Поширення в Україні Morchella steppicola (Pezizales, Ascomycota) - гриба, внесеного до Червоної книги України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України

Поширення в Україні Morchella steppicola (Pezizales, Ascomycota) -- гриба, внесеного до Червоної книги України

Василь П. ГЕЛЮТА

Київ, Україна

Morchella steppicola (Pezizales, Ascomycota) описана українським мікологом М.Я. Зеровою (Zerova, 1941) на основі зразка, зібраного Д.К. Зеровим 1930 р. на околиці м. Карлівка Полтавської обл. Пізніше цей гриб був знайдений і поза межами України -- в Казахстані, Росії (Ростовська обл.), Таджикистані, Туркменистані й Узбекистані, але траплявся там зрідка, поодиничними плодовими тілами, через що був занесений до "Красной книги СССР" (Schwarzman, 1984). Зараз він відомий і в інших країнах: Азербайджані, Молдові, Німеччині, Сербії, Словаччині та Угорщині (Yatsiuk et al., 2016).

Після описання виду тривалий час про M. steppicola в Україні не було жодних відомостей. Вдруге він був виявлений лише у квітні 1950 р., В.Є. Балковським у дендропарку "Веселі Боко- веньки" (Долинський р-н Кіровоградської обл.) (Andrianova et al., 2006). Через п'ять років, у квітні--травні 1955 р., гриб знайдено в степових заповідниках „Стрільцівський степ” (Луганська обл.) (Andrianova et al., 2006), "Кам'яні Могили" й "Хо- мутовський степ" (Донецька обл., Запорізька обл.) (Zerova, 1956; Andrianova et al., 2006). Після значної перерви наводиться інформація про його знахідки в п'яти локалітетах Херсонської обл. (Smitska, Boiko, 1988). При цьому зазначається, що плодові тіла трапляються групами та можуть утворювати "відьомські кільця" з 15--20 аском. Оскільки пізніше про M. steppicola в Україні не було відомостей, склалося враження про рідкісність даного гриба. З огляду на це вид був занесений до другого видання "Червоної книги України" як ксеромеридіональ- ний з диз'юнктивним ареалом зі статусом III категорії (рідкісний вид) (Smitska, 1996).

Звичайно, включення M. steppicola до "Червоної книги України" привернуло до цього виду увагу ботаніків і мікологів, що працювали в степовій і лісостеповій зонах. Гриб було знайдено в ряді нових локалітетів у Донецькій, Запорізькій, Луганській, Одеській, Сумській та Черкаській областях (Solomakha, Prudenko, 1998; Karpenko, 2004, 2009; Hayova, 2005; Kutkova, Sukhomlyn, 2007; Sukhomlyn et al., 2007; Dzhagan et al., 2008; Dudka et al., 2009; Tkachenko et al., 2009). Чи не найбільше місцезнаходжень M. steppicola (понад 20) наводиться для Донецької обл. (Kutkova, Sukhomlyn, 2007; Sukhomlyn et al., 2007). При цьому зазначається, що гриб зростає в порушених екотопах: на згарищах, ділянках, які зазнавали дії механічних транспортних засобів, пасовищах, особливо значно витоптаних великою рогатою худобою, уздовж залізничних колій, на згарищах у насаджених лісах. Наведена вище інформація була узагальнена при підготовці третього видання "Червоної книги України". У результаті вказується (Heluta, Boiko, 2009), що M. steppicola була знайдена щонайменше в 12 областях України -- крім вищезазначених семи, ще у Дніпропетровській, Київській, Кіровоградській, Миколаївській та Полтавській (рис. 1).

Рис. 1. Поширення Morchella steppicola на території України: а -- відповідно до схеми, наведеної у Червоній книзі України (Heluta, Boiko, 2009), b -- новіші додаткові відомості

Розширення доступу до електронних ресурсів в Україні дозволило значно збільшити обсяг відомостей про поширення M. steppicola. Так, тільки впродовж весни 2017 р. отримані повідомлення про знахідки гриба у багатьох місцях Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Київської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Харківської, Хмельницької та Черкаської областей (рис. 1). Наводимо перелік цих нових місцезнаходжень (з точністю до рівня району, оскільки поширення детальної інформації про місцезростання видів, внесених до "Червоної книги України", заборонено Законом України про Червону книгу України (стаття 12). До переліку також включені нещодавні відомості, отримані з нечисленних літературних джерел (Besedina, Stetsiuk, 2010; Dzhagan et al., 2010; Sukhomlyn, 2010; Yatsiuk et al., 2016).

