Алелопатична активність видів гарноквітучих кущів, представлених в озелененні міста Києва

Відповідно до даних, наведених у табл., можна зробити висновок, що переважна більшість видів гарноквітучих кущів, які використовуються в озелененні Києва, мають високі показники УОК і належать до групи алелопатично сильно активних рослин. Це такі види, якMahonia agguifolium Nutt., Spiraea media Fr.Schmidt, Chaenomeles maulei C.K. Schneid., Hydrangea arborescens L., Viburnum opulus L., Forsythia suspensa (Thunb.) Vahl., Forsythia europea Deg. Et Bald., Syringa vulgaris L., Cotinus coggygria Scop., Rosa rugosa Thunb., Potentil- la fruticosa L., Ligustrum vulgare L., Swida alba (L.) Opiz.

Проте переважна більшість вчених одностайна у своєму твердженні про те, що для отримання більш об'єктивних показників алелопатичної активності видів, окрім загальновизнаної концентрації 1:10, доречним є визначення дії колі- нів у концентраціях, які максимально наближені до існуючих у природних умовах зростання рослин [4]. Наші дослідження показали, що алелопатична актив - ність дослідних видів гарноквітучих кущів знаходиться у прямій залежності від зменшення концентрації розчину. Тобто, у цьому випадку, справедливим є твердження, що із зниженням концентрації фізіологічно активних речовин витяжки зменшується пригнічення росту коренів текст-об'єкта. Проте навіть за концентрації 1:200 дослідні види показали абсолютно біполярні результати алелопатичної' активності. Так, якщо Rosa rugosa Thunb. та Chaenomeles maulei C.K. Schneid. виступали активними інгібіторами ростових процесів Lepidium sativum L. (67,7 % та 71,3 % відповідно), то Philadelphus coronarius L. у такій концентрації навпаки - сприяв їх кращому проростанню порівняно із контролем (134 %). Окрім цього, необхідно зазначити ще одну цікаву закономірність, що характерна для переважної більшості дослідних видів - дифузати надземних частин рослини за однакової концентрації розчину змінювали свою інгібіторну здатність залежно від фази фенологічного розвитку дослідної рослини. Так, порівнюючи дані проростання тест-об'єктів під дією витяжок, що отримані на початку вегетації рослин та в середині цього періоду, можна зазначити, що алелопатична активність не є сталою характеристикою упродовж усього вегетаційного сезону - вона досягає свого максимального значення наближуючись до середини вегетації рослини і знижується, коли рослина готується до стану зимового спокою.

Індекс алелопатичної активності дослідних видів гарноквітучих кущів зменшується у такій послідовності: Rosa rugosa Thunb., Viburnum opulus L., Syringa vulgaris L., Chaenomeles maulei C.K., Ligustrum vulgare L., Potentilla fruticosa L., Spiraea media Fr.Schmidt, Forsythia europea Deg. et Bald., Mahonia ag- guifolium Nutt., Schneid., Hydrangea arborescens L., Forsythia suspensa (Thunb.) Vahl., Cotinus coggygria Scop., Swida alba (L.) Opiz., Cornus mas L., Sambucus nigra L., Spiraea japonica L., Physocarpus opulifolius L., Tamarix ramosissima Le- deb., Deutzia scabra Thunb., Weigela florida DC., Philadelphus coronarius L.

Висновки. Встановлено залежність росту коренів тест-об'єкта від концентрації фізіологічно активних речовин витяжки, отриманої із змивів надземних частин рослин і ґрунту, та виявлено зміну алелопатичної активності гарнок- вітучих кущів залежно від фази їх фенологічного розвитку.

Визначення та використання індексу алелопатичної активності гарнокві- тучих кущів дало змогу провести градієнтний розподіл дослідних видів від найбільш активного виду, яким э Rosa rugosa Thunb., до найменш активного - Philadelphus coronarius L.

