Біологічна роль вуглеводів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Інститут соціології, психології та соціальних комунікацій

РЕФЕРАТ

Біологічна роль вуглеводів

Виконала: студентка 20ПС групи

Грабова Анжела Русланівна

Київ - 2015

План

Вступ

1. Поняття і сутність вуглеводів

2. Види вуглеводів

Висновок

Зміст

Список використаної літератури

ВСТУП

Вуглеводи є основною частиною харчового раціону. Фізіологічне значення вуглеводів в основному визначається їх енергетичними властивостями. Вони - головне джерело енергії організму. При всіх видах фізичної праці спостерігається підвищена потреба у вуглеводах. З їжею надходять прості і складні вуглеводи, легкозасвоювані і незасвоювані вуглеводи. Основними простими вуглеводами є глюкоза, галактоза, фруктоза, сахароза, лактоза та мальтоза. Складні вуглеводи-крохмаль, глікоген, клітковина, пектин. Потреба у вуглеводах становить 350-500 г на добу.

Вуглеводи - обширна група полігідроксікарбонільних сполук, що входять до складу всіх живих організмів. Особливо широко вони поширені в рослинному світі: 80% сухої маси рослин становлять вуглеводи; до вуглеводів відносять також багато похідні, одержувані при хімічній модифікації цих сполук шляхом окислення, відновлення або введення різних заступників. Вуглеводи беруть участь в обміні речовин і енергії в організмі людини і тварин. Будучи основним компонентом їжі, вуглеводи постачають більшу частину енергії, необхідної для життєдіяльності (більше половини енергії у людини утворюється за рахунок вуглеводів). Деякі вуглеводи входять до складу нуклеїнових кислот, здійснюють біосинтез білка і передачу спадкових ознак.

До вуглеводів відносять глюкозу, фруктозу, цукор (сахарозу), крохмаль, целюлозу (клітковину) та ін. Одні з них є основними продуктами харчування, інші (целюлоза) використовуються для одержання паперу, пластмас, волокон і т.д.

Термін "Вуглеводи" виник тому, що перші відомі представники вуглеводи за складом відповідали формулі CmH2nOn (вуглець + вода); згодом були виявлені природні вуглеводи з іншим елементним складом.

1. Поняття і сутність вуглеводів

Вуглеводи як ессенціальні компоненти харчового раціону не тільки визначають основний енергетичний гомеостат організму, але істотно необхідні також для біосинтезу багатьох вуглецевмісних полімерів. Протягом життя людина в середньому споживає близько 14 тонн вуглеводів, і тому числі більше 2,5 тонн простих вуглеводів. Вуглеводи є основною складовою частиною харчового раціону людини, оскільки їх споживають приблизно в 4 рази більше, ніж білків і жирів. При звичайному змішаному живленні за рахунок вуглеводів забезпечується близько 60% добової енергоцінності, тоді як за рахунок білків і жирів разом узятих - тільки 40%. Вуглеводи в організмі використовуються переважно як джерело енергії для м'язової роботи. Чим інтенсивніше фізичне навантаження, тим більше потрібно вуглеводів. При малорухомому способі життя, навпаки, потреба у вуглеводах зменшується. Близько 52-66% вуглеводів споживається із зерновими продуктами, 14-26% - з цукром і сахаропродуктами, близько 8-10 - з бульбо- і коренеплодами, 5-7% з овочами, фруктами. Вуглеводи - досить сильний подразник зовнішньої секреції підшлункової залози, у тому числі найбільш активний стимулятор синтезу інсуліну, якому належить важлива роль в регуляції вуглеводного обміну, в підтримці оптимального для організму гомеостазу глюкози. Аліментарна багаторічна перевантаження легкозасвоюваними вуглеводами спочатку викликає гіперплазію в-клітин, потім може привести до ослаблення інсулярного апарату внаслідок перенапруження і створення передумов для розвитку цукрового діабету

енергетичний ессенціальний харчовий вуглевод

2. Види вуглеводів

Розрізняють дві основні групи вуглеводів: прості та складні. До простих вуглеводів відносяться: глюкоза, фруктоза, галактоза, сахароза, лактоза і мальтоза. До складних - крохмаль, глікоген, клітковина і пектинові речовини.

Вуглеводи поділяються на моносахариди (прості), олігосахариди і полісахариди (складні).

Моносахариди

глюкоза

фруктоза

галактоза

манноза

Олігосахариди

Дисахариди

сахароза (звичайний цукор, тростинний чи буряковий)

мальтоза

ізомальтоза

лактоза

лактулоза

Полісахариди

декстран

глікоген

крохмаль

целюлоза

Моносахариди (прості вуглеводи) є простими представниками вуглеводів і за гідролізу не розщеплюються до простих сполук. Прості вуглеводи легко розчиняються у воді й швидко засвоюються. Вони мають виражений солодкий смак і відносяться до сахарів.

Залежно від кількості вуглецевих атомів в молекулах моносахариди діляться на: триози, тетрози, пентози і гексози. Для людини найважливіші : гексози (глюкоза, фруктоза, галактоза та інших) і пентози (рибоза, дезоксирибоза та інші.).

