Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ХАРЧОВОЇ БІОТЕХНОЛОГІЇ

ТА ГЕНОМІКИ НАН УКРАЇНИ»

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Структурно-функціональні та вікові характеристики статусу раку молочної залози на клітинному рівні

Київ - 2016

АНОТАЦІЯ

Лихолат т. ю. Структурно-функціональні та вікові характеристики статусу раку молочної залози на клітинному рівні. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.11 - цитологія, клітинна біологія, гістологія. - ДУ «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України», Київ, 2016.

У дисертаційній роботі вперше визначений зв'язок між біохімічними процесами, залученими до канцерогенезу, і гормональними станом хворих на рак молочної залози залежно від вікового критерію. Експериментально обгрунтовано доцільність впровадження комплексу біохімічно-імуногістохімічних показників пухлини та сироватки крові пацієнтів, що дозволить уточнити діагноз та прогноз захворювання з урахуванням вікових станів. Досліджений аліментарний вплив синтетичних естрогенів на потенційний розвиток раку молочної залози: в модельному експерименті вивчена дія гормональних тригерів на стан протеолізу, антиоксидантної та прооксидантної систем, холінергічної медіаторної системи в тканинах піддослідних щурів in vitro та in vivo. Встановлено, що вираженість ефектів вища у самиць у пубертатному періоді у порівнянні з статевозрілими щурами, як у дослідах in vitro, так in vivo, що свідчить про існування конкретних вікових фізіологічних умов, які визначають високу чутливість до екзогенних естроген-подібних сполук.

Ключові слова: рак молочної залози, вік пацієнта, клітинні біохімічно-імуногістохімічні механізми, ксеноестрогени, аліментарний вплив

АННОТАЦИЯ

Лихолат Т. Ю. Структурно-функциональные и возрастные характеристики статуса рака молочной железы на клеточном уровне. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.11 - цитология, клеточная биология, гистология. - ГУ «Институт пищевой биотехнологии и геномики НАН Украины», Киев, 2016.

В диссертационной работе впервые определена связь между биохимическими процессами, вовлеченными в канцерогенез, и гормональным состоянием больных раком молочной железы в зависимости от возрастного критерия. В опухолевой ткани молочной железы определена значительная манифестация перекисного окисления, что является отрицательнім прогностическим признаком торможения апоптоза и приводит к усилению пролиферативного потенциала и агрессивности опухоли, более характерных для пациентов в постменопаузе. У больных раком молочной железы наблюдается снижение общей антиоксидантной активности энзимов, степень которого выше у пациентов в пременопаузе. Протеолитические процессы в опухолях женщин молодого возраста более активны, чем у старших. Повышение уровня ингибиторной активности характерно для опухолей женщин в постменопаузе. Степень эндогенной интоксикации в неизмененной ткани молочной железы и опухолях женщин в пременопаузе выше, чем у пожилых женщин за счет высокой активности биохимических процессов.

Наличие метастазов приводит к достоверному усилению процессов пероксидации, снижению общей антиокислительной активности, повышению содержания восстановительного глутатиона, усилению активности энзимов глутатионовой системы. У пациенток в постменопаузе наблюдались однонаправленные изменения с меньшей стеничность.

Местный биосинтез эстрогенов играет важную роль в развитии гормонозависимого рака молочной железы. Содержание рецепторов эстрогена и прогестерона положительно коррелировало с возрастом пациенток: у женщин старшего возраста связь эстрогена с соответствующим рецептором (ER +) наблюдалась чаще (73% случаев), чем у женщин в возрасте 40-50 лет (59% случаев). Фенотип опухолей ER + / PGR- более часто определялся у пациентов в постменопаузе. Снижение уровня PGR фиксировалось в большем количестве случаев, чем редукция содержания ER. Усиление / избыточная экспрессия Her-2 / neu непосредственно коррелировали с пременопаузальным статусом и эстроген-отрицательным фенотипом опухолей молочной железы. Концентрация антигена Ki-67 увеличивалась с возрастом, что указывает на вероятность рецидива у пациентов.

У женщин, прооперированных по поводу рака молочной железы, в сыворотке крови усилены процессы протеолиза на фоне снижения активности основных облигатных ингибиторов. Интенсификация протеолиза выше у женщин в возрасте 40-50 лет по сравнению с показателями женщин старшего возраста. Активность процессов перекисного окисления липидов выше в сыворотке женщин в пременопаузе и обратно коррелировала с общей антиокислительной активностью. Степень накопления показателей эндогенной интоксикации в сыворотке крови также выше у женщин старшей возрастной группы. Метастазирование приводило к интенсификации процессов протеолиза, ПОЛ в сыворотке крови больных раком молочной железы на фоне ослабления системной антиокислительной активности, что проявлялось усилением эндогенной интоксикации. С возрастом пациентки указанные нарушения усиливались.

Предложенная методологическая база (методики, принципы, подходы) может быть использована для определения биохимико-иммуногистохими-ческого «профиля» опухоли и общего состояния организма женщин, прооперированных по поводу новообразований молочной железы с целью детерминации прогноза реабилитации для оптимизации применения адъювантной терапии в зависимости от возраста пациентов.

Исследовано алиментарное влияние синтетических эстрогенов на потенциальное развитие рака молочной железы в модельном эксперименте, изучено действие гормональных триггеров на состояние протеолиза, антиоксидантной и прооксидантной систем, холинергической медиаторной системы в тканях подопытных крыс in vitro и in vivo. Установлено, что выраженность эффектов выше у самок в пубертатном периоде по сравнению с половозрелыми крысами, как в опытах in vitro, так in vivo, что свидетельствует о существовании конкретных возрастных физиологических условий, которые определяют высокую чувствительность к экзогенным эстрогенподобным соединениям.

Ключевые слова: рак молочной железы, возраст пациента, клеточные биохимико-иммунологические механизмы, ксеноэстрогены, алиментарное влияние

SUMMARY

Lykholat T.Y. Structurally functional and age characteristic of the status of breast cancer at the cellular level. . - Manuscript.

Thesis for the obtaining PhD scientific degree in biological sciences on specialty 03.00.11 - cytology, cell biology, histology. - State institution “Institute of Food Biotechnology and Genomics of the National Academy of Sciences of Ukraine”, Kyiv, 2016.

