Аналіз Інституту мікробіології і вірусології імені Д.К. Заболотного

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут екологічної безпеки

Кафедра біотехнології

ЗВІТ

З фахової ознайомлювальної практики

Cтудентки

Біди І.О.

Керівник

Ястремська Л.С.

Київ - 2016

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА БАЗИ ПРАКТИКИ НАУ

1.1 Національний авіаційний університет

1.2 Служба озеленення НАУ

РОЗДІЛ 2. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

2.1 Загальні відомості про Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного

2.2 Структура інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного

2.3 Відділ фітопатогенних бактерій

ВИСНОВКИ

ВСТУП

Актуальність. Біотехнологія - це широкий спектр технологій, які використовують живі клітини і біологічні молекули для вирішення проблем людства у забезпеченні себе важливими засобами для життя (продуктами харчування, ліками та ін.). Перед сучасною біотехнологією стоять такі основні завдання як створення нових біомолекул, мікроорганізмів, рослин, тварин, ліків, діагностичних препаратів, а також технологій вироблення продукції для потреб людства. Тобто, біотехнологія - це використання наукових та інженерних принципів для виробництва матеріалів за допомогою біологічних об'єктів з метою надання людству сервісу або товарів. Біологічними об'єктами є рослини, тварини, бактерії, гриби, рослинні і тваринні клітини та їх структурні компоненти і фрагменти. Залежно від застосування сучасну біотехнологію можна класифікувати на великі складові, що взаємодіють між собою: біотехнологія здоров'я людини, біотехнологія рослин, біотехнологія тварин, промислова біотехнологія, біотехнологія навколишнього середовища.

Кафедра біотехнології здійснює підготовку фахівців, здатних вирішувати проблеми розробки і реалізації біологічних технологій і технологічного обладнання, моделювання і оптимізації схем біотехнологічних виробництв, розробки і застосування селекції і методів генної інженерії для виробництва біологічно активних речовин і ліків, запровадження біотехнологічних процесів для забезпечення екологічної і техногенної безпеки, тощо.

Метою практики було ознайомитись з базовими поняттями, напрямками, методами сучасної біотехнології, а також дослідити роль біотехнології у житті людини.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

1. Охарактеризувати базу практики НАУ.

2. Визначити загальні відомості про Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного.

3. Дослідити структуру Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного.

4. Дослідити відділ фітопатогенних бактерій.

5. На прикладі вчених даного відділу продемонструвати внески українських вчених у розвиток інституту.

Таким чином, проходження практики для нас як майбутніх спеціалістів необхідне як з практичної, так і теоретичної точки зору, адже саме під час практики студенти можуть закріпити знання набуті протягом навчання та здобути нові, отримати певний досвід роботи в своїй спеціальності.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА БАЗИ ПРАКТИКИ НАУ

1.1 Національний авіаційний університет

Рис.1.1 Національний авіаційний університет

Фахово-ознайомлювальну практику проходили в Національному авіаційному університеті (Рис. 1.1) -- авіаційний вищий навчальний заклад в Києві. У складі університету п'ятнадцять інститутів, сім коледжів, два ліцеї, Центр повітряного та космічного права, Європейські регіональні центри Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО).

В НАУ навчається понад 50 тисяч студентів із 49 країн світу. Потужні науково-педагогічні школи дають можливість готувати не лише фахівців інженерного профілю, але й економістів, юристів, екологів, перекладачів, психологів, соціологів тощо. Навчальний процес забезпечує висококваліфікований науково-педагогічний колектив, у складі якого 15 академіків та членів-кореспондентів НАН України, 270 докторів наук, професорів і понад 900 кандидатів наук, доцентів. До навчального процесу залучаються провідні спеціалісти авіакомпаній і промислових підприємств. Серед викладачів -- 80 лауреат Державної премії та заслужених діячів науки і техніки.

Територія НАУ становить 72 га, загальна площа навчальних корпусів - 140 тис. кв. м. У навчальному процесі використовуються 75 літаків та гелікоптерів, 42 авіаційних двигуни, 3 комплексних авіаційних тренажери, 240 бортових систем, моделюючих стендів, понад 6000 сучасних комп'ютерів. Університет має єдиний в світі навчальний ангар, навчальний аеродром, радіополігон та полігон авіаційної наземної техніки, аеродинамічний та тренажерний комплекси.

Таким чином, Національний авіаційний університет - вищий навчальний заклад в Києві, що має багато перспектив для надання хорошої освіти студентам як з України, так і з-за кордону.

