Вплив несприятливих умов мінерального харчування на виникнення хвороб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Інститут економіки та менеджменту

Кафедра організації робіт і послуг

Курсова робота з дисципліни

Основи фітопатологіі ентомології та гербалогії

На тему “Вплив несприятливих умов мінерального харчування на винекнення хвороб”

Виконала студентка Групи ОР 107

Дерипаска Катерина Дмитрівна

Перевірив

Ст. Викладач кафедри:

Одинець Є. В.

Асистент:

Герасименко І.М.

Київ 2015

Зміст

• Вступ
• 1. Ефективність та необхідність добрив
• 1.1 Вплив на навколишнє середовище
• 1.2 Вміст мінеральних елементів у рослинах
• 1.3 Становлення кореневого живлення
• 2. Неінфекційні хвороби
• 2.1 Нестача азоту
• 2.2 Нестача фосфору
• 2.3 Нестача калію
• 2.4 Нестача заліза
• 2.5 Нестача бору
• 2.6 Нестача марганцю
• 2.7 Нестача міді
• 2.8 Надлишок азоту
• 2.9 Надлишок калійних добрив
• 2.10 Надлишок фосфору
• 2.11 Надлишок магнію
• Висновки
• Список використаної літератури
• Вступ
• Живлення рослин відіграє важливу роль у вирішенні однієї з головних задач фітофізіології - розкритті механізмів продуктивного процесу на загальному тлі інтенсифікації рослинництва з метою теоретичного обґрунтування інтенсивних технологій вирощування основних сільськогосподарських культур. Принципово нові технології базуються також на використанні нових видів добрив, створених на полімерній основі з програмованим вивільненням живильних речовин. Оптимальне живлення рослинних організмів у сполученні з раціональним підвищенням ефективності застосування добрив і зменшенням забруднення навколишнього середовища продуктами хімізації дозволить підвищити врожай і поліпшити якість сільськогосподарської продукції.
• Добрива -- органічні й неорганічні речовини, які застосовують для поліпшення умов живлення культурних рослин з метою підвищення врожаю й поліпшення його якості. Добрива поділяють на прямі (такі, що містять безпосередньо елементи живлення рослин) та непрямі (покращують властивості ґрунтів, наприклад, гіпс, вапно).
• За складом розрізняють:
• • мінеральні добрива
• • органічні добрива
• • органо-мінеральні добрива:
• • природні -- сапропель
• • штучні -- торфоаміачні, торфомінеральноаміачні та ін.,
• • бактеріальні добрива.,
• • зелені добрива (свіжа зелена маса переважно бобових рослин, запахувана в ґрунт для збагачення його органічними речовинами та N). [1]
• 1. Ефективність та необхідність добрив
• Оптимальний ріст рослин залежить від кліматичних факторів (світловий, тепловий, водний, атмосферний режими), забезпеченості поживними речовинами, а також від структури та кислотності ґрунтів, вмісту в них гумусу та інших властивостей. Всі ґрунти мають запас поживних речовин, але більша їх частина знаходиться в малодоступній формі. Тому для оптимізації живлення рослин в ґрунт вносять добрива.
• В складі рослин знайдено більш ніж 70 хімічних елементів. Для нормального росту рослин необхідні лише 15: C, O, H, N, P, K, Ca, Mg, S, B, Fe, Mn, Cu, Mo, Zn. Кожний з цих елементів виконує в рослинах свою специфічну роль і не може бути замінений. Ряд дослідників вважає Si необхідним елементом (наприклад для рису). Для окремих культур встановлена корисність Na, Co і Cl. Вода, що є джерелом H і O, зазвичай в наявності в достатніх кількостях. Вуглець та кисень поглинаються рослинами з атмосфери у вигляді CO₂; додаткове забезпечення ним потрібне лише в теплицях.
• Добрива -- основа підвищення кількості та якості сільськогосподарської продукції. Їх доцільне використання покращує родючість ґрунтів, підтримує позитивний баланс біогенних елементів та гумусу. Близько 50 % загального врожаю одержують за рахунок добрив. Правильне застосування їх дає змогу активно втручатися у кругообіг речовин на Землі, створювати, зокрема, позитивний баланс поживних речовин у землеробстві.
