Основні цикли кліща

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні цикли кліща



Зміст

Вступ

1. Огляд Наукової літератури

1.1 Система класифікацфї, павутинного клища

1.2 Видовий склад павутинного кліща та їх екология

1.3 Фнатомо - морфологічні особливості павутинного кліща

1.4 Живлення кліща

1.5 Ромноження кліща

1.6 Загальна характеристика та ознаки ушкоджень фітоценозів

1.7 Засоби боротьби

2. Матеріали та методи досліджень

Висновок

Список літератури



Вступ

Паразити зустрічаються майже всюди. Паразитизм швидко розповсюджений у природи.

Справжніми паразитами є тільки ті організми, для яких паразитичний спосіб життя - обов'язково форма існування. Від справжніх (облігатних) паразитів необхідно відрізняти несправжніх . До них належить організми, які живуть вільно, але, потрапивши у інший організм, здатні прожити у ньому деякий час. До них відносять, наприклад, личинки мух, які залишаються живими при проходженні через кишки людини.

Паразитизм - форма антагонічного співжиття організмів, що відносяться до різних видив, при якому один з організмів (паразит) використовує інший організм (хазяїн) як середовище існування, і джерело живлення,існуючи за його рахунок, чим, звичайно, завдає шкоди хазяїну, але, як правило,не такої значної, щоб викликати його загибель. В. О. Догель дає паразитизму таке визначення: "Паразити - це такі організми, які використовують інші живі організми як середовище існування та джерело їжі, покладаючи при цьому (частково або повністю) на своїх, хазяїв завдання регулювання своїх взаємовідносин з навколишнім середовищем".

Різниця між паразитизмом і хижацтвом полягає у тому, що хижак використовує свою здобич раз, при цьому вона гине; паразит використовує свою жертву тривалий час, і, як правило, вона не гине.

Паразит і хазяїн становлять єдину взаємопов'язану систему, яка існує у певних умовах середовища, що було покладено нами в основу наших досліджень. Задачами наших досліджень передбачалося: основних циклів кліща та його шкодо чинна дія рослинним організмам в умовах м. Запоріжжя:

1. Вивчення біолого - екологічних особливостей кліщів.

2. Особливостей живлення та способи його розмноження кліщів.

3. Особливості росту і розвитку личинок та їх шкодочинну дію на рослинні організми.

4. Засоби боротьби з павутинним кліщем шляхом хімічної обробки рослин препаратами.



1. Огляд Наукової літератури

1.1 Система класифікацфї, павутинного клища

Царство: Тварини (Animalia).

Павутинні кліщі -- представники підкласу кліщі, родини Tetranychidae, включають близько 1600 видів. Невеликі, сисні павукоподібні помаранчевого, червоного або жовтуватого кольору. Довжина не перевищує 1 міліметра. Зазвичай вони оселяються на зворотному боці листка і дуже швидко розмножуються. Викликають пошкодження рослин, проколюючи їх клітини для живлення. Харчуються на кількох сотнях видів рослин.

Тип: Членистоногі (Arthropoda).

Членистоногі мають багато спільного з кільчастими червами, особливо з поліхетами. Проте через ряд ароморфозів вони досягли вищого ступеня диференціації тканин та органів, перш за все нервової системи й органів чуття; деякі групи мають складну поведінку, яка виявляється в піклуванні про потомство, здатності до складної будівельної діяльності, суспільному житті й навіть мові (наприклад, у вищих перетинчастокрилих).

Як і кільчаки, членистоногі -- метамерні тварини. їхнє тіло складається з ряду сегментів, проте метамерія членистоногих різко гетерономна. Групи подібних сегментів об'єднуються у відділи тіла -- тагми. Найчастіше виділяються три тагми: голова, груди, черевце. У павукоподібних голова злита з грудьми в єдину тагму -- головогруди; у трилобітів і багатоніжок є всього дві тагми -- голова і тулуб. Особливе значення має процес цефалізації -- утворення голови -- тагми, де сконцентровані органи чуття (вусики, очі) та первинної переробки їжі (ротовий апарат).

Голова складається з головної лопаті, або акрона, та кількох передніх сегментів. На думку більшості вчених, акрон гомологічний простоміуму кільчастих червів. Голова членистоногих має 6 сегментів. Кількість сегментів, котрі входять до складу грудей і черевця, яке закінчується анальною лопаттю, або тельсоном (гомолог пігідія), різко коливається, проте в межах типу спостерігається тенденція до стабілізації та зменшення їх кількості. У результаті тагматизації об'єднується і внутрішній вміст сегментів; одні органи розростаються за рахунок інших рівноцінних органів. Зокрема, спостерігається концентрація гангліїв нервової системи в головний мозок.

Характерною ознакою членистоногих, від якої походить назва типу, є будова їхніх кінцівок. Вони складаються з окремих члеників, що рухомо з'єднані між собою суглобами, утворюючи багатоколінні важелі, здатні до складних і точних рухів. Відповідно до тагматизації тіла членистоногих відбулася й спеціалізація їхніх кінцівок. На голові знаходяться кінцівки, що виконують чутливу функцію -- антени (одна або дві пари), решта кілька пар кінцівок перетворилися на ротові органи, що беруть участь у захопленні, утриманні та подрібненні їжі (верхні та нижні щелепи або хеліцери та частково педипальпи). Кінцівки грудної тагми виконують в основному локомоторну функцію (плавання, повзання, ходіння, бігання, стрибання), хоча до цих функцій іноді додаються й інші (дихальна, чутлива). Кінцівки черевця у багатьох груп редуковані. Лише у трилобітів і деяких ракоподібних (клас Malacostraca) вони призначені для плавання; одна-дві пари черевних кінцівок часто спеціалізуються як статеві, що призначені для запліднення та розмноження.

У найповнішому вигляді кінцівка членистоногого складається з основної частини (протоподит), від якої відходять дві гілки: зовнішня (екзоподит) та внутрішня (ендоподит), крім того, у водяних форм є зябровий відросток (епіподит). У первинно водяних членистоногих (наприклад, ракоподібних) деякі кінцівки зберігають двогіллясту будову; в більшості ж кінцівок одна з гілок редукується, і вони стають одногіллястими (наприклад, ноги у Шестиногих та Багатоніжок).

Підтип: Хелецерові (Chelicerata).

