Біоморфологія скелетних елементів колінного суглоба пінгвіна Гумбольдта

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Встановлено, що у пінгвіна Гумбольдта коротка стегнова кістка, а латеральний виросток її дистального епіфіза розвинений значно краще медіального. У виростках дистального епіфіза виявлено ділянки великопетлистого галуження трабекул губчастої речовини. Товщина компакти діафіза стегнової кістки із латерального краю в 1,1 рази більша, ніж із медіального.

Великогомілкова кістка - коротка, із чітко вираженими міжсуглобовим полем, ретропателярною ямкою та великогомілковою вирізкою. В проксимальному її епіфізі виявлено великопетлисте галуження, а в кнеміальних гребенях - щільне та дрібнопетлисте галуження трабекул.

Малогомілкова кістка довга, із сплюснутою латеромедіально голівкою. В проксимальному її епіфізі виявлено поодинокі балки губчастої речовини.

Як відомо, представники ряду пінгвіноподібних є єдиними птахами, які можуть пливати, та не можуть літати. Їхнє пересування у воді забезпечується дуже сильно розвиненими ластоподібними крилами і тазовими кінцівками. На думку деяких авторів, пінгвіни найкраще із усіх водоплавних птахів пристосовані до існування у воді.

Під час локомоції по твердому субстрату пінгвіни пересуваються стоячи, тобто їхній тулуб розташований вертикально, що значно збільшує відносне навантаження на суглоби з боку тіла.

Можливість такого пересування не могла б відбутись без певних біоморфологічних пристосувань, які, безумовно, накладають свій відбиток на будову як тазової кінцівки в цілому, так і в будову колінного суглоба у даних видів птахів зокрема.

Інтерес до дослідження біоморфологічних адаптацій пінгвіноподібних спостерігається вже протягом декількох десятиліть, але більшість робіт присвячені дослідженню крила, меншою мірою торкаючись біоморфології м'язово-скелетної системи колінного суглоба. Зважаючи на це, метою нашої роботи було дослідити біоморфологічні особливості кісток колінного суглоба пінгвіна Гумбольдта.

Матеріалом для наших досліджень слугували 5 представників ряду пінгвіноподібних (Sphenisciformes) - пінгвін Гумбольдта (Spheniscus humboldti), які було одержано із фондів кафедри анатомії тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка Національного університету біоресурсів і природокористування України та Київського зоопарку. Під час проведення остеологічних досліджень кісткових елементів колінного суглоба крім опису будови проводили остеометрію згідно із розробленою схемою.

Для проведення функціонального аналізу ми визначали співвідношення структур колінного суглоба між собою. Для з'ясування внутрішньої будови та взаєморозміщень компактної та губчастої речовин проводили рентгенологічні дослідження скелетних елементів колінного суглоба досліджуваних видів птахів.

Під час опису матеріалу використовували загальновживані анатомічні терміни відповідно до Міжнародної анатомічної номенклатури по птахам.

Результати досліджень. У досліджених нами представників ряду пігвіноподібних (пінгвіна Гумбольдта) стегнова кістка, відносно загальної довжини тазової кінцівки, становить 20,0 %. Каудальна міжм'язова лінія значно краще виражена, ніж краніальна. Ширина дистального епіфіза, відносно довжини стегнової кістки, становить 17,8 %. Медіальний виросток дещо менший латерального (76,0 %), а останній виступає дистальніше медіального. Великогомілкова суглобова поверхня, відносно ширини дистального кінця, становить 83,2 %, а малогомілковий блок - 16,8 %. Латеральний та медіальний надвиростки, а також надвиросткові гребені розвинені слабо. Міжвиросткова борозна глибока, в ній добре помітні втиснення краніальної та каудальної схрещених зв'язок.