• Правильне застосування добрив досягається лише за успішного проведення також інших сільськогосподарських робіт. Будучи важливим, але не єдиним фактором підвищення врожаю, добрива є складовим елементом всієї системи агрохімічних заходів (зниження кислотності ґрунту, боротьба з бур'янами, хворобами та шкідниками рослин, вибір найвдаліших сортів, дотримання оптимальних строків посіву, норм висіву та посадки та ін.).[1]
• 1.1 Вплив на навколишнє середовище
• Система використання добрив у сівозміні -- важлива ланка високопродуктивного землеробства. Однак зростаючі обсяги їхнього застосування (особливо при отриманні низьких врожаїв) мають наслідком забруднення навколишнього середовища. Основні його причини: значні втрати добрив на шляху завод -- поле; змив добрив з поверхні полів у водойми; вилуговування по профілю ґрунтів ліофільних елементів та надлишкове їх накопичення в пахотному шарі за рахунок надлишку добрив; неправильна експлуатація тваринницьких комплексів та ін.
• Велике значення має розумне визначення доз внесення мінеральних добрив, при якому потрібно враховувати запаси в ґрунті доступних поживних речовин, кількість органічних добрив, що планується внести, та врожай, що планується отримати. В усіх випадках складання системи удобрення ґрунту для всієї сівозміни і неухильне її виконання виявляється більш ефективним та виправданим економічно, ніж орієнтація на удобрення культур одного року. Необхідно ухилятися також від надмірних доз внесення добрив, котрі можуть виявитися не лише нерентабельними, але й призвести до зменшення врожаю сільськогосподарських культур, накопичення в них нітратів та токсичних елементів, а також до зниження якості, в тому числі при збереженні товарної продукції (картопля, овочі, фрукти та ін.).[1]
• 1.2 Вміст мінеральних елементів у рослинах
• Результати аналітичних досліджень показують, що близько 1 % мінеральних солей приходиться на 75 - 80 % води. Ці величини в перерахуванні на молекулярні співвідношення можна представити так: на 105 молекул води - 500 - 600 молекул неорганічних речовин. Метали, як складова частина золи, розподіляються в клітках рослин нерівномірно. Нижче вказуються зведення про наявність металів у клітинних структурах (по Е. А. Бойченко, 1977): клітинні стінки - Si, Са , іноді Мg, Аl; ядра- Са, Мg, Nа, K, Fe, Zn, Cu; хлоропласти - Мg, Са, К, Nа, , Fe, Zn, Cu; Мо; мітохондрії - Са, Мg, К, Nа, , Fe, Zn, Cu; рибосоми - Мg, Са, Мn; вакуолярный сік - Nа, Мg, K, Са.
• Виходячи з кількісного змісту мінеральних елементів у тканинах рослин, їх прийнято поділяти на макроелементи (С, Н, 0, N, S, Р, K, Мg, Са, Fе) і мікроелементи (B, Мn, Си, Zn, Мо, Co, Li). Залізо знаходиться на границі між макро- і мікроелементами. Макроелементи поєднують у групу елементи, вміст яких виражається 101- 10-2, а мікроелементи - зміст яких коливається в межах 10-3 - 10-5.1
• Якісний склад золи залежить від вмісту мінеральних речовин у ґрунті й умов зовнішнього середовища. Як правило, чим багатший ґрунт і чим сухіше клімат, тим вище вміст золи в рослинах. Будь - який хімічний елемент, наявний у даному місцеперебуванні, може бути виявлений і в рослині.
• Приведемо середній елементний склад рослин у % на сиру речовину (по Д Б. Вахмистрову, 1979): кальцій - 0,4; калій -0,25; азот - 0,25; кремній - 0,2; фосфор - 0,06; сірка - 0,04; магній -0,03; натрій - 0,02; хлор - 0,02; залізо - 0,001; марганець - 0,001; бор - 0,001; цинк - 0,0005; мідь - 0,0002; молібден - 0,00001.
• Таким чином, хімічний склад рослини не відбиває його потреби в живильних речовинах.
• Кількість золи в різних частинах рослини, а також у різних рослинах неоднаково. З'ясовано, що більше всього золи міститься в тканинах рослин, що складаються переважно з живих кліток. Найменше золи (близько 1 %) міститься в деревині, у насіннях - 3 %, коренях, стеблах - 4-5 %. Уже ці цифри показують, що зольні елементи зосереджені в тих органах, рівень життєдіяльності яких досить високий.