Хеліце?рові або Павукоподі?бні (Chelicerata) -- підтип типу членистоногі. Характерною ознакою хеліцерових є поділ тіла на дві тагми: головогруди та черевце. На головогрудях розташовано шість пар кінцівок. Вусики (антени, антенули) в хеліцерових відсутні. Перша пара кінцівок, розташована перед ротовим отвором, часто закінчується клішнею й зветься хеліцерами (звідси й назва підтипу). Позаду ротового отвору є друга пара кінцівок -- педипальпи (ногощупальця). Останні чотири пари слугують ходильними ногами. Головний мозок хеліцерових, на відміну від інших членистоногих, складається з прото- та тритоцеребрума; дейтоцеребрум відсутній. Сучасні хеліцеровінаселюють суходіл і тільки близько 5% видів живе в морській та прісній воді.

Клас: Павукоподібні (Arachnida).

Павукоподі?бні, або арахніди (Arachnida), клас типу членистоногих, який включає павуків, скорпіонів, косарикиів і кліщів. Вони відрізняються від інших членистоногих, оскільки мають тільки дві частини тіла: голову, об'єднану з грудною кліткою (головогруди), і черевце.

Сучасні павукоподібні представлені наземними формами, які походять від водяних членистоногих, які спочатку заселяли моря. Щоб пристосуватися до наземного способу існування, павукоподібні повинні були: здійснити зміну органів дихання; максимально зменшити випаровування води з поверхні тіла; перейти на нові об'єкти живлення.

Основні особливості організації, що забезпечили пристосування павукоподібних до життя на суходолі:

поява "легенів" і трахей -- органів дихання атмосферним киснем;

воскові виділення кутикули, які перешкоджають випаровуванню води;

зменшення розмірів тіла для обмеження числа линьок;

розвиток копулятивних органів і внутрішнього запліднення.

Підклас: Кліщі (Acarina).

На відміну від деяких інших членистоногих, кліщі мають тіло з однієї частини, не поділене на видимі частки. Голова, тулуб та черевце можна тільки умовно виділити, здогадуючись про їх межі за характерними поперечними рядами щетинок, щитами, що додатково армують поверхню тіла, розташованими на спині, недалеко від передньої частини тіла, очами тощо.Головогруди та черевце злиті.Розвиток непрямий.

Так само, як найближчі родичі павуки, деякі кліщі виділяють павутину та можуть формувати захисні пологи над колонією, використовують слину як отруту для полювання та для зовнішнього переварювання їжі.

Для циклу розвитку кліщів характерна невелика кількість стадій, від одної до іншої кліщ переходить линяючи та покидаючи свою зовнішню хітинову оболонку. Здебільшого кліщі відкладають яйця, з них вилуплюються личинки, які, підростаючи, проходять одну, дві або три стадії німфи, після чого линяє у дорослого кліща -- самицю чи самця.

Наука, що вивчає кліщів, називається акарологія.

Ряд: Кліщі (Acarina).

Родина: Безтрахейні(Atracheata).

Вид: Павутинній

1.2 Видовий склад павутинного кліща та їх екология

Звичайний павутинний кліщ (Tetranychusurticae). Багатоїдний шкідник, може вражати майже всі кімнатні рослини і багато рослин відкритого ґрунту. Харчується, висмоктуючи клітинний сік. Частіше за інших він вражає троянди, бальзамін, драцени, пальми, цитрусові, фікуси, фуксії. Живе колоніями, по сотні індивідуумів. Колонії тримаються переважно на нижньому боці листків, а при сильному ураженні - на верхівках пагонів. Верхня сторона ураженого листка покривається жовтуватими плямами і цяточками, а між листям і стеблами з'являється тонка біла павутина. Пошкоджені рослини відрізняються блідо - жовтим забарвленням. Вони досить дрібні. Найбільші (дорослі самки), близько 1 мм довжини, з 2 червоними очними плямами біля голови і з численними щетинками, які покривають ноги і овальне червонувате (або рожеве) тіло. Шкодять личинки і дорослі особини. Вони здатні досить далеко розповзатися від зараженої рослини і швидко засилити нові території завдяки існуванню павутиння, яке захищає кліща від шкідників і неблагоприємних умов існування.

Павутинні кліщі - паразити водолюбивих рослин, які забезпечують шкідника не лише вологою, але й надійним захисто від хижаків-ентомофагив до яких відносяться псиліди та деякі представники напів твердокрилих і твердо крилих комах.

1 - яйце, приклеєне до павутини; 2 - дорослий кліщ (самка)

Рис. 1.1 Звичайний павутинний кліщ

Помилковий павутинний кліщ (Tenuipalpidae), навпаки, дуже маленький, від 0,25 до 0,3 мм довжиною, неозброєним поглядом не видно, кольором від зеленого до червоного, форми овальної, не плете павутину, тому коли комахи починають кидатися в очі, це означає, що ураження вже досягае величезних розмірів (Рис.1. 2).

Рис. 1.2 Помилковий павутинний кліщ (Tenuipalpidae)

Атлантичний павутинний кліщ(Tetranychusatlanticus) дуже схожий на звичайного павутинного кліща, але відрізняється жовто - зеленим кольором тіла. Поселяється на верхній і нижній стороні листків, на пагонах, гілках і на плодах. Здатний розвиватися навіть при високій вологості повітря. Віддає перевагу пальмам та цитрусовим (рис. 1.3).

Рис. 1.3 Атлантичний павутинний кліщ (Tetranychusatlanticus)

Червоний павутинний кліщ(Tetranychuscinnabarinus) шкідник практично всіх кімнатних рослин. Любить живитися бальзамінами, калами, трояндами, лимонами, цинераріями, мурайями, орхідеями, пасльонами. Самки пурпурово - червоні, 0,5 мм, самці яскраво червони, 0,3 мм. Дуже плодючий, і чим вище температура повітря, тим активніше розмножується. Не любить вологості і холодного душу.

Рис. 1.4Червоний павутинний кліщ(Tetranychuscinnabarinus)

Цикламеновий павутинний кліщ(Phytonemuspallidus) вражає цикламени, бальзаміни, пеларгонії, глоксинії і хризантеми, бульби і корені - бульбових рослини. У ураженої рослини краї листя згортаються, стебла прикручуються, бутони в'януть, зростання уповільнене. Для сенполій характерною ознакою зараження кліщем є збільшення опушування на черешках і листі, деформується центр розетки. Неозброєнм оком розглянути цикламенового кліща неможливо. Довжина овального, напівпрозорого жовтуватого тіла 100-300 мкм. Має 4 пари ніг. Колонії розташовуються переважно на верхній стороні листя. У великому скупченні кліщі виглядають як шар пилу. Самки люблять відкладати яйця в різних поглибленнях і щілинах. На відміну від звичайного павутинного кліща, це шкідник вважає за краще жити у вологих умовах. Перед обробкою отрутохімікатами потрібно виділити всі уражені листя, квітки і бутони (рис. 1.5).

