Бджолиний віск

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Бджолиний віск

Бджолиний віск -- незамінний будівельний матеріал для стільників, його виділяють спеціальні залози робочих бджіл, розміщені в черевці. На останніх чотирьох нижніх півкільцях помітна блискуча поверхня у вигляді парних п'ятикутників неправильної форми. Це воскові дзеркальця, де збирається тонким шаром виділений залозами віск. Бджола знімає воскові пластинки ніжками, обробляє їх верхньощелепними залозами з допомогою спеціальної рідини і використовує на будівельних роботах.

Віск застосовують як необхідний матеріал понад 40 галузей. Попит на нього щорічно зростає, а джерелом одержання залишається тільки бджолине гніздо. Тому одним з важливих завдань галузі є створення найкращих умов для виділення воску бджолами і запобігання його втратам під час переробки і зберігання сировини.

Виділення воску бджолами відбувається, коли у вулик надходить нектар і створюється запас меду, у гнізді є перга, що забезпечує повноцінне живлення бджіл, сім'я сильна і здатна виконувати всі необхідні роботи, у ній працює матка і бджоли годують личинок, гніздо не перегрівається і його розміри дозволяють будувати нові стільники.

Висока воскова продуктивність проявляється в умовах доброї медоносної бази. Коли немає медозбору, бджоли не виділяють воску. Якби сім'я перебувала у сприятливих умовах цілий рік, то її воскова продуктивність досягла б 7,5 кг. За даними Г. П. Таранова (1961), кожний кілограм бджіл здатний виробити 0,5 кг воску. Але не у всіх генерацій вона проявляється. Тому навіть передові пасічники одержують тільки 2--3 кг воску від сім'ї, на більшості пасік -- лише близько 1 кг за сезон.

Хімічний склад і властивості

Бджолиний віск містить понад 300 різних речовин. Це складні ефіри -- 72 % (24 назви), насичені вуглеводні -- 14 % (250 речовин) та вільні, переважно жирні, кислоти -- 14 % (12 назв). У процесі будування стільників бджолами та переробки воскової сировини потрапляють інші сполуки, які впливають на органолептичні властивості та фізико-хімічні показники воску. Ароматичні, барвні, мінеральні речовини, смоли, вода, виділення верхньощелепних залоз бджіл, що склеюють воскові часточки, не належать до обов'язкових складників натурального продукту і є домішками. Як правило, їх міститься небагато, але повністю позбутись їх у технологічному процесі не вдається.

Для визначення кількості основних речовин користуються показниками хімічної характеристики. Вміст складних ефірів оцінюють ефірним числом, вільних і зв'язаних кислот -- числом омилення. Ефірне число високоякісного воску 73,8--76,6, число омилення 93,2--96,0. У реакцію з різними речовинами та зольними елементами вступають в основному кислоти. Солі та мила, утворені в результаті цього, погіршують якість воску. Наприклад, від солей при користуванні мідним посудом він набуває зеленуватого відтінку, залізним -- рудого, цинковим -- сірого.

Фізичний стан воску значно залежить від температури. В кімнатних умовах -- це тверде тіло кристалічної структури, при температурі 30--35 °С стає пластичним, близько 63 °С -- топиться. Температура затвердівання на один градус нижча. Підігрітий до 95--105 °С виділяє воду, що підтверджується утворенням на поверхні піни. Прогрівання в цих межах звільняє його від води. Точка кипіння воску вища 300 °С, при цьому він димить і розкладається.

Розчинність у різних речовинах неоднакова. Так, у бензині, скипидарі, бензолі, жирах, сірководні, ацетоні розчиняється добре, у винному спирті мало, а у воді та гліцерині зовсім не розчиняється. Воскова плівка паро- і газонепроникна.

Питома вага воску перебуває в межах 0,950--0,973, тому він плаває на воді. Але солі води, особливо кальцію і магнію, призводять до утворення емульсії. Коли в процесі перетоплювання воскової сировини використовують воду з підвищеним вмістом цих солей, готова продукція буде низької якості -- сірого кольору, м'яка і без обробки непридатна для вироблення вощини. Утворенню емульсії сприяє розчинене у воді мило та інші речовини.