In the thesis for the first time link between the biochemical processes involved in carcinogenesis and hormonal condition of patients with breast cancer depending on age criteria has been determined. The expediency of implementation of complex biochemical, immunohistochemical parameters of patients' tumor and serum was proved experimentally which will clarify the diagnosis and prognosis of disease. The nutritional impact of synthetic estrogen to the potential development of breast cancer was investigated: in the model experiment the effect of hormonal triggers on the condition proteolysis, antioxidant and prooxidant systems, the cholinergic neurotransmitter system in the tissues of the experimental rats in vitro and in vivo has been studied. It was established that the severity of the effects had been higher in females in puberty compared to sexually mature rats, as in experiments in vitro, as in vivo, which indicates the existence of specific age-related physiological conditions defined high sensitivity to exogenous estrogen-like compounds.

Key words: breast cancer, patient's age, cellular biochemical-imunohistochemical mechanisms, xenoestrogens, the nutritional impact.

Дисертацією є рукопис.

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Недзвецький Віктор Станіславович, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, професор кафедри біофізики та біохімії

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Пушкарьов Володимир Михайлович, ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», завідувач лабораторії патофізіології радіаційних уражень ендокринної системи

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Гарманчук Людмила Василівна, ННЦ «Інститут біології» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри біохімії

Захист відбудеться «26» квітня 2016 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.254.01 ДУ «Інститут харчової біотехнології і геноміки НАН України», 04123, м. Київ-123, вул. Осиповського, 2а, тел./ф. 434-37-77, 434-45-84; e-mail: d26.254.01@ukr.net

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України», 04123, м. Київ-123, вул. Осиповського, 2а.

Автореферат розісланий “25” березня 2016 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, к.б.н. Г.Я. Баєр

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Рак молочної залози (РМЗ) є найбільш поширеним новоутворенням у структурі онкологічної захворюваності жіночого населення (Fritz et al., 2014). Щорічно у світі реєструється понад 1 млн. нових випадків РМЗ. Смертність жінок від РМЗ за останні роки зросла більше, ніж у 2,5 рази і зайняла перше місце (Jenkins et al., 2014). В Україні інтенсивність росту захворюваності на РМЗ за останні 10 років збільшилася у 2 рази і набула значного поширення порівняно із захворюваннями на інші форми злоякісних новоутворень. Згідно з прогнозними оцінками до 2020 р. рівень захворюваності на РМЗ жіночого населення в Україні збереже тенденцію до зростання (Присяжнюк та ін., 2008), особливо у віковій категорії від 35 рокiв (Alieldin et al., 2014).

Розвиток пухлини - це багатостадійний процес виникнення, накопичення та реалізації генетичних змін і відбору змінених клітин. Незважаючи на успіхи у ранній діагностиці та розумінні молекулярних основ раку молочної залози, приблизно 30 % всіх пацієнтів з патологією на ранній стадії мають рецидив захворювання, який є здебільшого метастатичним, тому сьогодні діагностика та лікування РМЗ вимагає спільних зусиль багатопрофільної групи. Діагностика та лікування раку молочної залози має бути заснована на індивідуальних особливостях пацієнта та пухлин, проводитись з урахуванням біомаркерів канцерогенезу, визначення ризиків для пацієнтів і надійного прогнозування перебігу захворювання та моніторингу ефективності терапії (Napieralski et al., 2010).

Одним із чинників ризику (30-35 %) виникнення РМЗ є неправильне харчування. Аліментарні чинники - це речовини-канцерогени, які або спочатку містяться у харчових продуктах (наприклад, фітоестрогени), або забруднюються ними потім (гербіциди, пестициди, стимулятори росту тварин тощо), чутливість до яких найвища на етапі статевого дозрівання (в пубертатний період). І хоча на cьогодні прямої кореляції між харчовим раціоном і захворюванням на рак молочної залози не виявлено, але є вагомі підстави вважати, що споживання продукції тваринного походження, особливо на етапі статевого дозрівання, може сприяти його розвитку у результаті підвищення рівнів естрогену, який циркулює в організмі.

Звідси, вирішення низки питань фундаментального та прикладного спрямування з визначення впливу вікових особливостей на біохімічно-імуногістохімічні механізми розвитку раку молочної залози та дослідження експозиції аліментарних екзоестрогенів як можливих тригерів гормонзалежної онкопатології було основою дослідження дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота є результатом узагальнення матеріалів, одержаних автором у процесі виконання планових науково-дослідних робіт кафедри біофізики та біохімії Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара в рамках держбюджетної наукової теми: “Використання природних антиоксидантів та продуктів нанотехнологій в якості нейропротекторів за умов несприятливого впливу навколишнього середовища та метаболічних порушень” (№ держреєстрації 0113U003041, 2013-2014 рр.) та кафедри фізіології людини та тварин “Місцеві та центральні фізіологічні механізми адаптаційно-компенсаторних реакцій організму” (№ держреєстрації 0113U000014, 2013-2015 рр.)

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи було визначення особливостей клітинних біохімічно-імуногістохімічних механізмів канцерогенезу, проліферації та метастазування раку молочної залози залежно від віку та за впливу аліментарного навантаження екзогенними естрогенами в експерименті.

Для досягнення мети поставлено такі завдання:

- дослідити біохімічні показники тканин та пухлин молочної залози жінок різного віку, прооперованих з приводу раку грудей;

- визначити рецепторний статус жінок, хворих на рак молочної залози, залежно від вікового критерію;

- встановити взаємозв'язок біохімічних показників і гормонального статусу жінок, хворих на рак молочної залози;

- визначити біохімічно-імуногістохімічний «профіль» первинних та метастазуючих пухлин молочної залози залежно від вікового критерію;

- детермінувати вплив синтетичних естрогенів на біохімічні показники в дослідах in vitro та на експериментальних тканинах;

- дослідити стан протеолізу, перекисного окиснення ліпідів, складових антиоксидантної системи, холінергічної медіаторної системи та ендогенної інтоксикації у печінці, нирках, мозку та сироватці крові піддослідних щурів за експозиції аліментарних синтетичних естрогенів;

- обгрунтувати доцільність впровадження комплексу біохімічно-імуногістохімічних досліджень для уточнення діагнозу та прогнозування захворювання, вибору тактики побудови реабілітаційних програм хворих, прооперованих з приводу онкопатології з урахуванням вікових станів.

