Гемомікроциркуляторне русло шлунка в нормі і під дією метилтретбутилового ефіру в експерименті у щурів

18

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ МОЗ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ГЕМОМІКРОЦИРКУЛЯТОРНЕ РУСЛО ШЛУНКА В НОРМІ І ПІД ДІЄЮ МЕТИЛТРЕТБУТИЛОВОГО ЕФІРУ В ЕКСПЕРИМЕНТІ У ЩУРІВ

14.03.01 - нормальна анатомія

КОВАЛЬЧУК ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

Київ - 2009

Дисертацію є рукопис

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор Черкасов Віктор Гаврилович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри анатомії людини.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ковальський Михайло Павлович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії;

доктор медичних наук, професор Головацький Андрій Степанович, Ужгородський національний університет МОН України, Заслужений працівник освіти України, завідувач кафедри анатомії людини та гістології.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Високий рівень шкідливих факторів довкілля в Україні залишається потужним чинником негативного впливу на здоров'я населення. Одним з глобальних забруднювачів довкілля в теперішній час став метилтретбутиловий ефір, який є складовою високооктанового етильованого бензину (Емельянов В.Е., 2000; Карпов С.А., 2006; Паустовський Ю.О., 2008).

Оскільки метилтретбутиловий ефір належить до потенційно небезпечних сполук не тільки для здоров'я людини, а й для живої природи в цілому, це створює значну еколого-гігієнічну проблему. Виникає реальна небезпека для стану здоров'я населення при постійному та безконтрольному використанні метилтретбутилового ефіру (Bird M.G., 1997; Miller M.J., 1997; Giltner M., 1998; Яворовський О.П., 2005).

З'ясовано, що метилтретбутиловий ефір, внаслідок виділення з вихлопних труб автомобілів або після витікання з контейнерів, осідає в ґрунтах, далі потрапляє в ґрунтові води, які використовуються для пиття (Vojdani A., 1997). Тому існує загроза токсичного впливу метилтретбутилового ефіру на організм людини через забруднену питну воду (Safarzadeh-Amiri A., 2001; Sutherland J., 2004) і першочерговим постає завдання - вивчити характерні зміни травного тракту (Голубчиков М.В., 2000; Парфенов А.И., 2000).

Викладеними вище фактами і міркуваннями зумовлена актуальність і необхідність дослідження дії різних доз метилтретбутилового ефіру на стан слизової оболонки та гемомікроциркуляторного русла шлунка.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведена наукова робота є частиною планової наукової роботи кафедри анатомії людини Національного медичного університету імені О.О. Богомольця “Вивчити гемомікроциркуляторне русло функціонально різних органів в нормі і під дією метилтретбутилового ефіру в експерименті у щурів”, номер державної реєстрації 0106U002338.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - визначити структурні особливості слизової оболонки та гемомікроциркуляторного русла шлунка в нормі і під дією метилтретбутилового ефіру в експерименті на щурах.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. Встановити структурні особливості слизової оболонки шлунка щурів та її гемомікроциркуляторного русла за умов норми.

2. Виявити структурні зміни складових компонентів слизової оболонки шлунка щурів та ланок її гемомікроциркуляторного русла за умов дії різних доз метилтретбутилового ефіру.

Об'єкт дослідження: структура гемомікроциркуляторного русла та слизової оболонки шлунка в нормі та їх зміни під дією метилтретбутилового ефіру.

Предмет дослідження: оцінка гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка в нормі та її зміни під дією різних доз метилтретбутилового ефіру.

Методи дослідження: з метою вивчення морфофункціонального стану ланок гемомікроциркуляторного русла та інших складових слизової оболонки шлунка в нормі і під дією метилтретбутилового ефіру в експерименті у щурів були застосовані методи світлової мікроскопії (забарвлення гістологічних зрізів гематоксиліном і еозином, толуїдиновим синім) та трансмісійної електронної мікроскопії.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше за допомогою методів світлової та електронної мікроскопії доведений факт топографічної стратифікації гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка щура, результатом якого є своєрідний розподіл в підслизовому прошарку і у власній пластинці слизової оболонки функціонально різних судинних ланок. Вперше встановлено, що особливості формування ушкоджень слизової оболонки під впливом різних доз введеного внутрішньошлунково метилтретбутилового ефіру пов'язані з мозаїчним дозозалежним ураженням судин гемомікроциркуляторного русла та реакцією паравазальних клітин: в першу чергу тучних клітин (тканинних базофілів), макрофагів, еозинофільних гранулоцитів. З'ясовано, що динаміка часових параметрів і просторових характеристик змін ультраструктури тучних клітин під впливом різних доз метилтретбутилового ефіру співпадає з такою ентерохромафіноподібних (ECL) ендокринних клітин епітелію слизової оболонки дна шлунка. Обґрунтоване положення про те, що поєднане пошкодження двох гістамінпродукуючих клітин в слизовій оболонці дна шлунка (тучних клітин та ECL-клітин) є наслідком токсичної дії метилтретбутилового ефіру, а також одним з ймовірних пускових механізмів подальших структурних змін у судинах гемомікроциркуляторного русла, в сполучнотканинних клітинах і в епітелії слизової оболонки шлунка. Така реакція двох гістамінпродукуючих клітин слизової оболонки шлунка може бути визначена як специфічна, і при дії метилтретбутилового ефіру та інших екзогенних факторів описана до цього часу не була. Вперше виявлено, що пошкодження гістамінпродукуючих клітин слизової оболонки шлунка щурів, які одержували одноразову щодобову дозу 500 мг/кг, та щурів, які одержували відповідну дозу 50 мг/кг, характеризуються певною послідовністю: 1) спочатку (через 3 та 8 діб введення метилтретбутилового ефіру) руйнуються тучні клітини дна шлунка; 2) далі (через 15 та 22 доби введення метилтретбутилового ефіру) відбувається некроз ECL-клітин дна шлунка. Ця послідовність за часом співпадає з двома етапами кардинальних змін перебігу патологічного процесу в епітелії, клітинах власної пластинки, підслизового прошарку та в судинах гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка:
І етап - переважно реактивні та некротичні зміни (через 3 та 8 діб);
ІІ етап - переважно апоптозні зміни (через 15 та 22 доби).