Дніпропетровська обл.: м. Кривий Ріг, весна 2015 р., Д. Ганжа; там само і тоді ж, В. Селідов;

там само, 01.04.2017, В. Тротнер (вапнякові схили, вкриті різнотрав'ям); Солонянський р-н, кінець травня 2016 р., В. Суслов (значна кількість плодових тіл на площі 1 га); там само, 13--16.04.2017, Д. Фабрикант, Л. Фабрикант (горби, вкриті степовою рослинністю, закинутий шовковичний сад; сотні плодових тіл на багатьох гектарах).

Донецька обл.: Амвросіївський р-н, 19.04.2017, Ю. Журба (біля сотні плодових тіл); Волно- васький р-н, Великоанадольський ліс (Сухомлин, 2010); Олександрівський р-н, 18.04.2017, Є. Руденко; Харцизька міська рада, м. Іловайськ, 18 квітня, Ю. Журба (масово).

Запорізька обл.: Бердянський р-н, Мелітопольський р-н, весна 2014--2016 рр., С. Кисіль (біля сосняків, щорічно, десятки плодових тіл).

Київ, Голосіївський парк, 16.04.2016, З. Косинська.

Київська обл.: Кагарлицький р-н, 15.04.2017, М.М. Сухомлин (уздовж грунтових доріг, на схилах степових ділянок).

Луганська обл.: Біловодський р-н, 16.04.2017, О. Логунов (декілька десятків плодових тіл); Луту- гинський р-н, щорічно навесні, А. Джос (степові схили, днища балок, багаторічні посіви кормових трав, уздовж лісосмуг, масово); Свердловський р-н, квітень 2011 р., А. Біатов (Yatsiuk et al., 2016); там само, 20.04.2014, А.О. Пономарева, І.І. Морозова (Yatsiuk et al., 2016); там само, 25.04.2014, травень 2014 р., А.О. Пономарева (Yatsiuk et al., 2016). гриб гумусовий сапротроф плодовий

Миколаївська обл., м. Первомайськ, травень 2016 р., І. Куликова.

Одеська обл., за 25 км на північ від м. Одеса, 31.03, 07.04.2017, Ю. Неживий (плодових тіл багато).

Полтавська обл.: Гадяцький р-н, 05.05.2006, Н.О. Стецюк (декілька екземплярів) (Besedina, Stetsiuk, 2010); Кобеляцький р-н, степові схили, 02.05.1996, І.С. Бесєдіна (одне плодове тіло), там само навесні 2006 і 2007 рр. плодоносив масово, у 2008 і 2010 рр. зареєстровано лише декілька екземплярів (Besedina, Stetsiuk, 2010); квітень 2009 р., Н.О. Гуріненко, І.С. Беседіна (5 екземплярів) (Besedina, Stetsiuk, 2010); Пирятинський р-н, крутий схил із лучно-степовою рослинністю, квітень 2007 р., О.О. Сенчило (декілька екземплярів) (Besedina, Stetsiuk, 2010); там само, 22.04.2009, О.О. Сенчило (Dzhagan et al., 2010); там само, 04.05.2009, В.В. Джаган (свіже згарище на місці ковилового степу) (Dzhagan et al., 2010); Чу- тівський р-н, степовий схил, квітень 2008 р., О. Стецюк (декілька екземплярів) (Besedina, Stetsiuk, 2010); Шишацький р-н, степовий схил, 15.04.2006, Н.О. Стецюк (декілька екземплярів, плодові тіла дрібні) (Besedina, Stetsiuk, 2010).

Харківська обл.: Дворічанський р-н, степова ділянка, 24.04.2017, Г. Височина; Харків, 01.04.17, Козицький (степова ділянка, одне плодове тіло, в попередні роки було чимало, тут та в інших місцях міста).

Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, 09.04.2017, Ю. Стороженко.

Черкаська обл., Звенигородський р-н, 17.04.2017, В. Козленко (близько 20--30 плодових тіл в одному місці діаметром близько 10 м).

Отже, за нашими спостереженнями та зібраними нами новими відомостями, M. steppicola є звичайним видом на Півдні України. Він трапляється досить часто насамперед у Степу, однак поширений і в лісостеповій зоні України. Гриб займає відкриті схили, пасовища, перелоги, розріджені лісосмуги, згарища, утворюючи масово плодові тіла. Незважаючи на те, що він занесений до "Червоної книги України", традиційно у великій кількості збирається населенням (рис. 2), що аж ніяк не позначається на його кількості.

З огляду на те, що грибу M. steppicola, який є екологічно малоспеціалізованим гумусовим сапро- трофом, та його місцезростанням (за виключенням степових, які потребують охорони через наявність рідкісних видів судинних рослин) ніщо не загрожує, він має бути виключеним з Червоної книги України. Однак в областях, через які проходить північна межа ареалу M. steppicola (Київська, Кіровоградська, Одеська, Полтавська, Сумська, Черкаська та Хмельницька), вид необхідно охороняти на регіональному рівні.

