Особливості з'єднання кісток вільної нижньої кінцівки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Кістки вільної нижньої кінцівки з'єднуються між собою за допомогою суглобів і синдесмозів. Стегнова кістка з'єднується з кульшовою кісткою за допомогою кульшового суглоба.

Кульшовий суглоб (articulatio coxae) за формою є чашоподібним (різновид кулястого), багатоосьовим суглобом. Він утворений півмісяцевою поверхнею кульшової западини кульшової кістки і суглобовою поверхнею головки стегнової кістки (рис. 1). Хрящова губа кульшової западини (labrum acetabuli), що зрощена з краєм кульшової западини, поглиблює її, але не обмежує рухів. Суглобова капсула прикріплюється до канта кульшової западини, залишаючи губу в порожнині суглоба. На стегновій кістці капсула прикріплюється попереду вздовж міжвертлюгової лінії, позаду - дещо присередньо від міжвертлюгового гребеня. Тобто, шийка стегнової кістки розміщується в суглобовій порожнині. Цей суглоб укріплений міцними внутрішньокапсульними і позакапсульними зв'язками. Внутрішньокапсульна зв'язка головки стегнової кістки (lift, capitis femoris), що вкрита синовіальною перетинкою, прикріплюється до ямки головки стегнової кістки і до кульшової кістки в ділянці вирізки кульшопої западини, а також до поперечної зв'язки кульшової западини (lift, transversum acetabuli), яка натягнута над кульшовою вирізкою. Зв'язка головки перешкоджає надмірному приведенню і обертанню назовні стегнової кістки.

У цій зв'язці проходить артерія, що кровопостачає головку стегнової кістки.

Міцно укріплює суглоб капсульна зв'язка - коловий пояс (zona orbicularis) - пояс Вебера, що проходить у товщі волокнистої перетинки капсули кульшового суглоба. Коловий пояс представлений пучком колових волокон, що охоплює шийку стегнової кістки у вигляді петлі і прикріплюється до клубової кістки під її нижньою передньою остю.

Кульшовий суглоб ще укріплюють три позакапсульні зв'язки. Клубово-стегнова зв'язка (lift, iliofemorale) - зв'язка Берліна - дуже потужна (товщиною до 1 см), вона починається на передньому краї нижньої передньої клубової ості, спускається вниз і прикріплюється до міжвертлюгової лінії стегнової кістки. Ця зв'язка перешкоджає надмірному розгинанню стегна, запобігає падінню тіла назад при прямоходінні, присередня її частина обмежує обертання стегна досередини, а бічна частина - обертання назовні. Присередньо від клубово-стегнової зв'язки розташована лобково-стегнова зв'язка (lift, pubofemorale). Вона має трикутну форму і починається широкою основою від верхньої гілки лобкової кістки і тіла клубової кістки в місці його зрощення з лобковою кісткою, а прикріплюється до присереднього краю міжвертлюгової лінії стегнової кістки. Зв'язка запобігає надмірному розгинанню стегна, його обертанню назовні і відведенню. Тоншою є сідничо-стегнова зв'язка (lift, ischiofemorale), яка розташована на задній поверхні суглоба. Вона починається широкою основою від тіла сідничої кістки, йде майже горизонтально і прикріплюється до вертлюгової ямки стегнової кістки. Ця зв'язка перешкоджає надмірному розгинанню стегна, його обертанню досередини і приведенню.

Рис. 1. Кульшовий суглоб (articulatio coxae), правий. А - лобовим розпилом розкрито порожнину кульшового суглоба. Б - зв'язки суглоба (вигляд спереду)

У кульшовому суглобі можливі рухи навколо трьох осей. Навколо лобової (фронтальної) осі відбувається згинання стегна до 85-90° (при зігнутому колінному суглобі до 120°) і розгинання до 12-13°, навколо стрілової (сагітальної) осі - відведення до 40° і приведення до 20°, навколо вертикальної осі - обертання досередини до 35° і обертання назовні до 15°. Окрім того, стегно може здійснювати колове обертання.

Морфологічні параметри кульшового суглоба істотно змінюються протягом життя людини. У немовлят кульшова западина сплощена, мас овальну форму, побудована з хряща з центрами скостеніння. Значна частина головки стегнової кістки розміщена поза кульшовою запалиною. Суглобова капсула тонка, зв'язки розвинуті слабо, а сідничо-стегнова зв'язка ще не сформована. Лише клубово-стегнова зв'язка добре виражена. У ранньому дитинстві кульшова западина поглиблюється, формується її край, головка стегнової кістки входить углиб западини, а коловий пояс зміщається на шийку стегнової кістки. Лише в підлітків коловий пояс цілком оточує шийку стегнової кістки.

Кульшовий суглоб кровопостачається гілками присередньої і бічної огинальпих артерій стегна, кульшовозападиннок) гілкою (із глибокої стегнової артерії), а також гілками затульної артерії. Венозна крон відтікає в глибокі вени таза і стегна. Лімфа відтікає по глибоких лімфатичних судинах у глибокі пахвинні лімфатичні вузли. Іннервація здійснюється гілками затульного, стегнового і сідничного нервів.