Практичне значення одержаних результатів. Виконане дослідження поглиблює і доповнює відомості про токсичну дію глобального забруднювача довкілля - метилтретбутилового ефіру. Вперше вивчені структурні механізми максимально можливого позитивного результату адаптації гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка до дії зменшуваних (для різних відповідних експериментальних груп щурів) в геометричній прогресії одноразових щодобових доз метилтретбутилового ефіру: 500 мг/кг; 50 мг/кг; 5 мг/кг; 0,5 мг/кг. Встановлено, що за умов застосування метилтретбутилового ефіру щодобово у дозі 500 мг/кг та щодобово у дозі 50 мг/кг, упродовж 60 днів розвивається довготривалий адаптаційний синдром, який скорочується до 8 діб при застосуванні дози 5 мг/кг і обмежується реактивними змінами упродовж 1 доби при застосуванні дози 0,5 мг/кг. Отримані дані дозволяють стверджувати, що (навіть при відсутності клінічних проявів інтоксикації) малі (5 мг/кг) та надмалі (0,5 мг/кг) дози метилтретбутилового ефіру викликають структурні зміни ланок гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка. У дозах 500 мг/кг та 50 мг/кг (які складають відповідно 1/10 та 1/100 LD₅₀) метилтретбутиловий ефір є небезпечним з точки зору можливого зриву компенсації і розвитку незворотних структурних змін в слизовій оболонці шлунка та її гемомікроциркуляторному руслі.

Матеріали дисертації впроваджені у навчальний процес на кафедрах анатомії людини, оперативної хірургії з топографічною анатомією Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, кафедрі анатомії людини Івано-Франківського національного медичного університету, кафедрі анатомії людини Харківського національного медичного університету, кафедрі нормальної анатомії Львівського національного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто здійснено розробку основних теоретичних положень роботи, проведено аналіз та реферування літературних джерел. Здобувач оволодів методами морфологічних досліджень, провів набір і обробку фактичного матеріалу. Токсикологічні дослідження проведені на базі кафедри гігієни праці та професійних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (завідувач - член-кореспондент АМН України професор О.П. Яворовський). Електронномікроскопічні дослідження здійснені на базі відділу електронної мікроскопії Інституту проблем патології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (науковий керівник - професор Л.О. Стеченко). Дисертантом написані всі розділи дисертації, сформульовано основні положення та висновки, підготовлено до друку результати власних досліджень. Запозичень ідей та розробок співавторів публікацій не було.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на: Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 60-річчю ВООЗ, Всесвітньому Дню Здоров'я 2008 р., захисту здоров'я від змін клімату (м. Київ, 7 квітня 2008 року), Четвертій міжнародній науково-практичній конференції “Наукові дослідження - теорія та експеримент 2008” (м. Полтава, 19 травня 2008 року), Конференції “Прикладні аспекти морфології експериментальних і клінічних досліджень” (м. Тернопіль, 29-30 травня 2008 року), Науково-практичній конференції “Здобутки клінічної і експериментальної медицини” (м. Тернопіль, 13 червня 2008 року), І (62) Міжнародному науково-практичному конгресі студентів та молодих вчених “Актуальні проблеми сучасної медицини” та 5-му Міжнародному з'їзді представників студентських наукових товариств медичних ВНЗ (м. Київ, 5-7 листопада 2008 року), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми функціональної морфології та інтегративної антропології” та “Прикладні аспекти морфології” (м. Вінниця, 20-21 травня 2009 року).

Публікації. Основні наукові положення і висновки опубліковано в 9 наукових працях, з яких 4 статті у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 5 тез доповідей на конференціях і з'їздах.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 238 сторінках; складається з вступу, аналітичного огляду літератури, опису методів і обсягу дослідження, розділу власних досліджень, аналізу та узагальнення власних результатів дослідження, висновків. Список використаних джерел літератури складається із 333 найменувань (130 - кирилицею, 203 - латиницею). Робота ілюстрована 117 рисунками,
1 таблицею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дослідження проведено на 90 нелінійних статевозрілих білих щурах-самцях масою 200-220 г віком 7-8 місяців (4 експериментальні групи та контрольна група: 18 щурів в кожній групі), яких утримували у стаціонарних умовах віварію на стандартному раціоні. Утримання, догляд за тваринами, маркування і всі маніпуляції проводили відповідно до положень “Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та наукових цілей” (1985), Директиви ЄЕС №609 (1986). Комісією з біоетики Національного медичного університету імені О.О. Богомольця встановлена (протокол №18 від 28.03.2007 р.) відповідність проведених наукових досліджень етичним вимогами згідно наказу МОЗ України №281 від 01.11.2000 р. “Про заходи щодо подальшого вдосконалення організаційних норм роботи з використанням експериментальних тварин”.

Щурам І групи щоденно одноразово вводили внутрішньошлунково за допомогою зонда метилтретбутиловий ефір в олійному розчині в дозі 500 мг/кг маси тіла тварини, ІІ групи - 50 мг/кг, ІІІ групи - 5 мг/кг, ІV групи - 0,5 мг/кг; щурам контрольної групи вводили тільки олію. Обсяг виконаних досліджень наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Обсяг досліджень

Забір матеріалу проводився під ефірним наркозом через 1, 3, 8, 15, 22, 60 діб (по 3 щури з кожної групи). Для вирішення поставлених у роботі завдань у тварини після декапітації робили розтин черевної порожнини і вирізали за допомогою леза невеликі шматочки дна та воротарної частини шлунка для гістологічного та електронномікроскопічного досліджень.

Матеріал для електронномікроскопічного дослідження фіксували у 1% розчині осмієвої кислоти, зневоднювали в спиртах зростаючої концентрації та просякали епоксидними смолами і заливали у суміш епону з аралдітом (Карупу В.Я., 1984).

