Одношаровий епітелій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одношаровий епітелій

одношаровий епітелій циліндричний стовпчастий

Простий (одношаровий) епітелій представлений одним шаром плоских (лускатих) епітеліоцитів, що лежать на базальній мембрані. Лише в зоні залягання ядер вільна поверхня клітин випинається. Епітеліоцити мають полігональну форму, межі між ними добре помітні на світловій мікроскопії при імпрегнації гістологічних препаратів солями срібла. Плоскі епітеліоцити покривають поверхні серозних оболонок (мезотелій), утворюють зовнішню стінку капсули ниркових клубочків, задній епітелій рогівки. Такі клітини вистилають просвіти всіх кровоносних, лімфатичних судин, порожнини серця (ендотелій) і просвіт альвеол (респіраторні епітеліоцити). У деяких органах плоский епітелій позбавлений війок, але має мікроворсинкн. Наприклад, задній епітелій рогівки ока має лише поодинокі мікроворсинкн.

Мезотеліоцити, що покривають серозні оболонки (очеревину, плевру, осердя), мають полігональну форму, дуже тонку цитоплазму. їх вільна поверхня вкрита численними мікроворсниками, а деякі клітини мають по 2-3 ядра. У цитоплазмі міститься невелика кількість мітохондрій, елементів гранулярної ендоплазматичної сітки, а також комплекс Гольджі. Мезотеліоцити полегшують взаємне ковзання внутрішніх органів і запобігають утворенню спайок між ними.

Ендотеліоцити - це сплощені, видовжені, іноді веретеноподібні клітини з дуже тонким шаром цитоплазми. Ядерна частина клітини потовщена, тому тіло клітини дещо випинається у просвіт судини. Клітини з'єднані між собою простими і складними міжклітинними сполученнями (замикаючими зонами). Мікроворсинкн розташовані в основному над ядром. Цитоплазма містить мікропіноцитозні пухирці, поодинокі мітохондрії, елементи гранулярної ендоплазматичної сітки і комплекс Гольджі.

Респіраторні (дихальні) епітеліоцити вистеляють альвеоли, мають великі розміри (50-100 мкм), їхня цитоплазма багата мікропіноцитозними міхурцями і рибосомами. Інших органел мало.

Простий кубічний епітелій утворений одним шаром кубічних епітеліоцитів, що мають на зрізах форму квадрата. У центрі клітини розташоване кругле ядро, а на апікальній поверхні є мікроворсинки. Особливо багато мікроворсинок розміщено на апікальній цитолемі епітеліоцитів судинного сплетення. Розрізняють безвійчасті кубічні епітеліоцити (у деяких збірних трубочках нирки, дистальних прямих канальцях нефронів, жовчних капілярах, судинних сплетеннях мозку, пігментному епітелії сітківки ока тощо) і війчасті (у термінальних і респіраторних бронхіолах, епеидимоцитах, що вистилають порожнини шлуночків мозку). Передній епітелій кришталика ока також представлений кубічним епітелієм. Поверхня цих клітин гладка. Пігментні епітеліоцити мають на апікальній поверхні великі відростки, які містять веретеноподібні гранули меланіну.

Простий (призматичний, циліндричний, стовпчастий) епітелій розповсюджений в організмі людини (зокрема, у вигляді покриву слизової оболонки шлунково-кишкового тракту від входу в шлунок до відхідника).

Призматичні (циліндричні, стовпчасті) спітеліоцити - високі, вузькі, призматичні або циліндричні за формою клітини, які щільно з'єднані між собою комплексом міжклітинних сполук. Кругле або еліпсоподібне ядро розташоване в базальній (нижній) частині клітини. Апікальна поверхня таких епітеліоцитів має численні мікроворсинки, стереоцилії або війки (рис. 12). У цитоплазмі є багато мітохондрій, добре розвинений апарат Гольджі, численні елементи агранулярної і гранулярної ендоплазматичної сітки. Мікроворсинок багато в епітеліоцитах слизової оболонки кишки і жовчного міхура. У слизовій оболонці цих органів є безліч келихоподібних екзокриноцитів, що виробляють слиз. Війчастих (миготливих) епітеліоцитів дуже багато в слизовій оболонці бронхів третього порядку і бронхіол, матки і маткових труб.