• Вміст золи й окремих елементів у рослинах коливається в широких межах, у залежності від виду рослин. Так, у складі листів картоплі 5-13% золи, а буряка - 11-15%. За даними А. М. Гродзинського (1979), у середньому при врожаї яблук 100 ц/га з ґрунту щорічно виноситься, г: магнію - 1022, кальцію -854, заліза - 45, міді - 3,8, марганцю - 3,2, молібдену - 0,05. Процентний вміст зольних елементів і азоту різко падає в міру старіння рослин. Дані по виносі мінеральних елементів ґрунту свідчать про те, що озима пшениця накопичує мінеральні елементи до фази молочної спілості, при цьому особливо інтенсивно вони поглинаються в період від кущіння до молочної стиглості.
• Вміст того самого елемента в тканинах і клітках рослини дуже мінливий. Наприклад, якщо в листах і стеблах у складі їхньої золи основна частина приходиться на кальцій, то в насіннях, напроти, кальцію, як правило, менше, ніж калію і фосфору.
• Розподіл елементів у клітинних структурах дуже по-різному: нагромадження елементів у пластидах. Такі елементи, як калій, кальцій, магній і фосфор, знаходяться в різних співвідношеннях, причому переважаючим є калій. Магній, залізо, мідь і цинк показують визначену локалізацію в пластидах, що, безсумнівно, знаходиться в зв'язку з роллю, що вони виконують у процесі фотосинтезу.
• Відомо, що магній є складовою частиною молекул хлорофілу й атом цього елемента сприяє утворенню агрегатів молекул хлорофілу, що полегшує уловлювання світла.
• Залізо хоча і не входить до складу хлорофілу, однак зовсім необхідно для його утворення. За даними А. С. Вечора (1961), близько 80 % заліза всієї листової тканини шпинату і люцерни знаходиться в хлоропластах. Крім того, велику роль у функціонуванні цих пластид відіграють залізовмісні ферменти (каталаза, пероксидаза, цитохроми). Висока активність залізовмісних ферментів у пластидах служить підтвердженням біокаталітичної природи заліза, що знаходиться в пластидах.
• До ферментів, що містять цинк відноситься карбоангідраза хлоропластів, яка приймає участь в асиміляції і виділенні вуглекислоти рослинами. Установлено стимулюючий вплив міді на нагромадження хлорофілу.
• Відзначено таку закономірність: мінеральні речовини, що не приймають участі у реутилізаці (заліз, бор, цинк), мають базипетальний градієнт вмісту, тобто кількість їх збільшується від вершин до основи органа, а мінеральні речовин, здатні реутилізуватися (азот, фосфор, сірка), - акропетальний, тобто кількість їх зростає від основи до верхівки.1
• Мобільність різних іонів широко варіює: високорухливі - калій, натрій, фосфор, сірка; іони із середньою рухливістю -магній, залізо, мідь, цинк; відносно рухливі - кальцій, літій, бор. Однак рухливість іонів проміжної групи залежить від кількості елемента в рослині. Наприклад, мідь і цинк рухливі тільки при високій концентрації в ґрунті.
• Отже, величина виносу мінеральних елементів надземними органами значно коливається під впливом грунтово-кліматичних умов, агротехніки оброблення культур і залежить від сортової специфікації і фази розвитку рослин. В даний час найбільш з'ясована потребу рослин у трьох елементах мінерального харчування - азоті, фосфорі і калії.
• Принципи добору природою біометалів для побудови біомаси дотепер не з'ясовані, хоча зовсім очевидно, що їх розповсудженість не була вирішальним критерієм. Так, алюміній і титан - досить розповсюджені в природі елементи, однак вони не є елементами життя. Навпроти, молібден, що рідко зустрічається в природі елемент, є вкрай необхідним в організмі для процесів, зв'язаних, у першу чергу, з переносимо електронів. [1]
• 1.3 Становлення кореневого живлення
• Джерела зародження науки про кореневе живлення рослин просліджуються в багатовіковому досвіді вирощування сільськогосподарських культур, практичної діяльності людей.
• У середині XVI в. Б. Палісі (1510-1590) установив, що в золі спаленої соломи містяться солі, що рослини беруть із ґрунту. Він стверджував, що зола служить добривом, тому що ґрунту повертаються ті речовини, що були в неї узяті.