Ультратонкі зрізи виготовляли на ультратомах LKB III (Швеція), які контрастували 2% розчином уранілацетату та цитратом свинцю, вивчали під електронним мікроскопом ПЕМ-125К. Гістологічні зрізи забарвлювали гематоксиліном та еозином, а напівтонкі зрізи - толуїдиновим синім, вивчали та фотографували за допомогою електронного мікроскопа OLYMPUS BX51.

Результати досліджень. Проведене дослідження показало, що гемомікроциркуляторне русло слизової оболонки шлунка щура є багатокомпонентною системою, що складається з певного набору типових ланок: артеріол, прекапілярних артеріол (прекапілярів), капілярів, посткапілярних венул (посткапілярів) та венул (збиральних венул). Але слід підкреслити, що повний набір зазначених мікросудин є тільки у підслизовому прошарку, а у власній пластинці слизової оболонки шлунка розташовані лише кровоносні капіляри та посткапілярні венули. Кровоносні капіляри слизової оболонки шлунка щура мають виразні відмінності у межах поперечника слизової оболонки: у підслизовому прошарку їх ендотеліоцити нефенестровані; у власній пластинці слизової оболонки є як нефенестровані, так і фенестровані ендотеліоцити. При цьому варто зазначити, що кровоносні капіляри власної пластинки слизової оболонки: 1) або (частіше) є продовженням кровоносних капілярів підслизового прошарку; 2) або відгалужуються від прекапілярних артеріол, що достатньо близько прилягають до базальної мембрани епітелію дна залоз. Одержані дані дозволяють стверджувати про факт топографічної стратифікації єдиного цілісного гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки щура, результатом якої є своєрідний розподіл в підслизовому прошарку і власній пластинці слизової оболонки функціонально різних ланок гемомікроциркуляторного русла.

Встановлена виразна поляризація цитоплазми ECL-клітин епітелію слизової оболонки шлунка в нормі і після дії метилтретбутилового ефіру. Секреторні гранули синтезуються і накопичуються в цитоплазмі широкого базального (прилеглого до базальної мембрани епітелію) полюса ECL-клітини; в цій же ділянці відбувається активна дегрануляція ECL-клітини, структурними ознаками якої є: 1) збільшення кількості дрібних перигранулярних пухирців; 2) їх концентрація у вигляді “полів” та “ланцюжків”; 3) їх злиття з формуванням “каналів”, які відкриваються на прилеглій до базальної мембрани епітелію плазмолемі ECL-клітини.

Є всі підстави вважати, що продукти секреції ECL-клітин (і, в першу чергу, гістамін) виділяються, головним чином, у власну пластинку слизової оболонки шлунка. Слід зазначити, що це свідчить про однакову спрямованість реакції тучних та ECL-клітин на виділення гістаміна, головною мішенню якого є прилегла до базальної мембрани епітелію сполучна тканина.

Метилтретбутиловий ефір при внутрішньошлунковому введенні викликає суттєву реакцію з боку судин гемомікроциркуляторного русла та сполучної тканини слизової оболонки шлунка, яка є первинною, набагато перевищує реакції епітелію і (особливо, на ранніх етапах) не кореспондується зі ступенем його ушкодження. Це може свідчити про легку прохідність метилтретбутилового ефіру (яка, ймовірно, викликана особливостями його хімічної будови) через епітелій слизових оболонок. Але чим пояснити довготривалість структурних змін слизової оболонки шлунка після дії метилтретбутилового ефіру? По-перше - тим, що слизова оболонка шлунка є доволі складною багатокомпонентною системою, в якій ураження навіть двох типів ефекторних і регулюючих клітин (тучних і ECL-клітин) може мати наслідки ефекту “circulus vitiosus”. По-друге - тим, що метилтретбутиловий ефір та продукти його метаболізму перебувають у крові тривалий час. Про останнє свідчать результати дослідження Парахіна А.А. (2009), який на повністю ідентичному матеріалі довів наявність довготривалих прогредієнтних змін в корі півкуль великого мозку щурів після введення метилтретбутилового ефіру. Встановлено (Керечанин І.В., 2009), що метилтретбутиловий ефір при внутрішньошлунковому введенні викликає структурні зміни в тимусі. Не виключено, що при цьому страждають інші життєвоважливі системи щура, але навіть при умові суттєвих змін з боку ЦНС та імунної системи слизова оболонка шлунка реагує на них адекватно з відповідним віддзеркалюючим ефектом “довготривалого відлуння”.

Відмічено, що серед клітин епітелію слизової оболонки шлунка щурів другою за чутливістю (після ECL-клітини) до дії метилтретбутилового ефіру є парієтальна клітина.

З'ясовано, що метилтретбутиловий ефір може діяти як безпосередньо на парієтальні клітини, так і опосередковано - через гістамінпродукуючі і гастринзалежні ECL-клітини.

За умов дії метилтретбутилового ефіру відзначаються пошкодження епітеліальних клітин, які на значній частині були зруйновані та десквамовані у просвіт шлунка, що відображає процеси некрозу та апоптозу в локальних ділянках епітелію та прилеглій сполучній тканині. У власних залозах епітеліальні, шийкові мукозні та головні клітини є дезорганізовані. Значною мірою руйнуються клітини шлункових залоз - на початку слизові клітини перешийка та шийки залози, а також парієтальні та головні. Серед дезорганізованих мас основної речовини виявлені макрофаги, тучні клітини та фібробласти, цитоплазма яких лізована. У значних кількостях виявляються дегранульовані еозинофільні гранулоцити. Кровоносні капіляри мають зруйновану стінку, їхні просвіти заповнені еритроцитами на різних етапах гемолізу та тромбоцитами. Це свідчить про розвиток гіпоксії та зміни у коагуляційній та фібринолітичній системах крові. Порушується мікрогемодинаміка внаслідок утворення коагулятів у судинах, деструктивні зміни відзначаються в нервових волокнах та їх закінченнях. Встановлено, що при дії метилтретбутилового ефіру в дозах 500 мг/кг та 50 мг/кг упродовж усіх термінів спостереження розвиваються і поступово прогресують порушення в структурі слизової оболонки шлунка на всіх трьох рівнях захисту (причому найбільш суттєві реактивні і деструктивні процеси відбуваються на сполучнотканинному рівні). В той же час метилтретбутиловий ефір в дозах 5 мг/кг та 0,5 мг/кг викликає досить помірні структурні зміни слизової оболонки шлунка.