Рис. 1.5Цикламеновий павутинний кліщ(Phytonemuspallidus)

Галові павутинні кліщі(Eriophyidae). Тіло сильно витягнуте, часто веретено видної форми, довжина 0,15-0,3 мм. Тулуб розділений на короткий передній відділ, покритий щитком, і подовжений задній з тонко кільчастим покривом. Ротові органи смокчуть. Забарвлення від білого до іржаво - бурого. Органів дихання і очей немає. Живуть на рослинах, висмоктуючи вміст кліток, викликають зміни забарвлення листя, Їх скручування, ненормально галуження втеч. Приводять до зниження якісних властивостей плодів. Утворюють різні галли (патологічні кулясті розростання клітин на листках і пагонах рослин діаметром від 1,0 до 2,5 см), в середини яких живуть і розмножуються. Переносять збудників вірусних захворювань рослин. На весні переходять до активного життя, але мало шкідливі. Поширюється з посадковим матеріалом, за допомогою вітру та комах, а також з поливними водами. Для боротьби галові кліщі можна використовувати дворазове обприскування:

- Карбофосом, СП (100 г/кг) 90 г/10 л води,

- Мітаком, КЕ (200 г/л) 20-30 мл/10 л води,

- Фітовермом, (2 г/л) 0,2% розчин (рис.1. 6).

Рис.1. 6Галові павутинні кліщі(Eriophyidae).

Широкий павутинний кліщ(Tarsonemuspallidus). Вражає олеандр, сенполії, тагетіс, кактуси, листя цитрусових, антуріума, бруслини, фікусів, аукуби. Він так само, як цикламеновий кліщ, дуже дрібний і без сильної лупи його не побачити. Шкідник викликає деформацію листя, бутонів і квіток. Краї листя підгинаються в низ і повільно в'януть. У опушених рослин опушення стає рідкісним. Широкий кліщ поселяється на нижній стороні листя рослин. Шкідник дуже плідний. У спекотну погоду через кожні 4-5 днів з'являється нові покоління личинок з яєць, відкладених на нижній стороні листа. І через деякий час, уражене рослина буквально усипане гронами червонувато - бурою пилу і павутиною. Самки не відкладають яйця в різних поглибленнях і щілинах. Завдяки чому з ним легше розпрощатись. Ефективні в боротьбі з ним препарати сірки (колоїдна сірка, кельтан). В Америці проти нього застосовують теплову обробку на сенполії. Рослини на 15 хвилин занурюють у гарячу воду (температура 44,5 градуса). Плоскі кліщі не утворюють павутини. Розмір плоских кліщів 0,25-0,4 мм. Тіло жовтого або цегляного кольору, яйцеподібне. Здатні розмножуватися протягом усього року при температурі від 18 до 24 градусів (рис. 1.7).

Рис.1. 7Широкий павутинний кліщ (Tarsonemuspallidus)

Кактусовий плоский кліщ(Brevipalpusrussulus). Протирання мильним розчином проти нього не ефективно, хоча чисельність кліщів знижується (змивається). Знищити плоскотілок можна тільки інсектицидами. Допомагає також опромінення ультрафіолетовою лампою. Деякі застосовують п'ятикратне обприскування рослин з інтервалом в 7 днів настоєм піретруму (2-3 г на 1 л води).

Кліщі бріобіі не рідкісні гості кімнатних екзотичних рослин. Викликають появу на листках білих або жовтуватих штрихів. Пошкодження дуже схожі на ураження трипсом. Шкірочка на листках мертвіє і розтріскується, листя деформується і закручується. Бріобрія злакова (Byobiagraminum)0,8-1 мм завдовжки, червонуватого кольору, широкоовальної форми, з довгими ніжками, Дуже рухлива і швидко переміщається по всій рослини. Відкладають великі помаранчеві яйця вздовж жилок по верхній стороні листка. Вражає сенполії, фатсию (рис.1. 8).

Рис. 1.8Кактусовий плоский кліщ(Brevipalpusrussulus)

Конюшиновий кліщ(Bryobiapraetiosa) коричневого або зеленого кольору, довжиною до 0,6 мм. Відкладає на листках кулясті темно - червоні яйця. Вражає амбуцилон, бересклет японський, фікус. У боротьбі з бріобіями добре допомагає мильний розчин. Кореневі кліщі ушкоджують підземні частини рослин. Активно розмножуються і розвиваються в широкому діапазоні температур, 10-25 градусів і вище. Особливо швидко множаться при високій вологості повітря. Тому для профілактики появи кореневих кліщів зберігають бульби цибулин і коренеплоди в сухому прохолодному приміщенні, при вологості не нижче 60%. Вражають в першу чергу цибулинні рослини: амариліс, гіацинт, гладіолус, тюльпан, орхідеї. В уражених частинах рослини видно ходи, заповнені бурої потертю (рис. 1.9).

Рис. 1.9Конюшиновий кліщ (Bryobiapraetiosa)

Цибулинний кореневий кліщ(Rhizoglyphusechinopus) має широке овальне тіло світло - жовтого кольору, звужене до кінця, 0,5-1 мм, і чотири пари ніг. Вони видно неозброєним оком. Дуже плодовиті. Самка відкладає в ходах близько 300 яєць. Поступово кліщі вигризають всю внутрішню частину цибулини, перетворюючи її потерть. Цибулинний кліщ (Steneotarsonemus) трохи більший - до 1,5 мм завдовжки, має овальне тіло білого або жовтого кольору, і дві пари ніг (рис.1. 10).

Рис. 1.10Цибулинний кореневий кліщ (Rhizoglyphusechinopus)



1.3 Фнатомо - морфологічні особливості павутинного кліща

Павутинні кліщі - примітивні та деградовані тварини більше того, вони зберегли ряд примітивних рис, які досить давно втрачені іншими арахнідами. Вони, мають дуже малі розміри які не перевищують 2-5 мм. Покриви тіла дуже тонкі і у деяких із них відсутні щетинки. Тулуб тіла розчленований, причому сегментоване не лише черевце, але й голово грудка. Сегменти хеліцер, педіпальп і двох передніх пар кінцівок розчленовані спинними борознами і як у соль пуг, утворюють передній відділ, відповідаючи й голові трилобітів, який називається у кліщів протеросомою. З боків цього відділу розташовані бічні очі, а с переду парний за походженням медіальне око. Сегменти двох задніх пар ніг розчленовані. Черевце у них теж розташоване і складається із шести сегментів і сполучених з голово грудкою.