• Голландський учений Я. ван Гельмонт (1579-1644) уперше висловив думку, що в рослині відбувається переробка речовин, які сприймаються, що рослини харчуються за допомогою коренів.
• Наприкінці XVIII - початку XIX вв. у харчуванні рослин домінувала так називана гумусова теорія А. Теера (1752-1828). Автор, правильно оцінюючи позитивне значення органічної речовини ґрунту, заперечував значення мінеральних елементів для рослин.
• У середині XIX в. німецький хімік Ю. Либих (1803-1873) уперше сформулював мінеральну теорію живлення рослин. Цьому сприяла розробка методів аналітичної хімії, що відкрили широкі можливості пізнання суті будови речовини. З ім'ям Лібіха пов'язаний початок теоретичних і практичних досліджень по мінеральному живленню. Учений вирішив проблеми землеробства чисто хімічним шляхом. Зробивши сотні аналізів органічної і зольної частини різних рослин, він визначив, що в рослинах містяться 10 основних елементів: вуглець, кисень, водень, сірка, залізо, кальцій, магній, азот, калій і фосфор. Перші три елементи надходять з повітря і води; вони складають основну масу рослини. Інші складові частини (мінеральні) дає земля.
• У круговороті елементів мінерального живлення ведучу роль Д А. Сабінін додавав кореневій системі, вважаючи, що процес поглинання речовин найтіснішим образом зв'язаний з життєдіяльністю всієї рослини. Разом з тим він підкреслював необхідність обліку процесів розвитку рослин. Різна здатність до зв'язування елементів мінерального живлення в органів і частин рослин у залежності від їхнього віку робить, на думку Д. А. Сабініна, що вирішує вплив на їхній розподіл. На цьому ґрунтувалися його узагальнюючі представлення про реутилізацію і круговорот елементів мінерального харчування і різних градієнтів змісту: базипетальному для рухливих елементів - азоту, фосфору, сірки і калію й акропетальному для менш рухливих - кальцію, заліза, бора, марганцю і цинку.
• У з'ясуванні питань про пересування і розподіл мінеральних речовин він надавав великого значення досвідам з кільцюванням різних ділянок стебла і начертав загальну картину пересування елементів мінерального харчування по великому і малому колах, виділивши три групи елементів: а) типу азоту, що рухаються по великому колу; б) типу калію, що пересуваються по малих колах; в) типу кальцію, не приймаючої участі в круговому русі мінеральних речовин.
• Уся широта поглядів Д. А. Сабініна на проблеми кореневого живлення, оригінальність його підходів і новизна висловлюваних положень розкриваються повною мірою в його наукових працях
• Дотримуючи поглядів класиків російського ґрунтознавства й агрономії, що розглядали ґрунт як самостійне природно-історичне тіло і надавали значення біологічним процесам, що протікають у ґрунті, і поглядів росіян фітофізіологів, ми можемо визнати цілком закономірним виділення: самостійного напрямку - кореневого живлення рослин. [1]
• 2. Неінфекційні хвороби
• Виникнення хвороб через несприятливе мінеральне харчування відноситься до неінфекційних хвороб. Таким чином розглянемо неінфекційні хвороби.
• Для неінфекційних хвороб характерні наступні особливості:
• · Причиною хвороби служать абіотичні фактори навколишнього середовища, що порушують ті чи інші фізіологічні, біохімічні функції рослин, що викликають патологічний процес;
• · Ознаки хвороб на рослинах проявляються одночасно, масово в межах всього поля, саду, теплиці;
• · Хвороби не передаються від рослини до рослини, їх розвиток можна призупинити, виключивши дію несприятливого чинника
• (Шкаліков В. А., 2003)
• Рослини здатні поглинати з навколишнього середовища практично всі елементи Періодичної системи Д. І. Менделєєва. Однак для нормальної життєдіяльності рослинного організму потрібно лише невелика група елементів. Поживними називаються речовини, необхідні для життя рослин. Елемент вважається необхідним, якщо його відсутність не дозволяє рослині завершити свій життєвий цикл; недолік елемента викликає специфічні порушення життєдіяльності рослини, запобігаємо або усуваються внесенням цього елемента; елемент безпосередньо бере участь у процесах перетворення речовин і енергії, а не діє на рослину побічно. (Третьяков Н. Н. 2005)