В ендотеліоцитах судин гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка щурів І-ІІІ експериментальних груп відбувається: 1) локальна руйнація плазмолеми (більш виразна на люмінальній та біляконтактній її ділянках); 2) перерозподіл мікрофіламентів; 3) “викривлення” напрямків руху мікропіноцитозних пухирців. Це “викривлення” є наслідком перегрупування мікрофіламентів, які спрямовують мікропіноцитозні пухирці у напрямку до локусу розриву плазмолеми; мембрана мікропіноцитозного пухирця “вбудовується” у цей локус і забезпечує “латання” плазмолеми (поновлення її цілісності на певній ділянці). Якщо дефект плазмолеми ендотеліоцита є великим (а такими є дефекти люмінальної ділянки плазмолеми), то мікропіноцитозні пухирці зливаються в ланцюжки і “відшнуровують” ділянку цитоплазми (клазмосому), поновлюючи таким чином неперервність плазмолеми. Цей останній процес відбувається на межі між “компенсаторною реакцією” і “зривом компенсації” (причому головним критерієм їх взаємного переходу є кількісне вираження ідентичного за своєю сутністю процесу, мірою якого є розміри клазмосом та інтенсивність клазмотозу).

Одержані дані дають усі підстави вважати, що “викривлення” руху мікропіноцитозних пухирців (коли мікропіноцитозні пухирці рухаються не тільки перпендикулярно до базальної поверхні ендотеліоцитів, яка є стабільною за своєю конфігурацією, гладенькою і у нормі конгруентною до базальної мембрани) переключає функцію мікровезикуляції з переважно транспортної на переважно мембранопластичну. Проявом мембранопластичної функції мікропіноцитозних пухирців є не тільки “латання” дефектів люмінальної і біляконтактної ділянок плазмолеми, але і відмічене підвищення рельєфності люмінального контуру ендотеліального покриття, зміна конфігурації та розширення міжендотеліальних контактів (у тому числі і з формуванням міжендотеліальних каналів - “протікань”).

Для компенсації транспортної функції мікропіноцитозних пухирців ступінь їх утворення збільшується, але при цьому супроводжується подальшою (під впливом метилтретбутилового ефіру) руйнацією плазмолеми і відповідним подальшим перерозподілом елементів цитоскелету. Це призводить до ще більшого “викривлення” їх напрямку, який стає поздовжнім за відношенням до базальної поверхні ендотеліоцитів. Паралельні ланцюжки мікропіноцитозних пухирців зливаються і відшнуровують тонкі (але довгі) ділянки ендотеліального покриття (макроклазматоз), які заповнюють увесь судинний просвіт. У зв'язку з зазначеним, варто ще раз підкреслити своєрідність описаних реактивних компенсаторно-пристосувальних реакцій ендотелію мікросудин слизової оболонки шлунка щурів, які є зворотніми, але (при подовженні у часі і при поширенні) набувають характеру різного ступеня деструктивних змін - аж до повної деендотелізації судинної стінки.

Аналіз одержаних даних дозволяє стверджувати, що якщо процес мікровезикуляції та явище “викривлення” напрямку руху мікропіноцитозних пухирців варто розглядати як первинну (per se) компенсаторно-пристосувальну реакцію, то явище клазматозу може бути результатом: 1) зриву адаптації (втрати адаптивною реакцією свого компенсаторного характеру); 2) власне патологічним процесом. У останньому випадку клазматоз виступає як складова некрозу, яка забезпечує фрагментацію цитоплазми. При цьому клазмосоми утворюються за рахунок формування симетричних дефектів плазмолеми у люмінальних випинах цитоплазми ендотеліоцитів і наступного відриву цих випинів у судинний просвіт.

Загальною рисою реакції ендотеліоцитів судин гемомікроциркуляторного русла, епітеліоцитів та сполучнотканинних компонентів слизової оболонки шлунка щурів на різні дози метилтретбутилового ефіру є різний ступінь ушкодження мітохондріальних крист, внутрішньої та зовнішньої мітохондріальних мембран.

Відомо, що гістамін активує перекисне окислення ліпідів (Мамаев С.Н., 1997; Мышкин В.А., 1998; Amit A., 2003; He S.H., 2004) і, як вже зазначалося вище, є продуктом секреції тучних і ECL-клітин. Нами відмічено, що ці клітини (особливо параартеріолярні тучні клітини) є клітинами найближчого мікрооточення судин гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка щура. Тому структурні зміни в цих гістамінпродукуючих клітинах обумовлюють структурні зміни судин гемомікроциркуляторного русла, які у щурів ІІІ-ІV експериментальних груп носять переважно реактивний характер, а у щурів І-ІІ експериментальних груп відбуваються у 2 етапи: І етап - переважно реактивні та некротичні зміни (через 3 та 8 діб); ІІ етап - переважно апоптозні зміни (через 15 та 22 доби).

До реактивних змін належать виявлені: 1) набряк ендотеліоцитів та міоцитів; 2) перерозподіл мікрофіламентів в ендотеліоцитах та міофіламентів в міоцитах; 3) збільшення кількості мікропіноцитозних пухирців, утворення їх асоціацій у вигляді пелюсткоподібних комплексів і ланцюжків; 4) зміна розподілу мікропіноцитозних пухирців та їх концентрація у ділянках міжендотеліальних контактів, що призводить до розширення міжендотеліальних щілин (і утворення тимчасових зон “протікань”).