Tetranychinae - це дрібні кліщі з круглим тилом, покритим рідкісними, але досить помітними (під збільшенням) щетинками. Всі види, в тій чи іншій мірі, обплітають уражені ділянки рослини ледь помітною павутиною, за що вони і отримали свою назву. Забарвлення дуже мінливе і залежить від цілого ряду чинників. Найчастіше кліщі жовтуваті, буруваті, зеленуваті. Можуть мати темно - пофарбовані плями з боків тіла. Зимуючі самки зазвичай рудуватого, або червоного кольору. Самці трохи дрібніше самок і мають більш видовжене тіло. З заплідненням яєць з'являється самки, з незапліднених виходять самці. Личинки кліща, на відміну від дорослих особин, мають три пари ходильних кінцівок. Після першого линяння личинка перетворюється в німфу, і має вже чотири пари ходильних кінцівок, як і доросли кліщі. Яйця округлої форми. Відразу після відкладання білясті, або жовтуваті, майже прозорі. У міру розвитку зародка яйця каламутніють і стають жовтуватими. Швидкість розвитку зародка дуже залежить від температури. Так, при +15 С стадія яйця триває близько 15 діб, а при +30 С всього 2-3 доби. Загальна тривалість одного покоління даних шкідників (від яйця до яйця) також залежить від температур і становить від 30-36 до 7-8 діб. Це треба враховувати, складаючи графік хімічних обробок.

Восени значна частка німф перетворюється на зимуючих самок. Частина них відкочовує з кормових рослин у пошуках місць для зимівлі. Причому, деякі переміщуються вниз, а інші шукають укриття у верхній частині приміщень. Так що повна протруювання рослин не гарантує позбавлення від всіх шкідників у вашому домі. При високих температурах літніх частина самок перестає харчуватися і так само мігрують у пошуках укриттів до кінця екстремально - спекотного сезону. Все це сильно ускладнює боротьбу з павутинним кліщем.

1.4 Живлення кліща

Павутинний кліщ на апетит не скаржеться. Пошкоджує до 300 видів рослин. В умовах тепла пошкоджує бахчеві культури такі як: огірки, дині, кавуни, баклажан, перець, зелені культури, окрім того, відкопує в грунтах гарбузи, квас, шпінат, буряки, сельдірей, в меншій мірі степіні- томати та цибулю, майже зустрічаеться часнику та щавлі.

Окрім овочевих живе на сої, полуницях, конюшині; на різних видах бур'янів - глухій кропиві, в'юнках, та інших. На квітах окрім і квітникових полюбляє кліщ такі квіти:огерату, оквілегія, айстра, гвоздика, сорж, гладіолуси, поясу, кактуси, люпин, мак, мальва, сальвія, хрезонтеми, драцена, фікус, папоротник, фрезія, фуксія, гербера, гортензія та багато кімнатних, рози та цитруси до яких відноситься лимоні, апельсини, та помаранч.

Нашими спостереженнями було встановлено, що існування павутинного кліща сконцентровано над точками росту між двома або чотирма парами листків, які знаходяться в супротивному розташуванні. Між листками знаходилося найчисельніша кількість павутинних ниток за допомогою яких відбувалося переміщення кліща з однієї на інше місце живлення.

Основним місцем живлення кліща є нижня частина листового пластинки з найбільшим розгалуженням жилок - основним особняком поживних речовин, які поступають для росту і розвитку рослин.

Загально відомо, що бахчеві культурі, на яких паразитують кліщі, в раннє - весінній період вимагають великої кількості поливів, які необхідні період квітування росту і розвитку плодів. Тому ми вважаємо, що ці культури є най влагоприємнішими для росту чисельності кліща стосується також і клубового квітникарства, де здійснюється регулярні поливи клумб на яких паразитують кліщі. Це явище також притаманне і кімнатному квітникарству, куди потрапляють кліщі в наслідок вегетативного розмноження рослин. Із занесенням кліща в штучні умови які надають йому давнішого існування і поширення в умовах кімнатного та тепличного квітникарства.

1.5 Ромноження кліща

Розмноження кліща та розвиток павутинного кліща. Павутинний кліщ статево роздільні особини. Запліднення у них сперматофорне. Самець залишає на субстраті клейкі сперматофори на ніжки, а самка захвачує їх зовнішніми статевими органами, але в деяких випадках навіть відсутній сперматофор і просто виділяються краплі сім'яної рідини, яка самка рухаючи за самцем, всмоктує своїм статевим конусом. Самки на протязі двох - трьох тижнів життя при благо приємних умовах відкладає більше ста яєць. Тривалість генерації два - три тижні. В розмноженні відмічаються всі фази яйця, личинок, німф, самок і самців. Зимує запліднена самка в стані діапаузи, яка наступає під впливом скорочення тривалості світлового дня. В другій половині літа, коли умови ще підходящі для розмноження кліщів, в колоніях з'являються готуючи до зимівлі самки. Вони перестають живитися змінюють своє забарвлення.

Яйця дуже малі (0,1-0,2 мм) та бідні на жовток. Завдяки такому індивідуальному у них збереглися архаїчні риси, та втрачені арахнідами. Дріблення яйця повне, рівномірне, яке нагадує дріблення яйця кільчастих червей. Зародок проходить чотирьох сегментну стадію - протасписом.

Кліщі виходять із яйця на значно ранній стадії розвитку, ніж всі решта арахнід. Утворення кутикул та підготовка до вилуплювання розпочинається в той час, коли у зародка ще не розвинена четверта пара ніг, немає зачатків черевних ніжок і не достає трьох кінцевих сегментів черевця. Тому вилуплюється шестинога личинка з коротким черевцем у якої відсутні три останні сегменти і статеві стулки. Первинна кутикула, що одягає зародок, забезпечена шипиками або пружними щетинками, які розривають яйцеві оболонки. Це так звана перед личинка. Під цією первинною кутикулою в яйці в найближчій час утворюється кутикула власної личинки, яка вилупившись, скидає яйцеві оболонки та предличенкові покриви. У нижчих кліщів перед личинка виводиться сама і вона нерухома.