Колінний суглоб (articulatio genus) є найбільшим у людини і найскладнішим, бо має багато додаткових елементів. Це зумовлено тим, що у колінному суглобі зчленовуються найдовші кістки - важелі нижньої кінцівки, які мають найбільший розмах рухів при ходьбі. За конструкцією цей суглоб складний, комплексний, двохосьовий, а за формою - двовиростковим. Колінний суглоб утворений виростками і наколінковою поверхнею стегнової кістки, а також верхню суглобовою поверхнею великогомілкової кістки і суглобовою поверхнею наколінка, всі суглобові поверхні вкриті суглобовим хрящем.

Присередній і бічний виростки стегнової кістки мають форму відрізка еліпсоїда, які розділені міжвиростковою ямкою. Верхня суглобова поверхня великогомілкової кістки також складається з двох окремих дещо увігнутих поверхонь (на присередньому і бічному виростках), що зчленовуються з відповідними виростками стегнової кістки, але ці поверхні неконгруентні. Міжш і росткове підвищення великогомілкової кістки “заходить” у міжвиросткову ямку стегнової кістки, тобто такий двовиростковий суглоб нагадує блокоподібне з'єднання. Для збільшення конгруентності суглобових поверхонь, вони доповнюються двома внутрішньосуглобовими волокнистими хрящами півмісяцевої форми - менісками, що розташовані між суглобовими поверхнями стегнової і великогомілкової кісток. Кожний меніск має вигляд зігнутої пластинки, яка на поперечному розтині має трикутну форму. Зовнішній стовщений край (6-8 мм) меніска зрощений з капсулою суглоба, а стоншений присередній край вільний і обернений у середину суглоба. Бічний меніск (meniscus lateralis) більш зігнутий, менший за діаметром, але товстіший (до 8 мм). Присередній меніск (meniscus medialis) має більший діаметр, але є вужчим і тоншим (до 6 мм). Передні і задні кінці обох менісків прикріплюються до міжвиросткового підвищення великогомілкової кістки.

Окрім того, меніски укріплюють ще гри внутрішньокапсульні зв'язки, які вкриті синовіальною перетинкою: поперечна зв'язка коліна (lig. transversum genus) з'єднує між собою передні кіпці обох менісків: передня меніско - стегнова зв'я:гка (lig. meniscofemorale anterius) починається від переднього кінця приссреднього меніска, йде догори і вбік та прикріплюється до присередньої поверхні бічного виростка стегнової кістки; задня меніско-стетова зв'язка (lig. meniscofemorale posterius) починається від заднього кінця бічного меніска, йде догори і присередньо та прикріплюється до бічної поверхні присереднього виростка стегнової кістки.

Суглобова капсула прикріплюється спереду і з боків до стегнової кістки на 0,5-1 см вище від краю суглобової поверхні, а ззаду - з'єднується з її краєм. Отже, надвирост- ки стегнової кістки розміщені поза порожниною колінного суглоба і капсулою не охоплюються. На великогомілковій кістці і иаколінку суглобова капсула прикріплюється до краю їхніх суглобових поверхонь.

Синовіальна мембрана суглобової капсули утворює численні синовіальні ворсинки (villi synoviales) і синовіальні складки (plicae synoviales), завдяки чому значно збільшується її площа. Найбільшими є такі складки: дві крилоподібні складки (plicae alares), що розташовані з обох боків наколінка, йдуть вниз аж до його верхівки, а між листками цих складок міститься піднаколінкове жирове тіло (corpus adiposum infrapatellare); підпаколінкова синовіальна складка (plica synovialis infrapatellaris), що є продовженням крилоподібних складок, йде вниз до переднього міжвиросткового поля великогомілкової кістки, розділяючи порожнину колінного суглоба на ліву і праву частини.

Окрім того, суглобова капсула попереду утворює великий випин - наднаколінкову сумку (bursa suprapatellaris), яка йде високо догори і розташована між стегновою кісткою та сухожилком чотириголового м'яза стегна. Інколи ця сумка буває ізольована від порожнини колінного суглоба.

Позаду і знизу капсула колінного суглоба утворює підпідколінний закуток (recessus subpopliteus), розташований під сухожилком підколінного м'яза.

У ділянці колінного суглоба є чимало синовіальних сумок, більшість з яких не сполучається з порожниною суглоба. Попереду наколінка розміщені три сумки: під шкірою розташована переднаколінкова підшкірна сумка (bursa subcutanea prepatellaris); глибше під фасцією - переднаколінкова підфасціальна сумка (bursa subfascialis prepatellaris); під ano-неврозом чотириголового м'яза стегна розміщена переднаколінкова підсухожилкова сумка (bursa subtendinea prepatellaris). Між зв'язкою наколінна і великогомілковою кісткою розташована глибока піднаколінкова сумка (bursa infrapatellaris profunda).