• Достовірними вегетаційними дослідами встановлено, що до необхідних для вищих рослин елементам (крім 45% вуглецю, 6,5% водню, 42% кисню, засвоюваних в процесі повітряного живлення) належать такі:
• • ?Макроелементи, зміст яких коливається від десятків до сотих часток відсотка: N, P, S, K, Ca, Mg, Fe;
• • ?Мікроелементи, зміст яких коливається від тисячних до стотисячні часток відсотка: Cu, Mn, Zn, Mo, B.
• Зовнішні ознаки нестачі окремих елементів живлення у різних рослин бувають різними. Тому за зовнішніми ознаками можна судити про нестачу в грунті того чи іншого елемента живлення і про потреби рослин в добривах.
• Симптоми недостатності мінерального живлення рослин можна розділити на дві великі групи:
• 1) Першу групу складають головним чином симптоми, які проявляються на старих листках рослини. До них відносяться симптоми нестачі азоту, фосфору, калію і магнію. Очевидно, при нестачі зазначених елементів вони переміщаються в рослині з більш старих частин у молоді зростаючі частини, на яких не розвиваються ознаки голодування.
• 2) Другу групу складають симптоми, які проявляються на точках зростання і молодих листочках. Симптоми цієї групи характерні для нестачі кальцію, бору, сірки, заліза, міді та марганцю. Ці елементи, мабуть, не здатні переміщатися з однієї частини рослини в іншу. Отже, якщо у воді і грунті немає достатньої кількості перерахованих елементів, то молоді зростаючі частини не отримують необхідного харчування, в результаті чого вони хворіють і гинуть. [1]
• 2.1 Нестача азоту
• Азот входить до складу білків, хлорофілу, алкалоїдів, фосфатидів і інших органічних сполук. Це найбільш важливий поживний елемент для всіх рослин (Шкаліков В. А., 2003).
• Ознаки нестачі азоту проявляються дуже чітко на різних стадіях розвитку. Загальними і основними ознаками нестачі азоту у рослин є: приторможений ріст, короткі і тонкі пагони і стебла, дрібні суцвіття, слабка облиственность рослин, слабке розгалуження і слабке кущіння (у злаків), дрібні, вузькі листя, забарвлення їх блідо-зелена, хлоротичні. Зміна забарвлення листя може бути викликане і іншими причинами, крім нестачі азоту. Пожовтіння нижніх листків буває при нестачі вологи в грунті, а також при природному старінні і відмирання листя. При нестачі азоту посветленіе і пожовтіння забарвлення починається з жилок і прилеглої до них частини листової пластинки; частини листа, віддалені від жилок, можуть зберігати ще світло-зелене забарвлення. На аркуші, пожовклому від нестачі азоту, як правило, не буває зелених жилок. При старінні ж листя пожовтіння їх починається з частини листової пластинки, розташованої між жилками, а жилки і тканини біля них зберігають ще зелене забарвлення. При нестачі азоту посветленіе забарвлення починається з більш старих, нижніх листків, які набувають жовтий, помаранчевий і червоний відтінки. (Див. Рис. 1, див. Рис. 2)
• Це фарбування переходить далі і на більш молоде листя, може виявлятися і на черешках листя. Листя при нестачі азоту опадають передчасно, дозрівання рослин прискорюється. Недолік азоту знижує водоудерживающую здатність рослинних тканин, оскільки зменшує кількість колоїдно-зв'язаної води. Тому низький рівень азотного живлення не тільки знижує урожай, але і зменшує ефективність використання води посівом. Основне джерело азоту в грунті - перегній (гумус). Вміст азоту в гумусі становить близько 5%.
• При нестачі азоту у картоплі зміна забарвлення починається з верхівок і країв часткою листа, поступово все листя набувають більш світле забарвлення в порівнянні із звичайною; з часом забарвлення листя може змінитися до бледножелтой. У виняткових випадках краю нижніх листків втрачають хлорофіл і закручуються, іноді піддаються «опіку». Характерні затримка росту і опадання листя. [2]

