Патоморфологічні зміни в органах білих мишей за експериментального стафілококозу

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Патоморфологічні зміни в органах білих мишей за експериментального стафілококозу

М.В. Скрипка, доктор ветеринарних наук, професор Полтавська державна аграрна академія

О.І. Туль, завідувач навчально-наукової лабораторії Полтавська державна аграрна академія

В печінці білих мишей виявлено гіперемію, перинуклеарний набряк та дифузну вакуолізацію цитоплазми гепатоцитів. В нирках - кровонаповнення судин, зерниста дистрофія та руйнування епітелію звивистих канальців, запальні інфільтрати строми, гідропічна дистрофія ендотеліоцитів судинних клубочків, їх руйнування. В легенях - некроз епітелію бронхів та альвеолоцитів, серозна пневмонія, запальні інфільтрати строми, гіперплазія перибронхіальних лімфатичних вузликів. В кишечнику - набряк слизової оболонки, запальні інфільтрати та некроз апікальної частини ворсинок, гіперплазія лімфатичних вузликів.

Ключові слова: змиви, біопрба, білі миші, стафілокок, печінка, селезінка, нирки, гіперплазія, дистрофія, гіперемія, десквамація, некроз, лімфатичні вузлики, гепатоцити, нефроцити, судинний клубочок, строма, ворсинки

Знання найбільш поширених інфекційних хвороб плазунів абсолютно необхідне для людей, що мають безпосередній контакт з цими рептиліями, тому що деякі збудники цих хвороб викликають або можуть викликати подібні захворювання у людей та тварин [10]. Наукові дослідження ряду авторів свідчать про високу контамінацію рептилій в умовах зоопарків, що, в свою, чергу обумовлює до 36% загибелі даного виду [11].

Значна кількість бактерій, що живуть на поверхні тіла, в слизових оболонках та в кишечнику рептилій є частиною нормальної флори, але в той же час ящірки є носіями умовно-патогенної мікрофлори [9]. Згідно наукового дослідження Васильєва Д.Б. в ізолятах, взятих від ящірок, в 77,3% культивуються грамнегативні мікроорганізми, в 20,8% - грампозитивні і тільки в 1,9% випадків ізолюються гриби. Таке співвідношення є вірним для нормофлори клінічно здорових ящірок, тобто в мазках, взятих як з клоаки, так і з ротової порожнини домінує грамнегативна мікрофлора, в основному, представлена видами з сімейства Enterobacteriaceae [2].

За даними Коцюмбас Г.І. з співав. (2012), в органах рептилій досить часто виявляють такі патогенні мікроорганізми: Aeromonas sp та Pseudomonas sp. Bordetella sp., Escherichia coli, Klebsiella sp., Morganella morgani (спричиняє розвиток стоматиту у ящірок) [6].

В наукових роботах Васильєва Д.Б. повідомляється про видовий склад мікрофлори, яка була виділена від зелених ігуан, при цьому Escherichia coli, Proteus vulgaris складає 10,3%, Pseudomonas aeruginosa - 9,1%, Citrobacter freundii - 6,1%, Klebsiella oxytoca - 4,8%, Pseudomonas fluorescens /putida та Stenotrophomonas maltophilia до 4,2%, інша мікрофлора складає менше 3%. Слід звернути увагу на те, що мікроорганізми, які домінують в ізолятах, отриманих від клінічно здорових ящірок, в переважній кількості випадків відносяться до умовно-патогенної або патогенної мікрофлори [2].

Мета досліджень - дослідити патоморфологічні зміни в організмі білих мишей за експериментального відтворення стафілококозу із застосуванням суспензії чистої культури Staphylococcus epidermidis, виділеної від ящірки прудкої.

Матеріали і методика досліджень. В роботі використано результати лабораторного дослідження змивів слизової оболонки ротової порожнини і вмістимого кишечника ящірки прудкої за 2014 рік. Дослідження проводились на базі навчально-наукової лабораторії кафедри патологічної анатомії та інфекційної патології Полтавської державної аграрної академії. Для виділення чистої культури Staphylococcus epidermidis були відібрані органи ящірки прудкої, відлов яких проводився на території м. Полтави у приватному секторі. Змиви із слизових оболонок ротової порожнини і вмісту кишечника ящірки прудкої висівали на звичайні поживні середовища МПБ, МПА з подальшим пересівом колоній на спеціальні та селективні середовища [1, 7, 12].