До патологічних змін, що є проявом декомпенсації процесів селективної проникності і бар'єрної функції судинної стінки належать: 1) набряк ендотеліоцитів, який призводить до формування складок, заглибин, випинів, що суттєво змінюють величину судинного просвіту (аж до повного закриття) і суттєво змінюють його конфігурацію; 2) втрата упорядкованості і рівномірності мікрофіламентів в ендотеліоцитах і міофіламентів в міоцитах; 3) розходження ендотеліальних контактів з утворенням наскрізних щілин (“протікань”), через які у власну пластинку слизової оболонки і підслизовий прошарок потрапляє плазма і клітини крові; 4) злиття мікропіноцитозних пухирців та формування вакуолей і трансендотеліальних каналів; 5) накопичення мікропіноцитозних пухирців у ділянках складок і випинів цитоплазми ендотеліоцитів, що призводить до їх відшнуровування у судинний просвіт (мікроклазматоз); 6) утворення поздовжньо (за відношенням до базального контуру ендотеліоцитів) орієнтованих ланцюжків мікропіноцитозних пухирців, їх перетворення на поздовжні канали, за рахунок яких відбувається відшарування великих ділянок цитоплазми ендотеліоцитів (клазматоз); 7) руйнація плазмолеми і некроз ендотеліоцитів та міоцитів.

На статичному за своєю природою морфологічному матеріалі важко визначити, що в подальшому відбувається в мікросудинах з дефектами стінки, які викликані некротичними та апоптозними змінами. Але можна стверджувати, що процес репарації та (протилежний за наслідками) процес редукції складових гемомікроциркуляторного русла в слизовій оболонці шлунка щурів має ділянкові відмінності. Є підстави вважати, що у слизовій оболонці дна шлунка при локальних дефектах відбувається репарація ендотеліального покриву за рахунок переміщення неушкоджених ендотеліоцитів до місця дефекту вздовж цілісної базальної мембрани (яка у більшості випадків виявилася найбільш стабільним і стійким до дії патологічного чинника елементом стінки мікросудин). За таким же механізмом відбувається репарація міоцитарного покриття артеріол і прекапілярів (у цьому випадку в якості додаткового джерела клітинного матеріалу виступають також паравазальні фібробласти підслизового прошарку шлунка). Якщо некротичні та апоптозні зміни цілком охоплюють мікросудину, її судинна стінка повністю втрачає ендотеліальне покриття, але, у більшості випадків, залишає, щонайменше, базальну мембрану. У цьому випадку вона стає конформованою, тобто зберігає свою цілісність, але не зберігає нормальну будову. Конформована судинна стінка спадається і стає складовою сполучної тканини власної пластинки слизової оболонки або підслизового прошарку шлунка. Процес конформативних змін судинної стінки має компенсаторно-пристосувальний характер, але, як свідчать результати проведеного дослідження, у тварин І та ІІ експериментальних груп має місце його декомпенсація, що проявляється локальним розривом базальної мембрани і утворенням крапкових крововиливів. При цьому слід підкреслити, що структурних ознак утворення тромбів, спазму артеріол, їх фіброзу та інших ознак облітерації мікросудин в ділянці слизової оболонки дна шлунка не виявлено. Можливо, ці процеси відбуваються на рівні артеріол великого калібру і дрібних артерій цілісного судинного русла шлунка в інших його оболонках. Зрозуміло, що у цьому випадку з загального кровотоку будуть виключені доволі значні сегменти гемомікроциркуляторного русла шлунка.

Інша картина була зареєстрована у слизовій оболонці воротарної частини шлунка. В цій частині процес деендотелізації кровоносних капілярів (як за рахунок некрозу, так і апоптозу) відбувається одночасно з процесом дегенерації базальної мембрани і супроводжується утворенням перивазальної волокнистої сполучнотканинної муфти, яка забезпечує відносну підтримку функцій гемато-тканинного бар'єра і є важливою складовою у структурному механізмі остаточної облітерації мікросудин. Виключення з кровотоку найменшої судинної ланки (а саме - кровоносного капіляра) є більш адекватною компенсаторною відповіддю на дію патологічного чинника. В цьому випадку зміни кровотоку в гемомікроциркуляторному руслі слизової оболонки воротарної частини шлунка мають локальний характер і їх вплив на загальний стан кровоносного русла шлунка є достатньо обмеженим.

ВИСНОВКИ

шлунок гемомікроциркуляторний метилтретбутиловий слизовий

У дисертації на основі експериментального дослідження наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової проблеми щодо встановлення закономірностей будови слизової оболонки шлунка щурів та її гемомікроциркуляторного русла в нормі і їхні зміни за умов дії різних доз метилтретбутилового ефіру. Обґрунтовано концепцію, згідно з якою формування ушкоджень слизової оболонки шлунка під впливом різних доз введеного внутрішньошлунково метилтретбутилового ефіру пов'язані з мозаїчним ураженням судин гемомікроциркуляторного русла, реакцією паравазальних клітин (тучних клітин, макрофагів, еозинофільних гранулоцитів) та ECL-ендокринних клітин.

1. Гемомікроциркуляторне русло слизової оболонки шлунка щура в нормі є багатокомпонентною системою, ланки якої (артеріоли, прекапілярні артеріоли, кровоносні капіляри, посткапілярні венули, венули) мають специфіку будови та розподілу в складових слизової оболонки. Повний набір типових ланок гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка є тільки в підслизовому прошарку; у власній пластинці слизової оболонки розміщені лише кровоносні капіляри та поодинокі посткапілярні венули. Усі кровоносні капіляри підслизового прошарку вистелені ендотеліоцитами нефенестрованого типу. У кровоносних капілярах власної пластинки слизової оболонки наявні ендотеліоцити фенестрованого і нефенестрованого типів.