Об'єкт дослідження: біохімічні та імуногістохімічні показники тканини та пухлин молочної залози жінок залежно від віку пацієнтів та експериментальне моделювання дії екзогенних естрогенів на живі організми.

Предмет дослідження: особливості біохімічних процесів і гормонального профілю на клітинному рівні, що є тригерами канцерогенезу, проліферації, інвазії та метастазування в органі-мішені, пацієнтів з новоутвореннями молочної залози залежно від віку; моделювання впливу аліментарних чинників на зміни біохімічних процесів, що в майбутньому можуть потенціювати розвиток новоутворень.

Методи дослідження: біохімічні, імуногістохімічні, історико-архівні, статистичні.

Наукова новизна. Вперше у роботі визначено зв'язок між біохімічними процесами, залученими до канцерогенезу, і гормональними станом хворих на рак молочної залози залежно від вікового критерію. Досліджено аліментарний вплив синтетичних естрогенів на потенційний розвиток раку молочної залози: в модельному експерименті вивчено дію гормональних тригерів на стан протеолізу, антиоксидантної та прооксидантної систем, холінергічної медіаторної системи в тканинах піддослідних щурів in vitro та in vivo. Експериментально обгрунтовано доцільність впровадження комплексу біохімічно-імуногістохімічних показників пухлини та сироватки крові пацієнтів, що дозволить уточнити діагноз та прогноз захворювання, проводити індивідуальне лікування і особливо гормональну терапію, вплинути на вибір тактики побудови реабілітаційних програм хворих, прооперованих з приводу онкопатології з урахуванням вікових станів.

Практичне значення роботи. Запропоновану методологічну базу (методики, принципи, підходи) можна використовувати для визначення біохімічно-імуногістохімічного «профілю» пухлини та загального стану організму жінок, прооперованих з приводу новоутворень молочної залози, з метою детермінації прогнозу реабілітації для оптимізації застосування ад'ювантної терапії залежно від віку пацієнтів.

Результати дослідження використано у навчальній роботі Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (під час викладання дисциплін «Клітинна біологія», «Біохімія канцерогенезу», «Клінічна біохімія»), Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна («Загальна цитологія і гістологія», «Молекулярна біологія клітини») та Запорізького національного університету («Вибрані розділи цитології, гістології та імунології»).

Особистий внесок здобувача. Автором особисто здійснено інформаційний пошук, опрацювання й аналіз наукової літератури, проведено основні експериментальні дослідження, статистичну обробку даних та їх основний аналіз, формування висновків, написання та оформлення дисертації. Постановку наукових завдань досліджень та розробку структури дисертаційної роботи здійснено з науковим керівником. Імуногістохімічні дослідження виконано з практичною допомогою завідувача гістохімічної лабораторії міського онкологічного центру (м. Дніпропетровськ) к.м.н. Антонюка С.В.

Апробація роботи. Основні результати дисертаційної роботи представлено на 19 наукових, науково-практичних конференціях, форумах, зокрема:

- на 14 міжнародних: "Vedeske prumysl evropskeho kontinentu-2010" (Praha, 2010); «Актуальні питання сучасної медицини» (Харків, 2011); VII Международна научна практична конференція «Бъдещите изследования» (София, 2011); «Теоретические и прикладные проблемы современной науки и образования» (Курск, 2012); «Интеграция науки и практики: проблемы и перспективы развития» (Старый Оскол, 2013); Міжнародний форум студентів, аспірантів і молодих вчених (Дніпропетровськ, 2013, 2015); «Ідеї академіка В.І.Вернадського та проблеми сталого розвитку регіонів» (Кременчуг, 2013); «Актуальные проблемы общества, науки и образования: современное состояние и перспективы развития» (Москва, 2014); «Фундаментальні та прикладні дослідження в біології» (Донецьк, 2014); IX Международной научной конференции студентов и молодых ученых «Наука и образование - 2014» (Астана, 2014); «Молодь і поступ біології» (Львів, 2014); 3 Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми сучасної біохімії та клітинної біології” (Дніпропетровськ, 2015); VIII Міжнародна наукова конференція «Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах» (Дніпропетровськ, 2015);

- на 4 Всеукраїнських: «Сучасні проблеми природничих наук» (Ніжин, 2011); «Біорізноманіття України в світлі ноосферної концепції академіка В.І. Вернадського» (Полтава, 2014); «Сучасні проблеми викладання та наукових досліджень біології у ВНЗ України»(Дніпропетровськ, 2014); «Якість та безпека життя і діяльності людини: стандарти, орієнтири та перспективи» (Миколаїв, 2015);

- на регіональній: «Актуальні проблеми та перспективи розвитку медичних, фармацевтичних та природничих наук - 2013" (Запоріжжя, 2013).

Публікації. Основний зміст роботи викладений у 32 наукових публікаціях, у тому числі: 11 статей, з яких 8 у фахових виданнях у галузі біологічних наук, 20 тез та одні методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, 5 розділів, заключення, висновків, списку літератури. Повний обсяг дисертації становить 173 сторіни комп'ютерного тексту, містить 19 таблиць і 19 рисунків. Список літератури містить 371 джерело українською та іноземними мовами.

Основний зміст роботи

В огляді літератури висвітлено дані про механізми розвитку пухлин молочної залози, клітинні та біохімічні маркери процесів проліферації та метастазування, «гормональний анамнез» жіночого організму в різні вікові періоди. Проаналізовано ризики, пов'язані з впливом синтетичних гормонів, та особливості метаболічних порушень за аліментарного впливу естрогенів на живі організми.

Матеріали та методи дослідження

Історико-архівним методом вивчено частоти виникнення раку молочної залози та метастазів у жінок залежно від віку.

