Еколого-ценотичні особливості та представленість родини бобових

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

з предмету: Ботаніка

на тему: Еколого-ценотичні особливості та представленість родини бобових

Виконав:

студент 1 курсу,

11- групи

Роман Сороковенко

Перевірив: 

кандидат біологічних наук,

доцент Гончаренко Я.В.

Харків - 2015

Зміст

Вступ

1. Огляд наукової літератури

2. Еколого-географічна характеристика району дослідження

3. Матеріали і методи дослідження

4. Результати досліджень та їх обговорення

Висновки

Список літератури

Додатки

Вступ

бобові родина квітковий

Актуальність вивчення представників родини Бобові полягає в тому, що:

Бобові - одне з найбільших родин квіткових рослин, що налічує близько 18 тис. видів. Поширені вони майже по всій, доступною квітковим рослинам суші земної кулі, і представлені найрізноманітнішими життєвими формами - від величезних дерев та ліан до крихітних пустельних рослин. Представники бобових здатні підніматися в гори до 5 тис. метрів висоти, мешкати на Крайній Півночі і в жарких безводних пустелях.

Бобові становлять вагому частину нашої флори, представляючи майже 10% видів квіткових рослин України.

Бобові мають велике харчове, медицинське та промислове значення.

Мета роботи:

Визначити представників родини Бобові у Харківської області.

Визначити переважаючу життєву форму представників родини Бобові.

Визначити відношення до світла і вологи представників родини Бобові.

Завдання роботи:

Зібрати гербарій з представників рослин родини Бобові.

Визначити і описати зібрані рослини.

Визначити переважаючу життєву форму рослин родини Бобові, а також їх відношення до світла та вологи.

1. Огляд наукової літератури

Бобові - одне з найбільших родин квіткових рослин, що налічує близько 18 тис. видів. Поширені вони майже по всій, доступною квітковим рослинам суші земної кулі, і представлені найрізноманітнішими життєвими формами - від величезних дерев та ліан до крихітних пустельних рослин. Представники бобових здатні підніматися в гори до 5 тис. метрів висоти, мешкати на Крайній Півночі і в жарких безводних пустелях.

Коріння багатьох бобових несуть невеликі бульби, утворені розростається тканиною при впровадженні в корінь азотфіксуючих бактерій. Ці бактерії здатні фіксувати атмосферний азот, яким вони не тільки забезпечують рослина, але і збагачують ним грунт. Листя бобових дваждиперістосложние, у деяких трав'янистих бобових, наприклад у гороху, верхні частки листа перетворюються на чіпляються вусики. Суцвіття бобових дуже різноманітні, найчастіше вони гроновидні, волотисте, голівчаті. Квітки бобових схожі на вітрильні човники або метеликів: два бічних пелюстки називають крилами або веслами, третій, найбільший, - вітрилом або прапором, а два нижніх, зрощених разом, - човником. Тичинок частіше всього 10, причому вони нерідко різним чином зростаються, іноді утворюючи жолобок або трубку на нього потрапляє нектар. Запилюються квітки частіше комахами, рідше, у тропічних видів, птахами і летючими мишами. Плід бобових називається бобом, звичайно розкривається двома стулками. Зовні плоди бобових дуже різноманітні, а за величиною можуть досягати 1,5 метрів у довжину.