Рис. 1. Будова одношарового циліндричного (стовпчастого) епітелію

Псевдобагатошаровий (багаторядний) епітелій утворений переважно високими клітинами з овальними ядрами, які розташовані на різних рівнях. Усі клітини лежать на базальній мембрані, але не кожна з них досягає просвіту органа. В епітелії цього гину розрізняють 4 види клітин:

- війчасті (миготливі) високодиференційовані поверхневі епітеліоцити, що мають видовжену клиноподібну ((юрму, широка частина яких досягає просвіту органа. Ці клітини мають кругле ядро, добре виражені органели, особливо комплекс Гольджі й ендоплазматичну сітку. їх апікальна плазмолема утворює мікроворсинки, стереоцилії і війки. Війчасті клітини вкривають слизову оболонку носа, трахеї, бронхів. Безвійчасті клітини покривають слизову оболонку частини чоловічого сечівника, протоки над'яєчка і сім'явиносної протоки, вивідних проток багатьох залоз;

- вставні епітеліоцити: мають видовжену клиноподібну форму, малодиференційовані, не мають війок і не досягають просвіту. Ці клітини розташовані так, що широкою частиною лежать на базальній мембрані, а вузькою вклинюються поміж війчастими клітинами;

- базальні стовбурові епітеліоцити утворюють найглибший ряд клітин. Вони є джерелом відновлення епітелію (щоденно до 2 % популяції клітин поновлюється);

- келихоподібні (слизові) екзокриноцити, що залягають між війчастими клітинами. У цих клітинах багато гранул слизу, який виділяється назовні і покриває апікальну поверхню епітелію.

В епітелії протоки над'яєчка і сім'явиносної протоки є клітини лише двох видів: поверхневі епітеліоцити із стереоциліями і базальні клітини.

У багаторядмому епітелії дихальних шляхів є ще ендокринні клітини, які продукують гормони, що здійснюють місцеве регулювання.

Багатошаровий епітелій

Багатошаровий плоский незроговілий епітелій складається з трьох шарів клітин, серед яких розрізняють базальний, остистий (шипуватий), проміжний і поверхневий:

- базальний шар утворений відносно великими призматичними або циліндричними клітинами, що прикріплені до базальної мембрани за допомогою численних напівдесмосом;

- остистий (шипуватий) шар утворений великими клітинами полігональної форми, що мають відростки у вигляді шипів. Ці клітини розташовані кількома шарами, які зв'язані між собою численними десмосомами, а в їх цитоплазмі є багато тонофіламентів;

- поверхневий шар утворений плоскими відмираючими клітинами, які злущуються.

Два перших шари утворюють паростковий (гермінативний) шар. Епітеліоцити діляться мітотично і, просуваючись догори, сплощуються і поступово замінюють клітини поверхневого шару, які злущились. Вільна поверхня багатьох клітин вкрита короткими мікроворсинками і дрібними складками. Епітелій цього типу покриває слизову оболонку рогової порожнини, стравоходу, піхви, голосових складок, перехідної зони відхідника, жіночого сечівника, а також утворює передній епітелій рогівки ока. Тобто багатошаровий плоский незроговілий епітелій покриває поверхні, що постійно зволожуються секретом залоз, які розташовані у субепітеліальній пухкій неоформленій сполучній тканині.

Багатошаровий плоский зроговілий епітелій покриває всю поверхню шкіри, утворюючи її епідерміс. В епідермісі шкіри виділяють 5 шарів: базальний, остистий (шипуватий), зернистий, блискучий і роговий:

Рис. 2. Будова багатошарового плоского незроговілого епітелію

Рис. 3. Будова багатошарового плоского зроговілого епітелію

- у базальному шарі розташовані клітини призматичної форми, що мають численні невеликі відростки, які оточені базальною мембраною, а в цитоплазмі над ядром є гранули меланіну. Між базальними епітеліоцитами розміщені пігментні клітини - меланоцити;

- остистий (шипуватий) шар утворений декількома рядами великих полігональних епітеліоцитів, які мають короткі відростки - шипи. Ці клітини, особливо їх відростки, з'єднані між собою численними десмосомами. Цитоплазма багата тонофібрилами і тонофіламентами. У цьому шарі розташовані й епідермальні макрофаг и, меланоцити і лімфоцити. Ці два шари епітеліоцитів формують ростковий шар епітелію;

- зернистий шар складається зі сплощених епітеліоцитів, які містять багато зерен (гранул) кератогіаліну;

- блискучий шар, що на гістологічних препаратах має вигляд блискучої світлої смужки, утворений з плоских епітеліоцитів, які містять елеїдин;

- роговий шар утворений з відмерлих плоских клітин - рогових лусочок, які заповнені кератином та пухирцями повітря і регулярно злущуються.