Довжина тібіотарсуса, відносно загальної довжини тазової кінцівки, становить 26,7 %. Товщина проксимального кінця, відносно довжини кістки, становить 10,4 %, а ширина - 16,3 %. Слід зазначити, що у досліджених пінгвіноподібних чітко виражені міжсуглобове поле, ретропателярна ямка та великогомілкова вирізка. Краніальний кнеміальний гребінь виступає дещо проксимальніше латерального кнеміального гребеня. Необхідно відмітити, що проксимальні кінці цих гребенів з'єднані ретропателярним гребенем.

Довжина малогомілкової кістки, відносно довжини великогомілкової кістки, становить 60,3 %. Ширина її голівки, відносно довжини, становить 10,7%, а товщина - 6,9 %, що свідчить про її видовжену форму.

Надколінок досліджених пінгвіноподібних масивний, кістковий і має видовжену форму. великогомілковий кістка міжсуглобовий пінгвін

Рентгенологічні дослідження стегнової кістки пінгвіна Гумбольдта свідчать про те, що у дистальній частині трубчастої її зони зустрічаються поодинокі трабекули губчастої речовини. У проксимальній частині дистального епіфіза спостерігається зона розрідженого галуження. Великопетлисте галуження виявлене невеликими ділянками на латеральному та медіальному виростках дистального епіфіза, а також у центральній частині вказаного епіфіза між виростками. Компактна речовина розміщена по краях діафіза, а також у субхондральній зоні дистального епіфіза. Товщина компактної речовини діафіза різниться. Так, з латерального краю вона в 1,1 рази більша, ніж із медіального

У проксимальній частині трубчастої зони великогомілкової кістки виявлено поодинокі балки губчастої речовини. У дистальній частині проксимального епіфіза виявлено зону розрідженого галуження трабекул. У центральній частині кнеміальних гребенів видно зони великопетлистого галуження, а на краніальному їхньому краю спостерігається ділянка щільного галуження. Під субхондральною зоною проксимального епіфіза тібіотарсуса розміщена смужка дрібнопетлистого галуження. Вона дистально переходить у щільне галуження трабекул, яке також виявлене по краях кнеміальних гребенів. Товщина компактної речовини проксимальної частини діафіза різниться. Так, з латерального краю вона в 2,9 рази менша, ніж із медіального.

Також слід зазначити, що малогомілкова кістка характеризується розповсюдженням трубчастої зони по діафізу та в проксимальному її епіфізі. Зацікавлення викликає той факт, що у внутрішній будові малогомілкової кістки виявлено лише поодинокі трабекули губчастої речовини, інші види галуження відсутні. Компактна речовина латерального краю діафіза згаданої кістки в 1,1 рази менша, ніж товщина.

Висновки.

1. Досліджені представники пінгвіноподібних характеризуються короткою стегновою кісткою із вигнутим медіально проксимальним та дистальним епіфізами.

2. Дистальний епіфіз стегнової кістки має добре розвинені латеральний та медіальний виростки, широку великогомілкову суглобову поверхню та вузький малогомілковий блок.

3. Рентгенологічні дослідження стегнової кістки свідчать про те, що вона характеризується добре розвиненою трубчастою зоною, яка поширюється у виростки дистального епіфіза. Для останніх також характерним є великопетлисте галуження трабекул губчастої речовини. Товщина компактної речовини діафіза стегнової кістки латерального краю в 1,1 рази більша, ніж із медіального.

4. Пінгвін Гумбольдта має відносно короткий тібіотарсус, чітко виражені міжсуглобове поле, ретропателярну ямку та великогомілкову вирізку.

5. Великогомілкова кістка характеризується поширенням трубчастої зони по всьому діафізу. В медіальній частині проксимального епіфіза виявлено ділянку великопетлистого галуження, а у кнеміальних гребенях - зони щільного та дрібнопетлистого галуження губчастої речовини.

6. Малогомілкова кістка досліджених пінгвіноподібних відносно довга, має сплюснуту з боків голівку.

7. Дослідження внутрішньої будови малогомілкової кістки свідчать про дуже розвинену трубчасту зону і відсутність будь-якого галуження трабекул губчастої речовини.

Размещено на Allbest.ru