Пацієнтки, що страждали на протокову інфільтруючу карциному ІІ-ІІІ ступеня злоякісності, для проведення біохімічних досліджень були розділені на групи за віком з урахуванням менопаузального статусу. Першу групу склали пацієнтки віком 40-50 років на момент постановки діагнозу у передменопаузальному періоді (n = 40), другу групу - у віці 50 років і старші в період постменопаузи (n = 48), які мали метастази у регіонарні лімфовузли і такі, у яких метастази були відсутні. Наявність метастазів визначалась шляхом цитологічного аналізу регіонарних лімфатичних вузлів. Контролем слугували біохімічні показники здорових жінок віком 25-50 років (n = 35). Досліджували сироватку крові, біоптати незміненої та пухлинної тканини молочної залози жінок, яким проведено оперативне втручання з приводу видалення новоутворень молочної залози.

Визначення ракової патології здійснено в гістологічних препаратах за допомогою бінокулярного світлового мікроскопа. Для визначення рецепторного статусу тканини молочної залози пацієнтів, хворих на РМЗ, застосовано імуногістохімічний метод: зафіксовано вміст рецепторів естрогену (ER) та прогестерону (PGR). Роботу проведено з використанням методики непрямого двокрокового стадійного імуногістохімічного дослідження за системою “Mouse/Rabbit Poly Vue HRP/DAB” (Петров, Райхлин, 2004; Harrell et all., 2007). Проліферативну активність пухлини оцінено за концентрацією антигену Ki-67 та протеїну Her-2/neu (Walker et al., 2004). У роботі імуногістохімічно досліджено тканини молочної залози, взяті у хворих на РМЗ віком 40-50 років (n=94), які мали метастази у регіонарні лімфовузли (n=13) і такі, у яких метастази були відсутні (n=81), та старші 50 років (n=352) з метастазами (n=46) та без метастазів (n=306).

Модельні експерименти проведено на щурах-самицях лінії Вістар, яким давали їжу оброблену препаратом «Сінестрол» - похідний стильбену, який за хімічною будовою відрізняється від стероїдних естрогенних гормонів (жіночих статевих гормонів), але за біологічними і лікувальними властивостями близький до них - в розрахунку 2 мкг на 1 кг маси. Їжу піддавали впливу екзоестрогену протягом 45 діб. На початок експерименту вік піддослідних тварин складав 3 місяці - у препубертантному періоді (група ІІ, n=6) та 6 місяців - статевозрілі (група IV, n=6). Контрольні групи склали інтактні тварини відповідного віку (групи І, n=6 та ІІІ, n=6). Дослідження проведено згідно з вимогами, які передбачені Директивою № 2010/63/ЄС про захист тварин, що використовуються з науковою метою (Council Directive 2010/63/EU of 22 September 2010 on the protection of animals used for scientific purposes). Досліджено сироватку крові, мозок, печінку та нирки щурів.

Стан протеолітичної системи визначено за активністю трипсину та його облігатних інгібіторів - ?1- антитрипсину, ?2-макроглобуліну (Карягина и др., 1990), катепсинів В та L (Березин и др., 1982), активність ПОЛ визначено за вмістом ТБК-активних продуктів (ТБКАП) в реакції з 2-тіобарбітуровою кислотою (ТБК) (Коробейникова, 1989), стан антиоксидантного захисту - за вимірюванням загальної антиоксидантної активності (Клебанов и др., 1988), рівнем відновленого глутатіону (ВГ) (Owens, Belcher, 1965), активністю глутатіонтрансферази (ГТ) (Переслегина, 1989), глутатіонредуктази (ГР) та глутатіонпероксидази (ГП) (Кругликова, 1976), супероксиддисмутази (СОД) (Чевари, 1985), вмістом загального протеїну (Lowry et al., 1951), ендотоксикоз - за вмістом молекул середньої маси (МСМ) (Карякина, 2004 ), оцінено активність ацетилхолинестерази (Ellman, 1961).

Для досліджень використано реактиви фірм Sigma (США), AppliChem (Німеччина), Serva (Німеччина), Loba (Австрія), набори Агат (Росія). Всі інші використані хімічні реактиви марки Ч.Д.А. сертифіковано. Вимірювальна апаратура, яку використано в процесі виконання роботи, стандартизовано, її метрологічний контроль здійснено в установленому порядку.

Статистичну обробку даних проведено з використанням пакету прикладних програм Statistica 6.0 (StatSoft, США). Різницю між порівнюваними величинами вважали вірогідною при р<0,05 (Лакин, 1990).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Біохімічні показники сироватки крові жінок, прооперованих з приводу раку молочної залози залежно від віку. Дослідження системи протеолізу показало, що у сироватці крові жінок у менопаузі, прооперованих з приводу раку молочної залози, активність катепсину В перевищує контрольні показники в 1,7 раза, постменопаузі - 1,4 раза. Зміни катепсину L були дискретними залежно від віку пацієнтів: так, у І групі не знайдено вірогідних відхилень від контрольних індексів, у хворих старшого віку активність катепсину складає лише 48 % від показників здорових осіб. У осіб віком 40-50 років активність трипсину на 26 % перевищує показники контрольної групи, у пацієнтів старших 50 років спостерігається тенденція до активації трипсину. Визначено зниження активності ?1-антитрипсину на 31 % (І група) і 13 % (ІІ група). Активність та ?2-макроглобуліну перевищувала контрольні параметри на 26 % та 20 %, відповідно. Вміст ТБК-активних продуктів у жінок в менопаузі зростав у майже 2,5 рази, у постменопаузі - 2,7 рази на тлі зниження загальної антиокисної активності на 37 % та 47 %, відповідно. Концентрація молекул середньої маси у сироватці пацієнтів І групи перевищувала показники здорових осіб на 38 %, ІІ групи - на 70 %.

Діагностика метастазів у регіонарні лімфовузли встановила маніфестацію протеолізу: активність сироваткового катепсину В у жінок в пременопаузі в 2 рази перевищувала контрольні показники, старших жінок - в 1,6 раза. Активність катепсину L пацієнток у пременопаузі перевищувала контрольну величину, на відміну, у жінок у постменопаузі виявлено зниження активності (на 44 %). Метастазування призводило до посилення активності трипсину сироватки крові молодших жінок на 24 %, старших жінок - 15 % та інгібіції ?1-АТ сироватки молодших жінок на 35,5 %, старших пацієнток - на 27,5 %, ?2-МГ - на 29 % та 9 % порівняно зі значеннями відповідних вікових підгруп пацієнток, у яких метастази відсутні. Визначено інтенсифікацію процесів пероксидації ліпідів та ендотоксикозу у сироватці крові хворих на рак молочної залози. Вік пацієнтки також прямо впливав на посилення цих процесів.