Воскова сировина -- матеріал, після відповідної обробки якого одержують бджолиний віск. Це вибракувані стільники після використання їх у гнізді, чисті зрізки і шматочки стільників з будівельних рамок, воскові кришечки від розпечатаних з медом стільників, пасічна мерва, витопки, заводська мерва. Найбільшу кількість воску одержують із сушнику -- вибракуваних стільників, непридатних для використання у вулику, та стільників з будівельних рамок. Свіжовідбудовані стільники містять майже чистий віск (97--98 %). В процесі старіння вони стають важчими за рахунок коконів, перги та інших залишків і тому навіть при незмінній кількості восковитість сировини знижується. Залежно від вмісту воску сировину -- сушник ділять на три сорти: І -- сушник білого та жовтого кольору без сторонніх домішок з восковитістю понад 70 %; II -- сушник коричневого кольору, без перги та інших домішок, що пропускає світло через середостіння, а також світлі стільники з невеликою кількістю перги при середній восковитості 55--70 %; III -- сушник після тривалого використання в гнізді темно-бурого й чорного кольору з низькою восковитістю -- 40--55 %. Якщо сировина не відповідає вимогам навіть III сорту, її прирівнюють до витопок.

Чим довше використовують стільники для виведення розплоду, тим нижчої якості буде сировина після їх вибракування. Вони стають у 2--3 рази важчими, темнішають від залишків личинок і лялечок. Як тільки в комірках виведеться 12 генерацій бджіл, стільник підлягає вибракуванню. Щороку на пасіках перетоплюють близько 1/3 запасу стільників.

Забрус, як і вирізки з будівельних рамок, містить майже чистий віск. Але цієї сировини в переробку надходить мало -- 1--2 кг при відкачуванні 1 ц меду. Витопки -- це відходи, утворені у результаті перетоплювання на сонячній воскотопці стільників та інших видів воскосировини. Восковитість їх може доходити до 40--55 %. Витопки заготовляють на пасіках для добування з них додаткової кількості воску на воскобійних заводах. Заводська мерва містить значно менше воску (близько 20 %) і надходить для переробки на воскоекстракційні заводи. Із сушнику, забрусу, шматочків стільників з будівельних рамок витоплюють пасічний віск.

Переробка воскової сировини на пасіках

відбувається за допомогою сонячних і парових воскотопок, а також способом розварювання і пресування пасічними воскопресами. Вона здійснюється в такій послідовності: сортування сировини, підготовка сушнику до перетоплювання, розварювання і пресування, відстоювання і очищення воску.

Сортування воскової сировини проводиться для того, щоб роздільно витопити віск з високоякісного матеріалу та старого сушнику. Відібраний окремо сушник І сорту, свіжовідбудовані вирізки з будівельних рамок, маточники, забрус легко й майже повністю віддають віск на сонячній або паровій воскотопці. Витопків і недобутого з них воску залишається дуже мало. Одержаний віск-капанець має високу якість; він відзначається високою твердістю, що дуже важливо при виготовленні міцної вощини. Відбудовані на ній стільники стійкі проти обривання під час перевезень бджолиних сімей.

Сонячна воскотопка повинна бути на кожній пасіці. На ній переробляють в міру потреби сировину майже протягом всього пасічницького сезону. Особливо цей спосіб поширений на пасіках з достатньою забезпеченістю бджолиних сімей стільниками та налагодженим використанням будівельних рамок. При цьому немає потреби весь виділений бджолами віск використовувати на будування нових стільників. Частину його відразу направляють для реалізації як товарну продукцію. Відокремлення воску на сонячних воскотопках потребує невеликих затрат праці.

Останнім часом на пасіках почали користуватись паровими воскотопками. Чимало пасічників самостійно виготовляють воскотопки, які теж діють за принципом розтоплювання сировини парою. Однак темний сушник, восковистість якого нижча 70 %, віддає невелику частку воску, вихід його з розрахунку на одну рамку 435x300 мм менше, ніж 100 г.

Підготовка сировини II і III сортів спрямована на підвищення виходу воску і поліпшення його якості. Старі стільники для переробки способом розварювання і пресування треба подрібнити і вимочити в м'якій воді протягом 1--2 діб. Воду (дощову або снігову) змінюють двічі. Залиту масу бажано помішувати кілька разів, а перед зливанням води розтерти, щоб вимити більше домішок (розчинні речовини, частина перги тощо). Відбувається концентрація воску, полегшується його віджимання з розвареної маси. Крім того, у готову продукцію потрапляє менше речовин, які погіршують її якість.

Користуватись криничною та обробленою хімічними сполуками водою, що містить багато солей кальцію і магнію, не слід, бо може утворитись з воском емульсія -- пориста крихка маса сірого кольору, схожа на пергу. Використання твердої води для розварювання сушнику та наявність у ньому невимитих домішок -- головна причина погіршення якості воску.