2. Топографічні особливості формування ушкоджень слизової оболонки шлунка щура під впливом введених внутрішньошлунково одноразових різних (500 мг/кг; 50 мг/кг; 5 мг/кг; 0,5 мг/кг) щодобових доз метилтретбутилового ефіру пов'язані з мозаїчним ураженням судин гемомікроциркуляторного русла та реакцією паравазальних клітин, в першу чергу тучних клітин, макрофагів і еозинофільних гранулоцитів. Первинно і найбільш суттєво метилтретбутиловий ефір діє на ланки гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка підслизового прошарку. Саме сполучна тканина підслизового прошарку, яка переходить у власну пластинку слизової оболонки, є місцем утворення запальної реакції, раннім проявом якої є розвиток дозозалежного набряку, що засвідчує ступінь реакції та/або альтерації судин гемомікроциркуляторного русла, відповідає рівню ураження сполучнотканинних клітин та епітеліоцитів.

3. Одним з ефектів дії метилтретбутилового ефіру є активація дегрануляції тучних клітин слизової оболонки дна та воротарної частини шлунка. При цьому в тучних клітинах воротарної частини шлунка дегрануляція здійснюється за рахунок везикулярної секреції, а в тучних клітинах дна шлунка - екзоцитозу; супроводжується пошкодженням плазмолеми та, іноді (у тварин І та ІІ експериментальних груп, яким вводили найбільші дози метилтретбутилового ефіру - 500 мг/кг та, відповідно, 50 мг/кг), повною руйнацією окремих тучних клітин.

4. Динаміка часових параметрів і просторових характеристик змін ультраструктури тучних клітин шлунка після впливу різних доз метилтретбутилового ефіру співпадає з такою ECL-ендокринних клітин слизової оболонки шлунка. Найхарактернішим при цьому є: підвищення секреторної активності, а згодом дегенерація та некроз ECL-клітин слизової оболонки шлунка у щурів І (доза 500 мг/кг) та ІІ (доза 50 мг/кг) експериментальних груп.

5. Пошкодження двох різновидів гістамінпродукуючих клітин слизової оболонки дна шлунка (тучна клітина і ECL-клітина) є наслідком токсичної дозозалежної дії метилтретбутилового ефіру, а також одним з ймовірних пускових механізмів подальших структурних змін у судинах гемомікроциркуляторного русла, в сполучнотканинних клітинах і в епітелії слизової оболонки шлунка.

6. Пошкодження гістамінпродукуючих клітин слизової оболонки шлунка щурів І та ІІ експериментальних груп характеризується певною послідовністю: 1) спочатку (через 3 та 8 діб введення метилтретбутилового ефіру) руйнуються тучні клітини дна шлунка; 2) далі (через 15 та 22 доби введення метилтретбутилового ефіру) відбувається некроз ECL-клітин дна шлунка. Ця послідовність за часом співпадає з двома етапами кардинальних змін перебігу патологічного процесу в епітелії, клітинах власної пластинки, підслизового прошарку та судинах гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка: І етап - переважно реактивні та некротичні зміни (через 3 та 8 діб); ІІ етап - переважно апоптозні зміни (через 15 та 22 доби).

7. Виразним і динамічним є І етап структурних змін гемомікроциркуляторного русла, який включає: а) набряк ендотеліоцитів та міоцитів; б) перерозподіл мікрофіламентів в ендотеліоцитах та міофіламентів в міоцитах; втрата їх упорядкованості і рівномірності розподілу (поява ділянок без філаментів); в) розходження ендотеліальних контактів з утворенням наскрізних щілин (“протікань”); г) збільшення кількості мікропіноцитозних пухирців, утворення їх асоціацій (у вигляді пелюсткоподібних комплексів і ланцюжків); їх злиття з формуванням вакуолей і трансендотеліальних каналів; д) зміна розподілу мікропіноцитозних пухирців, їх накопичення у ділянках складок і випинів цитоплазми ендотеліоцитів (що призводить до формування мікроклазмасом); їх концентрація у ділянках міжендотеліальних контактів (що призводить до розширення міжендотеліальних щілин); ж) утворення поздовжньо і паралельно (стосовно базального контуру ендотелія) орієнтованих ланцюжків мікропіноцитозних пухирців, їх злиття і пошарове відокремлення великих ділянок (клазмосом) цитоплазми ендотеліоцитів у судинний просвіт; з) руйнація плазмолеми і некроз ендотеліоцитів та міоцитів.

8. Структурні прояви первинного ушкодження, його ланкоспецифічність, процес репарації та (протилежний за наслідками) процес редукції судин гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка мають ділянкові відмінності.

9. У ділянці дна шлунка некроз і апоптоз ендотеліоцитів та міоцитів у більшості випадків відбувається без порушення цілісності базальної мембрани (яка є найбільш стійкою до дії патологічного чинника). Репарація локального дефекту судинної стінки здійснюється шляхом його закриття за рахунок переміщення неушкоджених ендотеліоцитів та міоцитів уздовж цілісної базальної мембрани. Коли процес некрозу або апоптозу повністю охоплює певну ланку гемомікроциркуляторного русла, то детритні (у випадку некрозу) або апоптозні (у випадку апоптозу) залишки ендотеліоцитів відшаровуються у судинний просвіт, конформована судинна стінка спадається і стає складовою сполучної тканини.

10. У слизовій оболонці воротарної частини шлунка процес ураження ланок гемомікроциркуляторного русла є локальним і, найчастіше, обмежується кровоносними капілярами. Деендотелізація кровоносних капілярів відбувається одночасно з дегенерацією базальної мембрани і супроводжується утворенням перивазальної волокнистої муфти, яка укріплює судинну стінку і забезпечує остаточну облітерацію мікросудини.

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ковальчук О.І. Структурні зміни слизової оболонки шлунка щурів під дією метилтретбутилового ефіру / О.І. Ковальчук // Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. - 2008. - №17. - С. 100-101.