Особливості біохімічних процесів тканин молочної залози жінок, прооперованих з приводу раку грудей залежно від віку. У незміненій тканині молочної залози, що оточує пухлину, жінок у пременопаузі вміст ТБКАП вищий, ніж у жінок старшої групи (табл. 1). Накопичення ТБКАП у пухлинній тканині хворих у віці 40-50 років перевищувало показник старших пацієнтів. У жінок у пременопаузі вміст ТБКАП в тканині пухлини вищий, ніж індекс тканини молочної залози, що оточує пухлину. У зразках тканин літніх жінок суттєвої різниці параметра не знайдено. Відмічено зниження активності супероксиддисмутази (СОД) як антиоксидантного ензиму на 25 % у пухлині порівняно з тканиною молочної залози, що оточує новоутворення, у жінок до 50 років. Відзначено зменшення рівня синтезу ензиму у пухлині на 27 % у старших пацієнтів. При порівнянні індексу у відповідних зразках тканини пацієнтів між віковими групами не було істотної різниці. У молодших жінок активність глутатіонредуктази вища, ніж в біопсіях літніх жінок. Активність ферменту мала тенденцію до зниження у пухлинах жінок у пременопаузі. У той же час у жінок у постменопаузі різниця між цими показниками відсутня.

Подібні зміни відмічено при визначенні рівня відновленого глутатіону. Активність глутатіонтрансферази та глутатіонпероксидази знижена у пухлинах жінок і суттєво не залежала від віку пацієнтів. При визначенні загальної антиоксидантної активності (ЗAOA) у молодих жінок цей показник був нижчим на 23 % у пухлині порівняно з тканиною молочної залози, що оточує новоутворення. У жінок у постменопаузі падіння ЗAOA у пухлинній тканині склало 29 %. У незміненій тканині молочної залози 40-50-річних жінок ЗAOA не відрізнялась від такої у старших жінок.

рак молочний естроген залоза

Таблиця 1. Біохімічні показники оксидантного статусу тканини молочної залози хворих різного віку, що не мали метастазів в реґіонарні лімфовузли

Примітка. Тут і далі в таблицях M+m - середнє значення + похибка; 1 - вірогідні відмінності між показниками незміненої тканини, що оточує пухлину, та пухлинної тканини, р < 0,05; 2 - вірогідні відмінності між відповідними показниками залежно від віку пацієнтів, р < 0,05

Таблиця 2. Біохімічні показники оксидантного статусу тканини молочної залози хворих різного віку, що мали метастази у реґіонарні лімфовузли

Дослідження зразків пухлин молочної залози, що метастазували у реґіонарні лімфовузли, показало таке. Рівень ТБКАП не мав вірогідних відмінностей між пухлиною молочної залози та тканиною, що оточує новоутворення, пацієнтів обох груп. Одночасно, накопичення ТБКАП вище в середньому на 17 % у тканинах жінок у пременопаузі порівняно з показниками літніх жінок (табл. 2). Активність СОД в оточуючій тканині на 42 % перевищувала показник пухлини жінок з підгрупи ІБ. Для жінок з підгрупи ІІБ відповідне перевищення становило 34 %. Активація ензиму у молодших жінок перевищувала таку у біопсіях старших жінок. Вміст відновного глутатіону у пухлині жінок у пременопаузі показав тенденцію до зростання відносно незміненої тканини. У старших жінок подібне перевищення мало вірогідний характер. Активність ГР у тканині, що оточує новоутворення, на 12 % перевищувала індекс пухлини молодших жінок. У літніх пацієнток суттєвої різниці між порівнюваною активністю не знайдено. Відмічено відмінності показника залежно від віку хворих.

У пацієнтів віком 40-50 років активність ГП незміненої тканини перевищувала показник пухлини на 30 %. Навпаки, у жінок старших 50 років активність ензиму підвищена у пухлині. Відмічено значну активацію ГП як першого етапу ензимного захисту від Н2О2 та інших гідропероксидів, яка у пухлинах може результуватися в підвищену експресію геномної ДНК. Активність глутатіонтрансферази у пухлинах жінок у пременопаузі мала тенденцію до зниження. У жінок у постменопаузі спостерігалась вірогідна активація (у середньому на 22 %) ензиму. ЗАОА знижена у пухлинах молодших жінок на 30 %, старших пацієнток на 35 %.

Катепсин В сприяє проліферації та передраковому прогресуванню епітеліальних клітин молочної залози. Під час дослідження протеолітичної активності встановлено, що у жінок в пременопаузі, у яких відсутні метастази в регіонарні лімфовузли, активація катепсину В вірогідно (на 24,5 %) вища у пухлині порівняно з показником незміненої тканини. У пухлинній тканині жінок в постменопаузі спостерігалась тенденція до зростання активності ензиму. З урахуванням вікових відмінностей детерміновано підвищену активність катепсину В (на 14 %) у пухлинних зразках жінок групи І порівняно з показником жінок групи ІІ. Біопсійні зразки незміненої тканини молочної залози не відрізнялися за досліджуваним параметром. При вивченні катепсина L активація ферменту в пухлинах літніх жінок перевищувала індекс у тканині навколо новоутворення на 26,8 %, жінок в пременопаузі - на 90 %. У незміненій тканині молочної залози у групі жінок в постменопаузі активність ензиму значно (45 %) перевищувала показник у біопсійних зразках молодших жінок. Не знайдено вірогідних відмінностей між показниками пухлинних зразків. У злоякісних пухлинах спостерігається значна експресія трипсину у пацієнтів обох досліджуваних груп (табл.3).