Для зараження використовували 5 білих мишей масою 16-20 г. Заражали лабораторних тварин внутрішньочеревним введенням суспензії з досліджуваного патологічного матеріалу Staphylococcus epidermidis у дозі 0,5 мл. Тварини знаходилися під наглядом 10 діб [4].

Розтин трупів та відбір матеріалу для гістологічних досліджень проводили за загальноприйнятою методикою [5]. Гістологічні дослідження проводили за загальноприйнятою методикою. Зрізи завтовшки 3-10 мкм виготовляли на санному мікротомі МС-2. Мікроскопічну будову органів і тканин досліджували шляхом фарбування гематоксиліном Ерліха та еозином [3]. Гістологічні зрізи досліджували під мікроскопом марки Micromed XS - 5520. Фотографували за допомогою ССD відеокамери Micromed 5.0 Мріх.

Результати досліджень. У 12 обстежених ящірок у 100% випадків було виявлено наступну мікрофлору: Escherichia coli, Enterococcus faecalis, Proteus vulgaris, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus. З кількості обстежених ящірок із змивів слизової оболонки ротової порожнини було виявлено: Staphylococcus epidermidis у 33,3%, Escherichia coli - 33,3%. Крім того в 33,4% тварин було зареєстровано Staphylococcus epidermidis та Streptococcus.

З вмісту кишечника було виділено: Escherichia coli - у 33,3%, Escherichia coli в асоціації з Enterococcus faecalis та Proteus vulgaris - у 33,3% ящірок, Proteus vulgaris в асоціації з Enterococcus faecalis - 33,4%. У 67% досліджених ящірок Escherichia coli була виділена як зі змивів слизової оболонки ротової порожнини, так і з вмісту кишечника. Культура Staphylococcus epidermidis виділена від ящірки прудкої була патогенною для білих мишей і викликала загибель до 60% тварин.

За результатами патологоанатомічного дослідження білих мишей за експериментального відтворення стафілококозу встановлено везикулярний дерматит, спленіт, гіперемію і набряк легень, гіперемію та білкову дистрофію печінки, катар кишечника.

Проведеним гістологічним дослідженням легенів мишей встановлено в слизовій оболонці бронхів процеси альтераціі - від некрозу апікальної частини епітеліоцитів до повної руйнації епітеліального шару клітин. Поверхню слизової оболонки вкриває безструктурна гомогенна еозинофільна маса з домішками десквамованих епітеліоцитів і поодиноких лімфоцитів. Спостерігаються вогнищеві перибронхіальні запальні інфільтрати, помірно виражена гіперплазія лімфатичних вузликів бронхів.

На окремих ділянках в стінках альвеол зареєстровано некроз альвеолоцитів, десквамація їх в просвіт альвеол. У випадках вираженої деструкції, між поруч розташованими альвеолярними ацинусам залишається тонкий прошарок із сполучної тканини. У випадках альтерації як стінок альвеол, так і міжальвеолярної сполучної тканини, відбувається утворення великих порожнин з просвітів поруч розташованих альвеол або септ. У просвіті таких утворень видно макрофаги та альвеоцити 2-го порядку.

На інших ділянках, внаслідок клітинної інфільтрації, стінки альвеол потовщені, просвіти альвеол зменшені та деформовані. Зареєстровано вогнищеву серозну пневмонію, що супроводжується гіперемією капілярів аерогематичного бар'єру, набряком міжальвеолярної сполучної тканини, скупченням еозинофільної гомогенної маси з поодинокими нейтрофілами, макрофагами та лімфоцитами в просвіті альвеол.