Цікаво зазначити, що M. steppicola, очевидно, була описана і в Угорщині як Morchella hungarica Banhegyi (Banhegyi, 1941), оскільки за макроскопічними ознаками плодові тіла цього виду цілком відповідають аскомам M. steppicola, які ми спостерігаємо в Україні, а мікроскопічні ознаки обох видів, які наведені в першоописах, повністю збігаються. Опис M. hungarica базується на зразку, зібраному 7 травня 1941 р., отже вид був описаний не раніше травня згаданого року. Стаття ж М.Я. Зе- рової була опублікована в першому номері "Ботанічного журналу АН УРСР", який було видано до травня 1941 р. Таким чином, пріоритет М.Я. Зеро- вої як автора виду є незаперечним і гриб має називатися M. steppicola.

Список посилань

1. Andrianova TV., Dudka I.O., Hayova V.P., Heluta V.P., Isikov V.P., Kondratiuk S.Ya., Krivomaz TI., Kuzub V.V., Minter D.W, Minter TJ., Prydiuk M.P., Tykhonenko Yu.Ya. Fungi of Ukraine, 2006, аvailable at: http://www. cybertruffle.org.uk/ukrafung/eng [website, version 1.00].

2. Banhegyi J. Nehany erdekes Morchella a Verteshegysegbol. Borbasia, 1941, 3(4-7): 84-90.

3. Besedina I.S., Stetsiuk N.O. In: Roslynnyi svit u Chervoniy knyzi: vprovadzhennia Hlobalnoi stratehii zberezhen- nia roslyn: mat. mizhnar. nauk. konf. (11--15 zhovtnia 2010r., Kyiv), Kyiv: Alterpress, 2010, pp. 215-217. [Бе- седіна І.С., Стецюк Н.О. Стан збереження та охорони раритетної мікобіоти на території Полтавської області (Україна). В кн.: Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження Глобальної стратегії збереження рослин: мат. міжнар. наук. конф. (11-- 15 жовтня 2010 р., Київ), Київ: Альтерпрес, 2010, с. 215-217].

Morchella steppicola (Pezizales, Ascomycota) was described by the Ukrainian mycologist M.Ya. Zerova on the basis of a sample collected by D.K. Zerov in 1930 in the outskirts of Karlivka town, Poltava Region. From the 1950s to 1990s, the fungus was found in Donetsk, Kherson, Kirovohrad, and Luhansk Regions. Since it was occasionally encountered, it was included in the second edition of the Red Data Book of Ukraine as a xeromeridional species with a disjunctive range in category III (a rare species). However, in 1991-2010, M. steppicola was recorded in a number of new localities in Cherkasy, Donetsk, Luhansk, Odesa, Sumy, and Zaporizhzhia Regions. The fungus was found not only in the virgin steppe, but also in disturbed plant communities: on burnt lands, sites used by off-road motor vehicles, pastures including those heavily trampled by cattle, along railroad tracks, on fire places in forest plantations, neglected lands. The third edition of the Red Data Book of Ukraine reports that M. steppicola was found in at least 12 regions of Ukraine. At present the fungus is also known in other countries, namely in Azerbaijan, Germany, Hungary, Kazakhstan, Moldova, Russia (Rostov Region), Serbia, Slovakia, Tajikistan, Turkmenistan, and Uzbekistan. Recently, the information flow about the distribution of M. steppicola in Ukraine has increased significantly. Therefore, the article contains all available data about the localities of this fungus registered after publication of the third edition of the Red Data Book of Ukraine. It is concluded that M. steppicola is a common species in the South of Ukraine. The fungus occurs quite often primarily in the steppe, but it is also widespread in the forest-steppe zone of Ukraine, producing numerous fruit bodies. Despite the fact that M. steppicola is listed in the Red Data Book of Ukraine, it is traditionally collected in large numbers by local population, which does not affect the condition of the fungus. Considering that neither M. steppicola, which is humus saprotroph, nor its habitats are threatened, it should be excluded from the Red Data Book of Ukraine. However, in the areas near the northern border of the M. steppicola range (Cherkasy, Khmelnytsky, Kirovohrad, Kyiv, Odesa, Poltava, and Sumy Regions), the species should be protected at the regional level. It is noted that M. steppicola was apparently described in Hungary as M. hungarica Banhegyi, as macroscopic features of the fruit bodies of the latter fully correspond to the ascomata of M. steppicola recorded in Ukraine. In addition, microscopic features of both species given in their descriptions completely coincide. Since the article by Zerova was published earlier than the one in which M. hungarica was described, the priority of Zerova as the author of the species is undeniable and the species name of this fungus should be M. steppicola.

Keywords: fungi, rare species, exclusion from the Red Data Book, South of Ukraine, Hungary, Morchella hungarica

Размещено на Allbest.ru