Характерні ознаки, морфологічні особливості, поширення та значення представників рядів лососеподібних та оселедцеподібних

В останні роки у зв'язку з інтенсифікацією промислу багато уваги приділялося вивченню чисельності та величини стада оселедця. Багато десятків тисяч риб були позначені невеликими сталевими пластинками, які за допомогою пружинних пістолетів заганялися в порожнину тіла. Такий спосіб позначки оселедця переносять цілком задовільно. Виявлення міток серед пійманих риб робилося за допомогою спеціальних електромагнітів, які витягали мітки з рибного борошна, приготовленої з оселедця. Запас визначався за формулою, за якою загальна кількість позначених риб відноситься до вдруге пійманих, як запас до улову. Цим методом оцінювали запаси норвезькі іхтіологи.

Радянськими вченими був застосований метод визначення обсягу скупчень оселедця на місцях зимівлі за допомогою гідроакустичних приладів і визначення щільності скупчень шляхом підводного фотографування. Обидва методи дали подібні результати. Запас атлантичного оселедця в період найкращого поповнення досягав 12,0-12,5 млн тон.

Запаси літньонерестуючих оселедців набагато менше запасів веснянонерестуючих [2].

Має ніжне, дуже смачне м'ясо. У продаж потрапляє у солоному, копченому, свіжозамороженому, консервованому вигляді.

Розділ 3. Представники лососевих

піщано-гальковому грунті самка вириває велику яму. Потім вона відкладає ікру, на яку самець відразу випускає молочко. Самка зариває запліднену ікру в пісок. Після короткого відпочинку вона робить нове гніздо, і весь процес повторюється. Із заплідненої ікри вилуплюються зародки, у яких на животі є великий жовтковий мішок. Після завершення цієї стадії мальки залишають гніздо. Перші 1-5 років свого життя вони харчуються личинками ручайника, ракоподібними. Молоді лососі - це строкаті рибки, спина і боки яких вкриті круглими коричневими і червоними плямами. Тільки через декілька років вони вийдуть у море, тоді в них з'явиться срібляста луска [3].

Сьомга - це одна з небагатьох риб, які можуть жити як у прісній, так і в солоній воді. Молоді риби живуть у прозорій і холодній річковій воді. Коли вони виростають, то збираються в косяки і відправляються вниз по річці в море. Сьомга виходить у північні води Атлантичного океану. Молода риба харчується дрібними мешканцями річок: ракоподібними, комахами та їхніми личинками, молюсками. За нестачі їжі і при дуже низькій температурі лососі можуть вижити в річці до восьми років. У теплих, багатих на їжу водах вони ростуть швидше, й іноді вже на першому році життя виходять у море. Зазвичай це особини, довжина яких становить не менше 9-18 см. Забарвлення молодих риб відрізняється від дорослих особин: вони строкаті, на боках є темні смуги, спина темна, вкрита круглими червоними і коричневими плямами. Це допомагає їм краще маскуватися в річці, коли вони полюють. Під час наближення до моря лососі поступово пристосовуються до солоної води [10].

У риб, що виходять у море, темні плями зникають і тіло покривається сріблястою лускою. У морі лососі полюють на піщанкових, молодого оселедця, мойву та іншу дрібну морську рибу. Найбільше поживи знаходять у північних морях, де дрібна риба збирається у величезні косяки і харчується планктоном. Тому сьомга, що з'явилася на світ в європейських річках, перепливає Атлантичний океан, щоб дістатися до багатих на корм вод між Канадою і Гренландією.

Більша частина лососів на нерест повертається саме в ті річки, в яких вони самі з'явилися на світ. Досі залишається таємницею, як вони знаходять гирло «потрібної» річки, пропливши в океанічних водах більше 2 000 км. Напевно, вирішальну роль відіграє прекрасний нюх, на який риба покладається під час подорожі вгору по річці. Молоді особини запам'ятовують характерний запах і смак річкової води. Лососі збираються в гирлі річки великими косяками і очікують припливу, який допомагає їм увійти до річки і подолати перший етап шляху [7]. У кожній окремо взятій річці спостерігаються свої особливості нерестового ходу. Лососі з легкістю долають усі перешкоди, що знаходяться в них на шляху: швидку течію, пороги. Щоб набратися сил, відпочивають у глибоководних місцях. Зазвичай у цей час риба нічого не їсть. Після нересту лише небагато з них повертаються назад в море, оскільки більша частина гине від виснаження[4].