• Рис. 1
• Рис. 2
• · уповільнений ріст рослин
• · світло-зелене забарвлення рослин, а старіші листки жовтіють
• · хлороз на всій листковій пластині, з прожилками включно
• · понижений вміст білка
• · поганий урожай низької якості [3]
• Озаки нестачі азоту на прикладі ріпаку (Див. Рис. 3, Рис. 4, Рис. 5)
• Рис. 3
• Рис. 4
• Рис. 5
• 2.2 Нестача фосфору
• Фосфор входить до складу нуклеїнових кислот, нуклеопротеїдів, фосфоліпідів, ферментів, вітамінів. Фосфор підвищує холодостійкість рослин, прискорює їх розвиток і дозрівання, сприяє поліпшенню розвитку коріння, їх глибокому проникненню в грунт, покращує постачання рослин поживними речовинами і вологою (Шкаліков В. А., 2003) Нестача фосфору за зовнішнім виглядом рослин визначити важче, ніж недолік азоту . При нестачі фосфору спостерігається ряд таких же ознак, як і при нестачі азоту, - пригноблений ріст (особливо у молодих рослин), короткі і тонкі пагони, дрібні, передчасно опадає листя. Однак є і суттєві відмінності - при нестачі фосфору забарвлення листя темно-зелена, блакитнувата, тьмяна. При сильному недоліку фосфору в забарвленні листя, черешків листя і колосків з'являються пурпурні, а у деяких рослин-фіолетові відтінки. При відмирання тканин листа з'являються темні, іноді чорні плями. Засихають листя мають темний, майже чорний колір, а при нестачі азоту - світлий. Ознаки нестачі фосфору з'являються спочатку на старших, нижніх листках. Характерною ознакою нестачі фосфору є також затримка цвітіння і дозрівання. Головне джерело фосфорного харчування - мінеральні сполуки фосфору в грунті.
• При нестачі фосфору бобові культури мають темно-зелене забарвлення. Черешки і листові пластинки загнуті догори. Рослини низькорослі з тонкими червонуватими стеблами. Рисунки 6,7,8 показують нестачу фосфору у рослин. [2]
• Рис. 6
• Рис. 7
• добриво рослина хвороба мінеральний
• Рис. 8. На рисунку зображено некроз тканин листка викликаний нестачею фосфора.
• 2.3 Нестача калію
• Калій не знайдений у складі жодного органічної сполуки, а утворює з ними комплекси. Проте елемент відіграє в житті рослин істотну роль. Він покращує обмін речовин, сприяє збільшенню стійкості рослин до посухи. При достатньому вмісті калію в листках утворюється багато цукрів, що підвищує осмотичний тиск клітинного соку і збільшує стійкість рослин до легких заморозків. (Шкаліков В. А., 2003).Див. Рис. 9 [3]

