Особливості процесу комунікації тварин між собою

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Як спілкуються тварини "Мова" тварин - це пози, акустичні сигнали, хімічна ("нюхова") інформація, всілякі торкання. «Мова» запахів - найдавніша, майбуть, з усіх «мов», адже нею й досі користуються тварини, які раніше за інших з'явилися на Землі.

Пахучими речовинами помічають свої дороги мурахи. Бджоли-розвідниці, знайшовши їжу, просочують своїм запахом повітря й навколишні предмети, щоб робочі бджоли могли швидко й безпомилково знайти дорогу до годівниці. Мова запахів дуже важлива для багатьох тварин-мисливців. Собака та його родичі знаходять здобич головним чином завдяки органам чуття. Відстань, на яку собака може чути запах дичини, передусім залежить від напряму і сили вітру та вологості ґрунту. З диких тварин хорошим чуттям володіють вовк, шакал, лисиця.

Також велику роль у комунікації тварин грають хімічні стимули. Вони можуть поширюватися у повітряному або у водному середовищі і сприйматися, відповідно, нюховими та смаковими рецепторами. У будь-якому випадку виділення різних за хімічною природою речовин дозволяє передавати широкий спектр специфічних повідомлень. Багато хімічні сигнали служать для притягнення до особини її родичів. Широко поширені, зокрема, високоспецифічні речовини, звані статевими атрактантамі і використовуються для залучення статевого партнера в період розмноження. Деякі хімічні сигнали використовуються, головним чином, для міжвидового спілкування. Наприклад, огидний запах, розбризкується скунсом рідини відлякує людей, собак і багатьох інших потенційних ворогів цих тварин. Аромат квітучих рослин привертає до них комах-запилювачів. Це також приклад міжвидової хімічної комунікації. У тваринному світі широко поширений «мову» запахів. Тварини сімейства котячих, куницевих, собачих «мітять» межі території, де вони мешкають. По запахах тварини визначають зрілість особин, вистежують видобуток, уникають ворогів або небезпечні місця - пастки і капкани.

«Мова» звуків. Звуковий код тварин дуже різноманітний. Найчастіше ми чуємо «пташину розмову». Треба розмежовувати пісню птахів і сигнали, які вони подають у різних випадках життя. Звуки можуть мати різне значення залежно від тональності. «Мова» звірів складається з не багатьох «слів», якими передаються задоволення, страх, жаль, лють, перехід у напад та інші емоційні стани.

Тварини однієї спільноти орієнтуються на голосові реакції один одного. Голосові реакції додатково інформують членів спільноти про стан побратимів і тим самим дозволяють орієнтувати поведінка усередині спільноти. Голодні переміщаються туди, де лунає апетитне похрюкування, що видається поїдають що-небудь твариною; на агресивні звуки бійки мавп мчить ватажок, щоб навести в стаді порядок; тривожний сигнал небезпеки зриває з місця все стадо. Самці безхвостих амфібій притягають самиць співом. Крик жаби коки складається з двох тонів. Але самиці чують тільки високий звук -- закличний, а інші самці, тільки низький -- загрозливий. Для самців американської жаби-бика хороший слух дуже важливий. Вони агресивні і постійно прислухаються, чи немає поблизу суперників. Звуковий код тварин дуже різноманітний. Найчастіше ми чуємо "пташину розмову". Треба розмежовувати пісню птахів і сигнали, які вони подають у різних випадках життя. Звуки можуть мати різне значення залежно від тональності. Наприклад, у свійських гусей звуки "га-га-га" означають заклик іти швидше; "га-га-га-га-га-га" - "затримуємося тут"; коротке уривчасте ґелґотання - сигнал тривоги; голосне ґелґотання, що переходить у тихе, ледь чутне, показує, що птахи задоволені. Розгнівані гуси сичать і витягують шию вперед. Співати птахи навчаються у родичів. Зяблик чи канарка, які виросли на самоті і не чули пісень старших птахів, ніколи не співатимуть правильно. Океанічні ссавці також не безмовні. Звуки подають усі кити, та «найговіркішими» виявились дельфіни. Вони вдаються до звукових сигналів найрізноманітнішої частоти. Подані ними ультразвуки служать головним чином для ехолокації.