Розварювання і пресування відокремлює розтоплений віск з гарячою водою від сторонніх домішок, які потрапляють у комірки стільників протягом періоду їх використання. Залиту м'якою водою сировину кип'ятять протягом 30 хв, а при ураженні бджіл заразними хворобами -- 2,5 год. Одночасно готують окріп, яким ошпарюють воскопрес, щоб нагріти його, та заливають окремі порції віджатої маси в ступі для повторного пресування. Найефективніше віджимати розтоплений віск з гарячою водою в дерев'яному воскопресі, ступа якого застелена міцною тканиною. В ступу наливають помірну кількість розвареної маси і поступово за допомогою гвинта збільшують тиск. Всю віджату гарячу воду з воском збирають в дерев'яному посуді достатньої місткості, а мерву розстеляють у провітрюваному приміщенні для висушування.

Відстоювання і очищення воску відбувається відразу ж після закінчення пресування. Основною умовою для цього є тривале витримування воску в розтопленому стані та гарячій воді. Тому наповнений посуд добре утеплюють, укриваючи різним матеріалом. В процесі відстоювання з рідкого воску виділяються частки емульгованої води, осідають в нижній його шар різні механічні домішки. Їх зчищають потім з нижньої поверхні воскового круга. При необхідності віск ще раз очищають перетоплюванням у м'якій воді, проціджуванням і відстоюванням. Від цього він стає якіснішим -- чистішим і твердішим.

Дотримання основних вимог технології забезпечує вихід воску в середньому по 110 г з одного вибракуваного стільника рамки розміром 435x300 мм.

У великих господарствах з промисловою технологією бджільництва переробку воскової сировини вдосконалюють способом центрифугування. Наприклад, у Кагарлицькому бджолопідприємстві на Київщині необхідне обладнання для перетоплювання сушнику встановлене на центральній садибі, куди доставляють його з кожної пасіки у встановленому порядку.

Якість воску і ознаки його натуральності

бджолиний віск бджола сировина

Витоплений на пасіці віск має приємний медово-восковий запах, без смаку. При кімнатній температурі являє собою тверду речовину дрібнозернистої структури на зломі, від удару розколюється. На холоді стає крихким, при нагріванні м'якшає. Між пальцями розминається в пластичну масу, не прилипає, не проявляє ознак жирної речовини. Колір пасічного воску залежно від якості перетоплюваної сировини буває білуватий, світло-жовтий, жовтий, темно-жовтий, коричневий. Сірим і крихким він стає при використанні твердої води для його витоплювання. Коричневий і темно-коричневий віск одержують при переробці низькосортної сировини (старого темного сушнику) та порушенні технологічних процесів. Він гірше очищається при відстоюванні (в гарячому стані), а перга та інші часточки вказують на неоднорідність злому: верхня частина круга світліша, ніж нижня.

До нестандартної продукції належить віск неочищений, що має більше половини по висоті злому темнішого шару, перепалений (чорнуватого кольору), а також губчастий крихкий, що являє собою емульсію з водою.

Пресовий (виробничий) віск одержують з пасічної мерви і витопок на воскобійних заводах та підприємствах обласних контор бджільництва під високим тиском (10--20 кг/см²) з розпареної маси. Він темніший і м'якший від пасічного воску, нижчої якості. Для збільшення виробництва вошини підприємства системи бджільництва домішують його до високоякісного пасічного воску.

Екстракційний віск добувають із заводської мерви способом перегонки за допомогою авіаційного бензину. Екстракції бензином дозволяє добути віск, який з мерви пресуванням виділити не вдається.

Порівняно з іншими видами він найгіршої якості і його використовують на технічні потреби.

Вощина від часу утримання бджіл у рамкових вуликах стала обов'язковим елементом пасічникування. Висока якість її забезпечується насамперед використанням стандартного пасічного воску. До нього може бути домішана невелика кількість (15--20 %) добре очищеного пресового воску.

Вимоги, що ставляться до вощини: розмір листа (мм) на стандартну рамку -- 410x260; на рамку зменшену -- 410x207; нормальна товщина, при якій з 1 кг виготовляють 14--16 або 19--21 листів; діаметр комірок у всіх трьох напрямках повинен бути однаковим і становити 5,4 мм. Після виготовлення вощину добре провітрюють для висушування води.

Размещено на Allbest.ru