Вплив клітинної дегідратації на гістохімічні зміни паренхіми щитоподібної залози щурів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив клітинної дегідратації на гістохімічні зміни паренхіми щитоподібної залози щурів

Дане дослідження є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри морфології медичного інституту Сумського державного університету «Закономірності вікових і конституціональних морфологічних перетворень за умов впливу ендо- і екзогенних чинників і шляхи їх корекції», № держ. реєстрації 0113U001347.

Вступ. Захворювання щитоподібної залози (ЩЗ) займає одне з перших місць серед всієї ендокринної патології [1, 2, 4]. Цей орган забезпечує нормальний перебіг адаптаційних процесів з новонародженого періоду. Численні дослідження і клінічні спостереження щодо захворювань щитоподібної залози узагальнені в багатьох роботах українських та зарубіжних авторів, але досягнуті успіхи в діагностиці та лікуванні не змогли радикально вирішити проблему в цілому. Результати не можуть вважатися задовільними в силу високої захворюваності та розвитку важких ускладнень. Основними факторами, що призводять до різної патології щитоподібної залози є: дефіцит йоду або, в меншій мірі, його надлишок, вплив радіації, токсинів, інших несприятливих екологічних факторів, генетичний фактор, аутоімунні процеси, дисфункція гіпоталамо-гіпофізарної області, хірургічні, медикаментозні чинники, тощо.

Щитоподібна залоза має велике значення для нормальної життєдіяльності організму, і є самим великим ендокринним органом, який також серед ендокринних залоз з'являться першим в процесі ембріогенезу. Залоза зазвичай складається з двох часточок з'єднаних перешийком та знаходиться на передній поверхні шиї. Будучи надзвичайно чутливим до впливу різних чинників природно - соціального середовища, щитоподібна залоза є однією з центральних ланок у гормональній регуляції адаптивних процесів.

Щитоподібна залоза, маючи порівняно «просту» базову структуру в залежності від рівня активності та періоду онтогенезу, проявляє різноманітні форми морфологічної організації, функціональна інтерпретація яких не завжди однозначна [11]. Уявлення про будову та функцію ЩЗ були сформовані у процесі багатовікової історії її вивчення. Сучасні експериментальні та технічні можливості дослідження органу надали інформацію про структурно-функціональні особливості ЩЗ та чисельні взаємозв'язки її структур на різних рівнях організації [8, 9, 10]. Тому, вивчення щитоподібної залози викликає науковий інтерес і саме цей орган є об'єктом нашого дослідження. Змодельована клітинна дегідратація викликала морфологічні зміни залози, які були нами досліджені. Клітинне зневоднення, водне виснаження або істинна дегідратація, це один з видів порушення водного обміну, який характеризується недостатністю загальної рідини завдяки переважній втраті води ніж електролітів, і супроводжується гіперосмією плазми і дегідратацією клітин.

Метою даного дослідження стало виявлення гістохімічних особливостей щитоподібної залози в умовах клітинної дегідратації легкого та важкого ступенів.

Матеріали і методи дослідження. При моделюванні клітинної дегідратації легкого та важкого ступенів ми проводили експериментальне дослідження на 24 білих безпородних лабораторних статевозрілих щурах-самцях, отриманих із віварію медичного інституту Сумського державного університету. Ці тварини були обрані для нашого експерименту, тому що будова та функціональний стан щитоподібної залози щурів та людини мають значну схожість. На етапі експериментальної клітинної дегідратації тварини поділялись на дві серії. До першої серії належали тварини, яким моделювався легкий ступінь дегідратації, до другої - тварини, які знаходились в умовах важкого ступеню дегідратації.

Клітинна дегідратації моделювалась шляхом отримання тваринами в своєму раціоні сухого корму, в якості пиття 1% хлорид натрію по 3 мл, 3 рази на добу. Легкий ступінь зневоднення досягався на десяту добу, важкий - відбувався на тридцяту добу дослідження.