Лише небагатьох лососів ловлять на вудку. До 60-их років XX ст. більшу частину сьомги відловлювали сітями, натягнутими в гирлах річок. Після того, як було з'ясовано, що більшу частину свого життя риби проводять у морі, люди почали вилов сьомги в північних водах Атлантичного океану. Це призвело до скорочення її чисельності. Нині річки сильно забруднені, тому з кожним роком виживає дедалі менше лососів.

Кижуч (лат. Oncorhynchuskisutch) - риба роду тихоокеанські лососі сімейства лососеві.

Кижуч - велика риба, досягає довжини 98 см, маси 14 кг. Від інших лососів кижуч добре відрізняється яскраво-сріблястим кольором луски (звідси японське і американська назва - «срібний лосось» і наше старе - «біла риба»). Відноситься до сімейства лососевих, роду далекосхідних лососів. По азіатському узбережжю мешкає від річки Анадир вздовж камчатського узбережжя до річок північно-західній частині Охотського моря. Зрідка зустрічається на східному Сахаліні і Хоккайдо. На північноамериканському узбережжі Тихого океану більш поширений, де він мешкає від Аляски до Каліфорнії (річка Сакраменто). Розміри північноамериканських риб більше, ніж тих що зустрічаються в азіатській частині ареалу. Азіатські представники виду досягають довжини не більше 88 см і маси не більше 6,8 кг.[1] Статевозрілі стає на 3-му, 4-му роках життя. Відзначено передчасне дозрівання частини самців у прісних водах. Хід в річки продовжується з кінця червня по грудень. На Камчатці розрізняють літнього, осіннього та зимового кіжуча. Літній нереститься у вересні-жовтні; осінній - у листопаді-грудні; зимовий - в грудні-лютому. В озерах НЕ нереститься. Під час нересту і самці і самки стають темно-малиновими. Основна маса молоди скочується на другому році життя і дуже рідко на 3-му і 4-му. Харчується ручейниками, комахами, їхніми личинками, ікрою і мальками риб. Морський період життя триває близько 1,5 років. Прохідний кіжуч зимує в океані. У деяких озерах (сарай озера на острові Берінга, близько Петропавловська-Камчатського Котельне озеро і в озерах Магаданської області) утворює житлову форму, яка складає самостійні популяції. Статевої зрілості житлова форма досягає на 4-му році життя. Кіжуч - цінна промислова риба, але чисельність його невелика[6].

У м'ясі кіжуча від 6,1 до 9,5% жиру. М'ясо кіжуча червоне, надзвичайно смачне, воно містить вітаміни В1, В2, мінерали і мікроелементи - залізо, калій, кальцій, магній, натрій, фосфор, хлор, молібден, нікель, фтор, цинк, хром.