2. Черкасов В.Г. Морфологічні особливості гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка щурів в нормі і під дією метилтретбутилового ефіру / В.Г. Черкасов, О.І. Ковальчук // Вісник морфології. - 2008. - №14 (1). - С. 71-75. (* проведено забір матеріалу, морфологічне дослідження гемомікроциркуляторного русла шлунка щура виконано за допомогою електронної мікроскопії, проведено узагальнення отриманих результатів. Всі етапи роботи виконувались самостійно).

3. Черкасов В.Г. Морфологічні зміни кровоносних капілярів слизової оболонки шлунка щурів під дією метилтретбутилового ефіру / В.Г. Черкасов, О.П. Яворовський, О.І. Ковальчук // Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. - 2008. - №3. - С. 59-64. (* на основі електронно-мікроскопічного методу дослідження проаналізована динаміка морфологічних змін кровоносних капілярів слизової оболонки шлунка щурів під дією метилтретбутилового ефіру; самостійно проведено забір матеріалу, підготовка та виконання морфологічного дослідження за допомогою електронної мікроскопії шлунка щура, самостійно описані зміни стінки капілярів на мікрофотографіях слизової оболонки шлунка. Узагальнення отриманих результатів виконано самостійно, обґрунтування наукових висновків експерименту проведено з науковим керівником).

4. Ковальчук О.І. Структурні зміни кровоносних капілярів шлунка щурів під впливом метилтретбутилового ефіру / О.І. Ковальчук, Л.К. Горовенко // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2008. - №3. - C. 142. (* проведено самостійно забір матеріалу, морфологічне дослідження гемомікроциркуляторного русла шлунка щура виконано за допомогою електронної мікроскопії, узагальнення отриманих результатів дослідів).

5. Вплив метилтретбутилового ефіру на апоптозні зміни клітин слизової оболонки шлунка, тимуса та кори півкуль великого мозку щурів / В.Г. Черкасов, О.І. Ковальчук, І.В. Керечанин [та ін.] // Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. - 2009. - №1. - С. 29-32. (* за допомогою електронно-мікроскопічних методів дослідження здобувач ґрунтовно вивчав особливості структурної організації та динаміку змін клітин слизової оболонки шлунка під дією різних доз метилтретбутилового ефіру в експериментальних групах, порівнюючи з контрольною групою).

6. Черкасов В.Г. Структурні зміни тучних та ендокринних клітин шлунка щура під впливом метилтретбутилового ефіру / В.Г. Черкасов, О.І. Ковальчук, С.А. Павловський // Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. - 2009. - №2-3. - С. 58-65. (* за допомогою електронно-мікроскопічних методів дослідження ґрунтовно вивчав особливості структурної організації та динаміку змін тучних та ендокринних клітин слизової оболонки шлунка під дією різних доз метилтретбутилового ефіру в експериментальних групах, порівнюючи з контрольною групою).

7. Ковальчук О.І. Структурні зміни судин гемомікроциркуляторного русла шлунка щурів під дією метилтретбутилового ефіру / О.І. Ковальчук // матеріали четвертої Міжнародної наук.-практ. конф. [“Наукові дослідження - теорія та експеримент ' 2008”, ( Полтава, 19-21 травня 2008 р.). - Полтава: Вид-во “ІнтерГрафіка”, 2008. - Т.5. - С. 27-31. (* самостійно розроблена модель експерименту. Забір матеріалу, препарування та підготовка шматочків шлунка щура для електронної мікроскопії, морфологічне та гістологічне дослідження судин гемомікроциркуляторного русла, мікрофотографування, узагальнення матеріалу та висновки підготовлені самостійно).

8. Ковальчук О.І., Дзевульська І.В. Імуногістохімічна діагностика патології гемомікроциркуляторного русла шлунка щурів під дією метилтретбутилового ефіру / О.І. Ковальчук, І.В. Дзевульська // Прикладні аспекти морфології експериментальних і клінічних досліджень: матеріали наук.-практ. конф., 29-30 трав. 2008 р., Тернопіль: тези доп. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2008. - С. 61-63. (* проведено забір матеріалу, підготовка парафінових блоків до імуногістохімічного дослідження).

9. Черкасов В.Г. Вплив метилтретбутилового ефіру на апоптозні зміни клітин слизової оболонки шлунка, тимуса та кори півкуль великого мозку щурів / В.Г. Черкасов, О.І. Ковальчук, І.В. Керечанин, А.А. Парахін // Актуальні проблеми функціональної морфології та інтегративної антропології: мат. наук.-практ. конф. - Вінниця, 2009. - С. 306-307. (* за допомогою електронно-мікроскопічних методів дослідження здобувач ґрунтовно вивчав особливості структурної організації та динаміку змін клітин слизової оболонки шлунка під дією різних доз метилтретбутилового ефіру в експериментальних групах, порівнюючи з контрольною групою).

АНОТАЦІЯ

Ковальчук О.І. Гемомікроциркуляторне русло шлунка в нормі і під дією метилтретбутилового ефіру в експерименті у щурів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 - нормальна анатомія. - Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена вивченню гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка щура в нормі і під дією різних доз (500 мг/кг; 50 мг/кг; 5 мг/кг; 0,5 мг/кг) метилтретбутилового ефіру. Встановлена топографічна стратифікація гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка. Виявлено мозаїчне ураження судин гемомікроциркуляторного русла під впливом метилтретбутилового ефіру, яке відбувається в два етапи: І - реактивні та некротичні зміни; ІІ - апоптозні зміни. Вперше з'ясовано, що поєднане пошкодження двох гістамінпродукуючих клітин шлунка (тучних клітин та ECL-клітин) є наслідком токсичної дії метилтретбутилового ефіру і пусковим механізмом структурних змін у судинах гемомікроциркуляторного русла, сполучнотканинних клітинах і епітелії слизової оболонки шлунка.

Ключові слова: шлунок, слизова оболонка, гемомікроциркуляторне русло, метилтретбутиловий ефір.