Бобові становлять вагому частину нашої флори, представляючи майже 10% видів квіткових рослин України. До них відносяться такі великі пологи, як астрагал, чину, лядвенець, люцерна, буркун, еспарцет, остролодочнік, конюшина, вика та ін Серед бобових багато харчових культур світового значення. До їх числа відносяться соя, квасоля, маш, арахіс, горох, нут, сочевиця, кінські боби і багато інших. Всі ці корисні рослини людина вирощує вже багато століть, і в дикому вигляді вони часто невідомі. Харчова цінність бобових визначається дуже високим вмістом в їх насінні білка, крохмалю і жирів. Багато білка в насінні гороху - до 27%, а у сочевиці - до 32%. Вони можуть заповнити брак м'ясної їжі. Стародавні єгиптяни і греки вже обробляли ці рослини. На відміну від них квасоля родом з Нового Світу, де її розводили ще 7 тис. років тому. З Америки родом і арахіс, який звуть ще земляним горіхом. У насінні арахісу до 60% олії і до 37% білка. Ми звикли вважати основними олійними культурами соняшник і коноплі, але набагато більше олії у всьому світі виробляється з арахісу. Він поступається в цьому тільки бавовнику. М'ясисті боби окремих видів, що містять велику кількість кислот і цукрів, вживають як фруктів, наприклад плоди середземноморського ріжкового дерева. Багато тропічних дерева дають цінну деревину, забарвлену в рожеві, червоні, темно-коричневі і майже чорні тони. Деякі бобові містять камедь, з напливів стовбурів ряду африканських акацій отримують гуміарабік, що вживається в якості натурального клею.

Ряд красивоцветущих дерев з сімейства бобовихслужат прикрасою міст. Як декоративні кучеряве однорічники дуже часто вирощуються багато форм квасолі і запашний горошок. Серед бобових є і цінні фарбувальні рослини. Одне з них - індігофера дає індиго-стійкий природний барвник синього кольору.Деякі види буркуну з високим вмістом кумаринів використовують для ароматизації харчових продуктів і тютюну.

Давню історію має і застосування бобових у медицині. Ряд рослин, наприклад, Кассія та Софора японська в якості лікарських мають світове значення. Згадки заслуговують Калабарскіе боби, дикорослі в лісах тропічної Африки. Калабарскіе боби дуже отруйні, на батьківщині їх використовують як "суділіщние боби". Осіб, запідозрених у злочині, давали випити відвар трав, куди входили і Калабарскіе боби; смерть означала підтвердження звинувачення, у противному випадку обвинувачений вважався виправданим. Зараз речовини, одержувані з Калабарскіх бобів, застосовують в офтальмології. Світове значення мають зарості середньоазіатських солодки голої і солодки уральської. Екстракт кореня використовують в лікарській харчової промишленнсті. Деякі бобові використовуються для приготування бальзамів, ароматичних речовин, камеді. Камедь виділяють багато бобові, використовуються камеді в текстильній, кондитерської, лакофарбової галузях промисловості, завдяки властивості сильно розбухати (5 грам камеді здатні увібрати 200 грам води).

Величезна значення як кормових рослин. Конюшина, люцерна - основні пасовищні рослини, запилюються комахами. Але в Австралії основними пасовищним конюшиною ще з 20-х років XX став конюшина підземний, самозапильних вигляд, добре переносить посуху, причому боби достигають під землею. Так само культивуються як посівні еспарцет посівної і жовтець жовтий. У багатьох країнах культивується буркун білий. Дуже важливим пасовищним рослиною пустель і напівпустель Середньої Азії є верблюжа колючка, багата цукрами, які в жарку погоду виділяються на стеблах і листках у вигляді білого нальоту.

2. Еколого-географічна характеристика району дослідження

Географічним центром Слобідського району є Харківська область, яка розташована на північному сході України в межах вододілу водних басейнів Дону та Дніпра. Довжина області з півночі на південь і з заходу на схід складає 200-225 км. Край має з півночі на південь і на південний схід схил, по якому тече більшість річок.

Головна роль у формуванні клімату належить сонячному промінню та теплу. Найбільшу кількість прямої сонячної радіації до Слобідського краю надходить у липні, а найменша - у грудні.

Особливістю клімату області є посилення континентальності у південному та південно-східному напрямках. Територію Харківщини перетинає зона високого тиску. Влітку вона майже непомітна і чітко позначена взимку. Ще однією кліматичною особливістю Слобідського краю є розподіл опадів. Він більш залежний від меридіанів, ніж від широт. Добре зволоженою є західна частина, східна більш суха.

