти 1,81±0,12), а за D22 - на 0,50±0,09у (+1,24±0,13 проти +1,74±0,17).

Разом з тим, дія ТКзА на 15 параметрів (7 - селезінки і тимуса, 4 - лейкоцитограми, 2 - метаболізму, а також на екскрецію магнію і натрію) переважає таку БАВН: за ID на 27±8% (1,85±0,28 проти 1,58±0,21), а за D15 - на 0,54±0,10у (+1,69±0,27 проти +1,15±0,19).

Отже, за 55% врахованих тестів вода ТКзА суттєво не відрізняється від БАВН трускавецького родовища, за 27% - значно їй поступається, натомість за 18% - переважає еталон.

Найбільшою цінністю для характеристики оздоровлювального напою ТКзА є фізіологічні дослідження нешкідливості та його біологічної активності, а також визначення медичних показань для проведення клінічної апробації і подальшого практичного застосування.

Збагачений напій чітко стимулює антитоксичну функцію печінки, що вірогідно встановлено на класичній моделі довготривалості гексеналового сну. Вивчена також функція жовчовиведення при застосуванні напою. Встановлено суттєве збільшення кількості виділеної жовчі, вмісту в ній жовчних кислот і холатів, при цьому літогенний індекс жовчі практично залишається без змін.

Мінеральна вода “Трускавецька кришталева з алое” засвідчила також стимулюючу дію на функцію нирок: в 3 рази збільшується об'єм добового діурезу. Приріст діурезу зумовлений збільшенням в 2 рази швидкості фільтрації первинної сечі в ниркових клубочках. Потрібно зазначити, що при введенні напою тримісячного терміну зберігання без змін залишається канальцева реабсорбція води, показники функціонального стану печінки та нирок.

Стимуляцію захисних сил організму, наявність протекторних і антистресових властивостей чітко встановлено на моделі холодово-імобілізаційної виразки шлунка. Відтворювали виразку шлунка у піддослідних тварин на фоні попереднього двотижневого напоювання. У групі тварин, які отримували збагачену екстрактом алое мінеральну воду (14 днів введення напою), у всіх тварин виразки на слизовій шлунка були відсутні, простежувались тільки поодинокі ерозії та гіперемія слизової (Соловйова В.П., 2002).

Отже, за результатами досліджень напій ТКзА володіє стреспротекторними, імуностимулюючими і гепатозахисними властивостями з чітко вираженою бактерицидною дією.

Висновки

біоактивний холеретичний фізіологічний

У дисертаційній роботі на основі фізіологічних, біохімічних та імунологічних тестів проведена оцінка функціонального впливу оздоровлювального напою “Трускавецька кришталева з алое” на організм порівняно із водою “Нафтуся” трускавецького родовища, взятого в якості еталону.

1. Показано суттєвий адаптогенний ефект впливу оздоровлювального напою “Трускавецька кришталева з алое” на організм здорових щурів, який проте, поступається перед таким біоактивної води “Нафтуся”. Виявлено, що процеси як анаболізму, так і катаболізму білків однаковою мірою стимулюються під дією обох чинників.

2. Відчутну антиоксидантну дію (дещо слабшу від такої води “Нафтуся”) чинить напій “Трускавецька кришталева з алое”, яка проявляється у зниженні вмісту в плазмі дієнових кон'югатів та малонового альдегіду і підвищенні активності супероксиддисмутази.

3. Під впливом напою “Трускавецька кришталева з алое” активується проліферація в селезінці як лімфоїдних (в меншій мірі), так і фагоцитуючих (в більшій мірі) клітин, за винятком ретикулоцитів. Обидва спленотропні ефекти аналогічні таким еталону. Напій “Трускавецька кришталева з алое” чинить на лімфоїдні елементи тимуса відчутний проліферативний ефект, що переважає такий з боку еталону, спричиняє тенденцію до збільшення чисельності клітин епітеліо-ретикулярного каркасу, аналогічну такій еталону, разом з тим, не впливає, на відміну від еталону, на вміст в тимусі фагоцитуючих клітин.

4. Виявлено суттєві ефекти на виділення жовчі та її головних компонентів, екскрецію з сечею уратів, креатиніну і калію та параметри загальної адаптаційної реакції організму під впливом води “Трускавецька кришталева з алое”, які в цілому не поступаються таким біоактивної води “Нафтуся”. Екскреторно-депураційна функція нирок однаковою мірою активується під впливом обох чинників.