Перехідний епітелій змінює свою будову в залежності від функціонального стану органа. Перехідний епітелій покриває слизову оболонку ниркових чашечок і миски, сечоводів, сечового міхура, початкового відділу сечівника.

У перехідному епітелії виділяють три клітинні шари - базальний, проміжний і покривний:

- базальний шар складається з невеликих інтенсивно забарвлених клітин неправильної форми, які лежать на базальній мембрані;

- проміжний шар містить клітини різноманітної форми, які здебільшого мають вигляд тенісних ракеток з вузькими ніжками, що контактують з базальною мембраною. У цих клітинах є велике ядро, у цитоплазмі розташовані численні мітохондрії, помірна кількість елементів ендоплазматичної сітки, комплекс Гольджі;

- покривний шар утворений великими світлими клітинами, в яких може бути 2-3 ядра. Форма цих епітеліоцитів залежно від функціонального стану органа може бути сплющеною або грушоподібною.

При розтягуванні стінок органів ці епітеліоцити стають плоскими, а їхня плазматична мембрана розтягується. В апікальній частині цих клітин розташований комплекс Гольджі, численні веретеноподібні везикули і мікрофіламенти. Зокрема, при наповненому сечовому міхурі епітеліальний покрив не переривається. Епітелій залишається непроникним для сечі і надійно захищає сечовий міхур від ушкодження. При пустому сечовому міхурі епітеліальні клітини високі, плазматична мембрана поверхневих клітин утворює складки, на препараті видно до 8-10 рядів ядер, а при наповненому міхурі (розтягнутому) клітини сплощені, число рядів ядер не перевищує 2-3, цитолема поверхневих клітин гладка.

Залозистий епітелій. Клітини залозистого епітелію (гландулоцити) утворюють паренхіму багатоклітинних залоз. Залози (glandulae) поділяють на: екзокринні (залози зовнішньої секреції), що мають вивідні протоки; ендокринні (залози внутрішньої секреції), що не мають вивідних проток, а виділяють синтезовані ними продукти безпосередньо в міжклітинні простори, звідкіля вони надходять у кров і лімфу; змішані, що складаються з екзо- і ендокринних відділів (наприклад, підшлункова залоза). Під час ембріонального розвитку у певних ділянках покривного епітелію диференціюються клітини, що згодом спеціалізуються на синтезі речовин, які підлягають секреції. Деякі з цих клітин залишаються в межах епітеліального шару, утворюючи ендоепітеліальні залози, інші клітини посилено мітотично діляться і вростають у підлягаючу тканину, формуючи екзоепітеліальні залози. Одні залози зберігають зв'язок з поверхнею завдяки протоці - це екзокринні залози; інші в процесі розвитку втрачають цей зв'язок і стають ендокринними залозами.

Екзокринні залози поділяють на одноклітинні та багатоклітинні.

Одноклітинні екзокринні залози. В організмі людини є безліч одноклітинних келихоподібних екзокриноцитів, то розташовані серед інших епітеліальних клітин слизових оболонок порожнистих органів травної, дихальної, сечової та статевої систем (рис. 15). Ці клітини виробляють слиз, який складається з глікопротеїдів. Структура келихоподібних клітин залежить від фази секреторного циклу. Функціонально активні клітини за формою нагадують келих. Видовжене, багате хроматином ядро розташоване в базальній частині клітини (ніжці). Над ядром розміщений добре розвинений комплекс Гольджі, а ще вище у розширеній частині клітини знаходяться вакуолі і багато секреторних гранул, що виділяються з клітини за мерокринним типом. Після виділення секреторних гранул клітина стає вужчою, на її апікальній поверхні видно мікровореннки.

У процесі синтезу й утворення слизу беруть участь рибосоми, ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі. Білковий компонент слизу синтезується полірибосомами гранулярної ендоплазматичної сітки, що знаходиться в базальній частині клітини, і за допомогою транспортних пухирців переноситься в комплекс Гольджі. Вуглеводний компонент синтезується комплексом Гольджі, де відбувається зв'язування білків з вуглеводами. У комплексі Гольджі формуються пресекреторні гранули, які відокремлюються і перетворюються в секреторні. Кількість гранул збільшується в напрямку до апікальної поверхні клітини. Секреція гранул слизу з клітин на поверхню слизової оболонки здійснюється шляхом екзоцитозу.