Таблиця 3. Протеолітичний статус тканини молочної залози пацієнтів різного віку, що не мали метастазів у регіонарні лімфовузли

Водночас, активність ензиму в пухлинних зразках жінок у пременопаузі перевищувала показник у незміненій тканині молочної залози майже в 4 рази, літніх жінок - в 1,5 раза. За умови детермінації вікових характеристик встановлено перевищення активності ензиму в незміненій тканині залоз жінок групи І порівняно з показником жінок групи ІІ у 1,5 раза, в пухлинах - у 4 рази. Активація ?1-антитрипсину може слугувати індикатором метастазування. Порівняння активності незміненої і пухлинної тканин не виявили відмінностей залежно від віку: інгібуюча активність збільшувалась приблизно в 1,5 раза в тканині новоутворень обох груп пацієнтів. Дослідження показало посилену інгібіторну активність у біопсійних зразках жінок у постменопаузі: перевищення в незміненій тканині склало 17 %, пухлині - 19 %. Рівень ?2-макроглобуліну є маркером проникності клітинних мембран. Активність ?2-МГ у пухлинах пацієнтів групи І зростала на 21 %, другої групи - на 62,5 %. У жінок у постменопаузі активність інгібітора трипсину перевищувала показники молодших жінок: у пухлині - на 62,5 %, тканині, що оточує новоутворення - на 21 %. Вміст МСМ у незміненій тканині молочної залози жінок у пременопаузі перевищував показник пухлини на 15 %. Для жінок у постменопаузі вірогідних відмінностей не спостерігалось. У незміненій тканині індекс МСМ у хворих віком 40-50 років був вищим на 43 % порівняно зі старшою групою. У пухлині показник ендогенної інтоксикації у пацієнток групи І перевищував на 22 % відповідний індекс у групі ІІ, що свідчить про маніфестацію ендотоксикозу у жінок віком 40 - 50 років порівняно з жінками похилого віку внаслідок більшої активності біохімічних процесів.

Дослідження тканин молочної залози хворих на онкопатологію, у яких виявлено метастази в регіонарні лімфовузли, показало таке. Активність трипсину в тканині пухлини перевищувала показник незміненої тканини молочної залози в 3,5 рази (жінки в пременопаузі) та 2,8 рази (жінки в постменопаузі). Порівняння показників тканини, що оточує пухлину, детермінувало підвищену на 50 % активність ензиму у молодших пацієнток, пухлини - на 85 %, відповідно. За метастазування відбувається активація трипсину в усіх досліджених тканинах молочної залози пацієнток: у незміненій тканині - на 50 % (незалежно від віку), пухлині - на 31 % (жінки 40-50 років) та 2,8 рази (старші 50 років). Визначення показників активності катепсину В дозволило встановити активацію ензиму в пухлинній тканині молодших жінок у 2 рази, старших жінок - на 66 % відносно значень незміненої тканини. Зафіксовано перевищення активності катепсину В у зразках тканини молочної залози за метастазуючих пухлих відповідно зразків за відсутності метастазів - на 33 % та 14 % (тканини, що оточують пухлину), в 2,1 рази та 1,8 рази (пухлини). Відмічене подальше посилення активності катепсину L в усіх дослідних зразках залежне від віку пацієнток. Активність ?1-АТ в пухлиній тканині молочної залози жінок віком 40-50 років в 2,6 рази перевищує інгібіторне значення в тканині, що оточує пухлину. У жінок старших 50 років перевищення складає 1,9 раза. Наявність метастазів активізує вплив на інгібіторну ланку в усіх досліджених зразках: жінки в пременопаузі - на 17 % (тканина, що оточуючує пухлину ) та 26 % (пухлина), жінки в постменопаузі - 2, 1 рази та 1,6 раза, відповідно. Порівняння інгібіторної активності тканин відповідно віку довело дискретність змін інгібіторної ланки - посилення в незміненій тканині жінок у постменопаузі на 26 %, у пухлині, навпаки, показник молодших пацієнток незначно вищий. З розвитком метастазів зафіксовано зростання показників ?2-МГ: для жінок у пременопаузі - на 11 % (незмінена тканина), 37,5 % (пухлина), жінки у постменопаузі - на 87,5 % та 77 % відповідно. Показники пухлинної тканини перевищували індекс тканини, що оточує пухлину, на 51 % (40-50 років) та 53 % (старші 50 років). Визначено посилення ендогенної інтоксикації, що склало для молодших пацієнток 19 % (незмінена тканина) та 73 % (пухлина), старших пацієнток - 56 % та 85 % відповідно. Значення пухлинної тканини перевищували показник тканини, що оточує пухлину, на 27 % та 22 % відповідно. Показники жінок у пременопаузі були вищими, ніж у жінок у постменопаузі, на 9 % у незміненій тканині та 13 % у пухлині (табл. 4).

Вплив вікового критерію на рецепторний статус. За силою сигналу залежно від концентрації маркерів у генеральній сукупності, яку склали обидві вікові групи хворих на РМЗ, отримані такі дані.

За концентрацією ER кількість зразків, у яких визначали відсутність хімічного сигналу, склала 29 %.

Таблиця 4. Протеолітичний статус тканини молочної залози пацієнтів різного віку, що мали метастази в регіонарні лімфовузли

Відповідь у діапазоні 1-100 спостерігали для 22 % зразків, 101-200 - 40 %, 201-300 - 9 % тканинних зразків. У групі віком 40-50 років вміст ER відсутній у 41 % зразків, визначався в межах 1-100 в 30 % випадків, 101-200 -26 %, 201-300 -у 3 % випадків. У пацієнтів у постменопаузі негативну відповідь за рівнем ER зафіксовано у 27 % зразків. Відповідь у діапазоні 1-100 спостерігалась у 21 % біоптатів, 101-200 - 41 %, 201-300 - 11 % досліджених тканинних зразків. Тобто, приблизно 73 % первинних пухлин тканин молочної залози мали позитивний статус рецепторів естрогену.

За концентрацією RGR відсутність відповіді зафіксовано у 34,5 % зразків. Сигнал силою 1-100 спостерігали у 29 % досліджених зразків, 101-200 - 26 %, 201-300 - 10,5 % біоптатів. За визначення РGR у зразках пацієнтів групи І встановлено, що рівень сигналу був негативним у 42 % обстежених. У 28 % випадків сила відповіді знаходилась у межах 1-100, 101-200 - 20 %, 201-300 - 10 % , відповідно. Не відзначено відповіді за вмістом РGR у 32 % зразків жінок групи ІІ. Сила сигналу в межах 1-100 знайдено у 30 % зразків, 101-200 - 27 %, 201-300 - 11 % біоптатів.