1.2 Служба озеленення НАУ

Весною та влітку студенти Інституту Екологічної Безпеки разом з працівниками «Служби озеленення НАУ» прибирають та доглядають за територією університету.

Вони висаджують нові дерева, кущі, квіти, а також доглядають за вже посаженними рослинами(Рис 1.2). Цим самим в НАУ прищеплюють студентам любов до природи і бажання працювати.

На території університету розміщена теплиця, в якій вирощують декоративні рослини (Рис 1.3), які потім використовують для прикрашання коридорів або висаджують на ділянках.

Отже, Національний авіаційний університет не лише готує першокласних спеціалістів своєї справи, а й привчає до праці та надає можливість виявити здібності в різних напрямках.

РОЗДІЛ 2. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

2.1 Загальні відомості про Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного

Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України (Рис 2.1) -- визначний науковий центр досліджень у галузі систематики, фізіології, біохімії мікроорганізмів, біотехнології, екології і загальної вірусології.

Рис. 2.1 Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного

Інститут було організовано 31 травня 1928р. З першого дня існування Інституту мікробіології і вірусології НАН України (ІМВ НАНУ) в ньому працювало багато яскравих особистостей. В першу чергу це засновник і перший директор інституту. Ним став академік Данило Кирилович Заболотний (1866-1929), всесвітньо відомий вчений, засновник епідеміології як науки, учень першого лауреата Нобелівської премії в галузі медицини Іллі Ілліча Мечникова. Д.К. Заболотний керував інститутом протягом півтора років, до своєї смерті 15 грудня 1929.

За 88 років існування ІМВ НАНУ його очолювали багато видатних вчених: Михайло Іванович Штуцер (1930), Микола Васильович Стадніченко (1930-1933), член-кореспондент АН УРСР Гнат Омелянович Ручко (1933-1937), Петро Юхимович Марусенко (1937-1941), академік АН УРСР Віктор Григорович Дроботько (1944-1962), член-кореспондент АН УРСР Семен Микитович Московець (1962-1971), член-кореспондент АН УРСР Дмитро Григорович Затула (1971-1977), академік НАН України Валерій Веніамінович Смірнов (1977 - 2002). З 2003 року інститутом керує академік НАН України Валентин Степанович Підгорський.

Першою науковою проблемою державної ваги, вирішеної співробітниками інституту, стало розкриття в 1937 році етіології захворювання коней, яке викликало їх масову загибель в західних областях України та Білорусії. мікробіологія вірусологія фітопатогенний бактерія

У 1944 році, коли завідуючим відділом загальної та ґрунтової мікробіології став Л.І. Рубенчик, під його керівництвом було розпочато роботу по вивченню екології та геохімічної активності мікроорганізмів.

Важливою проблемою, над якою почав роботу в післявоєнні роки колектив інституту, було отримання і вивчення антибіотиків, продукованих мікроорганізмами, мікроскопічними грибами та рослинами.

З 60-х років у інституті з'явився новий напрямок - вивчення літо- та гетеротрофних бактерій і мікроміцетів як факторів біокоррозії.

У 1954 році за ініціативою В.Г. Дроботько в інституті були розпочаті роботи по вивченню вірусів рослин, а через шість років організований відділ вірусології, який очолив С.М. Московець. Дослідження в цьому напрямку розвивалися так стрімко, що вже в 1963 році в інституті під керівництвом С.М. Гершензона був створений спеціалізований сектор вірусології. У цьому ж році інститут був перейменований в Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного АН УРСР.

Становленню авторитету інституту сприяв той факт, що тут працювали такі всесвітньо відомі вчені, як академік АН УРСР Н.Г. Холодний (1936-1938), член-кореспондент АН СРСР Н.М. Підоплічко (1931-1975), член-кореспондент АН УРСР В.Й. Білай (1935-1994), академік АН СРСР Б.Л. Ісаченко (1944-1948), академік АМН СРСР та член-кореспондент АН УРСР М.М. Сиротинін (1944-1948), член-кореспондент АН УРСР Л.І. Рубенчік (1944-1975), член-кореспондент НАН України М.С. Дьяченко (1963-2003), член-кореспондент НАН України Ю.Р. Малашенко (1959-2006), член-кореспондент НАН Є.І. Андрeюк (1927 -2013).

Основа для досліджень - Українська колекція мікроорганізмів і вірусів, створена і підтримувана в інституті. Сьогодні колекція містить понад 20 000 штамів мікроорганізмів, багато з яких можуть бути перспективними для отримання новітніх ліків або харчових добавок, проведення молекулярно-біологічних і генно-інженерних досліджень.