Їх мова - це, швидше, сигнали, які вони використовують для передачі інформації родичам. Дельфін на ім'я Ельвар навчився вимовляти своє ім'я, слова "більше", "менше", "хлюпни води", "припини це" та інші, та це, звичайно, не є осмислена людська мова, а лише імітування звуків. Не має сенсу і приказка "німий, як риба": для передачі звуків у більшості риб пристосований плавальний міхур.

Рідко звуковий сигнал тварин не супроводжується якимись жестами. А іноді "німа розмова" зрозуміла і без будь-яких слів. Навіть деякі риби здатні їх видавати для інформування оточуючих про небезпеку або нападі. Наприклад, скат гупає, сом вміє хрюкати, камбала видає дзвін, риба-жаба гуде, сциена співає. Звук народжується у них при вібрації зябер, скреготінні зубів, стисканні міхура. Є риби, які використовують зовнішнє середовище для навмисного створення звуків. Так, лисяча акула б'є по воді хвостом під час полювання, прісноводні хижаки в гонитві за здобиччю виринають.

Спів і цвірінькання птахів не є несвідомим. У пернатих існує безліч сигналів, якими вони користуються в різних ситуаціях. Неоднакові звуки видають птахи, наприклад, при гніздуванні та міграції, побачивши ворогів і пошуку родичів. Їх вміння спілкуватися підкреслюється в творах усної народної творчості, де герой, розуміє пернатих, є частиною природи.

Ілюструючи те, як між собою спілкуються тварини, можна сказати, що мова собак теж різноманітний. Вони вміють не тільки гавкати, але і гарчати, вити. При цьому гавкання собак буває різним. Наприклад, тихий і рідкісний гавкіт говорить про притягнення уваги, гучний і протяжний означає небезпеку, присутність чужого. Гарчить собака, захищаючись, або охороняючи видобуток. Якщо вона виє, значить, їй самотньо і сумно. Іноді вона верещить, якщо хтось зробив їй боляче. Звукова сигналізація існує у всіх видів тварин: курки видають 13 різних звуків, жаби - 6, півні - 15, синиці - 90, граки - 120, свині - 23, ворони - до 300, дельфіни - 32, лисиці - 36, мавпи - більш 40, коні - близько 100 звуків. Мова мавп. У зграї або невеликій групі мавп дуже багато крику, шуму, енергійних і виразних жестів. З їх допомогою вони обмінюються з родичами необхідними відомостями, спілкуються своєю мовою мавп. Вони навіть розрізняють голос кожного члена групи.

У мові маленьких жвавих мавп в Кенії є звуки, які позначають такі поняття, як «беззбройний людина», «людина з гвинтівкою». «Мова» жестів. Рідко звуковий сигнал тварин не супроводжується якимись жестами. А іноді «німа розмова» зрозуміла і без будь-яких «слів».

Бджоли-розвідниці передають інформацію танком: прилетівши до вулика, бджоли на сотах робить швидкі колові рухи і водночас крутить черевцем. Різноманітними є жести, рухи і пози птахів у шлюбний період. Деякі птахи підносять один одному подарунки (рибу, водорості, ягоди, гілочки), що мають символічне значення. При цьому вони прибирають найрізноманітніших поз. Іноді птахи, відлякуючи ворога, стають у загрозливу позу. У мові жестів звірів не останню роль відіграє хвіст. Якщо собака крутить хвостом, значить він задоволений і ніколи в цей час не вкусить. Інша річ, коли хвіст у нього нерухомий, напружений. Наближається до такого собаки небезпечно. Коли ж собака чимось наляканий, він підгинає хвоста, ніби каже: «Я й так боюся, не чіпай мене». Коти також уміють розмовляти хвостом. Якщо в кота благодушний настрій, він ліниво помахує хвостом. Якщо є розгніваний, то різко крутить ним з боку на бік, «б'є хвостом». Різноманітними є погрозливі жести у тварин: вишкіряння зубів, вигинання спини дугою, наїжачення шерсті, биття копитом, притискування вух тощо. У багатьох звірів, як і в птахів, є поза підкорення. Коли дорослий собака накидається на цуценя, те лягає на спину і піднімає лапки вгору. Зайнявши таку позу, цуценя опиняється в повній безпеці. Мабуть, це один із способів збереження виду що виробився в процесі еволюції. Те, як між собою спілкуються тварини з допомогою невербальних засобів комунікації, демонструють кролики. Вони вкрай рідко видають звуки: в основному при сильному хвилюванні і переляку. Однак мова рухів тіла у них розвинений відмінно. Їх довгі вуха, здатні крутитися в різні боки, служать для них джерелом інформації.