Детермінація рівня експресії HER-2/neo дозволила встановити, що групу, де сила відповіді за експресією HER-2/neo становила 0,1 + склали 84 % обстежених хворих, 2 + - 9 %, 3 + - 7 % пацієнтів. Рівень експресії HER-2/neo силою 0,1 + спостерігався у переважної кількості обстежених хворих (81 %), силою 2 + - 3 %, 3 + - 16 % хворих на РМЗ у пременопаузі. Сила експресії HER-2/neo 0,1 + зафіксовано у 90,5 % обстежених хворих старшого віку. Не спостерігалось вірогідної відмінності між кількістю хворих, у яких рівень експресії HER-2/neo ідентифікований як 2 + (4,5 %) та 3 + (5 %).

Індекс мічення антитілом Ki-67 - надійний прогностичний маркер при визначенні числа пухлинних клітин, що знаходяться в періоді S клітинного циклу. Антиген Ki-67 так само є незалежним прогностичним фактором у відношенні рецидивування у хворих. За силою сигналу в залежності від концентрації маркеру Ki-67 в різних вікових кагортах хворих на РМЗ отримані наступні дані. Групу онкохворих 40-50 років, де рівень сигналу був в діапазоні від 0-30, склали 51 % загальної кількості пацієнтів. У 49 % випадків сила відповіді знаходилась в межах 31-60. Сигнал силою діапазону 61-100 не був відміченим. У віковій групі старших 50 років сигнал в діапазоні від 0 до 30 спостерігався у 65 % пацієнтів. У діапазоні 31- 60 відповідь була у 31 % біоптатів молочної залози онкохворих жінок. У межах 61-100 сигнал спостерігався лише у 4 % жінок.

Залежність процесів метастазування від рецепторного профілю та віку хворих. Надзвичайно важливим для вибору науково обґрунтованої терапії хворих з діагнозом РМЗ є наявність/вірогідність процесів метастазування. У результаті проведених досліджень встановлено, що у пацієнтів віком 40-50 років, які не мали метастазів у реґіонарні лімфовузли, відповідь рецепторів естрогену відсутня в 40,7 % зразків, визначалась у діапазоні 1 - 100 в 29,6 % випадків, 101 - 200 - в 26 %, 201 - 300 - в 3,7 % зразків. За прогестероновими рецепторами (PGR) 40,7 % пацієнтів були у групі з негативним сигналом. У 26 % випадків сила відповіді склала 1 - 100, 18,5 % - 101 - 200, 14,8 % - 201 - 300 відповідно. Рівень експресії HER2/neu силою 0, 1+ визначено у більшості пацієнтів (81,5 %), силою 2+ in 3,7 %, 3+ in 14,8 % пацієнтів з первинними пухлинами молочної залози. За детермінації Ki-67 групу з сигналом у діапазоні 0 - 30 склали 52 % хворих на рак віком 40 - 50 років. 48 % випадків сила відповіді була 31 - 60. Сигнал силою рангом 61 - 100 не спостерігався в дослідних зразках.

Для детермінації механізмів проліферативних процесів, що залежать від сили сигналу рецепторної відповіді, проведено її оцінку в тканині молочної залози за наявності метастазів. Для жінок у пременопаузі ER негативний статус визначено у 23 % зразків, силою 1 - 100 в 38,5 %, 101 - 200 в 30,8 %, 201 - 300 в 7,7 % біопсій. PGR відсутні в 23 % імуногістохімічних зразків. Рівень PgR визначено у 38,5 % випадків у діапазонах 1 - 100 та 101 - 200. Зразків з вмістом PR 201 - 300 не зафіксовано. Експресія силою HER2/neu 0, 1+ спостерігалась у 84,6 % обстежених пацієнтів, 2+ - у 15,4 % хворих. Жінки з онкопатологією молочної залози, у яких сила відповіді для HER2/neu 3+, не входили до обстеженої когорти пацієнтів. Для рівнів Ki- 67 за метастазуючого РМЗ сигнал в діапазоні 0 - 30 відмічено у 61,5 % жінок, сигнал 31 - 60 знайдено у 38,5 % випадків. Відповіді в діапазоні 61 - 100 не було визначено.

Аналіз рецепторної відповіді в групі, яку склали пацієнти старші 50 років, з первинними пухлинами виявив такі співвідношення. Негативну відповідь за ER визначено в 27,5 % зразків. Відповідь у діапазоні 1 - 100 спостерігалась у 20 % біопсій, 101 - 200 в 40 %, 201 - 300 в 12,5 % досліджених тканинних зразків. Не було відповіді за вмістом PGR у 32,5 % зразків. Сигнал силою 1 - 100 знайдено в 30 % зразків, 101 - 200 в 27,5 %, 201 - 300 у 10 % біопсій. Експресія HER2/neu силою 0, 1+ була у 90 % обстежених пацієнтів. Не було різниці між кількістю пацієнтів, у яких рівень HER2/neu експресії ідентифікований як 2+ (5 %) та 3+ (5 %). За детермінації Кі-67 сигнал в діапазоні від 0 до 30 спостерігали у 65 % випадків. Відповідь у діапазоні 31 - 60 була у 30 % біопсій жінок, що страждають на рак молочної залози. Сигнал 61 - 100 знайдено лише у 5 % жінок.

За наявності метастазів зв'язок між естрогеном та його облігатним рецептором не визначався у 37,5 % випадків. Відповідь силою 1 - 100 була у 25 % зразків, 101 - 200 у 25 %, 201 - 300 у 12,5 досліджених біопсій. PgR негативний статус зафіксовано 50 % зразків. Відповідь силою 1 - 100 спостерігалась у 12,5 %, 101 - 200 у 37,5 % біопсій. Відповідь у діапазоні 201 300 відсутня. HER2/neu не визначено у 75 % пацієнтів. Експресію силою 2+ детерміновано у 12,5 % та 3+ у 12,5 % зразків. У пацієнтів, старших 50 років з метастазами, рівень Кі-67 сигналу в діапазоні 0 - 30 був у 37,5 % жінок. Силу відповіді 31 - 60 зареєстровано у 62,5 % онкологічних пацієнтів. Відповіді у діапазоні 61 - 100 не зафіксовано.