Рис. 2. Колінний суглоб (articulatiogenus), правий; вигляд спереду, суглобова капсула видалена, сухожилок чотириголового м'яза стегна з наколінком відтягнено вниз

Рис. 3. Колінний суглоб (articulatio genus), правий; вигляд ззаду, суглобова капсула видалена

У задній колінній ділянці в місцях прикріплення сухожилків м'язів (кравецького, тонкого, півнерегинчастого, нівсухожилкового, двоголового м'яза стегна, литкового, камбалонодібного та інших) розміщені синовіальні сумки, які мають однойменну з м'язами назву.

Колінний суглоб укріплений міцними внутрішпьокапсульними і позакапсульнимії зв'язками. До внутріншьокаисульних складок, окрім уже названих, належать дві схрещені зв'язки, які вкриті синовіальною перетинкою. Передня схрещена зв'язка (lig. cruciatum anterius) починається від присередньої поверхні бічного виростка стегнової кістки і прикріплюеться до переднього міжвиросткового поля великогомілкової кістки. Задня схрещена зв'язка (lig. cruciatum posterius) починається від бічної поверхні присереднього виростка стегнової кістки і прикрі плюється до заднього міжвиросткового поля великогомілкової кістки. Схрещені зв'язки обмежують згинання, розгинання і обертання досередини гомілки.

Рис. 3. Колінний суглоб (articulatio genus); стріловий розпил

До позакапсульних зв'язок належать наступні потужні зв'язки. Обхідна малогомілкова зв'язка (lig. collaterale fibulare) розміщена на бічній поверхні колінного суглоба, її діаметр дорівнює приблизно 5 мм. Вона починається від бічного надвиростка стегнової кістки і прикріплюється до бічної поверхні головки малогомілкової кістки. Обхідна великогомілкова зв'язка (lig. collaterale tibiale) розташована на присередній поверхні колінного суглоба, має ширину 10-12 мм і зрощена з капсулою суглоба. Вона починається від присереднього надвиростка стегнової кістки і прикріплюється до найбільш виступаючої частини присереднього виростка великогомілкової кістки. Обхідні зв'язки обмежують розгинання і обертання гомілки назовні.

Продовженням сухожилка чотириголового м'яза стегна, що охоплює наколінок, є товстий широкий волокнистий тяж - зв'язка наколінка (lig. patellae), яка починається від верхівки наколінка і прикріплюється до горбистості великогомілкової кістки. Утримують наколінок під час рухів npucejjedttiu і бічний тримачі наколінка (retinaculum patellae mediale et retinaculum patellae laterale), які представлені окремими пучками сухожилка чотириголового м'яза стегна, що відходять з боків наколінка відповідно до присереднього і бічного надвиростків стегнової кістки.

На задній поверхні суглобової капсули розташовані дві потужні зв'язки. Коса підколінна зв'язка (lig. popliteum obliquum) є частиною сухожилка півперетинчастого м'яза, вона починається від задньоприсереднього краю присереднього виростка великогомілкової кістки, направляється догори і вбік, вплітається в капсулу суглоба і прикріплюється до задньої поверхні стегнової кістки над її бічним надвиростком. Дугоподібна підколінна зв'язка (lig. popliteum arcuatum) починається на задній поверхні головки малогомілкової кістки і бічного иадвиростка стегнової кістки, піднімається догори, дугоподібно згинаючись присередньо, частково прикріплюється до середньої частини косої підколінної зв'язки, далі, спускаючись донизу, прикріплюється до задньої поверхні великогомілкової кістки.

У колінному суглобі можливі такі рухи: навколо лобової (фронтальної) осі здійснюється згинання гомілки до 130° та її розгинання до 180°; при зігнутій гомілці під кутом 80-90° навколо вертикальної осі відбувається її обертання до середини приблизно на 10° і обертання назовні до 40°. При згинанні гомілки в колінному суглобі розслаблюються обхідні зв'язки, створюючи умови для її обертальних рухів навколо вертикальної осі. При цих рухах меніски ковзають по суглобовій поверхні великогомілкової кістки. Схрещені зв'язки обмежують обертання досередини, а обхідні зв'язки гальмують обертання назовні. При розігнутому суглобі обхідні зв'язки натягуються, виростки стегнової кістки упираються у верхню суглобову поверхню великогомілкової кістки, стегно і гомілка утворюють єдину міцну опору.

Колінний суглоб має вікові особливості. У немовлят присередній і бічний виростки стегнової кістки майже однакового розміру, вони скошені догори і назад, а виростки великогомілкової кістки - вниз і назад. Окрім того, виростки обох кісток скошені в присередньому напрямку і розгорнуті назовні, що й обумовлює овальну форму нижніх кінцівок упродовж першого року життя дитини. Капсула колінного суглоба натягнута, щільна, зв'язки не сформовані, а меніски представлені тонкими сполучнотканинними пластинками. Короткі схрещені зв'язки значно обмежують розмах рухів у колінному суглобі. Протягом перших 5 років життя меніски інтенсивно ростуть, але тільки у підлітків вони набувають форми і розмірів дорослої людини. Починаючи з юнацького віку еластичність суглобового хряща поступово зменшується. У 8-12-річних дітей виростки стегнової кістки приймають форму дорослої людини. Надиаколінкова сумка у немовлят не сполучається з порожниною суглоба, вона формується протягом перших років життя, але в 6 % випадків ця сумка й у дорослої людини не сполучається з порожниною колінного суглоба.