Для гістохімічного дослідження під час забору біоматеріала була відокремлена права частка щитоподібної залози. Одержану тканину фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну протягом 24 годин. Після фіксування препарати промивали протягом години під проточною водою. Існує велика кількість способів виготовлення гістологічних препаратів [3, 5], але проводку і виготовлення парафінових блоків здійснювали за допомогою загальноприйнятої методики [6, 7]. Далі на санному мікротомі МС-2 виготовлялися парафінові серійні зрізи товщиною 8 - 10 мкм. Субкапсулярну та проміжну ділянки залози забарвлювали гематоксилін-еозином. Отримані гістологічні та гістохімічні препарати фотографували та досліджували на цифровому мор - фометричному комплексі, який складається з бінокулярного мікроскопу та цифрової системи, за допомогою якої виводилось зображення на екран «SEO Scan ICX 285 AK-F IEE-1394». Гістохімічний метод дає змогу вивчити механізм та специфічність PAS - реакції.

Утримання тварин та експерименти проводилися відповідно до положень «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментів та інших наукових цілей» (Страсбург, 2005), «Загальних етичних принципів експериментів на тваринах», ухвалених V національним конгресом з біоетики (Київ, 2013).

Результати досліджень та їх обговорення. Гістологічна будова щитоподібної залози представляє значний інтерес у науковців, а вивчення її мор - фофункціональної будови підтверджує, що цей орган дуже сприятливий до різних факторів, саме тому зміна в структурі щитоподібної залози має таке дослідницьке значення. У щитоподібній залозі щурів є чіткий розподіл паренхіми на периферичну та центральні ділянки. У периферичній ділянці фолікули мають більші розміри, С-клітини відсутні, а в центральній - фолікули дрібні з великою кількістю С-клітин.

Гістологічне дослідження щитоподібної залози тварин, які перебували в умовах клітинної дегідратації легкого ступеню, показує збереження розподілу тканини органу на центральну та периферійну частини. Помітний помірно виражений набряк між - часточкової строми, відбувається розширення кровоносних судин. Фолікули мають переважно середні розміри. Слід відмітити низький рівень накопичення колоїду у просвітах фолікулів, а також його розрідженість та низьку інтенсивність забарвлення за допомогою PAS - реакції, що підтверджується даними морфометрії (рис. 1).

Тироцити мають призматичну форму, їх висота достовірно не відрізняється від показників контрольної групи. У просвіті незначної частини фолікулів міститься десквамований фолікулярний епітелій, окремі фолікули зазнають руйнувань. У тканині щитоподібної залози спостерігається збільшення фолікулів-сателітів та інтрафолікулярних бруньок, що говорить про підвищення проліферативної активності (рис. 2).

Після 10 днів експерименту клітинної дегідратації легкого ступеню у щитоподібній залозі відмічається посилення відмінності між центральними часточками та периферійними. За рахунок набряку та збільшення розмірів частини фолікулів, гістологічна структура фолікулярних часточок порушується. У таких фолікулах спостерігається накопичення густого, яскравого колоїду, який містить багато глікопротеїнів та глікозаміногліканів. Тироцити високі, призматичні, їх цитоплазма прозора, розширена, балоноподібна. Перифолікулярні капіляри повнокровні, різко розширені. Частина фолікулів має ознаки деструктивних змін.

Щитоподібна залоза щура при клітинній дегідратації легкого ступеня, 10 день експерименту. Забарвлення PAS - реакція. Збільшення х100: 1 - фолікули з ознаками проліферації, 2 - розмежування часточок набряклою стромою

В умовах моделювання клітинної дегідратації важкого ступеню, при гістологічному дослідженні щитоподібної залози, виявлено зростання кількості великих фолікулів з густим яскраво рожевим колоїдом на периферії часточок, що підкреслює різницю між центральною та периферійною частинами залозистої тканини. Виявляються ділянки тканини залози паренхіматозної будови з дрібними фолікулами (рис.).

Щитоподібна залоза щура при клітинній дегідратація важкого ступеня 30 день експерименту. Забарвлення PAS - реакція. Збільшення х400.