Отже, Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного за свої 88 років існування майже досяг піку свого розвитку. Працівники цього інституту від його створення вирішують надскладні завдання, що непокоять людей з усього світу.

2.2 Структура інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного

I Адміністрація

II Наукові відділи та лабораторії

· Відділ антибіотиків

· Відділ біології екстремофільних мікроорганізмів

· Відділ біохімії мікроорганізмів

· Відділ вірусів рослин

· Відділ генетики мікроорганізмів

· Відділ загальної та ґрунтової мікробіології

· Відділ інновацій та трансферу технологій

· Відділ мікробіологічних процесів на твердих поверхнях

· Відділ молекулярної генетики бактеріофагів

· Відділ проблем інтерферону та імуномодуляторів

· Відділ фізіології і систематики мікроміцетів

· Відділ фізіології промислових мікроорганізмів

· Відділ фітопатогенних бактерій

· Лабораторія біологічних полімерних сполук

· Лабораторія репродукції вірусів

III Науково-технічні підрозділи та служби:

· Бібліотека

· Віварій

· Лабораторія поживних середовищ

· Допоміжні служби

IV Вчена Рада

V Спеціалізована Вчена Рада із захисту дисертацій

VI Рада молодих дослідників та спеціалістів.

Тож, до сучасної структури Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України входять 15 наукових відділів і лабораторій.

2.3 Відділ фітопатогенних бактерій

Загальні відомості про відділ

Відділ фітопатогенних бактерій - один з найстаріших відділів Інституту мікробіології і вірусології НАН України - він був організований у 1934 році. Керівниками відділу були доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент АН України Г.О.Ручко (до 1937 р.), кандидат біологічних наук Н.С.Новікова (1937-1943), доктор біологічних наук, професор К.Г.Бельтюкова (1943-1971), доктор біологічних наук, професор Р.І. Гвоздяк (1971-2006), а з 2006 р. по нинішній час відділом керує доктор біологічних наук, професор, академік НААНУ В.П. Патика.

З моменту створення і по сьогоднішній день відділ фітопатогенних бактерій є визнаним лідером у дослідженні збудників бактеріальних хвороб рослин та засобів захисту від них, центром проведення міжнародних конференцій та підготовки спеціалістів з бактеріозів рослин.

Основні напрями досліджень відділу:

· еколого-фізіологічні фундаментальні дослідження збудників бактеріальних хвороб більшості сільськогосподарських і низки технічних культур, квітів, плодових і лісових порід, бур'янів та водних рослин; виявлення екологічних ніш епіфітного виживання фітопатогенних бактерій. Встановлені полібіотрофія фітопатогенних бактерій і циркадні ритми стійкості рослин до них

· ідентифікація, таксономія і систематика фітопатогенних бактерій. Дослідження в цьому напрямі здійснюються із використанням сучасних біохімічних, серологічних і молекулярно-генетичних методів. Співробітниками відділу розроблено схему серогрупування фітопатогенних бактерій роду Pseudomonas на основі термостабільних антигенів. Доведено, що вони серологічно відокремлені від сапрофітних і умовнопатогенних бактерій цього роду. Встановлений мономерний склад ліпополісахаридів патоварів Pseudomonas syringae, структура О-специфічних полісахаридів, детермінанти О-антигенної специфічності (у комплексі з відділом біохімії мікроорганізмів ІМВ НАНУ і ІОХ РАН). За комплексом ознак генотипу (вмістом ГЦ-пар, нукліотидною послідовністю гена 16S рРНК) рекласифіковано деякі збудники хвороб роду Pseudomonas.

· дослідження популяційної гетерогенності фітопатогенних бактерій за фенотиповими і генотиповими ознаками. Роботи з цього напряму мають фундаментальне і прикладне значення для прогнозування циркуляції збудників бактеріальних хвороб, розроблення методів їх діагностики і обмеження поширення. Вперше досліджена гетерогенність популяції основного збудника захворювання вівса P. syringae pv. coronafaciens за біохімічними властивостями, агресивністю та антигенним складом. Встановлена приуроченість штамів окремих серогруп до рослини-хазяїна та географічної зони.

· вивчення геномодулювальної активності фітопатогенних бактерій. Вперше досліджено мутагенну активність екзометаболітів та ліпополісахаридів фітопатогенних бактерій у про- та еукаріотних тест-системах. Показано, що метаболіти фітопатогенних бактерій індукують хромосомні аберації в рослинних клітинах.