• Рис. 9. Нестача калію у полуніці
• Симптоми дефіциту калію починають проявлятися з втрати кольору листя. Невиразна блакитно-зелене забарвлення листя (до хлоротічной). Краї листя опускаються вниз. На краях листа з'являється ободок засихання тканини - крайової "опік". При сильному калійному голодуванні побуріння охоплює майже всю пластинку листка. Нерівномірне зростання листових пластинок, листя зморщені. Рослина стає низькорослим з короткими міжвузлями, пагони виростають тонкими. Ознаки калійного голодування можуть яскраво проявлятися на сильнокислому грунтах і там, куди вносили надмірні дози кальцію і магнію. Недоліком калію є деформація,курчавістю листя. Багаторічники і плодові рослини на грунтах втрачають свою зимостійкість. Незначний дефіцит калію призводить до закладки на деревах небувало великої кількості дрібних плодових бруньок, дерево все всипане квітами, але плоди з них розвиваються дуже дрібні.
• При нестачі калію у капусти білокачанної старе листя бронзовіють, а потім буріють. У цибулі старе листя на кінчиках жовтіють і підсихають. У моркви нижнє листя бліднуть і закручуються. Див. Рис. 10
• Рис. 10. Нестача калію на листку груші
• 2.4 Нестача заліза
• Ознаки нестачі заліза Див. Рис. 11
• • ознаки нестачі заліза з`являються на наймолодших листках у формі міжпрожилкового хлорозу - головні прожилки залишаються зеленими,
• • при значній нестачі листки верхівки стають жовтого кольору, по краях таких листків можуть з`явитися некротичні плями, такі листки загинаються вгору вздовж головного прожилка,
• • ріст пагонів у випадку нестачі заліза сильно обмежений, при дуже великій нестачі заліза може доходити до відмирання верхівок пагонів, а навіть стовбурів повністю. Див. Рис. 12 [5]
• Рис. 11. Хлороз наймолодших листків полуниці, викликаний нестачею заліза
• Рис. 12. Сильний хлороз листків верхівки, викликаний нестачею заліза
• 2.5 Нестача бору
• Бор концентрується в молодих листках і генеративних органах рослин. Він активізує процеси окислення і фотосинтезу. Нестача бору викликає коркування. Коркування може бути як внутрішнім, так і зовнішнім. При внутрішньому коркуванні в плодах утворюються сухі, тверді коричневі ділянки відмерлої тканини. Такі плоди значно дрібніші здорових, більшість їх передчасно опадае. Зовнішнє коркування розвивається зазвичай в першій половині вегетації, до того як плід досягне половини своєї нормальної величини, і з'являється найчастіше поблизу чашечки. Спочатку уражені ділянки мають водянисту консистенцію, потім стають світло-коричневими, зморщуються, на них виділяються янтарно-жовті крапельки, які незабаром тверднуть і відвалюються. У зв'язку з тим, що зростання тканини на цих ділянках призупиняється, плоди получають дрібними, деформованими, з тріщинами. На вегетативних органах недолік бору проявляється рідше, ніж на плодах, і виявляється звичайно лише при дуже великому дефіциті. [4] (Див. рис 13, 14)
• Рис. 13. Нестача бору рослини відчувають на карбонатних грунтах, а також при внесенні до високих дозах вапна
• Оособливо чутливі до нестачі цього елемента буряк, льон, соняшник, кольорова капуста.
• Рис. 14
• 2.6 Нестача марганцю
• Марганець міститься в рослинах в дуже малих кількостях, проте зростання, розвиток і формування врожаю сільськогосподарських рослин без нього неможливі. Марганець бере участь у фотосинтезі, входить до складу багатьох рибосом і хлоропластів, а також ферментів.
• Недолік марганцю частіше буває на карбонатних, на торф'янистих, заплавних і лучно-чорноземних грунтах, а також при нестачі вологи. При нестачі марганцю спостерігається хлороз між жилками листа - на верхніх листках між жилками з'являється жовтувато-зелена або жовтувато-сіра забарвлення, жилки залишаються зеленими, що надає листу строкатий вигляд. Надалі ділянки хлорозних тканин відмирають, при цьому з'являються плями різної форми та забарвлення. Ознаки нестачі з'являються насамперед на молодих листках і в першу чергу у підстави листя, а не на кінчиках, як при нестачі калію. У вівса спостерігається хлороз з наступним відмиранням тканин між жилками в нижній третині листа; лист в цій частині перегинається і опускається.[4]
• · перші ознаки нестачі марганцю з`являються на листках, що повністю виросли (у центральній частині видовжених пагонів), у формі розсіяного хлорозу між головними прожилками листків,
• · цей хлороз починається від країв листків и не охоплює прожилків,
• · при дефіциті марганцю ріст пагонів уповільнюється, плоди дрібні, мало соковиті, добре забарвлені,
• · яблука та груші при малому вмісті марганцю швидко втрачають основний зелений колір шкірки. Див. Рис. 15
• Рис. 15. Розвинутий хлороз листків, викликаний нестачею марганцю
• 2.7 Нестача міді
• Недолік міді частіше спостерігається на торф'яно-болотних, а також на карбонатних і піщаних грунтах при вмісті міді менше 0,001%. Рослини розрізняються по чутливості до нестачі міді. Стійкий до нестачі міді картоплю. Із зернових найбільш чутливі до нестачі міді пшениця, потім овес, ячмінь і жито. Недолік міді у злакових викликає так звану хворобу обробки: спостерігається зупинка зростання, хлороз і побіління кінчиків молодих листків (у пшениці та ячменю), втрата тургору у молодого листя і стебел, листя опускаються, в'януть. Рослини сильно кущаться, стеблеваніе затримується, утворення насіння придушене (пустозерності). У пшениці при недоліку міді листя, що охоплюють колос, злегка хлоротичні і викривлені, іноді закручуються в спіраль. Головка колоса також хлоротичні і викривлена, освіта зерна слабке. При сильному недоліку міді не утворюється класів або мітелок і насіння. [3]
