Живі організми та дія на них вологості

Знання кліматичних особливостей середовища надзвичайно важливе для розуміння екології виду. Для характеристики клімату в екологічних роботах широко застосовуються підсобні методи графічного зображення, як, наприклад, клімадіаграми, запропоновані Г. Госсеном і Г. Вальтером. Для побудови їх необхідно мати багаторічні дані про середньомісячну температуру і кількість опадів. По осі абсцис відкладають місяці, по вертикальній осі зліва-температуру, справа - кількість опадів у масштабі, при якому 10 °С відповідають 20 мм опадів. Крива температур відображає витрату вологи, а крива опадів - її нагромадження. Взаємне розташування їх дає уявлення про характер водного балансу даної території. Простір між кривими опадів і температур прийнято заповнювати точками - якщо крива опадів проходить нижче, тобто позначено посушливий період. Якщо крива опадів проходить вище за лінію температур, то простір між ними вертикально заштриховують, і це означає, що для вегетації рослинності вологи достатньо. Якщо протягом місяця вологи випадає понад 100 мм, то надмірність (понад 100 мм) прийнято зображувати у масштабі 1 : 10 і зовсім замальовувати. Цю вологу рослини практично не використовують, вона становить поверхневий стік. Під горизонтальною віссю чорною смугою відмічають місяці з від'ємними середньомісячними температурами, а смугою з навкісним штрихуванням - місяці, коли бувають приморозки, але середня місячна температура перевищує 0 °С. Напівпосушливий період (він особливо характерний для степів) відмічають на клімадіаграмах, як правило, переривчастим горизонтальним штрихуванням, при цьому співвідношення між температурою й опадами береться в масштабі 1:3, тобто 10 °С відповідає 30 мм опадів. Цифри на клімадіаграмах означають висоту даного пункту над рівнем моря, середньорічну температуру, річну кількість опадів у міліметрах, середню тривалість безморозного періоду тощо.

Клімадіаграми можна побудувати для окремих років і, якщо розташувати їх послідовно одна за одною, матимемо кліматограму. На кліматограмах добре видно екстремально холодні чи екстремально сухі роки, що надзвичайно важливо враховувати при інтродукції рослин й акліматизації тварин.

3. Розрахункова частина

Кількісна оцінка видової структури популяцій

3.1 Завдання

1) Розрахувати кількість взаємодій між видами у біоценозі.

2) Розрахувати індекс домінування.

3) Знайти індекс різноманітності Сімпсона.

4) Визначити три показники видової різноманітності популяцій.

5) Розрахувати показник загальної різноманітності організмів - індекс Шеннона.

6) Оцінити показник вирівнюванності Піелу.

3.2 Розрахунки

1)Кількість взаємодій між видами знаходимо за формулою:

А=, (3.1)

де S - загальна кількість видів.

2) Індекс домінування:

(3.2)

де m_i - кількість особин і-го виду;

N - загальна кількість живих організмів.

3) Розраховуємо індекс різноманітності Сімпсона:

D=. (3.3)

4) Визначимо 3 показники видової різноманітності популяцій :

(3.4)

(3.5)

(3.6)

5) Обчислюємо показник загальної різноманітності організмів - індекс Шеннона:

(3.7)

6)Оцінюємо індекс Піелу:

(3.8)

Висновки

В курсовій роботі зроблено наступне:

1) Охарактеризовано воду як екологічний фактор

Вода - найважливіший екологічний фактор для всього живого на Землі. Усі процеси дихання, виділення, живлення, тобто обмін речовин протікає лише з участю води. Необхідна кількість води часто є обмежуючим фактором у життєдіяльності виду, що обумовлює його розселення і чисельність

2) Досліджено вплив екологічних факторів на живі організми

За характером впливу на організм розрізняють екологічні фактори, які діють прямо (безпосередньо впливають на обмін речовин, розвиток) та опосередковано(впливають на організм через зміну інших факторів). Однак, один і той же фактор може діяти прямо (наприклад, дія тепла на ріст ), і опосередковано (дія тепла на вологість грунту і через неї, опосередковано - на водний режим рослин).