Температура повітря в Україні змінюється залежно від надходження сонячної радіації. Середня річна температура на території нашої країни на півночі становить +6…+7?С, а на півдні - +12…+13?С. Найвищу температуру зафіксовану на південному сході країни в районі басейну Сіверського Дінця (+41?С). На Харківщині середньорічна температура повітря коливається від +6?С на півночі до +7,4?С на півдні. Найхолодніші місяці року - січень і лютий, найтепліші - липень і серпень. У лісостеповій зоні Харківщини сума температур вище 10?С становить 2600-2750?С, а в степовій - 2800-2950?С.

Щодо Харківської області та Слобідського краю, то західна частина являється добре зволоженою з середньорічною кількістю опадів 568 мм, а східна менш зволожена - 475 мм. Найбільш вологими місяцями у всіх районах області є червень та липень, протягом якого випадає 57-73 мм опадів.

Зональне розміщення ґрунтових факторів, насамперед клімату і рослинності, зумовлює зональність ґрунтів, яка полягає в тому, що кожній географічній зоні відповідають властиві їм зональні типи ґрунтів.

В західній частині Лісостепу переважають сірі лісові ґрунти (світло-сірі, сірі і темно-сірі). Степова зона за характером ґрунтового покриву поділяється на дві підзони - північну і південну. Північна вкрита звичайними чорноземами та чорноземами південними, південна - південними, темно-каштановими та солонцюватими чорноземами.

Орні землі Харківщини нараховують 36 груп ґрунтів. Із них найбільшим поширеними є 11 груп, які займають близько 97%. Основні ґрунти - це чорноземи.

Розділ 3.

3. Матеріали і методи дослідження

Об'єкт та методи дослідження.

Об'єктом досліджень були представники родини Бобові.

Методи дослідження:

Екскурсії.

Збір представників фітоценозу.

Їх визначення и систематика.

Морфологічний опис кожного представника.

Матеріали для дослідження:

Щоденник.

Флористичний зошит.

Ніж.

Лопата.

Письмові приладдя.

Пакет для рослин.

4. Результати дослідження та їх обговорення

Табл.1. Еколого-біологічна характеристика дослідженої флори

Табл.2. Відношення рослин за життєвими формами

Серед зібраних рослин переважає життєва форма під назвою гемікриптофіт.

Табл.3. Відношення рослин за відношенням до світла та вологи

По відношенню до світла переважають геліофіти.

Табл.4. Відношення рослин за господарським значенням

Серед зібраних рослин переважають рослини, що є кормовими в рамках господарського значення.

Морфологічний опис конюшини лучної

Конюшина лучна - дворічна, але частіше багаторічна трав'яниста рослина, досягає у висоту 15-55 см. Гіллясті стебла припіднімаються. Листя трійчастого типу, з широкояйцевидними дрібнозубчастими частками, листочки по краях цілісні, з ніжними війками по краях.

Суцвіття головки пухкі, кулясті, сидять часто попарно і нерідко прикриті двома верхніми листками. Віночок червоний, зрідка білий або неоднокольоровий; чашечка з десятьма жилками. Плід - яйцеподібний, односім'яний боб; насіння то округлі, то незграбні, то жовтувато-червоні, то фіолетові.

Цвіте у червні - вересні. Плоди дозрівають в серпні - жовтні.

Розмножується як насінням, так і вегетативно.

Морфологічних опис Акації білої.

Велике листопадне дерево з розлогою, негустою кроною, у висоту може сягати 20-35 м. Кора сіра, темно-сіра або ж коричнювата, вподовж стовбурів і старих гілок потріскана; молоді гілки зеленуваті або червонуваті.Листки 18-20 см завдовжки, чергові, непарноперисті з 4-10 парами довгастих, довгасто-овальних або овальних листочків від 2 до 4 (6) см завдовжки. Листочки цілокраї з округлою або трохи звуженою основою і тупою верхівкою, яка закінчується вістрям. Зверху листочки зелені, зісподу блідо-зелені або сірувато-зелені, по жилках трохи опушені. Прилистки (до 3 см завдовжки) мають вигляд прямих або трохи зігнутих колючок.