Вплив екзоестрогенів на процеси перекисного окиснення ліпідів і стан антиоксидантного захисту в організмі щурів залежно від віку. Після проведення досліджень щодо визначення впливу експозиції екзоестрогену на процеси перекисного окиснення ліпідів та стан антиоксидантного захисту в органах щурів різного віку були отримані наступні результати.

У групі щурів у препубертантному періоді рівень ТБК-активних продуктів у печінці перевищував контрольні параметри на 26 %, статевозрілих самиць - на 18,5 %. У нирках також спостерігалось накопичення ТБК-активних продуктів на 10 % у (група ІІ) та 21,5 % (група IV). У мозку активність ПОЛ у піддослідній групі ІІ зростала на 34 %, групі IV - на 29,5 %. У сироватці крові щурів віком 4,5 місяці в препубертантному періоді рівень ТБКАП перевищував контрольні показники на 48 %, 7,5 місяців - на 51 % (рис. 1).

Рис. 1. Вміст ТБКАП в органах щурів, що були аліментарно експозовані естрогенами

Вміст відновного глутатіону в печінці щурів групи ІІ перевищував показники відповідної контрольної групи на 35 %. У групі IV, яку склали щурі старшого віку, підвищення складало 32 %. З впливом Сінестролу у нирках спостерігалось виснаження пулу відновного глутатіону: у піддослідних щурів (група ІІ) вміст ВГ був знижений на 28 % порівняно з контрольним. У групі IV також зафіксовано падіння рівня відновного глутатіону відносно контрольного показника на 17 %. У сироватці крові щурів групи ІІ вміст ВГ становив 77 %, групи IV - 89 % від показників відповідних контрольних груп.

У піддослідній групі самиць віком 4,5 місяців активність ГР печінки була на 11,5 % нижчою порівняно з контрольною. У тварин віком 7,5 місяців активність ензиму була вищою на 48 %, ніж у інтактних самиць відповідного віку. У нирках самиць обох експериментальних груп активність ГР вірогідно не відрізнялась від контрольних показників. У мозку щурів групи ІІ спостерігалась інгібіція активності цього ферменту. Активність ГР у сироватці крові самиць групи ІІ становила 83 %, групи IV - 92 % до контрольних індексів.

Відновнення за допомогою глутатіонтрансферази гідропероксидів попереджує прогресування пероксидації та появу її вторинних метаболітів. У печінці у піддослідних тварин віком 4,5 та 7,5 місяців активність ферменту зростала на 18 % і на 21 % відповідно. Спостерігалась тенденція до активації ензиму в нирках: на 9 % (група ІІ) та 5 % (група IV). У мозку тварин молодшого віку активність глутатіонтрансферази пригнічена на 10,5 %, старшого віку - на 6 %. Активність ГТ сироватки крові щурів групи ІІ інгібована на 20 %, групи IV - на 8 %.

Під час визначення активності СОД у печінці у піддослідних групах щурів у препубертантному періоді та статевозрілих спостерігалась тенденція до зростання на 9 % та 5 % відповідно. У нирках самиць у препубертантному періоді активність супероксиддисмутази зростала на 5 %. У IV піддослідній групі активація ензиму склала 17 %. У мозку щурів ІІ групи спостерігалась інгібіція ферменту на 14 %, тоді як у тварин IV групи цей показник зростав на 21,5 %. Для сироватки крові отримано такі результати: у молодших самиць активність ензиму підвищена на 32 %, старших - 15 %.

Шляхом відновлення перекисів ліпідів у відповідні спирти та розщеплення пероксиду водню до води глутатіонпероксидаза захищає організм від окиснювального пошкодження. При визначені активності ГП у печінці спостерігалася тенденція до зменшення в піддослідній групі II на 5 % порівняно з контрольними показниками, у статевозрілих тварин не знайдено вірогідних відхилень від контролю. У нирках зафіксовано інгібіцію активності ферменту, ступінь якого залежав від віку тварин: у піддослідній групі, де вік щурів складав 4,5 місяці, на 22 %, 7,5 місяці - на 14 % порівняно з контрольною групою відповідного віку. У сироватці спостерігалась тенденція до збільшення активності ГП у групах II та IV на 12 % і 5 % відповідно. Дослідження головного мозку показало незначну активацію глутатіонпероксидази (на 4 %) у щурів у пубертантному періоді та зростання активності ензиму на 19 % у статевозрілих самиць.

Детермінація інтегрального показника стану антиоксидантних систем - ЗАОА в органах самиць щурів свідчить про різний потенціал захисних систем залежно від віку. Так, у нирках, сироватці крові, печінці відмічено підвищення активності антиокисної системи: у самиць віком 4,5 місяці - на 4 %, 21 % та 18 %, 7,5 місяці - на 30 %, 29 % та 14 % порівняно з контрольними групами відповідного віку. Одночасно, дослідження головного мозку тварин показало доволі значну інактивацію антиоксидантної системи: на 36 % у щурів у пубертантному періоді та на 38 % у статевозрілих самиць.

Стан протеолітичної системи організму щурів, аліментарно експозованих естрогенами. Трипсин є неспецифічним переносником стероїдних гормонів, а також здійснює протеолітичне розщеплення ER. У печінці спостерігалось зростання індексу трипсину у піддослідній II групі щурів (на 12 %), тоді як у статевозрілих самиць активність ензиму підвищена на 7,5 % у IV групі. Рівень ?1-АТ був вищим у II групі на 17 % порівняно з інтактними щурами і домінував у IV групі ( на 11 %). ?-МГ має властивість зв'язувати гормони та цитокіни (IL, IFN, TNF-a, фактори зростання). Активність ?2-МГ мала тенденцію до зниження у піддослідних щурів препубертантного віку і слабко зростала у піддослідних статевозрілих особин. Катепсин B сприяє проліферації епітеліальних клітин молочної залози і передраковому прогресуванню раку, естроген впливає на його активність. Катепсин L в основному відповідає за виділення факторів зростання пухлини. Активність ензиму знижена у печінці самиць препубертантного віку при порівнянні з контрольною на 15 % і на 10 % статевозрілих особин IV групи. Катепсин В був активований на 30 % і 20 % відповідно.