Колінний суглоб кровопостачається із суглобової колінної сітки, що утворена: присередпімн і бічними верхніми та нижніми колінними артеріями; серединною колінною артерією (з підколінної артерії), низхідною колінною артерією (із стегнової артерії), передньою і задньою поворотними великогомілковими артеріями (з передньої великогомілкової артерії). Венозна кров відтікає в глибокі вени: передні великогомілкові, підколінну і стегнову. Відтік лімфи здійснюється по лімфатичних судинах у підколінні лімфатичні вузли, а потім у пахвинні вузли. Суглоб іннервується гілками великогомілкового і загального малогомілкового нервів.

З'єднання кісток гомілки між собою. Кістки гомілки сполучаються між собою за допомогою суглоба та синдесмозу. З'єднання між великогомілковою і малогомілковою кістками практично нерухомі; це пов'язано з опорною функцією гомілки й участю малогомілкової кістки в утворенні надп'ятково-гомілкового суглоба. Між міжкістковими краями великогомілкової і малогомілкової кісток натягнута товста міжкісткова перетинка гомілки (membrana interossea cruris). У верхній і нижній частинах перетинки є отвори, через які проходять судини і нерви.

Проксимальні і дистальні кінці обох кісток гомілки з'єднуються відповідно велико-малогомілковим суглобом і велико-малогомілковим синдесмозом. Велико-малогомілковий суглоб (articulatio tibiofibularis) плоский, багатоосьовий, але малорухомий, він утворений малогомілковою суглобовою поверхнею па бічному виростку великогомілкової кістки і суглобовою поверхнею головки малогомілкової кістки. Туго натягнута суглобова капсула прикріплюється до країв суглобових поверхонь. Суглобова порожнина іноді сполучається з порожниною колінного суглоба. Капсулу суглоба зміцнюють передня і задня зв'язки головки малогомілкової кістки (ligg. capitis fibulae anterius et posterius). Велико-малогомілковий синдесмоз (syndesmosis tibiofibularis) малорухомий, утворений між малогомілковою вирізкою великогомілкової кістки і бічною кісточкою малогомілкової кістки. Іноді у цей синдесмоз випинається капсула надп'ятково-гомілкового суглоба у вигляді закутка, перетворюючи його в нижній велико-малогомілковий суглоб. Укріплюють цей синдесмоз короткі, але дуже міцні передня і задня велико-малогомілкові зв'язки (ligg. tibiofibularia anterius et posterius), що натягнуті відповідно від переднього і заднього країв малогомілкової вирізки великогомілкової кістки до бічної кісточки малогомілкової кістки.

З'єднання кісток стопи. Стопа як цілісна структура. Стопа витримує на собі всю масу тіла, будучи органом опори і пересування. Це її обумовлює її будову і характер з'єднань кісток, що представлені різними видами суглобів. Усі суглоби стопи можна розділити на 4 великі групи: зчленування стопи з гомілкою; зчленування заплеснових кісток між собою; зчленування між заплесновими і плесновими кістками; зчленування кісток пальців.

Надп'ятково-гомілковий суглоб (aiticulatio talocruralis) складний, блокоподібний, одноосьовий. Він утворений суглобовими поверхнями присередиьої і бічної кісточок обох кісток гомілки та нижньою суглобовою поверхнею великогомілкової кістки, що компонують своєрідну “суглобову вилку”, а також суглобовими поверхнями блока надп'яткової кістки. Коротка суглобова капсула па передній поверхні кісток гомілки і на надп'ятковій кістці прикріплюється на 5-8 мм попереду від суглобового хряща, позаду і з боків - до країв суглобового хряща. З боків суглобова капсула міцна і товста, попереду і позаду - тонка, утворює складки.

Суглобова капсула укріплена дуже міцними зв'язками. Товста присередня обхідна зв'язка, яку ще називають дельтоподібною зв'язкою (lig. collaterale mediale; lig. deltoideum) починається від ирисередньої кісточки великогомілкової кістки, спускається вниз і прикріплюється своєю широкою основою до човноподібної, надп'яткової і п'яткової кісток. Ця зв'язка складається з 4 частин: великогомілково-човноподібна частина (pars tibionavicularis): великогомілково-п'яткова частина (j)ars tibiocalcanea); передньої і задню! великогомілково-надп'яткових частин (j)ars tibiotalaris anterior et posterior).