Серед досліджених видів гарноквітучих кущів, що представлені в озелененні парків Києва, 13 видів (62 %) належать до групи алелопатично активних; до групи середньоактивних та малоактивних - по 4 види відповідно, що у відсотковому еквіваленті відповідає 19 %.

Література

1. Верейкина Н.Н. Аллелопатические свойства растений-интродуцентов в искусственных фитоценозах белгородской области: автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. биол. наук: спец. 03.00.16 "Экология", 03.00.05 "Ботаника" / Н.Н. Верейкина. Воронеж, 2005. 22 с.

2. Гродзинский A.M. Аллелопатия в жизни растений и их сообществ / А.М. Гродзинский. К.: Изд-во "Наук. думка", 1965. 198 с.

3. Гродзінський А.М. Основи хімічної взаємодії рослин / А.М. Гродзінський. К.: Вид-во "Наук. думка", 1973. 206 с.

4. Ерёменко Ю.А. Аллелопатические свойства адвентивных видов древесно-кустарниковых растений / Ю.А. Ерёменко // Промышленная ботаника. 2012. Вып. 12. С. 188-193.

5. Інструкція з технічної інвентаризації зелених насаджень у містах і селищах міського типу України. затв. Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики від 24.12.2001 № 226, зареєстр. у Міністерстві України 25.02.2002 р., № 182/6470.

6. Кавтарадзе Д.Н. Экополис как естественнонаучная концепция среды обитания человека / Д.Н. Кавтарадзе // Экология и устойчивое развитие города: матер. III Междунар. конф. по программе "Экополис". М.: Изд-во "Экополис", 2000. С. 14-16.

7. Матвеев Н.М. Аллелопатия как фактор экологической среды / Н.М. Матвеев. Самара: Изд-во "Самарское кн. изд-во", 1994. 206 с.

8. Матвеев Н.М. Некоторые данные по аллелопатическим взаимоотношениям между древесными и травянистыми растениями в условиях степи / Н.М. Матвеев // Физиолого-биохимические основы взаимного влияния растений в фитоценозах. М.: Изд-во "Наука", 1966. С. 215-217.

9. Олексевич В.М. Изучение аллелопатических свойст некоторых древесных и кустарниковых растений, используемых в озеленении: автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. биол. наук: спец. 03.101 / В.М. Олексевич. Днепропетровск, 1971. 20 с.

10. Павлюченко Н.А. Алелопатичні особливості Syringa vulgaris L. / Н.А. Павлюченко: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. біол. наук: спец. 3.00.12 "Фізіологія рослин". К.: Вид-во "Либідь", 2003. 24 с.

11. Симагина Н.О. Взаимодействия между растениями в сообществах галофитной растительности Крыма: аллелопатический аспект / Н.О. Симагина: автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. биол. наук: спец. 03.00.05 "Ботаника". Ялта, 2006. 20 с.

12. Сохранение и восстановление биоразнообразия: учебн. пособ. / В.Е. Флинт и др. М.: Изд-во НУМЦ 2002. 288 с.

13. Юрчак Е.В. Історичні аспекти розвитку досліджень з алелопатії / Е.В. Юрчак // Історія науки і біографістика. [Електронне наукове фахове видання]. 2013. № 1. С. 18. [Електронний ресурс]. Доступний з http://base.dnsgb.com.ua/inb/2013-1/13_yurchak.pdf.

14. Inderjit J. Are laboratory bioassays for allelopathy suitable for prediction of field responses / J. Inderjit // Journal of Chem. Ecology. 2000. Vol. 29, No 9. Pp. 2111-2118.

15. Weidenhamer J.D. Distinguishing resource competition and chemical interference overcoming the methodological impasse / J.D. Weidenhamer // Agronomy Journal. 1996. Vol. 88, No 6. Pp. 866-875.

16. Weidenhamer J. Density - dependent phytotoxicity: distinguishing resourse competition and allelopathic interference in plants / J. Weidenhamer, D. Hartnett, J. Romeo // Journl of Applied Ecology. 1989. Vol. 26, No 2. Pp. 613-615.

Размещено на Allbest.ru