Рис. 4. Будова келихоподібного екзокриноцита

Багатоклітинні екзокринні залози. Екзокриноцити утворюють початкові секреторні відділи екзокринних багатоклітинних залоз, що виробляють різні секрети, та їхні трубчасті протоки, через які секрет виділяється назовні. Структура екзокриноцитів залежить від характеру секреторного продукту і фази секреції. Залозисті клітини структурно і функціонально поляризовані. їхні секреторні гранули зосереджені в апікальній (над'ядерній) зоні і виділяються в просвіт через апікальну плазмолему, яка вкрита мікроворсинкамп. У цитоплазмі клітин багато мітохондрій, елементів комплексу Гольджі і ендоплазматичної сітки. Гранулярна ендоплазматична сітка переважає в клітинах, що синтезують білки (наприклад, екзокринні панкреатоцити, гландулоцити привушної залози), агранулярна ендоплазматична сітка - у клітинах, що синтезують ліпіди і вуглеводи (наприклад, гепатоцити, кіркові ендокриноцити надниркових залоз).

Синтез білка і виведення секреторного продукту є складним процесом, в якому приймають участь різні клітинні структури: полірибосоми, гранулярна ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, секреторні гранули, плазматична мембрана. Секреторний процес відбувається циклічно, його поділяють на 4 фази. У першій фазі в клітину надходять необхідні для синтезу речовини. У базальній частині білок-синтезуючих клітин є багато мікропіноцитозних пухирців. У другій фазі відбувається синтез речовин, які за допомогою транспортних пухирців переміщуються у комплексі Гольджі. Потім вакуолі перетворюються у секреторні гранули, які розташовані між цистернами гранулярної ендоплазматичної сітки. Секреторні гранули пересуваються в апікальну частину клітини. У третій фазі секреторні гранули виділяються з клітини. У четвертій фазі секреції відновлюється вихідний стан ендокриноцитів.

Можливі три способи виділення секрету. При мерокринному способі секреторні продукти виділяються із клітини без порушення її цілості шляхом екзоцитозу. Цей спосіб спостерігається в серозних (білкових) залозах. Апокринний спосіб (наприклад, у лактоцитах) супроводжується руйнуванням апікальної частини клітини (макропокринний тип) або верхівок мікроворсинок (мікроапокринний тип). При голокринному способі виділення після накопичення секрету гландулоцити руйнуються і їх цитоплазма входить до складу секрету (наприклад, сальні залози).

Усі залози в залежності від будови початкового (секреторного) відділу поділяються на: трубчасті (нагадують трубку), ацинозні (нагадують гроно винограду) і альвеолярні (нагадують мішечки), а також трубчасто-ацинозні і трубчасто-альвеолярні залози, які мають різні за формою початкові відділи.

Рис. 5. Типи екзокринних залоз. І - проста трубчаста залоза з нерозгалуженим початковим секреторним відділом; II - проста альвеолярна залоза з нерозгалуженим початковим секреторним відділом; III - проста трубчаста залоза з розгалуженим початковим секреторним відділом; IV - проста альвеолярна залоза з розгалуженим початковим секреторним відділом; V - складна альвеолярно-трубчаста залоза з розгалуженим початковим секреторним відділом

Залежно від кількості вивідних проток залози поділяють на прості, що мають одну протоку, і складні, у яких вивідна протока розгалужена. Прості залози підрозділяють на прості нерозгалужені, що мають лише один кінцевий секреторний відділ, і прості розгалужені, що мають декілька кінцевих секреторних відділів. До простих нерозгалужених залоз відносяться власні залози шлунка і кишкових крипт, потові і сальні залози. Прості розгалужені залози є у воротарній частині шлунка, дванадцятипалій кишці, матці. Складні залози завжди розгалужені, бо їх численні вивідні протоки закінчуються багатьма секреторними відділами. За формою секреторних відділів такі залози поділяють на трубчасті (залози порожнини рота), альвеолярні (функціонуюча грудна залоза); трубчасто-альвеолярні (піднижньощелепна слинна залоза), трубчасто-ацинозні (екзокринна частина підшлункової залози, привушна слинна залоза, великі залози стравоходу і дихальних шляхів, сльозова залоза).

Размещено на Allbest.ru