Форель. Найбільш відома риба сімейства лососевих. Розрізняють два види форелі: струмкову і райдужну. Перша мешкає в басейнах річок Балтійського, Білого, Каспійського, Чорного та Азовського морів. На тілі і спинному плавці є чорні та червоні цятки. Спина коричневого кольору, черево біле. Дуже вимоглива до кисневого режиму. Оптимальна концентрація розчиненого у воді кисню 9 - 11 мг / л. Оптимальна температура 12 - 15 ° С, витримує до 22 ° С. Сеголетки струмкової форелі досягають маси 15 - 20 г, двох-і трьохлітки - 150 і 300м[12].Райдужна форель спочатку мешкала в Північній Америці, але в кінці минулого століття була завезена в Європу і в даний час отримала найбільш широке поширення. Доросла райдужна форель має райдужну смугу уздовж бічної лінії, особливо помітну в самців під час шлюбного періоду. Як і струмкова, райдужна форель хижак. Статевої зрілості досягає у віці трьох років. Плодючість близько 2 тис. ікринок. Час розвитку ікри при 6 ° С - 2 місяці, при 12 ° С - 26 днів. Райдужна форель здатна витримувати температуру до 27 ° С, але оптимальною вважається 14 - 18 ° С. Відрізняється більш високим темпом зростання. За 120 - 150 доби вирощування двухрічної райдужної форелі досягають маси 200 - 250 г.В даний час широке поширення одержали високопродуктивні різновиди райдужної форелі - форель Дональдсона, глибоководна канадська форель камлоопс. Швидкість зростання цих форм в 2 - 2,5 рази перевищує темп зростання райдужної форелі. Хоча розмір ікринок дещо менше, плідність на 25 - 30% вище. Форель камлоопс нереститься на 1,5 - 2 місяці раніше райдужної форелі, що дозволяє при комбінованому вирощуванні двох форм розтягувати сезон реалізації товарної риби.[3] Товарної маси камлоопс досягає всього за 12 місяців вирощування, що на півроку менше звичайного терміну.

риба біологічний оселедцеподібний біологічний

Висновки та пропозиції

Виконавши дану курсову роботу і ознайомившись із біологічними характеристиками представників оселедцевих та лососевих риб, можна зробити висновок, що дані види риб є перспективними і цінними об`єктами, як з точки зору селекції так і з точки зору культивування. Із вище сказаного можна навести на прикладі їх біологічну характеристику.

Із представників лососевих в Україні вирощують форель. Форелівництво -- одне з найбільш передових і перспективних напрямів рибництва і аквакультури. Методи форелівнитва можуть бути використані при індустріальному розведенні коропа, американського канального сомика на теплих водах в садках або басейнах, а також при розведенні інших лососевих риб. Форель розводять в більшості країн світу. Світове виробництво форелі складає близько 80--100 тис. т в рік і продовжує швидко збільшуватися.

Основний об'єкт форелівництва в наший країні і у всьому світі -- райдужна форель Salmo gairdneri Rich., хоча об'єктами холодноводних лососевих господарств є і багато інших риб: стальноголовий лосось (S. gairdneri gairdneri Rich.), струмкова форель (S. trutta m. fario L.), кижуч (Oncorhyn-chus kisutch Walb.), сьомга (S. salar.L.).

Метою даної роботи є дослідження біології та особливостей кісткових риб на прикладі лососевих та оселедцевих.

Список використаної літератури

1. Андрющенко А. І., Алимов С. І., Ставове рибництво: Підручник. - К.: Видавничий центр НАУ, 2008 - 636 с.: іл.

2. Берг Л. С. Система рыбообразных и рыб, ныне живущих и ископаемых, 2 вид., М. - Л., 1955 (Труды Зоологического института, т. 20).

3. Берг Л. С. Рыби пресных вод СССР и сопредельных стран. -- Ч. 1-3, М. - Л.,1948-49.

4. Гуртовий Н. М., Матвєєв Б. С., Дзержинський Ф. Я. Практическая зоотомия позвоночных. Низшие хордовые, безчелюстные, рыбы. -- М., 1976.

5. Никольский Г. В. Частная ихтиология. -- М., 1971.

6. Никольский Г. В. Экология рыб. -- М., 1974.

7. Самарський С. Л. Зоологія хребетних. -- К.: Вища школа, 1976. -- 456 с.

8. Строганов Н. С. Экологическая физиология рыб. -- М., 1962.

9. Суворов Е. К. Основы ихтиологии. -- М., 1948.

10. Тваринний світ /Ілюстрована енциклопедія. -- Харків: «Промінь», 2007. -- С. 50-53.

11. Шерман І. М., Рилов В. Г. Технологія виробництва продукції рибництва: Підручник. - К.: Вища освіта, 2005. - 351 с.: іл.

12. Шмальгаузен І. І. Основы сравнительной анатомии позвоночных. -- М., 1947.

13. Самарський С. Л. Зоологія хребетних. -- К.: Вища школа, 1976. -- 456 с.

Размещено на Allbest.ru