5. Мікросомальна монооксигеназна та канальцева секреторно-транспортна системи елімінації ксенобіотиків - активізуються під впливом напою “Трускавецька кришталева з алое”, що підтверджує його антиксенобіотичний ефект. Виразність антиксенобіотичної дії поступається такому еталону за рахунок значно слабшого стимулюючого впливу на мікросомальне гідроксинювання, тоді як на канальцеву секрецію вплив обох біоактивних рідин аналогічний. Ще один класичний ефект “Нафтусі” - збільшення амплітуди скорочень ізольованої ворітної вени щура - також відтворюється досліджуваним напоєм.

6. Ерозивно-виразкові пошкодження гастральної слизової за умов перев'язки воротаря шлунку відчутно мінімізуються під дією напою “Трускавецька кришталева з алое”, що супроводжується збільшенням секреції соку без суттєвих змін концентрації в ньому соляної кислоти і пепсину.

7. Отже, застосування екстракту алое дає змогу перетворити високодебітну, але малоактивну мінеральну воду “Трускавецька кришталева” в ефективний оздоровлювальний напій, індекс фізіологічної активності якого, обчислений на основі 83 врахованих параметрів, складає 1,15 проти 1,17 такого біоактивної води “Нафтуся” трускавецького родовища.

Література

1. Фізіологічна активність оздоровлювального напою “Трускавецька кришталева з алое” : монографія / [П.Г. Костюк, С.В. Івасівка, В.М. Філь та ін.]. -- Дрогобич: Посвіт, 2007. -- 144с.

2. Філь В.М. Порівняльне дослідження метаболічних ефектів нового оздоровлювального напою “Трускавецька кришталева, збагачена алое” / В.М. Філь // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. -- Серія: біологія. -- 2003. -- Вип. 3-4 (22). -- С. 75--79.

3. Алєксєєв О.І. Порівняльне дослідження впливу нового оздоровлювального напою “Трускавецька кришталева, збагачена алое” на клітинний склад та антибактеріальну активність крові щурів / О.І. Алєксєєв, В.М. Філь // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. -- Серія: біологія. -- 2006. -- Вип. 3-4 (30). -- С. 77--79.

4. Філь В.М. Фізіологічна активність оздоровлювального напою “Трускавецька кришталева, збагачена алое”. Повідомлення 1: Адаптогенні, метаболічні та імунотропні ефекти / В.М. Філь // Медична гідрологія та реабілітація. -- 2006. -- Т. 4, № 3. -- С. 79--102.

5. Філь В.М. Фізіологічна активність оздоровлювального напою “Трускавецька кришталева, збагачена алое”. Повідомлення 2: Холеретично-абсорбційний, екскреторно-депураційний та адаптогенний ефекти / В.М. Філь // Медична гідрологія та реабілітація. -- 2006. -- Т. 4, № 4. -- С. 53--63.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Фізико-хімічні, біологічні, фармакологічні властивості і застосування металів нанорозмірів. Методи отримання та характеристика наночастинок золота, їх взаємодія з білками, з бактеріальними клітинами; вплив на ферментативну активність пухлинних клітин.

    презентация [362,3 K], добавлен 20.09.2013

  • Класифікація газонів. Джерела забруднення та забруднюючі речовини міського середовища. Газонні трави в озелененні промислових територій. Правила утримання зелених насаджень сучасних міст. Функціонування систем життєдіяльності газонних видів рослин.

    курсовая работа [154,1 K], добавлен 28.03.2015

  • Загальновизнана гіпотеза походження води Світового океану. Роль води в житті людини. Підтримання постійної температури організму. Аномалії води. Кругообіг води в природі. Жива вода. Мінеральна вода. Срібна вода. Тала вода. Активована вода.

    реферат [35,9 K], добавлен 03.01.2007

  • Характеристика бактерій Rhodobacter sphaeroides, історія винайдення та етапи вивчення. Морфологічні ознаки клітин, особливості їх будови та генетики, екологія та фізіолого-біохімічні ознаки. Поновлювальні джерела енергії. Можливе використання бактерій.

    курсовая работа [2,8 M], добавлен 06.10.2014

  • Загальна характеристика водного обміну рослинного організму: надходження води в клітину; дифузія, осмос, тургор. Роль водного балансу у фізіологічних процесах. Транспірація, її значення, фактори що впливають на цей процес. Пересування води по рослині.

    курсовая работа [245,3 K], добавлен 27.08.2011

  • Вода - найважливіша складова середовища нашого існування. Розподіл води у тканинах організму людини. Вивчення впливу водних ресурсів на здоров’я. Дослідження основних показників якості питної води. Кількість добової норми рідини та правила її вживання.