Із зовнішнього боку суглоба розташована бічна обхідна зв'язка (lig. collaterale laterale), яка складається з трьох окремих зв'язок. Тонка, коротка, чотирикутна передня надп'ятково-малогомілкова зв'язка (lig. talofibulare anterius) проходить горизонтально між зовнішньою поверхнею бічної кісточки і шийкою надп'яткової кістки. Задня надп'ятково-малогомілкова зв'язка (lig. talofibulare posterius) починається від бічної кісточки, направляється назад і прикріплюється до заднього відростка надп'яткової кістки. П'ятково-малогомілкова зв'язка (lig. calcaneofibulare) починається на бічній кісточці, йде донизу і прикріплюється до зовнішньої поверхні п'яткової кістки.

У надп'ятково-гомілковому суглобі здійснюється згинання і розгинання стопи навколо лобової (фронтальної) осі із загальним обсягом до 60-70°. Такі рухи прийнято ще називати тильним і підошвовим згинанням стопи. При підошвовому згинанні можуть відбуватися незначні бічні рухи стопи навколо вертикальної осі, тому що при цьому задня звужена частина блока надп'яткової кістки входить у ширший проміжок між ирисередньою і бічною кісточками.

Кровопостачання надп'ятково-гомілкового суглоба здійснюється від приссредиьої і бічної артеріальних кісточкових сіток, що утворені кісточковими артеріями, які відходять від передньої і задньої великогомілкових і малогомілкової артерій. Венозна кров відтікає в однойменні глибокі вени. Лімфа відтікає по лімфатичних судинах у підколінні лімфатичні вузли, а потім у пахвинні вузли. Суглоб іннервується гілками великогомілкового і глибокого малогомілкового нервів.

До складу міжзаплеснових суглобів (articulationes intertarseae) входять 4 суглоби. суглоб стопа кульшовий стегно

Піднадп'ятковий суглоб або надп'ятково-п'ятковий суглоб (articulatio subtalaris; articulatio talocalcanea) циліндричний, одноосьовий, утворений задньою п'ятковою суглобовою поверхнею надп'яткової кістки і задньою надп'ятковою суглобовою поверхнею п'яткової кістки (за формою нагадує відрізок циліндра). Тонка, вільна суглобова капсула прикріплюється до країв суглобових поверхонь. Суглоб укріплений трьома зв'язками: бічною надп'ятково- п'ятковою зв'язкою (lig. talocalcaneum laterale), що натягнута між верхньою поверхнею шийки надп'яткової кістки і верхньобічною поверхнею п'яткової кістки; присередньою надп'ятково-п'ятковою зв'язкою (lig. talocalcaneum mediale), що йде від заднього відростка надп'яткової кістки до підпори на п'ятковій кістці; задньою надп'ятково-п'ятковою зв'язкою (lig. talocalcaneum posterius), що з'єднує задній відросток надп'яткової кістки з верхньою поверхнею п'яткової кістки.

Надп'ятково-п'ятково-човноподібний суглоб (articulatio talocalcaneonavicularis) складний, а за формою кулястий, але рух у ньому можливий тільки навколо стрілової осі. Суглоб утворений передньою і середньою п'ятковими суглобовими поверхнями надп'яткової кістки, які зчленовуються відповідно з передньою і середньою надп'ятковими суглобовими поверхнями п'яткової кістки, а також човноподібною суглобовою поверхнею головки надп'яткової кістки і суглобовою ямкою на задній поверхні човноподібної кістки. Суглобова капсула прикріплюється до країв суглобових поверхонь.

Суглоб укріплений двома міцними зв'язками. Під- оиївова п'ятково-човноподібна зв'язка (lig. calcaneonaviculare plantare) натягнута між нижньоприсередиім краєм підпори надп'яткової кістки на п'ятковій кістці і нижньою поверхнею човноподібної кістки, вона підтримує головку надп'яткової кістки. Окрім того, ця зв'язка має ще одну особливість - у зоні контакту з головкою надп'яткової кістки у зв'язці є шар волокнистого хряща, що доповнює суглобову поверхню п'яткової кістки. При розслабленні цієї зв'язки головка надп'яткової кістки опускається і стопа стає плоскою. Надп'ятково-човноподібна зв'язка (lig. talonaviculare) широка і міцна, вона починається від тильної поверхні шийки надп'яткової кістки і прикріплюється до човноподібної кістки.

Окрім того, надп'яткову і п'яткову кістки міцно з'єднує потужна міжкісткова надп'ятково-п'яткова зв'язка (lig. talocalcaneum interosseum), що розташована в пазусі загілесна.

Піднадп'ятковий і надп'ятково-п'ятково-човноподібний суглоби утворюють єдиний комбінований суглоб, у якому можливі рухи навколо стрілової (сагітальної) осі, що проходить через присередню частину головки надп'яткової кістки і виходить на бічній поверхні п'яткової кістки. При цьому обертається п'яткова кістка разом з човноподібною і переднім кінцем стопи з обсягом руху до 55°. При привертанні стопи (pronatio) піднімається її бічний край, а тил стопи повертається дещо присередньо. Навпаки, при відвертанні стопи (supinatio) піднімається її присередній край, а тил стопи повертається вбік. Можливе також незначне приведення і відведення переднього кінця стопи навколо вертикальної осі.