Личинка перетворюється в німфу, яка тричі линяє, становлячись дорослою особиною. Відповідно розрізняють три німфальних віки: протонімфу, дейтонімфу та тритонімфу. На протязі німфального періоду з'являються сегменти черевця та кінцівок відсутніх у личинок. Сегменти кінцівок утворюються один за одним вперед від анальної зони росту та одночасної появи на сегментах кінцівок (лапок) анаморфозно. При перетворенні личинок в протонімфу з'являються кінцівки четвертої пари у яких ще відсутні щитинки, в кінці черевця, перед стулками, які закривають анальний отвір, утворюється новий одинадцятий за рахунком сегмент, на восьмому сегменті зявляються видозмінні ніжки зачатки статевих клапанівз парою кок сальних органів під ними, а на дев'ятому, десятому сегментах видозмінені ніжки. При останній линьці і перетворенні тритонімфи в дорослу форму нових сегментів та кінцівок вже з'являється, а утворюється статевий конус.



1.6 Загальна характеристика та ознаки ушкоджень фітоценозів

Кліщ павутинний звичайний (TetranychusurticaeKoch). Пошкоджує всі плодові й ягідні культури,а також багато видів бур'янів (лободу, щирицю, кропиву, яглицю та ін.). Поширений повсюдно в садах, ягідниках, лісах і парках, на полях городах і в хмільниках. Дуже дрібний кліщ овальної форми, довжина самки 0,43 мм, самця 0,25. Забарвлення тіла змінюється в різні пори року: на початку літа - сірувато - зелене з дрібними темними плямами по боках, з кінця літа до весни - оранжево - червоне. Яйце кулясте, спочатку зеленувато - прозоре, пізніше - з перламутровим відтінком. Діаметр яйця 0,14 мм. Личинка напівкулястої форми, шестинога, завдовжки 0,13-0,14 мм. Німфа восьминога, схожа на дорослого кліща, але менших розмірів. Зимують лише запліднені самки під рослинними рештками, корою дерев, під опалим листям та в інших затишних місцях.

На весні, коли температура повітря досягне +12 С, самки залишають місце зимівлі, оселяються на нижній стороні молодих листків, висмоктують з них сік, плетуть густу павутину з тонких шовковистих ниток, серед яких відкладають яйця. Самки відкладають запліднені й незапліднені яйця. З незапліднених яєць виходять лише самці, а з запліднених - самки і самці. Личинки, як і дорослі кліщі, висмоктують сік з листя, зелених пагонів і плодів, виростають за 8-20 днів.

Протягом вегетативного періоду кліщ дає до 12 поколінь. Завдає великих збитків сільському господарству. В засушливе літо рослини, сильно пошкоджені кліщами, гинуть, листки втрачають зелене забарвлення, стають ніби мармуровими; обплутані павутиною, пошкоджені листки і пагони поступово буріють і засихають.

При ураженні павутинним кліщем, в міжвузлі стебел з'являється павутина (Рис. 1). Відноситься до групи серйозних шкідників практично всіх кімнатних рослин.

Дорослий кліщ дуже дрібний - самки 0,5 мм, самці - 0,3 мм. Самки пурпурно - червоні, самці яскраво червоні. Розмноження кліща зростає з підвищенням температури. Кліщ поселяється на верхній і нижній стороні аркуша, на пагонах, на гілках,а при масовому розмноженні і на плодах. Пошкоджені рослини відрізняються блідо - жовтим забарвленням. Поверхня пошкоджених листка спочатку покривається блідими цятками від висмоктування клітинного соку, але надалі плями збільшуються і утворюють суцільні білясті плями, листя передчасно опадають. Рослина слабшає, оголюється, плодоношення зменшується. Сприяє ураження червоним кліщиком сухе повітря в приміщенні.

1.7 Засоби боротьби

Головною передумовою до появи справжніх павутинних кліщів сухе повітряі низька вологість повітря,тому висока вологість повітря і регулярні обприскування зовнішньої частини рослини - це добра профілактика виникнення і розмноження шкідників. Однак, висока вологість повітря допомагає тільки при ураженнях істинним павутинним кліщем, помилковий павутинний кліщ, навпаки, її дуже любить. Проте, практика показує, що орхідеї найчастіше піддаються нападу саме істинних павутинних кліщів, ніж помилкові. паразитичний розмноження личинка кліщ

При обприскуванні рослини треба бути дуже уважним, щоб вода довгий час не залишалася в серцевині рослини і пазах листя, так як це може дуже легко призвести до загнивання. Особливо уважними треба бути в зимовий період, так як при низькій освітленості і невисоких температурах вода випаровується досить повільно. Повне занурення рослини у воду навряд чи допоможе, оскільки комахи захищають себе повітряними бульбашками, які покривають їх під час зіткнення з водою.

Також необхідно оббирати старе опале листя, видаляти відцвілі квіти, періодично акуратно видаляти пил м'яким пензликом. Дуже добре в якості профілактики виникнення павутинних кліщів зарекомендувало себе масло дерева Ним. Чинний воно надійно і добре переноситься рослинами. Цей продукт містить багато лікуючих речовин, проти яких кліщі не виробляють імунітет.

Якщо ураження рослин не сильне то спочатку можна спробувати боротися зі шкідником протерши ретельно листя з обох сторін і стебла мильним розчином. При більш сильному ураженні застосовують обприскування інсектицидами (Деріс, Фітоверм, Фуфа, Актеллік).

Перед використанням спеціальних хімічних і біологічних засобів боротьби з павутинним кліщем можна спробувати позбутись від шкідника, що називається, за допомогою підручних засобів. Регулярно влаштовуйте купання під душем з водою кімнатної температури. Якщо це не допоможе вилікувати рослину від павутинного кліща, то хоча б змиє з листя пил і полегшить газообмін, що теж необхідно. У разі сильного зараження використовуйте побутові інсектициди, що продаються в спеціалізованих магазинах. Перед використанням уважно прочитайте інструкцію на упаковці. Можливо, найбільш простим рішенням цієї проблеми стане своєчасна обрізка уражених хворобою листя і пагонів.

Ще один засіб: рослину кладуть на кілька годин під скляний ковпак (можливо використовувати поліетиленовий мішечок) з скіпі даром або ефіром. Гине павутинний кліщ від тіофоса. 1-1,5 см. куб. препарату розчиного одній літрі води. Обприскуйте уражену рослину з пульверизатора, через 15-20 хвилин промийте рослину чистою водою. Боротись з павутинним кліщем треба до тих пір, поки він остаточно не буде знищений.