1 - фолікули з ділянками оголеної мембрани,

2 - різко виражений набряк тироцитів, 3 - розширені гемокапіляри

щитоподібний залоза паренхіма фолікулярний

Дисциркуляторні порушення тканини щитоподібної залози виходять на перший план: сильно виражений набряк як стромального, так і клітинного компоненту, відмічається повнокров'я судин і дрібні крововиливи.

Фолікулярний епітелій об'ємний, збільшений у розмірах, має світлу цитоплазму, активно десква - мується, частини фолікулів руйнуються. Необхідно відмітити, що відбувається склеротизація міжфолікулярної і міжчасточкової строми.

Висновки

1. При клітинній дегідратації легкого ступеня, ми спостерігаємо помірне порушення будови фолікулярного апарату, незначне зростання кількості волокнистої строми та дегенеративних структур у паренхімі залози, а морфофункціональна активність залози навіть дещо підвищується, особливо у першій фазі експерименту.

2. Дослідження матеріалу отриманого в умовах клітинної дегідратації важкого ступеню показує, що відбувається порушення гістоархітектоніки, тому що значна частина фолікулів має морфологічні ознаки гіпофункціонального стану. Також спостерігається виразний набряк усіх гістологічних структур та склеротизація строми залози.

У подальших дослідженнях планується вивчення морфофункціональних змін щитоподібної залози під час моделювання позаклітинної дегідратації за допомогою растрової мікроскопії, а також з використанням гістологічних і морфологічних методів дослідження.

Література

1. Valdina EA. Zabolevaniya shchitovidnoy zhelezy. Seriya «Sputnik vracha». 3-e izd. SPb: Piter, 2006. 368 s. [Russian].

2. Dedov II, Sviridenko NYu. Strategiya likvidatsii yoddefitsitnykh zabolevaniy v Rossiyskoy federatsii. Problemy endokri - nologii. 2001; 47 (6): 3-12. [Russian].

3. Zharkov VP, Lunkov VD. Bystroe gistokhimicheskoe okrashivanie gistologicheskikh preparatov. Arkhiv anatomii, gis - tologii i embriologii. 1990; 99 (12): 54-60. [Russian].

4. Kasatkina EP. Diffuznyy netoksicheskiy zob. Problemy endokrinologii. 2001; 47 (4): 3-6. [Russian].

5. Lilli R. Patogistologicheskaya tekhnika i prakticheskaya gistokhimiya. M: Mir, 1974. 957s. [Russian].

6. Maltsev VI, Alyabeva VM, Efimtseva TK. Osnovnye dokumenty klinicheskikh ispytaniy. Ukrayinskiy medichniy chasopis. 2001; 6 (26): 17-33. [Russian].

7. Mikroskopicheskaya tekhnika: Rukovodstvo dlya vrachey i laborantov. Pod red DS Sarkisova, YuL Perova. M: Med - itsina, 1996. 542 s. [Russian].

8. Mishunina TM, Kalinichenko OV. Osoblivosti folikulyarnoyi budovi tkanini shchitopodibnoyi zalozi ta pronik - livist membran mitokhondriy, vidilenikh z neyi. Endokrinologiya. 2008; 13 (1): 35-44. [Ukrainian].

9. Fedchenko NP, Bondarenko AA, Garets VI. Sovremennye aspekty strukturno-funktsionalnoy organizatsii shchitovidnoy zhelezy. Ukrayinskiy morfologichniy almanakh. 2008; 6 (1): 161-4. [Russian].

10. Toda S, Aoki S, Suzuki K, Koike E, Ootani A, Watanabe K, Koike N, Sugihara H. Thyrocytes, but not C cells, actively undergo growth and folliculogenesis at the periphery of thyroid tissue fragments in three-dimensional collagen gel culture. Cell Tissue Res. 2003; 312: 281-9. PMID: 12733056. https://doi.org/10.1007/s00441-003-0718-0.

Размещено на Allbest.ru