Гістологічним дослідженням нирок зареєстровано виразне кровонаповнення судин кіркової зони; вогнищеве кровонаповнення судин в мозковій зоні, великі осередки із зернистою дистрофією епітелію звивистих канальців. Відбувається некроз апікальної частини нефроцитів, збільшення в об'ємі і втрата контурів епітеліоцитів. Збільшення в об'ємі клітин призводить до зменшення просвіту звивистих канальців до повної їх облітерації. На окремих ділянках в просвітах канальців (6-ть і більше) видно білкові циліндри. Нерідко нефроцити та їх ядра збільшені в об'ємі внаслідок набряку. В цих випадках цитоплазма вакуолізована, набуває вигляду пінистої структури, інші клітини набувають ознак лізису. Просвіти канальців містять фрагменти некротизованих нефроцитів, макрофаги. Первинна сеча еозинофільна. патоморфологічний культура стафілококоз миша

На великих ділянках канальці знаходяться на різних стадіях руйнування, стінка їх потоншена, просвіти значно розширені. За тотального руйнування нефроцитів, просвіти канальців збільшуються в об'ємі, форма деформується, в просвіті таких канальців міститься десквамований епітелій, макрофаги. У випадках руйнування не лише нефроцитів але і базальної мембрани розташованих поруч канальців, утворюються великі порожнини, в яких міститься клітинний детрит.

Зареєстровано вогнищево розташовані дрібні клітинні інфільтрати в сполучній тканині між канальцями та нирковим тільцем. Навколо ниркових тілець такі інфільтрати не рідко набувають підковоподібної форми, що повторює контури капсули клубочка.

Просвіти окремих судинних клубочків вище середнього кровонаповнення. Внаслідок гідропічної дистрофії ендотеліоцитів відбувається руйнування стінки капілярних петель клубочків. Останні збільшені в об'ємі, неправильної форми, розташування їх асиметричне або вони займають повністю весь просвіт капсули Шумлянського-Боумена. Внаслідок виразного розширення просвітів капілярів клубочка, а також руйнування їх стінок утворюються великі порожнини в судинному сплетенні. Контури окремих клубочків, в яких відбуваються процеси руйнації ендотеліоцитів, ледь простежуються, поділені на окремі фрагменти. Спостерігається руйнування капсули Шумлянського-Боумена. Нерідко відбувається атрофія судинних клубочків, розташованих поруч із судинними клубочками, що містять ознаки руйнації. Окремі нефрони мають виражені ознаки інтракапілярного гломерулонефриту.

В печінці на ділянках з помірно вираженим кровонаповненням судин, гепатоцити з ознаками зернистої дистрофії. До особливостей можна віднести виразну зернистість цитоплазми, а в окремих клітинах - коагуляцію. На великих ділянках - кровонаповнення капілярних синусоїдів. В паренхіматозних клітинах із помірно вираженим збільшенням об'єму - перинуклеарний набряк цитоплазми, в інших - дифузна вакуолізація цитоплазми. Спостерігається каріолізис, лізис цитоплазми, остання в таких випадках набуває вираженої базофілії. Гепатоцити (ділянки до 20-ти клітин) з ознаками паранекрозу, некрозу. Некротизовані клітини зливаються і утворюють безструктурну дендритну масу. Навколо ділянок з ознаками альтерації гепатоцити (до 20%) містять по два ядра.

Лімфатичні вузлики селезінки збільшені в об'ємі, неправильної видовженої форми, містять велику кількість лімфоцитів. Характерною є велика кількість еритроцитів в червоній пульпі. Зареєстровано інфільтрацію червоної пульпи клітинами як мієлоїдного, так і лімфоїдного ряду. З клітин мієлоїдного ряду (від 5 до 14-18 клітин) утворюються конгломерати з еозинофільною цитоплазмою і округлими дрібними ядрами. В окремих таких конгломератах ядра зливаються і набувають вигляду гігантських клітин з округлим пухким ядром і базофільною цитоплазмою. В одному полі зустрічається по 3 конгломерати, що мають морфологічні відмінності. Вище зазначені утворення зареєстровано як в лімфатичних вузликах, так і в червоній пульпі селезінки. Спостерігається набряк строми.