Суцвіття - негусті пониклі китиці, завдовжки 10-20 см, розташовані в пазухах листків. Квітки до 2 см завдовжки, двостатеві, зигоморфні, дуже запашні. Оцвітина подвійна. Чашечка 6-8 мм завдовжки, 45 см завширшки, зрослолиста, п'ятизубчаста, короткоопушена. Віночок метеликового типу з п'яти вільних пелюсток, білий або блідо-рожевий. Тичинок десять, з них дев'ять зрослися нитками в трубочку. Маточка одна, зав'язь верхня,стовпчик зігнутий, з головчастою приймочкою. Плід - довгасто-лінійний біб 4-8 см завдовжки. Насінини вузько-ниркоподібні, коричневі або темно-бурі, матові.

Морфологічний опис Люцерни румунської

Коренева система стрижнева, добре розвинена, глибоко проникає у грунт. Більш розгалужена, ніж у люцерни синьої.

Стебло трав'янисте, добре розвинене, заввишки 60-100 см. Утворює багатостеблий розлогий кущ з лежачими або стоячими стеблами, які добре облистнені.

Листки трійчасті, листочки овально-ланцетної форми, трохи вужчі, ніж у люцерни синьої.

Квітки жовті, зібрані в китицю.

Плід - багатонасінний біб, серпоподібний.

Насіння неправильно ниркоподібне, світло-коричневе. Значно дрібніше, ніж у люцерни синьої. Маса 1000 насінин - 0,9-1,2 г. Люцерна жовта за врожайністю поступається синій, але більш урожайна на заплавних луках та солонцюватих грунтах.

Висновок

Мною був розглянені представники роду Бобові і згідно з метою і завданнями роботи мною були виконані наступні дії:

Було зібрано гербарій з 16-ти різних представників рослин родини Бобові, визначено їх родини, життєві форми та умови зростання.

Було визначено переважаючу життєву форму рослин родини Бобові. Цією життєвою формою є геліофіти.

Було визначено відношення рослин родини Бобові до світла і вологи.

Це геліофіти та мезофіти.

Було визначено відношення рослин родини Бобові за господарським значенням. Більшість з цієї родини є кормовими рослинами.

Список літератури

Велика Радянська Енциклопедія.

Центральная научная сельскохозяйственная библиотека - http://www.cnshb.ru/

Работнов Т. А., «Что считать лугом?» "Ботанический журнал", 1959, № 1

Бекетов А. Н.,. Клевер, растения из семейства бобовых // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). - СПб., 1890-1907

Вехов В.Н. Культурные растения СССР. - М.: Мысль, 1978. Глухов М.М. Медоносные растения. - М.: Колос, 1974.

Голованов К.Є. Супутники культурних рослин. - К.: Рад. шк.,1987.

Грисюк Н.М. Дикорастущие пищевые, технические медоносные растения Украины. - К.: Урожай, 1989.

Губанов И.А. и др. Дикорастущие полезные растения СССР. - М.: Мысль, 1976.

Жизнь растений, т.5. / под ред. М.В. Горленко. - М.: «Просвещение», 1976.

Заверуха Б.В. Бережіть рідкісні рослини. - К.: Урожай, 1971 - 93 с.

Заверуха Б.В. Охраняемые растения Украины. - К., 1983.

http://fitoapteka.org/

http://www.plantarium.ru/

https://uk.wikipedia.org

Флора СССР. В 30 т. / Начато при руководстве и под главной редакцией акад. В. Л. Комарова; Ред. тома Б. К. Шишкин и Е. Г. Бобров. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1961. - Т. XXVI.

В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. «Дикорастущие полезные растения Украины». Справочник. - Київ: Наукова думка, 1983.

Размещено на Allbest.ru