Народні засоби боротьби з павутинним кліщем.

Якщо рослина може витримати, то допомагає обливання холодною водою (наприклад троянди).

Настій дрібно нарізаного цибули (15 гр.), або луски цибулі (6 гр.), настоявши в 1 л. води 5-7 годин в закритому посуді.

Лікарська кульбаба (продається в аптеках). 20-30 гр. подрібнених коренів залитих в 1 л. теплої води протягом 1-2 годин.

Часник. Дрібно розтертий часник (170 г.) настоюють в 1 л. води протягом 5 діб у темній, щільно закритому посуді. При приготуванні робочого розчину беруть 6 г. концентрату на 1 л. води.

Для рослин, які неможна обприскувати, рекомендується наступний метод: нарізаний часник або баночку з невеликою кількістю скипидару помістити біля рослини, і на кілька годин накрити його разом з препаратом поліетиленовим мішечком.

Відвар бульб цикламена - бульби розрізають на декілька частин і проварюються в окропі близько 40 хв. Після цього відвар остуджують, добу настоюється і зціджується. Повторна обробка рослини проводиться з інтервалом в 5 днів.

Обробка медичним спиртом - застосовувати даний вид обробки можна тільки по відношенню до твердолистих орхідей, таким як Cattleya. Листя натираються ватним тампоном, злегка змоченим спиртом. Спирт повинен лягати тонким шаром, щоб він міг швидко випаровуватися, не викликаючи опіків. Перед початком операції краще всього провести невеликий тест на одному з листків.

ЗАХИСТ ВИНОГРАДНИКІВЕнвідор проти кліщів (0,4 л/га)

1. Дециспрофі комплекс шкідників (0,03-0,04 кг/га)

2. Конфідор комплекс шкідників (0,25 л/га)

ФІЗИКО - ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ

Район досліджень знаходиться у Голарктичному під царстві Європейської області. Степової зони України знаходиться в зоні помірних широт з достатньо активною циркуляцією. Клімат району досліджень помірно континентальний, відрізняється спекотним, сухим і тривалим літом, зимою з періодичними відлигами й нестійким сніговим покривом (товщина снігового покриву не перевищує 5-10 см). В окремі роки тут спостерігається значні коливання погодних умов. Помірно вологі роки змінюються засушливими, які супроводжуються суховіями. Пори року характеризуються спекотним літом, тривалою й відносною теплою осінню, не стійкою, але інколи холодною зимою та достатньо короткою весною, яка часто супроводжується суховіями.

Характерна риса степової зони - це значна амплітуда коливань кліматичних показників за окремими місяцями в різні роки. Клімату степів властиві різкі контрасти водно - термічного режиму. Амплітуда крайніх літніх та зимових температур у степовій зоні України складає близько 79 С. Також спостерігаються значні зміни зволоженості за сезонами року. Добре прослідковуються внутрішньо річні контрасти випадкове чергування морозних діб з відлигами.

Район дослідження знаходиться в зоні поширення Української кристалічної плити, яка відповідає Дніпровсько - Днестрянській терасовій рівнині, правобережного Придніпровського плато. За геоботанічним районуванням України, район наших досліджень відноситься до Європейсько - азіатської степової області. Він розташований у двох провінціях: Дніпровсько-Дніпровський і Ліво бережно - Дніпровсько - Приазовський північностеповій провінціях.

Цей район відноситься до найбільш сухих (ксеротичних) варіантів різнотравно - типчаково - ковильових (справжніх) та типчаково-ковильових степів. У природі рослинності 60 -90 % від загального проективного покриття складаються ксерофільні вузьколисті дерновинні злаки ковили (Stipacapillata, S. stenophylla, S. ucrainica. S. febsingiana) типчак. Багато мезофільних кореневищних злаків: костер безостий, пирій повзучий. Поряд з ними певним багатством відрізняється ксерофільне багатолітнє різнотрав'я: синьоголівник, цмин піщаний, люцерна серповидна, чистець прямий, жовтушник сірий. Мезофільне різнотрав'я представлене різноманітними дводольними мезофітами або мєзоксерофітами, наприклад конюшиною (TrifoliummontanumL.). Ксерофільні рослини представлені чабрецем Маршала, австрійським полинем. Крім злаків у складі травостою степів достатньо багато дводольних, ефемерів, ефемероїдів - крупка весняна, адоніс весняний, тюльпан, тощо.

Трав'янисті цілинні стели у Східній Європі переважали над іншими природними угіддями майже до XVIIстоліття, а в південній частині Українських степів цілина переважала навіть ще в першій половині ХІХ століття.

Поряд із степовим тилом рослинності (підтипи різнотравно - ковильових степів та їх петрофільні й псамофільні різновиди, лугові й чагарникові степи) тут зустрічаються лісовий підтип (байрачні, заплавні та штучні ліси), луговий, болотяний та водний типи рослинності.

Як відомо, безлісся є характерною ознакою степового ландшафту але тут зустрічаються місця існування, які характеризуються підвищеною лісо продуктивністю і сприймаються як включення безмежних степових просторів. Наявність на фоні плакорного степу річкових долин та ярів створює ряд місць існування, де формуються лісові ценози. Деревина рослинність зустрічається переважно на півночі зони. Байрачні ліси зустрічаються серед ярів степу, їх основу складає дуб, присутні в'яз дрібно листковий, терен. У заплаві річки Дніпро розвинені невеличкі ліси, зустрічаються збіднені діброви де переважають ділянки з чорної тополі, білої верби, значні простори зайняті верболозом. Достатньо добре розвинено ярус чагарників, у якому переважає аморфа, бузина чорна, шибшинатерен. На пісках поряд з дрібнолистими породами (верба, тополя) росте береза Дніпровська - ендемік заплави дніпра. Також тут поширені колковіліси невеликі за площею і достатньо компактні деревино-чагарникові угруповання.

Лісів у степовій смузі України ще порівняно не давно було значно більше ніж зараз, хоча завжди вони займали невелику частку від загального обсягу степів. Слід відзначити, що в північній частині степової зони лісу було більше, ніж в південній при цьому степові ліса були пов'язані переважно з заплавами річок та скатами піднесені.