3) Досліджено дію відносної вологості і опадів на поширення живих організмів

Опади - дощ, град, сніг крім водозабезпечення і створення запасів вологи можуть відігравати й іншу екологічну роль. Так, і сильні дощові зливи мають інколи суто механічну дію.

4) Встановлено, що вода є кліматоутворюючим фактором

Важливе значення полягає у тому,що має великий колообіг, тому що за допомогою нього живі організми отримують вологу з грунту, з атмосфери, а це дає їм змогу існувати і виконувати різноманітні функції.

5) Досліджено адаптації організмів до змін вологості

6) Вивчено пристосування рослин до підтримання водного балансу

Нижчі водні рослини поглинають воду усією поверхнею тіла. Нижчі наземні рослини з вологого субстрату поглинають воду зануреними в неї частинами слані, а вологу дощу, роси і туману - усією поверхнею. Серед вищих наземних рослин мохоподібні поглинають воду з грунту ризоїдами, а більшість інших - корінням, спеціалізованими органами, що всмоктують воду.

7) Встановлено розподіл екологічних груп рослин по відношенню до води:

- гідатофіти;

- гідрофіти;

- гігрофіти;

- мезофіти.

8) Проаналізовано водний баланс наземних тварин.

Таким чином, при розгляді способів регуляції водообміну в різних груп наземних організмів можна знову відзначити три основних шляхи адаптацій. Активне протистояння висушенню особливо характерне для склерофітів серед рослин, ксерофільних комах, великих гомойотермних тварин арідних районів. Пасивна залежність від водного режиму середовища властива пойкілогідричним рослинам і тваринам, здатним переносити висихання. Найчастіше пристосування виду до водного режиму середовища здійснюється тим чи іншим поєднанням всіх можливих шляхів адаптацій.

9) Досліджено спільну дію температури та вологості на живі організми.

Розподіл тварин і рослин залежить від багатьох екологічних факторів, що діють сукупно. Провідними кліматичними факторами є температура і вологість. Саме поєднання їх стає часто вирішальним у розподілі рослинності й тваринного населення.

10) В розрахунковій роботі проведена кількісна оцінка видової структури популяцій:

- кількість взаємодій між видами: А=10;

- індекс домінування: c=0,22;

- індекс різноманітності Сімпсона: D=4,5;

- показники видової різноманітності популяцій:

d=1,27 ; d=0,132 ; d=7,13;

- індекс Шеннона: H=0,68;

- індекс Піелу: e=0,97.

Перелік посилань

1. Загальна гідрологія: навчальний посібник / С.С. Лемківський, В.К. Хільчевський, О.Г Ободовський. - Київ. - 2000.- 262с.

2. Екологія: навчальний посібник / Н.М. Чернова, О.М. Билова.- Київ : Вища школа, 1986. - 230с.

3. Екологія: навчальний посібник / В.П. Кучерявий. - Львів : Світ 2000. - 500с

4. Основи загальної екології / Г.О. Білявський, М.М. Падун, Р.С. Фурдуй. - 2-ге видання. - Київ : Вища школа, 1995. - 458с.

5. Основи екологічних знань / Г.О. Білявський, Р.С., І.Ю. Костіков. - Київ: Вища школа, 2000. - 532с.

6. Екологія / Д. Гайнріх, М. Гергт. - Львів : Світ, 2001. - 546с.

7. Екологія / C. І. Дорогунцов, К.С. Коценко, О.К. Балова. - Київ : Вища школа, 1999. - 329с.

8. Екология / Ю. Одум: В 2 т. - Москва 'Генеза', 1986. - 342с.

9. Основы общей екологии / Р. Риклефс. - Москва 'Генеза', 1979. - 321с.

10. Екология / А.С. Степановських. - Москва 'Генеза' , 2001. - 437с.

Размещено на Allbest.ru