· прикладні дослідження спрямовані на створення препаратів для захисту рослин і обмеження розповсюдження фітопатогенних бактерій. На основі ксампану та акриламіду створено біологічний гель - препарат ЕПАА, вивчені перспективи його використання в деревообробній, текстильній, мікробіологічній промисловостях і сільському господарстві, як прилипача для пестицидів. Досліджуються бактерії-антагоністи фітопатогенів з метою створення на їх основі препаратів для захисту рослин.

Досягнення співробітників відділу фітопатогенних бактерій

Клавдія Гнатівна Бельтюкова (дівоче прізвище Повстянко) (1 червня 1900, Теплик -- † 21 червня 1971, Київ) -- український біолог, доктор біологічних наук (з 1959 року), професор (з 1961 року). Лауреат премії імені Данила Заболотного АН УРСР (за 1976 рік). Від 1934 року працювала в Інституті мікробіології АН УРСР. У 1937-1941, 1944-1970 роках -- завідувач відділу бактерій рослин, у 1970-1971 роках -- старший науковий співробітник-консультант. Досліджувала хвороби махорки й тютюну, зокрема рябуху. З'ясувала джерела інфекції, вплив добрив на стійкість рослин до цієї хвороби. Досліджувала бактеріози картоплі, зернових, бобових, каучуконосів і овочевих культур. Результатом роботи з гомозу бавовни став запропонований Бельтюковою метод боротьби з внутрішньою зараженістю гомозом насіння бавовни. Як педагог підготувала 3 докторів та 12 кандидатів наук, серед учнів -- Гвоздяк Ростислав Ілліч, Куликовська Марія Дмитрівна, Матишевська Марія Степанівна, Скрипаль Іван Гаврилович.

Володимир Пилипович Патика (10 вересня 1946) -- український учений у галузі біотехнології, екології, агроекології. Доктор біологічних наук, професор. Академік НААНУ. Академік АН ВШ України з 2005 р. Опублікував понад 540 наукових праць, ряд оглядів, проблемних статей, 15 колективних монографій, одержав 36 патентів і авторських свідоцтв. Підготував 11 докторів і 16 кандидатів наук. Фундатор «Агроекологічного журналу», член редакційної ради «Мікробіологічного журналу», журналів «Мікробіологія і біотехнологія» і «Фізіологія і біохімія культурних рослин», «Вісник Харківського національного аграрного університету» (серія «Біологія»). Член спеціалізованої вченої ради при Інституті мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАНУ, секції комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. У 1995 р. обраний дійсним членом (академіком) УААН. Премія ім. Д. К. Заболотного НАН України і Державна премія України в галузі науки і техніки (2005). Лауреат Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2005). З 2006 р. -- завідувач відділу фітопатогенних бактерій Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України.

Вагомий вклад у вивчення фітопатогенних бактерій також зробили І.Г. Скрипаль, М.С. Матишевська, Л.Т. Пастушенко, С.С. Сидоренко, В.О. Мурас, І.Б. Корольова, С.З. Айзенберг, І.Д. Симонович, О.П. Коробко, О.Є. Жеребило, Л.В. Кабашна, В.І. Самойленко, Г.К. Вакуленко, Н.Я. Губанова, В.П. Волкова, В.М. Романенко, І.І. Майко, В.І. Перепнихатка, Н.Ф. Зуйкова, С.Ф. Ходос, Л.М. Яковлева, а у вивчення молікутів - А.М. Онищенко, Л.П. Панченко, Л.П. Малиновська, В.В. Бабічев.

ВИСНОВКИ

В результаті пройденої практики:

1. Було з'ясовано, що Національний авіаційний університет не лише готує першокласних спеціалістів різних напрямків, а й вчить студентів працювати, створюючи для цього необхідні умови.

2. Визначено, що Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного є провідним інститутом з вивчення різних напрямів мікробіології і вірусології, а також з виробництва нових ліків та препаратів як в Україні, так і за кордоном.

3. Досліджено структуру Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного, яка складається з багатьох складових, а це відкриває великі можливості для співробітників, що мають змогу широко використовувати свої знання та вміння.

4. Зроблено висновок, що за відносно невеликий термін існування, відділ фітопатогенних бактерій здобув неабияких висот та надалі продовжує розвиватися.

5. На основі досягнень співробітників відділу фітопатогенних бактерій вивчили вклад українських вчених у розвиток цієї галузі.

Размещено на Allbest.ru