До останніх десятиліть ХVIII століття загальний вигляд степів майже не змінювався, а після цього відбулося суттєве перетворення природніх умов степової зони, яке стало максимальним у ХХ столітті. Саме за останні три століття відбулося масове заселення степової зони. Ковилові й типчакові степи перетворилися на ріллю й випаси. Зі збільшенням випасу свійських тварин відбулося погіршення стану степової рослинності, що стало помітним вже з середини минулого століття. У зв'язку з розорюванням степів значно скоротилася площа степових заростей чагарників. Ще швидше відбулося зникнення степових лісів.

Тваринний світ представлений переважно степовими видами, але по заплавам річок формується фауна, як з степових, так і лісових видів тварин.

Ентомофаунабагато чисельна і різноманітна. Фауна широколистих лісів збіднена, але деякі види набувають особливого значення.

Фауна хребетних налічує близько 400 видів, що відносяться до чотирьох класів (за виключенням риб). Амфібії представленні 10 видами, найбільш характерними з яких є часничниця звичайна, ропуха зелена, жаба озерна. По заплавах річок зустрічаються трав'яна й гостро морда жаби, жерлянка, ставкова жаба, тритон звичайний.

Орнітофауна характеризується наявністю всіх еколого - фаунітичнихкомплексів і представлена понад 300 видами ( прольотними та тими, що гніздяться). Для степових ділянок найбільш характерними є жайворонок польовий, плиска жовта, перепілка, куріпка сіра, фазан.

Природні і кліматичні умови району дослідження сприяють інтенсивному розмноженню численних представників тваринного світу, у тому числі багатьох видів хребетних тварин і різноманітних шкідників деревостоїв дубу. Фауна ссавців представлена 70 видами, які нараховують як степові, так і лісові види. Найбільш поширені мишоподібні гризуни, більшість яких є загрозливими шкідниками полів.

Вивчення листогризучих шкідників дубу в районі дослідження було розпочато в 2000 році. У результаті проведених робіт була встановлена фауна Chrysomelidae, вивченні деякі особливості фенології і біології окремих представників.

Матеріал для визначення видового складу та встановлення комплексу допоміжних видів, збирався в продовж 2000-2003 років, за сезонними ( з травня по жовтень) на декількох стаціонарних точках досліджень: довго заплавний ліс р. Дніпро ( заплави зони впливу верхів'я Каховського водосховища та Національного заповіднику "Хортиця"(острів Хортиця)), в міському парку " Дубовий гай" та на території багато поверхової забудівлі Шевченківського району міста Запоріжжя.

Територія заплаву сьогодні - це рідкий лісовий масив з густим чагарником на окремих ділянках. Часто зустрічається лукові й піщані поляни, що поросли луковим різнотрав'ям. Характер берегів не постійний, переважно вони заросли чагарниками, поодинокими деревами і гігрофітами. Мілководні ділянки цих водойм взагалі перетворилися з часом на очеретові болота.

Національний заповідник Хортиця розташований на острові Хортиця, який є найбільшим в долині ріки Дніпро і знаходиться у межах міста Запоріжжя. Площа сягає 2987,5 га. Рельєф острова характеризується трьома основними елементами: 1) підняте плато в центральній частині, 2) круті стрімчасті схили, що прилягають безпосередньо до старого і нового рукавів Дніпра, 3) понижені ділянки (заплавини) у південно-східній частині острова. На території острова можна виділити такі біотопи: степові, байрачно-лісові, заплавнево-лісові та штучні лісонасадження ( листяні й хвойні) .

До складу байрачних лісів входять переважно: дуб черешчастий, яблуня дика, груша звичайна, глід, шипшина, терен. Основу заплавних лісів складають тополя чорна, дуб черешчастий, в'язь граболистий, аморфа чагарникова. Заповідник також включає різноманітні агроценози: сади, городи, ягідники. В наслідок географічного положення острова, рослинність останнього несе в собі риси як зонального (степ), так і інтразонального характеру. На 25 відсотках площі острова зберігалася природа рослинності якапредставлена цілинними степами, байрачними і заплавними лісами. Ступінь антропогенного перетворення природніх комплексів варіює в широких межах, що зумовлено різноманітними проявами інтенсивного впливу на них людини. У межах острова є ряд антропогенного комплексів ( сади, насипні дамби, очисні споруди, кар'єри, селища,дороги тощо).

Таким чином проведений аналіз природно - кліматичних і фауно - флористичних характеристик району досліджень свідчіть про багатство і різноманіття природних і фауністичних мов цього регіону. Різноманіття чисельних видів ссавців та птахів, які є природніми ворогами багатьох видів шкідників дубу, тримає кількість цих шкідників у межах норми.



2. Матеріали та методи досліджень

Для виявлення видового складу павутинного кліща наші дослідження проводилися на кущах троянд сорту "Кліментіна", "Роз - Гожар", Глорія Деі", "Глорія Янецького", які вирощувалися на власний присадибній ділянці площею 0,02 га. Досліди проводилися на 20 кущах 3 річних рослин ( по 5 кущів кожного сорту), які були висаджені на відстані 1,5 м один від одного.

Дослідження проводили в 3 етапи; весінній - (березень - травень), літній - (червень - серпень) осінній - (вересень - листопад). Весіннє обстеження кущів троянд проводили з появою молодих пагонів та листя на кущах. Обстеження проводили двічі на тиждень (середа, субота) при любій погоді. При візуальних оглядах особливу увагу приділяли листкам, які знаходилися ближче до точки росту кожного пагона. При виявленні ниток павутиння на точках росту, ретельно оглядали нижні частини листових пластинок і тих листків, пластинки які вже були сформованими.

Виявлених павутинних кліщів разом з відрізанами пластинками листків опускали в пробірку з 75% розчином спирту, або в розчин формі драну аптечного до складу якого входила в рівних частинах дистильована вода, спирт етиловий, спирт ізоаміловий та 15% формаліна. Пагони троянд на яких виявляли павутинних та інших видів кліщів, мітили бірочками де ставилася дата появи павутинок, яйце кладок та іншого для того, щоб своєчасно було проведено дезінфекцію куща на якому був виявлений паразит, особливо атлантичний - (Tetranichusatlanticus) та звичайний павутинний кліщ - (Tetranichusurticae).

В літній період (червень - серпень) коли проходить інтенсивна бутонізація троянд, особливо у "Глорій", з'являється тля, яка разом з павутинними кліщами інтенсивно поражають квітконоси і бутони в кінці серпня місяця. В цей період ми приділяли особливу увагу трояндам приміненням хімічних засобів боротьби з кліщами, щоб зменшити його присутність на кущах і посилити життєздатність троянд в період їх підготовки до зимівлі.