При поєднанні двох молекул моносахаридів утворюються дисахариди.

Найважливішою із усіх моносахаридів є глюкоза, оскільки вона є структурною одиницею для побудови більшості харчових дій - і полісахаридів. Транспорт глюкози у клітини регулюється у багатьох тканинах гормоном підшлункової залози - інсуліном.

Людина надлишки глюкози насамперед перетворює саме у глікоген - єдиний резервний вуглевод тварин тканин. У людини загальний вміст глікогену становить близько 500 р - це добовий запас вуглеводів, використовуваний за її глибокому дефіциті в харчуванні. Тривалий дефіцит глікогену у печінці веде до дисфункції гепатоцитів і його жировій інфільтрації.

Олігосахариди - складніші сполуки, побудовані з кількох (від 2 до 10) залишків моносахаридів. Вони діляться на дисахариди, трисахариди тощо. Найбільш важливі в людини дисахариди - сахароза,мальтоза і лактоза. Олігосахариди, до яких належать рафіноза, стахіоза, вербаскоза, переважно зберігають у бобових і продуктах їх технологічної переробки, наприклад, у соєвому борошні, соціальних та незначних кількостях у багатьох овочах. Фрукто-олігосахариди зустрічаються в зернових (пшениці, житі), овочах (цибулі, часнику, артишоках, спаржі, ревеню, цикорії), соціальній та бананах і меді.

До групи олігосахаридів теж належать мальтодекстрини, які є основними компонентами промислово виготовлених із полісахаридної сировини сиропів. Однією з представників олігосахаридів є лактулоза, що настає з лактози у процесі теплової обробки молока, наприклад під час вироблення пряженого і стерилізованого молока.

Олігосахариди мало розщеплюються в тонкому кишечнику людини через брак відповідних ферментів. Через це вони мають властивості харчових волокон. Деякі олігосахариди грають істотну роль життєдіяльності нормальної мікрофлори товстого кишечнику, що стаття дозволяє віднести їх до пребіотиків - речовин, частково ферментуючих деякими кишковими мікроорганізмами і які забезпечують підтримку нормального мікробіоценозу кишечнику.

Полісахариди - високомолекулярні сполуки-полімери, освічені із великого числа мономерів, які виступають залишки моносахаридів. Полісахариди діляться які перетравлюються і не перетравлюються в шлунково-кишковому тракті людини. У першу підгрупу входять крохмаль і глікоген, на другу - різноманітні сполуки, у тому числі найважливіші в людини целюлоза (клітковина), гемісцелюлоза і пектинові речовини.

Оліго - і полісахариди об'єднують терміном "складні вуглеводи". Моно- і дисахариди мають солодкий смак. Полісахариди не мають солодкого смаку. Насолода сахароз різна. Якщо солодкість розчину сахарози б сприйняти як 100%, то солодкість еквімолярних розчинів інших цукрів становитиме: фруктози - 173%, глюкози - 81%, мальтози і галактози - 32% і лактози - 16%.

Основним засвоюваним полісахаридом є крохмаль - харчова основа зернових, бобових і картоплі. На її частку припадає до 80% споживаних з їжею вуглеводів. Він представляє з себе складний полімер, що з двох фракцій: амілози - лінійного полімеру і амілопектину - розгалуженого полімеру. Саме співвідношення цих двох фракцій у різних сировинних джерелах крохмалю і її різні фізико-хімічні і технологічні характеристики, зокрема розчинність у питній воді при різній температурі. Джерелом крохмалю служать рослинні продукти, переважно злакові: крупи, борошно, хліб, і навіть картопля.

Висновок

Значення вуглеводів в харчуванні людини дуже велике. Вони є найважливішим джерелом енергії, забезпечуючи до 50-70% загальної калорійності раціону.

Здатність вуглеводів бути високоефективним джерелом енергії є основою їх зберігаючої білкової дії. Хоча вуглеводи не належать до незамінних чинників харчування і може утворюватися в організмі з амінокислот і гліцерину, мінімум вуглеводів добового раціону повинно бути нижче 50-60 р.

З порушенням обміну вуглеводів тісно пов'язаний ряд захворювань: цукровий діабет, галактоземія, порушення у системі депо глікогену, не толерантність до молока тощо. Слід зазначити, що у людини й тварини вуглеводи є у меншій кількості (трохи більше 2% від сухої маси тіла), ніж білки, й ліпіди; в рослинних організмах з допомогою целюлози частку вуглеводів доводиться до 80% від сухої маси, у цілому у біосфері вуглеводів більше, ніж від інших органічних сполук разом узятих.

Список використаної літератури

1. Довідник по дієтології / під ред. А.А. Покровського, М.А. Самсонова. - М.: Медицина, 1981

2. Популярно про харчування. Під ред. А.І. Столмаковой, В.О. Мартинюка, Київ, "Здоров'я", 1990

3. Корольов А.А. Гігієна харчування - 2-е вид. Перераб. ідоп. - М.: "Академія", 2007

4. Ауреден Л. Як стати красивою. - М.: Топикал, 1995

6. Ленинджер А. Основи біохімії // М.: Світ, 1985.

Размещено на Allbest.ru