Ковальчук А.И. Гемомикроциркуляторное русло желудка в норме и под воздействием метилтретбутилового эфира в эксперименте у крыс. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 - нормальная анатомия.
- Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца МЗ Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена изучению структуры сосудов гемомикроциркуляторного русла слизистой оболочки желудка крысы в норме и под воздействием разных доз (500 мг/кг; 50 мг/кг; 5 мг/кг; 0,5 мг/кг) метилтретбутилового эфира. Методами световой и электронной микроскопии определено наличие топографической стратификации гемомикроциркуляторного русла слизистой оболочки желудка крысы, результатом которой является своеобразное распределение в подслизистой основе и в собственной пластинке слизистой оболочки функционально разных сосудистых звеньев. Установлено, что формирование повреждений слизистой оболочки под воздействием разных доз введенного внутрижелудочно метилтретбутилового эфира связано с мозаичным дозозависимым поражением сосудов гемомикроциркуляторного русла и реакцией паравазальних клеток: в первую очередь тучных клеток (тканевых базофилов), макрофагов, эозинофильных гранулоцитов. Установлено, что динамика временных параметров и пространственных характеристик изменений ультраструктуры тучных клеток под воздействием разных доз метилтретбутилового эфира совпадает с таковой ECL-эндокринных клеток эпителия слизистой оболочки дна желудка. Обосновано положение о том, что сочетанное повреждение двух гистаминпродуцирующих клеток (тучных клеток и ECL-клеток) является следствием токсичного действия метилтретбутилового эфира, а также одним из пусковых механизмов последующих структурных изменений в сосудах гемомикроциркуляторного русла, в соединительнотканных клетках и в эпителии слизистой оболочки желудка. Такая реакция двух гистаминпродуцирующих клеток может быть определена как специфическая под воздействием метилтретбутилового эфира и описана до этого времени не была. Обнаружено, что повреждения гистаминпродуцирующих клеток слизистой оболочки желудка крыс, которые получали одноразовую ежесуточную дозу 500 мг/кг, и крыс, которые получали соответствующую дозу 50 мг/кг, характеризуются определенной последовательностью: 1) через 3 и 8 суток эксперимента разрушаются тучные клетки дна желудка; 2) через 15 и 22 сутки эксперимента происходит некроз ECL-клеток дна желудка. Указанная последовательность по времени совпадает с двумя этапами кардинальных изменений патологического процесса в эпителии, клетках собственной пластинки слизистой оболочки и в подслизистой основе, сосудах гемомикроциркуляторного русла слизистой оболочки желудка:
I этап - преимущественно реактивные и некротические изменения (через 3 и 8 суток); ІІ этап - преимущественно апоптозные изменения (через 15 и 22 суток). Выраженным и динамическим является І этап структурных изменений гемомикроциркуляторного русла, который включает: а) отек эндотелиоцитов и миоцитов; б) перераспределение микрофиламентов в эндотелиоцитах и миофиламентов в миоцитах; потеря их упорядоченности и равномерности распределения (появление участков без филаментов); в) расхождение эндотелиальных контактов с образованием сквозных щелей (“протеканий”); г) увеличение количества микропиноцитозных везикул, образование их ассоциаций; их слияние с формированием вакуолей и трансэндотелиальных каналов; д) изменение распределения микропиноцитозных везикул, их накопление, в складках и выпячиваниях цитоплазмы эндотелиоцитов (что приводит к формированию микроклазмасом); их концентрация в участках межэндотелиальных контактов (что приводит к расширению межэндотелиальных щелей); ж) образование продольно и параллельно (относительно базального контура эндотелия) ориентированных цепочек микропиноцитозных везикул, их слияние, и послойное отделение больших участков (клазмосом) цитоплазмы эндотелиоцитов в просвет сосуда; з) разрушение плазмолемы и некроз эндотелиоцитов и миоцитов. Структурные проявления первичного повреждения сосудов гемомикроциркуляторного русла слизистой оболочки желудка, его звеньевая специфичность, процесс репарации и процесс редукции имеют регионарные отличия. В области дна желудка некроз и апоптоз эндотелиоцитов и миоцитов в большинстве случаев происходят без нарушения целостности базальной мембраны. Репарация локального дефекта сосудистой стенки осуществляется путем его закрытия за счет перемещения неповрежденных эндотелиоцитов и миоцитов вдоль целостной базальной мембраны. Когда процесс некроза или апоптоза полностью охватывает определенное звено гемомикроциркуляторного русла, детритные (в случае некроза) или апоптозные (в случае апоптоза) остатки эндотелиоцитов отслаиваются в просвет сосуда, конформированная сосудистая стенка спадается и становится одной из составляющих соединительной ткани.

Ключевые слова: желудок, гемомикроциркуляторное русло, метилтретбутиловый эфир, световая и электронная микроскопия.

Kovalchuk A.I. Hemomicrocirculatory bed of a stomach in norm and under action methyl tertiary butyl ether in experiment for rats. - Manuscript.

Dissertation for the candidate of medical sciences degree in speciality 14.03.01 - Normal Anatomy. - Bogomolets National Medical University of the Ministry of Ukraine, Kyiv, 2009.

In the dissertation hemomicrocirculatory stomach beds of the rats were studied in norm and under action of different doses (500 mg/kg; 50 mg/kg;
5 mg/kg; 0.5 mg/kg) of methyl tertiary butyl ether. The topographical stratification of hemomicrocirculatory bed of mucous membrane of rat's stomach was established. The mosaic changes of hemomicrocirculatory vessels under action of methyl tertiary butyl ether occur in two steps: 1 - reactive and necrotic changes; 2 - changes of apoptosis. For the first time it was determined that combinatory damage of two histamine-producting cells in mucous membrane stomach's fundus (mast cells and ECL-cells) was a result of methyl tertiary butyl ether's toxic effect that triggered structural changes in hemomicrocirculatory beds, in cells of connective tissue and in epithelium of stomach mucous membrane.

Key words: stomach, hemomicrocirculatory bed, methyl tertiary butyl ether, light and electronic microscopy.

Размещено на Allbest.ru