П'ятково-кубоподібний суглоб (articulatio calcaneocuboidea) за формою сідлоподібний, але малорухомий. Суглоб утворений кубоподібною суглобовою поверхнею п'яткової кістки і задньою суглобовою поверхнею кубоподібної кістки. Суглобова капсула прикріплюється до країв суглобових поверхонь, із присереднього боку вона товстіша і туго натягнута, а збоку - тонка, вільна. Іноді суглобова порожнина сполучається з порожниною надп'ятково-п'ятково- човноподібного суглоба. Цей суглоб укріплюють дві міцні зв'язки. Підоиївва п'ятково-кубоподібна зв'язка (lig. calcaneocuboideum plantare) з'єднує підошвові поверхні обох кісток. Довга підоиївова зв'язка (lig. plantare longum) є найміцнішою зв'язкою стопи, вона широко починається на нижній поверхні п'яткової кістки і, віялоподібно розширюючись, прикріплюється до основ II-V плеснових кісток. Перекидаючись на кубоподібну кістку через борозну сухожилка довгого малогомілкового м'яза, ця зв'язка перетворює борозну в канал.

П'ятково-кубоподібний суглоб бере участь в рухах разом з піднадп'ятковим і нади'ятково-п'ятково- човноподібним суглобами, збільшуючи їх обсяг.

З практичних клінічних міркувань, серед міжзаплеснових суглобів виділяють поперечний суглоб заплесни (articulatio tarsi transversa), його ще називають суглобом Шопара. Цей суглоб складається з двох суглобів: п'ятково-кубоподібного і надп'ятково-човноподібного (частина надп'ятково-п'ятково-човноподібного суглоба). Суглобові порожнини цих двох суглобів утворюють S-подібну лінію, що йде поперек стопи. На рівні поперечного суглоба заплссна хірурги при певних патологічних станах вичленяють (ек- зартикуляція) дистальну частину стопи.

Окрім зв'язок, що зміцнюють окремо ці два суглоби, поперечний суглоб заплссна має спільну роздвоєну зв'язку (lig. bifurcatum). Ця зв'язка починається на верхньому краї п'яткової кістки і складається з двох окрем их зв'язок: п 'ятково-човноподібноїзв 'язки (lig. calcaneonaviculare), що прикріплюється до тиль- нобічного краю човноподібної кістки, і п'ятково- кубоподібної зв'язки (lig. calcaneocuboideum), що прикріплюється до тильної поверхні кубоподібної кістки. Роздвоєну зв'язку називають ключем суглоба Шопара, бо тільки при її розсіченні під час хірургічної операції поперечний суглоб заплесна легко розчленовується.

Клино-човноподібний суглоб (articulatio сипео- navicularis) є за формою плоским, а за будовою - складним, багатоосьовим, але малорухомим. Він утворений задніми суглобовими поверхнями трьох клиноподібних кісток і передньою суглобовою поверхнею човноподібної кістки. Суглобова капсула прикріплюється до країв суглобових поверхонь. Суглобова порожнина цього суглоба переходить у дві суглобові щілини між клиноподібними кістками, іноді вони сполучаються навіть із суглобовою порожниною заплесно-плесневих суглобів у ділянці II плесневої кістки.

Клиноподібні кістки з'єднуються між собою міжклиноподібними суглобами (articulationes intercuneiformes).

Клино-човноподібний суглоб і міжклиноподібні суглоби укріплені тильними, підошвовими і міжкістковими зв'язками:

- тильні клино-човноподібні зв'язки (ligg. cuneonavicularia dorsalia) розташовані на тильній поверхні суглоба між човноподібною і трьома клиноподібними кістками;

- тильна кубо -човноподібна зв'язка (lig. cuboideonaviculare dorsale) розміщена збоку від попередньої зв'язки, вона з'єднує тильні поверхні кубоподібної і човноподібної кісток;

- тильна клино-кубоподібна зв'язка (lig. cuneocuboideum dorsale) з'єднує тильні поверхні бічної клиноподібної і кубоподібної кісток;

- тильні міжклиноподібні зв'язки (ligg. intercuneiformia dorsalia) розташовані на тильній поверхні міжклинонодібних суглобів між ирисередньою, проміжною і бічною клиноподібними кістками;

- підоиївова кубо-човноподібна зв'язка (lig. cuboideonaviculare plantare) розміщена на підошвовій поверхні між кубоподібною і човноподібною кістками;

- підоиївова клино-кубоподібна зв'язка (lig. cuneocuboideum plantare) з'єднує підошвові поверхні бічної клиноподібної і кубоподібної кісток;

- підошвові клино-човноподібні зв'язки (ligg. cuneonavicularia plantaria) з'єднують підошвові поверхні човноподібної і трьох клиноподібних кісток;

- підошвові міжклиноподібні зв'язки (ligg. intercu- neiformia plantaria) розташовані па підошвовій поверхні стопи між клиноподібними кістками.