• 2.8 Надлишок азоту
• Внесення азоту вище норми, особливо при хорошому освітленні викликає сильний вегетативний ріст, при якому майже не утворюються квіткові бруньки. Високі дози азотних добрив вимагають забезпечення рослин у достатній мірі і іншими елементами, зокрема міддю, бором, магнієм і залізом. Ранньою весною і пізньою осінню, коли зростання лімітується недоліком світла, відносний дефіцит елементів, що викликається великою кількістю азоту, проявляється слабше. Однак порушення співвідношення азоту і калію затримує визрівання пагонів. При недостатньому поливі підвищується концентрація водорозчинних солей у грунті, що може спричинити відмирання молодих коренів. Надлишок азоту в грунті призводить до вилягання злаків, погіршення якості зерна, бульб, коренеплодів, фруктів, знижує стійкість до захворювань. [3]
• 2.9 Надлишок калійних добрив
• При надмірному внесенні калійних добрив у рослин утворюються укорочені квітконоси; старе листя швидко жовтіють, погіршується забарвлення квітів. Якщо в грунті накопичується занадто багато калію, утрудняється засвоєння магнію і кальцію. Двовалентні катіони кальцію і магнію із закритого грунту вимивається слабко. Винос їх рослинами також значно менший, ніж калію, тому середнє співвідношення калію і магнію в підгодівлі повинно бути 7,5:1. Це допомагає уникати негативного впливу надлишку калію при нестачі магнію. [3]
• 2.10 Надлишок фосфору
• Надмірні дози фосфору в грунті викликають передчасне старіння рослин. Зафосфачіваніе негативно впливає на доступність заліза, цинку та інших мікроелементів.
• При систематичному поливі рослин жорсткою водою в грунті накопичується кальцій і посилюється відносний дефіцит калію і магнію. При цьому падає доступність мікроелементів - марганцю, бору, заліза, цинку. Надлишок кальцію в рослинах прискорює процес старіння і викликає передчасне опадання листя. [4]
• 2.11 Надлишок магнію
• Перенасичення грунтів магнієм посилює дефіцит кальцію, калію і заліза.
• Натрій підвищує концентрацію воднорастворимих солей, а також утруднює надходження в рослини кальцію, магнію і калію.
• Накопичення міді в конях обмежує надходження заліза в рослини. Зміст міді в листках при надлишку її в грунті зростає незначно. Токсичність надлишкової кількості міді проявляється зазвичай на грунтах з низьким вмістом органічних речовин. Перенасичення міддю відбувається при систематичному застосуванні мідних препаратів проти хвороб і шкідників.
• Ознаки підвищеного вмісту цинку - водянисті прозорі плями на нижніх листках рослин уздовж головної жилки. Платівка аркуша з виростами неправильної форми стає нерівною; через деякий час настає некроз тканин і листя опадає.
• Насиченню грунту бором сприяють систематичні підгодівлі Свіжорозлучена гноївкою, в 1 л якої міститься до 10 мг бору. При його надлишку краї нижніх листків набувають коричневий колір. Надалі між жилками з'являються коричневі плями і листя опадає.
• Шкідливий надлишок марганцю зустрічається на кислих грунтах, особливо при внесенні фізіологічно кислих добрив, а також при надмірному зволоженні. Особливо чутливі до надлишку марганцю цукровий та кормовий буряк, люцерна, конюшина і деякі інші культури. Надмірне надходження марганцю виявляється у цих культур у характерних змінах на листках.
• При надлишку в кислих грунтах марганцю на стеблах і черешках листя картоплі з'являються коричневі плями. Стебла і черешки стають водянистими, ламкими. Бадилля передчасно засихає.
• При виявленні перших ознак токсичності марганцю необхідно внести вапно, краще доломіт або мергель, що містять магній.[6] Див. Рис. 16
• Рис. 16
• Висновки
• Значну роль мінеральні добрива відіграють для забезпечення мінерального живлення рослин та покращення структури ґрунту. Важливою характеристикою добрив є вміст у них поживного елемента. Чим більший вміст елемента, тим добриво краще, в ньому міститься менше баласту. Добрива з малим вмістом баласту економічно вигідніші: їх дешевше перевозити (в розрахунку на одиницю елементів живлення), дешевше і легше вносити в ґрунт.
• Мікроелементи функціонують в регуляторних системах клітини. Вони вступають в якості простетісескіх груп ферментів або кофакторів - активаторів ферментів. Їх вміст у рослинних тканинах вимірюється тисячними і стотисячним частками відсотка. Незважаючи на те, що мікроелементи вимагають в дуже малих кількостях, в їх відсутність нормальна життєдіяльність неможлива.
• Таким чином потрібно дозувати вміст мінеральних речовин. Недопускати надлішку чи нехватки елементів в рослини. Правильне застосування добрив досягається лише за успішного проведення також інших сільськогосподарських робіт. Будучи важливим, але не єдиним фактором підвищення врожаю, добрива є складовим елементом всієї системи агрохімічних заходів (зниження кислотності ґрунту, боротьба з бур'янами, хворобами та шкідниками рослин, вибір найвдаліших сортів, дотримання оптимальних строків посіву, норм висіву та посадки та ін.).
• Список використаної літератури

1. http://ua-referat.com/Хвороби_рослин

2. http://agroua.net

3. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=62217

4. http://my-flowers.com.ua/mineral-4-pl

5. http://www.uadoc.zavantag.com/text/13543/index-1.html

6. http://rostok-ua.com/index.php/korysno/statti/257-nestacha-boru

Размещено на Allbest.ru