У козулі хвіст служить своєрідним семафором, її хвіст знизу білий, і, тікаючи, вона зводить хвоста вгору, повертаючи його білою підкладкою до дітей. У заростях він маячить, як біла хустинка, показуючи недосвідченим козенятам шлях.«Мова» фарб і вогників. За допомогою кольорів тварини ховаються від ворога, лякають його, маскуються, підкрадаючись до здобичі, «говорять».Найяскравішого забарвлення набирає багато птахів та риб у шлюбний період, хоча однозначного пояснення цьому явищу немає: одні вчені вважають, що яскраве забарвлення самця потрібне, щоб полонити самиць, інші гадають, що це турнірна зброя, яка відлякує суперника, чи просто розпізнавальна ознака. Те, що забарвлення може слугувати «посвідченням особи», незаперечне. Різноманітні світні органи та «ліхтарики» також виконують різні функції - від освітлення для полювання та застереження до запрошення на побачення.

У табунах та групах ссавців установлюється біологічно виправдана нерівноправність. Як правило, в такій групі є вожак. Ним буває доросла, дужа й досвідчена тварина, що може постояти за себе рогами, копитами й зубами. Шукаючи для себе кращі кормові угіддя, кращі місця для відпочинку і ночівлі, вони забезпечують таким чином іншим тваринам найкращі умови життя. Здатність дельфінів до імітації звуків навіть вища, ніж у папуг. Іноді птахи, відлякуючи ворога, стають у загрозливу позу. Індик настовбурчує пір'я і розпускає віялом хвіст. Під час бійки деякі птахи можуть сказати "я здаюся". Переможець, якщо він одного й того ж виду з переможеним, ніколи його не зачепить. Галка в такому випадку присідає, вигинає шию і, відвернувши голову від переможця, підставляє йому потилицю, одне з найуразливіших місць у птахів. Розпластаної пози з витягнутою вперед шиєю прибирає переможена чайка.

Різноманітними є погрозливі жести у тварин: вишкіряння зубів, вигинання спини дугою, наїжачення шерсті, биття копитом, притискування вух тощо. Розгнівана горила б'є себе кулаком у груди і люто зиркає на порушника спокою.

У тварин є свій «язик», що виражає їх стан. Гарчання лева чути на всю округу - цим цар звірів заявляє гучно про свою присутність, і від цього холоне кров у козуль і антилоп у савані. Ватажок слонів, найстарший і розумний в стаді, заклично сурмить, піднявши хобот, збираючи слонів у похід по джунглях у пошуках гарних пасовищ. Лось видає гучний клич, йдучи битися з суперником за самку. Іноді птахи, відлякуючи ворога, стають у загрозливу позу. Індик настовбурчує пір'я і розпускає віялом хвіст. Під час бійки деякі птахи можуть сказати "я здаюся". Переможець, якщо він одного й того ж виду з переможеним, ніколи його не зачепить. Галка в такому випадку присідає, вигинає шию і, відвернувши голову від переможця, підставляє йому потилицю, одне з найуразливіших місць у птахів. Розпластаної пози з витягнутою вперед шиєю прибирає переможена чайка.

У козулі хвіст служить своєрідним семафором, її хвіст знизу білий, і, тікаючи, вона зводить хвоста вгору, повертаючи його білою підкладкою до дітей. У заростях він маячить, як біла хустинка, показуючи недосвідченим козенятам шлях. словесний примат комунікація птах

У жестової мови у приматів і в розмові високообдарованих птахів простежуються елементи словесно-логічної пам'яті і самосвідомості. Тварини вміють споглядати, вирішувати логічні завдання, змінювати моделі поведінки, насолоджуються картинами, іграми, мають потребу в спілкуванні. Дельфіни з захватом готові грати з м'ячем у басейні, слони з задоволенням грають у футбол, а любов до співу відмічена у всіх тварин - від жаб до мавп і китів. Любов і відданість, жалість і співчуття, альтруїзм і жертовність - всі ці високі морально-етичні якості людини в рівній мірі притаманні тваринам.

Размещено на Allbest.ru