Окрім названих зв'язок, є ще короткі міцні вну- трішньокапсульні зв'язки, що з'єднують між собою в суглобах суміжні кістки:

- міжкісткова клино-кубоподібназв'язка (lig. cuneocuboideum interosseum);

- міжкісткові міжклиноподібні зв'язки (ligg. intercuneiformia interossea).

Отже, у міжзаплеснових суглобах усі рухи поєднані: відбувається обертання п'яткової кістки разом з човноподібною і переднім кінцем стопи навколо косої стрілової осі із загальним обсягом руху до 55°. При обертанні стопи досередини - привертанні (pronatio) бічний край стопи піднімається, при обертанні назовні - відвертанні (supinatio) піднімається її присередній край, тильна поверхня стопи повертається назовні.

Заплесно-плеснові суглоби (articulationes tarsometatarsales) зчленовують дистальний ряд заплесно- вих кісток з плесновими кістками. За формою ці суглоби є плоскими, багатоосьовими, але майже нерухомими. В них можливі незначні ковзання і обертання, які забезпечують еластичність склепіння стопи. До складу цих суглобів входять три окремі суглоби:

- зчленовується присередпя клиноподібна кістка з основою І плеснової кістки;

- зчленовується проміжна і бічна клиноподібні кістки з основами II і III плеснових кісток;

- зчленовуються кубоподібна кістка з основами IV і V плеснових кісток.

Кожний з цих суглобів має окрему суглобову капсулу, яка прикріплюється до країв суглобових поверхонь.

Усі три заплесно-плеснові суглоби ще називають суглобом Лісфранка, лінія суглобової щілини якого нерівна. На рівні суглоба Лісфранка хірурги вичленяють (екзартикуляція) дистальну частину стопи. Заплесно-плеснові суглоби укріплюють такі зв'язки:

- тильні заплесно-плеснові зв'язки (ligg. tarsometatarsalia dorsalia) з'єднують на тильній поверхні суміжні кістки кожного суглоба;

- підошвові заплесно-плеснові зв'язки (ligg. tarsometatarsalia plantaria) з'єднують на підошвовій поверхні суміжні кістки суглоба;

- міжкісткові клипо-плеснові зв'язки (ligg. cuneometatarsalia interossea) з'єднують кожну клиноподібну кістку з плесновими кістками. Присередню з цих зв'язок, що з'єднує присередню клиноподібну кістку з II плесновою кісткою, називають ключем суглоба Лісфранка, бо при її розсіченні під час хірургічної операції цей суглоб легко розчленовується.

Міжплеснові суглоби (articulationes intermetatarsales) утворені між прилеглими суглобовими поверхнями основ плеснових кісток, вони є плоскими, але малорухомими. Суглобові капсули прикріплюються до країв суглобових поверхонь. Суглобові порожнини сполучаються з суглобовими порожнинами заплесио-плеснових суглобів. Міжплеснові суглоби укріплені тильними і підошвовими плесновими зв'язками (ligg. metatarsalia dorsalia et plantaria), а також міжкістковими плесновими зв'язками (ligg. metatarsalia interossea), що з'єднують прилеглі одна до одної поверхні основ плеснових кісток.

Плесно-фалангові суглоби (articulationes metatarsophalangeae) утворені суглобовими поверхнями головок усіх плеснових кісток і основ проксимальних фаланг; за формою вони еліпсоподібні, двохосьові. Суглоби укріплені декількома зв'язками. На присе- редній і бічній поверхнях кожного суглоба розташовані обхідні зв'язки (ligg. collateralia), причому бічні зв'язки товстіші і міцніші. А на підошвовій поверхні суглобів розміщені підошвові зв'язки (ligg. plantaria). Глибока поперечна плеснова зв'язка (lig. metatarsale transversum profundum) йде поперечно, зростається з капсулами плесно-фалангових суглобів і з'єднує головки всіх плеснових кісток. У плесно-фалангових суглобах здійснюється згинання і розгинання пальців стопи навколо лобової (фронтальної) осі обсягом до 90° (переважає розгинання), а також їх незначне приведення і відведення навколо вертикальної осі.

Міжфалангові суглоби стопи (articulationes interphalangeae pedis) блокоподібні, одноосьові, утворені суглобовими поверхнями головок і основ сусідніх фаланг. За будовою подібні до міжфалангових суглобів кисті. Суглобові капсули прикріплюються до країв суглобових поверхонь. Вони укріплені з обох боків обхідними зв'язками (ligg. collateralia), а знизу - підошвовими зв'язками (ligg. plantaria). У міжфалангових суглобах здійснюються згинання і розгинання фаланг навколо лобової (фронтальної) осі, більш рухливим є міжфалаиговий суглоб великого пальця.