В осінній період (вересень - листопад), проводили аналіз пошкодженості листків на пагонах, які були помічені нами етикетками в весінньо - літній періоди, щоб підрахувати процент зараженості кущів троянд павутинним кліщем та ефективність препаратів котрі були примінені для боротьби зі шкідниками.

Біологічну ефективність хімічної обробки препаратами визначали за формулою:

Э=100(Аа - Вв)/Ав

де Э - ефективність (зниження чисельності шкідника або пошкодження сорту) у відсотках;

А - чисельність шкідників або пошкоджень кущів троянд до обробки;

В - чисельність шкідників або пошкоджень кущів троянд після обробки;

а - чисельність кліща на контрольних кущах троянд до обробки препаратом;

в - чисельність кліща після обробки хімічними препаратами.

Крону кущів троянд обстежували таким способом: з чотирьох сторін на скелетній гілці, починаючи з верхівки, відмірювали 0,5 п/м і в цьому місці позначали пагін етикеткою.

У період визначення пошкодженості кущів павутинним кліщем, здійснювали остаточний їх облік.

При обстеженні у весінньо - літній період спочатку оцінювали загальний стан кущів троянд. Після повного розпускання листя визначали ступінь ушкодження кущів троянд кліщем:

0 - ушкодження відсутні

1 - поодинокі ушкодження

2 - ушкоджені листки на 25%

3 - ушкоджені листки до 50%

4 - ушкодження листків до 75%

5 - ушкоджене все листя.

Кліщів виявляли на кущах троянд візуально з послідуючим визначенням в лабораторних умовах а під мікроскопом - яйця. Спів відношення степені зараженості кліщем троянд визначали при візуальних оглядах кущів, підраховуючи кількість екземплярів кліщів на облікову одиницю (погонний метр пагонів та певну кількість листя).

А наліз ступеню спільності двох видів кліща проводили визначення за формулою Жаккара:

К=С*100/(А+В)-С

і Сєренсана:

К=2С/А+В

де : А - кількість видів у першій фазі;

В - кількість видів у другій фазі;

С - кількість, спільних для обох фаун.

Статистичну обробку даних проводили на персональному комп'ютері, яка підлягає удосконаленню даної розробки в відповідності з вимогами сучасності.



Висновок

На основі проведених нами досліджень ми прийшли до слідуючих висновків:

1.Павутинний кліщ проявляє най активніші особливості по зараженню троянд та спричиняє їм найбільшої шкоди з травня по серпень місяця.

2.Най ефективніший засобом боротьби з кліщем є Омайт та Ателлік при відсутності їх необхідно застосувати їх аналоги.



Список літератури

1. Горбачев И.В. Защитарастенийот вредителей - М.:Колос, 2002 - 465 с.

2. Тимченко В.Й. Атлас шкідників та хвороб овочевих, баштанних культур - М.:Мысль, 1988 - 337 с.

3. Бондаренко Н.В. Загальна сільськогосподарська ентомологія - К.: Наукова думка, 1983 - 264 с.

4. Бондаренко Н.В. Биологическая защита растений - М.:Агропромиздат, 1986 - 287 с.

5. Бей - Биєнко Г.Я. Загальна ентомологія - К.: Наукова думка, 1997 - 669 с.

6. Великий енциклопедичний словник(Біологія під ред. Гімерова М.С.) - М,: Мысль, 1998 - 863 с.

7. Зейрух В.Н. Защита растений - К: Урожай 1997 - 240 с.

8. Будівельник П.Б. Захист саду та городу від шкідників і хвороб - К: Наук. Дум., 1994 - 157 с.

9. Выховец А.И. Как защитить сад, Огород - Минск: Хорвест, 1999 - 203 с.

10. Славгородская - Курпитова З.И. Защита сельскохозяйственных культур от вредителей и болезней - Симферополь: Бизнес -информ, 2001 - 344 с.

11. Васильев В.П. Вредители плодових культур - М.: Колос, 2001 - с. 328 - 334.

12. Догель В.О. - Зоологиябеспозвоночных - М.: ВШ, 1981, 602 с.

13. Корж О.П., Лебдєва Н.І., Воронова Н.В., Горбань В.В. - Основи паразитології - Суми. Університетська книга, 2009 - 270 с.

14. Брянцев Б.А. Сельскохозяйственная энтомологія - Л.: Колос, 1973 - 327 с.

15. Васильев В.П. и др.. Нові хімічні засоби боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин - К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1958 -252 с.

16. Васильев И.В. Насикомые вредящие саду и борьба с ними. - Харьков, 1924 - 85 с.

17. Верищагина В.В. Красный яблоневый клещ и борьба с ним - Виноделие и виноградорство, 1953, № 1 с. 32 -33.

18. Гар К.Н. Новые химические средства защиты сада, - М.: Россельхозиздат, 1967 - 478 с.

19. Горостаев Г.Н. Насекомые СССР - М.: мысль, 1970 - 372 с.

20. Гусев В.И. и др. Атлас комах України - К.: Рад. Школа, 1962 304 с.

21. Эвлахова А.А. и др. Биологическиеметодыборьбы с вредныминасекомыми - М.: Л.: Сельхозгиз, 1961 - 103 с.

22. Згерська К.В. Шкідливі кліщики в садах і засоби боротьби з ними - К.: Держ - сільгоспвидав,1957 -86 с.

23. Карумидзе С.Л. Основы химической защиты ростений - М.: Сельхозгиз, 1960 - 218 с.

24. Корчагин В.Н Ядохимикаты для борьбы с зимуючими вредителями и болезнями - Защита росте ний, 1974, №2, с.49 - 50.

25. Рекк Г.Ф. Клещи, вредящиекультурнымростениям - Тбилиси: Издательство АН Груз. ССР, 1941 -129 с.

26. Совздарг Э.Э. Клещи на смородене и крыжовнике - М.: Сельхосгиз, 1955 -80 с.

27. Сэвеску А. Вредители плодовых деревьев, ягодников и виноградной лозы - Бухарест: Меридиане. 1963 - 216 с.

28. Теленга Н.А. Сбан та перспективи біологічного методу боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур - К.: Вид - во. АН УРСР, 1959 - 123 с.

29. Федоринчик Н.С. Биологическийбактериалный препарат "Энтобактерин - 3" для борьбы с насекомыми - вредителямиростений - М.: Колос, 1964 -38 с.

Размещено на Allbest.ru

...