Як в тонкому, так і в товстому відділі кишечнику характерними були набряк слизової оболонки, запальні інфільтрати апікальної частини ворсинок, некроз як епітеліоцитів, так і верхівки ворсинок. Характерною є еозинофільність цитоплазми епітеліоцитів, коагуляційний некроз. Клітинна інфільтрація слизової оболонки супроводжується кровонаповненням судин. Набряк строми ворсинок призводить до їх потовщення. Збільшення об'єму лімфатичних вузликів слизової оболонки обумовлене їх гіперплазією та помірно вираженим набряком строми.

Висновки

1. Культура Staphylococcus epidermidis виділена від ящірки прудкої є патогенною для білих мишей і викладає загибель до 60% тварин.

2. Процеси альтерації епітелію бронхів, канальців нирок та шкіри є підтвердженням тропізму вірулентних штамів стафілококів до епітеліоцитів внутрішніх органів та шкіри. Тропізм збудника до ендотелію судин призводить до гідропічної дистрофії та вакуолізації клітин стінки клубочків нирок із подальшим їх руйнуванням.

3. Інтоксикація організму призводить до клітинних та стромальних диспротеінозів компактних органів, до збільшення порозності судин та набряків строми стінки кишечнику, селезінки, нирок. Спостерігається гіперплазія лімфоїдної тканини та запальна інфільтрація органів, що були досліджені.

Список літератури

1. Биргер М.О. Справочник по микробиологическим и вирусологическим методам исследования / М.О. Биргер, Е.В. Ведьмина, В.В. Влодавец. - М.: Медицина, 1982. - 464 с.

2. Васильев Д.Б. Инфекционные болезни рептилий / Д.Б. Васильев // Актуальные ветеринарные проблемы в зоопарках: мат. Международ. семинара. Москва: 19-23 ноября 2012 г. // Межвед. сб. науч. и науч.- метод. тр. - М.: Московский зоопарк, 2013. - Вып. 2. - С. 25 - 79.

3. Горальський Л.П. Основи гістологічної техніки і морфофункціональні методи досліджень у нормі та при патології: навчальний посібник / Л.П. Горальський, В.Т. Хомич, О.І. Кононський. - Житомир: «Полісся», 2005. - 288 с.

4. Западнюк М. П. Лабораторные животные. Использование в эксперименте

/ М.П. Западнюк, В.И. Западнюк, Е.А. Захария. - К.: Высшая школа, 1983. - 878 с.

5. Зон Г.А. Патологоанатомічний розтин тварин: навч. посіб. / Г.А. Зон, М. В. Скрипка, Л.Б. Івановська. - Донецьк, ТОВ «Таркус», 2010. - 222 с.

6. Хвороби рептилій та їх патоморфологічна діагностика: навч. посібник / Г.І. Коцюмбас, Р.С. Данкович, Ю.С. Стронський та ін. - Львів: «Афіша», 2012. - 235 с.

7. Шевченко А.А. Диагностика стафилококкозов и стрептококкозов / А.А. Шевченко, О.Ю. Черных, Л.В. Шевченко и др. - Краснодар: КубГАУ, 2013. - 46 с.

8. Ярофке Д. Черепахи, ящерицы, змеи / Д. Ярофке, Ю. Ланге / Пер. с нем. И. Шемакова. - М.: Аквариум, 1998. - 176 с.

9. Cooper J.E. Isolation of potentially pathogenic bacteria from healthy mambas (Dendroaspis species) / J.E. Cooper, J.R. Needham // The Veterinary record. - 1983. - 113(6). - РP. 135-136.

10. Jacobson E. Infectious diseases and pathology of reptiles : color atlas and text / E. Jacobson. - CRC Press, 2007. - 736 p.

11. Kaneene J.B. Disease patterns in the Detroit Zoo: a study of reptilian and amphibian populations from 1973 through 1983 / J.B. Kaneene, R.F. Taylor, J.G. Sikarskie et al.// Journal of the American Veterinary Medical Association. - 1985. - 187(11). - PP. 1132-1133.

12. Parisi J.T. Coagulase-Negative Staphylococci and the Epidemiological Typing of Staphylococcus epidermidis / J.T. Parisi // Microbiological Reviews. - 1985. - Vol. 49. - №2. - РР. 126-139.

Размещено на Allbest.ru