Суглоби стопи кровопостачають гілки глибокої підошвової дуги і глибокої підошвової артерії, що відходить від тильної артерії стопи. Венозна кров відтікає в глибокі вени: малогомілкові, передні і задні великогомілкові. Відтік лімфи здійснюється по глибоких лімфатичних судинах у підколінні лімфатичні вузли, а потім у пахвинні вузли. Іннервуються суглоби стопи гілками присереднього і бічного підошвових нервів (від великогомілкового нерва), поверхневого і глибокого малогомілкових нервів.

Склепіння стопи. Кістки стопи менш рухливі, ніж кістки кисті, бо стопа людини виконує функції опори і пересування. До складу твердої основи стопи входить 10 кісток: човноподібна, 3 клиноподібні, кубоподібна і 5 плеснових кісток, з'єднаних між собою суглобами і укріплених міцними зв'язками. Стопа людини представлена п'ятьма поздовжніми й одним поперечним склепіннями (дугами), що опуклі догори. Вони забезпечують пружність і рухомість стопи. Кожне поздовжнє склепіння починається від однієї точки (буфа) п'яткової кістки і включає заплесиові кістки та відповідну плеснову кістку.

В утворенні першого поздовжнього склепіння беруть участь І плеснова і присередня клиноподібна кістки, присередні частими човноподібної, надп'яткової і п'яткової кісток. Найдовшим і найвищим є друге поздовжнє склепіння, а найкоротшим і найнижчим - п'яте. Кожне поздовжнє склепіння має дві точки опори: п'ятковий горб і головку плеснової кістки. Однак стопа в цілому має 3 точки опори: п'ятковий горб і головки І і V плеснових кісток.

У дітей впродовж першого року життя стопи відвернені (супіновані), тому при ходьбі дитина ставить стопу на бічний край, а не на всю підошву. З віком відбувається опускання присереднього краю стопи. У поперечному напрямку всі 5 склепінь стопи мають неоднакову висоту. Поздовжні склепіння на рівні найвищих точок (на рівні човноподібної кістки) утворюють поперечне склепіння стопи. У його формуванні беруть участь човноподібна, клиноподібні і кубоподібна кістки. Склепінна конструкція стопи в живої людини підтримується завдяки формі кісток, міцності зв'язок (пасивні “затягування” стопи) і тонусу м'язів (активні “затягування” стопи).

Зміцнюють поздовжні склепіння стопи довга підошвова зв'язка, підошвова п'ятково-човноподібна зв'язка і підошвовий апоневроз. Зміцнюють поперечне склепіння стопи поперечні зв'язки підошви: глибока поперечна плеснова, міжкісткові плеснові тощо. Поздовжньо розташовані м'язи та їхні сухожилки, що прикріплюються до фаланг пальців, зміцнюють поздовжні склепіння стопи, а поперечно розташовані м'язи та їх сухожилки зміцнюють поперечне склепіння. При розслабленні активних і пасивних “затягувань” склепіння стопи опускаються, стопа сплощується - розвивається плоскостопість. Така вада може бути й вродженою.

Завдяки склепінням маса тіла рівномірно розподіляється по всій стопі. При ходьбі, бігу, стрибках склепіння виконують роль амортизаторів, а також допомагають пристосуватися стопі до ходьби і бігу по нерівній поверхні.

Надп'ятково-гомілковий суглоб і суглоби стопи мають виражені вікові особливості будови. Зокрема, капсула надп'ятково-гомілкового суглоба немовлят дуже тонка, зв'язки, особливо дельтоподібна, розвинуті слабо. Лінія поперечного суглоба заплесна майже пряма, а в дорослої людини - S-подібна.

Упродовж перших двох років життя, коли дитина починає стояти, ходити, а також у процесі скостеніння кісток стопи, суглобові поверхні зміцнюються й остаточно формується зв'язковий апарат і склепіння стопи.

Рентгеноанатомія суглобів нижніх кінцівок. На рентгенограмах кульшового суглоба видно округлу головку стегнової кістки, на присередній поверхні якої помітне заглиблення з нерівними краями - ямка головки. Суглобова щілина має півмісяцеву форму. На рентгенограмі можна провести лінію, що з'єднує верхню передню клубову ость і сідничий горб (лінія Нелатона - Розера).

Колінний суглоб має широку суглобову щілину (через наявність менісків), що вигнута догори під міжвиростковим підвищенням великогомілкової кістки. Наколінок нашаровується на дистальний епіфіз стегнової кістки. Міжвиросткова ямка виглядає світлішою ділянкою, яка розташована між присереднім і бічним виростками стегнової кістки.

На рентгенограмі надп'ятково-гомілкового суглоба і стопи зображені дистальні кінці кісток гомілки і всіх кісток стопи. На задній проекції ділянка малогомілкової вирізки на великогомілковій кістці має вигляд виступа, який рентгенологи називають третьою кісточкою. На що ділянку нашаровується зображення дистального кінця малогомілкової кістки, який інколи помилково вважають відламком кістки.

Размещено на Allbest.ru