    реферат [20,9 K], добавлен 02.03.2013

  • Основні джерела антропогенного забруднення довкілля. Вплив важких металів на фізіолого-біохімічні процеси рослин, зміни в них за впливу полютантів. Структура та властивості, функції глутатіон-залежних ферментів в насінні представників роду Acer L.

    дипломная работа [950,6 K], добавлен 11.03.2015

  • Листок як орган транспірації, її вплив на переміщення води в рослині. Регуляція продихової транспірації. Дифузія молекул води з міжклітинників листка через відкриті продихи. Залежність транспірації від зовнішніх умов. Роль продихів у фотосинтезі.

    курсовая работа [9,5 M], добавлен 19.03.2015

  • Будова води, частини та їх взаємозв'язок, фактори, що впливають на якість і структуру. Біологічне значення води в природі та окремому організмі як розчинника, її властивості. Вміст води в організмі людини, її роль в енергетичних та хімічних процесах.

    контрольная работа [28,9 K], добавлен 25.03.2010

  • Вивчення морфолого-культуральних та фізіолого-біохімічних ознак бактерії Proteus mirabilis; розгляд сфери поширення. Дослідження патогенності та практичного значення; спричинення захворювання сечостатевих органів: простатиту, циститу, пієлонефриту.

    курсовая работа [2,6 M], добавлен 26.04.2014

  • Гідробіонти як переважно первинноводні тварини, які все життя проводять у воді. Вплив середовища існування на гідробіонтів: температури, прозорості води, газового режиму водоймища, вуглекислого газу, водневого показника (рН), різних речовин, організмів.

    курсовая работа [27,0 K], добавлен 28.10.2010

  • Вплив лікарських рослин на діяльність систем організму людини. Дослідження лікарської флори на території агробіостанції Херсонського державного університету. Аналіз та характеристика життєвих форм родин та видів культивованих та дикорослих рослин.

    курсовая работа [33,0 K], добавлен 27.08.2014

  • Хімічний склад людського організму та його роль в забезпеченні життєдіяльності організму. Психосоматичні захворювання та їх поширеність у сучасному світі. Психофізіологічні механізми адаптації організму до змін навколишнього середовища. Вчення по стрес.

    реферат [31,9 K], добавлен 21.06.2010

  • Вільні амінокислоти у регуляторних і адаптаційних процесах організму. Надходження важких металів і кадмію та пошкодження макромолекул та надмолекулярних компонентів клітини. Вплив кадмію сульфату на азотний і вуглеводний обмін в організмі щурів.

    автореферат [46,9 K], добавлен 09.03.2009

  • Порушення гомеостазу в організмі внаслідок гемопаразитарної інвазії. Методи оцінки стану організму. Ступень напруження адаптаційних процесів Pelophylax ridibundus, що інвазовані гемопаразитами. Застосування інтегральних індексів лейкоцитарної формули.

    статья [999,7 K], добавлен 21.09.2017

  • Організація організму людини як цілісної живої системи. Виокремлені рівні: молекулярний, клітинний, клітинно-органний, організменний, популяційно-видовий, біоценотичний, біосферний. Розвиток організму людини - онтогенез. Методи дослідження генетики.

    контрольная работа [22,6 K], добавлен 09.01.2009

  • Молекулярна структура та фізіологічні властивості води. Термодинамічні показники водного режиму рослин. Процеси надходження і пересування води в рослині. Коренева система як орган поглинання води. Особливості водного режиму у різних екологічних груп.

    курсовая работа [52,6 K], добавлен 25.12.2013

  • Для нормальної життєдіяльності організму людини і доброго засвоєння їжі людський організм повинен одержувати усі поживні речовини у певних співвідношеннях.

    реферат [12,7 K], добавлен 19.08.2005

  • Стан забруднення атмосферного повітря у Рівненський області. Оцінка екологічного стану озера Басів Кут. Вимоги до якості води і методи гідрохімічних досліджень визначення органолептичних властивостей води. Дослідження якості поверхневих вод озера.

    учебное пособие [739,8 K], добавлен 24.10.2011

  • Характерні риси поведінки, типи побудови тіла та геном прародителів сучасної людини - "класичних" неандертальців і "сапіентних" мустьєрців. Концепції появи сапієнсів як окремого виду. Аналіз гіпотез, що пов’язані з місцем формування рас сучасного людства.

    реферат [17,4 K], добавлен 05.12.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.